Світові фінансові кризи та їх вплив на фінансову безпеку держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВНЗ ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ФІНАНСИ»

Тема: «Світові фінансові кризи та їх вплив на фінансову безпеку держави»

ВИКОНАВ:

Студентка: Вільчук Галина Юріївна

Курс: 2 , спеціальність: фінанси

Група: ЗФН 21

форма навчання: заочна

особистий підпис студента_____________

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

Рудюк Людмила Василівна



Зміст

Вступ

1. Світова фінансова криза:сутність та причини виникнення

2. Загрози економічної безпеки держави в умовах світової фінансової кризи

3. Механізм та система забезпечення фінансової безпеки держави

4. Вплив світової фінансової кризи на економіку України

5. Шляхи мінімізації негативних наслідків після світової фінансової кризи

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Досвід сьогоднішньої світової кризи підтверджує той факт, що жодна країна не застрахована від кризи, адже постраждали навіть ті країни, фінансові моделі яких вважалися еталоном досконалості. Світова фінансова та економічна криза зумовила виникнення цілого кола проблем та, послабленням фінансової безпеки як в Україні, так і в інших країнах світу. З цієї причини вивченню фінансово-економічної кризи та напрямів розв'язання проблем, які вона зумовила, присвячено безліч публікацій як науковців, так і фінансистів-практиків. Проте враховуючи, що наслідки світової фінансової та економічної кризи до цього часу не мінімізовані, зазначена тема є актуальною.

Фінансова безпека держави - одна з найважливіших складових економічної безпеки, проблема якої стала найбільш актуальною в період світової фінансової кризи 2008-2010 рр., яка ще відома як «криза банківського сектора». Виходячи з цього, актуальним стає питання оптимізації механізму та системи забезпечення фінансової безпеки держави, що призведе до скорочення інфляційних процесів та збільшення рівня життя в Україні.

Метою роботи є дослідження передумов і причин виникнення світової фінансової кризи, та її вплив на фінансову безпеку України.

Відповідно до цієї мети були поставлені такі завдання:

ь визначення суті поняття «фінансова безпека » і «фінансова криза»;

ь аналіз кризових явищ економіки та її основних індикаторів загроз фінансової безпеки держави;

ь характеристика передумов і причин виникнення світової фінансової кризи;

ь проаналізувати зовнішні і внутрішні кризові процеси та виявити їх основні наслідки та проблеми;

ь розглянути основні механізми регулювання фінансовою безпекою країни;

ь з`ясувати особливості державного антикризових заходів, їх дієвість в процесі подолання наслідків фінансової кризи;

ь обґрунтувати методичні підходи щодо вирішення питання подолання фінансової кризи.

ь запропонувати заходи, щодо використання методів і стратегів, для мінімізації негативного впливу кризових явищ на безпеку країни.

Досвід сьогоднішньої світової кризи підтверджує той факт, що жодна країна не застрахована від кризи, адже постраждали навіть ті країни, фінансові моделі яких вважалися еталоном досконалості.

Методи дослідження. Методологічними засадами курсової роботи є положення фінансової теорії, наукові праці вчених, які стосуються проблем фінансової кризи, а також законодавчі і нормативні акти України, а також використано метод спостереження та метод порівняльного аналізу.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України; матеріали Державного комітету статистики України; наукові публікації з розглянутої тематики; офіційні статистичні матеріали, незалежні та власні експертні дослідження.

Обсяг та структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, п'яти пунктів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг курсової роботи 32 сторінки.

1. Світова фінансова криза:сутність та причини виникнення

Поняття фінансової кризи в науковій літературі трактується неоднозначно, залежно від напрямку досліджень, характеру факторів кризи, що аналізується, тощо. Загалом фінансова криза передбачає виникнення якісних змін в економічній системі, які спричиняють порушення пропорцій у розвитку, його призупинення, видозміни чи руйнування фінансової системи окремих країн або світових ринків у цілому. Фінансова криза є тією точкою відліку, з якої економічна система зазнає змін, оскільки фінансовий ринок є найбільш точним індикатором стану економіки.

Отже, під фінансовою кризою розуміється різке погіршення стану фінансового ринку внаслідок реалізації накопичених ризиків під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, що спричиняє порушення його функціонування, зниження цінових показників, погіршення ліквідності й якості фінансових інструментів, банкрутство учасників. Фінансова криза - це криза, яка:

1) системно охоплює фінансові ринки та інститути фінансового сектору, грошовий обіг і кредит, міжнародні та державні фінанси;

2) негативно впливає у середньо- і довгостроковому періоді на економічну активність усередині країни й на динаміку добробуту населення;

3) проявляється:

- у фінансовому секторі й на фінансових ринках - у різкому зростанні процента, частки проблемних банків і небанківських фінансових інститутів, боргів, що дедалі збільшуються; істотному скороченні кредитів, наданих економіці і домашнім господарствам; ланцюгових банкрутствах; переході до збиткової моделі банківської та іншої фінансової діяльності; переважанні спекулятивної фінансової діяльності над інвестиційною; масштабному падінні курсу цінних паперів; затримці розрахунків із наростаючим колапсом платіжної системи; виникнення масових збитків на ринку деривативів; неліквідності фінансових ринків і фінансових інститутів з ефектом «доміно»; банківській паніці;

- у міжнародних фінансах - у неконтрольованому падінні курсу національної валюти; масовій втечі капіталів з країни; некерованому нарощенні зовнішнього боргу і прострочених платежів держави і комерційних організацій; перенесенні системного ризику на міжнародний ринок і фінансові ринки інших країн;

- у сфері грошового обігу - в різкому некерованому зростанні цін із переходом у хронічну інфляцію; втечі від національної валюти, стрімкому впровадженні у внутрішній обіг твердої іноземної валюти, масовій появі грошових сурогатів;

- у сфері державних фінансів - у різкому падінні величини золотовалютних резервів і державних стабілізаційних фондів; виникнення дефіциту чи загостренні привнесеною кризою дефіцитності бюджету; швидкому скороченні збирання податків; падінні бюджетного фінансування державних витрат; некерованому нарощуванні внутрішнього державного боргу;

- криза одного або групи фінансових інститутів та компаній реального сектору, сегмента ринку чи системи розрахунків передається в розширюваному обсязі через пересічні зобов'язання та інші групи фінансових інститутів та компаній реального сектору, інші сегменти ринку і системи розрахунків, поступово охоплюючи дедалі більшу частину ринку;

- криза фінансового ринку однієї країни чи групи країн передається іншій країні, як «фінансова інфекція», криза довіри інвесторів, що спричиняє неліквідність ринку [19, с.8-11].

Історія економічних періодичних криз надвиробництва бере початок з 1788 року з економічної кризи у Франції, де напередодні спостерігався економічний бум. Наприкінці століття наступив застій: мануфактури виробляли товарів більше, ніж споживало населення. Багато мануфактур згорнули виробництво, тисячі городян залишилися без роботи. Економічна криза призвела до політичного колапсу і в 1792 році почалася Велика французька революція. У 1825 році - криза у Великій Британії, яка була тоді вже промисловою країною з найрозвинутішою економікою. Промислова криза відбулась у 1836 р., окрім Великобританії, вона охопила вже й США, що наздоганяли першу за рівнем промислового розвитку. У промислову кризу 1847 р. були вже втягнуті не тільки Англія та США, але й Франція і Німеччина, які також наздоганяли Велику Британію за рівнем промислового розвитку. Наступного 1848 року всю Європу охопила Велика буржуазна революція (“Весна народів”). Криза 1857 р. явилася вже світовою економічною кризою, що охопила усі головні країни світу. Світові економічні кризи були в 1907, 1920, 1929-1933, 1937, 1957, 1974-1975, 2008 роках і сьогодні [19].

Фінансові кризи, як правило, призводять до дисбалансу, рецесії, дефолту, обвалу фондових ринків та політичної напруженості у фінансово-господарському житті, спричиняють банківську паніку серед вкладників, зростання відсоткових ставок, а отже, й ризиків інвесторів. А найголовніше - вони характеризуються крахом багатьох інвестиційних інститутів, адже порушують рівновагу всієї національної фінансово-кредитної системи.

Світова фінансова криза 2007-2009 рр. виявилася найбільш руйнівним явищем, яке негативно вплинуло на розвиток міжнародної фінансової системи в період глобалізації. Ця криза набула статусу глобальної, оскільки вона розпочалася в одній країні (США), поступово поширюючись на інші країни, регіони, континенти, врешті та на весь світовий простір. За даними інформаційного агентства Блумберг (Bloomberg), фінансова криза впродовж 2007-2008 рр. завдала збитків акціонерам банків на суму понад 690 млрд. доларів США [4, с. 13]. Для порівняння: загальний обсяг втрат у банківському секторі в усьому світі під час кризи на початку 1990-х років становив 200 млрд. доларів США. Нинішня криза характеризується також падінням загальної вартості світового національного багатства: з 107 трлн. до 50 трлн.доларів США [27].

З огляду на “спопеляючий” та руйнівний характер, фінансову кризу 2007-2009 рр. багато хто називає кризою довіри, оскільки вона загострила проблему створення нових надійних низько ризикових інструментів фінансового інвестування, появу яких досі вважали неможливою. На нашу думку, доречніше було б визначити кризу 2007-2009 рр. як першу кризу глобалізації, адже вона охопила всю міжнародну фінансову систему та сприяла знищенню багатьох потужних інвестиційних інститутів через падіння біржових курсів на світових фондових ринках.

Кризу 2007-2009 розглянемо поетапно[26]:

І етап (із липня 2007 р. до серпня 2008 р.) - період загострення кризових явищ на іпотечному ринку США, який супроводжувався банкрутством багатьох фінансових установ, зростанням інфляції, обвалом фондових ринків;

ІІ етап - криза ліквідності банківських та небанківських інвестиційних інститутів. Уже з ІІ та ІІІ кварталів 2008 р. багато фінансових установ почали відчувати гострий дефіцит позичкових коштів;

ІІІ етап - кредитний колапс. Унаслідок неспроможності банків адекватно оцінювати фінансові ризики та системні загрози збільшилися психологічні ризики на тлі втрати довіри до регуляторів фінансових ринків.

Таким чином, надмірна доларизація світової економіки, високі ціни на енергоносії, загальне загострення ситуації на світових фінансово-кредитних та фондових ринках, крах кількох всесвітньо відомих найпотужніших інвестиційних банків та втрата віри в надійність банківських та інших фінансових установ призвели б до повного обвалу світових фінансових ринків, якби не трильйонні вливання урядів країн в економіки США та ЄС.

2. Загрози економічної безпеки держави в умовах світової фінансової кризи

світовий фінансовий криза безпека

Економічна небезпека - поступова втрата власності народу на своє національне багатство і здатності держави проводити незалежну політику в інтересах народу, а також поступове перетворення країни на сировинний придаток, джерело дешевих ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних). Більшість науковців визначають сьогодні економічну безпеку - як такий стан національної економіки, який забезпечує стабільне функціонування виробництва, кредитно-фінансової і банківської системи, задовольняє матеріальні потреби держави, суспільства і особи, здійснює їх захист від зовнішніх та внутрішніх загроз [17].

В умовах прискореної глобалізації світового господарства однією із важливіших проблем для економіки держави є саме зростання загроз її економічній безпеці держави. Невирішеність проблем у цій сфері не дозволяє забезпечити відповідний рівень економічного зростання, ускладнює здійснення ефективної реструктуризації економіки, здійснює негативний вплив на фінансову, податкову, страхову сфери та бюджетний процес держави. Завданням держави є виявлення внутрішніх та зовнішніх загроз в економічній сфері, визначення рівня їх небезпеки, реалізації адекватних заходів щодо запобігання та усунення цих загроз, а також негативних наслідків їхнього впливу. У законі України «Про основи національної безпеки» зазначається, що: «Національна безпека України - це захищеність життєво важливих інтересів людини, громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, сучасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам» .

Зовнішні загрози національної безпеці держави в економічній сфері[13]:

- ресурсна і технологічна залежність України від зарубіжних країн;

- втрата традиційних ринків збуту продукції виробництва та надання послуг на світових ринках;

- неврегульованість щодо місця вітчизняної системи використання трудових ресурсів на світових ринка та механізму взаємовигідної кооперації в цій області;

- обмеженість діяльності вітчизняних фінансово-банківських установ на міжнародному ринку;

- вплив негативних чинників світової фінансової кризи на провідні галузі вітчизняної економіки та залежність експортно-імпортне орієнтованих підприємств та установ від колихань світових ринків;

- брак іноземних інвестицій та відсутність повноправного членства вітчизняних товаровиробників в світових фінансово-економічних інституціях.

Внутрішні загрози національної безпеці держави в економічній сфері:

- повільне удосконалення правової і нормативної бази, невідповідність значної кількості законодавчих актів світовим вимогам і стандартам;

- використання зношених, морально застарілих фондів та основних засобів і енергоємних технологій;

- недосконале науково-дослідне та інформаційне забезпечення;

- недостатній обсяг обігових коштів у підприємств та установ для їх розвитку, відсутність системи ефективного кредитування, в тому числі іпотечного;

- негативний вплив організованої злочинної діяльності та корупції в економічній та управлінських сферах.

Основною умовою (завданням) збереження економічної безпеки держави, насамперед в умовах світової фінансової кризи є модернізація вітчизняної економіки, в тому числі проведення дієвих реформ в економічному та соціальному секторі. Така модернізація повинна супроводжуватися поступовим прийняттям системи сучасного регулювання ринку та бізнесу, що збільшить прозорість в економіці. Це, в свою чергу, приведе до підвищення довіри внутрішніх та іноземних інвесторів і відповідно до зростання обсягів інвестицій в країну в цілому, забезпечить доступ до внутрішніх ринків інших країн, зростання обсягів інвестицій, удосконалення методів управління та збільшення трансферів для поліпшення інфраструктури, а нові інформаційні технології забезпечать можливість швидко і якісно сформувати потоки економічної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень [13].

Необхідно усвідомити, що за роки незалежності Україна набула безцінного досвіду існування в умовах ринкового середовища. Найскладніший період становлення залишається позаду. Національна економіка починає виходити з кризи і реалізовувати свій потенціал. Однак перші її успіхи поки що нестабільні. Їх закріплення в умовах зниження темпів економічного зростання США, Японії, а також ЄС потребує посилення ролі і функцій державного управління. Важливо правильно обрати напрями стратегічного розвитку національної економіки з урахуванням того, що вплив глобалізації посилюватиметься.

3. Механізм та система забезпечення фінансової безпеки держави

Однією із найважливіших складових економічної безпеки є фінансова безпека, без якої практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед державою.

У цьому контексті доволі переконливим аргументом е слова М. Єрмошенка, який зазначає, що фінансова безпека є ґрунтовною складовою економічної безпеки держави, оскільки на фінансах базується будь-яка економіка, фінанси - кров економічної системи держави. Вчений обґрунтовує необхідність забезпечення і підтримки фінансової безпеки держави, тому що вона стосується не лише держави в цілому, а й усіх галузей національного господарства, приватних підприємців, усього суспільства. Нехтування станом фінансової безпеки може призвести до катастрофічних наслідків: занепаду галузей, банкрутства підприємств і, зрештою, підриву системи життєзабезпечення держави з подальшою втратою її суверенітету [17].

Фінансова безпека держави - основний критерій її здатності здійснювати самостійну фінансово-економічну політику відповідно до своїх національних інтересів. Ця безпека визначається здатністю державних органів забезпечувати стійкість розвитку держави проти:

? впливу світових фінансових криз;

? умисних дій учасників загальносвітових фінансово-економічних відносин (держав, транснаціональних корпорацій тощо);

? впливу тіньових (кланово-корпоративних, мафіозних тощо) структур на національну економічну й соціально-політичну систему, розповсюдження злочинів та адміністративних правопорушень у фінансовій сфері, зокрема, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

? значного витоку капіталів за кордон;

? "втечі капіталу" з реального сектору економіки;

? конфліктів між чиновниками різних рівнів з приводу розподілу та використання ресурсів національної бюджетної системи.

Все перелічене також можна подати як завдання органів державної влади й управління відповідно до загальної цілі забезпечення безпечного та ефективного функціонування не лише елементів фінансової системи держави, але й усіх взаємозв'язаних із нею ланок державного управління.

Загрози фінансовій безпеці України можна поділити на внутрішні та зовнішні. Внутрішні загрози породжуються, головним чином, неадекватною фінансово-економічною політикою, елементарними прорахунками органів влади й управління, помилками, зловживаннями та іншими відхиленнями (безгосподарність, тяганина, різноманітні економічні злочини тощо) в управлінні фінансовою системою держави. В сучасних умовах особливу роль відіграють зовнішні загрози. Серед основних причин виникнення зовнішніх загроз фінансовій безпеці України, на нашу думку, слід виділити наступні:

? стрімкий розвиток процесів транснаціоналізації економічних зв'язків, інтернаціоналізації світового господарства;

? постійне збільшення маси капіталів, висока мобільність яких створює напружену ситуацію;

- автономізація субдержавних суб'єктів (транснаціональних корпорацій, транснаціональних банків

тощо), що мають в своєму розпорядженні значну фінансову владу, їх вплив на економіку окремих країн;

? високий рівень мобільності і взаємозв'язку фінансових ринків на базі новітніх інформаційних технологій;

? різноманіття фінансових інструментів і високий рівень їх динамізму;

? взаємопроникнення внутрішньої та зовнішньої політики держав, які все більше залежать від світових фінансів (глобальна фінансова система більше не проводить межу між внутрішньою та зовнішньою економічною політикою країни, обидві вони проникають одна в одну, формуючи одна одну в міру того, як глобальні ринки переносять наслідки внутрішньої політики будь-якої країни на економіки інших країн);

? посилення конкуренції між державами в економічній та інших сферах, використання могутніми економічними суб'єктами стратегій завоювання світового економічного простору;

? надмірна залежність національних економік, зокрема, бюджетного сектору від іноземного короткострокового спекулятивного капіталу, що робить їх фінансові системи надзвичайно вразливими;

? глобальне наростання нестійкості світової фінансової системи, виникнення загрозливих кризових тенденцій, нездатність сучасних фінансових інститутів, зокрема, міжнародних ефективно їх контролювати.

Особливу роль у забезпеченні фінансової безпеки держав виконують органи економічної розвідки.

Механізм забезпечення фінансової безпеки має реалізовуватися на основі розробки відповідних наукової теорії, концепції, стратегії і тактики, проведення адекватної фінансової політики, визначення об'єктів, наявності необхідних інститутів забезпечення безпеки (суб'єктів), визначення та конкретизації інтересів, систематизації загроз, застосування засобів, способів і методів забезпечення безпеки (див. додаток А) [14].

Без обґрунтованої концепції фінансової безпеки неможливо сподіватись на реалізацію ефективного соціально-економічного розвитку держави.

Механізм забезпечення фінансової безпеки включає такі елементи:

? об'єктивний і всебічний моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз інтересам об'єктів фінансової безпеки;

? розрахунок порогових граничнодопустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу;

? діяльність держави щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці.

Таким чином, побудова механізму забезпечення фінансової безпеки потребує визначення критеріальних вимог до неї.

Ступінь впливу загроз визначається на підставі розрахунків і моніторингу системи зазначених індикаторів фінансової безпеки та порівняння їх із "пороговими" значеннями.

Порогові значення - це граничні значення індикаторів (показників) фінансової безпеки. Відхилення фактичного значення індикатора від порогового свідчить про необхідність профілактики або усунення причин, що викликають ці відхилення (див. додаток Б) [14].

Безпека грошового ринку та інфляційних процесів - одна з найважливіших складових фінансової безпеки.

Грошово-кредитна безпека - такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення . Проаналізуємо стан грошового ринку України за 2009-2010 рр. за допомогою індикаторів та порогових значень (див. додаток В) Виходячи із показників даної таблиці, бачимо, що більшість показників грошової безпеки України не відповідають нормативному значенню, тобто Україна знаходиться у нестійкому становищі.

Таким чином, створення повноцінного механізму забезпечення фінансової безпеки держави передбачає перш за все вирішення широкого кола проблем, що стосуються формулювання критеріїв та принципів забезпечення фінансової безпеки, визначення пріоритетних національних інтересів у фінансовій сфері, здійснення постійного відстеження факторів, які викликають загрозу фінансовій безпеці країни, а також вживання заходів щодо їх попередження та подолання. Більше того, для створення механізму забезпечення фінансової безпеки необхідно вирішити цілий комплекс правових, структурно-організаційних, процедурних, кадрових, технологічних та ресурсних питань. Що стосується систем забезпечення фінансової безпеки, то поки що поза належною структурною організацією залишається система відповідних інститутів і організаційно-управлінських структур, які мають займатися цією проблемою, концепція їх перспективної побудови. Додаткові труднощі у формуванні системи фінансової безпеки України пов'язані з відсутністю в країні координаційного центру, який, отримуючи інформацію з цієї проблематики від різних міністерств і відомств, мав би змогу узагальнити її і зробити відповідні висновки.

4. Вплив світової фінансової кризи на економіку України

За оцінками міжнародних експертів, Україна відноситься до категорії країн світу, які виявилися найбільш вразливими до впливу глобальної кризи. Її розвиток повністю підтвердив цю тезу. На відміну від розвинутих країн і навіть країн, що розвиваються, криза набула в Україні обвального характеру, і падіння економіки було найбільш глибоким, що чітко демонструє порівняння динаміки обсягів промислового виробництва

Вразливість української економіки перш за все знайшла прояв в стрімкому розповсюдженні кризи буквально від одного поштовху. Конкретним приводом став одиничний факт - рейдерські дії проти потужного і на той момент сталого Промінвестбанку. Достатньо було появи несумлінної інформації, щоб його вкладники у паніці почали масово вилучати свої кошти з банку. Банк миттєво втратив ліквідність. Влада, яка була охоплена політичними суперечками, не змогла вчасно загасити ажіотаж.

Надалі події розвивалися за принципом «доміно». Інформація про втрату ліквідності Промінвестбанком на фоні недовіри до влади та чутках про наступ глобальної фінансової кризи на інші країни викликала паніку серед населення. Почалося масове вилучення коштів з усіх банків. Причому до населення приєдналися самі власники банків і пов'язані з ними особи. Паніка швидко перекинулася на реальний сектор економіки. Власники бізнесу, іноземні інвестори та топ-менеджери започаткували виведення капіталу з виробництва. Значна частка капіталу банків і компаній реального сектору економіки стала уходити за межі країни. Якщо в першому півріччі 2008 р. притік інвестицій в Україну склав 6961,5 млн. дол. США, то у другому півріччі вивезення інвестицій перевищило їхнє надходження. Баланс склав (-)727,5 млн. дол., в тому числі по Кіпру - (-)$623,3 млн. дол.

До внутрішніх проблем розвитку фінансово-банківської системи України слід віднести, стрімке зростання обсягів кредитування і, насамперед, споживчого, (у 2005-2008 pp. - в 7.9 рази), не підкріплене реальним зростанням ВВП [26].

По-друге - безконтрольне нарощування зовнішнього боргу суб'єктів економіки, який станом на 1.10.2008р. сягнув 105.4 млрд. дол., в т.ч. банків - 42,1 млрд. дол. Зовнішній борг у цілому порівняно з 1.01.2005 р. зріс у 3,2 рази, в т.ч. банків - у 14,1 рази .

По-третє, високий рівень доларизації кредитів, який за підсумками 2008р. в цілому досяг 59,1%, в т.ч. для фізичних осіб - 65,8%

По-четверте, низький рівень ліквідності та капіталізації банків. По-п'яте, значна розбіжність між вимогами банків за кредитами та депозитами (відповідно 671,6 і 206,3 млрд. грн. на 1.12.2008 р).

По-шосте, зростання питомої ваги довгострокових кредитів усередині країни (насамперед споживчих) при відносно короткострокових зовнішніх позиках банківського сектора(див додаток )( див додаток Д).

Слід зазначити, що велику роль у загостренні цих проблем відіграла
політика самого Національного Банку України, який не відреагував на
непропорційне нарощування кредитування та його структурні диспропорції, високий рівень зовнішньої заборгованості банків і доларизації кредитів, не підвищив вимоги до рівня ліквідності та капіталізації банків. До того ж інформація щодо власників домінуючих частин у комерційних банках є прихованою, що перешкоджав капіталізації банків [31].

Відплив короткострокових капіталів з України (у IV кварталі 2008р. -6,1 млрд. дол.), скорочення обсягів експорту і зовнішнього кредитування
зменшили пропозицію доларів в Україні. В той же час стрімко зріс попит на них для повернення фізичними та юридичними особами доларових кредитів і для обслуговування зовнішньоторговельних операцій (в умовах величезного від'ємного сальдо торговельного балансу України в 2008 р. - 13,5 млрд.дол..). Це призвело до обвальної девальвації гривні (близько 60%), яка, в свою чергу, посилила інфляційні процеси і загострила проблему повернення доларових кредитів. За оцінкою М.І.Сивульського, громадяни-боржники втратили щонайменше 30 млрд. грн.(див додаток В). [ 5].

Перші два місяці (жовтень-листопад 2008 р.) стали для української економіки фазою гострої кризи, на яку припав основний кризовий удар і найбільша сила стискання:

* відбулося катастрофічне падіння виробництва - обсяг промислового виробництва у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року знизився на 24,1%;(рис.3)



Зміна обсягів виробництва загалом по промисловості та основним експортним галузям

(у % до аналогічного періоду попереднього року)

Рис.3

* кількість зареєстрованих безробітних зросла на 24,4% (на 125,3 тис. осіб);

* заборгованість з виплати заробітної плати працівникам швидко збільшилася в 1,5 рази (на 348,4 тис. грн.).

Циклічна криза виявила і вкрай загострила всі існуючі б українській економіці серйозні проблеми:

а) технологічна відсталість і недосконалість структури виробництва;

б) високий рівень витратності виробництва і низький рівень конкурентоспроможності продукції (у 2007-2009 рр. за рівнем конкурентоспроможності Україна спустилась з 73 на 82 місце серед 130 країн);

в) недиверсифікована, сировинна структура експорту (частка товарів сировинного характеру в структурі українського експорту складає 75%, а в структурі світового - всього 25%), що в умовах відкритості економіки сформувало високу залежність динаміки українського ВВП від зовнішньоекономічної кон'юнктури; г) незавершеність ринкового реформування економіки і нерозвиненість багатьох важливих сфер його інфраструктури; д) надмірний рівень споживання за рахунок зовнішніх запозичень і швидкого зростання імпорту і низький рівень нагромадження; е) вузькість внутрішнього ринку.

Саме ці проблеми обумовили дуже сильний спад в українській економіці.

Так, в 2009 р. обсяг ВВП скоротився на 15,1%, обсяги промислового виробництва - на 21,9%, будівництва - на 45,9%, валового нагромадження основного капіталу - 46,2%, експорту - 40,7%. Серед промислових видів діяльності найбільше постраждали від кризи машинобудування (скорочення виробництва на 45,1%) та експортоорієнтоване металургійне виробництво -26,6% [5 ].

Ще однією характерною особливістю економічної кризи в Україні був досить високий темп інфляції (в 2009 р. - 12,3%) на фоні глибокого спаду виробництва, тобто так звана стагфляція, обумовлена насамперед девальвацією гривні і з дорожчанням імпорту. Стагфляція спричинила суттєве зниження реальних доходів населення (див. додаток Г).

За умов розгортання кризових явищ зростала і вартість державних зовнішніх запозичень для України. Відтак, статистичні дані дають підстави говорити про постійне зростання в Україні валового державного боргу.(див. рис.4) Таким чином, зовнішній борг в Україні на момент розгортання кризи, тобто в 2008 році різко зріс до 101,7 млрд. дол. США, порівняно з 2007 роком, коли становив 80,0 млрд. дол. США. А станом на 1 квартал 2012 року валовий зовнішній борг країни становив 126,9 млрд. дол. США, тобто 74% від ВВП (див. додаток Г).



Рис. 4

Міжнародні так само як і більшість українських експертів пророкували затяжний та важкий період проходження Україною стадії кризи. Але насправді кризовий період для української економіки виявився стиснутим до чотирьох місяців.

На даний період спостерігаються тенденції скорочення заборгованості державного сектору і банків, тоді як реальний сектор економіки продовжує досить активно залучати зовнішні боргові ресурси. Таким чином, продовжується тенденція скорочення рівня боргу щодо ВВП від його максимального рівня в кінці 2009 року майже в 90%. Це відбувається через більш високі темпи зростання доларового ВВП країни у порівнянні з борговими залученнями. [6]

З моментом настання кризи погіршилась також ситуація і в економічній системі.

Криза в дуже малій мірі сприяє очищенню та зміцненню національної економіки, натомість вона продовжує “розгойдувати” її структуру, руйнуючи високотехнологічні галузі й консервуючи домінантний статус низько-технологічних та сировинних галузей.

Світова фінансова криза стала сьогодні серйозним випробуванням як для національних економік, так і сучасної системи глобальної та регіональної координації економічної політики в різних сферах. Гострота та масштаби кризи вимагають від політиків та урядовців швидких та досить радикальних дій, спрямованих на мінімізацію наслідків глобальної кризи та створення передумов для відновлення економічної активності.

Більш тяжкий перебіг кризи в Україні має об'єктивні передумови економічного характеру і є наслідком дії специфічних політичних факторів.

Серед об'єктивних факторів збільшеної вразливості української економіки вирішальну роль відіграє знижений потенціал сталості. Це є прямим історичним наслідком особливого способу постсоціалістичної трансформації та специфічної моделі економічного зростання, яку використала Україна.

Перше. Українська економіка не до кінця реформована і тому мало адаптивна, що помітно послабила її спроможність протидіяти розвитку кризи. В структурі економіки зберігається значна частка державного сектору, що відрізняється консервативністю і заниженими стимулами для господарюючих суб'єктів.

Друге. Держава генерує збільшені витрати виробників через: а) високе податкове навантаження; б) збереження монополій і, як наслідок, утримання високих цін на виробничі та споживчі товари; в) високі соціальні витрати у порівнянні з низьким потенціалом виробництва; г) збереження корупційного середовища. Все це помітно впливає на конкурентоспроможність вітчизняних виробників.

Третє. Визначальним фактором економічного зростання, яке тривало в Україні з 2000 р., була енергія висхідної фази циклу розвитку світової економіки. Українська економіка мала експортну орієнтацію, і саме зростаючий попит на світових ринках підтримував її висхідний тренд. Тому під час глобальної кризи найбільш глибокий спад спостерігався саме в експортних галузях української економіки.

Четверте. Для України характерна висока залежність від імпорту паливно-енергетичних ресурсів. Перегляд цін на газ і «газова» війна з Росією поглибили течію кризи.

В Україні політичний режим формується стихійно, ітеративним способом3 у процесі гострої політичної боротьби. І це також додає вразливості українській економіці:

І останнє: Україна переживала першу в своїй історії повноцінну циклічну кризу ринкової економіки. Це в повному сенсі є прецедентом для влади, бізнесу і населення. Відсутність історичного досвіду вкупі з обмеженими фінансовими ресурсами є додатковим фактором, який послабів в Україні протидію розвитку негативних наслідків кризи.

5. Шляхи мінімізації негативних наслідків після світової фінансової кризи

Незважаючи на апокаліптичні прогнози, економіка України витримала і при обмеженої зовнішньої допомоги почала швидше за інші країни самостійно виходити з кризи.

Україні вдалося уникнути суверенного дефолту, який, за оцінками міжнародних та українських експертів, складав для неї основну загрозу. Суттєве зниження вірогідності дефолту для України відмічалося вже з березня 2009 р, коли основні індикатори, на базі яких оцінюється його настання, знизилися більш ніж на 20%.

Одним з найперших стратегічних нормативних актів, спрямованих на подолання кризи, було рішення РНБОУ «Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України» від 20.10.2008 р., введене в дію Указом Президента від 24.10.2008 р. Враховуючи загрозливі тенденції у банківському секторі та реальному секторі економіки, зумовлені світовою фінансовою кризою, РНБОУ окреслила основні напрямки антикризової політики та визначила низку комплексних заходів, реалізація яких була покладена на уряд , НБУ, СБУ та Генеральну прокуратуру [2.

В рамках антикризової політики РНБОУ запропонувала уряду створити Стабілізаційний фонд і визначити основні напрями його наповнення та використання; передбачити бездефіцитність бюджету на 2009 рік, скорочення видатків на утримання державних органів управління щонайменше на 20%; тимчасово запровадити додаткові обмеження на імпорт; забезпечити протягом місяця повернення з Державного бюджету України платникам податку на додану вартість заявлених до відшкодування сум податку, що підтверджені перевірками та наявністю повернутої у 60-денний строк валютної виручки за експорт товарів і послуг, запровадження спрощеного механізму відшкодування податку на додану вартість експортерам за умови надходження валютної виручки; вжити заходів щодо невідкладного скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення тощо. Також НБУ було запропоновано реалізувати низку заходів антикризового характеру в сфері банківського нагляду та грошово-кредитної політики, зокрема: збільшити з 1 квітня 2009 року нормативи резервування за кредитними операціями по кредитах, інформацію щодо яких не внесено до кредитних історій; розробити механізми обмеження верхньої межі ставки залучення банківськими установами на внутрішньому ринку депозитів фізичних осіб; посилити вимоги щодо прозорості корпоративного управління банками, зокрема визначення реальних власників банків та їх відповідальність за підтримання фінансової стабільності банків; не допускати дострокового погашення позик, отриманих резидентами України за кордоном; запровадити норматив резервування для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків у розмірі 100% від обсягу наданих кредитів на споживчі потреби тощо [4].

Урядом було розроблено програму діяльності Кабінету Міністрів України «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток

За кожним напрямом соціально-економічної політики розроблено невідкладні антикризові заходи (кінець 2008 р. і на 2009 р.), а також заходи, що забезпечують перехід до сталого соціально-економічного розвитку в посткризовий період (2010 - 2012 рр.).

Загалом заходи антикризового спрямування, які здійснювалися в Україні з вересня 2008 р., можна поділити на[4].:

ь заходи з фінансової стабілізації (регулювання фінансового сектора, підтримка банківського сектора, валютне регулювання, покращення структури платіжного балансу);

ь заходи макроекономічного регулювання (вплив на реальний сектор економіки, захист та стимулювання національного виробника, підтримка внутрішнього попиту);

ь заходи соціальної політики (соціальний захист населення, стримування безробіття).

Для підтримки національного виробника в реальному секторі, було прийнято ряд законів, що врегульовували діяльність підприємств окремих галузей (автомобільної, переробної, будівельної, підприємств гірничо-металургійного комплексу, аграрному секторі та інші).

Необхідно відзначити, що практична реалізація засобів антикризової політики відбувалася непослідовно, в деяких випадках зволікання із запровадженням необхідної антикризової політики призводило до наростання кризових явищ до рівня, на якому вони вже не могли бути подолані лише передбаченими антикризовими заходами, окремі ухвалені антикризові заходи залишаються лише стратегічними намірами. Реалізація антикризової політики в Україні залежить від фінансування з державного бюджету та подолання політичної кризи.

Головним питанням для уряду на сьогоднішній день повинно стати не допущення десинхронізації кризи в Україні із світовою та втягнення України в тривалий період економічної стагнації, що неможливо без створення ефективного механізму забезпечення економічної безпеки країни. Усвідомлення загроз розвитку реального сектора економіки потребує вироблення та реалізації адекватної політики щодо протидії кризі.

Для забезпечення економічної безпеки країни і зниження загроз в реальному секторі економіки в умовах кризи необхідно вирішити ряд завдань[26].:

ь підтримка ліквідності підприємств реального сектору економіки та запобігання їх масового банкрутства;

ь проведення ефективної імпортозаміщуючої промислової політики та насичення внутрішнього ринку продукцією вітчизняних товаровиробників, у першу чергу споживчого призначення;

ь проведення ефективної політики енергозбереження в усіх галузях економіки;

ь державна податкова підтримка зростання виробництва у провідних галузях економіки;

ь розробка і впровадження національної програми розвитку реального сектора виробництва.

В результаті реалізації антикризової програми спад в ІІ-ІИ кварталах 2009 року припинився і почалось повільне відновлення їх економіки.

Особливістю України було те, що урядом так і не було розроблено чіткої антикризової програми. Разом з тим Національним банком та урядом було вжито низку невідкладних антикризових заходів: Нацбанком здійснювалося рефінансування комерційних банків, проводилися валютні аукціони на умовах загальної конкуренції та доступу всіх їх учасників, урядом здійснювалася капіталізація банків на суму понад 29,3 млрд. дол. завдяки випуску внутрішніх держоблігацій.

Антикризові заходи українського регулятора важко назвати ефективними. Незважаючи на величезні обсяги рефінансування банків НБУ (у жовтні 2008 - червні 2009 рр. - понад 160 млрд. грн.) [7, с.13 ], рівень ліквідності банків суттєво не зріс. Ресурси, виділені НБУ на рефінансування банків, часто використовувались не на кредитування економіки, а на купівлю валюти та повернення іноземних боргів.

Не маючи стратегії вирішення проблем банків, НБУ вдається до таких неефективних заходів, як продовження строків проблемних кредитів, зниження вимог до них тощо.

І все ж в 2010 році ситуація в фінансовому секторі дещо поліпшилась. Поступово відновлюється довіра до банків, збільшились обсяги депозитів, зросли обсяги кредитування не фінансових корпорацій і суттєво знизились процентні ставки за кредитами (із 23,4% у січні 2009р. до 13,0% в липні 2010 р.). З початку 2010 року із відновленням попиту на продукцію українських експортерів і зростання кредитуванням реальної економіки відбувся перехід до фази пожвавлення. ВВП в 2010 р. зріс на 4,5%[7].

Проте ключові проблеми української економіки залишаються невирішеними.

Її залежність від зовнішньоекономічної кон'юнктури є дуже сильною, тому й економічне зростання носить нестійкий, пов'язаний з ризиком характер. До того ж накопичено досить значний корпоративний і державний зовнішній борг, який необхідно обслуговувати. А це обмежує можливості економічного зростання. За існуючих темпів економічного зростання на докризовий рівень ВВП 2003 р. українська економіка зможе вийти в другій половині 2013 року, а на рівень 1990 р. - лише в 2020 р.

Тому дуже важливим є прискорення економічного зростання і забезпечення його стійкості на основі технологічної модернізації, розвитку постіндустріального сектору V і VI технологічного укладів, державного стимулювання інвестиційної діяльності, повнішого фінансування освіти і науки, диверсифікації структури експорту в напрямку готової високотехнологічної продукції, завершення реформування економіки.



Висновки

Економічна криза стала досить важливою проблемою сучасного світу. Світова економіка розплачується за гонитву споживчих апетитів, якою “заразилися” в останні десятиліття майже усі суспільства і держави світу. Між тим ресурси економічного зростання на цьому етапі індустріального розвитку вичерпано. Фінансова криза оголила існуючі проблеми і в Україні. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання. Зараз з'явилися реальні можливості переглянути пріоритети та виявити нові можливості.

Тепер навряд чи хто сперечатиметься з висновком головного економіста МВФ Олівера Бленчарда, що сучасна криза «є якнайгіршою кризою за останні 60 років, яка поставила світ на межу фінансової катастрофи»

Саме внаслідок глобалізації світового господарства кризове цунамі не минуло жодної країни, жодного континенту, всупереч законам природи, але відповідно до законів ринкової економіки. Криза зачепила тією чи іншою мірою як простих людей, так і підприємців і державних чиновників у всіх куточках земної кулі. Останні події свідчать, що фінансова глобалізація, відкритість економіки тієї чи іншої країни можуть стати не тільки додатковими можливостями її соціально-економічного розвитку, але й спричиняти негативний прояв кризових явищ.

Основними рисами сучасного економічного становища України є:

ь значна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств зарубіжним країнам;

ь відставання сектору економіки, який виробляє товари, від сектору економіки, який їх споживає;

ь паливно-енергетична залежність від Росії;

ь надмірний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектору, що виробляє товар;

ь криміналізація стосунків між державним установами і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України;

ь «відірваність» України від світової економіки;

ь економіка як була, так і залишилася не реформована, вразлива як до зовнішніх, так і до внутрішніх ризиків. Вона і далі залежить від зовнішнього ринку - ціни на продукцію металургії вгору - ВВП вгору, ціни вниз - туди ж і ВВП[28.29].

На сьогоднішній день Україна має змогу випробувати на собі ефект ««DejaVu». С приводу неконтрольованого і бездіяльного політичного стану країни фінансова безпека України знаходиться в критичній ситуації.

Головним питанням для уряду на сьогоднішній день повинно стати не допущення десинхронізації кризи в Україні із світовою та втягнення України в тривалий період економічної стагнації, що неможливо без створення ефективного механізму забезпечення економічної безпеки країни. Усвідомлення загроз розвитку реального сектора економіки потребує вироблення та реалізації адекватної політики щодо протидії кризі.

Для забезпечення економічної безпеки країни і зниження загроз в реальному секторі економіки в умовах кризи необхідно вирішити ряд завдань:

ь досягнення єдності усіх гілок влади (виконавчої, законодавчої і судової);

ь зміна експортної орієнтації України;

ь обмеження зовнішнього боргу приватного сектора (банківського і корпоративного);

ь укладання протоколів про наміри з центральними банками інших країн

ь щодо питань к удосконалення методів залучення до інвестиційної сфери особистих накопичень населення;

ь забезпечення фінансової підтримки малого бізнесу й посилення відповідальності суб'єктів господарювання за дотримання вимог податкового законодавства;

ь припинення розпродажу великих підприємств;

ь впровадження нових енергозберігаючих технологій;

ь стимулювання ведення інноваційної діяльності.

Отже, для виходу країни з економічного кризового становища та забезпечення фінансової безпеки необхідно розробити комплекс взаємопов'язаних заходів щодо взаємодії фінансового і не фінансового секторів економіки і узгодити дії всіх органів державної влади та суб'єктів господарювання з метою їх виконання. При цьому головна роль повинна належати розробці та реалізації державної стратегії економічного й соціального розвитку, яка передбачала б чіткий розвиток окремих галузей національної економіки, експортно-імпортну, податкову, енергетичну політику тощо, а також реалізацію завдань грошово-кредитної політики Національним банком України.



Список використаної літератури

1. Закон України “Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 жовтня 2008 р. № 3309-4 // http: zakon.rada.gov.ua.

2. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України”від 24 жовтня 2008 р. № 965 // http:zakon.rada.gov.ua.

3. Указ Президента України від 17.11.2008 р. № 1046/2008 «Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.rada.gov.ua.

4.Бюджетний моніторинг/Аналіз виконання бюджету за 2009 рік/[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ibser.org.ua/UserFiles/File/Budget-Monitor 2009_Monitoring_ukr.pdf

5 Бюлетень національного банку України 2/2012(227) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog

6. Дані фінансової звітності банків України за 2008 рік // http://www.bank.gov.ua.

7. Зовнішній борг України на кінець 2012 року [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=71174

8. Основні тенденції грошово - кредитного ринку за вересень 2008 року // http://www.bank.gov.ua.

9. Азаров М. Україна - Меморандум про економічну та фінансову політику (16 липня 2010 року) / М. Азаров, Ф. Ярошенко, В. Стельмах. - К., 2009. Аналітичний портал “Мироваяэкономика” // http: www.ereport.ru.

10. Барановський О. Антикризові заходи урядів і центральних банків зарубіжних країн // Вісник Національного банку України.- 2009.- № 4. - С. 8-19.

11. Бобиль В. Механізм стабілізації банківської системи України в періодфінансової кризи // Україна: аспекти праці. - 2009. - № 1. - С. 28-32.

12 . Бобров Є. А. Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи та її вплив на економіку України / Є. А. Бобров // Фінанси України. - 2008. - № 12. - С. 33-43. України // Фінанси України. - 2008. - № 12. - С. 33-43.

13. Бойко Т. В.Актуальні проблеми економічної безпеки України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://library.kr.ua/orhus/bojko.pdf

14. Борисова І.С. Механізм та система забезпечення фінансової безпеки держави [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Nppdaa/econ/2011_2_3/242.pdf

15. Вахненко Т. П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання / Т. П. Вахненко // Фінанси України.- 2009. - №10. - С. 3-21.

16. Гаврега О. В. Вплив світової фінансової кризи на економіку України [Електронний ресурс] / О. В. Гаврега, В. Є. Писаренко, А. П. Сушков. - Режим доступу : http://udau.edu.ua/library.php?pid=699.

17. Губарёва І.О Забезпечення економічної безпеки України в умовах кризи [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pekon/2009_4/23-27.pdf

18. Пояснювальна записка до звіту про виконання Державного бюджету України - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

19. Кремень О. І. Фінанси: навч. посіб. для студ. вузів / О. І. Кремень, В. М. Кремень. - К. : ЦУЛ, 2012. - 416 с.

20. Офіційний веб-сайт: Міністерство фінансів України. [Електронний ресурс]. - : Режим доступу : http:// www.minfm.gov.ua

21. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

22. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 312 с.

23. Артус М.М. Фінанси: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Європейський ун-т. -- К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2005. -- 197с.

24. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення) / Київський національний торговельно-економічний ун-т. -- К. : КНТЕУ, 2004. -- 760с.

25. Басанцов І.В. Державний фінансовий контроль: регіональні аспекти. -- К. : Видавничий дім "Корпорація", 2006. -- 234с.

26. БізнесСловник: Економіка. Фінанси. Банки. Інвестиції. Кредити: Англо- український:Понад 12 500 термінів / Світлана Яківна Єрмоленко (уклад.), Віктор Іванович Єрмоленко (уклад.). -- К. : Школа, 2002. -- 720с.

27. Ващенко І.В. Державний фінансовий контроль та його вдосконалення у трансформаційній економіці України: Дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний ун- т ім. Тараса Шевченка. -- К., 2004. -- 186c.