Розвиток сучасних форм грошей в Україні

Також емітент зобов'язаний визначати суму електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, з урахуванням таких вимог:

- сума електронних грошей на електронному пристрої, який не може поповнюватися, не повинна перевищувати 2000 гривень;

- сума електронних грошей на електронному пристрої, який може поповнюватися, не повинна перевищувати 8000 гривень;

- емітент зобов'язаний здійснювати погашення випущених ним електронних грошей на вимогу пред'явника, зокрема:

емітент може здійснювати погашення електронних грошей, пред'явлених користувачами - фізичними особами, готівковими коштами або шляхом переказу на банківський рахунок пред'явника;

- емітент зобов'язаний здійснювати погашення електронних грошей, пред'явлених користувачами - суб'єктами господарювання, торговцями, агентами, виключно шляхом переказу на їх банківські рахунки;

Агент - особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, здійснює:

? розповсюдження електронних грошей (агент з розповсюдження);

? надання засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв (агент з поповнення);

? обмінні операції з електронними грошима (агент з обмінних операцій);

? приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти (агент з розрахунків);

Агентом з розповсюдження може бути виключно юридична особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, розповсюджує електронні гроші, випуск яких здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з Національним банком України. Агентом з поповнення може бути суб'єкт господарювання, який на підставі договору, укладеного з емітентом, надає користувачам засоби поповнення електронними грошима електронних пристроїв;

Агентом з обмінних операцій може бути юридична особа, яка на підставі договорів, укладених з емітентами, здійснює обмінні операції з електронними грошима, випуск яких здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з Національним банком України.

Агентами з розрахунків можуть бути виключно банк і небанківська фінансова установа, що має ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на переказ коштів;

Оператор рухомого (мобільного) зв'язку, який є агентом емітента, відповідно до умов договору з емітентом має право укладати договори з суб'єктами господарювання про продаж цими суб'єктами господарювання користувачам скретч-карток для поповнення електронними грошима електронних пристроїв;

користувачі - фізичні особи мають право використовувати електронні гроші емітентів для розрахунків з торговцями за товари, а також переказувати електронні гроші іншим користувачам - фізичним особам;

користувачі - суб'єкти господарювання мають право використовувати електронні гроші, що отримані виключно в обмін на безготівкові кошти та лише для розрахунків з торговцями за товари в електронному вигляді, придбані на виробничі (господарські) потреби;

торговці (зареєстровані відповідно до законодавства України суб'єкти господарювання) на підставі договору, укладеного з емітентом або агентом з розрахунків, мають право приймати від користувачів як засіб платежу за товари електронні гроші, виражені в гривнях;

торговці мають право повертати електронні гроші користувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” товарів, придбаних за електронні гроші;

емітент має право самостійно забезпечувати функціонування системи електронних грошей або укладати договори з операторами-резидентами про виконання ними операційних або інших технологічних функцій у системах електронних грошей;

емітент зобов'язаний забезпечити запровадження в системі електронних грошей організаційних, процедурних заходів та використання технічних засобів з метою виявлення, а також запобігання, перешкоджання та протидії шахрайству;

емітент зобов'язаний щокварталу до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Національному банку України інформацію про

діяльність, пов'язану з випуском та обігом електронних грошей.

3. Перспективи розвитку сучасних форм грошей в Україні

3.1 Емісійно-касове регулювання обігу паперових грошей в Україні

гроші кредитний електронний

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює:

1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2) створення резервних фондів банкнот і монет;

3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;

6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій;

7) визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ.

Механізм емісійно-касового регулювання грошової маси передбачає порядок введення та вилучення грошей з обігу, а також їх перерозподіл між територіями і регіонами країни залежно від потреб економіки[5, с. 129].

Випуск грошей в обіг є комплексом заходів, який складається з таких основних етапів:

1) прогнозування потреби у готівковій масі;

2) виготовлення грошей;

3) створення резервного фонду готівки у центральному сховищі;

4) власне введення грошей в обіг.

Готівка, як правило, використовується при одержанні населенням своїх доходів та їх використанні (виплата заробітної плати, пенсій, стипендій, придбання товарів і послуг, розміщення коштів у банківських внесках тощо).

У країнах Євросоюзу частка розрахунків готівкою в сукупному грошовому обороті в останні роки не перевищує 3-8 %. Це досягається переведенням заробітної плати працівників на банківські рахунки та широким запровадженням систем електронних платежів і розрахунків. Тенденції останніх років засвідчили, що в країнах із перехідною економікою, де рівень заробітної плати є низьким, обсяг готівки на душу населення майже дорівнює розміру середньої зарплати. Натомість у країнах із розвинутою ринковою економікою, де лише незначна частина населення отримує заробітну плату готівкою, її обсяг на душу населення істотно менший.

Проблема емісійних операцій і забезпечення найефективнішого їх впливу на розвиток економіки є однією з головних у діяльності центральних банків усіх країн. На сьогодні для світової практики характерні дві основні моделі центрального емісійного банку: англосаксонська (типові представники - Великобританія та СІНА) і континентальна (більшість європейських країн). В англосаксонській моделі грошова емісія здійснюється окремим від центрального банку органом, який передає потім емісійні банківські білети банківським установам. У СІНА це відбувається в рамках Федеральної резервної системи. Водночас у континентальній моделі рішення про грошову емісію приймається безпосередньо центральним банком у межах, визначених правовими нормами.

Процеси світової глобалізації вносять свої корективи у формування готівкової маси. Створення Європейського монетарного союзу, зокрема введення в обіг єдиної валюти, поставило нові завдання перед Європейським центральним банком щодо ефективного формування готівки в обігу. Питання емісії готівкового євро та його транспортування в усі країни Єврозони було вирішено з урахуванням досвіду Федеральної резервної системи СІНА - право емітувати готівку розподілено між центральними банками країн Єврозони.

3.2 Роль держави в обігу кредитних грошей

Сучасна економічна думка, незалежно від її конкретного теоретичного спрямування, визнає відповідальність держави за стан розвитку економіки країни, а отже і її право впливати на економічне життя суспільства. Сьогодні всі визнають, що для реалізації свого впливу на економіку держава повинна розробляти відповідну грошово-кредитну політику.

Грошово-кредитна політика - це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин.

Інструменти, якими оперує грошово-кредитна політики для регулювання грошового обігу, зображено на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Інструменти регулювання грошового обігу [6, с. 32]

Основною метою грошово-кредитної політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і стабільністю цін.

Держава створює загальні умови для реалізації цих відносин, формує нормативно-законодавчу базу, визначає загальну орієнтацію функціонування фінансово-кредитних установ і законодавчі основи здійснення грошової емісії та випуску цінних паперів.

Державне регулювання грошової сфери в ринковій економіці означає сукупність заходів, що проводяться державою в грошовому обігу з метою забезпечення сталості національної валюти, стримування інфляційного процесу і гнучкого забезпечення грошовою масою потреб сфери обігу.

Головним об'єктом грошово-кредитного регулювання з боку національного банку є наявна готівкова та безготівкова маса в економіці.

Головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки - Міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо Уряд, Верховна Рада.

Аналіз і прогнозування структури готівкової маси здійснюється департаментом готівково-грошового обігу Національного банку України. На підставі підготовленого розрахунку потреб у готівці Банкнотно-монетному двору Національного банку України надається розпорядження щодо виготовлення необхідної її кількості в розрізі певних номіналів.

Виготовлена готівкова маса використовується для створення резервного фонду готівки та для підкріплення територіальних управлінь Національного банку України.

Забезпечення економічних суб'єктів готівкою реалізується через установи банків, які здійснюють інкасацію коштів, що перевищують встановлені касові ліміти та виконують заявки економічних суб'єктів на підкріплення готівкою. Банки, в свою чергу, звертаються до територіальних управлінь Національного банку України за підкріпленням (видачею) банкнот і монет відповідно до заявок щодо заміни вилучених з обігу внаслідок зношеності банкнот і монет та / або здають готівку.

Формування заявки банками на підкріплення здійснюється з урахуванням очікуваних обсягів надходжень готівки з кас підприємств і від населення та готівкових виплат. Кошти, що мають надійти від територіального управління Національного банку, спрямовуються на покриття можливої різниці між надходженнями готівки до кас банків та потребою в ній.

Територіальні управління Національного банку України, в свою чергу, на підставі заявок банків видають відповідну кількість банкнот і монет, необхідну для забезпечення нормального готівкового обігу регіону. Банки безпосередньо видають готівку своїм клієнтам, таким чином вводячи її в обіг.

Отже, територіальні управління Національного банку України можуть впливати на забезпеченість регіонів готівкою через управління її запасами.

Департамент готівково-грошового обігу Національного банку України аналізує тенденції вибуття банкнот і монет з обігу до сховищ своїх територіальних управлінь через банки, оскільки без цього неможливо коректно визначати і прогнозувати кількість грошей, необхідних для підкріплення готівкового обігу країни.

3.3 Впровадження новітніх технологій використання електронних грошей в Україні

В Національному банку України завершуються розробки специфікацій розширених структур представлення інформації за фінансовими операціями, що виконані на термінальному обладнані.

Представлення інформації у вигляді Розширеної структури - це спроба надання уніфікованого представлення на термінальних пристроях НСМЕП будь якої фінансової та іншої інформації. Це дозволяє зменшити витрати на модифікацію програмного забезпечення, терміну розробки та витрат на розробку нових фінансових та сервісних додатків у НСМЕП, зменшити обсяги ПЗ термінальних пристроїв та інших компонент системи.

На даному етапі у розширеному вигляді будуть представлені тільки інформація відповідна до індивідуальної трансакції за Off-line операцією та авторизації за On-line операцією (включаючи операції за соціальними картками тощо).

У майбутньому буде можливе представлення інформації у форматах МПС, інформації з банківськими виписками і таке інше.

Сьогодні розширені структури представлення інформації за фінансовими операціями планується використати при формуванні фінансових документів за операціями "Перерахування коштів", "Платіж мобільним платіжним інструментом", "Інтернет платіж", "Видача готівки", а також “соціальні платежі”, інформація за дисконтами тощо.

Висновки

Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті -- так званих кредитних грошей. Як зазначалося вище, золото поступово набуло особливої споживної вартості як загального еквівалента, що заслонила собою його природну споживну вартість. Тому світова практика використання золотих грошей підготувала суспільство до сприйняття неповноцінних грошей, не пов'язаних із золотом, як більш ефективної грошової форми. На цій підставі економічна думка остаточно дійшла висновку, що гроші не адекватні золоту, що вони -- щось інше, складніше явище суспільного характеру, який не може бути виражений навіть благородними металами.

Неповноцінні гроші -- це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Перехід до неповноцінних грошей відбувався поступово. Перші їх форми з'явилися ще за часів панування металевих грошей. Тому в історії грошей був тривалий період існування змішаних форм, властивих повноцінним і неповноцінним грошам. Основними формами неповноцінних грошей є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов'язання), банківські зобов'язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Не маючи субстанціональної вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів. Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони дістали також назву кредитних.

Кредитні гроші класифікуються за кількома критеріями. Залежно від форми існування виділяють готівкові гроші, розмінну монету, депозитні гроші; залежно від статусу емітента та характеру емісії -- казначейські та банківські гроші.

Паперові гроші - це нерозмінні на метал знаки, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов'язковими до приймання у всі види платежів. По суті, це -- завершена форма знака вартості, яка відірвалася не тільки від субстанціональної вартості грошей, а й від реальних потреб обороту. Мірилом їх емісії стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту. Такі гроші називають ще казначейськими.

Банківські гроші -- це теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов'язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту при погашенні позичок і підтримка стабільної вартості. У цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.

Депозитні гроші -- це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів -- чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Успішне функціонування депозитних грошей можливе лише за високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обороту може вільно покласти свої гроші в банк, взяти їх звідти, швидко перевести в будь-який пункт ринку і йому гарантується повне їх збереження. За цих умов власник грошей на рахунку в банку може дати доручення останньому перерахувати всю суму чи частину її своєму контрагенту і в такий спосіб погасити борг. Переміщуючись по рахунках у банках, депозитні грошові суми успішно виконують функції купівельного та платіжного засобів, а відтак включаються в загальний грошовий оборот.

Електронні гроші - -- це різновид депозитних грошей, які існують у пам'яті комп'ютерів і здійснюють свій рух автоматично з допомогою комп'ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Ця форма органічно поєднує у собі всі переваги депозитної та готівкової форм грошей: немає потреби переносити чи перевозити великі маси готівки; досягається значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перерахування, перевезення тощо; кожний платник має можливість вмить виконати платіж, попередньо перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах готівкою.

Носієм електронних грошей є пластикова картка -- іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через комп'ютерні мережі свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки чи паперових платіжних документів. Упровадження пластикової картки в розрахунково-платіжну практику значно розширило сферу функціонування депозитних грошей, включило в неї масові платежі населення, прискорило обіг грошей, створило великі зручності для платників, зменшило витрати обігу. Все це надало депозитним грошам нової якості, що знайшло відображення в новій назві -- «електронні гроші».

Список використаних джерел

1. Артус М.М. //Гроші та кредит.// -- К.: Видавництво Європейського університету, 2012. -- 166 с.

2. Варламова Т.П., Ермасова Н. Б., Варламова М. А. Деньги, кредит, банки. -- М.: РИОР, 2012. -- 126 с.

3. Галицкая С.В. Деньги. Кредит. Финанси. -- М.: Эксмо, 2012. -- 495 с.

4. Гальчинський А. Теорія грошей. -- К.: //Видавництво Соломії Павличко "ОСНОВИ", 2011. -- 412 с.

5. Гриньова В.М., Проскура О. Ю.// Гроші і кредит. -- Х.: ВД "ІНЖЕК", 2007. -- 207с.

6. Гроші та кредит.// -- Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2010. -- 92 с.

7. Зазвонова Л.А., Фомин Ф.Ф.// Деньги и кредит.// В 2 ч. - Ч.1. -- К.: Издательство Европейского ун-та, 2013. -- 175 с.

8. Івасів Б.С. Гроші та кредит. -- Т.: Карт-бланш, 2010. -- 528 с.

9. Колесніченко В.Ф. //Гроші та кредит. //-- Х.: Видавництво ХНЕУ, 2010. -- 208 с.

10. Колодізєв О.М., Яременко О.Р. //Гроші та кредит. -- //Х.: ВД "Інжек", 2010. -- 156 с.

11. Михайленко В.С.// Гроші та кредит. -- К.: Ун-т "Україна"/, 2010. -- 372 с.

12. Полтавець Л.Т., Проша С.Ф. //Гроші та кредит. //-- К.: КНУБА, 2009. -- 70с.

13. Розмарина А.Л. //Гроші та кредит у системі сучасних економічних відносин.// -- О.: ТЭС, 2011. -- 109 с.

14. Савлук М.І., Мороз А.М.,Л азепко І. М.,я // Гроші та кредит. -- К.: КНЕУ, 2010. -- 677 с.

15. Челноков В.А. //Деньги. Кредит. Банки.// -- М.: ЮНИТИ, 2012. -- 367 с.

16. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс] / - Режим доступу: www.bank.gov.ua

17. Економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасовича. 2009. - С.371

Размещено на Allbest.ru