Порівняльна характеристика функціональних форм грошей

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

ГРОШІ ТА КРЕДИТ

на тему:

Порівняльна характеристика функціональних форм грошей.

Виконала студентка:

216, 2 курс, ФЕП

Прийняла:

Доцент Янчук М.Б.

Київ 2014

План

Вступ

Розділ 1. Еволюція та сучасні функціональні форми грошей

1.1 Еволюція функціональних форм грошей

1.2 Сучасні функціональні форми грошей та їх види

Розділ 2. Аналіз функціональних форм грошей в Україні

2.1 Функціональні форми грошей в Україні

2.2 Динаміка грошових агрегатів

Розділ 3. Проблеми використання та розвитку функціональних форм грошей та їх вирішення в Україні

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Функціональні форми - похідні від грошових функцій, їх логічне продовження. Сучасна ринкова економіка характеризується надзвичайно широкою палітрою наявних функціональних форм грошей. В економічній науці та практиці протягом тривалого часу широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей, в основу якого покладено ступінь ліквідності кожної з них.

Національний банк України розраховує обсяг грошової маси за допомогою грошових агрегатів, які репрезентує встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне угруповання певної категорії грошових форм. Склад грошових агрегатів: М0 - гроші поза банками; М1 = М0 + кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті; М2 = М1 + строкові депозити у національній валюті, кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження; М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінними паперами власного боргу банків.

Мета роботи - вивчити функціональні форми грошей, вивчити етапи їх еволюції; виявити функціональні форми грошей в сучасній економіці України; розглянути вплив розвитку ринкових відносин та науково-технічного прогрессу на використання різноманітних форм грошей.

Об'єктом даної роботи є самі функціональні форми грошей, на що ми концентруємо свою особливу увагу.

За структурою курсова робота є стандартною та складається із вступу, трьох розділів, висновків та переліку посилань.

Розділ 1. Еволюція та сучасні функціональні форми грошей

1.1 Еволюція функціональних форм грошей

Сучасна ринкова економіка діє на основі різних форм грошей, виникнення яких пов'язане з тривалим розвитком функцій грошей і суспільного обміну.

За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінних і неповноцінних.

Повноцінними називають гроші, що виготовлені з товару, мають однакову внутрішню вартість у сфері обігу і за умов переходу у скарб. Вони адекватно відображають вартість товару, тому що обмін товару відбувається на основі прирівнювання вартості грошового матеріалу з еквівалентною вартістю товару. Висхідною формою повноцінних грошей стали товарні гроші.

Товарні гроші здатні виступати загальним еквівалентом тому, що на їх виготовлення затрачено суспільну працю. Вони однаково здатні слугувати для безпосереднього споживання і для виміру вартості іншого товару та знаряддям обміну. У різні епохи роль товарних грошей виконували предмети першої необхідності (сіль, зерно, риба, худоба) та предмети розкоші й прикраси (намисто, хутра та ін.). Згодом із загального числа обмінюваних вартостей в ролі загального еквівалента закріпилися метали.

Металеві гроші спочатку з'явилися як різної форми та ваги шматки металу. З часом з них стали виготовляти вироби, які однаково могли слугувати для задоволення потреб споживання і виступати засобом обміну. Лише з часом з'явилася кругла монета - найдосконаліша форма повноцінних грошей. У ролі грошей на перших порах використовувалися різні метали й вироби з них: залізо, мідь, бронза та ін. Згодом природні властивості золота і срібла (висока питома вага вартості вагової одиниці, обмежене поширення в природі, здатність тривалий час зберігати фізичні властивості, легко змінювати зовнішній вигляд, портативність тощо) в якості грошей виділили ці метали. В якості грошових металів золото і срібло функціонували в епоху золотого і срібного біметалізму, а наприкінці XIX ст. настала епоха золотого монометалізму.

Золотий монометалізм знаменував апогей розвитку металевих грошей. Водночас еволюційні процеси ускладнення й розширення товарного виробництва та ринкових відносин зумовили необхідність впровадження в обіг розмінних на золото паперових банкнот, які виявилися більш зручними і дешевшими засобами обміну. З іншого боку, зростала роль держави в усіх сферах суспільного життя, в тому числі і є грошовому обігу, банкнотне забезпечення якого легше піддається впливу засобів державного регулювання. Внаслідок цього об'єктивно створилася основа для запровадження неповноцінних грошей.

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними їх формами є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов'язання), банківські зобов'язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Усі вони застосовуються як гроші лише тому, що, одержуючи їх як платежі, учасники ділових угод розраховують використати їх для майбутніх платежів. Довіра до цих форм грошей зумовила появу загальної назви - кредитні гроші.

Кредитні гроші - це гроші особливого типу, що не розмінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національним) банком як банкноти. На основі банкнотного обігу грошей виникають банківські депозити (депозитні гроші), що стають базою чекового обігу.

Кредитні гроші підпорядковуються дії закону грошового обігу та закономірностям руху позичкового капіталу. Їх обертання також безпосередньо пов'язане з дією закону вартості, закону додаткової вартості та ін.

Паперові гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом та законодавчо закріпленим обов'язком приймати у всіх видах платежів. Оскільки паперові гроші відірвані від вартості і реальних потреб обороту та емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту, то їх ще називають декретними, або казначейськими грошима.

Епоха паперових грошей виникла на основі кредитних грошей. Зокрема, вексель став основою й прообразом усіх інших цінних паперів і паперових грошей. Водночас для їх появи в обігу виникли й об'єктивні причини, що пов'язані:

1) з переходом до машинного способу виробництва, коли товарна маса стала зростати значно швидше, ніж зростав видобуток грошового матеріалу (золота), а золоті гроші великої вартості не могли обслуговувати дрібні за величиною вартості обороти товарів;

2) аргументом на користь впровадження паперових грошей була й недостатня економічна еластичність вартісно стабільного золотого грошового обігу до потреб швидкого розширення чи звуження товарної маси, що реалізується;

3) переваги паперових грошей, яким властива легкість зберігання, перевезення і зручність у розрахунках.

Обслуговуючи кредитні відносини, сучасні паперові гроші є неповноцінними знаками вартості, а за формою є паперовими, що виникли з форми векселя. Водночас їх обіг, виражаючи кредитне походження, регулюється двома законами:

По-перше, емісія кредитних грошей здійснюється на основі зворотного принципу. Тобто їх випуск в обіг відбувається на основі надання кредиту на умовах повернення у визначений час. Кредитні гроші, обслуживши ділову угоду, повертаються до банку, коли боржник погашає заборгованість. За такої умови грошова маса складається на основі взаємодії двох грошових потоків - випуску грошей через банк і повернення кредитованої суми після збігу визначеного часу. Дотримання вимог цього специфічного закону грошового обігу забезпечує товарно-грошову рівновагу і сталість грошей.

По-друге, забезпеченість емісії кредитних грошей. Дотримання вимог цього закону означає функціонування такої системи кредитування, коли позики надаються для забезпечення реальних потреб товаровиробників й інших учасників товарообороту у грошах і погашення кредиту в міру їх задоволення. За таких умов строк перебування кредитних грошей в обігу визначається матеріальним забезпеченням користування кредитом.

Обслуговуючи ділові угоди, кредитні гроші за час свого існування набули таких еволюційних форм: векселя, банкноти, чека, депозитних і електронних грошей. Історично, першою формою кредитних грошей став вексель.

Вексель - це абстрактне письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразку, за яким одна сторона ділової угоди зобов'язується сплатити іншій певну суму грошей у вказаний термін. Економічна суть векселя полягає в тому, що він є різновидом знаків вартості, цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити визначену суму після збігу домовленого строку.

Банкнота - вексель банка, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб. В такому розумінні її називають класичною банкнотою. Нині банкноти переважно становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральними емісійними банками, забезпечені всіма активами цих банків і масою товарів, що належать державі.

Сучасна емісія банкнот шляхом банківського кредитування господарських одиниць і держави, обміну іноземної валюти на банкноти, випуском суворо визначеного переліку номіналів перетворила їх у національні гроші, що діють на всій території держави. Водночас така банкнота зберігає свої переваги над суто паперовими грошима та володіє певними ознаками кредитних грошей. Зокрема, емісія сучасних банкнот навіть на покриття витрат державного бюджету здійснюється не безпосередньо і безповоротно, а через механізм кредитування під боргові зобов'язання казначейства. За цих умов, щоб держава діяла як економічно самостійний суб'єкт грошового обігу, вона повинна бути здатною вчасно погашати свої борги емісійному банку.

Чек - встановленої форми грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитному закладі про виплату тримачеві чека вказаної суми. Чек виникає із правового стану власника депозиту і може використовуватися юридичними і фізичними особами для забезпечення безготівкових розрахунків, одержання готівки тощо. Істотними відмінностями чека від банкноти є насамперед такі властивості: його форма; спосіб емісії - виписується не банком, а його клієнтом; не повністю гарантує виконання наказу про видачу грошей; обмежений характер його участі в грошовому обороті. Зокрема, чек переважно використовується для отримання готівки в банку, для забезпечення платежу у безготівкових формах розрахунків, в оплаті товарів, отриманні послуг або погашенні своїх боргових зобов'язань.

Депозитні гроші - різновид кредитних грошей, що не мають речового виразу та існують лише у вигляді записів на рахунках у банках. Депозитні гроші виникли на стадії високого розвитку банківської системи, коли кожний суб'єкт грошових відносин може вільно вкласти гроші до банку (депозит) і здійснити ними необхідні операції. Це здешевлює вартість розрахунків, надає зручності в їх проведенні і водночас суттєво обмежує готівкові платежі. З метою розширення переваг депозитних грошей використовуються дебетові картки.

Дебетові картки - це сучасні платіжні інструменти, які випускаються фінансово-кредитними установами. Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати трансакційні операції з власного банківського рахунку та користуватися іншими послугами.

В місцях розміщення банкоматів депозитні гроші зручно використовуються картками для банкоматів. Зокрема, у фінансово-кредитних установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах і офісах за допомогою цих карток можна отримати готівку, переказати кошти за вказаними рахунками, авансувати готівку, оплачувати рахунки тощо. За допомогою картки можна здійснити оперативний запит про фінансове становище і стан фінансового балансу будь-якого партнера ділових угод. Використання депозитних грошей суттєво полегшується на основі електронної форми грошей.

Електронні гроші - умовна назва грошових засобів, які використовуються їх власниками за допомогою електронної системи банківських послуг. Це абстрактні кредитні гроші, що обертаються не у формі паперових носіїв, а через впровадження до сфери розрахунків комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку. Електронні гроші є найбільш економним і зручним носієм грошової функції, значно прискорюють безготівкові розрахунки. Основними компонентами функціонування системи електронних грошей є банківські автомати-касири, кредитові й дебетові картки, електронні системи розрахунків у торгівельній мережі, електронна система обслуговування вдома тощо. При цьому всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, але не замінюють їх. На основі електронних грошей виникли кредитні картки.

Кредитна картка - іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта. Кожна картка видається з встановленням ліміту кредитування, переважно безкоштовно чи за невелику плату. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з комісії при оплаті рахунків за відпущені товари, щорічної плати клієнтів за кредитні картки, якщо вона є, і відсотків за кредит, що надається власникові картки в межах ліміту кредитування.

1.2 Сучасні функціональні форми грошей та їх види

гроші функціональний використання україна

Можливість утворення й розвитку функціональних форм закладена в самій сутності грошей, природі їх функцій. Ця можливість обумовлена багатоплановістю грошових відносин, тим, що гроші виконують, з одного боку, суспільну функцію загального еквівалента вартості, а з іншого -- є технічним апаратом, що обслуговує той чи інший аспект товарного обміну.

Функціональні форми є похідними від грошових функцій і являють собою їх реальне втілення. Вони виступають як форма реалізації цих функцій в умовах структурно розвинених товарних відносин. Маючи відносну самостійність, форми грошей характеризуються власною сукупністю функціональних проявів. У цьому реалізується розподіл обов'язків між різними їх елементами в загальній системі грошових відносин. Проте окремі функціональні форми грошей не автономні. Вони є лише структурними ланками цієї системи грошових відносин, де кожна окремо взята функціональна форма неспроможна повністю виразити всю сукупність грошових відносин.

Різні види грошових форм поєднуються у певні агрегати. Грошовий агрегат -- це встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне групування грошових форм. Під ліквідністю розуміється можливість використання певного активу в ролі засобу обігу (чи платежу) і одночасно його здатність зберігати свою вартість. Саме єдність цих двох властивостей є істотною для розуміння ліквідності. Недостатність визначення ліквідності лише як здатності якогось активу виконувати функцію засобу обігу (чи дехто пише про здатність швидко перетворюватись на готівку) добре помітна в умовах високої інфляції, коли окремим платіжним засобам (а іноді справа доходить і до продуктів) починають віддавати перевагу перед знеціненими кредитно-паперовими грішми.

Поняття “грошовий агрегат” досить точно відбиває сутність явища. Багато з його складових (наприклад, чек, сертифікат чи кредитна картка) нині не можуть самі по собі розцінюватись як гроші, але вони виконують якусь із функцій або підфункцій грошей, відіграють їх роль, залучаються і агрегуються грішми у свій рух як власні елементи.

Грошові агрегати М0, М1, М2, М3. Першим групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М0, який являє собою готівку чи гроші поза банками. Грошовий агрегат М0 має найбільшу ліквідність. Його структурними елементами є:

- монети, що їх карбують державні установи;

- скарбничі білети, що є казначейськими зобов'язаннями, випуск яких пов'язаний з фінансуванням дефіциту державного бюджету (ця форма грошей нині в Україні не використовується);

- банкноти, що являють собою різновид кредитних грошей, емісія яких здійснюється центральними банками (в Україні Національним банком). Банкнота має загальну оборотність і, як і монета, абсолютну ліквідність.

Другим групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М1. Його ще називають грошовою масою у вузькому розумінні. Функціональні форми грошей, що поєднані в агрегат М1, використовуються переважно у функції засобу обігу. Структурними елементами грошового агрегату М1 є готівкові гроші (агрегат М0) та трансакційні депозити.

Трансакційні депозити -- це вклади фізичних та юридичних осіб у комерційні банки й ощадні установи, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів. Трансакційні депозити являють собою вклади до запитання на поточні та розрахункові рахунки. Вони можуть не приносити відсотків, а лише дають змогу їхнім власникам користуватись чеками та електронними переказами (в тому числі й кредитними картками). За своїм обсягом чекові вклади, що забезпечують безготівковий обіг грошей, є найпоширенішими. За їх допомоги у країнах Заходу здійснюється понад 90 % усіх видів оплат. Завдяки цьому система чекового обігу постійно прогресує. Вона ґрунтується на використанні новітньої електронної техніки. Оскільки структура банківських та ощадних установ, які здійснюють відповідні операції, постійно розширюється, то це підвищує ліквідність трансакційних депозитів, наближаючи її до рівня ліквідності готівки.

Наступним групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М2. Його називають грошовою масою в широкому розумінні. Функціональні форми грошей агрегату М2 використовуються не тільки як засіб обігу, але і як засіб нагромадження чи збереження купівельної спроможності. Його структурними елементами є грошовий агрегат М1 та строкові депозити, що отримали назву “майже грошей” або “грошових активів”. Строкові депозити являють собою гроші, які зберігаються на безчекових ощадних рахунках у комерційних банках та ощадних установах, про що їх власники отримують певні свідоцтва -- сертифікати. Перетворення цих грошей на готівку чи інший високоліквідний платіжний засіб обумовлене певним строком. Гроші на таких рахунках застосовуються здебільшого у функції засобу нагромадження, а не засобу обігу, тому їх ліквідність є більш низькою.

Ще нижча ліквідність у тих грошей, які клієнти зберігають на рахунках, відкритих для ведення банками довірчих операцій. Сукупність цих активів і грошового агрегату М2 становить грошовий агрегат М3. У деяких країнах виділяється також агрегат L, який включає до свого складу агрегат М3, казначейські векселі та деякі інші грошові активи.

Розділ 2. Аналіз функціональних форм грошей в Україні

2.1 Функціональні форми грошей в Україні

Анотація

Актуальність питання дослідження грошових агрегатів в Україні полягає у тому, що грошові агрегати дають чітке уявлення про склад елементів грошової маси, тако ждослідження даного питання дає можливість не тільки ґрунтовно аналізувати зміни грошової маси, а й визначати ступінь розвитку

Грошової системи країни, шляхи стабілізації і зміцнення національної валюти.

Викла основного матеріалу

Сьогодні актуальним є питання про курс валют, друк грошей і їх кількість в обігу. Гроші виконують такі функції: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, а долари США- ще й функцію світовихгрошей.

Ключовим показником є грошова маса,яка включає в себе нетільки надруковані і випущені в обіг гроші. Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент [1]. Але цей показник неоднорідний за своєю ліквідністю, тому його ділять на грошві агрегати. Їх кількість не є завжди однаковою у різнихкраїнах (у США їх є чотири, в Англії- п'ять, у Німеччині- три).

Грошовий агрегат- це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності [1]. Грошові агрегати - зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектору загального державного управління та інших депозитних корпорацій [2]. Надумку економістів, дослідники найбільшу увагу приділяють агрегатуМ1, потім- М0. Отож, найбільшу ліквідність має агрегат М0, найнижчу- М3. Динаміка агрегатів у2005- 2007 рр. подана у табл. 1.

Починаючи з грудня 2002 року грошові агрегати складаютьсяна підставі даних стандартизованих форм звітності Національного банку України та інших депозитних корпорацій (банків) за методологією МВФ. Національний банкУкраїни дає таку класифікацію грошових агрегатів[2]:

Грошовий агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

Грошовий агрегат М1 - грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті (M1-M0).

Грошовий агрегат М2 - грошовий агрегат М1 та переказнідепозити віноземнійвалютій інші депозити(M2-M1).

Грошовий агрегат М3- грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій(M3-M2).

Зобов'язання, що не включаються в М3 - переказні депозити та інші депозити регіональних та місцевих органів державного управління та інших секторів економіки.

Сукупні пасиви депозитних корпорацій у формі акцій та інших форм участі в капіталі включають кошти власників, нерозподілений прибуток, результат поточної діяльності, загальні і спеціальні резерви, поправку на зміни вартісної оцінки.

Чисті зовнішні активи - сальдо між вимогами та зобов'язаннями депозитних корпорацій по відношенню до нерезидентів.

Внутрішній кредит - сукупність чистих вимог депозитних корпорацій до центральних органів державного управління та вимог до інших секторів економіки. Чисті вимоги до центральних органів державного управління- сальдо між вимогами та зобов'язаннями депозитних корпорацій повідношенню до центральних органів державного управління.

Крім того, окремо розглядаються зобов'язання, що не включаються в М3, сукупні пасиви депозитних корпорацій у формі акцій та інших форм участі в капіталі, чисті зовнішні активи і внутрішній кредит.

Останнім часом виникли суттєві деформації у розподілі грошової маси між населенням та підприємствами й організаціями. В Україні проявилася тенденція до зростання частки рошової маси у населення, що відображає кризову ситуацію із погіршенням фінансового стану підприємств.

Серйозні деформації у грошовому обороті характерні для співвідношення між готівковою і безготівковою частинами грошової маси. Чим нижча частка М0 у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та розвиненішою вважається дана національна грошова система.І навпаки, перевищення темпів зростання М0 порівняно з іншими грошовими агрегатами свідчать про негативні процеси в грошовій сфері. Динаміка агрегатів у2008-2009 рр. зрозбивкою по місяцях подана у табл. 2.

Як бачимо із даних табл.2. частка М0 у М3 постійно зростає з 26,95% у січні 2008р. до31,68% станом на серпень2009р., тобто майже третина грошової маси в національній валюті обертається поза банками і не контролюється збоку банківської системи. Водночас у розвинутих країнах світу частка готівки у структурі грошової маси не перебільшує 5-7%. Також із табл. 2 видно, що у 2008 році найбільший темп росту має агрегат М0, у 2009 - М1. Ці два агрегати виконують функціюзасобуплатежуізасобуобігу. АгрегатиМ2 і

М3 виконують більше функцію заощадження. Але у 2008 році темп їх росту був вищим, ніж агрегатуМ1, у 2009 році- нижчим. Варто зауважити, що сюди входить також приріст попередніх агрегатів.

За дослідженнями аналітиків,сьогодні на руках у приватних осіб сконцентровано, за різними оцінками, від $40 до $60 млрд. готівкової іноземної валюти. Сума готівки й безготівкових доларів та євро, які є в обігу в Україні, порівнянна за розміром із гривневою грошовою масою, а можливо, і перевищує її. Це ускладнює НБУ регулювання грошової маси, оскільки активне скуповування й продаж іноземної валюти підприємцями та приватними особами здатні швидко змінювати баланс на грошовом уринку.

Дана тенденція також свідчить про те, що довіра до гривні підірвана і функцію заощадження перебирають на себе інші валюти - долар США і євро. А вивільнена гривнева маса буде провокувати інфляцію. Це означає, що Україна віддає свої товари, роботи, послуги іншим країнам, покриваючи їх дефіцит, а підтримка власної валюти здійснюється за посередництва валют інших держав.

У контексті сказаного,збільшення гривневої маси також можна пояснити неефективним застосуванням НБУ інструментів грошово-кредитної політики, зокрема виділеннямз начної сумиг ривневої маси для рефінансування комерційних банків, а ті всвою чергу використали їх на валютному ринку, що

призвело до різкого знецінення національної грошової одиниці.

Завдання формування оптимальної схеми і конкретних механізмів регулювання грошової маси в обігу є сьогодні надзвичайно актуальним. Старі випробувані монетарні інструменти- касовий і кредитний плани- вже непридатні для ринкових умов. Необхідно навчитисье фективно використовувати нові ринкові монетарні інструменти.

При формуванні грошово-кредитної політики в Україні потрібно переходити від простого, формального планування приросту грошової маси до комплексної політики, орієнтованої на підтримку виробничих інвестицій та поновлення обігових коштів підприємств.

2.2 Динаміка грошових агрегатів

Динаміка грошових агрегатів у 2005-2007 рр., млн. грн. Таблиця1

Роки	М3
	Всього	М2	М3 - М2
		Всього	М1	М2 - М1
			Всього	М0	М1 - М0
2005	194 071	193 145	98 573	60 231	38 341	94 573	925
Продовження
2006	261 063	259 413	123 276	74 984	48 292	136 138	1 650
2007	396 156	391 273	181 665	111 119	70 546	209 608	4 884



Розділ 3. Проблеми використання та розвитку функціональних форм грошей та їх вирішення в Україні

Перспективи розвитку систем електронних грошей в україні.

Останнє десятиріччя характеризується появою інноваційних продуктів для здійснення платежів, чому певною мірою сприяє науково-технічний прогрес і розвиток фінансового ринку.

Внутрішні та транскордонні роздрібні платежі, які виконуються з використанням новітніх платіжних продуктів, збільшуються як за кількістю, так і за обсягами. Нові платіжні інструменти не з'являються випадково за бажанням розробників, їх поява - об'єктивний процес, викликаний новими незадоволеними потребами і підвищеними вимогами до ефективності та надійності платежів.

Традиційні технології банківського обліку операцій, пов'язані з ідентифікацією клієнта, виявляються дорогими для систем масових платежів, які здебільшого оброблюють операції з невеликими сумами. Для вирішення питання ефективності та конфіденційності платіжних трансакцій необхідно відмовитися від зберігання та передавання конфіденційних відомостей при віддаленому здійсненні тих угод, які не потребують ідентифікації клієнта. Безпека без ідентифікації може бути легко реалізована за допомогою електронного платіжного засобу на пред'явника, що випускається в обіг без відкриття банківського рахунку. Саме таким платіжним засобом є електронні гроші.

Питанням, які пов'язані з обігом електронних грошей, присвячені праці В. Міщенка, М. Савлука, М. Александрової, Н. Дмитрика, А. Лебедєва, С. Маслової, І. Свиридук [1]. Вони загалом характеризували зміст та особливості електронних грошей. У публікаціях відображається, як правило, правовий або технічний аспект новацій [3].

Економісти називають сучасний період розвитку електронних грошей «дитячим», підкреслюють віддаленість перспективи їх повсюдного проникнення, вважають, що широке використання цих грошей - поки ще теоретична концепція. Однак вчені визнають, що електронні гроші мають величезний і малодосліджений потенціал, який у майбутньому, завдяки імпульсам інформаційно-технічної революції, які важко передбачити, може перетворити їх на реально діючий феномен економічного життя.

Також представники фундаментальної економічної науки не дійшли єдиної думки щодо сутності електронних грошей і тієї ролі, яку вони відіграватимуть у майбутньому. Серед відомих економістів ведеться дискусія стосовно наслідків, які може викликати розвиток електронних грошей, зокрема впливу емісії електронних грошей на монетарну політику та роль центральних банків.

Актуальність дослідження полягає у тому, що позитивна динаміка збільшення Інтернет-аудиторії, підвищення швидкості появи на віртуальній арені нових сайтів і наростання темпів розвитку електронної торгівлі дозволяють вести мову про серйозні перспективи розвитку електронних платіжних систем мережі Інтернет. Електронні платіжні системи мережі Інтернет дозволяють зручно проводити розрахунки, не замислюючись про курси валют, черги в банківських касах, час перерахування грошей та інше. Електронні платіжні системи (Інтернет-гроші) - це фактично електронний еквівалент звичайних грошей, які використовуються при розрахунках між покупцем і продавцем в Інтернет-магазинах. Виникнення таких електронних платіжних систем зумовило те, що електронна комерція в світі стала набирати значних обертів, а розрахунки кредитними картками стали небезпечними та повільними. Тому наприкінці дев'яностих років виникла потреба у надійній грошовій системі, пристосованій до розрахунків у мережі. З'явилась нова помітна ніша у сфері розрахунків - електронні гроші.

Постановка задачі. Метою проведеного дослідження є аналіз сучасного стану систем електронних грошей та визначення подальших перспектив розвитку їх в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

Об'єктом дослідження є процес становлення і розвитку електронних грошей і систем, що дозволяють здійснювати розрахунки з їх використанням.

Предметом дослідження є організаційно - методологічні аспекти розвитку електронних грошей в Україні.

Результати. Електронні гроші - це такий вид платіжних засобів, обіг яких відбувається в електронному вигляді та гарантує повну анонімність. Всі платіжні системи засновані на використанні кредитних платіжних карток або ж так званого електронного гаманця.

З технічного погляду електронні гроші - це електронний запис про певний обсяг вартості, який захищений відповідними криптографічними алгоритмами. Відповідно до сучасного стану розвитку інформаційних систем і технологій електронні гроші можуть функціонувати на основі карток та на програмній основі.

З юридичного погляду електронні гроші є грошовим зобов'язанням емітента, який повинен обміняти їх на традиційні гроші за вимогою пред'явника

З'явившись порівняно недавно (у середині 1990-х), системи електронних грошей, що використовують при розрахунках грошові замінники, найбільш стрімко почали розвиватись на пострадянському просторі. Цьому сприяють переваги, щодо їх використання:

1. Анонімність платежів. При здійсненні платежу електронними грошима, як правило, не потрібно повідомляти ніяку інформацію про себе, потрібен тільки номер електронного гаманця.

2. Швидкість і зручність платежів. Гроші переводяться майже миттєво, здійснити оплату можна не виходячи з будинку, якщо у вас є комп'ютер та Інтернет. Не потрібно заповнювати від руки платіжні доручення і т.д.

3. Можливість переказувати малі суми. Банки називають такі суми мікроплатежами. Комісія для них є значно вищою, ніж при переказі більших сум, тому що обчислюється як «n%, але не менше (визначеної суми)». Мінімальний розмір платежу, який банк погодиться здійснити, також буває обмежений. Платіжні системи дозволяють переказувати невеликі суми.

Електронні гроші конкурують і з звичайними банківськими платежами, і з системами переказів, платіжними картами, а по окремих одержувачах ще й з платіжними терміналами.

Сьогодні українці можуть продавати та купувати товари, переказувати кошти за допомогою таких систем, як WebMoney, "Яндекс.Деньги", RBK Money, E-Gold, LiqPay, Z-Payment, Paypal, Liberty Reserve, Moneybookers тощо [2]. Такий розвиток ринку електронних грошей є свідченням еволюції вітчизняного бізнесу, його поступового наближення до світових стандартів. Але широкому застосуванню електронних платіжних засобів в Україні перешкоджають певні труднощі.

По перше, це правове регулювання, яке не встигає за стрімким розвитком відносин у цій сфер, та законність обігу електронних платіжних засобів в Україні.

Вперше поняття електронних грошей було закріплено постановою правління Національного банку України "Про затвердження Положення про електронні гроші в Україні" від 25.06.2008 р. № 178, яке визначало електронні гроші як одиницю вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента. Право здійснювати випуск електронних грошей в Україні закріплювалося виключно за банками. Водночас для інших юридичних осіб, які здійснювали випуск електронних грошей і не були банками, постановлялося привести свою діяльність у відповідність до вимог Положення протягом одного року з дня набрання чинності постановою НБУ від 25.06.2008 р. №178.

Однак кардинальних змін у діяльності емітентів електронних коштів після прийняття Постанови не відбулося. Більше того, 4 листопада 2010 р. постановою правління НБУ № 481 вказане Положення було скасовано, а замість нього прийнято нове, яким встановлювалися менш жорсткі вимоги до емітентів електронних грошей. Так, Положення про електронні гроші, затверджене постановою правління НБУ від 04.11.2010 р., скасувало вимогу попереднього Положення щодо віднесення права емісії електронних грошових коштів до виключної компетенції банків, надавши відповідні повноваження й іншим юридичним особам.

Але законність такого нововведення, на нашу думку, є сумнівною, оскільки новим положенням про електронні гроші останні визначено як одиницю вартості, що приймається як засіб платежу. Таке прирівнювання електронних одиниць вартості до засобу платежу не повною мірою узгоджується з чинним законодавством. Так, Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2346-III оперує терміном "платіжний інструмент", що визначається як засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів належать документи на переказ та спеціальні платіжні засоби (п. 1.31 цього Закону). Під спеціальним платіжним засобом слід розуміти платіжну картку, мобільний платіжний інструмент, інший платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держатель цього інструменту здійснює платіжні операції з рахунка платника або банку, а також інші операції, установлені договором. Емісія спеціальних платіжних засобів у межах України здійснюється виключно банками (пп. 1.4, 2.1 постанови правління НБУ "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" від 30.04.2010 р. № 223).

Таким чином, виникає питання щодо законності ситуації, за якої електронні гроші, з одного боку, "приймаються як засіб платежу", а з іншого - не віднесені чинним законодавством до спеціальних платіжних засобів і відповідно до згадуваного Положення про електронні гроші можуть емітуватися не тільки банками, але й іншими організаціями.

Чинне Положення про електронні гроші встановлює, що особа, яка має намір створити систему електронних грошей та здійснювати випуск електронних грошей, зобов'язана узгодити з НБУ правила системи електронних грошей до здійснення випуску електронних грошей. Офіційний сайт НБУ містить інформацію лише про дві діючі в Україні системи електронних грошей, правила яких узгоджені НБУ: "Максі" (емітент - ПАТ "ВіЕйБі Банк") та MoneXy (емітент - ПАТ "Банк "Контракт"). Але насправді таких систем сьогодні значно більше.

Наразі в Україні стало допустимим створення й активне функціонування систем, що дозволяють здійснювати будь-які операції за допомогою електронних одиниць (купівля, продаж товарів (послуг), переказ коштів від однієї особи до іншої) поза межами правового регулювання Положення про електронні гроші (без обов'язкового дотримання встановлених Положенням вимог, без узгодження правил системи електронних грошей з НБУ тощо).

Наприклад, дія на території України системи WebMoney, що дозволяє за допомогою електронних одиниць здійснювати розрахунки (переказ електронних одиниць від однієї особи до іншої з можливістю їх "виведення" - обміну на "справжні" грошові кошти), формально не охоплюється дією вказаного Положення. Більше того, категорія "електронні гроші" формально не використовується системою, натомість фігурують інші назви: електронні одиниці, титульні знаки. Купівля таких знаків за гривневий еквівалент в Україні передбачає придбання покупцями прав вимоги до третьої особи (резидента України) в організації-гаранта (ТОВ "Українське гарантійне агентство").

Таким чином, купуючи в гаранта електронні одиниці за грошові кошти у гривні, особа набуває не електронні гроші, а права вимоги до третьої особи (конкретної банківської установи). У подальшому такі права вимоги можуть обмінюватися на товар (у цьому разі фактична купівля товару, наприклад, в Інтернет-магазині, з юридичного погляду вважатиметься обміном цього товару на права вимоги, а не купівлею за електронні гроші).

Загалом можна дійти висновку, що вимоги до функціонування систем електронних грошей в Україні мають досить загальний характер і не є надто жорсткими, а звідси виникають і недоліки платіжних систем:

1. Емісія електронних грошей гарантується винятково емітентом, держава не дає ніяких гарантій збереження їхньої платоспроможності. Це приводить до того, що електронні гроші не рекомендується використовувати для здійснення великих платежів, а також для нагромадження істотних сум протягом тривалого часу. Тобто електронні гроші в першу чергу платіжний, а не накопичувальний засіб.

2. Електронні гроші існують тільки в рамках тієї системи, у рамках якої вони емітовані. Також електронні гроші не є загальноприйнятим платіжним засобом, обов'язковим до прийому. Через це всі платежі, що ви можете зробити за допомогою ваших електронних грошей, зводяться до того набору, що надає вам оператор системи, довільні платежі в рамках системи неможливі. Це дуже обмежує застосування електронних грошей досить спеціальними випадками, утім розвиток систем привів до того, що покривається досить широкий спектр побутових платежів.

Крім того, використовуючи такі системи, можна вести бізнес фактично без оподаткування. Реєстрація у таких системах потребує ідентифікації особи, що має намір стати користувачем (надання паспортних даних). У подальшому можливе здійснення між користувачами операцій, які підлягають оподаткуванню (купівлі-продажу товарів тощо), без сплати податків відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому рух коштів на "електронному гаманці" користувачів багатьох із подібних систем фактично залишається поза зоною досяжності податкових та інших правоохоронних та контролюючих органів.

Слід також зазначити, що обіг електронних одиниць вартості (одиниць обліку прав вимоги, титульних знаків, реквізитів тощо) викликає низку запитань з погляду дотримання законодавства у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Отже, прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має достатнього правового підґрунтя для свого існування. За даними НБУ, станом на 01.01.2012 року загальна сума емітованих електронних грошей становила 4,13 млн грн. У 2011 році обсяг ринку електронних грошей склав 2,5 млрд гривень, тоді як в 2009 році він становив лише 1,3 млрд гривень, а в 2007 році - 250 млн гривень. До 2014 року обіг, за прогнозом Державної податкової служби України, досягне 15 млрд гривень [4].

Крім того, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п'яти років очікується різке зростання на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, розроблені за результатами дослідження, проведеного у Великобританії компанією PSE Consulting, показують, що у 2012 році європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, - це відповідає 110% збільшенню на рік.

Для подальшого успішного розвитку електронних грошей в Україні важливим є:

1. Застосування виваженої правової регламентації, спрямованої, з одного боку, на підтримку їхнього розвитку, а з іншого -- на запобігання їх використання з метою ухилення від оподаткування та контролю.

2. Подолання певних складнощів з ситуативним перерозподілом суб'єктів ринку і сфер регулювання між регуляторами. Наприклад, зменшивши до розумного поріг входу в «третій дивізіон» банків, Україна задовольнила б попит ринкових ніш на ті продукти, які хоч і перебувають у сфері регулювання центрального банку, але важко народжуються «великими» банками другого дивізіону. А це, окрім електронних грошей, і послуги з приймання малих платежів і виплат, і питання з програмно-технічними комплексами самообслуговування -- терміналами, і багато іншого.

Висновки

Функціональні форми - похідні від грошових функцій, їх логічне продовження. Сучасна ринкова економіка характеризується надзвичайно широкою палітрою наявних функціональних форм грошей. В економічній науці та практиці протягом тривалого часу широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей, в основу якого покладено ступінь ліквідності кожної з них.

Національний банк України розраховує обсяг грошової маси за допомогою грошових агрегатів, які репрезентує встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне угруповання певної категорії грошових форм. Склад грошових агрегатів: М0 - гроші поза банками; М1 = М0 + кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті; М2 = М1 + строкові депозити у національній валюті, кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження; М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінними паперами власного боргу банків.

Ми розглянули функціональні форми грошей, познайомилися з етапами їх еволюції; виявили функціональні форми грошей в сучасній економіці України; розглянули вплив розвитку ринкових відносин на використання різноманітних форм грошей.

Перелік посилань

1. Фрасинюк А. Електронні гроші в банківському бізнесі: проблеми тлумачення і регулювання. // Актуальні проблеми міжнародних відносин - 2010. - № 88 (1). - с. 183 - 189.

2. Філіп С. В. Прикладні аспекти використання електронних грошей в Україні // Фінансовий ринок в Україні - 2011. - № 4. - с. 32 - 33

3. Несходовський І. Електронні гроші // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - №4. - С. 49 - 53.

4. Податкова візьметься за електронні гроші WebMoney та інші [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://konus.org.ua/podatkova/.

5. Електронні гроші в українському інтернеті [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.knl.ua/spravka_potr.php?id=357&cat=8.

6. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/5360/132

7. «Гроші. Кредит. Банки»: Учебник/Под ред. О.И. Лаврушина. - М.: Фінанси і статистика, 1999.

8. Ніколенко Ю.В., Демківський А.В., Вергун Л.І. Основи економічної теорії: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ. - 2003. - 540с.

9. Гроші та кредит: Підручник /Ред. М.І.Савлук - К.:КНЕУ, 2001;

10. Лагутін В.Д. “Гроші та грошовий обіг”: навчальний посібник 3 - є видання, - Київ: Товариство “Знання”, 2001р.

11. Гроші, кредит, банки: Підручник / За ред. О. І. Лаврушина. - М.: Фінанси і статистика, 2002 .- 448 с.

12. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/index

13. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.me.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru