Національна депозитарна система: проблеми становлення та розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ "Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана"

Реферат

на тему: "Національна депозитарна система: проблеми становлення та розвитку"

Виконав:

студент 5 курсу

ФЕФ 8508/5 12 групи

Попов Олексій

Київ 2012

План

Вступ

1. Сутність Національної депозитарної системи України.

2. Проблеми розвитку Національної депозитарної системи України.

3. Показники розвитку Національної депозитарної системи 2009-2011рр.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Інфраструктура фондового ринку в кожній країні має свої особливості. Вони обумовлені рівнем розвитку економіки країни, характером діючої моделі ринку, специфікою системи державного регулювання ринку. Неодмінним елементом організації ринку цінних паперів є депозитарна система, яка виступає гарантом ефективного та прозорого обігу цінних паперів у країні. Прямі й непрямі учасники депозитарної системи України знаходяться в процесі постійного розвитку, при цьому відповідне нормативно-правове забезпечення залишається недостатньо регламентованим і потребує суттєвого вдосконалення.

Формування ефективної депозитарної системи є необхідною умовою забезпечення всього комплексу законних прав та інтересів інвесторів, а також є засобом стимулювання накопичень і трансформації заощаджень в інвестиції. Більшість операцій на вітчизняному фондовому ринку укладається поза організованої торгівлі; значну частину від обсягів операцій на ринку цінних паперів складають операції перерозподілу, а не інвестування капіталу.

фондовий ринок депозитарний торгівля

1. Сутність Національної депозитарної системи України

Згідно із Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" № 710/97-ВР від 10 грудня 1997 року, депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Структура Національної депозитарної системи дворівнева. Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів. Верхній рівень - це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів, встановлюють договірні двосторонні повнофункціональні кореспондентські відносини щодо цінних паперів між собою, а також зобов'язані мати спеціальний рахунок у цінних паперах у кожному іншому депозитарії та відкривати такі рахунки всім іншим депозитаріям. Обслуговування обігу державних цінних паперів, в тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України.

Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:

стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, згідно з міжнародними стандартами;

відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах;

реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат з погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

надання послуг щодо виконання обов'язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

* розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних з банківськими та/або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

Згідно із Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" визначаються таки види депозитарної діяльності, які здійснюються учасниками Національної депозитарної системи:

1) зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

2) кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

3) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарного договору або договору про обслуговування емісії цінних паперів. Договір про відкриття рахунку в цінних паперах - договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності.

Депозитарний договір - договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем. Договір про обслуговування емісії цінних паперів - договір між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Договори про відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарні договори і договори про обслуговування емісії цінних паперів повинні відповідати вимогам типових договорів, затверджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має одержати відповідний дозвіл.

Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки на підставі відповідного договору, типова форма якого затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України. Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. При цьому таке доручення емітента не знімає з нього відповідальності щодо виконання обов'язків, що випливають із угод щодо цінних паперів. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні " учасники НДСУ поділяються на прямих та опосередкованих:

· прямі учасники - депозитарії, клірингові депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів (далі - реєстратори):

1) Депозитарії цінних паперів - юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

2) Зберігач - комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих, що належать йому цінних паперів, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах; при цьому зберігач не може вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди.

3) Реєстратор - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

· опосередковані учасники - організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти. Для правильного розуміння цього поділу слід зробити кілька застережень, які, на жаль не відображені в законі. Так, до прямих учасників НДСУ віднесено реєстраторів. Однак реєстри власників іменних цінних паперів ведуть реєстроутримувачі, під якими слід розуміти як реєстраторів, так і емітентів, які ведуть власний реєстр. Тому буде правильніше до прямих учасників НДСУ віднести не реєстраторів, а реєстроутримувачів. Уточнення потребують також опосередковані учасники. Так, банки можуть бути як прямими учасниками НДСУ, виконуючи функції зберігача або реєстроутримувача, так і опосередкованими учасниками НДСУ, виконуючи функції торговця цінними паперами, а акціонерні банки - ще й емітента.

2. Проблеми розвитку Національної депозитарної системи України

Проблема розвитку Національної депозитарної системи України (НДСУ) набула значної актуальності у сучасний період. Зміст проблеми міститься у необхідності системної розбудови функціональних елементів НДСУ на основі сучасних інформаційних та фінансових технологій, спроможних забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами та похідними цінними паперами (деривативами) в умовах інтеграції та глобалізації ринків цінних паперів.

Залучення та обіг капіталу в ринкових умовах здійснюються завдяки інститутам інфраструктури фінансового ринку, на які покладено забезпечення функціонального та технологічного зв'язку між інвесторами й емітентами. Технологічна відокремленість складових Національної депозитарної системи створює труднощі як для інвесторів і професійних учасників ринку, так і для держави в цілому. Цілісності системи перешкоджає існування особливостей у веденні обліку окремих видів цінних паперів. Паралельне існування окремих систем депозитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів призводить до збільшення організаційних, технологічних і грошових витрат професійних учасників ринку та власників цінних паперів, посилення ризиків у функціонуванні системи. Проблеми подвійного ведення реєстрів власників іменних цінних паперів набули системного характеру. Це, у свою чергу, віддаляє подальший розвиток фондового ринку від міжнародних стандартів та сприяє ще більшому загостренню нормативних суперечностей на ринку цінних паперів і призводить до порушен ня чинного законодавства України щодо прав інвесторів. Відсутність єдиного інформаційного простору Національної депозитарної системи знижує прозорість ринку та його привабливість для потенційних іноземних і вітчизняних інвесторів, оскільки не забезпечується прямий доступ до своєчасної та повної інформації щодо об'єктів інвестування і поточної ситуації на ринку, знижується достовірність національних індексів ринкової активності та нівелюється можли вість визначення відповідних кредитних рейтингів. Виходячи з аналізу стану функціонування Національної депозитарної системи, основні проблеми її розвитку можна згрупувати так:

- загальні проблеми;

- проблеми функціонування системи обліку прав власності;

- проблеми системи укладення та виконання договорів щодо цінних паперів;

- проблеми встановлення міжнародних депозитарних зв'язків.

У світовій практиці функціонування ринків капіталу ключовим інститутом депозитарної системи є центральний депозитарій країни. За рекомендаціями "Групи 30" центральні депозитарі ї цінних паперів (CSD) необхідно було створити ще в 1992 році в усіх країнах .

Однак обмеження функцій Національного депозитарію, низька якість функціонування системи обліку прав власності та біржових ринків, організаційна і технологічна неузгодженість діяльності учасників Національної депозитарної системи не дає можливості забезпечити належні гарантії захисту прав інвесторів, а виділення обігу державних цінни х паперів в окремий сегмент ринку гальмує процес завершення формування цієї системи. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2004 р. № 1707 була затверджена Державна програма розвитку Національної депозитарної системи (НДСУ), реалізація якої була покладена на Національний депозитарій України. Програма спрямована на створення сучасної Національної депозитарної системи, здатної забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами в умовах інтеграції й глобалізації ринків цінних паперів, як на національному, так і на міжнародному рівні. Очікуваними результатами виконання Програми мають стати:

1) створення централізованої системи депозитарних установ, які забезпечують якісну реєстрацію та обслуговування корпоративних та інших прав інвесторів та хеджерів, що посвідчуються цінними паперами, деривативами, та забезпечують відповідні розрахунки, а також інтеграцію національного ринку цінних паперів до міжнародних фінансових ринків;

2) підвищення ефективності та зменшення технологічних ризиків функціонування організованих ринків, що забезпечуватиме підприємствам можливість отримання ними на ринкових умовах довгострокових фінансових інвестицій, сировинних, енергетичних та інших ресурсів виробництва, право на отримання яких підтверджено цінними паперами або деривативами;

3) забезпечення процесу корпоративного управління прозорою та ефективною системою реєстрації права власності на корпоративні права, посвідчені цінними паперами, і, як наслідок, покращення інвестиційного клімату в Україні, сприяння розвитку інвестиційної активності населення, розширення асортименту та якості фінансових послуг та розвитку фінансових установ, у тому числі системи недержавного пенсійного забезпечення, страхування, хеджування ризиків та інститутів спільного інвестування;

4) інтеграція вітчизняного ринку цінних паперів до регіональних та світових ринків капіталу.

3. Показники розвитку Національної депозитарної системи 2009-2011рр.

Показники розвитку нам наочно демонструють розширення депозитарної системи на території України. І порівняно з 2009 показники 2012 виглядають чудово, але тим не менш в контексті держави і порівняно з іншими країнами дані показники є відносно малими, що говорить про те, що депозитарна система слабко розвинута. На мою думку ефективнішого розвитку можна досягти тільки детальніше розглядаючи проблеми та знаходити шляхи їх вирішення, адже рівень недовіри до даного сектора є все ще дуже високим.

Висновок

Депозитарна система - сукупність відносин з приводу надання послуг щодо зберігання цінних паперів, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках.

Тенденції до централізації системи надання депозитарних послуг є об'єктивним проявом необхідності поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення прозорості обліку і підтвердження власності цінних паперів, мінімізації трансакційних витрат учасників ринку, уніфікації процесів, пов'язаних із наданням депозитарних послуг.

Світовий досвід свідчить, що використання новітніх інформаційних технологій та сучасних фінансових інструментів для забезпечення функціонування фондового ринку неможливе без налагодження взаємодії системоутворювального комплексу взаємопов'язаних інститутів інфраструктури ринків капіталу, яким виступає депозитарна система.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р., №710/97-ВР.

2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми розвитку Національної депозитарної системи України" № 1707 від 21.12.2004 р.

3. Москвін С. О. Депозитарна діяльність [Текст] : навч. посібник / С.О.Москвін, В. В. Посполітак, С. Г. Хоружий. - К. : АДС УМКЦентр, 2010. - 412 с.

4. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VUbsNbU/2010_3/VUBSNBU9_p65-p68.pdf

5. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vknteu/2010_4/4.pdf

6. http://csd.ua/

Размещено на Allbest.ru