Організація біржової торгівлі на фондовому ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

на тему: «Організація біржової торгівлі на фондовому ринку»

План

Вступ

1. Стан та перспективи розвитку біржового ринку в Україні

2. Основні світові тенденції розвитку біржового ринку цінних паперів

3. Роль фондових бірж у розбудові інфраструктури фондового ринку України

4. Самостійна робота

4.1 Проаналізувати динаміку обсягів торгів цінними паперами через організатори торгівлі в Україні, структуру обсягів торгів цінними паперами на організаторах торгівлі та діяльність українських фондових бірж у 2006-2013 роках

4.2 Розкрийте особливості діяльності Першої фондової торгівельної системи (ПФТС) та Української Біржі (УБ)

4.3 Визначте конкурентоспроможність фондового ринку України

4.4 Проблема фондової кризи в економіці та напрями виходу з неї

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Біржова торгівля є універсальним механізмом ринкової організації, масштабом використання якого можна вимірювати стан розвитку економіки країни. Основні правові норми і принципи, на яких ґрунтується біржова торгівля, не зазнали суттєвих змін протягом усього періоду новітньої історії людства. Змінювалися і продовжують змінюватися лише форми її провадження, пов'язані з глобальною економічною інтеграцією, фінансовим інжинірингом, невпинним прогресом інформаційних технологій та засобів ділової комунікації.

Практика країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою свідчить про те, що фондові біржі зберегли і утримують роль центральних інститутів національних ринків капіталу. За результатами біржових торгів обраховуються показники динаміки курсових цін, індексів активності, ринкової капіталізації та ринкової вартості підприємств. Зазначені показники характеризують стан ділової активності в окремих галузях та економіці країни в цілому, виступають надійними орієнтирами для інвесторів та визначають направленість інвестиційних потоків. На регульованих ринках, представлених „традиційними” фондовими біржами, концентрується торгівля найбільш ліквідними цінними паперами.

Сьогодні фондовий ринок України знаходиться на етапі свого становлення та значно відстає у розвитку від фондових площадок промислово розвинутих країн.

З огляду на це, дослідження сучасних умов, особливостей та тенденцій розвитку фондової біржової торгівлі та інфраструктурі України стає для національної економіки надзвичайно актуальним.

Вагомий внесок у дослідження проблем функціонування фондового ринку та біржової торгівлі зробили такі українські науковці, як Д. Бутенко, Д. Леонов, С. Москвін, Ю. Раделицький, С. Самець, Є. Чемерис, І. Школьник, Г. Яцюк.

1. Стан та перспективи розвитку біржового ринку в Україні

Фондовий ринок в Україні поступово розвивається, про що свідчать позитивні тенденції збільшення обсягів біржових контрактів на організаторах торгівлі (рис. 1). Темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази [1].

Рис. 1. Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі в 2007 - 2013 роках (млрд грн)

Товарна біржа - це організований, постійно діючий ринок масових, стандартизованих, замінних товарів та товарних деривативів, на якому в умовах вільної конкуренції формуються ціни, здійснюється їх котирування, забезпечується деперсоніфікація й публічність торгу та забезпечується зниження трансакційних витрат та зниження ризиків невиконання угод.

Становлення біржової торгівлі у світі відбувалося з ініціативи купців (історично спочатку з'явилися брокери, потім - біржі), а її подальший розвиток та удосконалення були зумовлені потребами економіки країни і здійснювалися одночасно з її ростом.

В Україні ж відродження товарних та інших бірж відбувалося штучно (спочатку - біржі, потім - брокери) в період різкого спаду економіки, за відсутності єдиного правового поля, що породило безліч негативних проявів у їх діяльності [2].

Станом на 1 жовтня 2013 року було зареєстровано 584 біржі, з яких: універсальних - 108 (18,49%), товарних і товарно-сировинних - 410 (70,21%), агропромислових - 24 (4,11%), інших - 42 (7,19%), що на одну біржу більше ніж станом на 1 квітня цього ж року. При цьому повноцінно функціонували з них менше половини.

Станом на початок 2015 року в Україні (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) налічується 555 (без урахування фондових бірж). Ефективно змогли функціонувати лише 11 з них [1].

Однак навіть ця кількість є занадто високою для країни з такою територією і обсягом бізнесових угод. Варто зазначити, що у багатьох країнах світу функціонує тільки одна біржа, наприклад, Швеція, Швейцарія, Нідерланди; в Англії тільки 5 бірж, а у США - 11 фондових і 30 товарних [5].

За I квартал 2015 року на біржах України було проведено 1,7 тис. торгів, на яких для продажу запропоновано товарів на суму 6,8 млрд. грн.. і укладено 16,3 тис. угод на суму 6,3 млрд. грн. Для порівняння за I квартал 2012 року на біржах України було проведено 1,4 тис. торгів, на яких для продажу запропоновано товарів і послуг на суму 26,9 млрд. грн.. і укладено 15,4 тис. угод на суму 26,4 млрд. грн..

Середній обсяг торгів на товарних біржах України в I кварталі 2014 року знизився у п'ять разів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склав 3,6 млн. грн. Про це свідчать дані Державної служби статистики України. Найбільший обсяг угод у січні-березні цього року було укладено на агропромислових біржах (59,8%) і на товарно-сировинних і товарних біржах (30,3%). На універсальній біржі обсяг угод склав всього 9,9% від загального обсягу біржових угод.[4].

Зокрема, обсяг укладених угод на Аграрній біржі в I кварталі 2015 року склав 3,34 млрд. грн., на товарній біржі «Перша незалежна біржа» - 1,063 млрд. грн., Української універсальної біржі - 452,46 млн. грн., товарної біржі «Іннекс» - 432,32 млн. грн. При цьому коефіцієнт ліквідності укладених угод, який розраховується як співвідношення обсягів укладених угод до обсягів пропозицій, становив 93,1% проти 98% торік.

Загалом по даним Держкомстату найбільший коефіцієнт ліквідності спостерігався на біржах нерухомості (100%), агропромислових (97,5%), універсальних (93,6%), товарно-сировинних і товарних біржах (85,3%). У порівнянні з відповідним періодом попереднього року обсяги укладених угод з купівлі-продажу лісоматеріалів, деревини та виробів з деревини збільшилися на 87,8%, палива - на 37,5%, тоді як обсяги укладених угод з купівлі-продажу продуктів харчування зменшилися на 97,4%, продукції рослинництва - на 81,5%, продукції тваринництва на - 36,2%.

Біржова торгівля продукцією і товарами в I кварталі 2015 року була представлена, в основному, спотовим ринком, що передбачає укладання угод на реальний товар з негайною поставкою. Так, на умовах споту було укладено 82% всіх біржових угод.

У структурі цих угод найбільша частка припадала на угоди по продукції рослинництва (45%) і палива (28,8%). Форвардні контракти (угоди на реальний товар з відстроченою поставкою) становили 18%, найбільша частка яких припадала на рослинництво (45,1%) і на лісоматеріали, деревину та вироби з деревини (12%). Такий розподіл між спотовим та форвардним ринком, майже повна відсутність ф'ючерсів свідчать про недовіру до коливань курсу, до зміни економічних та політичних факторів впливу та мало прогнозованість загальноекономічної ситуації, що, у свою чергу, не дозволяє фінансувати майбутню продукцію і призводить до грошового дефіциту у виробника.

Як свідчить світовий досвід, біржі створюються тільки у великих ділових центрах. В Україні біржова діяльність начебто здійснюється у всіх регіонах. Однак, незважаючи на те, що біржова діяльність поширена в усіх регіонах України, разом з тим, на біржах, що діють в чотирьох регіонах України було укладено 92,7% усіх біржових угод. Найбільша частка біржових угод припадала на біржі Києва (79,7%), Полтавської (7,2%), Київської (4%) та Дніпропетровської (1,8%) областей.

Аналізуючи наведені дані та зіставляючи їх з мікро- та макроекономічними показниками діяльності нашої країни можна сказати, що в Україні відсутній сегмент біржового ринку, не зважаючи на рекордну кількість підприємницьких організацій з назвою «біржа», який виконував би притаманні йому важливі ринкові функції.

За даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), станом на листопад 2013 року в Україні зареєстровано 10 організаторів торгів на фондовому ринку [1]. У світі не так багато країн, яким притаманна така кількість фондових бірж. Проте кількість аж ніяк не впливає на якість послуг, навпаки, призводить до децентралізації попиту та пропозиції на цінні папери, провокує процес маніпулювання цінами на ринку, призводить до встановлення різних правил укладення та виконання біржових договорів [2].

В Україні мережа фондових бірж як система не існує, біржова структура характеризується високою фрагментарністю. Згідно з даними НКЦПФР, за підсумками січня-листопада 2013 року найбільшою фондовою біржею України за загальним обсягом торгів є ПАТ «Фондова біржа «Перспектива» з оборотом 289,2 млрд грн (частка на вітчизняному біржовому ринку склала 67,7%), на другому місці ПАТ «Фондова біржа «ПФТС» - 102,4 млрд грн. (24,0%), третє місце посідає ПАТ «Українська біржа» - 10,3 млрд грн (2,4%) [1].

Тобто на три біржі припадає 93,6% загального обсягу торгів. Частка інших фондових бірж в загальному обсязі торгів за той же час склала лише 5,9% або 25,3 млрд грн.

Серед цих бірж відмітимо Київську міжнародну фондову біржу та Придніпровську фондову біржу, які поступово наздоганяють Українську біржу за обсягами торгів (відповідно 10,6 млрд грн та 10,0 млрд грн).

Зважаючи на історичні статистичні дані НКЦПФР, відмітимо, що з 10 діючих фондових бірж в Україні потреба у 5 площадках незначна. Наявність такої кількості торгових площадок ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та сприяє розповсюдженню маніпулювання вартістю цінних паперів, що котируються [3]. Вважаємо за доцільне в подальшому консолідацію фондового ринку України.

У зв'язку із запровадженням з 1 січня 2013 року податку на операції з цінним паперами та деривативами, що здійснюються поза біржею, в 2013 році суттєво зросла кількість угод, що укладаються на організаторах торгівлі. Так, наприклад, за даними НКЦПФР, протягом березня 2013 року обсяг виконаних біржових контрактів з цінним паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 94,51% від загального обсягу біржових контрактів. Питома вага торгівлі на строковому ринку становила 8,57% від загального обсягу торгів на організованому ринку [4].

На діяльність бірж в Україні 2013-2014 років досить істотно вплинула політична ситуація, погіршення економічного стану у зв'язку з конфліктом на сході країни. Однак вплинути на ці фактори можна тільки політичними факторами. Оскільки перелік проблем розвитку біржової діяльності в Україні є досить значним і описати ретельно кожну з проблем у межах однієї статті неможливо, на нашу думку доцільно виділити головні з них.

Отже основними проблемами, які уповільнюють розвиток біржової діяльності в Україні, за винятком політичних, є наступні:

- незначна частка організаційного ринку;

- низький рівень ліквідності; - недостатня капіталізація ринку;

- проблема прав акціонерів і захисту інвесторів;

- нормативне регулювання;

- депозитарна діяльність;

- недостатність податкового стимулювання;

- незначна кількість біржових інструментів;

- висока волатильність;

- непрозорість ринку;

- відсутність біржової культури; -

недостатня кількість професіоналів;

- дефіцит фінансових ресурсів.

Для покращення ситуації на біржовому ринку на нашу думку доцільно запропонувати такі заходи щодо реформування і покращення біржової діяльності:

- значно скоротити чисельність бірж, лишивши лише постійно функціонуючи із значною кількістю угод та обсягів торгів;

- знайти шляхи додаткового залучення фінансові ресурсів, для чого стимулювати власників вільних грошових коштів та гарантувати безпеку інвесторів;

- збільшити частку організованого ринку у загальному обсязі торгів;

- забезпечити захист прав інвесторів на законодавчому рівні та гарантувати повернення вкладених коштів та виконання угод;

- підвищити рівень капіталізації та ліквідності;

- реформувати депозитарну систему;

- впровадити нові інструменти біржової торгівлі;

- підвищити рівень біржової культури та відроджувати історичні традиції біржової діяльності;

- забезпечити прозорість біржової діяльності;

- активно впроваджувати нові інформаційні технології в біржову діяльність.

2. Основні світові тенденції розвитку біржового ринку цінних паперів

Основним призначенням фондового ринку, як відомо, є створення умов для взаємодії емітентів та інвесторів з метою максимально ефективного для кожного з них перерозподілу фінансових ресурсів. Класичною схемою функціонування фондового ринку є організація біржової торгівлі.

В останні десятиліття система біржової торгівлі значно випередила банківський сектор за масштабами та обсягами мобілізованих фінансових ресурсів. Механізм біржової торгівлі на фондовому ринку розвивається досить динамічно, постійно пропонуючи її учасникам нові технології та інструменти.

Головною міжнародною організацією світового механізму фондових бірж є Міжнародна федерація бірж (WFE), до складу якої входить 59 бірж-членів: Нью-Йоркська, Міжнародна (Лондонська), Німецька, Токійська та ін. Розвиток бірж-членів WFE відображає сучасні дійсні тенденції розвитку світу [2, с. 149].

Найбільшими фондовими ринками у світі є ринки США, Японії й Великобританії. Однак чемпіоном в цьому відношенні виступає фондовий ринок США, який користується особливою популярністю у світі. На його частку припадає більше третини сукупної курсової вартості акцій (майже 7 трлн. дол. США) і половина облігаційної заборгованості (10 трлн. дол. США). За обсягом ринкової капіталізації він перевищує всі найбільші ринки разом узяті.

На сьогоднішній день у світі склались найбільші центри з торгівлі фондовими цінними паперами (облігаціями, іноземними й національними акціями):

- облігаціями - Великобританія, Німеччина, Швеція, Франція, Італія, Данія;

- національними акціями - Великобританія, Німеччина, США і Японія;

- іноземними акціями - Великобританія.

Універсальним найбільшим світовим центром торгівлі цінними паперами залишається Лондон. Йому немає рівних у світі з торгівлі акціями іноземних емітентів [3].

Список основних фондових бірж світу та їх географічне розташування відображено у таблиці 2.

Таблиця 2. Основні фондові біржі в світі

Країна	Кількість основних бірж	Назва	Найбільша біржа
США	13	Амерікен Сток Ексчейндж, Середньозахідна, Тихоокеанська, Бостонська, Фондова біржа Цинцинатті, Чиказька.	Нью-Йоркська фондова біржа
Великобританія	22	Лондон, Глазго, Бірмінгем, Ліверпуль	Лондонська ФБ (один з найбільших світових фінансових центрів)
Франція	8	Париж, Ліон, Марсель, Лілль, Нансі, Бордо, Нант, Тулуза	Паризька фондова біржа
Німеччина	7	Франкфурт-на-Майне, Дюссельдорф, Гамбург, Мюнхен, Штутгарт, Бремен, Ганновер	Франкфурт-на-Майне
Японія	9	Токіо, Нагоя, Кіото, Осака, Хіросіма, Коба, Ніігата, Фукуока, Саппоро.	Токійська фондова біржа "Кабута Хо" (займає 3 місце в світі)
Канада	5	Монреаль, Торонто, Ванкувер, Калгарі, Вінніпег
Україна	7	ПФТС, УФБ, Київська, Придніпровська, Укр. міжбанківська валютна біржа, Українська міжнародна, біржа “ІННЕКС”	ПФТС, УФБ

Найбільша кількість фондових бірж зосереджена у Великобританії та США, що і пояснює їх лідерство у капіталомісткості бірж. Також досить значна кількість бірж (9) знаходиться у Японії, особливо якщо врахувати її територіальні масштаби.

Десятка лідерів за рівнем капіталізації бірж світу залишається незмінною протягом останніх років. Рейтинг найбільш популярних світових фондових бірж, а також рівень їх капіталізації у 2011-2012 роках, наведений у таблиці 3.

Таблиця 3. 10 найбільших за капіталізацією ринку акцій бірж світу

№	Назва біржі	Капіталізація ринку акцій біржі на кінець 2011 року	Капіталізація ринку акцій біржі на кінець 2012 року	Приріст капіталізації ринку акцій,%
		Млрд. дол. США	Частка у світовій капіталізації,%	Млрд. дол. США	Частка у світовій капіталізації,%
1	NYSE Euronext (США)	11796	24,9	14086	25,8	19,4
2	NASDSQ OMX (США)	3845	8,1	4582	8,4	19,2
3	Токійська фондова біржа (Японія)	3325	7,0	3479	6,4	4,6
4	Лондонська фондова біржа (Великобританія)	3266	6,9	3397	6,2	4
5	NYSE (США)	2447	5,2	2832	5,2	15,7
7	Гонконгзька фондова біржа (Гонконг)	2258	4,8	2832	5,2	25,4
6	Фондова біржа Шанхаю (Китай)	2357	5,0	2547	4,7	8,1
8	ТSX Group (Канада)	1912	4,0	2059	3,8	7,7
9	Deutsche Borse (Німеччина)	1185	2,5	1486	2,7	25,4
10	Australian SE	1198	2,5	1387	2,5	15,8
-	Усього по світу	47401	100	54570	100	15,1

Чітко видно, що найбільшу частку у світовій капіталізації займають фондові біржі США (3 біржі складають майже 40% обсягу світової капіталізації), характерною ознакою яких є високі темпи зростання (19%), завдяки всесвітній привабливості. Також досить значну частку у структурі світової капіталізації займають Лондонська біржа (6,2%), японська (6,4%) і китайські фондові біржі (приблизно по 5%). Найбільші темпи зростання у 2012 році порівняно з 2011 спостерігались на гонконгській (25%), німецькій (25%) і австралійській фондових біржах (16%).

Міжнародний ринок облігацій являє собою сукупність національних ринків облігацій та ринку єврооблігацій. Існує також ринок глобальних та паралельних облігацій.

До найбільших ринків іноземних облігацій відносять:

- ринок Швейцарії (Цюріх), що з'явився в 1960-ті роки і на сьогодні є найбільшим за емісіями ринком іноземних облігацій. Швейцарський ринок приваблює іноземних позичальників стійкістю національної валюти і розвиненістю банківської інфраструктури;

- ринок Японії (Токіо), що інтенсивно почав розвиватися лише з другої половини 1980-х років. Обсяг емісії становить від 10 до 100 млрд ієн. Основні емітенти - національні уряди і банки;

- ринок США (Нью-Йорк), що в 1990-ті роки зарекомендував себе як найбільш ліквідний серед індивідуальних ринків. Американський ринок приваблює іноземних позичальників значними розмірами капіталів інституційних інвесторів США і різноманітністю фінансових інструментів. Обсяг емісії максимально становить 500-700 млн. дол. США для одного траншу [4].

Основними центрами торгівлі єврооблігаціями є Лондон, Гонконг, Сінгапур, деякі країни Карибського регіону, а також меншою мірою Нью-Йорк та Токіо.

Операції з глобальними облігаціями здійснюються на ринках США, Японії, в країнах Європи, Далекого та Близького Сходу. Провідним ринком глобальних облігацій залишається ринок США [4].

Таким чином, безсумнівним лідером серед усіх фондових ринків залишається ринок США з його найбільш капіталомісткими біржами. Хоча найбільш універсальним центром торгівлі цінними паперами залишається Лондон.

За даними Міжнародної федерації фондових бірж (МФФБ), станом на кінець 2012 р., загальний рівень капіталізації акцій, що обертаються на біржах - членах МФФБ, зріс до 54,6 трлн. дол. США, що на 15% вище аналогічного показника на кінець 2011 р. (45,7 трлн. дол. США) (рис. 2) [5].

Рис. 2. Капіталізація світового фондового ринку у 2007-2012 рр., трлн. дол. США

На основі аналізу наукової літератури, практики функціонування фондових бірж можна виокремити декілька основних тенденцій їх розвитку на сучасному етапі:

1. Посилення інтеграційних процесів у світовій економіці сприяє формуванню глобального ринку цінних паперів як складової глобального ринкового господарства. Основною причиною такого явища є загострення конкуренції, поява нових механізмів фондової торгівлі, потреба зниження трансакційних витрат та підвищення ліквідності. Формою прояву зазначених процесів виступає горизонтальне об'єднання бірж та торговельних систем різних країн, створення стратегічних біржових альянсів. Особливо активно ці процеси відбуваються в країнах Європи, об'єднаних у Євро пейський Союз. Так, у 1999 р. Віденська та Німецька фондові біржі утворили стратегічний альянс, у рамках якого започаткували торгівлю в єдиній системі електронних торгів Хetra [1, с. 10]. У 2000 р. створена біржа Euronext, у рамках котрі об'єдналися фондові майданчики Франції, Нідерландів, Бельгії, а з 2002 р. - і Португалії. Відбуваються інтеграційні процеси й в Скандинавських країнах, де функціонує біржовий фондовий альянс Norex. Зазначені процеси відбуваються і в загальносвітових масштабах.

Прикладом є формування структури «Глобальний фондовий ринок», яка об'єднує 10 найбільших бірж світу з сукупною капіталізацією 20 трлн. доларів [2, с. 76].

Тенденція до злиттів та поглинань серед біржових організаторів торгівлі, що активізувалася з початком нового тисячоліття, залишається актуальною і на сучасному етапі. За останні 10 років, за даними агентства Bloomberg, оператори бірж по всьому світу уклали між собою понад 20 угод зі злиттів і поглинань на суму близько $100 млрд., причому основна частина угод була укладена протягом 2006-2010 рр. і склала сумарно майже $70 млрд. У 2011 р. планується злиття німецького холдингу Deutsche Boerse та американського NYSE Euronext, а також злиття Групи Лондонської фондової біржі й канадського біржового оператора TMX Group [3, с. 25]. Все це сприяє, як свідчать дослідження, підвищенню ринкової капіталізації фондових бірж світу.

Згідно з даними Федерації європейських фондових бірж (FESE), за станом на початок квітня 2011 р., лідерами серед фондових бірж країн Європи за показником ринкової капіталізації були: європейський майданчик NYSE Euronext - 2,26 трлн. євро, Deutsche Bоrse (Німеччина) - 1,08 трлн. євро, BME Spanish Exchanges (Іспанія) - 915 млрд. євро, SIX Swiss Exchange (Швейцарія) - 875 млрд. євро, та група бірж NASDAQ OMX Nordic - 775 млрд. євро [4, с. 33]. У порівнянні: капіталізація біржового списку фондової біржі ПФТС на 1 квітня 2011 р. становила 246,8 млрд. грн. [5, с. 48]. Як бачимо, капіталізація українського лідера серед фондових бірж за світовими масштабами дуже незначна.

2. Універсалізація діяльності. Конкурентна боротьба на ринку фінансових інструментів змушує фондові біржі максимально розширювати коло послуг, які вони надають своїм клієнтам.

Проявом універсалізації послуг фондових бірж є: торгівля різними фінансовими інструментами, надання клірингових послуг, проведення депозитарного та розрахункового обслуговування, надання широкого спектра інформаційних послуг. Таким чином, біржі перетворюються в універсальні інститути фінансового ринку. Сучасну біржову торгівлю в Україні процеси як консолідації, так і універсалізації, не зачепили, що спричиняє низьку ліквідність біржових ринків та відсутність необхідних для їх розвитку ресурсів.

3. Застосування новітніх технологій і механізмів електронної торгівлі призводить до поступового зникнення різниці між традиційною біржовою торгівлею та електронними позабіржовими торговельними системами. Така тенденція проявляється у прагненні бірж використовувати систему електронної торгівлі, яка відмовляється від голосових торгів (pit-based) і перетворюється в систему так званих «торгових точок» (trading points), що обслуговують клієнтів за допомогою віддалених робочих терміналів. Так, у США всі основні фондові біржі обладнані новітніми технологіями торгівлі цінними паперами, які мають єдину електронну, візуальну та комп'ютерну систему [7, с. 165]. За допомогою таких систем через мережу Інтернет у 2010 р. у світі було здійснено більше 12 млрд. операцій з акціями на загальну суму 63,09 трлн. дол. [8].

4. Орієнтація фондових бірж на комерційний характер діяльності. Комерціалізація означає перетворення бірж з організацій, що належать членам біржі - брокерам і банкам та існують на принципах некомерційних організацій, у звичайні акціонерні товариства, акції яких обертаються на вільному ринку. Наприклад, деякі біржі стають відкритими акціонерними товариствами, зокрема на фондовому ринку котируються акції Лондонської (LSE), Німецької (Deutsche Bourse), Токійської (TSE) фондових бірж [1, c. 11].

5. Концентрація депозитарних, клірингових та розрахункових систем. Процес концентрації відбувається шляхом укрупнення. У світовій практиці сьогодні найбільшої популярності набувають міжнародні депозитарно-клірингові системи. Для максимального задоволення потреб своїх клієнтів фондові біржі через національні депозитарії стають учасниками міжнародних депозитарно-клірингових систем. Головне призначення цих систем - спростити процес розрахунків на фондовому ринку, зробити його більш дієвим та дешевим. У Європі у 2000 р. сформовано дві потужні депозитарно-клірингові системи. Одна об'єднала ці системи двох країн - Люксембургу і Німеччини, інша - Бельгії, Нідерландів, Франції, Великобританії [1, с. 11]. Остання надає послуги з розрахункового та клірингового обслуговування інвесторам та емітентам більше ніж 80 країн світу.

Глобальні депозитарно-клірингові системи функціонують і у США. Приклад - холдингова компанія DTCC, яка на сьогодні є однією з провідних систем, що надає клірингові, розрахункові та депозитарні послуги по акціях, державних, муніципальних і корпоративних цінних паперах, паях взаємних фондів, інструментах грошового ринку та інших активах на біржовому та позабіржовому ринку США.

6. Посилення тенденції взаємозв'язку та взаємозалежності розвитку економіки країн світу й фондового ринку, а також зростання обсягів як внутрішніх, так і зовнішніх боргів, навіть у таких розвинутих країнах, як США (федеральний борг США на 1 липня 2011 р. складав 14 трлн. дол.) [12]. Свідченням цього було побоювання щодо надто повільних темпів зростання економіки США, падіння рейтингу цієї країни та рекордне зниження провідних біржових індексів.

Аналіз тенденцій функціонування фондових бірж свідчить, що їх розвиток набуває міжнародного та глобального характеру. Завданням українського біржового ринку в умовах глобалізації є врахування як досвіду організації біржової торгівлі розвинутих країн світу, так і національних особливостей та ступеня розвитку фондового ринку.

3. Роль фондових бірж у розбудові інфраструктури фондового ринку України

Фінансовий сектор є тією частиною економіки, що безпосередньо пов'язана з діяльністю фінансових інститутів, які здійснюють акумулювання та трансформацію заощаджень або тимчасово вільних коштів економічних агентів у інвестиції, забезпечують розподіл фінансових ресурсів між різними секторами економіки і, в кінцевому підсумку, сприяють економічному розвитку. Основними фінансовими посередниками виступають банки як кредитні установи і професійні учасники фондового ринку, які пропонують інвесторам альтернативні варіанти вкладення їх заощаджень.

За рівнем розвитку український ринок цінних паперів знаходиться на стадії становлення. На сьогодні торговельна інфраструктура фондового ринку України складається з фондових бірж та інформаційно_торгівельних систем, що обслуговують приватизаційні та постприватизаційні процеси розподілу та перерозподілу корпоративної власності.

Найбільш важливою ланкою інфраструктури фондового ринку є організатори торгівлі - фондові біржі, діяльність яких спрямована на створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, зокрема здійснення клірингу та розрахунків за ними, та вирішення спорів між членами організатора торгівлі [1].

Сьогодні в Україні функціонують: ПАТ «Українська біржа», ПАТ «Східно-європейська фондова біржа», ПАТ «Фондова біржа «Перспектива», ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», ПрАТ «Українська міжнародна фондова біржа», ПАТ «Київська міжнародна фондова біржа», ПАТ «Фондова біржа ПФТС», ПрАТ «Придніпровська фондова біржа», ПрАТ «Фондова біржа «ІННЕКС», ПрАТ «Українська фондова біржа».

Незважаючи на несприятливу ринкову кон'юнктуру, загалом у 2014 році спостерігалась висока активність біржового сегменту й відбулось збільшення обсягів операцій з цінними паперами. Про це свідчить показник капіталізації лістингових компаній, який збільшився на 20% порівняно з минулим роком. Також збільшився - на 35,82% порівняно з відповідним періодом 2013 року - обсяг біржових контрактів з цінними паперами за результатами торгів на організаторах торгівлі. Цей показник у 2014 році становив 629,43 млрд. грн., тоді як у 2013 році - 463,43 млрд. грн.

Водночас найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з державними облігаціями України - 553,29 млрд. грн. (87,9% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні-грудні поточного року) та облігаціями підприємств - 33,80 млрд. грн. (5,37% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні-грудні поточного року). Отже, зростання обсягів біржових контрактів на фондовому ринку у 2014 році відбулось насамперед за рахунок подальшого підвищення активності на ринку державних облігацій.

Проте на початку 2015 року ситуація на фондовому ринку України змінилася: відбулося скорочення обсягів біржових торгів на 38,62% порівняно із аналогічним періодом 2014 року. Так, у січні 2015 року обсяги біржових контрактів склали 26,7 млрд. грн., тоді як у січні 2014 року цей показник становив 43,5 млрд. грн. Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі у січні 2015 року зафіксовано з державними облігаціями (24,5 млрд. грн.), акціями (651 млн. грн.) та облігаціями підприємств (585 млн. грн.).

Як зазначалося, згідно з даними НКЦПФР сьогодні в Україні зареєстровано 10 організаторів торгів на фондовому ринку. У світі не так багато країн, яким притаманна така кількість фондових бірж. Проте кількість аж ніяк не впливає на якість послуг, навпаки, призводить до децентралізації попиту та пропозиції на цінні папери, провокує процес маніпулювання цінами на ринку, призводить до встановлення різних правил укладення та виконання біржових договорів [4].

В Україні мережа фондових бірж як система не існує, біржова структура характеризується високою фрагментарністю. Аналізуючи діяльність фондових бірж у січні 2015 року, правомірно зазначити, що найбільша частка укладених угод в біржовому сегменті, як і за аналогічний період 2014 року, належить ПАТ «Фондова біржа «Перспектива» (23,5 млрд. грн.) та ПАТ «Фондова біржа ПФТС» (2,1 млрд. грн.) (рис. 3).

Отже, на дві біржі в Україні у 2015 році припадає 96% загального обсягу торгів. Частка інших фондових бірж в загальному обсязі торгів за той же час склала лише 4% або 1,1 млрд. грн. Зважаючи на історичні статистичні дані НКЦПФР, доцільно відмітити, що з 10 діючих фондових бірж в Україні потреба у 5 площадках незначна. Наявність такої кількості торгових площадок ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та сприяє розповсюдженню маніпулювання вартістю цінних паперів, що котируються [4]. У зв'язку з цим доцільною є консолідація фондового ринку України.

Рис. 3. Розподіл обсягів укладених угод в біржовому сегменті у січні 2015 року за організаторами торгівлі

Результати дослідження діяльності фондових бірж свідчать також про те, що більшість із них сьогодні є дотаційними об'єктами. Навіть ПАТ «Фондова біржа «Перспектива», ПАТ «Фондова біржа ПФТС», ПАТ «Українська біржа» через високий рівень операційних витрат є умовно прибутковими.

Біржовий сегмент фондового ринку продовжує виконувати другорядну роль в економіці України. Про це свідчать незначні показники порівняно з країнами Центральної та Східної Європи. Динаміка біржового фондового ринку не корелюється з об'єктивними процесами і тенденціями функціонування та розвитку національної економіки.

Цілісності біржової системи заважає також слабка взаємодія фондових бірж з інституціями виконання біржових договорів, а відсутність досконалих механізмів клірингу створює додаткові труднощі для учасників ринку, інвесторів і для держави загалом. Диспропорції фондового ринку, які виявляються в істотному переважанні неорганізованого фондового ринку над організованим, зовнішніх інвесторів над внутрішніми, значній концентрації ринку за обсягами торгівлі і за показниками капіталізації, потребують забезпечення надійного і ефективного функціонування ринкової інфраструктури, насамперед біржового сегменту [2]

Гостро постає проблема формування ефективної депозитарної системи, що є необхідною умовою забезпечення всього комплексу законних прав та інтересів інвесторів, а також є засобом стимулювання нагромаджень і трансформації заощаджень в інвестиції. З прийняттям Закону України «Про депозитарну систему України» розпочалася реформа депозитарної системи, проте нині відкритими залишаються питання удосконалення механізмів виплати доходів за цінними паперами, впровадження міжнародних стандартів з питань провадження депозитарної діяльності.

4. Самостійна робота

4.1 Проаналізувати динаміку обсягів торгів цінними паперами через організатори торгівлі в Україні, структуру обсягів торгів цінними паперами на організаторах торгівлі та діяльність українських фондових бірж у 2006-2013 роках

Таблиця 4.1. Структура операцій організаторів торгів за видами цінних паперів, 2005 - 2013 роки

Таблиця 4.2. Структура операцій організаторів торгів за видами цінних паперів, 2005 - 2014 роки (%)

Таблиця 4.3. Діяльність фондових бірж в Україні та їх частка у загальному торговому обороті, 2007 - 2013 роки, млрд грн

4.2 Розкрийте особливості діяльності Першої фондової торгівельної системи (ПФТС) та Української Біржі (УБ)

В Україні створена асоціація "Позабіржова фондова торговельна система" (ПФТС), яка є основною структурною формою позабіржової торгівлі.

Перша фондова торговельна система (ПФТС), яка розпочала свою діяльність в 1996 p., підпадає під поняття торгово-інформаційної системи, Положення про які було прийняте Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в 1996 р. Як і будь-яка торгово-інформаційна система, ПФТС є юридичною особою, що здійснює діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку та володіє електронною торговельною мережею, яка дає учасникам можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів. Учасниками ПФТС є торговці цінними паперами, які отримали відповідні ліцензії на діяльність по випуску та обігу цінних паперів, зареєстровані відповідно до встановлених правил і мають право на укладення угод з цінними паперами.

До торгівлі в ПФТС допускаються цінні папери, випущені згідно з чинним законодавством України, які викликають зацікавленість у учасників торгівлі. Корпоративні цінні папери мають бути випущені емітентом, статутний капітал якого становить не менш як 500 тис. грн.

До лістингу та котирування у ПФТС цінні папери допускаються за трьома рівнями, які відрізняються територіальними та кількісними маштабами торгівлі цінними паперами, а також числовими значеннями таких параметрів, як капіталізація, кількість акціонерів тощо. ПФТС розроблена і діє як багатофункціональна система для забезпечення діяльності брокерів і дилерів з розміщення фінансових інструментів. Вона має певну матеріально-технічну базу, яка об'єднує офіси фінансових посередників - учасників Системи. Програмне забезпечення Системи базується на застосуванні системи "Портал", розробленої фахівцями асоціації NASDAQ.

ПФТС виконує такі завдання: торгівля акціями в режимі реального часу (виставляти котирування, отримувати оперативну інформацію про стан ринку, укладати угоди), здійснення обміну повідомленнями на дисплеях, надання режиму перегляду стану фондового ринку зацікавленим сторонам.

Асоціацію утворюють фінансові посередники, які мають відповідати певним вимогам. Так, член ПФТС повинен мати права на здійснення всіх видів діяльності по випуску й обігу цінних паперів, виконувати положення статуту ПФТС, сплачувати вступні та поточні членські внески.

Особливістю вступу до Асоціації є необхідність мати для вступника три письмові рекомендації від членів Асоціації, що виконують свої членські зобов'язання і мають стаж роботи на фондовому ринку не менш як рік. Крім того, в положенні про членство в Асоціації є вимоги про дотримання її членом загальновизнаних у ділових колах стандартів етичної і професійної поведінки.

Для вступу до Асоціації необхідно зробити одноразовий вступний внесок, еквівалентний 500 дол. США, після цього сплачуються місячні внески з розрахунку 250 дол. США за квартал у національній валюті. Виконавши ці вимоги, члени ПФТС здійснюють купівлю-продаж цінних паперів у цій системі фондової торгівлі.

ПАТ «Українська біржа» -- фондова біржа цінних паперів України. 15 травня 2008 року у Києві відбулися установчі збори. Статутний капітал становить 12 млн. гривень (близько 2,4 млн. доларів). Московська Біржа (раніше РТС) є найбільшим акціонером (на момент створення біржі володіла 49%) та фактичним ініціатором створення. Решта 51% акцій розподілені серед 21 української компанії. В кінці 2009 року, виконуючи умови Договору про створення ВАТ «Українська біржа», підписаного між акціонерами в травні 2008 року, РТС розподілила 6% акцій між найактивнішими учасниками торгів, таким чином знизивши свою частку до 43%.

На 1 жовтня 2013 року на біржі зареєстровано 156 учасників -- професійних торговців цінними паперами. 19 компаній надає своїм клієнтам можливість інтернет-трейдингу. На «Українській біржі» професійним учасникам ринку доступні такі технології: ринок заявок, ринок котирувань, ринок репо, і строковий ринок, а приватним інвесторам -- послуги інтернет-трейдингу.

Біржова комісія встановлена 0,01% від обсягу угоди з кожного боку.

На фондовому ринку «Української біржі» торгується 313 цінних паперів, з них 197 акцій. На строковому ринку обертаються ф'ючерс на Індекс українських акцій і опціон на ф'ючерс на Індекс українських акцій (квартальні та місячні).

Обсяг торгів на всіх ринках «Української біржі» у 2012 році -- 2,95

Обсяг торгів на фондовому ринку -- 1,34

Обсяг торгів на терміновому ринку за 2012 рік -- 1,6

У 2015 році Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) на засіданні 17 листопада, ухвалила рішення анулювати ліцензію Публічного акціонерного товариства (ПАТ) "Українська біржа" (УБ, Київ) на здійснення діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку. Про це повідомляє прес-служба НКЦПФР.

Рішення прийнято відповідно до вимог п. 9 ч. 2 статті 16 закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", згідно з яким підставою для анулювання ліцензії є документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, які здійснюють збройну агресію проти України.

На запит комісії "Українська біржа" надала інформацію про структуру власників, згідно з якою 22,44% акцій ПАТ належать ВАТ "Московська біржа ММВБ - РТС" (Російська Федерація), 20,64% акцій належать ПрАТ "Український біржовий холдинг", 100%-м акціонером якого є "Московська біржа ММВБ - РТС"

4.3 Визначте конкурентоспроможність фондового ринку України

Рівень розвитку фондового ринку є важливим індикатором конкурентоспроможності економіки будь-якої країни, в тому числі і України. Так, однією зі складових, що впливають на показник Індексу глобальної конкурентоспроможності країни (розраховується Всесвітнім економічним форумом) є комплекс показників розвиненості фінансового ринку. За результатами дослідження 2012-2013, в якому взяли участь 144 країни світу, в рейтингу країн за значенням Індексу глобальної конкурентоспроможності України посідає лише 73 місце. Серед складових, що стримують розвиток конкурентоспроможності України, Всесвітній економічний форум відзначив такі: доступність фінансових послуг - 113-е місце; можливість/легкість залучення капіталу на внутрішньому ринку акцій - 129-е місце; регулювання фондових бірж - 124-е місце. [6]

За даними НКЦПФР, загальна капіталізація лістингових компаній на всіх фондових біржах України станом на кінець 2012 р. склала 280,49 млрд. грн. (35,06 млрд. долл. США). Водночас рівень капіталізації компаній, що перебувають у лістингу Люксембурзької фондової біржі склав 70,34 млрд дол. США, Віденської - 106,04, Варшавської - 177,41, ММВБ-РТС - 825,34 млрд дол. США [7]. Така ситуація пов'язана з відсутністю достатньої пропозиції інструментів фондового ринку з прийнятними для інвесторів характеристиками щодо дохідності, ризикованості, ліквідності та захищеності, а також відносно незначними обсягами інвестиційного капіталу

Недосконалість конкурентоспроможності фондового ринку випливає із того, що недостатньо сприятливою є державна політика щодо оподаткування на фондовому ринку. Не завжди здійснюється оприлюднення вагомої інформації про ринок цінних паперів, домінуючими цінними паперами на ринку залишаються державні, що певною мірою перешкоджає ви­пуску нових з боку підприємницьких структур.

4.4 Проблема фондової кризи в економіці та напрями виходу з неї

Фондовий ринок України перебуває в стадії формування. Непроста політична ситуація в державі історичні умови, економічна вразливість підприємств гальмують його розвиток. В цілому, операції з придбання цінних паперів носять "приватний", а не "публічний" характер, і здійснюються на неорганізованому фондовому ринку. За всю історію українського фондового ринку обсяг організованого ринку ніколи не перевищував 10%. Позабіржовий ринок непрозорий, неліквідний і не виконує функцію встановлення справедливих цін. "Позабіржові" ціни можуть перевищувати номінал в сотні разів і часто використовуються для виведення активів підприємства або відмивання коштів. Проте інвестори зацікавлені в обігу цінних паперів на біржі, де можна визначити їх справедливу вартість. Біржам вигідно збільшувати обсяги, тому що зростає розмір комісійних. Багато держав стимулюють біржові торги за допомогою механізму обов'язкового репортингу позабіржових угод на біржі.

Основне завдання сьогодення - створення умов для становлення цілісного, висококваліфікованого, ефективного і справедливого ринку цінних паперів з метою подальшої інтеграції його в світові фондові ринки.

Через потребу швидкої та глибокої інтеграції економіки України у загальносвітову економічну систему, що матиме значний позитивний вплив на національні фінансовий та фондовий ринки, виникає також необхідність розробки більш дієвого механізму функціонування фондового ринку, стимулювання його всебічного розвитку, підвищення його ролі в інвестиційно-інноваційному розвитку виробництва. Необхідність стрімкого розвитку фондового ринку України підкреслюється його провідною роллю в залученні інвестиційних ресурсів, потреба в яких пов'язана з необхідністю відновлення та модернізації основних фондів підприємств [2].

До пріоритетних напрямків розвитку фондового ринку відносяться: розвиток нормативно-правової бази у сфері регулювання інститутів спільного інвестування, ринку похідних цінних паперів, удосконалення механізмів корпоративного управління, забезпечення захисту прав акціонерів та вдосконалення механізмів розкриття інформації у діяльності емітентів цінних паперів [2] .

Для повноцінного розвитку економіки України необхідний ліквідний і надійний, ефективно працюючий фондовий ринок, який буде сприяти зміцненню економічного суверенітету держави і надасть додаткові можливості розвитку підприємствам у всіх галузях. Для досягнення поставленої мети необхідно здійснити такі заходи:

1. На законодавчому рівні мають бути максимально захищені права інвестора. З боку емітента, великих акціонерів і професійних учасників ринку не повинні допускатися дії, які призводять до зниження вартості інвестиції.

2. Повинна бути забезпечена гарантія ліквідності цінних паперів.

Один із шляхів - підтримка емітентом обігу власних акцій на фондовій біржі із залученням торговців цінними паперами як маркет-мейкерів.

3. Акції повинні стати справді цінними паперами. Отримання доходу за ними має стати правилом, а не винятком.

4. Держава зобов'язана раз і назавжди викорінити неринкові способи зміни часток в акціонерному капіталі, тобто рейдерство.

5. Залучити емітентів і великої кількості вітчизняних інвесторів до торгів на фондових біржах дозволить багаторазово збільшити активність бірж, поліпшить інвестиційний клімат в країні, що сприятиме залученню в Україну іноземних інвесторів [3].

біржовий економіка фінансовий торгівля

Висновки

Проведені дослідження свідчать про те, що Україна має достатній економічний потенціал для розбудови національного фондового ринку, темпи зростання якого випереджатимуть динаміку росту валового внутрішнього продукту. Проте нині він не може бути повністю реалізований у зв'язку з несприятливою та нестабільною соціально-економічною ситуацією в країні. Поетапне впровадження зазначених заходів модернізації інфраструктури фондового ринку дозволить забезпечити ефективне її функціонування, створити сприятливе середовище для розвитку фондового ринку України загалом та його інтеграції у світовий простір.

Фондові біржі України перебувають ще на стадії становлення та розвитку, тому вони недостатньо інтегровані у світову біржову систему, що не сприяє підвищенню ринкової капіталізації, активізації торгів цінними паперами та наближенню до міжнародних стандартів.

Напрями вдосконалення українського біржового ринку повинні бути засновані на вирішенні виявлених проблем розвитку і можуть бути об'єднані в чотири основні групи: удосконалення законодавчої бази; розвиток біржової інфраструктури; розширення участі в торгах і гармонізація його структури; вдосконалення інструментарію й нарощення капіталізації ринку в цілому.

Список використаних джерел

1. Державний комітет статистики: Статистична інформація. Кількість бірж України.

2. Сухітра А.М. Біржова торгівля в Україні: проблеми становлення та розвитку [Електронний ресурс] / А.М. Сухітра, І.М. Сегидін.

3. Науменкова С.В. Зарубіжний досвід організації систем регулювання й нагляду за діяльністю фінансових установ/ С.В. Науменкова // Фінанси України - 2009.- №12.- с. 20-27.

4. Обсяги біржової торгівлі.

5. О.Л. Пластун. Проблеми біржової діяльності в Україні та варіанти їх вирішення.

6. Яцюк Г.В. Модернізація торгівельної інфраструктури ринку цінних паперів / Г.В. Яцюк // Фінансова інфраструктура України: проблеми та напрямки розвитку: зб. тез Всеукр. наук.-практ. конф. - К. : Криниця, 2013 - с. 170 - 172.

7. Раделицький Ю.В. Державне регулювання ринку фінансових інвестицій: зарубіжний досвід і національні реалії// Ю.В. Раделицький Науковий Вісник НЛТУ України: Збірник науково-технічних праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.13. - С. 242-248.

8. Бутенко Д.С. Розвиток інструментів біржового фондового ринку як необхідна умова забезпечення конкурентоспроможності торгівельної інфраструктури національного фондового ринку / Д.С. Бутенко // Фінансова інфраструктура України: проблеми та напрямки розвитку: зб. тез Всеукр. наук.-практ. конф. - К. : Криниця, 2013 - с. 117-120.

9. Бормотова М.В. Дослідження сутності поняття «Фондова біржа» як основної ланки фондового ринку / М.В. Бормотова // Вісник економіки транспорту і промисловості: збірник науково-практичних статей - 2012. - Вип. № 39. - С. 21.

10. Кортунов Г.Г. Інвестиційна привабливість національного фондового ринку в контексті ІРО / Г.Г. Кортунов // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект: збірник наукових праць - 2011. - Ч. 2. - С. 148.

11. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посіб. / В.П. Ходаківська, В.В. Беляєва. - К.: ЦНЛ, 2008. - 616 с.

12. Войтенко О.М. Актуальність питання сучасного розвитку міжнародного ринку фінансових послуг / О.М. Войтенко // Економічний простір: збірник наукових праць - 2011. - № 46. - С. 5.

13. Проект програми розвитку фондового ринку України на 2015-2017 роки «Європейський вибір - нові можливості для прогресу та зростання»

14. Краснова І.В. Фондовий ринок в Україні: стан та перспективи розвитку / І.В. Краснова // Проблеми економіки. - 2014. -№ 1. - С. 129-134.

15. Рекуненко І.І. Інфраструктура фінансового ринку України: сучасний стан та перспективи розвитку: монографія. - Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2013. - 411 с.

16. Чайковська В.П. Інфраструктура фондового ринку України: сучасний стан та тенденції розвитку / В.П. Чайковська // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». - 2014. - № 1

Размещено на Allbest.ru