У 2009 році ПАТ "М'ясокомбінат " Ятрань" необхідно було реалізувати продукції на суму 2017 тис. грн., щоб покрити всі витрати, а в 2010 році - на 2069 тис.грн. Маємо збільшення порогу рентабельності на 32867 тис.грн., що оцінюється позитивно. Фактично виручка у 2009 році складала 478267 тис.грн, а в 2010 - 511186 тис.грн, що вище порогу рентабельності на 476250 тис.грн. та 509117 тис.грн. відповідно.Виручка може зменшитися ще на 99,6 % і тільки тоді рентабельність дорівнюватиме нулю. На початок 2010 року зона фінансової безпеки залишається на досить високому рівні (99,6 %)

Підприємству потрібно постійно слідкувати за порогом рентабельності та запасом фінансової стійкості, бо коли виручка зменшиться ще більше, то підприємство стане збитковим, буде "проїдати" власний і позиковий капітал, стане банкрутом. У 2010 р. порівняно з 2009 р. запас фінансової стійкості в абсолютній сумі зріс на 32867тис. грн, а у відносному вимірі дорівнює нулю.

Отже, ПАТ "М'ясокомбінат " Ятрань" як у минулому, так і у звітному роках має добрий запас фінансової стійкості щодо основної операційної діяльності, без урахування доходів і витрат від інших видів діяльності. Наведені аналітичні розрахунки показують, що беззбитковий обсяг продажу і зона безпечності залежать від постійних витрат, питомої ваги змінних витрат і рівня цін на продукцію.

2.3 Діагностика рівня фінансової стабільності

Умовою й гарантією виживання й розвитку будь-якого підприємства є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно в стані "витримати" несподівані зміни ринкової кон'юктури, і не опинитися на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стабільність, тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержані кредитів і залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство вчасно розраховується за своїми обов'язками з державою, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами.[6.с109]

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної діагностики фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Для діагностики фінансового стану підприємства розроблено дуже багато моделей різними авторами, як вітчизняними, так і зарубіжними. Але майже всі вони направлені на виявлення банкрутства підприємства, а не на діагностику стану підприємства і виявлення поточних проблем, які необхідно негайно вирішувати.

Метою діагностики рівня фінансової стабільності підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основними завданнями діагностики фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Для діагностики рівня фінансової стійкості використовують наступні показники:

- Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів; - Коефіцієнт автономії(платоспроможності); - Коефіцієнт маневреності власних коштів; - Коефіцієнт ефективності використання власних коштів; - Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна; Ми розраховували ці показники в пункті 2.2. За допомогою цих розрахунків ми визначили, що ПАТ " М'ясокомбінат " Ятрань" є підприємством з нормальною стійкістю. Підприємство досить гнучке у використанні власного капіталу. Також позитивним є зменшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, що означає підвищення фінансової незалежності. Збільшилися власні і довгострокові позикові джерела формування запасів і затрат, що оцінюється позитивно. Є певні мінуси, такі як зменшення власних коштів, за рахунок того, що підприємство не досить ефективно використовує їх. 1 грн. власних коштів дає 0,18 грн. прибутку, а нормальне значення показника ефективності використання власних коштів є не менше 0,4. Також негативним є незначне зменшення коефіцієнта використання фінансових ресурсів усього майна на 0,01 у 2010 році, порівняно з 2009.

Отже, єдиним серйозним недоліком підприємства є зменшення власного капіталу. Його збільшення можна досягнути декількома способами:

- додаткові внески акціонерів, власників підприємства, або додаткова емісія ЦП;

- провести дооцінку майна (це покращить ситуацію в балансі, але реальних змін не відбудеться), що може допомогти залучити кошти інвесторів;

- збільшити обсяги нерозподіленого прибутку, що позитивно вплине як на фінансову незалежність підприємства так, і на фінансовий стан в цілому.

За більш серйозних проблем, на ранній стадії зародження фінансової "хвороби" використовують експрес-діагностику або фундаментальну діагностику.[12,с 74]

Експрес-діагностика фінансового стану й стійкості функціонування підприємства -- етап діагностичного циклу, що забезпечує за "слабкими сигналами" (симптоми) виявлення порушень пропорцій у фазах циклу кругообігу капіталу на підприємстві.

На цьому етапі діагностики досягаються такі цілі:

1. За "слабкими сигналами", що надходять до підприємства, здійснюється попередня термінова кількісна і якісна оцінки циклу кругообігу капіталу на підприємстві як на визначений момент часу (статична), так і за визначений проміжок часу (динамічна).

2. Здійснюється оцінка напрямку зміни фінансової хвороби підприємства.

3. Остаточно узагальнюються результати оцінки фінансового стану й стійкості функціонування (фінансового „здоров'я") підприємства.

Важливим моментом є кількісне вимірювання "слабких сигналів" (симптомів), які повинні відповідати таким вимогам:

- охоплювати усі фази циклу кругообігу капіталу на підприємстві;

- їх вимірювання повинно ґрунтуватися на існуючій статистичній базі, що дозволяє оперативно фіксувати найменші зміни в "слабких сигналах";

- зміни в "слабких сигналах" (симптомах) повинні знаходити своє кількісне відображення у показниках (симптомокомплексах), що характеризують ромб фінансового стану функціонування підприємства.

Серед основних "слабких сигналів" (симптомів), що можуть на ранній стадії зародження фінансової хвороби на підприємстві сигналізувати про порушення пропорцій у фазах циклу кругообігу капіталу слід відзначити:

- наявність і зростання кредитів і позик, "не погашених у термін";

- наявність і зростання простроченої кредиторської заборгованості;

- наявність і зростання простроченої дебіторської заборгованості;

- наявність і зростання кредиторської заборгованості постачальникам і підрядникам;

- наявність і зростання дебіторської заборгованості за поставлену продукцію і надані послуги;

- наявність і зростання збитків;

- зниження нерозподіленого прибутку;

- зниження вартості основних фондів;

- зростання виробничих запасів і незавершеного виробництва;

- зростання кількості готової продукції на складах.

При експрес-діагнозі підприємства "фінансово здорове" процес діагностики закінчується, а при діагнозі "фінансово хворе" продовжується, переходячи в другу стадію -- фундаментальне дослідження фінансового стану й стійкості функціонування підприємства.

Фундаментальна діагностика фінансового стану й стійкості функціонування підприємства -- етап діагностичного циклу, що дозволяє встановити причини порушення пропорцій у фазах циклу кругообігу капіталу на підприємстві.

На етапі фундаментальної діагностики досягають таких цілей:

1.Кількісно в статиці і динаміці оцінюється розмір порушення пропорцій у фазах циклу кругообігу капіталу на підприємстві, тобто симптомокомплекс хвороби або синдром хвороб, які підлягають фундаментальному дослідженню.

1. Виявляються причини порушення пропорцій у фазах циклу кругообігу капіталу на підприємстві, динаміка зміни їх впливу на перебіг фінансової хвороби підприємства.

Розділ 3. Шляхи підвищення фінансової стійкості та стабільності підприємства

3.1 Розробка заходів щодо підвищення фінансової стабільності підприємства

Основою стабільного положення підприємства і заставою його життєздатності в ринкових умовах служить його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатне шляхом ефективного їхнього використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і відновленню .

Визначення границь фінансово-економічної стійкості господарюючого суб'єкта, відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринкової економіки, недостатність фінансової стійкості може привести до неплатоспроможності і відсутності в нього засобів для розвитку фінансово-економічної діяльності. Надлишкова фінансова стійкість перешкоджає розвиткові господарюючого суб'єкта, обтяжуючи його витрати зайвими запасами і резервами, що викликає уповільнення обороту капіталу і зниження ефективності відтворення. Отже, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом і рухом фінансових ресурсів, що одночасно відповідає вимогам ринку і відповідає потребам розвитку фінансово-економічної діяльності господарюючого суб'єкта [6, 93-96].

Кожному етапу фінансової стабілізації відповідають певні її внутрішні механізми -- оперативний, тактичний і стратегічний, що являють собою систему заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань.

Таблиця 3.1 Основні механізми фінансової стабілізації підприємства, які відповідають основним етапам її здійснення

Розглянемо детальніше зміст кожного з механізмів, котрі використовуються на окремих етапах фінансової стабілізації промислового підприємства.

Оперативний механізм фінансової стабілізації -- це система заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх зобов'язань підприємства у короткостроковому періоді, а з другого -- на збільшення суми найліквідніших активів (грошей), що забезпечують термінове погашення цих зобов'язань. Принцип "відсікання зайвого", що лежить в основі цього механізму, визначає необхідність скорочення розмірів як поточних потреб, що викликають відповідні фінансові зобов?язання, так і окремих ліквідних активів з метою їх термінової конвертації в грошову форму.

Зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов?язань підприємства досягається за рахунок наступних основних заходів:

а) скорочення суми постійних витрат шляхом скорочення управлінського персоналу, витрат на поточний ремонт тощо;

б) скорочення рівня змінних витрат шляхом скорочення виробничого персоналу основних і допоміжних підрозділів, зниження обсягу виробництва продукції, що не користується попитом, відповідне скорочення обсягу фінансових ресурсів тощо;

в) продовження термінів кредиторської заборгованості по товарних операціях шляхом збільшення та продовження комерційного кредиту;

г) пролонгації короткострокових банківських кредитів;

д) відстрочки виплати нарахованих дивідендів, відсотків на паї та інших.

Збільшення суми грошових активів у поточному періоді досягається за рахунок наступних основних заходів:

а) ліквідації портфеля короткострокових фінансових вкладень;

б) реалізації окремих високоліквідних грошових і фондових інструментів портфеля довгострокових фінансових вкладень;

в) рефінансування дебіторської заборгованості з використанням всіх форм цього рефінансування з метою зменшення загального її розміру;

г) прискорення обороту дебіторської заборгованості (особливо по товарних операціях) за рахунок скорочення термінів комерційного та споживчого кредиту, що надається;

д) нормалізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей;

е) скорочення розміру страхових та сезонних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо усунена поточна неплатоспроможність, тобто значення коефіцієнту абсолютної платоспроможності перевищило одиницю. Це означає, що загроза банкрутства в поточному періоді ліквідована.

Тактичний механізм фінансової стабілізації являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства у наступному періоді.

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо підприємство вийшло на цільові показники фінансової структури капіталу, що забезпечують його високу фінансову стійкість.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації є винятково наступальною стратегією фінансового розвитку, яка забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів з метою прискорення економічного зростання підприємства. Тобто стратегічний механізм фінансової стабільності -- це система заходів, спрямованих на підтримання.

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо в результаті прискорення темпів економічного розвитку підприємства забезпечується відповідне зростання його ринкової вартості.

Узагальнення отриманої інформації є теоретичним підґрунтям для подальшого розвитку проблематики механізмів ефективного антикризового управління підприємств, працюючих в сучасних ринкових умовах України.

3.2 Оптимізація фінансової стійкості підприємства

Існує два основні шляхи оптимізації фінансового стану - оптимізація результатів діяльності (підприємство повинно більше заробляти) і раціональне розпорядження результатами діяльності. Проте два вказані шляхи "заробляти"і "розпоряджатися заробленим" - не рівнозначні.

Можливості оптимізації стану підприємства за рахунок раціональнішого розпорядження результатами діяльності ефективні, але з часом вичерпані. Необхідно пам'ятати, що базою стійкого фінансового становища протягом тривалого часу є отримуваний прибуток. При оптимізації фінансового стану організації необхідно прагнути, перш за все, до забезпечення прибутковості діяльності.

У процесі оптимізації фінансової стійкості пропонується поетапно прогнозувати:

· доходи, витрати й прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності та чистий прибуток і напрями його використання;

· потребу в оборотних коштах за джерелами формування і напрямами використання;

· джерела інвестиційних ресурсів для виконання плану капітальних вкладень;

· величину і напрями використання коштів соціального спрямування;

· баланс активів і пасивів на кінець планового періоду.

На першому етапі необхідно розробити план доходів, витрат і прибутку з тим, щоб упевнитися в економічній і фінансовій результативності прогнозованих видів діяльності, достатності очікуваного чистого прибутку для самоокупності (простого відтворення) та остаточно визначитися у напрямах діяльності.

На другому етапі слід подбати про достатність грошових ресурсів для ритмічного кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто створити фінансові передумови виконання прогнозованих обсягів діяльності. Для цього доцільно скласти баланс грошових ресурсів, у якому відобразити потребу в обігових коштах для формування запасів планових оборотних засобів, з одного боку, і джерела формування обігових коштів -- з другого. Слід зауважити, що структура джерел має бути не довільною, а такою, що забезпечить підприємству платоспроможність, кредитоспроможність і ліквідність поточних зобов'язань. Тому величина власних обігових коштів повинна бути прогнозованою, має встановлюватися норматив. Обов'язок підприємства забезпечити їх наявність у розмірі, не меншому за норматив.

На третьому етапі необхідно визначити джерела фінансування капітальних вкладень, щоб уникнути недофінансування об'єктів і не допустити непланового вилучення власних коштів із обігу на капітальні вкладення. За великих обсягів капітальних вкладень доцільно скласти баланс фінансування капітальних вкладень, в якому відобразити їх напрями та конкретні джерела фінансування. Якщо підприємство залучає зовнішні інвестиції на визначений строк, треба спершу скласти розрахунок їх окупності. За невеликих обсягів капітальних вкладень джерела і напрями використання коштів на реальні інвестиції можна відобразити окремими розділами у балансі грошових ресурсів.

Четвертий етап пов'язаний із соціальною політикою підприємства. Щоб забезпечити успішне виконання показників бізнес-плану і фінансового плану зокрема, необхідно приділити належну увагу персоналу підприємства, його соціальному захисту, оскільки матеріальне заохочення є важливою мотивацією до праці, до новацій. Від соціальної політики підприємства великою мірою залежить прогрес на підприємстві, трудова дисципліна і кадрова стабільність. Тому підприємству доцільно виробити систему матеріального заохочення, поєднати її з результатами праці та кінцевими фінансовими результатами підприємства, визначити джерела фінансування, скласти кошторис та забезпечити прозорість і гласність використання коштів.

На завершальному етапі необхідно скласти прогнозний баланс активів і пасивів підприємства на кінець планового періоду, визначити структурні зміни, які відбудуться за умов виконання фінансового плану, оцінити їх вплив на фінансовий стан підприємства, розрахувати очікувані показники, за якими оцінюється фінансова стабільність, пронести їх порівняльний аналіз за останні 3--5 періодів, з тим щоб запобігти можливому погіршенню фінансового стану підприємства. Із сказаного випливає, що кожний етап потребує певних економічно обгрунтованих розрахунків. Слід зазначити, що комплексне фінансове планування потребує фахового підходу. У процесі розробки плану й контролю за ходом його виконання у полі зору фінансиста повинна бути вся різнобічна фінансово-господарська діяльність підприємства. Першочерговим його завданням має бути забезпечення фінансової стабільності суб'єкта господарювання шляхом максимального використання внутрішніх важелів ресурсного забезпечення кругообігу виробничих фондів, підвищення фондовіддачі і рентабельності активів, забезпечення високої ліквідності боргових зобов'язань. Водночас фінансовий менеджер повинен аналізувати доступну інформацію про діяльність конкурентів підприємства, прогнозувати вплив зовнішніх чинників на фінансовий стан підприємства, розробляти запобіжні чи альтернативні заходи, щоб забезпечити фінансову стійкість і конкурентоспроможність. необхідні передумови фінансової стабільності. Такі показники мають лягти в основу розробки фінансового плану і порівняльного аналізу фінансового стану підприємства за даними фінансової звітності. Ними можуть бути: рентабельність обороту (продаж), рентабельність активів (вт. ч. основних фондів і оборотних засобів), рентабельність власного капіталу, фондовіддача активів (в т. ч. основних фондів і оборотних засобів), коефіцієнти маневрування, поточної ліквідності і фінансової стійкості.

Висновки

Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансово-економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю і залучень інвестицій, в одержанні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Нарешті, воно не вступає в конфлікт із державою і суспільством, тому що виплачує вчасно податки в бюджет, внески в соціальні фонди, заробітну плату - робітникам та службовцям, дивіденди - акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них.

Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури і, отже, тим менше ризик виявитися на краю банкрутства.

Ми з'ясували, що на сьогоднішній день немає чіткого визначення як самої фінансової стійкості підприємств, так і алгоритму розрахунку показників, що її характеризують. Значна кількість показників, які застосовуються для оцінки фінансового стану та фінансової стійкості підприємств, позбавляють системності і упорядкованості саму процедуру діагностики фінансового стану підприємства і встановлення причин його погіршення. Сьогодні кожне відомство застосовує різні показники для оцінки фінансової стійкості підприємств, що належать до сфери його підпорядкування. При цьому вибрані показники не завжди достатньо повно характеризують фінансовий стан підприємства, що перешкоджає виявленню дійсних причин нестійкого фінансового стану підприємства і прийняттю адекватних управлінських рішень.

Вивчаючи фактори впливу на фінансову стійкість підприємств, ми дійшли висновку про необхідність врахування у своїй діяльності як зовнішніх так і внутрішніх факторів впливу. Державне регулювання економіки має бути збалансованим і покликане не підміняти ринковий механізм, а доповнювати його завдяки превалюванню економічних важелів впливу на розвиток суспільного виробництва в межах дії економічних законів ринку. Щодо управління діяльністю підприємств їх менеджерами, то першочергове значення має управління фінансами, узгоджене із загальною економічною стратегією. За цих умов найбільш дієвими будуть важелі впливу на фінансову стійкість. Останню необхідно постійно вимірювати та аналізувати з метою пошуку резервів її зростання.

Фінансова стійкість підприємства передбачає підтримку пропорцій між матеріально-фінансовими потоками з усіх фаз циклу кругообігу капіталу. Діагностика фінансової стійкості функціонування підприємств дозволяє виявити фінансову хворобу, що зароджується, тобто порушення пропорцій у русі матеріально-фінансових потоків. Спільне використання експрес- та фундаментальної діагностики дозволяє комплексно здійснювати як моніторинг фінансової стійкості функціонування підприємств, так і приймати оптимальне управлінське рішення з виявлення й усунення порушення в пропорціях руху фінансового капіталу.

В роботі ми розглянули сутність фінансового планування та фінансової стратегії, як головних чинників досягнення та підтримання фінансової стабільності у довгостроковій перспективі. Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку. Ми дійшли висновку, що успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

У другому розділі роботи ми проаналізували фінансову стійкість ПАТ "М'ясокомбінат "Ятрань". Основними видами діяльності підприємства є виробництво варених, варено-копчених та сирокопчених ковбас.

Розрахунок показників фінансової стійкості показав, що:

у 2010 році порівняно з даними 2009 року, показники наявності власних оборотних коштів, власних та довгостроково позикових джерел формування запасів та затрат, основних джерел формування запасів і затрат зросли і становлять 12591 тис.грн., 16286 тис.грн., 36694 тис.грн. відповідно;

проаналізувавши абсолютні показники фінансової стійкості нашого підприємства видно, що підприємтсво має нормальний стан фінансової діяльності;

з аналізу відносних показників фінансової стійкості підприємства можна зазначити, що воно має нормальну фінансову стійкість, оскільки в результаті нижчої фінансової незалежності у 2010 році збільшилась залежність підприємства від залучених коштів;

у 2010 році, порівняно з даними 2009року, запас фінансової стійкості збільшився на 32867 тис. грн., або на 0 %;

робимо висновок, що на початок 2010 року зона фінансової незалежності залишається на досить високому рівні (99,6 %).

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що фінансова стійкість -- комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

Отже, проаналізувавши фінансову стійкість підприємства, можна зробити висновок, що в ПАТ "М'ясокомбінат " Ятрань" у 2010 р. спостерігається нормальна стійкість.

Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової стійкості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі групи: поточні та стратегічні. До поточних причин слід віднести всі ті, які впливають на рівень фінансової стійкості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової стійкості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо. Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допомогою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необхідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової стійкості, обґрунтування перспективних цілей і способів їхнього досягнення. Загалом стратегічне управління фінансовою стійкістю -- це діяльність, яка полягає у виборі дій щодо досягнення довготермінових цілей в умовах, що постійно змінюються, тобто це сфера діяльності вищого управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпеченні стійкості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі "за рахунок високої частки власного капіталу у загальній сумі джерел фінансових ресурсів підприємства".

Список використаної літератури

1. Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 592 с.

2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. -- К.: Ника-Центр, Эльга

3. Кравченко М. Сутність фінансової стійкості промислового підприємства // Вісник економічної науки України. -- 2010. -- № 1. -- С. 61-63.\

4. Філімоненков О. Фінанси підприємств: Навч.посібник. - К.: Вид-во "Ніка-Центр", 2002. - 359с.

5. Бугай В., Омельченко В. Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства // Держава та регіони. - Серія: Державне управління, 2008.

6. Литвин Б. М., Стельмах М. В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник - К.: Вид-во "Хай-Тек Прес", 335с.

7. Костирко Р. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник. - Х.: Фактор, 2007.

8. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. -- Х.: Фактор, 2002.

9. Іванієнко В. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. -- 2-ге вид. -- Х.: Видавничий Дім "ІНЖЕК", 2003. -- 168 с.

10. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. акад. НАНУ, проф. М. Чумаченка. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 540 с.

11. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник - К.: 2005 - 196с.

12.Трофимова Л. Финансово-экономическая диагностика эффективности деятельности предприятия // Аудитор. - 1996. - № 8. - С. 258.

13. Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент.: Навч. Посібник. - К.: 2006.

14. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. -- К.: Вища шк., 2003. -- 278 с.

15. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. -- К.: КНЕУ, 2006. - 448 с.

Додаток 1

Баланс ПАТ "М'ясокомбінат "Ятрань" станом на 2010 рік

Додаток 2

Звіт про фінансові результати ПАТ "М'ясокомбінат "Ятрань" за 2010 рік

І. Фінансові результати

ІІ. Елементи операційних витрат

ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій

Додаток 3

Звіт про рух грошових коштів ПАТ "М'ясокомбінат "Ятрань" за 2010 рік

Размещено на Allbest.ru