Размещено на http://www.allbest.ru

67

Размещено на http://www.allbest.ru

Аналіз фінансової стійкості підприємства

Зміст

ВСТУП

1. Загальна характеристика фінансової стійкості підприємства і аналіз рівня фінансової стійкості господарюючих суб'єктів

1.1 Сутність та необхідність аналізу фінансового стану підприємства і його фінансової стійкості

1.2 Поняття та види фінансової стійкості

1.3 Показники оцінки фінансової стійкості та методика їх розрахунку

1.4 Забезпечення фінансової стійкості підприємства в ринкових умовах

2. Фінансово-економічна діагностика діяльності підприємства

2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика діяльності ПАТ «Білопільський машзавод»

2.2 Аналіз показників фінансового стану ПАТ «Білопільський машзавод»

2.3 Розрахунок та оцінка фінансової стійкості ПАТ «Білопільський машзавод»

3. Шляхи поліпшення фінансової стійкості і фінансового стану підприємства

3.1 Комплекс заходів для поліпшення фінансової стійкості і фінансового стану підприємства

3.2 Завдання, які має виконати ПАТ «Білопільський машзавод» для покращення фінансового стану

Висновки та пропозиції

Список джерел використаної літератури

Додатки

ВСТУП

фінансова стійкість економічна

Трансформація народного господарства України в економіку відкритого типу створює для підприємств зовсім нові умови, принципово

інше зовнішнє середовище. До цих умов, які постійно змінюються, треба пристосовуватися, адаптувати усі системи підприємства, перетворити їх так, щоб із основної ланки планової економіки підприємство перетворилося у незалежний економічний суб'єкт господарювання, який ефективно функціонує і розвивається в умовах ринку.

Тема курсової роботи«Аналіз фінансової стійкості підприємства »

є дуже актуальною в наш час, оскільки за існуючих в Україні економічних та політичних умов стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства, що є основною передумовою його виживання і поступового переходу до ринкових відносин.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Іншими словами, фінансова стійкість підприємства -- це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості подальшого розвитку підприємства і розширення самого бізнесу. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для забезпечення його діяльності, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинна призвести до зміни обраної ним стратегії.

Із ефективністю виробничо-господарської діяльності підприємства пов'язана його фінансова стабільність. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У скрутному становищі може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих факторів (наприклад, неплатоспроможність замовника, яку важко або неможливо було передбачити).

Отже, мета курсової роботи - дослідити сутність та необхідність фінансової стійкості підприємства, методичні аспекти її оцінки, тобторозглянути теоретичні аспекти і здійснити аналіз фінансової стійкості підприємства, вивчаючи практичний аспект досліджуваної тематики, на прикладіПАТ «Білопільський машзавод».

Об'єктом дослідження обрано підприємство - ПАТ «Білопільський машзавод», що спеціалізується на випуску технологічного устаткування для хлібопекарської промисловості та агропромислового комплексу.

Предметом дослідження є фінансова стійкість ПАТ «Білопільський машзавод».

Були використані наступні методи дослідження: аналітичний, економічний, економічно-математичний, розрахунково-конструктивний.

Основними джерелами інформаціїпослужилифінансова звітність підприємства, періодична та наукова література.

Основними завданнями даної курсової роботи є:

1. Визначення фінансового стану підприємства;

2. Визначення меж фінансової стійкості підприємства;

3. Проаналізувати шляхи підвищення рівня фінансової стійкості підприємства.

1. Загальна характеристика фінансової стійкості підприємства

1.1 Сутність та необхідність аналізу фінансового стану підприємства і його фінансової стійкості

Умовою ефективного функціонування підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є фінансова стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні:

— виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит;

— міцне становище підприємства на ринку;

— високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій;

налагодженість економічних зв'язків із партнерами;

ритмічність обігу засобів підприємства;

ефективність господарських і фінансових операцій;

низький рівень ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.[1]

Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, -- внутрішній і зовнішній аспекти.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.[7]

Визначення меж фінансової стійкості підприємства має істотне практичне значення і належить до числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо недостатня фінансова стійкість суб'єктів господарювання в нашій країні багато в чому є причиною неплатежів, обсяг яких був особливо великий у 1998-1999 р.р.

Водночас ринкове підприємство не влаштовує і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови гальмування розвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і вилучення, таким чином, капіталу з виробничого процесу. Існує необхідність розробки теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств. Вже давно стала актуальною і проблема законодавчого та нормативного оформлення зазначених ситуацій, встановлення відповідних показників чи критеріїв оцінки критичного стану фінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема, неплатоспроможності. [7]

Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими контрагентами, з якими воно взаємодіє, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримки фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.[8]

Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.

Значний практичний інтерес має вирішення питання про кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто є платоспроможним.

У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.

Фінансова стійкість тісно пов'язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найвагомішим критерієм визначення кредитоспроможності є поточний фінансовий стан підприємства, а також спрогнозовані перспективи його зміни і в який бік.

Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів -- зменшення платоспроможності й ліквідності.[8] Отже, фінансова стійкість -- комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

1.2 Поняття та види фінансової стійкості

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють забезпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх формування.

Фінансова стійкість -- це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство платоспроможне. Іншими словами, фінансова стійкість підприємства -- це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування.[14]

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат.

За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і витрат розрізняють такі види фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається за балансом підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів. Такий стан показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, бо за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. Нормальний стан для підприємства, коли частка власних оборотних коштів становить трохи вище 50%.

2) Нормальна стійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантує його платоспроможність. Характеризується нерівністю «власний оборотний капітал < залучені засоби < джерела формування запасів». Тобто нормальним стійким є такий фінансовий стан, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами.

3) Третьому типу фінансового стану відповідає його нестійкість, шо є порушенням платоспроможності підприємства. Характеризується нерівністю залучені засоби> джерела формування запасів. Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.

4) Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.

Фінансова стійкість вважається нормальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й позичкових коштів, що залучені для формування запасів і затрат, не перевищують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат). У випадку, коли зазначені умови не виконуються, фінансова нестійкість набуває характеру ненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану.

Фінансова стійкість підприємства визначається за таких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є достатніми для погашення кредиторської заборгованості та здійснення податкових та інших обов'язкових платежів.[14]

1.3 Показники оцінки фінансової стійкості та методика їх розрахунку

Забезпечення і підтримка фінансової стійкості підприємств в умовах конкурентного ринку набуває винятково важливого значення. Однак у нашій країні та й інших державах з перехідною економікою вони, внаслідок відсутності у них протягом багатьох років загрози банкрутства, не розроблялись.

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності залученого капіталу.З позицією, що показники фінансової стійкості характеризують лише ступінь захищеності залученого капіталу, а значить, і сама фінансова стійкість пов'язана тільки з борговими зобов'язаннями, погодитись не можна. Така думка обмежує саме поняття фінансової стійкості, абстрагуючись від власного капіталу, його стану, ефективності функціонування тощо. Підприємство може позбутися боргів нераціональним способом, навіть реалізувавши частину основного, обігового капіталу чи цінних паперів.[3]

Отже, ці показники включають:

1) Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії чи фінансової незалежності), який визначається за формулою:

(2.1)

Цей коефіцієнт характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. А також:

– яку частину пасивів профінансовано за рахунок власного капіталу;

– характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів (відношення воасного капіталу до всіх джерел засобів підприємства);

– показує частку власного капіталу в загальній сумі джерел засобів підприєства.

Чим вище значення цього показника, тим більш фінансовостале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100%). З приводу ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Цей показник зважений: для нього рекомендовані межі 0,5 - 1,0.

2) Коефіцієнт фінансової залежності. Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнтом концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Якщо його значення наближається до 1 (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта 1,25, то це означає, що в кожній 1,25 грн., вкладеній в активи підприємства, 25 коп. - позикові.

3) Коефіцієнт фінансування. Він визначається за формулою:

(2. 2)

Цей показник:

– показує, скільки грн. залучених коштів припадпє на 1 грн. власного капіталу;

– дає найзагальнішу оцінку фінансової стійкості підприємства.

– якщо значення цього показника 0,178, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 17,8 коп. позичених.

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Його ще називають коефіцієнтом фінансового ризику.Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

4) Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Він визначається за формулою:

(2. 3)

Показує:

– співвідношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування;

– яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.

Цей показник може значно варіювати в залежності від структури капіталу і галузевих особливостей підприємства. Нормальною вважається ситуація, за якої коефіцієнт маневреності в динаміці помірно збільшується. Різке зростання даного коефіцієнту не може свідчити про нормальну діяльність підприєства. Це пов'язане з тим, що збільшення цього показника можливе або при зростанні власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. В зв'язку з цим різке збільшення даного показника автоматично спровокує зменшення інших показників, наприклад, коефіцієнта фінансової автономії, що призведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневреності потрібно порівняти цей показник у конкретного підприємства із середнім показником по галузі або у конкурентів. Взагалі, нормативним є значення0,4 - 0,6 і позитивним моментом є його збільшення в динаміці.[20]

5) Коефіцієнт фінансової стійкостіпоказує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі, а також:

– визначає відношення власних засобів та довгострокових зобов'язань до суми джерел засобів підприємства;

– показує загальнучастку стабільних джерел фінансування у загальній сумі джерел засобів підприємства, а також забезпечення заборгованості позиковими коштами;

– є зваженим і має межі 0,5-0,9.

Визначається за формулою:

(2. 4)

6) Коефіцієнт маневрування оборотними активами показує, яка частина оборотних активів підприємства профінансована за рахунок довгострокових джерел фінансування. Розраховується за формулою:

(2.5)

7) Коефіцієнт маневрування довгостроковими джерелами фінансування показує, яка частка довгострокових джерел фінансування йде на фінансування оборотних активів за умови, що всі інші довгострокові джерела фінансування фінансують необоротні активи, і визначається за формулою:



(2.6)

8) Коефіцієнт власних інвестицій, який знаходять за формулою:

(2. 7)

Цей коефіцієнт:

– визначає відношення власних засобів до необоротних активів;

– показує при значенні менше 1 питому вагу необоротних активів у власних коштах, а при значенні менше 1 - у скільки разів сума власних коштів перевищує суму необоротних активів;

– є зваженим і залежить від галузі (для промисловості він складає приблизно 1,1.

9) Коефіцієнт інвестування власних та довгострокових залучень визначається за формулою:

(2. 8)

Коефіцієнт:

– визначає відношення необоротних активів до засобів довгострокового користування;

– показує частку засобів довгострокового використання, яка вкладена в необоротні активи підприємства;

– залежить від галузі, з якою пов'язана діяльність підприємства, і для промисловості знаходиться в межах 0,4 - 0,9.

10) Коефіцієнт фінансового лівериджу, що знаходиться за формулою:

(2. 9)

Коефіцієнт фінансового лівериджу:

– визначає частку власних коштів у довгострокових зобов'язаннях;

– характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань (збільшення коефіцієнта свідчить про зростання фінансового ризику);

– повинен зменшуватися, його нижня межа - 0,25.

11) Маневреність робочого(чистого оборотного)капіталу, яка показує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах і розраховується за наступною формулою:

(2. 10)

12) Коефіцієнт концентрації позикового капіталу визначає, скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел фінансування підприємства:

(2. 11)

13) Коефіцієнт структури покриття довгострокових вакладень. Логіка розрахунку даного показника базується на припущенні, що довгострокоі позики та займи використовуються для фінансування придбання основних засобів і інших капіталовкладень:

(2. 12)

Цей коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших необоротних акивів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Однак, поряд з цим, фінансування капіталовкладень за рахунок довгострокових джерел фінансування є ознакою якісно розробленої стратегії підприємства. Даний показник може інтерпретуватися по-різному, і залежить це, перш за все, від суб'єктів аналізу. Для банків і інших інвесторів більш надійною є ситуація, за якої значення даного коефіцієнта нижче. Що ж до підприємства, то з його позиції і більш високе значення даного показника є ознакою нормального функціонування.

– Коефіцієнт структури довгострокових джерел фінансування. При розрахунку значення даного показника до уваги беруться тільки довгострокові джерела засобів. В цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показника: коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які розраховуються за формулами:

(2. 13)

(2. 14)

Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієнта К_д.з.п.с. в динаміці є, в певній мірі, негативною тендецією, означаючи, що з позиції довгострокової перспективи підприємсвто все більше і більше залежить від зовнішніх інвесторів. По відношенню до ступеня залучення позикових коштів в зарубіжній практиці існують різні думки, найбільш розповсюджена з яких наполягає на тому, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування повинна бути досить значною, при цьому нижня межа вказується на рівні 0,6 (60 %). За більш низького рівня цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.

Водночас, у підприємства з високою часткою власного капіталу інвестори вкладають свої кошти охочіше.

14) Коефіцієнт структури залученого капіталу

Він визначається за формулою:

(2. 15)

Важливим показником, який також характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерела фінансування матеріальних оборотних засобів.

Матеріальні оборотні засоби підприємства являють собою запаси, вартість яких відображається у другому розділі активу балансу. Кількісне значення даного показника визначається підсумовуванням даних за наступними балансовими статтями: виробничі запаси, поточні біологічні активи, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Формула розрахунку вартості матеріальних оборотних засобів підприємства можна представити наступним чином:

З=р.100 ф.№1+р.110 ф.№1+р.120 ф.№1+р.130 ф.№1+р.140 ф.№1 (2. 16)

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних засобів (запасів) використовуються декілька показників, які і характеризують види джерел:

• Власні оборотні кошти:

К_в.об.=(р.260 ф.№1+р.270 ф.№1)-(р.430 ф.№1+р.480 ф.№1+р.620 ф.№1+р.630 ф.№1) (2. 17)

• Власні оборотні кошти та довгострокові залучені джерела формування запасів (функціонуюючий капітал):

К_с.дз.=(р.380 ф.№1-р.080 ф.№1)+р.480 ф.№1 (2. 18)

• Загальна величина основних джерел формування запасів:

К_з=К_с.дз+Корткострокові кредити=р.380 ф.№1-р.080 ф.№1+р.480 ф.№1+р.500 ф.№1. (2. 19)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:

• Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:

= К_в.об-З (2. 20)

• Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів та довгострокових залучених джерел формування запасів:

= К_с.дз.-З (2. 21)

• Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів:

= К_о.-З (2. 22)

За допомогою цих показників визначається трьохкомпонентний показник типу фінансової стійкості підпрємства:

(2. 23)

Після проведення розрахунків наведених вище показників за критерієм фінансової стійкості підприємство може бути віднесене до одного з чотирьох типів (вже згаданих раніше у розділі 1. 2) :

а) з абсолютною фінансовою стійкістю (трьохкомпонентний показник типу фінансової стійкості має наступний виляд: S={1;1;1}). Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більше того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво компанії не здатне, не бажає або не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності.

б) з нормальною фінансовою стійкістю (показник типу фінансової стійкості має вигляд:S={0;1;1}). В цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім іласних оборотних коштів, також і довгострокові залучені кошти. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з точки зору фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стійкість є найбажанішою для підприємства.

в) з нестійким івнансовим становищем (показник типу фінансової стійкості має вигляд:S={0;0;1}). Така ситуація характеризується нестачею у підприємства «нормальних» джерел для фінансування запасів. В такій ситуції існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

г) з кризовим фінансовим станом (показник типу фінансової стійкості має вигляд:S={0;0;0}). Характеризується ситуацією, за якої підприємство має кредити та позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. В цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на межі банкрутства.[11]

1.4 Забезпечення фінансової стійкості підприємства в ринкових умовах

В основізабезпечення фінансової стійкості лежить рух його грошових коштів в узгоджених обсягах і в часі, що виступає як безперервний процес. Для кожного напрямку використання грошових фондів має бути відповідне джерело. В широкому розумінні активи фірми -- це чисте використання коштів, а пасиви і власний капітал -- чисті джерела. Цикл руху грошових засобів, здатний забезпечити фінансову стійкість типової промислової компанії, якщо досягнута їх узгодженість у розмірі і в часі, показаний в додатку.

У ринкових умовах діяльність підприємства становить комплекс взаємопов'язаних господарських процесів, що залежать від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.[4]

Як правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправлено впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.

Наявність цих факторів потребує групування. В основу його доцільно покласти різні ознаки:

– за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;

– за важливістю результату -- основних і другорядних;

– за структурою -- простих і складних;

– за часом дії -- постійних й тимчасових.

Відомо, що будь-яка класифікація переслідує певні цілі. Враховуючи, що підприємство є одночасно й суб'єктом, і об'єктом відносин у ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим, є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна майже або повністю не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

Для її підтримання дуже важлива загальна величина затрат, а також співвідношення між постійними і змінними витратами.

Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, -- це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості менеджменту поточними активами, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі, тощо.

Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості -- склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними.

Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Воднораз зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

І тут велику роль можуть відіграти резерви як одна із форм фінансової гарантії платоспроможності суб'єкта господарювання.

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що з точки зору впливу на фінансову стійкість підприємства і необхідності врахування їх при управлінні нею визначальними внутрішніми факторами є:

– галузева належність суб'єкта господарювання;

– структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

– розмір оплаченого статутного капіталу;

– величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;

– склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси й резерви, їхній склад і структуру.[16]

Щодо впливу на неї зовнішніх факторів, зазначимо, що термін "зовнішнє середовище" включає в себе різні аспекти: економічні умови господарювання; пануючі в суспільстві техніку й технології; платоспроможний попит споживачів; економічну й фінансово-кредитну політику законодавчої й виконавчої влади України; соціальну й екологічну ситуацію в суспільстві тощо. Зазначені зовнішні фактори справляють вплив на всі аспекти виробничо-фінансової діяльності підприємства і через неї на його фінансову стійкість.

Особливе значення для забезпечення останньої має рівень, динаміка й коливання платоспроможного попиту на продукцію (послуги) підприємства, бо платоспроможний попит визначає стабільність надходження виручки. В свою чергу, він залежить від макроекономічної кон'юнктури, рівня доходів споживачів - фізичних та юридичних осіб, ціни на продукцію чи послуги підприємства.

Очевидно, що важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків, використання порівняльних й абсолютних переваг міжнародного поділу праці.

Важливе значення в забезпеченні та підтриманні, фінансової стійкості підприємств має також управління дебіторською заборгованістю.

Для забезпечення фінансової стійкості важливе значення має фінансове прогнозування, змістом якого є дослідження й розробка можливих шляхів розвитку фінансів підприємства в перспективі. У кінцевому підсумку прогнозування дає змогу оцінити ймовірність фінансового благополуччя підприємства чи його банкрутства.[17]

Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства -- запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення його фінансів. Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової сталості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі групи:

поточні

стратегічні.

До поточних причин слід віднести всі ті, які впливають на рівень фінансової сталості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової сталості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо.

Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допомогою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необхідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової сталості, обгрунтування перспективних цілей і способів їхнього досягнення.[6]

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою сталістю в умовах кризового розвитку підприємства подано на рисунку 3.1.

Рисунок 2.1. - Процес стратегічного управління фінансовою стабільністю підприємства.

Особливістю цього процесу є:

– неможливість повного опису об'єктів аналізу, внаслідок чого переважають неструктуровані завдання;

– високий ступінь невизначеності отримання результатів при реалізації рішень (стратегій);

– наявність значної кількості некерованих і частково керованих змінних;

– критерії вирішення завдань завчасно чітко не встановлені и уточнюються керівництвом у процесі їхнього вирішення.[17]

Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової сталості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу внутрішніх та зовнішніх механізмів.

Стратегія управління фінансовою стійкістю повинна відповідати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і передбачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реалізацію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансування свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефективніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потребами підприємства.

Ефективність стратегічного управління фінансовою сталістю багато у чому залежить від використання захисних механізмів, серед яких хочемо виділити профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування. Профілактика ризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.[17]

У практиці фінансового менеджменту є три види механізмів фінансової стабілізації:

– оперативний,

– тактичний

– стратегічний.

Усі ці механізми поділяють на захисні й наступальні.

Оперативний механізм належить до захисної реакції підприємства, тобто передбачає різке скорочення витрат (постійних і змінних), зменшення цін, звільнення робітників. Тактичний механізм -- це щось середнє між захисною і наступальною стратегією. Наступальну стратегію відображає тільки стратегічний механізм, він підштовхує підприємство до агресивних дій, тобто збільшення цін, витрат, модернізації обладнання на підприємстві, до зміни або пошуку нових рингів збуту, вивільнення робочих місць.Усі механізми фінансової стабілізації, розглянуті й проаналізовані вище, іще раз свідчать про те, що коли підприємство прагнутиме позбутися загрози банкрутства, воно знайде кошти й активізує свій внутрішній потенціал для виходу із кризового стану.[13]

2. Фінансово-економічна діагностика діяльності підприємства

2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика діяльності ПАТ «Білопільський машзавод»

ВАТ "Білопільський машинобудівний завод" спеціалізується на випуску технологічного устаткування для хлібопекарської промисловості та агропромислового комплексу.

Майже 100% акцій ПАТ «Білопільський машзавод» належить державі і менше відсотка належить фізичним особам особам.

Продукція: Машина тістозмішувальна для пекарень, Просіюватель для борошна, Мала пекарня, Насос шестерний, Машина пляшкомийна, Машини та обладнання для виробництва макаронних виробів, Машини для виробництва равіолі, тортелліні, пельменів і пельменних виробів різних, Машини для поділу тіста на порції й укладання в форми для пекарень, Настільний пельменний автомат, Обладнання для виробництва пельменів та вареників, Сушарка для зерна стаціонарна барабанна марки СЗСБ-8А, Металоконструкції будівельні, Металоконструкції технологічні.

Обладнання ПАТ «Білопільський машзавод» успішно працює на багатьох підприємствах України, різних регіонах Росії та країнах СНД. Крім цього завод має досвід виготовлення будівельних і технологічних металоконструкцій, нестандартного великогабаритного устаткування, корпусних деталей по 6-7 квалітету точності з масою до 400 кг.

Структура заводу включає в себе всі виробництва машинобудівного циклу, а також ливарне виробництво з можливістю отримувати чавунні виливки масою до 500 кг, виливка сталевого точного лиття масою до 25 кг, виливка кольорових металів - до 20 кг. Високі техніко-економічні показники і надійність устаткування, що випускається нашого підприємства при цінах нижче, ніж у будь-яких конкурентів, дають впевненість в успішному співробітництві з зацікавленими партнерами на взаємовигідних умовах.

Протягом 2009-2011 рр. в структурі ПАТ «БМЗ» не відбувалось змін щодо реконструкції чи реорганізації. Підприємство не змінювало профілю виробничої діяльності, нові об'єкти (виробництво, цех, дільниця) в дію не вводилися. Також протягом зазначеного періоду підприємством не залучалися інвестиції, як довгострокові так і короткострокові. Не впроваджувалися нові технологічні процеси та освоєння нових видів продукції.

Сертифікація продукції відповідно до міжнародних стандартів ISO, впровадження міжнародних соціальних стандартів SA 8000 - відсутні.

В 2009 році ПАТ «Білопільський машзавод» брало участь у виставковому заході - «Агро - 2009» м. Київ. В 2010-2011 рр. ПАТ «Білопільський машзавод» не брав участь у виставкових заходах.

Наявність незадіяних виробничих площ: Загальна площа земельної ділянки в 2009-2011рр. - 166000 м², загальна виробнича площа - 22713 м², площі, які не задіяні у виробничому процесі - 142939,1 м².

Для того, щоб дізнатися на скільки ефективно та раціонально працює підприємство застосовують спеціалізацію підприємства. Для більш повного і точного визначення виробничого напрямку підприємства, розглянемо обсяг і структуру товарної продукції, яка подана в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Склад та структура товарної продукції

Вид продукції	2 009р.	2 010р.	2 011р.	В середньому за три роки
	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%
Насоси для перекачки рідини	395,6	22,1	944,6	52,6	1246,7	50,0	862,3	41,5
Виробництво машин та устаткування для переробки с/г	633,0	35,3	561,2	31,3	788,6	31,6	660,9	32,7
Виробництво інших машин та устаткування	7,6	0,4	72,7	4,0	67,6	2,7	49,3	2,4
Інші машини для с/г та лісового господарства	18,5	1,0	3,7	0,2	79,1	3,2	33,8	1,5
Виробництво інших металевих виробів	16,1	0,9	58,2	3,2	312,9	12,5	129,1	5,6
Виробництво машин та устаткування для металургії	723,3	40,3	154,8	8,6	0,0	0,0	292,7	16,3
Усього по підприємству	1794,1	100,0	1795,2	100,0	2494,9	100,0	2028,1	100,0

Для наглядного представлення даних побудуємо діаграми структури товарної продукції підприємства за 2009 - 2011 рік (Рис.1, 2)

Рисунок 1.Склад та структура товарної продукції за 2009 р.

Рисунок 2.Склад та структура товарної продукції за 2011 р.

Аналізуючи структуру товарної продукції відмічаємо, що найбільшу питому вагу мають такі види продукції, як: насоси для перекачки води - 41,5%, на другому місці - виробництво машин та устаткування для переробки с/г - 32,7%, на третьому - виробництво машин та устаткування для металургії - 16,3%. Інші види продукції становлять меншу питому вагу.

Забезпечення трудовими ресурсами та їх використання є важливим фактором, який визначає успішне виконання виробничих програм підприємством. Недостача або надлишок робочої сили є негативними явищами, так як надлишок може призвести до неповного використання робочої сили, а недостатня забезпеченість робочого силою може призвести до невиконання запрограмованого обсягу виробництва продукції.

Динаміка середньорічної чисельності робітників та ефективність використання робочої сили наведені в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Динаміка чисельності робітників та ефективність їх використання

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	Відносне відхилення 2011р. в % до 2009р.
1. Середньооблікова чисельність працівників, всього, чол..	54	46	51	94,4
2. Відпрацьовано 1 робітником днів, в середньому по підприємству	160	177	209	130,6
3. Коефіцієнт використання фонду робочого часу	0,6	0,7	0,8	133,3
4. Валова продукція в розрахунку на 1 працівника	28	33	51	182,1

Аналізуючи наведені данні, можна відмітити ,що на підприємстві у 2011році порівняно з 2009р. кількість працівників зменшилась на 3 осіб, що склало -5,6%. Проте спостерігається збільшення кількості відпрацьованих днів одним працівником в середньому по підприємству на 30,6%. Також збільшився коефіцієнт використання фонду робочого часу на 33,3%, і збільшилась валова продукція в розрахунку на одного працівника на 82,1%.

Така тенденція свідчить про зменшення затрат праці на виробництво одиниці продукції, тобто про збільшення ефективності використання трудових ресурсів підприємства.

Підвищення ефективності використання основних фондів підприємства займає центральне місце в ринковому механізмі господарювання. Від цього залежить місце підприємства, його фінансовий стан , конкурентоспроможність. Підвищення технічної якості засобів праці і оснащеність ними сприяють підвищенню ефективності виробничого процесу. Адже в сучасних умовах основними вимогами до продукції є її якість і зовнішній вигляд ,а це залежить від якісного складу техніки та ефективності її використання.

Тож розглянемо забезпеченість фондами та ефективність їх використання за допомогою таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Забезпеченість фондами та ефективність їх використання

Показники	2009	2010	2011	Відносне відхилення 2011 від 2009, %
Фондоозброєність, тис. грн/осіб	103,37	113,77	87,77	84,91
Фондовіддача, тис. грн/грн.	0,32	0,34	0,56	175,00
Фондоємкість, тис. грн/грн.	3,13	2,94	1,79	57,19
Матеріаломісткість, грн	1,29	1,59	2,18	168,99
Матеріаловіддача, грн	0,78	0,63	0,46	58,97
Рентабельність основних фондів, %	-30,35	-30,50	-111,40	-
Норма прибутку, %	-27,04	-28,59	-108,61	-
Індекс зміни рентабельності основних фондів, %	1,58	1,01	3,65	231,50
Індекс зміни фондовіддачі, %	0,22	1,06	1,65	741,89
Інтегральний показник	0,06	0,10	0,25	415,25

Аналізуючи дані таблиці ми бачимо, що показник фондоозброєності в 2011 році порівняно з 2009 роком зменшився на -15,09%. Це свідчить про зменшення вартості основних фондів, що приходяться на 1-го працівника.

Показник фондовіддачі в 2011 році порівняно з 2009 р. збільшився на 75%, що свідчить про підвищення ефективності використання засобів праці.

Показник фондоємності в 2011 році порівняно з 2009 р. зменшився на 42,8%, що свідчить про зменшення витрат основних фондів для виробництва 1 гривні продукції.

Матеріаломісткість в 2011 році збільшилась до рівня 2,18 грн. і це означає, що у виробничому процесі має місце явище перевитрат матеріальних ресурсів, так як цей показник перевищує 1. В цьому випадку потрібно прийняти міри по підвищенню ефективності використання матеріалів за рахунок зменшення витрат на одиницю продукції або зниженню закупівельної ціни на сировини та матеріали.

Матеріаловіддача має тенденцію до зменшення і це є також негативним явищем, і означає, що на одиницю затрат праці виробляється 0,46 грн. продукції( показник за 2011рік).

Індекса зміни рентабельності основних фондів зрісіз-за різкого зниження рівня рентабельності в 2011 році до -111,4%. Причиною цього стало отримання чистого збитку як фінансового результату діяльності підприємства.

Індекс зміни фондовіддачі зріс в 2011 році до 1,65%.

Отже, аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, що спостерігається позитивна тенденція до зменшення витрат на виробництво і підвищення ефективності використання засобів праці.

Ефективність виробництва полягає в тім, щоб на кожну одиницю витрат ресурсів -- трудових, матеріальних і фінансових--досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва, доходу, прибутку. Виходячи з цього, одним з критеріїв оцінки ефективності виробництва стають основні економічні показники діяльності підприємства. Показники економічної ефективності є найважливішими інструментами реалізації економічної політики на рівні підприємств, регіонів, національної економіки. На рівні підприємств вони є ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень з організації Інвестиційної діяльності, оптимізації витрат ресурсів, удосконалення цінової політики.

Основні економічні показники свідчать про обсяги виробництва продукції підприємства, наявність засобів виробництва ,трудові ресурси, а також відображають основні економічні результати його діяльності.

Для аналізу тенденцій у діяльності підприємства розглянемо основні економічні показники його діяльності у динаміці за три роки (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Основні економічні показники господарської діяльності підприємства.

Показники	2 009р.	2 010р.	2 011р.	Відхилення 2011р. в % до 2009р.
Виручка від реалізації продукції всього, тис грн.	1794	1795	2495	139,07
Собівартість реалізованої продукції всього, тис. грн	1772	1775	1989	112,25
Товарна продукція, тис. грн	1516	1518	2578	170,05
- на 100 грн ОВФ, тис. грн	28	30	66	235,71
- на 1 серед.річн.робітн. тис.грн.	28	33	51	182,14
Валовий прибуток, тис. грн	22	20	506	2300
- на 100 грн ОВФ, тис. грн	0	0	10	-
- на 1 серед.річн.робітн. тис. грн.	0,40	0,43	9.92	2480
Чистий збиток, тис. грн	-1694	- 1596	-4987	294,39
-на 100 грн ОВФ, тис. грн	-30	-31	-127	423,33
- на 1 серед.річн.робітн. тис. грн.	-31	-35	-98	316,13
Рентабельність реалізованої продукції, %	1	1	25	2500
Рівень сукупної рентабельності %	-96	-90	-251	261,46

За даними таблиці спостерігаємо збільшення виручки від реалізації в 2011 році на 39,07%, але разом з тим і зростає собівартість реалізованої продукції.

Аналізуючи дані таблиці слід зазначити , що за останні три роки на підприємстві спостерігається чітка тенденція до загального збільшення обсягів виробництва . Про це свідчить підвищення рівня виробленої товарної продукції. Так у 2011 році даний показник становив 2578 тис.грн., а у 2009 році - 1516 тис.грн.