Особливості оподаткування суб’єктів ринку фінансових послуг в Україні

Показники	2007	2008	2009	2010	2011
1. Усього діючих банків в БС України	173	182	179	175	175
1. Сумарний дохід, млн. грн.	38 058,7	69 525,5	70 370,9	72 119,4	79 284,0
2. Сумарний чистий при-буток після оподаткуван-ня, млн. грн.	6 269,7	7 304,2	-31 491,8	-13 026,6	-7 707,6
3. Сумарний сплачений податок на прибуток до бюджету, млн. грн.	2 044,6	3 245,7	-651,6	-629,5	1 211,9
4. Сумарний створений резерв ризиків кредитно-го портфеля, який змен-шує оподатковуємий при-буток, млн. грн.	7 256,7	24 123,9	65 865,7	46 107,3	35 483,0
5. Відсоток витрат сумар-ного доходу на створення резерву ризиків кредитно-го портфелю, %	19,1	34,7	93,6	63,9	44,8

Таблиця 2.6. Основні податкові характеристики сумарної діяльності 4 групи (малі банки) БС України в 2007-2011 рр. [54]

Показники	2007	2008	2009	2010	2011
1. Кількість малих банків 4 групи	105	120	121	133	117
2. Сумарний дохід, млн. грн.	3 195,4	6 134,9	6 033,8	5 985,8	7 666,7
2. Сумарний чистий при-буток після оподаткування, млн. грн.	405,5	510,4	-3 923,6	-88,2	-648,8
3. Сумарний сплачений податок на прибуток до бюджету, млн. грн.	133,9	244,8	76,9	90,0	34,9
4. Сумарний створений ре-зерв ризиків кредитного портфеля, який зменшує оподатковуємий прибуток, млн. грн.	580,3	1 446,1	5 563,8	1 930,5	2 585,5
5. Відсоток витрат сумар-ного доходу на створення резерву ризиків кредитно-го портфелю, %	18,2	23,6	92,2	32,3	33,7

Таблиця 2.7. Основні податкові характеристики лідера БС України - ПАТ КБ «Приватбанк» в 2007-2011 рр. [54]

Показники	2007	2008	2009	2010	2011
1. Сумарний дохід, млн. грн.	5 344,3	9 844,5	10 270,9	9 565,0	12 879,6
2. Сумарний чистий при-буток після оподаткуван-ня, млн. грн.	1 534,2	1 291,8	1 050,5	1 370,2	1 425,8
3. Сумарний сплачений податок на прибуток до бюджету, млн. грн.	187,6	593,0	95,4	117,1	145,8
4. Сумарний створений резерв ризиків кредитно-го портфеля, який змен-шує оподатковуємий при-буток, млн. грн.	848,3	3 472,9	4 866,5	4 170,0	6 226,5
5. Відсоток витрат сумар-ного доходу на створення резерву ризиків кредитно-го портфелю, %	15,9	35,3	47,4	43,6	48,3

Проведений аналіз структури та динаміки доходів, витрат, податку на при-буток та чистого прибутку в ПАТ КБ «Аксіома» (СігмаБанк) за 2007-2011 рр. показав наступне.

Згідно статті 159.2.2. Податкового Кодексу України [27], розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати для банків - 20 відсотків (на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2013 року - 30 відсотків) суми заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 159.2.1 пункту 159.2 цієї статті, а саме: суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів і комісій, а також суми наданих гарантій на останній робочий день звітного податкового періоду.

В табл. 2.8 та на графіках рис. 2.12 - 2.15 наведений аналіз результатів податкової діяльності ПАТ КБ «Аксіома» (СигмаБанк) у 2007-2011 рр.

Таблиця 2.8. Основні податкові характеристики діяльності ПАТ КБ «Аксіома» (СігмаБанк) в 2007-2011 рр. [48]

Показники	2007	2008	2009	2010	2011
1. Обсяг резервуємого кредитного портфелю, нарахованих відсотків та позабалансових зобов'язань за кредитами, млн. грн.	198,7	376	436,8	284,6	463,2
1. Сумарний дохід, млн. грн.	10,7	13,8	12,9	56	60,6
2. Сумарний чистий прибуток після оподатку-вання, млн. грн.	0,75	2,81	2,42	0,87	0,79
3. Сумарний сплачений податок на прибуток до бюджету, млн. грн.	0,13	0,76	0,45	-0,28	-0,91
4. Сумарний створений резерв ризиків кредитно-го портфеля, який змен-шує оподатковуємий прибуток, млн. грн.	6,83	7,2	4,6	39,3	40,9
5. Відсоток витрат су-марного доходу на ство-реннядодаткового річного резерву ризиків кредитного портфелю, %	63,83	52,17	35,66	70,18	67,49
5. Відсоток річних витрат на створення додаткового резерву ризиків кредитного портфелю до величини кредитного портфелю, %	3,44	1,91	1,05	13,81	8,83
6. Накопичений рівень створеного резерву кредитного ризику в млн. грн.	4,11	14,12	18,76	55,03	80,41
6. Накопичений рівень створеного резерву кредитного ризику до поточного обсягу кредитного портфелю в%	3,47	4,25	4,29	19,34	17,36
6. Питома вага податку на прибуток в чистому прибутку після оподаткування, %	17,33	27,05	18,6	-32,18	-115,2
7. Питома вага податку на прибуток в сумарному доході банку, %	1,21	5,51	3,49	-0,5	-1,5
9. Рівень власного капіталу, млн. грн.	136,76	139,59	142,01	142,83	143,4
10. Рівень валюти балансу в млн. грн.	157,57	359,68	523,98	446,88	402,97
11. Рівень рентабельності ROA по чистому прибутку після оподаткування, %	0,48	0,78	0,46	0,19	0,20
12. Рівень рентабельності ROЕ по чистому прибутку після оподаткування, %	0,55	2,01	1,70	0,61	0,55

2.3 Економетричне моделювання впливу рівня якості та резервів ризику кредитного портфелю банку на рівень прибутковості та оподаткування результатів діяльності

Одновимірна (парна) лінійна регресійна модель результативного параметру d_i від факторного параметру p_i, вимірених при статистичному спостереженні, представляється як [13]:

, (2.1)

де - постійна складова (початок відліку);

- коефіцієнт регресії;

- відхилення фактичних значень від розрахункової оцінки

в і-тому вимірі, де:

(2.2)

Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів [13]. За цим методом параметри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць між фактичними значеннями результативного параметру та його оцінками є мінімальною, що можна записати як

. (2.3)

Відмітимо, що залишкова варіація (2.3) є функціоналом від пара-метрів регресійного рівняння:

(2.4)

де - n - кількість точок статистичного спостереження за результативним d_i та факторним p_i параметрами

За методом найменших квадратів параметри регресії і є розв'язком системи двох нормальних рівнянь [13]:

, (2.5)

.

Розв'язок цієї системи має вигляд:

, (2.6)

.

Середньоквадратична помилка парної регресії, знаходиться за формулою

, (2.7)

Для щільності та напрямку лінійного зв'язку використовується лінійний коефіцієнт кореляції (Пірсона):

(2.8)

який набуває значень у межах +-1, тому характеризує не лише щільність, а й напрямок зв'язку. При r>0 зв'язок між показниками прямий, а при r<0 - оберне-ний. Якщо: вважається, що зв'язок між Х та Y практично відсутній; - зв'язок слабкий; - зв'язок середній; - зв'язок сильний; - зв'язок дуже сильний.

Щільність зв'язку оцінюється коефіцієнтом детермінації для даної моделі

(2.9)

При >0,75 - сильний кореляційний зв'зок, 0,36>>0,75 - кореляційний зв'язок середньої щільності; <0,36 - кореляційній зв'язок низької щільності [19].

Для перевірки істотності зв'язку потрібно порівняти фактичне значення статистики Фішера (F-критерій) з його критичним (табличним) значенням, яке потрібно визначити з урахуванням умов аналітичного групування і заданого рівня істотності, скориставшись таблицею [19].

При виконанні процедури перевірки значущості коефіцієнта детермінації висувається нульова гіпотеза H₀ проти альтернативи H₁, котрі заключаються в наступному:

H₀: істотної різниці між вибірковим коефіцієнтом детермінації та коефіцієн-том детермінації генеральної сукупності не існує. Ця гіпотеза рівносильна гіпотезі H₀: b=0, тобто змінні X не впливають суттєво на залежну змінну Y. Для оцінки істотності коефіцієнта детермінації використовується статистика:

(2.10)

що для парної регресії (кількість факторних ознак m=1) має F-розподіл Фішера з f₁=1 та f₂=n-2 ступенями вільності.

Значення статистики порівнюється з критичним значенням цієї статистики, знайденим за таблицею при заданому рівні значущості =0,05 та відповідному числі ступенів вільності. Якщо F>F_1,n-2,, то обчислений коефіцієнт детермінації істотно відрізняється від нуля. Цей висновок забезпечується з ймовірністю 1-. Рівень істотності =0,05.

В таблицях Додатків Г та Д наведені результати групування та обробки первинних статистичних спостережень в 4 та 1-3 группі банків БС України по при-бутковості та сплаті податку на прибуток за результатами 2011 року (рейтингове місце ПАТ КБ «Аксіома» - 77 в 4 групі за обсягом активів балансу).

Первинними статистичними результатами вибрані наступні характеристики діяльності банків за результатами 2011 року [54], [55]:

1. ROA - рівень рентабельності активів банку по чистому прибутку після оподаткування в%;

2. ROE - рівень акціонерної рентабельності власного капіталу банку по чистому прибутку післч оподаткування в%;

3. Rкред.порт. - поточний відносний рівень накопиченого резерву кредитних ризиків в кредитному портфелі банку в%;

4. Rкред.рез. - питома вага витрат на створення додаткової суми резерву кредитних ризиків за рік в загальному обсязі річних доходів банку, %

5. PPпод. - питома вага витрат на сплату податку на прибуток банку за рік в загальному обсязі річних доходів банку, %

Наведені результати побудови в «електронних таблицях» EXCEL-2007 одномірних кореляційно-регресійних моделей для 4 групи рейтингу БС України, в якій на 77 місці знаходиться досліджуємий ПАТ КБ «Аксіома»:

1. Задежності рівня рентабельності ROE як функції питомої ваги витрат на створення додаткового резерву кредитного ризику в сумарному річному доході банку (вибірка 77 банків 4 групи рейтингу БС України за 2011 рік);

2. Залежності рівня рентабельності ROE як функції накопиченого рівня резерву кредитного ризику в обсягу кредитного потрфелю банку (вибірка 77 банків 4 групи рейтингу БС України за 2011 рік);

3. Залежності рівня витрат на податок на прибуток від сумарного доходу банку як функції питомої ваги створюваного резерву кредитного ризику в обсягу сумарних доходів банку (вибірка 77 банків 4 групи рейтингу БС України за 2011 р.)

Побудовані одномір-ні кореляційно-регресійні моделі мають наступні статистичні характеристики:

1. Залежність рівня рентабельності ROE як функції питомої ваги витрат на створення додаткового резерву кредитного ризику в сумарному річному доході банку:

ROE (%) = -0,0406*Rкред.рез. (%) +1,9109;

R² = 0,0514 (незначний рівень кореляційної щильності та значущості).

Модель фіксує якісну тенденцію падіння рівня рентабельності ROE при зростанні рівня витрат на створення додаткового резерву кредитного ризику.

2. Залежність рівня рентабельності ROE як функції накопиченого рівня резерву кредитного ризику в обсягу кредитного потрфелю банку:

ROE (%) = 0,0038*Rкред.порт. (%) +0,781;

R² = 0,0001 (незначний рівень кореляційної щильності та значущості).

Модель фіксує якісну тенденцію зростання рівня рентабельності ROE при зростанні накопиченого рівня резерву кредитного портфелю (оскільки вже не потрібно створювати значний додатковий резерв при значному рівні накопиче-ного резерву - обмеження Податкового Кодексу).

3. Залежність рівня витрат на податок на прибуток від сумарного доходу банку як функції питомої ваги створюваного резерву кредитного ризику в обсягу сумарних доходів банку:

РРприб (%) = -0,0292*Rкред.рез. (%) +1,818;

R² = 0,0379 (незначний рівень кореляційної щильності та значущості).

Модель фіксує якісну тенденцію падіння рівня податку на прибуток при зростанні рівня витрат на створення додаткового резерву кредитного ризику.

В табл. 2.9 -2.10 навдені результати побудови в «електронних таблицях» EXCEL -2007 багатовимірних кореляційно-регресійних моделей рентабельності ROE та відносного рівня податку на прибуток в доходах Ррприб як функцій 2 змінних факторів - Rкред.порт. + Rкред.рез. (створеного накопиченого рівня резерву кредитних ризиків впортфелі + додаткового резерву на кредитні ризики в доходах банку). Отримані багатомірні функції підтверджують якісні результати одномірних кореляційно-регресійних функцій.

3. Шляхи оптимізації співвідношення кредитного ризику, акціонерної прибутковості та рівня оподаткування діяльності в ПАТ КБ «Аксіома»

3.1 Особливості оподаткування банківського сектору в зарубіжних країнах та можливості застосування вивченого досвіду в податкову практику України

Домінуюча нині у світовій практиці модель побудови податкових систем не передбачає спеціального режиму обкладення фінансових інститутів. В той же час легко можна виділити особливі випадки, коли суттєвого уточнення вимагає визначення податкової бази фінансових інститутів (з низки податків). Насамперед, це стосується прибуткових податків, що сплачуються фінансовими інститутами, і податків на споживання [20].

У оподаткуванні за кордоном велика увага приділяється податковому регулюванню і стимулюванню банківської діяльності. Одним із видів податкового стимулювання є законодавчий дозвіл надання таких видів послуг, які дають змогу інвесторам скорочувати свої особисті прибуткові податки. Вживання подібних правил прибуткового оподаткування відносно фінансових інститутів зазвичай не уніфіковане. Фінансові інститути можуть пропонувати деякі види фінансових продуктів, дохід з яких повністю звільнений від оподаткування, тоді як в інших випадках сплата податку на інвестиційний дохід лише відкладається. Вони також мають можливість пропонувати депозити або облігації, процентний дохід з яких звільнений від оподаткування. Фінансові інститути мають право пропонувати пенсійні ощадні рахунки, сплата податку на дохід з яких відкладається до його закриття після виходу на пенсію (аналогічно за полісами страхування життя) [21].

У США, наприклад, база оподаткування під час стягування з банків податку на доходи корпорацій визначається за схожою методикою. Основна ставка на доходи корпорацій становить 34 відсотки, але вноситься ступенево. Банк сплачує 15 відсотків за перших 15 тис. доларів доходу оподаткування, 25 відсотків - за наступні 25 тис. доларів і 34 відсотки - на суму, що залишилася. Крім того, на доходи в межах від 100 до 335 тис. доларів встановлений додатковий збір у розмірі 5 відсотків. Податок на доходи корпорацій має велику кількість пільг.

Під час розрахунку оподатковуваного прибутку банків з нього виключаються відсотки, що отримуються за урядовими облігаціями, хоча і не повною сумою, а за певною нормою. Доходи від державних облігацій, випущених урядом США до 4 серпня 1998 року, виключалися банками в розмірі 20 відсотків, а після вказаної дати - 10 відсотків.

Важлива особливість оподаткування американських банків - альтернативний мінімальний податок, введений в 1986 році. Він стягується у розмірі 20 відсотків (замість трьох ставок податку, що діють, на прибуток корпорацій - 15 відсотків, 25 відсотків і 34 відсотки) до суми, що складається з двох компонентів звичайного оподатковуваного доходу, збільшеного на суму податкових пільг і половини суми перевищення доходу над оподатковуваним доходом з урахуванням податкових пільг. При цьому, якщо сума альтернативного податку вища за суму звичайного податку, то стягується більша сума.

Аналіз статистичних даних допомагає дійти висновку про те, що рівень оподаткування комерційних банків у Європі вищий, ніж в США. Так, питома вага обов'язкових відрахувань щодо валового внутрішнього продукту (ВВП) в США становить близько 30 відсотків, в Канаді - 31-34 відсотки, у Франції, Австрії, Данії, Бельгії, Нідерландах, Швеції їх питома вага перевищує 40 відсотків, а в Німеччині - 37-38 відсотків [21].

Вартість послуг, що надаються банківськими установами, обкладається ПДВ у Франції за ставкою 18,6 відсотка, проте, як і в українському податковому законодавстві, існує великий перелік банківсько-фінансових послуг, які не є об'єктами оподаткування ПДВ.

У Німеччині податок на доходи корпорацій стягується з балансового прибутку компаній, причому ставка податку на нерозподілений прибуток - 50 відсотків, а на прибуток, спрямований на виплату дивідендів - 36 відсотків. Важливою особливістю оподаткування банків є те, що відсотки, отримані за надані кредити, податками на доходи корпорацій не обкладаються.

Аналіз і оцінка зарубіжного досвіду оподаткування діяльності комерційних банків дає змогу зробити деякі висновки і рекомендації, які можуть бути використані в українській практиці як на мікро-, так і макрорівнях.

У сучасних українських умовах доцільно було б ввести диференційований підхід до оподаткування комерційних банків. Зокрема, доцільно застосовувати нижчу ставку податку на прибуток в тому разі, якщо банк систематично направляє прибуток не на виплату дивідендів, а на збільшення капіталу банку, кредитування реального сектора економіки, розвиток діяльності за кордоном.

У зв'язку з тим, що прибуткові податки, які сплачують комерційні банки, зачіпають рівень достатності капіталу і знижують чистий дохід нерівномірно, в податковому законодавстві доцільно передбачити позиції, які сприяли б певним банківським доходам. В умовах, коли необхідне цілеспрямоване вкладення капіталу в реальний сектор економіки, такими доходами можуть виступати доходи банку від обслуговування (йдеться, насамперед про вкладення капіталу на середньо- і довгостроковій основі) пріоритетних галузей реального сектору. Це тим більше актуально, коли фінансове керівництво банку прагне максимально знизити податки, що підлягають виплаті за поточну діяльність. Для цього, як правило, ведеться робота зі всіма відділами, управліннями і департаментами з виявлення і використання легальних можливостей несплати податків.

Проблематика оподаткування українських та іноземних банків, а також банків з іноземною участю в Україні важлива в контексті проблем розвитку інтеграційних процесів у банківському бізнесі, як мінімум, за двох причин [51].

По-перше, присутність іноземних банків прямо і опосередковано сприяє економічному розвитку України за допомогою сприяння прискоренню ділового обороту, збільшенню його розмірів в абсолютному вираженні і, отже, збільшенню податкових відрахувань від діяльності різних господарюючих суб'єктів.

По-друге, присутність іноземних банків сприяє розвитку конкуренції на українському ринку банківських послуг і ціла низка переваг у конкурентній боротьбі належить саме банкам з іноземною участю. В умовах, коли українські банки знач-но відстають від іноземних за кількісними і якісними показниками, їм необхідно надати адекватну державну підтримку, у тому числі і за допомогою диференційованого підходу до оподаткування. Це важливо як з погляду підвищення прибутковості державного бюджету, так і з позиції підвищення прибутковості національних банків.

В умовах фінансової нестабільності в країні змінюються макроекономічні показники, негативний вплив яких позначатиметься ще тривалий період. У цій кризовій ситуації банки повинні вживати реальних заходів для підтримки економіки, стимулювання розвитку її окремих галузей, поліпшення режиму повернення позик, організації нормальних взаємин з клієнтами, вести грамотний економічний аналіз кредитних вкладень, що неминуче позначиться на формуванні їх бази оподаткування.

В зв'язку з цим виникає необхідність сформувати таку систему оподаткування банків, яка стимулювала б діяльність комерційних банків у напрямі збільшення вкладень капіталу в реальний сектор економіки, допомогла б збільшити їх доходи, а, отже, і їх оподатковуваний прибуток.

Тому, необхідно звернути увагу на зарубіжний досвід оподаткування кредитних організацій з метою не лише розвитку цього сектору економіки в нашій країні, але і для збільшення податкових надходжень до бюджету від банків.

3.2 Акціонерна (дивідендна) прибутковість як основа ринкового розвитку банку в формі публічного акціонерного товариства

Для розвитку банку в формі публічного акціонерного товариства з вільним біржовим котируванням акцій, акціонерна прибутковість номіналу акції є основою інвестиційної привабливості фондових паперів банку. При цьому інвестор вирішує задачу [52]:

- чи вигідно вкладати кошти в покупку акцій банку (цінні папери з негарантовим рівнем прибутковості) при їх історичній акціонерній доходності (рентабельності ROE) за результатами попередніх років;

- або використати шлях інвестування коштів в безризикові цінні папери, якими є облігації державних займів, або цінні папери Національного банку України;

- або вкладати кошти на строкові депозити комерційних банків з стійкою репутацією надійності (середньоринковий рівень ризику).

Таким чином, акціонерна рентабельність акцій власного капіталу банку для їх інвестиційної привабливості повинна бути вище безризикової або середньоринкової ризикової ставки доходу на фінансові інвестиції. Станом на 01.01.2012 року такий рівень ставки може бути оцінений як 15% річних [54]. Тобто при мінімізації банком рівня податку на прибуток є класичні ринкові умови «нижнього рівня рентабельності ROE», які не дозволяють мінімізувати оподатковуємий прибуток до нуля.

На рис. 3.1 наведені показники акціонерної рентабельності ROE для перших 30 - 40 банків рейтингу акціонерної привабливості банків в БС України за результатами 2007-2010 рр. (передкризовий, кризовий та посткризовий періоди розвитку БС України). На рис. 3.2. наведені показники акціонерної рентабельності ROE для перших 30 банків рейтингу акціонерної привабливості банків в БС України за результатами 2011 року (посткризовий період).

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. 3.1 - 3.2, показує, що за результатами 2007 року (передкризовий рік) кількість інвестиційно привабливих банків в БС Україниі по класичному показнику прибутковості акції ROE нараховувалось 15-20, то за результатами 2008 року їх кількість знизилась до 3 (з врахуванням зростання середньоринкової ставки доходності інвестицій до 22,0%), а за результатами 2009-2010 років їх кількість не перевищила 4 (з врахуванням зниження середньоринкової ставки доходності інвестицій до 17-18%).

За результатами 2011 року (рис. 3.2) - тільки 10 банків України мають рівень акціонерної прибутковості ROE вищий 15% (при цьому лідерство материнських банків світових банківських корпорацій за рахунок відносно «дешевих» ресурсів з-за кордону є беззаперечним). Навіть лідер БС України - ПАТ КБ «Приватбанк», валюта балансу якого становить 12,3% від сумарної валюти балансу БС України [], має рівень ROE за 2011 рік всього 10,5%, тобто його акції не є привабливими для інвесторів, оскільки річна ставка строкового депозиту цього банку становить 17,2% і краще альтернативно вкладати депозит в ПАТ КБ «Приват-банк», ніж покупати його акції.

На рис. 3.3 - 3.4 наведені показники рівня резервування ризиків кредитного портфеля в перших 70 банках рейтингу БС України та в групі 70-140 банк рейтингу БС України станом на 01.01.2012. Верхньою межою відносного рівня створених резервів, згідно Податкового Кодексу України, є 30% від обсягу резервуємих активів кредитного портфелю банку.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. 3.3 - 3.4:

Середній відносний рівень резервів кредитного ризику для групи перший 70 банків з рівня 22% поступово знижується до рівня 10%;

Середній відносний рівень резервів кредитного ризику для групи 70 -140 банків знаходиться на рівні 8 -10% (в ПАТ КБ «Аксіома» - 21.2%), що може свідчити про недостатність ресурсів доходу банку для формування резервів в повному обсязі без декларування збитковості роботи банку.

3.3 Оптимізація формування резервів кредитного ризику як основа податкової політики та регулювання рівня прибутковості банку

Роль податкової політики в діяльності суб'єктів господарювання привернула увагу науковців до дослідження її формування. Результати цих досліджень відображено в працях таких вчених: І.А. Бланка, Ю.Б. Іванова, Т.М. Чернякової, Л.М. Чернелевського, Т.Ю. Редзюка, А.І. Крисоватого, А.Я. Кізими, Є.С. Горді-єнка, Ю.І. Шевченка, Я.В. Литвиненко, Л.М. Кріса, Т.М. Ковальчук, Т.М. Реви. Вивчення цих праць стосовно формування податкової політики суб'єктів господарювання дає право стверджувати, що більшість поглядів, концепцій, точок зору, які прямо чи опосередковано стосуються досліджуваної категорії, зводяться лише до визначення засобів її реалізації - тобто зводяться до мінімізації податкових платежів, та стосуються лише частини податкової політики - податкового планування [50]. В економічній літературі особливості формування податкової політики банків вивчені недостатньо та потребують подальших наукових досліджень.

У процесі діяльності банку можливі різні варіанти формування його податкової політики - від спрощеного, що обмежується переважно виконанням завдань податкового обліку, до складних, які мають кілька рівнів і спираються на використання інструментарію податкової політики.

Доцільність виділення форм пояснюється різним рівнем потреби банку в організації оподаткування відповідно до поставлених стратегічних завдань, вибором одного з варіантів поведінки в сфері податкових відносин та типу податкової політики банку.

Щодо вибору форми реалізації податкової політики вважають за необхідне виділити такі варіанти поведінки податкових взаємин суб'єктів господарювання з державою: обережний, врівноважений чи ризикований [50].

За обережного варіанта поведінки керівництво суб'єкта господарювання, яке причетне до оподаткування, не вступає в конфлікт з органами контролю, тим самим погоджуючись з відповідним законодавством та фіскальними позиціями органів контролю щодо коректності ведення податкового обліку.

Зазначимо, що цей варіант поведінки можливий тільки у податковій політиці малих банків, які не мають філій.

За врівноваженого варіанта поведінки керівництво вважає можливим вступати в конфлікт з органами контролю з питань оцінки правомірності ведення податкового обліку тільки якщо впевнене в позитивному розв'язанні ситуації. Цей варіант поведінки найприйнятніший для банків, оскільки в ньому керівництво врівноважено підходить до управління податковими витратами і, якщо необхідно, вживає заходів для оптимізації податкових платежів винятково відповідно до законодавства.

Ризикований - керівництво суб'єкта господарювання, що пов'язане з оподаткуванням, готове вступити в конфлікт з органами контролю стосовно оцінки правомірності ведення податкового обліку, навіть якщо не впевнене у позитивному розв'язанні конфліктної ситуації, керуючись тільки законодавчо встановленими нормативними актами, ігноруючи невідповідність законодавчим нормам, роз'яснення органів контролю. В цьому варіанті поведінки керівництво банку може впроваджувати в практичну діяльність оптимізаційні заходи, які супроводжуються високим рівнем ризику. Такі дії не завжди сприяють досягненню бажаних результатів і в деяких випадках призводять до додаткового вилучення грошових коштів на сплату фінансових санкцій.

Вибір форми податкової політики суб'єкта господарювання також може залежати від типу податкової політики. Так, російський вчений І.В. Мамонова виділяє такі типи податкової політики суб'єкта господарювання, пояснюючи його дії при застосуванні кожного з них: нейтральний, консервативний і агресивний.

Нейтральний тип податкової політики передбачає: постійний моніторинг нормативно-правової бази, пов'язаної з оподаткуванням, чітке і правильне оформлення первинних документів, вивчення і освоєння чинного податкового законодавства з урахуванням внесення до нього змін, дотримання термінів здавання податкової звітності.

Консервативний тип охоплює: аналіз податкового законодавства на предмет можливого і доцільного використання податкових пільг, передбачених законодавством, варіантне всіх або найзначущіших для суб'єкта господарювання положень про облікову політику для цілей оподаткування, юридично грамотний підхід до здійснення договірної політики з урахуванням положень не тільки цивільного, а й податкового, бухгалтерського, трудового законодавства.

Агресивний тип податкової політики полягає у формуванні комплексної облікової політики організації, охоплює правила ведення бухгалтерського, фінансового та податкового обліку, застосування загальних і спеціальних методів податкової оптимізації з урахуванням взаємопов'язаного впливу один на одного податкових платежів, наявність податкового бюджетування, застосування рішень, пов'язаних з оптимізацією податкових платежів з урахуванням ситуації, арбітражної практики.

Виділяють три форми організації податкової політики [6]:

- розрахунок поточних податкових платежів,

- бюджетування податків;

- та податкове планування.

До першої форми реалізації податкової політики автори зараховують систему заходів, спрямованих на розрахунок фактичної суми податкових платежів, які належить сплатити за поточний період.

Для системи заходів розрахунку фактичної суми податкових платежів банку необхідне формування інформаційної бази, яке може здійснюватись тільки в процесі ведення податкового обліку.

Елементи, які зараховує до нейтрального типу податкової політики автор, можна теж узагальнити терміном «податковий облік». На основі цього можна вважати, що основною формою реалізації податкової політики банку є податковий облік.

Враховуючи напрями формування консервативного типу податкової політики, складніші її форми податкове регулювання - комплекс дій керівництва банку, спрямований на зміну параметрів механізму оподаткування та податкове бюджетування, яке дає можливість порівняти фактичні результати із запланованими, визначити ефективність податкової діяльності банку та прийняти оптимальні управлінські рішення щодо її подальшої організації.

Податкове планування є найскладнішою формою податкової політики банку, і може застосовуватись тільки у разі використання податкового бюджетування, податкового регулювання та податкового обліку.

Воно застосовується при виборі керівництвом агресивного типу податкової політики.

Окреме ведення податкового обліку полягає в тому, що в банку він ведеться за визначеною методикою і охоплює повний обліковий цикл, незалежний від бухгалтерського обліку. Основним аргументом окремого існування податкового обліку окремо від фінансового є відмінності, що існують між ними в меті, предметі, обов'язковості ведення, регламентації методології. Виконання будь-якої операції, яка згідно з чинним законодавством належить до податкового обліку, крім проведення за відповідними рахунками бухгалтерського обліку, відображається у системі податкового обліку.

Ведучи змішаний облік валових доходів і валових витрат на рахунках управлінського обліку, установа банку здійснює податковий облік на окремих рахунках, які банк відкриває самостійно і які до фінансової звітності не входять. Рахунки для ведення податкового обліку зручніше відкрити за статтями податкової декларації та додатками до неї.

Установа банку може також поєднати бухгалтерський облік із податковим. Для цього відкриваються нові балансові рахунки (номери рахунків визначаються банком самостійно), які не входять до фінансової звітності, і ведуться аналітичні рахунки доходів і витрат за оподатковуваними і неоподатковуваними сумами.

Вибір системи ведення податкового обліку є визначальним у податковій політиці банку. Через податковий облік вирішуються завдання правильності формування податкових зобов'язань та своєчасність їх сплати до бюджету.

Під податковим регулюванням слід розуміти комплекс дій керівництва банку, спрямований на зміну параметрів механізму оподаткування, задля досягнення оптимізації процесу оподаткування відповідно до Податкового кодексу, який передбачає ті чи інші податкові режими, визначає різні методи формування податкової бази і пропонує платникам податків різні податкові пільги, якщо вони діятимуть в певних напрямах.

У механізм регулювання оподаткування повинні входити:

- механізм адміністрування податків - зміну порядку подавання звітності, термінів сплати податків, консолідацію сплати податків;

- механізм нарахування та сплати податків - нарахування страхових резервів, застосування пільг,

- юридичні заходи щодо стягнення заборгованості із боржників.

За функціональним призначенням бюджетування податків є частиною фінансового бюджетування банку. Його можна охарактеризувати як систему заходів, скерованих на визначення планової суми податкових платежів, які повинні підлягати сплаті в майбутніх періодах [50]. Метою бюджетування податків є плановий розрахунок податкових платежів.

Найскладнішою формою податкової політики є податкове планування, увага якому приділяється практично у всіх публікаціях, пов'язаних з оподаткуванням. У численних роботах з цієї проблематики наводиться значна кількість визначень, суть яких полягає у виборі між різними варіантами здійснення фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою мінімізації податкових платежів [6], що не завжди може відповідати цілям податкової політики.

Найобґрунтованішим є визначення автора в праці [50], яке характеризує податкове планування як систему заходів, спрямованих на максимальне використання можливостей чинного законодавства задля законної оптимізації податкових платежів. У результаті податкового планування повинен бути визначений оптимальний рівень податкового навантаження, що враховує планові показники податкової політики та розроблені заходи щодо його досягнення.

У процесі податкового планування збирають і обробляють дані про ситуації, які виникають у банку під впливом системи оподаткування, розробляють різні схеми діяльності, визначають фінансові потоки, що допомагає приймати відповідні управлінські рішення. У процесі дослідження чітко виділяються два підходи щодо визначень методів податкового планування. За першим підходом фахівці зараховують до методів податкового планування тільки спеціальні методи, які застосовуються під час моделювання альтернативних варіантів оподаткування, за другим - спеціальні та загальні, що застосовуються для визначення податкових платежів за альтернативними варіантами оподаткування [50]. Більшість авторів виділяють такі спеціальні методи реалізації податкового планування: заміни, розподілу відносин, відстрочення податкового платежу, прямого скорочення об'єктів оподаткування, офшору, пільгового оподаткування. Деякі автори доповнюють вищевказані методи методом делегування податкової відповідальності суб'єкту господарювання - сателіту, та методом прийняття облікової політики.

З урахуванням вищенаведеного доцільним є висновок про те, що банк повинен мати єдину систему організації податкової політики для правильного і точного визначення податків, зборів та інших податкових платежів. Залежно від сформованої концепції стосовно оподаткування, варіанта вибраної поведінки керівництва у сфері податкових відносин, вибору типу податкової політики керівництво банку повинно визначитись у виборі форм її організації на основі системного підходу до її формування. Тільки при послідовному поєднанні її складових: податкового обліку, податкового планування, податкового бюджетування та податкового планування в єдину та чітко розмежовану систему керівництво банку може досягти основної мети податкової політки - збільшення фінансових ресурсів для нарощування темпів розвитку операційної діяльності.

Основні інструменти податкового планування в банку основані на вирішенні оптимізаційної задачі в рамках законодавчих норм (рис. 3.5):

1. Дотримання необхідної величини чистого прибутку банку після оподаткування, яка забезпечує розрахунковий рівень акціонерної рентабельності акцій банку на інвестиційно-привабливому рівні;

2. Регулювання величини балансового прибутку банку до оподаткування за рахунок створення неоподатковуємих резервів на ризики банківської діяльності, які законодавчо обумовлені методиками Національного банку України. Таке створення резервів приводить до зростання сумарних витрат банку, які враховуються в методологіях розрахунку валових витрат при визначенні прибутку банку до оподаткування;

3. Виконання законодавчих обмежень по допустимому рівню створення резервів на банківські ризики від валового доходу банку (згідно Податковому Кодексу України);

4. Врахування рекомендації державної податкової служби України по оптимальному рівню податкової нагрузки на валовий дохід банку (від 1,5% від валового доходу).

Як показує аналіз даних, наведених на рис. 3.5, в ПАТ КБ «Аксіома» станом на 01.01.2012 р.:

Відносний рівень створених резервів на ризики кредитного портфеля не перевищує норми Податкового Кодексу України;

Рівень рентабельності власного капіталу за рахунок створення з 2 квар - талу 2010 року підвищеного рівня резервів кредитного ризику знизився до 0,5-0,6% річних, що робить банк інвестиційно непривабливим для акціонерів ПАТ.

Враховуючи, що згідно Інструкції [40], Національний банк України наполягає на повному формуванні обсягів резервів кредитного ризику портфелю активів банку в залежності від ступеня ризику активів незалежно від рівня доходів банку, тобто з формуванням збиткових результатів діяльності банку [54], ПАТ КБ «Аксіома» (рис. 3.5):

Виконав вимоги НБУ по формуванню резервів кредитного ризику, наростивши їх відносний обсяг в 4 - 4,5 рази;

Одночасно, за рахунок формування резервів кредитного ризику, рівень акціонерної прибутковості акцій банку ROE знизився в 3 - 3.5 рази.

На рис. 3.6 -3.9 наведені результати кореляційно-регресійного аналізу:

1. Модель функції рентабельності ROE власного акціонерного капіталу від фактору - питома вага витрат на створення річного додаткового резерву кредитного ризику за рахунок сумарних доходів банку (54 найбільші банки 1-3 груп рейтингу БС України за 2011 рік);

2. Модель функції рентабельності ROE власного акціонерного капіталу від фактору - питома вага витрат на створення річного додаткового резерву кредитного ризику за рахунок сумарних доходів банку (77 банків 4 групи рейтингу БС України за 2011 рік);

3. Модель функції відносного рівня витрат на податок на прибуток в сумарних доходах банку від фактору - питома вага витрат на створення річного додаткового резерву кредитного ризику за рахунок сумарних доходів банку (54 най-більші банки 1-3 груп рейтингу БС України за 2011 рік)

4. Модель функції відносного рівня витрат на податок на прибуток в сумарних доходах банку від фактору - накоплений рівень резерву кредитних ризиків в кредитному портфелі банку (54 найбільші банки 1-3 груп рейтингу БС України за 2011 рік)

Аналіз графіків, наведених на рис. 3.6 -3.9, та інформації по ПАТ КБ «Аксіома» (рис. 3.5) підтверджує, що процеси оптимізаційного регулювання податку на прибуток за рахунок створення резервів кредитного ризику притаманні не тільки дослідженому банку, а і всій банківській системі України.

Таким чином, алгоритм податкової оптимізації результатів діяльності комерційного банку повинен спиратися на наступні кроки:

1. По заданій рентабельності ROE =15% та поточному рівню акціонерного капіталу банку розраховується мінімальний обсяг необхідного чистого прибутку банку;

2. По заданій ставці податку на прибуток (21% у 2012 році) розраховується прогнозна сума податку на прибуток;

3. Отримана прогнозна сума податку на прибуток повинна складати рівень не менше 1,0 - 1,5% від сумарного рівня доходів банку за звітний період;

4. При відомій сумі доходів банку і витрат на банківські операції та утримання інфраструктури розраховується рівень прибутку до нарахування резервів на кредитні ризики;

5. Різниця між рівнем прибутку до нарахування резервів та прогнозною сумою (чистий прибуток після оподаткування + податок на прибуток) складе можливу суму прогнозних витрат на створення додаткових резервів кредитного ризику;

6. Перевіряється відносний показник можливої суми прогнозних витрат на створення додаткових резервів кредитного ризику, віднесеної до обсягу кредитного портфеля банку (показник не повинен перевищувати 30% до 01.01.2013 р., та 20% після 01.01.2013 р.)

7. Якщо показник можливої суми прогнозних витрат на створення додаткових резервів кредитного ризику вище нормативу, то надлишок відраховується в підвищення суми прибутку банку до оподаткування, що підвищує рівень податку на прибуток та рівень акціонерної доходності ROE.

8. Проводиться розрахунок реально необхідної суми додаткового резереву на кредитні ризики, для чого по Інструкції [40] розраховуються параметри ризику та заставного забезпечення кредитів в портфелі банку.

9. Порівняння реально необхідної суми додаткового резерву на кредитні ризики та прогнозу її величини по п. 5 показує напрямок подальної оптимізації:

використати законодавчі норми створення резерву на кредитні ризики для мінімізації податку на прибуток (при перевищенні реально необхідною сумою додаткового резерву на кредитні ризики та прогнозу її величини по п. 5);

використання реально необхідної суми додаткового резерву на кредитні ризики (при її рівні нижче прогнозу її величини по п. 5) та відповідного підняття рівня ROE вище мінімального по п. 1

10. Розрахунок п. 1-9 повторюється до досягнення виконання всіх умов, окрім можливого зниження рівня ROE (нестаток прибутку).

Висновки

Досліджений комерційний банк ПАТ КБ «Аксіома» (м. Дніпропетровськ) відноситься до групи малих банків банківської системи України (4 група 125 малих банків), в якій у 2008-2011 рр. займає 75 - 82 місце з обсягом валюти балансу станом на 01.01.2012 р. - 403 млн. грн.

Проведений аналіз динаміки поквартальних показників обсягу основних складових пасивів та активів балансу ПАТ КБ «Аксіома» (СігмаБанк) у 2008-2011 рр. показав:

1. З першого кварталу 2010 року обсяг залучених коштів юридичних осіб почав різке зниження з рівня 480 млн. грн. до рівня 35-45 млн. грн. у 2-4 кварталах 2011 року, тобто індекс падіння становить практично10 - станом на кінець 2 кварталу 2011 року клієнти покинули банк;

2. Для компенсації відтоку коштів юросіб банк залучив додатково 70 млн. грн. на міжбанківському ринку, але з 1 кварталу 2011 року банки знизили, а станом на 4 квартал 2011 року практично зупили кредитування банку;

3. В зв'язку з новою реорганізацією банку з 2 кварталу 2011 року, банк залучив субординований борг 50 млн. грн. та 50 млн. грн. коштів фізичних осіб, з якими попередник - «СигмаБанк» практично не працював.

Таким чином, з початку банківської кризи 2008-2009 рр. в БС України (під впливом світової фінансової кризи 2008 року) обсяг активів валюти балансу ПАТ КБ «Аксіома» спочатку зріс з рівня 360 млн. грн. (4 кв. - 2008) до рівня 782 млн. грн. (1 кв. - 2010), а потім різко знизився до рівня 223,2 млн. грн. (2 кв. -2011) та після реорганізації зріс до рівня 403 млн. грн. (4 кв. - 2011). Враховуючи, що рівень власного капіталу банку становить 142 млн. грн., фактично у 2 кварталі 2011 року ПАТ КБ «СигмаБанк» пройшов ліквідацію способом реорганізації в новий банк.

Акціонерна рентабельність капіталу ПАТ КБ «СигмаБанк», знаходячись у 2009 році на рівні 1,7%, за 2010-2011 рр. знизилась до 0,6% при ринковій альтернативній доходності капіталу (16-18% річних), тобто банк у 2010-2011 рр. став збитковим для акціонерів ПАТ.

Проведений аналіз динаміка структури витрат та рівня оподаткування ПАТ КБ «Аксіома» (СигмаБанк) за 2008-2011 (1 квартал) рр. показав:

1. В 2008-2009 рр. (період розвитку кризи в БС України) основні показ-ники, аналізуємі в дипломному проекті, знаходились в діапазоні:

Питома вага процентних витрат 74,6% (2008) - 74,7%(2009);

Питома вага витрат на створення резервів кредитного ризику 5,6% (2008) - 3,9%(2009);

Питома вага податку на прибуток 0,78% (2008) - 0,32%(2009);

Питома вага інших податків (без ПДВ) 0,15% (2008) - 0,05%(2009);

Питома вага витрат на страхування банківських операцій 2,35% (2008) - 0,0%(2009);

2. В 2010-2011 рр. (посткризовий період розвитку БС України) основні показники, аналізуємі в дипломному проекті, знаходились в діапазоні:

Питома вага процентних витрат 37,6% (2010) - 36,5%(2011);

Питома вага витрат на створення резервів кредитного ризику 40,5% (2010) - 25,5%(2011);

Питома вага податку на прибуток 0,38% (2010) - 1,01%(2011);

Питома вага інших податків (без ПДВ) 0,08% (2010) - 0,08%(2011);

Питома вага витрат на страхування банківських операцій 4,12% (2010) - 4,68%(2011).

Таким чином, в посткризовий період ПАТ КБ «Аксіома» почав пріоритетне формування резервів кредитного ризику, оскільки ажіотажні ставки та обсяги процентних витрат на обслуговування залучених коштів клієнтів знизились, що дозволило отримати додатковий прибуток, який був спрямований на формування резервів кредитного ризику та страхування банківських операцій. При цьому регу-лювання валових витрат за рахунок створення (при ресурсній можливості) резер-вів кредитного ризику дозволяє банку утримувати сумарний рівень сплачуємих податків на рівні 1,0 -1,1% від сумарних витрат банку.

При побудові економетричних моделей податкової діяльності банку в дип-ломному дослідженні первинними статистичними результатами вибрані наступні характеристики діяльності банків за результатами 2011 року:

1. ROA - рівень рентабельності активів банку по чистому прибутку після оподаткування в%;

2. ROE - рівень акціонерної рентабельності власного капіталу банку по чистому прибутку післч оподаткування в%;

3. Rкред.порт. - поточний відносний рівень накопиченого резерву кредитних ризиків в кредитному портфелі банку в%;

4. Rкред.рез. - питома вага витрат на створення додаткової суми резерву кредитних ризиків за рік в загальному обсязі чистих річних доходів банку (без процентних та комісійних витрат), %

5. PPпод. - питома вага витрат на сплату податку на прибуток банку за рік в загальному обсязі чистих річних доходів банку, %

Побудовані одномірні кореляційно-регресійні моделі мають наступні статис-тичні характеристики:

1. Залежність рівня рентабельності ROE як функції питомої ваги витрат на створення додаткового резерву кредитного ризику в сумарному річному доході банку:

ROE (%) = -0,0406*Rкред.рез. (%) +1,9109;

R² = 0,0514 (незначний рівень кореляційної щільності та значущості).

Модель фіксує якісну тенденцію падіння рівня рентабельності ROE при зростанні рівня витрат на створення додаткового резерву кредитного ризику.

2. Залежність рівня рентабельності ROE як функції накопиченого рівня резерву кредитного ризику в обсягу кредитного портфелю банку:

ROE (%) = 0,0038*Rкред.порт. (%) +0,781;

R² = 0,0001 (незначний рівень кореляційної щільності та значущості).

Модель фіксує якісну тенденцію зростання рівня рентабельності ROE при зростанні накопиченого рівня резерву кредитного портфелю (оскільки вже не потрібно створювати значний додатковий резерв при значному рівні накопиченого резерву - обмеження Податкового Кодексу).

3. Залежність рівня витрат на податок на прибуток від сумарного доходу банку як функції питомої ваги створюваного резерву кредитного ризику в обсягу сумарних доходів банку:

РРприб (%) = -0,0292*Rкред.рез. (%) +1,818;

R² = 0,0379 (незначний рівень кореляційної щільності та значущості).

Модель фіксує якісну тенденцію падіння рівня податку на прибуток при зростанні рівня витрат на створення додаткового резерву кредитного ризику.

Побудовані з застосуванням «електронних таблицях» EXCEL -2007 багатовимірних кореляційно-регресійних моделей рентабельності ROE та відносного рівня податку на прибуток в доходах Ррприб як функцій 2 змінних факторів - Rкред.порт. + Rкред.рез. (створеного накопиченого рівня резерву кредитних ризиків в портфелі + додаткового резерву на кредитні ризики в доходах банку) підтверджують якісні результати одномірних кореляційно-регресійних функцій.

Проведений в дипломному дослідженні аналіз показав, що в оподаткуванні за кордоном велика увага приділяється податковому регулюванню і стимулюванню банківської діяльності. Одним із видів податкового стимулювання є законодавчий дозвіл надання таких видів послуг, які дають змогу інвесторам скорочувати свої особисті прибуткові податки. Фінансові інститути можуть пропонувати деякі види фінансових продуктів, дохід з яких повністю звільнений від оподаткування, тоді як в інших випадках сплата податку на інвестиційний дохід лише відкладається. Вони також мають можливість пропонувати депозити або облігації, процентний дохід з яких звільнений від оподаткування. Фінансові інститути мають право пропонувати пенсійні ощадні рахунки, сплата податку на дохід з яких відкладається до його закриття після виходу на пенсію (аналогічно за полісами страхування життя).

У сучасних українських умовах потрібно врахувати західний досвід та доцільно було б ввести диференційований підхід до оподаткування комерційних банків. Зокрема, доцільно застосовувати нижчу ставку податку на прибуток в тому разі, якщо банк систематично направляє прибуток не на виплату дивідендів, а на збільшення капіталу банку, кредитування реального сектора економіки, розвиток діяльності за кордоном.

Проблематика оподаткування українських та іноземних банків, а також банків з іноземною участю в Україні важлива в контексті проблем розвитку інтеграційних процесів у банківському бізнесі, як мінімум, за двох причин:

По-перше, присутність іноземних банків прямо і опосередковано сприяє економічному розвитку України за допомогою сприяння прискоренню ділового обороту, збільшенню його розмірів в абсолютному вираженні і, отже, збільшенню податкових відрахувань від діяльності різних господарюючих суб'єктів.

По-друге, присутність іноземних банків сприяє розвитку конкуренції на українському ринку банківських послуг і ціла низка переваг у конкурентній боротьбі належить саме банкам з іноземною участю. В умовах, коли українські банки значно відстають від іноземних за кількісними і якісними показниками, їм необхідно надати адекватну державну підтримку, у тому числі і за допомогою диференційованого підходу до оподаткування. Це важливо як з погляду підвищення прибутковості державного бюджету, так і з позиції підвищення прибутковості національних банків.

Так, проведений в дипломному дослідженні аналіз інвестиційної привабливості банків БС України показав, що за результатами 2007 року (передкризовий рік) кількість інвестиційно привабливих банків в БС України і по класичному показнику прибутковості акції ROE нараховувалось 15-20, то за результатами 2008 року їх кількість знизилась до 3 (з врахуванням зростання середньоринкової ставки доходності інвестицій до 22,0%), а за результатами 2009-2010 років їх кількість не перевищила 4 (з врахуванням зниження середньоринкової ставки доходності інвестицій до 17-18%).

За результатами 2011 року - тільки 10 банків України (з них 5 - банки з іноземним капіталом) мають рівень акціонерної прибутковості ROE вищий 15% (при цьому лідерство материнських банків світових банківських корпорацій за рахунок відносно «дешевих» ресурсів з-за кордону є беззаперечним). Навіть лідер БС України - ПАТ КБ «Приватбанк», валюта балансу якого становить 12,3% від сумарної валюти балансу БС України, має рівень ROE за 2011 рік всього 10,5%, тобто його акції не є привабливими для інвесторів, оскільки річна ставка строкового депозиту цього банку становить 17,2% і краще альтернативно вкладати депозит в ПАТ КБ «Приватбанк», аніж покупати його акції.