Особливості грошового обігу під час Першої світової війни

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Доповідь

на тему

Особливості грошового обігу під час Першої світової війни

Львів-2010

На час початку війни (1914 р.) номінальна вартість (face value) паперових грошей усіх розвинених країн вказувалася на них у золотому співвідношенні, а грошові знаки певної держави забезпечувалися її золотим запасом. На міжнародному рівні така організація державних фінансів була виражена у світовому механізмові міжнародного золотого стандарту (international gold standart) - світовій валютній системі, що діяла на межі ХІХ-ХХ століть. У відповідності до неї кожна країна встановлювала вартість своїх грошових одиниць у певній кількості золота. За цією системою між країнами допускався й рух золота (gold flow), тобто державами гарантувалося його вільний приплив або відтік з своєї території. Крім того, згідно вищезгаданого механізму міжнародного золотого стандарту, існувало й поняття експортної золотої крапки (gold export point), яким передбачалося наявність такого курсу іноземної валюти, вище якого її не купували, а експортували золото в іншу країну для здійснення там розрахунків.

Система золотого стандарту сформувалася на початку XIX ст. і функціонувала до 20--30-х років XX ст. її визначальними ознаками були функціонування золота як світових грошей, фіксація золотого вмісту національних валют, їх безпосередня конвертованість у золото, наявність на цій основі фіксованих валютних курсів.

У період дії золотого стандарту золото перебувало в обігу у вигляді карбованих монет не лише на зовнішньому ринку, а й нарівні з розмінними паперовими грішми -- на внутрішньому ринку. Це забезпечувало фактичну тотожність національної грошової та валютної систем. їх відмінність полягала в тому, що на світовому ринку золото було переважним засобом платежу.

Обмінний валютний курс національних паперових грошей розраховувався за співвідношенням їх золотого вмісту (масштабу цін), який встановлювався державою. Так, якщо американський долар містив 1/20 унції золота, а англійський фунт стерлінгів 1/4 унції, то їх обмінний курс становив 1:5 (1/4:1/20 = 5). Один фунт стерлінгів обмінювався на 5 дол.

Країни, що дотримувалися золотого стандарту, повинні були забезпечувати жорстке співвідношення наявних запасів золота і кількості грошей в обігу, а також вільну міграцію золота -- його експорт та імпорт. За допомогою міграції золота покривалося пасивне сальдо платіжних балансів, що забезпечувало стабільність валютних відносин.

Системі золотого стандарту належала важлива роль у розвитку міжнародних торговельних відносин, інтернаціоналізації виробництва. Вона забезпечувала загальність світових грошей, їх повну конвертованість, стабільність купівельної спроможності та валютних курсів, а також автоматичне (внаслідок міграції золота) врівноваження платіжних балансів окремих держав, стабільність світових цін.

Водночас система золотого стандарту була занадто жорстка, недостатньо еластична, дорога, залежала від видобутку монетарного золота. Найбільший недолік полягав у тому, що умови функціонування золотого стандарту істотно обмежували можливості здійснення окремими державами власної валютно-грошової політики. Це пояснювалося тим, що безпосередньою реакцією на збільшення обсягів паперової емісії та інфляційне знецінення національних грошей був відплив золота за кордон і відповідне зменшення золотих запасів. Це обмежувало можливості державного втручання у сферу грошових і валютних відносин, їх цільового регулювання, використання у конкретних напрямках економічної політики.

Перша світова війна виявилась руйнівною фінансових систем європейських країн та світової валютної системи в цілому, вона призвела до шаленої інфляції і, зрозуміло знецінення національних валют. Так, наприклад, лише за час війни (на кінець 1917 р.) Російською імперією було зроблено зовнішніх і внутрішніх боргів на майже 27 млрд. руб. (на 1.01.1913 р. державні борги імперії складали 8 млрд. 858 млн. 054 тис. руб.) і випущено паперових рублів, до того ж не забезпечених ні золотом, ні виробленими товарами, на біля 12 мільярдів. Паперово-грошова інфляція призвела Росію до надзвичайного падіння рубля, який на початок 1918 р. оцінювався лише у 15 коп. у відповідності до золотого запасу Державного Банку і лише в 7 золотих коп. по відношенню до обійнятого шаленою спекуляцією товарного ринку . З приходом до влади в Росії більшовиків радянською владою було розпочато активний випуск “ дешевих ” грошей (easy money policy), тобто необмежений випуск нічим незабезпеченої грошової маси. Як наслідок, вартість рубля порівняно з 1.01.1917 р., згідно всеросійського індексу статистики, збільшилася на 1.01.1918 р. зменшилась в майже 7 разів, а на кінець 1918 р. ще в 8 раз . Вартість рубля падала і на європейському ринку. Так, якщо, наприклад, на Стокгольмському валютному ринкові за 100 руб. у січні 1917 р. давали 192 шведські крони, то у грудні їхній паритет становив вже 44 крони, а на 1.01.1918 року котирування чека на рублі взагалі було офіційно припинено.

Втім, в Європі ситуація була не менш складною. Воєнні видатки Європи у 1886 р. складали 4 млрд. 268 млн. франків і зросли до 1912 р. до 10 мільярдів, а на початок літа 1918 р. витрати лише на кожний місяць дійшли до 20 млрд. франків. Якщо заборгованість всіх держав Європи у 1886 р. складала 66 млрд. франків, то за роки війни вона сягнула 150-160 мільярдів, а на покриття виплат по борговим зобов'язанням необхідно було 6,5 млрд. франків. На серпень 1918 року борги зросли до 1 000 млрд. франків. Лише для сплати відсотків потрібно було кожного ріку 60 мільярдів . На 1919 р. зовнішній борг США по кредитам складав 24 млрд. дол., тоді як всесвітній запас золота становив 9 млрд. доларів, а всесвітній монетарний золотий запас складав (у німецьких марках) - 36.453 мільярда, з яких на Європу припадало коло 22 млрд. марок. За даними німецької “ Vossische Zeitung ”, якщо золотий запас європейських банків був у 1912 р. - 12 млрд. 860 млн. франків і срібла - 2 млрд. 535 млн. франків, чим забезпечувалося 25 млрд. 173 млн. франків паперових грошей, то за час війни кількість паперових грошей збільшилася втричі (приблизно на 80-90 мільярдів), тоді як запаси золота зменшилися через вивіз його до США та до нейтральних держав. Проте ситуація за океаном також погіршувалась. Хоча Сполучені Штати не вели війни на своїй території та активно нарощували свої золоті запаси, долар теж знецінювався. На кінець війни він мав вартість лише у 48 центів від вартості 1914 року.

За час війни фінансистам довелося рахуватися з такими числами, які раніше застосовувалися лише до астрономічних обчислювань. Знецінювались валюти провідних країн, а попит на золото невпинно зростав. Ці чинники негативно впливали на світову економіку в цілому, та міжнародні валютні відносини зокрема, а отже й на обіг грошей.