Основи фінансових розрахунків

Особливості організації банками роботи з готівкою. Своєчасне здавання виручки підприємствами у банки. Використання банкоматів у касовому обслуговуванні. Система безготівкових розрахунків в Україні. Фінансові послуги із застосуванням платіжних карток.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 16.04.2014
Размер файла 231,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Особливості організації банками роботи з готівкою

Важливу роль в організації готівково-грошового обігу відіграє банківська система. Національний банк України як єдиний емісійний банк і касовий центр держави організовує та регулює обсяг і структуру готівкової маси відповідно до основних напрямів грошово-кредитної політики. Інші банки, котрі переважно функціонують на комерційних засадах, стараються раціонально організувати готівковий обіг і якомога більше залучити готівку до кас банків для того, щоб своєчасно і в повному обсязі проводити видаткові касові операції.

Готівка як одна з форм грошей має істотні відмінності порівняно з безготівковими грошима, що спричинює значну специфіку їх обороту. Готівкові гроші здійснюють свій оборот поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини між економічними суб'єктами. Саме у сфері готівкового обігу відбувається кінцева реалізація створених в народному господарстві товарів, перевіряється якість зв'язку між суспільним виробництвом та особистим споживанням. Тому від стану готівково-грошового обігу багато в чому залежить нормальний обіг грошей в країні, стійкість їх купівельної спроможності.

У цілому, під готівковим обігом розуміють обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни.

З метою удосконалення готівкових розрахунків Правління Національного банку України затвердило Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (постанова №637 Правління НБУ від 15 грудня 2004 р.), у якому розроблено такі вимоги до організації готівкових розрахунків:

1. Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, пріоритетно в безготівковій формі в порядку, установленому законодавством України.

2. Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків або шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється постановою Правління Національного банку України.

Проте зазначені обмеження не поширюється:

а) на розрахунки підприємств (підприємців) із фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;

б) добровільне пожертвування та благодійну допомогу;

в) розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію;

г) використання коштів на відрядження;

д) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції.

3. Обмеження з видачі готівки за платіжними картками можуть встановлюватися платіжною системою.

4. Уся готівка, що надходить до кас, повинна оприбутковуватися.

5. З метою прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюється ліміт каси та строки здавання готівкової виручки. Не встановлюється ліміт каси банкам і підприємцям.

6. Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку для оплати праці, пенсій, стипендії, дивідендів понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку (працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів ці витрати проводяться протягом п'яти робочих днів).

7. Видача готівки під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше ніж 10 робочих днів, а на всі інші господарські потреби на строк не більше ніж два робочі дні.

8. Фізичні особи - довірені особи підприємств, які одержали готівку з карткового рахунку із використанням корпоративної платіжної картки або особистої платіжної картки, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі, а з представленням у бухгалтерію підприємства звіту про використання коштів разом із підтвердженими документами, а також документами про одержання готівки з карткового рахунку (чек банкомата тощо) разом із невитраченим залишком готівки.

9. Підприємства та підприємці під час здійснення розрахунків мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі решти.

З метою забезпечення максимального і своєчасного здавання виручки підприємствами банки, у свою чергу, створюють каси для приймання готівкової виручки в робочі, вихідні, святкові дні. Спільно з підприємствами банки розглядають строки здавання готівки, погоджують ці строки та зазначають їх у договорах банківського рахунку.

Значимість готівкового обігу визначає наступні основні завдання установ банків в його організації:

- повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

- забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі;

- створення умов для залучення готівки до кас банків;

- сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги шляхом упровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків.

Відповідно до вказаних вище завдань та діючих в Україні законодавчих і нормативних вимог встановлено основні принципи організації готівкових грошових розрахунків:

- підприємства можуть витрачати частину готівкової виручки на поточні платежі;

- юридичні особи мають право тримати готівку у себе тільки в межах ліміту каси, установленого відповідними установами банків. Розмір ліміту визначається банком на підставі заяви-розрахунку, поданої клієнтом, з урахуванням режиму роботи підприємства, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, порядку здавання виручки в банк тощо;

- підприємствам, які мають постійну готівкову виручку із щоденним здаванням її в банк, ліміт каси встановлюється на рівні, що забезпечить йому нормальну роботу на початку наступного робочого дня. Усім іншим підприємствам ліміт каси може встановлюватися на рівні середньоденного надходження виручки або середньоденного витрачання виручки за три попередні місяці;

- селянські (фермерські) господарства самостійно визначають ліміт каси, повідомляють його обслуговуючим установам банків;

- ліміти каси не встановлюються індивідуальним підприємцям.

- наявна у підприємства готівка понад ліміт каси може бути здана в установу банку, у якій відкрито основний чи додатковий поточний рахунок:

- через прибуткову денну чи вечірню касу;

- через інкасаторів НБУ чи комерційного банку;

- через підприємство зв'язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті.

Установи банків та податкові органи здійснюють контроль за дотриманням підприємствами лімітів залишку грошей у касах та за своєчасним і повним оприбуткуванням готівки в касах зі стягуванням штрафів за виявлені порушення. Зокрема, перевіряються дотримання встановлених лімітів зберігання готівки в касах підприємств тощо.

Важливим елементом організації готівкового обігу є регламентація касових операцій банків, які пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу і полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів. Касові операції є базовими, комісійно-посередницькими банківськими операціями. Банк може здійснювати такі операції тільки після одержання банківської ліцензії Національного банку України.

До касових операцій банку відносять:

- приймання готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на їхні власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку;

- видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їхніх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їхніх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомати

- валютно-обмінні операції;

- операції з банківськими металами.

- вилучення з обігу сумнівних банкнот / монет і надсилання їх на дослідження; обмін клієнтам непридатних для обігу банкнот / монет національної валюти на придатні.

До окремих касових операцій банку також відносять:

- експертизу банкнот, пов'язану з визначенням справжності банкнот, їх платіжності та ступеня зносу;

- обробку готівки щодо формування банкнот у стандартну упаковку з єдиним для всіх банків оформленням, на якому зазначається назва банку, хто персонально формував упаковку, номінал та кількість банкнот, сума, дата.

Касове обслуговування клієнтів здійснюється банками через спеціальний підрозділ - операційну касу, у складі якої можуть створюватися кілька окремих кас: прибуткова, видаткова, вечірня, обмінні каси, каса перерахунку, а також обов'язково створюється сховище, яке обладнується згідно з установленими НБУ вимогами.

1. Прибуткові каси (при невеликому обсязі операцій - прибутково-видаткові). Здійснюють приймання готівки від клієнтів: протягом операційного дня банку (денна каса) та після закінчення операційного (кошти на рахунок зараховуються наступного дня) - вечірня каса. У тому разі, якщо установа банку здійснює інкасацію виручки клієнтів силами інкасаторського апарату, який дозволяє перераховувати вміст інкасаторських сумок відкриваються каси перерахунку.

Приймання готівки в національній валюті від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:

за «об'явою на внесення готівки» від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб (Додаток 9;)

прибутковим касовим ордером від працівників банку за внутрішньобанківськими операціями (Додаток 10);

документами, установленими відповідною платіжною системою, від фізичних і юридичних осіб - для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.

рахунками на сплату платежів від фізичних осіб на користь юридичних осіб

На суму фактично одержаних від представника клієнта грошей йому видається квитанція про внесення готівки.

2. Видаткові каси, з яких здійснюється видача готівки тільки протягом операційного дня банку за грошовими чеками;

З каси банку готівка в національній валюті видається за такими видатковими документами:

за грошовими чеками юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям із зазначенням цільового призначення одержаної готівки. При цьому, під грошовим чеком розуміють письмове розпорядження власника рахунку (юридичної особи) обслуговуючому банку про видачу готівкою певної суми грошей уповноваженим особам (касирам). Гроші видаються особі, яка вказана у грошовому чеку, під її підпис на звороті чека. Крім інших реквізитів, у грошовому чеку клієнт зазначає, з якою метою він одержує готівку. Чек дійсний протягом десяти днів;

за документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, фізичним і юридичним особам;

за видатковим касовим ордером встановленої форми працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями, а також фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків; індивідуальним позичальникам одержані ними позички та іншими (Додаток 11).

Видача готівки в іноземній валюті здійснюється за такими видатковими документами:

o за заявою на видачу готівки:

- юридичним особам та підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами;

- фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку;

за видатковим касовим ордером працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями;

за документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, фізичним особам

Необхідно також скласти уявлення про організацію роботи касового підрозділу банку, зокрема про порядок приймання банками готівки та порядок її видачі.

Структуру операційної каси та чисельність касових працівників, а також потребу встановлення банкоматів банк визначає самостійно. Робочі місця касових працівників, які здійснюють приймання та оброблення готівки, мають бути обладнані приладами для контролю захисних елементів банкнот. Крім того, робоче місце з приймання готівки має бути обладнане так, щоб клієнт міг спостерігати за перерахуванням готівки.

Варто відмітити, що операції з приймання та видачі готівки можуть здійснюватись також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківських автоматів.

Банкомат - це пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів. Банкомати включаються в систему автоматизації банків і застосовуються з метою:

- скорочення поточних витрат банку на ведення касових операцій;

- розширення спектра банківських послуг клієнтів;

- розширення частки банку на ринку роздрібних послуг. Цікаво, що сучасні банкомати можуть виконувати такі операції: - інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;

- видавати готівку з рахунків;

- приймати готівку для розміщення на рахунок клієнта; приймати готівку для погашення позичок;

- приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо.

Надання банкоматами зазначених послуг здійснюється за допомогою пластикових ідентифікаційних карток та ПІН-кодів клієнтів. Після кожної операції банкомат видає клієнту квитанцію з повною її характеристикою (сума, час, порядковий номер, вид операції, назва банку тощо).

Використання банкоматів у касовому обслуговуванні пов'язане з підвищеним ризиком, особливо якщо вони розміщені поза приміщеннями банку. Тому банкомати настроюються так, щоб посилити безпеку здійснюваних операцій. Якщо клієнт не може «ввійти» в банкомат за певну кількість спроб (наприклад дві) чи «спілкується» з ним довше встановленого часу (наприклад 2,5 хвилини), банкомат конфіскує пластикову картку.

2. Система безготівкових розрахунків в Україні

Та частина платіжного обороту, яка проводиться на рахунках у банках, а не готівкою, - називається безготівковим оборотом.

Зміст і мета безготівкового платіжного обороту - обороту оплата без використання готівкових грошей. Платник і одержувач коштів використовують поточні рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами.

Це дуже зручно для клієнтів. Вони можуть здійснювати платежі на великі відстані без ризику втрати.

Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів і документообіг визначає Інструкція Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України».

Ця Інструкція дозволяє суб'єктам підприємницької діяльності вільно обирати форми розрахунків, попередньо закріпивши їх договорами. Але, у свою чергу, банки повинні вивчати стан розрахунків і пропонувати клієнтам використовувати найбільш доцільні форми, враховуючи специфіку їх діяльності й організації взаємних відносин.

Організація безготівкових розрахунків повинна сприяти нормальному обігу коштів, забезпечувати безперервний хід реалізації продукції.

Основою безготівкового обороту є те, що платежі здійснюються банками на доручення клієнта шляхом списання коштів з його рахунку і зарахування їх на рахунок одержувача, вказаного клієнтом. Коли рахунки відкриті в різних банках, міжбанківські розрахунки проводяться з допомогою системи кореспондентських відносин. Отже, у платіжному обороті діють не тільки рахунки платника й одержувача коштів, а й рахунки банків, що їх обслуговують.

Рис. 1. Принципи, на яких базується організація безготівкових розрахунків

Організація безготівкових розрахунків в Україні регламентується законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», нормативно-правовими актами НБУ, у тому числі Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №135.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів у встановлених законодавством випадках. Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються Інструкцією №135. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку в формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання виключно в межах наявних на цих рахунках коштів або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. У разі відсутності/недостатності коштів на рахунку платника банк не здійснює облік заборгованості платника, не сплаченої у строк, та не веде реєстру розрахункових і виконавчих документів, не оплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника, за винятком здійснення банком таких операцій у межах укладених ним цивільно-правових договорів і в порядку, визначеному цими договорами. Будь-який розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше двох), з використанням електронно-обчислювальних та друкарських машин (далі - технічні засоби), за один раз із використанням копіювального або самокопіювального паперу. Дозволяється заповнювати розрахунковий документ від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору). Перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи/підпис відповідальних осіб/ особи. Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використовувати факсиміле, а також виправляти та заповнювати розрахунковий документ у кілька прийомів. Банки приймають до виконання тільки розрахункові документи:

- своїх клієнтів, які подають їх до банку у порядку, передбаченому договорами про розрахунково-касове обслуговування цих клієнтів;

- клієнтів інших банків або органів Державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи Державного казначейства.

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. До платіжних інструментів, що використовуються при безготівкових розрахунках, чинне законодавство відносить: платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; меморіальні ордери; акредитиви. Для здійснення безготівкових розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів. Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача. Платіжне доручення оформляється платником за встановленою формою згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. Платник має право зазначати у платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше десяти календарних днів після складання платіжного доручення (день складання не враховується). Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо визначена в ньому дата валютування пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Платіжні доручення застосовуються у розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

- за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

- у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків встановлено законодавством та/або обумовлено в договорі;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, встановленого чинним законодавством;

- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

- для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів;

- в інших випадках відповідно до укладених договорів та /або чинного законодавства.

Фізичні особи використовують платіжні доручення у разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних / депозитних рахунків згідно зі встановленим законодавством режимом використання цих рахунків.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суми, що є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі відсутності/недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком та платником.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату певної суми коштів, нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися у розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів за встановленою формою згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів і передається безпосередньо платникові не менш ніж у двох примірниках. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачеві та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника. Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до банку, що обслуговує платника, переказати без погодження з платником певну суму коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Порядок виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з платників, рахунки яким відкриті в органах Державного казначейства, визначається і регулюється нормативно-правовими актами Державного казначейства України. У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органові Державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та цим органом Казначейства, в іншому разі повертаються без виконання у передбаченому законодавством порядку.

Банки виконують платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з усіх рахунків підприємств (у тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок цього підприємства для здійснення розрахунків за акредитивами) та платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з вкладних (поточних і депозитних) рахунків фізичних осіб. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання. У своєму листі «Про відміну примусового стягнення податкового боргу за рішенням податкового органу» від 10 лютого 2003 р. №25-110/190-1033 Національний банк України повідомив, що згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2003 р. №20/383 набрало чинності рішення Господарського суду м. Києва від 19 вересня 2002 р. у справі №20/383, згідно з яким визнано недійсними абзац другий п. 4, абзац третій п. 7, п. 13, п. 15 розділу V Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 р. №135, в, частині встановлення порядку примусового списання (стягнення) коштів на списання податкового боргу за рішенням податкового органу. Зазначене рішення суду підлягає негайному виконанню.

Видаткові операції за рахунками юридичних або фізичних осіб зупиняють уповноважені державні органи відповідно до законів України і виключно у випадках, передбачених ними. Відновлюються такі операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду. У разі надходження до банку рішення суду про стягнення коштів з рахунків юридичних чи фізичних осіб, за якими уповноваженим державним органом зупинено видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню, за винятком випадків введення мораторію згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Списання коштів з рахунку платника, залежно від конкретного випадку, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом, а у випадках, передбачених законодавством, - меморіальним ордером або реєстром чеків чи реєстром документів за акредитивом. Розпорядження стягувачів про примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконуються ними частково в межах наявного залишку коштів, а у невиконаній сумі повертаються стягувачам.

Банк (установа банку), який не може виконати розрахунковий документ на списання (стягнення) коштів з рахунку клієнта банку у встановлений чинним законодавством термін через відсутність/ недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:

- взяти розрахунковий документ платника /стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

- надіслати письмове повідомлення платнику /стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини:
«Відсутність/недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку»;

- вжити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до чинного законодавства.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги). Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Як виняток існує можливість фізичних осіб обмінювати розрахунковий чек на готівку або отримувати здачу із суми розрахункового чека готівкою (але не більше 20% суми цього чека).

Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця. Один або кілька розрахункових чеків на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою. Строк дії чекової книжки - один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються. Строк дії невикористаної чекової книжки може бути подовжений за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну позначку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), яка засвідчується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку. Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені Інструкцією НБУ №135, і заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума розрахункового чека мають зазначатися словами). Вносити до розрахункового чека виправлення та використовувати замість підпису факсиміле не дозволяється. Розрахунковий чек, заповнений із порушенням встановлених правил, вважається недійсним і без виконання повертається банку чекодавця у встановленому порядку.

Розрахунковий чек з чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується). Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлено документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).

Юридичним особам забороняється передавати розрахунковий чек/чекову книжку його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписувати незаповнені бланки розрахункового чека і проставляти на них відбиток печатки. За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає в цьому разі його власником. Видача розрахункових чеків на пред'явника не проводиться.

Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами мають бути передбачені в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити чинному законодавству, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку. Якщо це передбачено в тексті договору, то розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 р. (публікація Міжнародної торгової палати №500 у частині, що не суперечить чинному законодавству, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку).

За операціями з акредитивами всі заінтересовані сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку.

непокритий - акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив вважається безвідкличним. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, У разі недодержання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара. Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банку-емітента. Безвідкличний акредитив є твердим зобов'язанням банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітенту та додержано строків і умов акредитива.

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву на акредитив за встановленою формою не менше ніж у трьох примірниках та в разі відкриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення. Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально. Реквізити, передбачені формою заяви, є обов'язковими, тому в разі відсутності одного з них акредитив не відкривається і заява повертається заявникові без виконання. Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, то заявник подає до банку-емітента, крім заяви, платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Акредитив вважається відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення про відкриття та умови акредитива бенефіціару.

Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою на акредитив, і дата повідомлення бенефіціару мають збігатися. Банк-емітент інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива шляхом надсилання йому електронною поштою (електронне повідомлення), або іншими засобами зв'язку, що передбачені договорами між банками, заяви або повідомлення. Заяву або повідомлення банк-емітент надсилає авізуючому банку не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта. У повідомленні мають бути зазначені номер акредитива, усі його умови, спосіб платежу, місце виконання та строк дії акредитива. Повідомлення має містити повноваження авізуючого банку щодо виду акредитивної операції.

Про відкриття та умови акредитива виконуючий (авізуючий) банк повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом. Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо додержання всіх умов акредитива і в разі порушення хоч би однієї з умов не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями. Зазначене повідомлення має містити повний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки. У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який у випадках, передбачених законодавством, складається банком для оформлення внутрішньобанківських операцій, операцій щодо списання коштів з рахунку платника, здійснення договірного списання коштів з рахунку свого клієнта на підставі його письмового доручення або розпорядження стягувача про списання коштів з рахунку платника. За несвоєчасне списання (зарахування) коштів з рахунків (на рахунки) клієнтів банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та укладеними договорами. Платник несе відповідальність перед банком, що його обслуговує, згідно з укладеним між ними договором.

Банк, що обслуговує ініціатора, у разі виникнення обґрунтованої підозри ініціювання переказу без законних підстав має право дати (письмово або в електронному вигляді) вказівку банку, що обслуговує отримувача, зупинити зарахування суми переказу на рахунок отримувача або, якщо вона вже зарахована, заблокувати на строк до п'яти робочих днів відповідну суму коштів на рахунку отримувача до з'ясування всіх обставин.

За необґрунтованість примусового списання (стягнення) коштів, недостовірність даних, зазначених у розрахункових документах, стягувач несе відповідальність згідно з чинним законодавством та відшкодовує збитки, завдані внаслідок безпідставного примусового списання (стягнення) коштів, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Як платіжні інструменти можуть також розглядатися банківські платіжні картки та векселі.

Національний банк України своєю постановою від 27 серпня 2001 р. затвердив порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосуванням. Чинним законодавством передбачено, що на території України застосовуються платіжні картки, емітовані членами внутрішньодержавних платіжних систем, та платіжні картки, емітовані членами міжнародних платіжних систем (резидентами та нерезидентами України). Для здійснення безготівкових розрахунків та видачі готівки із застосуванням платіжних карток в Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські одноемітентні та багатоемітентні платіжні системи.

Банки, клірингові та інші установи, що надають фінансові послуги із застосуванням платіжних карток, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цих системах. Укладення таких договорів здійснюється згідно з чинним законодавством України. Емісія платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням у межах України проводиться банками, що мають банківську ліцензію Національного банку України. За наявності такої ліцензії банки мають право здійснювати емісію платіжних карток і проводити операції з їх використанням без отримання дозволу на здійснення цих операцій. Банки-резиденти мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем і здійснювати емісію платіжних карток міжнародних платіжних систем, призначених для застосування за межами України, за наявності банківської ліцензії і за умови отримання письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Строки проведення переказу за допомогою платіжних карток визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між членами та учасниками платіжної системи. При цьому строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, виконується у строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується у строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Законодавство передбачає кілька видів платіжних карток. Зокрема, фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, емітент надає особисті платіжні картки, а юридичним особам і фізичним особам-підприємцям - корпоративні платіжні картки. У разі застосування дебетової схеми обслуговування для клієнтів відкриваються окремі картрахунки, що ведуться в режимі поточних рахунків, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. У разі застосування кредитної схеми клієнтам відкриваються окремі картрахунки.

Клієнти-резиденти можуть відкривати картрахунки за межами України й отримувати платіжні картки, емітовані нерезидентами, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством України про валютне регулювання.
Отримати готівку можна як у банківській установі, так і через встановлений термінал, а також з банкомата. Законодавство передбачає обов'язкові реквізити чека банкомата: ідентифікатор банку або інші реквізити, що дають змогу його ідентифікувати; номер банкомата; дата здійснення операції; сума та валюта операції; реквізити платіжної картки (допустимі правилами безпеки платіжної системи); код, що ідентифікує операцію у платіжній системі.

Список літератури

банк готівка платіжний картка

1. Банківська справа / За ред. Р.І. Тиркала. - Тернопіль: Карт-бланш, 2001. -316 с.

2. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с

3. Гроші. Фінанси. Кредит: Навч.-метод, посібник / М.М. Александрова, С.О. Маслова. - 2-е вид., переробл. і доп. - К.: ЦУЛ, 2002. - 336 с.

4. Операції комерційних банків: Навч. посібник / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. - К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 500 с.

5. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.

6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Постанова №637 Правління НБУ від 15.12.2004 р.

7. Прасолова С.П. Банківські операції.: навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2013 - 568 с.

8. Ринок фінансових послуг: Теорія і практика: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - 616 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Організація грошових розрахунків в діяльності підприємства. Сутність готівкової та безготівкової форм розрахунків. Аналіз здійснення фінансових розрахунків (на прикладі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"). Рекомендації щодо вдосконалення фінансових розрахунків.

    курсовая работа [81,9 K], добавлен 18.05.2015

  • Роль безготівкових розрахунків в господарському обороті. Коефіцієнти фінансової незалежності, стійкості, інвестування, забезпеченості оборотних активів, маневрування. Електрона система та вплив структури безготівкових розрахунків на фінансове становище.

    курсовая работа [57,2 K], добавлен 12.07.2010

  • Економічна сутність та умови організації безготівкових розрахунків, їх роль у господарському обороті. Форми безготівкових розрахунків і способи платежу у ТОВ "АПК Савинська". Аналіз та оцінка фінансового стану розрахунків і платоспроможності підприємства.

    курсовая работа [112,3 K], добавлен 22.04.2016

  • Поняття про грошовий обіг та його різновиди. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку системи безготівкових розрахунків у національній економіці України. Акредитивна, інкасова та переказна форма розрахунків. Показники аналізу грошового обігу.

    курсовая работа [210,7 K], добавлен 26.10.2014

  • Аналіз фінансового стану приватного підприємства агрофірми "Нива", форми безготівкових розрахунків і порядок оформлення розрахункових операцій; організація зберігання грошових засобів, оперативна робота та контроль за їх раціональним використанням.

    курсовая работа [45,8 K], добавлен 08.02.2011

  • Поняття безготівкових розрахунків, їх основні види, порядок відкриття. Здійснення операцій по поточному рахунку банка, документування і облік безготівкових операцій. Автоматизовані системи обробки економічної інформації засобами програмного забезпечення.

    курсовая работа [85,0 K], добавлен 27.03.2014

  • Методологія системи розрахунків з використанням безготівкових та готівкових платіжних інструментів. Аналіз системи розрахунків на підприємстві, її вплив на ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість. Впровадження схем вексельного обігу.

    магистерская работа [6,8 M], добавлен 06.07.2010

  • Сутність безготівкових і готівкових грошових розрахунків підприємства, нормативно-правова база, законодавче регулювання. Організаційно-економічна характеристика та аналіз форм використання грошових розрахунків у ВАТ "БудСтрой", оцінка грошового обороту.

    курсовая работа [86,3 K], добавлен 07.02.2012

  • Грошові розрахунки в діяльності підприємств. Види рахунків, що відкриваються в установах банків. Принципи організації безготівкових розрахунків. Готівково-грошові розрахунки. Розрахунково-платіжна дисципліна. Поточний валютний рахунок підприємства.

    реферат [33,5 K], добавлен 02.08.2009

  • Структура управління та організація економічної роботи кредитної спілки "Захід-Інвест". Фінансові результати та їх використання. Організація грошових розрахунків. Фінансове планування в кредитній спілці. Характеристика виконуваних робіт під час практики.

    отчет по практике [39,7 K], добавлен 20.10.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.