25700+1120+360=27180 дол.

Порівнявши суми податків на прибуток по двох більших підприємствах, можна зробити другий попередній висновок: за однакового річного оподатковуваного прибутку податок, сплачуваний українським підприємством, не набагато перевищує податок, сплачуваний аналогічним американським підприємством. І тільки тоді, коли прибуток наблизиться до одного мільйона доларів на рік, ставка оподаткування американського підприємства перевищить ставку оподаткування українського, і, отже, американське підприємство сплатить більший податок, ніж українське, у якого ставка податку не зміниться і воно сплатить до державного бюджету ті самі 30% від суми оподатковуваного прибутку.

Порівняння суми податків із загальним прибутком кожної пари підприємств показує, що мале українське підприємство віддає до держбюджету 30 %, а американське--близько 14%. По більших підприємствах результати ближчі -- 30 % і 21 % відповідно. І тільки по дуже потужних підприємствах, прибуток яких наближається до мільйона доларів на рік, результати стають іншими -- податок американського підприємства може перевищувати податок українського.

У підсумку можна констатувати, що американське податкове законодавство дійсно стимулює створення і розвиток малих підприємств, встановлюючи їм менший податок на прибуток, ніж великим. Такого стимулюючого впливу українське податкове законодавство не має.

Розрахунки по прямому оподаткуванню дають змогу зробити висновок про те, що система прямого оподаткування в Україні є однією з головних причин бідності населення і фінансової нестійкості господарюючих суб'єктів, особливо малих підприємств. При таких прямих податках навіть найпрацелюбніший підприємець і найкваліфікованіший працівник втрачають інтерес до продуктивної праці і шукають інші можливості заробітку.

3.2 Шляхи удосконалення системи прямого оподаткування України у напрямку інтеграції в Європейське Співтовариство

Друга половина XX сторіччя ознаменувалася створенням і стрімким розгортанням інтеграційних об'єднань у Західній Європі. В підвалини цих процесів закладені глибинні фактори, що пов'язані з об'єктивними потребами розвитку виробництва, торгівлі, сфери послуг, соціальної інфраструктури.

Специфічні риси інтеграції -- її регіональний характер, тенденція розвиватися в тих регіонах, де є необхідні економічні і політичні передумови, й об'єднувати переважно сусідні, територіальне близькі країни, на відміну від міжнародного співробітництва в інших його проявах, здатного виникати між різними країнами чи регіонами.

Інтеграція може відбуватися між подібними, однорідними за соціально-економічним змістом державами або між країнами, які мають визначені спільні соціально-політичні інтереси і цілі. Вчені провідних економічних шкіл розглядали її з різних підходів. Так, представники неоліберального напрямку визначали інтеграцію як усунення перешкод на шляху вільної гри ринкових сил, неокейнсіанці же -- як процес розробки державами спільної економічної політики і переходу до наднаціональної, наддержавної влади. Проте в середині 70-х років дійшли висновку: "Інтеграція - складне явище, що охоплює й інтегруючу дію ринкових сил, і поступовий процес узгодження економічної політики урядами країн-учасниць".

Інтеграція передбачає створення міждержавних інститутів, здатних координувати дію урядів, впроваджувати в тих чи інших масштабах спільну економічну політику. Вона досконаліша, ніж інші форми міжнародної співпраці, оскільки за інших рівних умов здатна досягти значно більшого економічного ефекту. Процес інтеграції європейських країн можна розглянути на структурно-логічній схемі побудови Європейського Співтовариства (див. рис. 3.1). [19, с.125]

Рис. 3.1. Структура Європейського Співтовариства

Економічна інтеграція виявилася безальтернативною формою розвитку економічних систем європейських країн. Основними були два конкурентоспроможних підходи: перший, висунутий на початку 1950 років французьким бізнесменом і адміністратором Жаком Моне, вбачав посилення секторної інтеграції; другий підхід, за пропозицією тодішнього міністра закордонних справ Бельгії Поля-Анрі Спаака, полягав у створенні Спільного ринку. Час підтвердив життєздатність обох підходів. Після зустрічі у Мессіні 1955 року міністрам закордонних справ вдалося домовитися про інтеграцію у галузі ядерної енергетики та створення митного союзу та Спільного ринку.

Обов'язковими умовами такого союзу є відміна мита і кількісних обмежень у взаємній торгівлі країн-учасниць, встановлення єдиного митного тарифу, проведення спільної торгової політики щодо третіх країн. Виконання цих домовленостей необхідно для забезпечення сприятливих умов розвитку національних економік держав-учасниць. З одного боку, з'являється можливість виробляти продукцію в розрахунку на більший за розміром ринок інтеграційного угруповання, з іншого -- надає захист від конкурентів із третіх країн.

Аналіз розвитку податкових систем європейських країн свідчить про зростаючу роль прямого оподаткування, насамперед прибуткового оподаткування доходів громадян. Зростаюча податкова культура і свідомість платників прямих податків дає змогу забезпечувати сталі надходження до бюджету і використовувати податки як інструменти, що стимулюють прискорення науково-технічного прогресу, збільшення зайнятості, рівномірний розвиток територій та ін. Порівняння існуючих систем оподаткування громадян в ЄС і Україні виявляє багато суперечностей, які повинні бути вирішені найближчим часом. Середня ставка в Україні прибуткового податку з фізичних осіб у 2008--2009 роках -- 16,5%, а в європейських країнах не менше 30%. Проте Україна не має можливості застосовувати сьогодні більші ставки податку, оскільки доходи населення надзвичайно низькі, в 2008 році реальні доходи після оподаткування скоротилися на 5,8% порівняно з 2007 роком. А в розвинутих європейських країнах протягом останніх десятиліть розмір реальної заробітної плати зростав: наприклад, у Великобританії з 1955 року по 1996 рік -- в 1,8 разу; у Франції -- в 2,4; у Німеччині та Італії -- в 2,8 разу. В 2000-ті роки ці процеси зберігали свою динаміку в країнах ЄС, реальна погодинна зарплата робітників в обробній промисловості зросла на 7% порівняно з 1995 роком [19, с.126]. Із зростанням доходів громадян зростала й частка прибуткового податку в податкових надходженнях бюджетів країн Спільного ринку. Середній показник його частки в ЄС зріс із 22,1% в 1980 році до 26,1 % в 2000 році. Особливо швидкими темпами податкові надходження зростали в Італії - 2,1, Ірландії - 1,7, Греції - 1,3 разу [19, с.126]

Таблиця 3.3

Динаміка частки особистого прибуткового податку в податкових надходженнях у країнах ЄС, % у 1980-2005 роках

Як свідчить досвід країн ЄС, одне з провідних місць у податкових надходженнях займає прибутковий податок з громадян, і його частка в останні десятиріччя постійно зростає. Удосконалення податкової системи України потребує реформування діючого податку на доходи фізичних осіб.

Важливим напрямком реформування національного оподаткування є перехід до оподаткування сукупного валового доходу платника податку, який включає суму доходу з усіх джерел у грошовій, матеріальній і нематеріальних формах. Досвід розвинутих країн свідчить, що система прибуткового оподаткування громадян часто охоплює і доходи від володіння житловими будинками, приміщеннями для професійного використання, сільськогосподарськими землями та будівлями. Кожному виду нерухомості відповідає розмір доходу, що береться до розрахунку незалежно від того, чи був дохід реально отриманий, чи ні. Такий механізм забезпечує ефективне функціонування ринку нерухомості й надходження до бюджетів.

Воднораз проведення обґрунтованої політики стосовно використання дозволених вирахувань із сукупного валового доходу, яка б відповідала вимогам соціально-економічного розвитку держави, сприяло б зростанню нагромаджень та заощаджень населення. Зважаючи на демографічну ситуацію в Україні, стан здоров'я населення, варто застосовувати пільги на дітей і осіб похилого віку, на проведення лікування і оздоровчих заходів. Із сукупного оподатковуваного доходу пропонуємо вираховувати відповідно до встановлених законодавством меж витрати на соціальне, пенсійне, медичне страхування, вартість проїзду на роботу, витрати на освіту, професію.

Оскільки податкові системи розвинутих європейських країн зорієнтовані на оподаткування доходів громадян і ця тенденція має незворотний напрямок, очевидним для України є приділення особливої уваги такому виду оподаткування. І головним моментом, про що свідчить європейський досвід, повинно бути стягнення податків із тієї частки доходів платників, які залишаються після забезпечення основних життєвих потреб робітника та його сім'ї. В цьому контексті повинен бути переглянутий неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на сьогодні не відповідає потребам платників.

Фіскальна політика дає змогу вирішувати задачі стратегічного характеру: встановлення оптимального співвідношення між прямими і непрямими податками, персоналізація податку залежно від платоспроможності платника. Таким стратегічним інструментом можна назвати перехід до спільного оподаткування доходу сім'ї, як бази оподаткування. Так, у Франції з 1947 року використовується система сімейного коефіцієнта, яка може послабити прогресивність оподаткування залежно від стану та наявності інших членів сім'ї -- дружини, дітей віком до 18 років і незалежно від віку -- інвалідів, а також військовослужбовців, студентів. Саме тому за однакового рівня доходів сім'я сплачує податок менший, ніж неодружена особа, що позитивно впливає на фінансовий стан сімейної пари. Як свідчать факти, ця допомога сім'ї збільшує рівень її доходу: в середньому сума податку знижується на 15 %, а число оподатковуваних сімей -- на 11%, причому це зниження найпомітніше для осіб із невисокими доходами [19, с.127]. В інших країнах ЄС спільне оподаткування сім'ї застосовується поряд із окремим (наприклад, Великобританія) чи застосування податкових класів, як у Німеччині, проте позитивний вплив такого підходу очевидний. Тому подібні до цих заходи мають бути відображені в новому законі про оподаткування доходів фізичних осіб. Це дасть змогу диференційовано оподатковувати різні верстви громадян залежно від сімейного стану, кількості утриманців і, отже, досягти позитивних соціальних зрушень.

За допомогою змін щодо тактики оподаткування в європейських країнах визначають правила та режими, які спрямовані на підтримку (пільги) чи покарання (штрафи) тієї чи іншої діяльності або операції чи групи платників. Широко розповсюджений тактичний інструмент -- звільнення від оподаткування певних категорій платників чи видів діяльності для заохочення інвестицій та найму робочої сили. Досить розповсюдженими формами є зниження бази оподаткування, застосування знижених ставок податку. Ці заходи можуть мати тимчасовий або перманентний характер і обумовлюються завданнями соціально-економічного розвитку держави.

Досвід країн -- учасниць ЄС засвідчив, що зниження верхньої межі оподаткування, по-перше, сприяло зростанню особистих нагромаджень населення, що дало змогу використовувати звільнені від оподаткування кошти на інвестиційні цілі. По-друге, сприяло збільшенню самого споживання, що, звичайно, дало імпульс для розвитку цілих галузей економіки, зменшило запаси товарної маси, вплинуло на зниження рівня цін. Завдяки цьому зменшився рівень інфляції, зміцніла національна валюта. Загалом у багатьох країнах збільшився неоподаткований мінімум доходів громадян, що сприяло економічному зростанню.

Впровадження податків чи зміни у податкових системах європейських країн супроводжуються широкою агітаційною компанією щодо переваг і важливості тих чи інших кроків у сфері оподаткування. До такої роботи поряд із державними податковими органами залучаються також і приватні фірми. У нас цього немає, тому більшість населення сприймає введення податків негативно. А в деяких країнах ЄС прийняття тих чи інших податкових законів можливе лише після отримання згоди населення шляхом референдуму. Розширення демократичних засад у подальшому позитивно вплине на весь податковий процес. Є підстави стверджувати, що такі форми вкрай необхідні й для України. Особливе значення щодо забезпечення стабільності й передбачуваності податкової системи України повинно справити прийняття Податкового кодексу, який передбачає зменшення кількості податків, зниження ставок, утримання від внесення частих змін у податкове законодавство, проведення політики скасування необґрунтоване великої кількості пільг, що негативно впливають на формування податкових доходів бюджету і порушують принципи оподаткування. Здійснення послідовної податкової політики з усвідомленням стратегічної мети економічної інтеграції України -- приєднання до європейських організацій -- сприятиме виходу її економіки з глибокої кризи і забезпечить умови для поступового зростання.

3.3 Напрямки реформування основних прямих податків в проекті Податкового кодексу України

Діюча податкова система України не повною мірою відповідає вимогам нинішнього стану економіки та суспільних взаємовідносин i вимагає кардинальної заміни окремих елементів податкових механізмів. При цьому не обов'язково повністю замінювати чинні елементи податкової системи, оскільки це може призвести до хаосу, знищення звичних для платників податків механізмів.

Зважаючи на те, що прийнятий у 1997 році Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в основному відповідає світовим вимогам щодо оподаткування прибутку (доходу) підприємств, при підготовці розділу проекту Податкового кодексу України, яким регулюється справляння цього податку, не ставилася мета вносити кардинальні зміни до порядку його справляння, а лише передбачалося його вдосконалити. Зокрема, перед розробниками цього розділу проекту Кодексу ставились такі головні цілі: по-перше, послабити податкове навантаження на платників податків за рахунок зниження ставки податку на прибуток підприємств; по-друге, зробити цей податок нейтральним по відношенню до всіх категорій платників податків шляхом скасування цілої низки пільг та винятків в оподаткуванні; по-третє, спростити адміністрування податку на прибуток підприємств.

Для вирішення зазначених проблем у проекті Кодексу запропоновано ряд змін до діючого сьогодні порядку справляння податку на прибуток. Наприклад, передбачено знизити ставку податку на прибуток підприємств з 30 до 20 відсотків, а ставку оподаткування дивідендів - з 30 до 15 відсотків.

З метою запобігання різкому зниженню надходжень до бюджету від цього податку передбачено поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств. Так, протягом першого року дії Кодексу після набрання ним чинності запропоновано податок на прибуток сплачувати за ставкою 25 відсотків, як зазначалося в попередньому пункті.

Зазначимо, що передбачена проектом Кодексу ставка податку на прибуток є значно нижчою від діючих ставок цього податку в більшості європейських країн. Наприклад, у Бельгії ставка податку на прибуток становить 39 відсотків, у Росії, Німеччині, Іспанії - 35 відсотків, Австрії - 34 відсотки, Франції - 33 відсотки, Данії - 32 відсотки.

Безумовно, істотне зниження ставки податку на прибуток підприємств неминуче призведе до зменшення надходжень від цього податку до бюджету у перші роки після прийняття Податкового кодексу. Однак світова практика свідчить, що введення нових економічних реформ приносить очікуваний ефект не одразу, а через певний час. Компенсацією втрат перехідного періоду стане розширення бази оподаткування, основу якої становитимуть скорочення податкових пільг i залучення до оподаткування капіталів, що знаходяться у тіньовому обороті [33, c.53-55].

Враховуючи, що проблеми соціального захисту та економічної підтримки окремих галузей економіки слід вирішувати шляхом надання адресної соціальної допомоги, збільшення бюджетного фінансування на основі забезпечення достатніх надходжень до бюджету, а не шляхом викривлення загальноприйнятих схем оподаткування, у проекті Кодексу запропоновано скасувати цілу низку податкових пільг i за рахунок цього розширити базу оподаткування.

У процесі підготовки проекту Кодексу переглянуто діючий перелік податкових пільг та винятків із загальних правил оподаткування i вилучено ті з них, які безпосередньо не мають соціальної та інвестиційної спрямованості або запроваджені з метою часткового розв'язання проблем, пов'язаних із нестачею бюджетних асигнувань на ті чи інші цілі. Крім того, уточнено перелік доходів та витрат, які дозволяється враховувати при визначенні оподатковуваного прибутку підприємств.

Для спрощення адміністрування податку на прибуток підприємств проектом Кодексу передбачається подання декларації з податку на прибуток один раз на рік за підсумками звітного року не пізніше 25 лютого року, наступного за звітним. При цьому для забезпечення рівномірного надходження цього податку до бюджету протягом року передбачено проведення щомісячних авансових платежів, розмір яких розраховуватиметься виходячи з результатів господарської діяльності платника за попередній рік i підлягатиме коригуванню залежно від того, збільшилися чи зменшилися доходи платника протягом звітного року.

Щоб запобігти несплаті авансових платежів протягом року або сплаті їх у неповному розмірі, проектом Кодексу передбачається встановити відповідальність за такі порушення у вигляді штрафних санкцій та пені у разі, якщо недоплата з авансових платежів порівняно з розміром податку на прибуток, перерахованим за результатами звітного року, перевищуватиме 30 відсотків.

Водночас проектом Кодексу передбачено зберегти щоквартальне подання декларації з податку на прибуток та щоквартальну сплату податку для підприємств, які мали від'ємне значення об'єкта оподаткування за минулий рік (тобто збиткових підприємств), а також для новостворених підприємств протягом першого року їх діяльності.

А для підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, проектом Кодексу передбачено, що вони сплачуватимуть податок на прибуток за підсумками звітного податкового року. Враховуючи вищезазначене, ці підприємства не нараховуватимуть та не сплачуватимуть авансові платежі. Таким чином, для цих підприємств встановлюється порядок оподаткування, який сприятиме їх зацікавленості у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі здійснення цими підприємствами діяльності іншої, ніж виробництво сільгосппродукції власного виробництва, вони сплачуватимуть податок на прибуток від цієї діяльності у загальновстановленому порядку.

Крім того, проектом передбачено змінити порядок визначення дати збільшення валового доходу i валових витрат виробництва та обігу. Зокрема, дата виникнення валового доходу визначатиметься у момент передачі права власності на продукцію (товари, інші активи). При цьому валові витрати визнаватимуться витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, будуть відображатися у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були фактично здійснені. Такий підхід при визначенні дати збільшення валового доходу i валових витрат дасть можливість узгодити бухгалтерський та податковий облік, що значно спростить для платника ведення податкового обліку [34, c.71-73].

Відповідно до положень проекту Кодексу сума податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, зменшується на суму вартості торгового патенту на провадження деяких видів підприємницької діяльності. Тобто вартість торгового патенту є складовою частиною податку на прибуток. Тому в проекті Кодексу порядок патентування деяких видів підприємницької діяльності подано в розділі «Податок на прибуток підприємств» як спеціальний порядок справляння цього податку. При цьому зазначене зменшення податку на прибуток запропоновано застосовувати лише до прибутку, одержаного від того виду діяльності, на який придбано патент.

Враховуючи, що відповідно до положень проекту Кодексу суб'єкти малого підприємництва мають можливість використовувати спрощену систему оподаткування, подальше застосування спеціального торгового патенту проектом Кодексу не передбачається.

13 липня 2000 року Верховна Рада України ухвалила проект Податкового кодексу в першому читанні з урахуванням ряду застережень та пропозицій, які знайшли відображення в постанові Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України». Проте з деякими пропозиціями, в тому числі й щодо податку на прибуток підприємств, принципово не можна погодитись, оскільки вони призведуть до значних втрат бюджетних надходжень та до ускладнення адміністрування податків. Зокрема, не можуть бути підтримані пропозиції щодо запровадження менш суворої регламентації переліку витрат, на які платник податку зменшує валовий дохід при визначенні оподатковуваного прибутку, та збільшення норм амортизації. Запропонований проектом Кодексу порядок визначення валових витрат дає змогу платникові податку відносити всі витрати, пов'язані з його господарською діяльністю, до валових витрат виробництва та обігу [36, с.29].

Стосовно пропозиції щодо усунення регламентації списання витрат подвійного призначення, зокрема витрат на експлуатацію легкових автомобілів, пально-мастильні матеріали, поліпшення та ремонт легкових автомобілів, а також витрат на рекламу та презентації, на відрядження, заміну товару по гарантії, спецодяг працівників, науково-технічне забезпечення діяльності тощо, то вона, на нашу думку, є неприйнятною, оскільки призведе до необґрунтованого звуження бази оподаткування i, як наслідок, - до втрат бюджету.

Запропоноване в постанові збільшення норм амортизаційних відрахувань також неминуче призведе до зниження надходжень від податку на прибуток. Враховуючи те, що проектом Кодексу передбачено можливість застосування платником податку прискореної амортизації основних фондів групи 3 і не передбачено централізації нарахованих амортизаційних відрахувань i застосування понижуючих коефіцієнтів до норм амортизації, вважаємо недоцільним на даному етапі збільшувати норми амортизації.

Зазначимо, що автоматичне збільшення норм амортизації без урахування специфіки окремих галузей не тільки не покращить їх економічне становище, а навпаки - зробить їх неконкурентоспроможними. Це, зокрема, стосується підприємств, які здійснюють перевезення морськими, річковими та повітряними суднами. З метою вирішення зазначеної проблеми проектом Кодексу морські та річкові судна віднесено до першої групи основних фондів. До Комітету Верховної Ради України з питань фінансів i банківської діяльності надійшли пропозиції від Комітету з питань будівництва, транспорту i зв'язку щодо віднесення до першої групи основних фондів повітряних суден [13, с.9].

Враховуючи важливість Податкового кодексу для економіки країни, при підготовці проекту до другого читання у Верховній Раді України повинні бути розглянуті всі пропозиції «за» i «проти». Тобто їх необхідно ретельно обґрунтувати, прорахувати можливі втрати та економічний ефект, щоб досягти збалансованості інтересів бюджету i конкретного підприємця.

В умовах економічної нестабільності, існування різного роду механізмів приховування прибутків та ухилення від сплати податків удосконалення системи оподаткування в Україні та підвищення її ефективності мають іти шляхом пошуку більш надійних та стабільних джерел сплати податків. Одним із пріоритетних напрямів податкової реформи має стати реальне зменшення податкового тиску на економіку за допомогою розширення переліку об'єктів оподаткування.

З метою реалізації цих завдань, а також забезпечення достатніх надходжень до бюджету у проекті Податкового кодексу України, підготовленому урядом, передбачено запровадження податку на майно. Хоча майнові податки непопулярні серед населення та неоднозначно сприймаються власниками, їх уведено в усіх країнах з ринковою економікою.

У нинішніх економічних умовах майнові податки мають застосовуватися не як фінансові важелі, спрямовані проти формування власника i власності, а як доповнення до оподаткування прибутку та інструмент найповнішого стягнення податків. Податок на майно не є новим, його передбачено у складі загальнодержавних податків i зборів Законом України «Про систему оподаткування» вже з 1994 року, коли Україна взяла курс на економічні реформи. Тобто питання оподаткування нерухомості стало актуальним, коли громадяни одержали право мати стільки нерухомого майна, скільки їм дозволяють доходи.

При розробці положень розділу «Податок на майно» проекту Кодексу за основу взято чинне законодавство щодо стягнення плати за землю та законопроекти про податок на нерухоме майно (нерухомість).

У проекті Податкового кодексу як об'єкти обкладення податком на майно запропоновано вважати земельні ділянки, житлові будинки або їх частини (квартири), садові будинки, дачі, гаражі тощо, а також споруди - матеріальні об'єкти, що підпадають під визначення першої групи основних фондів згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Платниками податку у проекті Кодексу визначено власників нерухомості, а в окремих випадках - користувачів. Якщо нерухоме майно перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку за належну частку буде кожна з цих осіб. А у разі коли нерухоме майно перебуває у спільній власності фізичних осіб, платником податку за належну їй частку вважатиметься одна з них, визначена за згодою цих осіб. При цьому всі власники зазначеного майна нестимуть солідарну відповідальність за виконання обов'язків, пов'язаних зі сплатою податку.

Згідно з проектом Кодексу платниками податку визнаватимуться також фізичні особи - власники майна, що є об'єктом оподаткування, незалежно від того, як саме ці фізичні особи здійснюють володіння, користування або розпорядження цим майном. При цьому відсутність у таких осіб документів, що підтверджують право власності на зазначене майно, не може бути підставою для невизнання цих осіб платниками податку за це майно, якщо фактично ці особи володіють, користуються та розпоряджаються ним.

Позитивним в оподаткуванні майна є те, що органам місцевого самоврядування надано право встановлювати ставки оподаткування будівель i споруд. При цьому слід зазначити, що Постановою Верховної Ради України від 13.07.2000 p. № 1868-III «Про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України», якою проект Податкового кодексу України прийнято у першому читанні, передбачено встановлення єдиних ставок податку на нерухоме майно на рівні 0,5-1 відсотка бази оподаткування [28, c.107-109].

Передбачається, що джерелом сплати податку є доходи фізичних i юридичних осіб. У зв'язку з цим порядок обчислення та сплати податку взаємоузгоджено з оподаткуванням доходів фізичних осіб та прибутку юридичних осіб. Зокрема встановлено, що нарахування податку фізичним особам провадиться органами державної податкової служби на підставі даних декларацій про доходи та майно, в яких зазначається інформація про майно, яке перебуває у їх власності (користуванні) на день подання декларації. Необхідно зазначити, що за допомогою податку на майно уряд має намір навести порядок у сфері нерухомості як фізичних, так i юридичних осіб. Громадянам не слід боятися цього податку. По-перше, ставки податку на будівлі i споруди не можна назвати «драконівськими». Слід лише правильно провести інвентаризацію будівель i споруд та їх оцінку. По-друге, передбачені проектом соціальні пільги для фізичних осіб виводять з числа платників податку більшість населення, яка має у своїй власності нерухомість.

Таким чином, в умовах відсутності реформ у системі оплати праці та значної заборгованості по заробітній платі цей податок зорієнтовано на найзаможніших громадян. Наприклад, не підлягатимуть оподаткуванню будівлі, розташовані на території населених пунктів з чисельністю постійного населення 50 тис. i більше, у розрахунку 21 м2 загальної площі такої будівлі на кожного члена сім'ї плюс 10,5 м2 на сім'ю, але не менше 80 м2 загальної площі у випадках проживання однієї самотньої особи або двох осіб пенсійного віку. Тобто такий підхід спрямовано на оподаткування великих квартир та будинків i стосується тільки тих громадян, які мають значні надлишки площі.

За будівлі, розташовані на території населених пунктів з чисельністю постійного населення менше 50 тис., розмір податку зменшуватиметься на суму, обчислену виходячи з 40 м² загальної площі такої будівлі на кожного члена сім'ї плюс 10,5 м² на сім'ю. Для однієї самотньої особи або двох осіб пенсійного віку, що проживають у таких населених пунктах, база оподаткування зменшуватиметься на 120 м² загальної площі будівлі. Не обкладатимуться податком нежитлові приміщення, які використовуються для утримання свійських тварин i птахів, зберігання садового та іншого господарського інвентаря, для льохів, інших господарських цілей, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

База оподаткування будівель, які використовуються сім'ями як садові будинки, зменшується на суму, обчислену виходячи з 80 м2 загальної площі. Щодо порядку оподаткування земельних ділянок кардинальних змін в проекті Кодексу не передбачено. Введення податку на будівлі i споруди значно скоротить випадки ухилення від оподаткування доходів фізичних осіб, оскільки цей податок є своєрідним показником реального, а не формально задекларованого майна громадян.

Враховуючи, що нерухомості притаманні такі риси, як візуальна наочність, постійність місцезнаходження, тривалість існування, державна реєстрація, вона є ідеальним об'єктом оподаткування. Тому є підстави вважати, що податок на майно в частині будівель i споруд, поряд із земельними ділянками, стане стабільним i прогнозованим джерелом поповнення доходів бюджету. Оскільки проектом Податкового кодексу цей податок закріплюється за місцевими бюджетами, його введення дасть можливість створити реальну фінансову базу для органів місцевого самоврядування та наповнити реальним змістом продекларовану самостійність місцевих органів влади. Разом з тим необхідно визнати, що органи виконавчої влади сьогодні ще не готові до введення в дію податку на майно в частині оподаткування будівель i споруд, тому для проведення необхідних заходів потрібно принаймні рік [28, c.108].

Крім того, з метою вирішення проблем щодо введення податку на майно відповідним міністерствам i відомствам необхідно внести зміни до чинних законопроектів та розробити цілий ряд нових нормативно-правових актів. Особливо це стосується оподаткування фізичних осіб. Зокрема, слід розробити методику i провести оцінку вартості будівель - об'єктів оподаткування, створити інформаційну базу даних про об'єкти нерухомості та платників цього податку, здійснити технічне та програмне забезпечення адміністрування цього податку. Враховуючи значний обсяг підготовчої роботи, вважаємо, що введення в дію податку на майно в частині будівель i споруд можливе не раніше 2002 року.

На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, пожвавлення підприємництва, посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла нагальна потреба невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного і раціонального податкового законодавства.

Основи формування правового середовища нової ідеології оподаткування закладено у проекті Податкового кодексу України, з прийняттям якого Верховною Радою Україна увійде в нове тисячоліття з сучасним, цивілізованим податковим законодавством - виваженим, економічно обґрунтованим і прийнятним для всіх суб'єктів податкового процесу. Стосовно оподаткування фізичних осіб проектом Податкового кодексу передбачається зниження рівня оподаткування громадян з відносно низькими доходами, перегляд ставок оподаткування, існуючих пільг і положень щодо оподаткування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, тощо. Зокрема, замість діючих п'яти ставок оподаткування - 10, 15, 20, 30 і 40 відсотків передбачається введення двох ставок - 10 і 20 відсотків. Гранична ставка податку пропонується на рівні 20 відсотків, тобто на рівні оподаткування прибутку підприємств, з одночасним розширенням бази оподаткування та упорядкуванням установлення пільг на доходи фізичних осіб для всіх груп платників. Максимальна ставка податку застосовується на значні доходи [16, с.98].

В умовах активного формування приватного сектору економіки застосування максимальної граничної ставки оподаткування у розмірі 20 відсотків створить сприятливі умови для розвитку підприємницької діяльності громадян та зробить можливим розширення бази оподаткування за рахунок включення доходів, які раніше не оподатковувалися.

Пасивні доходи, тобто доходи, що виплачуються фізичним особам як дивіденди, проценти на залучені у них кошти та роялті не включатимуться до складу сукупного оподатковуваного доходу і оподатковуватимуться за фіксованими ставками у джерела виникнення доходу.

Крім того, ставки податку та податкова шкала не переглядатимуться протягом бюджетного року, а розміри сукупного оподатковуваного доходу за рік, наведені у податковій шкалі, підлягатимуть щорічній індексації на коефіцієнт індексації, виходячи з розміру інфляції за звітний рік у разі, якщо річний рівень інфляції перевищуватиме 10 відсотків.

Механізм надання пільг щодо податку на доходи фізичних осіб, закладений у проекті Податкового кодексу України, передбачає зменшення нарахованого податку на суму податкових соціальних пільг, не зменшуючи при цьому рівня існуючих пільг щодо цього податку для соціально вразливих груп населення. Зокрема для фізичних осіб, місячний дохід яких не перевищує 540 гривень, запроваджується податкова соціальна пільга у розмірі 10 відсотків від мінімальної заробітної плати.

Поряд з тим застосовується додаткове зниження оподаткування у відсотках від мінімальної заробітної плати для окремих категорій осіб, захищених соціальними пільгами відповідно до чинного законодавства. Зокрема, такі додаткові пільги передбачено на кожну дитину віком до 16 років для батьків, самотніх матерів чи батьків (опікунів, піклувальників) або осіб, які утримують дитину-інваліда.

Для ветеранів війни, інвалідів, учасників бойових дій тощо, крім податкової соціальної пільги у розмірі 10 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановлюються додаткові податкові соціальні пільги у розмірі 20 відсотків однієї мінімальної заробітної плати. Причому зазначені платники податку, які мають право на зменшення суми нарахованого податку на суму податкових соціальних пільг з двох і більше підстав, можуть використати таке зменшення на підставі, що передбачає найбільший розмір виключення із суми нарахованого податку.

Відповідно до проекту Податкового кодексу передбачається надання права органам державної податкової служби визначати податкові зобов'язання платників податків, використовуючи оцінку їх витрат, зокрема на особисті потреби та потреби сім'ї, якщо встановлено, що вони перевищують задекларований рівень сукупного (валового) доходу у звітному періоді на 100 мінімальних заробітних плат. Зазначена оцінка провадиться за фактами витрат на придбання і утримання нерухомого та іншого майна, зокрема, транспортних засобів, коштовностей, землі, фондових та валютних цінностей, предметів старовини і мистецтва, корпоративних прав та ін. цілі.

З метою стимулювання будівництва індивідуального житла проектом Кодексу передбачається виключення з сукупного доходу фізичних осіб - платників податку відсотків, сплачених ними за користування іпотечними кредитами, одержаними для будівництва такого житла (будинків, квартир).

Відповідно до положень проекту Податкового кодексу щодо порядку оподаткування операцій з продажу нерухомого майна, що перебувало у власності фізичної особи на день набрання чинності цим Кодексом, дозволяється визначати оподатковуваний дохід від продажу майна за загальними правилами шляхом зменшення ціни продажу на ціну придбання майна у разі наявності у платника документів, що підтверджують витрати на придбання майна, або шляхом застосування податкових соціальних пільг, виражених у мінімальних заробітних платах.

Для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, проект Кодексу передбачає два можливих варіанти оподаткування, які підприємець обирає самостійно: або шляхом обчислення податкових зобов'язань за прогресивною шкалою ставок, або шляхом сплати єдиного податку. Причому відповідно до проекту Кодексу правом сплати єдиного податку можуть скористатися і фізичні особи, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, але мають бажання незначний час провадити окремі види діяльності [36, c.29].

Створення різних умов (способів) оподаткування та розширення можливостей сплати єдиного податку, передбачених проектом Кодексу, значно знизять як податковий тиск, так і адміністративне навантаження з боку контролюючих органів (у вигляді кількості перевірок) на фізичних осіб.

Передбачено також, що сукупний дохід буде зменшуватися на суму вартості втраченого майна, яке було застраховано. Оскільки втрачене майно компенсується страховими платежами, то до складу валового доходу платника податку включатимуться страхові відшкодування, а до складу витрат - вартість втраченого майна. Згідно з проектом Кодексу встановлюється щорічне декларування доходів фізичних осіб за умови одержання крім доходів за місцем основної роботи доходів з інших джерел, якщо вони перевищують 12 мінімальних заробітних плат на рік.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13.07.2000 р. № 1868-ІІІ проект Податкового кодексу України прийнято в першому читанні з урахуванням пропозицій, викладених у п. 1 цієї Постанови. Зокрема, запропоновано доповнити перехідні положення проекту окремим пунктом щодо проведення одноразового декларування майна фізичних осіб без документального підтвердження його вартості.

Згідно з п. 2 Постанови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності дано доручення разом з Кабінетом Міністрів України доопрацювати проект і винести його на розгляд парламенту у другому читанні з урахуванням поданих у встановленому порядку пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи, а також пропозицій, викладених у п. 2 цієї Постанови. Зокрема, пропонується ставки податку на доходи фізичних осіб визначити за шкалою, що враховувала б розмір прожиткового мінімуму, а також за верхньою ставкою відповідала б ставці податку на прибуток, і передбачити зменшення податкового тиску стосовно фізичних осіб, що надають послуги у сфері роздрібної або оптової торгівлі, громадського харчування, фізичного оздоровлення, побутових і транспортних послуг, і застосування патенту для оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

На даний момент часу будемо чекати конструктивних дій Верховної Ради нового скликання, які привселюдно оголошують, тай в передвиборчих програмах майже в кожного кандидата окремим пунктом, і чи не найпершим, було виділено прийняття податкового Кодексу і його ефективне впровадження в дію. Але таких обіцянок ми, а особливо суб'єкти підприємницької діяльності, яким конче необхідна стабільна податкова система, вже наслухані, а конкретні дії ми побачили лише в кінці функціонування Верховної Ради України третього скликання. Отже заключне слово в впровадженні «економічної» конституції України за ВРУ четвертого скликання.

Зауважимо, що 23 грудня 2010 року в Україні був прийнятий новий Податковий кодекс України N 2856-VI, згідно якого в механізм прямого оподаткування України внесено суттєві зміни й більшість пунктів попереднього кодексу було відмінено.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи все сказане вище, можна зробити наступний висновок : прямі податки відіграють надзвичайно важливу та велику роль в ринковій економіці, саме в умовах ринкової економіки прямі податки реалізують себе на всі 100%. Країни які пішли цим шляхом ставлять на перше місце саме прямі податки а непрямі, оскільки якщо в країні переважають останні то це свідчить про її низький економічний розвиток, загальне зубожіння населення та низьку податкову культуру.

Переважання прямих податків і їх значна роль в країнах з ринковою економікою може свідчити не тільки економічний розвиток країни, а й культура населення, а особливо податкова культура. Цей фактор можна поставити поряд із фактором економічного росту. Саме податкова культура впливає на ефективність стягнення податків, масштаби ухилення від сплати, разом з іншими причинами створюють умови для підвищення ролі прямих податків. Пояснюється це тим, що надходження від основних видів прямих податків -- податків на прибуток і особистого прибуткового податку - залежать від правильності декларування доходів, а остання -- як від рівня оподаткування (помірні податки роблять економічні недоцільним ухилення від них, оскільки деякі засоби ухилення вимагають більших витрат на їхнє здійснення), так і від податкової культури. Якщо в західних країнах декларування стало невід'ємною частиною громадянського менталітету, а суспільна мораль орієнтована па публічне засудження тих, хто приховує доходи, то в розвинутих країнах, культура відносин ділового миру і громадян з державою ще не прийняла належного рівня.

Для того щоб подолати ці негативні фактори, державі необхідно здійснювати продуктивні перетворення в податковій системі. Але насамперед необхідно підняти економіку країни на рівень Європейської держави.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що прямі податки повинні відповідати наступним важливим вимогам: повинні не пригнічувати, а висувати виробництво; повинні використовуватися як державний інструмент для регулювання суспільних процесів; повинні забезпечити без дефіцитний бюджет держави.

Але на жаль, теперішні прямі податки не відповідають жодній з цих вимог. Вони суто фіскальні, тобто односторонньо орієнтовані на здобуток коштів для бюджету і в наслідок цього не забезпечують бюджет необхідними коштами. Податки у суб'єктів господарювання повинні справлятись з прибутку і в межах прибутку. Якщо справляти більш то підприємства не зможуть забезпечити навіть просте само виробництво, не говорячи вже про розвиток. В результаті товари навіть при безприбутковій роботі підприємства стають дорожчі імпортних і не знаходять збуту. Підприємства забивають всі склади товарами, несуть збитки (але сплачують до пори до часу податки!), не відновлюють оборотній капітал, скорочують виробництво, звільняють працівників і припиняють свою діяльність. Не правильні податки розвалюють підприємства і економіку в цілому.

В результаті виробництво і реальні доходи населення зменшуються, безробіття і ціни ростуть, збільшуються навантаження на бюджет.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України,1996. - 115с.

Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.97р. № 283/97-ВР., зі змінами та доповненнями внесеними згідно із законом № 683/97-ВР від 18.11.97р.

Про прибутковий податок з громадян: Декрет КМУ від 25.06.04 р. №128/94-Д.

Про основні напрямки бюджетної політики на 2012 рік (Бюджетна резолюція): постанова Верховної Ради України від 21 червня 2011 року №2538-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - №40.

Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки: Затверджено наказом Державної податкової адміністрації україни від 1 березня 2001 р. №76 // Галицькі контракти. - 2010. - №6.

Буряковский В.В. И др. Налоги. - Днепропетровск; Пороги - 2008.

Волобуев В.П. Финансовие дилеми США. - М.: Наука - 2007.

Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава - податки - бізнес. - К.; Либідь. - 2009.

Федосов В.М., Опарін В.М., та ін.Податкова система України. - К.: Либідь. - 2004.

Накай А.І., Журовський В.Л., Мірошниченко Н.І. та ін. Курс лекцій з питань оподаткування // Бібліотека журналу ”Вісник податкової служби”. - 2008. - Т.1. - С.3-102.

Тези міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми вдосконалення податкової системи України” // Бібліотека журналу ”Вісник податкової служби”. - 2006. - №10. - С.3-9.

Бизнес. - 11.05.09 р. - с.86. Концепція податкового кодексу України. Проект. - С.3-8.

Квартальні передбачення. // Жовтень. - 2011. - С.99-106.

Налоговая политика в ХХІ веке. Необходимость прогноза. // Проблемы теории и практики управления. - 2001. - № 4. - С. 120-124.

Бабич Л.. Барсук р. Податкове реформування в Україні : напрямки удосконалення // Економіка України. - 2010. - №8. - С.9-18.

Бабійчук А.Б. Напрямки вдосконалення системи оподаткування в Україні // Фінанси України. - 2008. - №10. - С.99-103.

Вдовиченко М.І. Податкове регулювання : досвід США і його використання в умовах України // Фінанси України. - 2010. - №3. - С.59-71.

Вишневський В.П., Липницький Д.В. Оцінка можливості зниження податкового тягара // Фінанси України. - 2010. - №3. - С.93-104.

Демиденко Л.М. Удосконалення прямого оподаткування у напрямку інтеграції в ЄС // Фінанси України. - 2010. - №4. - С.124-128.

Дорош Н.І. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн (Порівняльний аналіз) // Фінанси України. - 2008. - №6. - С.75-82.

Златкін Б. Податкам - стимулюючу роль // Економіка України. - 2006. - №2. - С.24-31.

Кондрат Ю., Лупіна І. Податкова політика в Україні: підходи і перспективи // Економіка України. - 2010. - №2. - С.29-34.

Лекарь С. Податок , який стосується усіх // Фінанси України. - 2009. - №5. - С.110-116.

Лелюх І. Що краще: податок на прибуток чи на витрати? // Економіка України. - 2009. - №5. - С.92-97.

Ляшенко Ю.І. Податкова діяльність держави в умовах ринкової трансформації економіки // Фінанси України. - 2009. - №12. - С.121-125.

Льовочкін С. Податкова структура в Україні та шляхи її вдосконалення // Економіка України. - 2009р. - №8. - С. 62-71.

Максимов А.С. Удосконалення системи прибуткового оподаткування в Україні // Фінанси України. - 2007. - №5. - С.86-91.

Моряк Т.П. Удосконалення оподаткування в Україні // Фінанси України. - 2008. - №11. - С.107-109.

Никитин С., Глазова Е., Степанма М. Налоги в странах рьіночной зкономики и в России. // МЄиМО. - 2006. - № 4. - С.11-17.

Огонь Ц. Фінансова політика і податки в умовах формування ринкових відносин // Економіка України. - 2010. - №1. - С.38-46.

Онишко С. Бюджетний дефіцит і напрями реформування національного оподаткування // Економіка України. - 2008. - №10. - С.86-92.

Соколовська А.М. Податкова система України в контексті світового досвіду // Фінанси України. - 2007. - №7. - С.77-89.

Соколовська А.М. Податковий кодекс, як фактор фінансової стабілізації // Фінанси України. - 2009. - №1. - С.53-55.

Соколовська А.М. Особливості проведення податкових реформ : світовий досвід і Україна. // Фінанси України. - 2008. - №12 . - С.71-80.

Ткаченко Т. Податок на прибуток і прямі іноземні інвестиції // Економіка України. - 2008. - №4. - С.26-33.

Турчинов О. Реформування оподаткування доходів громадян у сучасних економічних умовах // Економіка України. - 2006. - №2. - С.29-34.

Турчинов О.В. Реформування і оптимізація системи оподаткування в Україні // К.; НАНУ. - 2005. - С. 88-96.

Размещено на Allbest.ru