Шляхи удосконалення податкової політики підприємства

Податкова політика, як і будь-яка діяльність, що носить управлінський характер, покликана виконувати оперативні функції, функції контролю і функції планування, звідси податкову політику можна зобразити у виді трьохрівневової системи, що включає оперативні, тактичний і стратегічний елементи (рис. 1.4), у залежності від яких трансформується об'єктивна сторона процесу податкового планування, видозмінюються заходи щодо планування податків. Проекція конструкції податкової політики у виді піраміди (рис. 1.4) невипадкова, оскільки дозволяє найбільше точно відобразити наявні зв'язки і залежності, що простежуються на всіх "поверхах" податкового планування [20, с.114]. У процесі розробки податкової політик підприємства необхідний щотижневий моніторинг нормативно-правової бази, визначення бази податкових відрахувань і ставок оподатковування. Вивчення і засвоєння діючого податкового законодавства - перша й об'єктивно необхідна умова всієї діяльності з податкового планування.

Рис. 1.4. Структура податкової політики підприємства.



Керівництву підприємства необхідно знати: чи є підприємство суб'єктом податкових правовідносин? Які податки зобов'язане сплачувати підприємство? За якою ставкою і з якої бази підприємство повинне сплачувати податки? Терміни сплати податків? Пільги, що підприємство може використовувати при сплаті податків? Відповіді на поставлені запитання здебільше даються співробітником бухгалтерії, відповідальним за податковий облік, із залученням у разі потреби юридичної служби.

Таблиця 1.1 Диференціація заходів щодо розробки податкової політики підприємства

Податкове навантаження	Заходи і вимоги до персоналу	Потреба в податковому плануванні / Періодичність
10-30%	Чітке ведення бухгалтерського обліку, внутрішнього документообігу, використання прямих пільг. Рівень професійного бухгалтера. Разові консультації зовнішнього податкового консультанта.	Мінімальна, разові заходи
30-55%	Податкове планування стає частиною загальної системи фінансового управління і контролю, спеціальна підготовка (планування) контрактних схем типових, великих і довгострокових контрактів. Наявність спеціально підготовленого персоналу, контроль і керівництво з боку фінансового директора. Абонентське обслуговування в спеціалізованій компанії.	Необхідно, регулярні заходи
55-80%	Найважливіший елемент створення і стратегічного планування діяльності організації і її поточної щоденної діяльності по всіх зовнішніх і внутрішніх напрямках. Наявність спеціально підготовленого персоналу й організація тісної взаємодії з усіма службами з організацією і контролем з боку члена Ради Директорів. Постійна робота з зовнішнім податковим консультантом і наявність податкового адвоката. Спеціальна програма розвитку, обов'язковий податковий аналіз і експертиза будь-яких організаційних, юридичних або фінансових заходів і інновацій податковими консультантами	Життєво необхідно, щоденні заходи
Більш 80%	Зміна сфери діяльності і/або податкової юрисдикції	-



Крім того, необхідно складання прогнозів податкових зобов'язань організації (податковий календар) з метою оптимізації потоків податкових платежів. Податковий календар розробляється кожним підприємством самостійно з обліком галузевих і організаційно-правових особливостей. Податковий календар складається працівниками бухгалтерії, останні надають у фінансову службу підприємства щомісячний графік податкових витрат, що використовується при прогнозуванні фінансових потоків.

На тактичному рівні податкова політика є частиною загальної системи фінансового управління і контролю, здійснюється спеціальна підготовка (планування) контрактних схем типових, великих і довгострокових господарських контрактів. Зокрема, складаються прогнози податкових зобов'язань організації і наслідків планованих схем угод, що згодом враховуються при формуванні прогнозів фінансових потоків підприємств; розробляється графік відповідності виконання податкових зобов'язань і зміни фінансових ресурсів організації; прогнозуються і досліджуються можливі причини різких відхилень від середньостатистичних показників діяльності організації і податкових наслідків інновацій або проведеної угоди [8, с.217].

Заходи, проведені на поточному рівні планування, називають способами, методами, "схемами" податкової оптимізації (мінімізації податкових відрахувань). Способи податкової оптимізації різні за своєю природою й у своїй більшості вузько спрямовані на визначений сегмент податкових відносин, не торкаються усього комплексу податкових проблем.

Серед найбільш популярних методів податкової мінімізації дослідники виділяють метод заміни відносин; метод поділу відносин; метод відстрочки податкового платежу; метод прямого скорочення об'єкту оподатковування; метод делегування податкової відповідальності підприємству-сателітові; метод прийняття облікової політики з максимальним використанням наданих можливостей для зниження розміру податкових платежів; метод застосування законодавчо встановлених пільг і преференцій для різних галузей народного господарства і груп платників податків; метод зміни юрисдикції збутового управління або центра прийняття управлінських рішень підприємства у вигляді установи самостійної юридичної особи або перенос самих виробничих потужностей на користь зони пільгового режиму оподатковування і ряд інших.

Перераховані методи у своїй більшості - сепаративні (не взаємодіють у комплексі один з одним) і короткострокові; тому можна стверджувати, що представлені способи оптимізації податкового портфеля не є суттєвими заходами щодо тактичного податкового планування в повному розумінні слова, оскільки перші спрямовані на вирішення визначених, конкретних проблем, що постають перед суб'єктами господарської діяльності, у них відсутні елементи послідовності і перспективності.

Іншими словами, методи мінімізації податкових відрахувань це - дискретні складові цілісного процесу податкового планування, розташовані у визначеному порядку, що підкоряються заздалегідь установленим цільовим параметрам, взаємодіючі один з одним. Про те, що методи податкової оптимізації є заходами процесу податкового планування, можна говорити лише у випадку їхньої упорядкованості відповідно до визначених установок і прогностичності результатів впливу на агреговані фінансові показники підприємства [13, с.102].

Найбільш ефективним буде вважатися таке сполучення методів податкової оптимізації, яке дозволяє підприємству досягти поставлених цілей (найбільший фінансовий результат) у найбільш короткий проміжок часу з найменшою кількістю витрат. На практиці для виведення оптимального сполучення і використання податкових схем можуть використовуватися ситуаційний, чисельні балансові методи і метод визначення фінансових потоків підприємства у двокоординатній системі оподатковування [66].

Метод ситуаційного податкового планування - найбільш простий і доступний для будь-якого підприємства, тому він знайшов широке застосування на практиці. Суть методу полягає в наступному. Керівництво підприємства, на основі свого статуту, установчого договору й інших установчих документів визначає спектр основних податків, що слід сплачувати підприємству, уточнює ставки і пільги. Формується так зване податкове поле підприємства. Далі підбираються типові господарські операції, у яких підприємство бере участь, з огляду на специфіку виду діяльності і складність виробничого процесу. Потім, відповідно до статуту, утворюється система договірних відносин підприємства з урахуванням сформованого податкового поля.

Після цього розробляються різні ситуації з урахуванням уже виконаних податкових, договірних і господарських наробітків, що охоплюють найрізноманітніші сторони економічного життя, реалізовані в декількох порівняльних варіантах. На основі всебічного дослідження ситуацій вибираються оптимальні варіанти. При аналізі різних ситуацій доцільно зіставляти отримані фінансові результати з можливими втратами, обумовленими штрафними й іншими санкціями.

Слабка сторона ситуаційного методу в його багатоваріантності, оскільки сучасне підприємство у своїй діяльності часом випускає різноплановий і широко сегментаційний асортимент продукції, і, отже, у процесі виробництва, що також може бути неоднорідний, підприємство має безліч господарських контактів, часом ексклюзивних, зі своїми контрагентами і партнерами, тому, щоб ефективно спланувати діяльність підприємства з погляду мінімізації податкових відрахувань, необхідно проаналізувати величезний масив усіляких модифікацій взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем, що під силу тільки високопродуктивним обчислювальним комплексам.

До чисельних балансових методів відносяться: метод мікробалансів, метод графоаналітичних залежностей, матрично-балансовий метод і статистичний балансовий метод.

Метод мікробалансів полягає в наступному. Щоб оцінити той або інший варіант економічної діяльності підприємства в різних умовах господарювання, виділяються великі блоки господарських операцій, що включають головні відмінності. Ці блоки оформляються у вигляді бухгалтерських проводок, і виконуються розрахунки балансів для кожного з них. Порівняння отриманих мікробалансів дозволяє вибрати більш вигідний варіант.

Дослідження за допомогою мікробалансів ґрунтується на виділенні з усієї сукупності господарських операцій одного визначального блоку і на розгляді його як самостійного журналу господарських операцій з оформленням декількох варіантів проводок і зі складанням декількох варіантів мікробалансів. Їх аналіз дозволить вибрати найбільш економічний. Якщо в блок господарських операцій включаються всі необхідні податкові платежі, то мікробаланси дозволяють також визначити варіант із мінімальним рівнем цих платежів.

Дослідження за допомогою графоаналітичних залежностей ґрунтується на виділенні одного або декількох найважливіших параметрів балансу, що можуть уплинути на фінансові підсумки роботи підприємства. Щоб визначити вплив на фінансовий результат діяльності підприємства кожного з економічних параметрів, виділяється великий блок господарських операцій, у якому цей параметр бере участь. Потім шляхом ряду послідовних розрахунків мікробалансів при різних величинах досліджуваного параметра одержують графічну або аналітичну залежність фінансового результату від цього параметра. На основі цієї залежності можна вибрати оптимальне співвідношення.

Статистичний балансовий метод полягає в тому, що на основі балансів ряду комерційних підприємств визначаються усереднені величини параметрів, що можуть бути використані для порівняння або для побудови розрахункової економічної моделі. Відхилення показників конкретного підприємства від середньостатистичних характеризують позитивну або негативну динаміку його діяльності. Економічна середньостатистична модель, закладена в алгоритм і доповнена конкретними блоками господарських операцій, може послужити основою для проведення тактичного податкового планування і відпрацьовування різних видів господарської діяльності.

На жаль, діапазон застосовності даного методу обмежений тим, що в даний час в Україні немає широкої практики публікації балансів і фінансових звітів підприємства.

Відповідальні виконавці реалізації процедур тактичного податкового планування повинні призначатися з числа фахівців, що розробляють фінансову частину загального плану розвитку підприємства. Зазвичай такими фахівцями є працівники планово-економічного, виробничо-диспетчерського і фінансового відділів підприємства, останні в разі потреби й узгодження позицій ведуть консультації з бухгалтерією й іншими фінансовими підрозділами підприємства, як структурами, що безпосередньо відповідають за вирахування і сплату податкових платежів, а також з юридичною службою, у ведення якої входить розробка юридично обґрунтованих схем цивільно-правових угод, представлення інтересів підприємства в органах юрисдикції.

Не можна погодитися з прийнятим у літературі думкою про ключову, чільну роль бухгалтерії в плануванні податків, оскільки реалізація процедур податкового планування на тактичному рівні припускає застосування особливого інструментарію і наявність спеціальних знань і навичок, аналітичних і евристичних здібностей.

Бухгалтерія підприємства в силу оперативної (постфактум) спрямованості бухгалтерського обліку не здатна сформувати адекватну стратегію податкового планування, оскільки покладання на бухгалтерську службу підприємства обов'язків з планування податкових платежів представляється виправданим тільки в оперативному плані, тактичні й особливо стратегічні рівні повинні розроблятися спеціально навченими фахівцями, зворотне приводить до негативних наслідків у вигляді диспропорцій у сплаті окремих податків, що спостерігається зараз на вітчизняних підприємствах [45, с.217].

Відбувається це насамперед через те, що працівники бухгалтерії, плануючи податкові платежі, керуються діючим податковим законодавством і положеннями по бухгалтерському обліку, при цьому вкрай рідко враховують цивільне законодавство, а також економічну суть господарських операцій, у підсумку при найменшій зміні податково-правових норм негайно валиться зведена конструкція. Крім цього, останнім часом намітилися значні розбіжності в податковому і бухгалтерському обліку, що породжують різні колізії, вирішити які бухгалтерія не в змозі, оскільки для цього потрібне прийняття еклектичних висновків з тих самих питаннь.

1.3 Організація процесу розробки податкової політики підприємства

Стратегічне податкове планування (прогнозування) - найвищий рівень розробки податкової політики. Хоча з практичної точки зору розробка податкової політики - це діяльність, пов'язана з перманентним генеруванням способів оптимізації податкового портфеля підприємства, результатом цього процесу повинний бути податковий план, спрямований на досягнення стратегічних інтересів підприємства, оскільки планування оподатковування має справи не з минулими, а з майбутніми податковими зобов'язаннями, тобто з виконанням фінансових обов'язків, що випливають із сьогоднішніх рішень.

Іншими словами, розробка податкової політики починається з визначення стратегічних цілей підприємства, саме останні формують потребу в прийнятті тих або інших управлінських рішень, у залежності від яких будується структура підприємства і зв'язки усередині неї.

У свою чергу, на кожному конкретному підприємстві система податкового прогнозування базується на визначеній податковій ідеології.

Податкова ідеологія характеризує систему основних принципів здійснення фінансової діяльності конкретного підприємства, обумовлених його "місією" і податковим менталітетом його засновників і менеджерів.

Процес формування податкової стратегії підприємства здійснюється за наступними етапами [11; 45; 66; 79].

1. Визначення загального періоду формування податкової стратегії.

Головною умовою визначення є тривалість періоду, прийнятого для формування загальної стратегії розвитку підприємства, оскільки податкова стратегія носить стосовно неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду (більш короткий період формування податкової стратегії допустимий).

Важливою умовою визначення періоду формування стратегії підприємства в області оподатковування є передбачуваність розвитку економіки в цілому, податкової політики держави, кон'юнктури тих сегментів фінансових ринків, з якими пов'язана майбутня фінансова діяльність підприємства, - в умовах нинішнього нестабільного (а за окремими аспектами - непередбаченого) розвитку економіки країни цей період не повинний бути занадто тривалим і в середньому повинний визначатися рамками трьох років.

Умовами визначення періоду формування податкової стратегії підприємства є також галузева приналежність підприємства, його розмір, стадія життєвого циклу тощо.

2. Дослідження факторів зовнішнього податкового середовища і податкової політики держави.

Таке дослідження визначає вивчення економіко-правових умов діяльності підприємства з урахуванням сучасного стану податкового поля і можливої їх зміни в майбутньому періоді. Виходячи з того, що стратегія в області оподатковування є частиною фінансової стратегії підприємства, на цьому етапі розробки податкової стратегії аналізується кон'юнктура фінансового ринку і фактори впливу на неї, а також розробляється прогноз кон'юнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку, пов'язаних з майбутньою діяльністю підприємства в процесі податкового планування.

3. Формування стратегічних цілей діяльності підприємства в області податкового планування.

Головною метою такої діяльності є підвищення рівня добробуту власників підприємства і максимізація рентабельності виробництва за рахунок зниження податкових витрат. Разом з тим, така головна мета вимагає визначеної конкретизації з урахуванням задач і особливостей майбутнього розвитку підприємства.

Система податкових стратегічних цілей повинна забезпечувати формування достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високорентабельне використання власного капіталу; оптимізацію податкового портфеля; прийнятність рівня податкових ризиків у процесі здійснення майбутньої господарської діяльності.

Систему стратегічних цілей в області податкового планування варто формулювати чітко і коротко, відбиваючи кожну з цілей у конкретних показниках - цільових стратегічних нормативах. У якості таких цільових стратегічних нормативів за окремими аспектами податкового планування підприємства можуть бути встановлені:

- мінімальна частка податкових відрахувань у доданій вартості, виробленої підприємством;

- середньорічний темп зниження частки податкових відрахувань;

- процентний розподіл змінних і постійних податкових витрат підприємства при застосуванні маржинального підходу визначення прибутку. До змінних податкових витрат відносяться всі непрямі податки і частина прямих податків (зокрема, податок на прибуток), до постійних витрат відносяться всі рентні податки (земельний податок, податок на майно тощо), соціальний податок, податки, стягнуті з працівників, які мають оплату праці, і ряд інших податків;

- мінімальний рівень грошових активів, що забезпечує поточну податкову платоспроможність підприємства;

- граничний рівень податкових ризиків у розрізі основних напрямків господарської діяльності підприємства.

4. Конкретизація цільових показників податкової стратегії за періодами її реалізації.

У процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність представлення системи цільових стратегічних нормативів податкового планування, а також їх зовнішня і внутрішня синхронізація в часі.

Зовнішня синхронізація передбачає узгодження в часі реалізації розроблених показників податкової стратегії з показниками загальної і фінансової стратегії підприємства, а також із прогнозованими змінами податкової політики держави. Внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часі всіх цільових стратегічних нормативів податкового планування між собою.

5. Розробка податкової політики за окремими аспектами діяльності з планування податкових відрахувань.

Цей етап формування фінансової стратегії є найбільш відповідальним. Податкова політика являє собою форму реалізації податкової ідеології і податкової стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів діяльності в області податкового планування і на окремих етапах її здійснення. На відміну від податкової стратегії в цілому, податкова політика формується лише за конкретними напрямками податкового планування на підприємстві, що вимагає забезпечення найбільш ефективного управління для досягнення головної стратегічної мети цього процесу.

Формування податкової політики за окремими аспектами податкового планування може носити багаторівневий характер. Так, у рамках політики управління податковими відрахуваннями підприємства можуть бути розроблені політика управління непрямими і прямими податками. У свою чергу, політика управління непрямими податками може включати самостійні блоки політики управління окремими їх видами (ПДВ, акцизи, податок із продажів тощо).

6. Розробка системи організаційно-економічних і економіко-правових заходів щодо забезпечення реалізації податкової стратегії.

У системі організаційно-економічних заходів передбачається формування на підприємстві "центрів податкової відповідальності" різних типів; визначення прав, обов'язків і міри відповідальності їх керівників за результати податкового планування; розробка системи стимулювання працівників за внесок у підвищення ефективності податкового планування.

Серед економіко-правових заходів в області податкового планування, здатних полегшити досягнення стратегічних цілей підприємства, можна відокремити огляд і прогноз особливостей ділового обороту і судової практики, нормативно-правової бази і її зміни в довгостроковому періоді; складання прогнозів податкових зобов'язань організації, у тому числі при настанні форс-мажорних обставин; варіанти (не менш двох) схем фінансових, документарних і товарно-матеріальних потоків; складання сіткового графіка відповідності виконання податкових, фінансових і комерційних зобов'язань організації; письмове обґрунтування застосовуваних схем і, особливо, "вузьких місць", з погляду податкових наслідків; варіанти можливих причин різких відхилень від розрахункових показників діяльності організації, прогноз ефективності застосовуваних заходів, оцінка ризику різних програм дій.

7. Оцінка ефективності розробленої податкової стратегії.

Така оцінка є заключним етапом стратегічного податкового планування підприємства і проводиться за наступними основними параметрами:

- погодженість податкової стратегії підприємства з загальною стратегією його розвитку. У процесі такої оцінки виявляється ступінь погодженості цілей, напрямків і етапів у реалізації цих стратегій;

- погодженість податкової стратегії підприємства з передбачуваними змінами зовнішнього середовища. У процесі цієї оцінки визначається, наскільки розроблена податкова стратегія відповідає прогнозованому розвитку економіки країни, змінам податкової політики держави і кон'юнктури фінансового ринку в розрізі окремих її сегментів;

- внутрішня збалансованість податкової стратегії. При проведенні такої оцінки визначається, наскільки погодяться між собою окремі цілі і цільові стратегічні нормативи майбутньої діяльності з податкового планування; наскільки цілі і нормативи відповідають змісту податкової політики за окремими аспектами податкового планування; наскільки погоджені між собою за напрямками і в часі заходи щодо забезпечення їх реалізації;

- реалізуємість податкової стратегії. У процесі такої оцінки, у першу чергу, розглядаються потенційні можливості підприємства у формуванні фінансових, інтелектуальних і техніко-організаційних ресурсів для вирішення поставлених задач податкового планування;

- прийнятність рівня ризиків, пов'язаних з реалізацією податкової стратегії. У процесі такої оцінки необхідно визначити, наскільки рівень прогнозованих податкових ризиків, пов'язаних з діяльністю підприємства, забезпечує достатню рівновагу в процесі його розвитку і відповідає податковому менталітету його власників і відповідальних за оподатковування менеджерів. Крім того, необхідно оцінити, наскільки рівень цих ризиків допустимий для фінансової діяльності даного підприємства з позицій можливого розміру фінансових втрат (податкових санкцій, пені за несвоєчасну сплату податків);

- результативність розробленої податкової стратегії. Оцінка результативності податкової стратегії може бути проведена насамперед на основі прогнозних розрахунків фінансових коефіцієнтів, а також виходячи з динаміки показника частки податкових відрахувань у доданій вартості. Поряд з цим можуть бути оцінені і нематеріальні результати реалізації розробленої стратегії - зростання ділової репутації (гудвіл) підприємства; підвищення керованості грошових потоків; підвищення рівня соціальної задоволеності зовнішнього середовища тощо.

Виходячи з критерію впливу на податкове навантаження плановані дії можуть бути оптимізаційними, спрямованими на мінімізацію податкових відрахувань підприємства, і тривіальними, або, як їх називають у літературі, заходами щодо класичного податкового планування.

Заходи щодо класичного податкового планування містять у собі організацію правильного обліку і звітності, планування економічної діяльності в рамках, визначених законом, і своєчасну сплату податків. Для реалізації цих цілей необхідно чітко і грамотно вести бухгалтерський і податковий облік, належним чином оформляти первинні бухгалтерські документи, відслідковувати зміни в поточному податковому законодавстві.

Підприємство повинне користуватися всіма можливими простими і доступними пільгами, у тому числі по розстрочці податкових платежів, наприклад, за допомогою використання податкових кредитів і інших розстрочок, наданих як місцевими органами влади, так і на національному рівні. Іноді в екстрених економічних ситуаціях підприємство може піти і на затримки податкових платежів, чітко уявляючи наслідки подібних дій і варіанти врегулювання надалі своїх відносин з податковими органами.

Оптимізація заходів податкового менеджменту припускає якісно інший підхід до організації бізнесу. До звичайних критеріїв побудови бізнесу необхідно додати (і постійно враховувати) критерій мінімізації податків. Усю систему економічних, фінансових і правових відносин підприємства необхідно розглядати під кутом мінімізації податків і проводити комплекс відповідних заходів. Податкове планування оптимізаційних заходів являє собою розробку економічних дій, податкових схем і їх документальне оформлення, спрямовану на мінімізацію податків у рамках законної діяльності підприємства.

Математично модель оптимізації податкового планування може бути представлена як аналітична задача перебування мінімуму податкових платежів для застосовуваної фінансової схеми з деякими постійними і змінними показниками. Під постійними економічними показниками розуміються ті економічні показники, на які платник податків не може впливати, які від нього практично не залежать. Під змінними економічними показниками розуміються ті економічні показники, на які платник податків може впливати, які певним чином від нього залежать [79].

Таким чином, оптимізація податкового портфеля підприємства базується на законодавчо встановлених різних видах податкових режимів і пільг і залежить від причин системного характеру. У сучасній динамічній і складній економічній системі заздалегідь прорахувати всі податкові наслідки найрізноманітніших економічних дій підприємства принципово неможливо, тому завжди існують дії, більш вигідні підприємству-податкоплатнику.

2. Дослідження стану податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ"

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ" (надалі - ТОВ "ТРІНІТІ") є юридичною особою, яке створено на засадах угоди між фізичними особами - громадянами України - шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, та є самостійним суб'єктом підприємницької діяльності і діє у відповідності з законодавчими актами України, положеннями власного Статуту, Установчого договору на засадах повного госпрозрахунку, самоокупності та самофінансування, самостійно встановлює напрямки своєї діяльності, обсяг та структуру виробництва, здійснює планування, реалізує продукцію (товари, роботи, послуги). Підприємство зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 15.07.96 №17513 та знаходиться за адресою: м. Київ-1, вул. Інститутська, 1.

ТОВ "ТРІНІТІ" створено з метою задоволення суспільних потреб у його продукції, роботах та послугах, одержання прибутку, реалізації на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників та членів трудового колективу товариства.

Напрямами діяльності ТОВ "ТРІНІТІ" є:

- торговельна діяльність (у тому числі оптова, дрібнооптова, роздрібна, комісійна та консигнаційна торгівля);

- торгово-закупівельна та торгово-посередницька діяльність;

- створення мережі підприємств торгівлі громадського харчування побутового обслуговування;

- здійснення посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб'юторських послуг виробничого та невиробничого характеру;

- надання послуг у галузях маркетингу, інжинірингу, управління, реклами, підготовки (стажування) кадрів;

- організація інформаційного обслуговування населення, у тому числі з використанням різноманітних інформаційних носіїв, включаючи аудіовізуальні засоби.

Розмір статутного фонду підприємства може змінюватися за згодою між учасниками у порядку, передбаченому чинним законодавством та Установчим договором.

Прибуток ТОВ "ТРІНІТІ" утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці з балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитам банків та по облігаціям, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після вказаних розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів та рішень зборів учасників визначає напрямки його використання.

ТОВ "ТРІНІТІ" реалізує свою продукцію (товари, роботи, послуги) за цінами, встановленими ним самостійно, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством.

В умовах формування ринкових відносин в Україні, методика аналізу господарської діяльності спрямована в першу чергу на дослідження таких сторін діяльності, як конкурентноздатність, фінансова стійкість, платоспроможність.

Перехід до ринкових відносин для підприємств пов'язаний з можливістю господарської невизначеності та підвищеного ризику, тому виникає необхідність проведення поточного і оперативного контролю показників фінансового стану. Показники платоспроможності і фінансової стабільності ТОВ "ТРІНІТІ" наведено у таблиці 2.1.



Таблиця 2.1 Показники платоспроможності і фінансової стабільності ТОВ "ТРІНІТІ"

№ п/п	Показники	Нормативне значення	2004 рік	2005 рік	Відхилення 2005 року до 2004 року
1.	Коефіцієнт покриття	> 1	1,5	1,55	+ 0,05
2.	Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,6-0,8	0,3	0,4	+ 0,3
3.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	> 0 збільшення	0,4	0,5	+ 0,1
4.	Чистий оборотний капітал (тис. грн.)	> 0 збільшення	10452,0	11254,8	+ 802,8

Дані таблиці 2.1 свідчать, що показники діяльності підприємства ТОВ "ТРІНІТІ" дещо нижчі від нормативів, проте протягом досліджуваного періоду зберігаються позитивні тенденції в діяльності даного підприємства. Так, коефіцієнт покриття загалом має позитивну динаміку. Якщо в 2004 році він становив 1,5, то вже в 2005 даний показник збільшився до 1,55. Стосовно коефіцієнта швидкої ліквідності слід відмітити, що він також поступово зростає - в 2005 році збільшився на 0,3 порівняно з 2004 роком. Тенденція до збільшення спостерігається і щодо показника абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу досліджуваного підприємства (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 Показники ліквідності ТОВ "ТРІНІТІ"

№ п/п	Показники	Нормативне значення	2004 рік	2005 рік	Відхилення 2005 року до 2004 року
1.	Коефіцієнт автономії	> 0,5	0,6	0,4	- 0,2
2.	Коефіцієнт фінансування	< 1 зменшення	0,2	0,2	-
3.	Коефіцієнт забезпечення власними оборотними активами	> 0,5	0,4	0,7	+ 0,3
4.	Коефіцієнт маневреності	> 0 збільшення	0,3	0,5	+ 0,2

Дані таблиці 2.2 свідчать як про позитивну так і негативну динаміку розвитку даного підприємства. Коефіцієнт платоспроможності ТОВ "ТРІНІТІ" має тенденцію до зниження. Якщо в 2004 році цей показник становив 0,6, то в 2005 році він зменшився до 0,4, що не відповідає нормі і свідчить про зниження платоспроможності підприємства.

Що стосується коефіцієнту фінансування, то він залишився незмінним. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними активами ТОВ "ТРІНІТІ" дещо збільшився у 2005 році, порівняно з 2004 роком (на 0,3). Позитивна динаміка спостерігається і щодо коефіцієнта маневреності. Він збільшився на 0,2.

Показники ділової активності ТОВ "ТРІНІТІ" наведено у таблиці 2.3. В 2005 році збільшилась питома вага основного капіталу фірми та спроможність самофінансування. Інші показники використання коштів погіршились, що свідчить про неефективне використання власних коштів підприємства. Здатність підприємства розрахуватись по своїм зобов'язанням характеризує ліквідність (платоспроможність).

Таблиця 2.3 Аналіз ділової активності ТОВ "ТРІНІТІ"

№ п/п	Показники	2004 рік	2005 рік	Відхилення 2005 року до 2004 року
1.	Коефіцієнт оборотності активів	1,9	1,8	- 0,1
2.	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	9,6	8,4	- 1,2
3.	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	0,2	0,6	+ 0,4
4.	Строк погашення дебіторської заборгованості	5,6	4,2	- 1,4
5.	Строк погашення кредиторської заборгованості	1,3	0,6	- 0,7
6.	Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	4,3	6,0	+ 1,7
7.	Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	2,8	1,9	- 0,9
8.	Коефіцієнт оборотності власного капіталу	2,2	2,6	+ 0,4

Також необхідно відмітити, що в 2005 році спроможність покриття заборгованості поліпшилась, але все ще залишається незадовільною. Загальна ліквідність характеризується позитивно, вона протягом року не збільшилась.

Спроможність ТОВ "ТРІНІТІ" розраховуватись з боргами є негайно незадовільною і вона ще погіршилась. Також не на належному рівні знаходиться спроможність покривати кредиторську заборгованість за рахунок дебіторської, хоча цей показник поліпшився. Показники рентабельності підприємства наведено у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Аналіз рентабельності ТОВ "ТРІНІТІ"

№ п/п	Показники	2004 рік	2005 рік	Відхилення 2005 року до 2004 року
1.	Коефіцієнт рентабельності активів	10,5	8,5	- 2,0
2.	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	4,8	5,6	+ 0,8
3.	Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,02	0,03	+ 0,01

Підсумовуючи проведений аналіз діяльності ТОВ "ТРІНІТІ" треба зауважити, що в 2005 році фінансовий стан підприємства був автономним, незалежність від зовнішніх джерел фінансування збільшилась. Мобільність та маневреність коштів погіршилась і є незадовільною, фінансова стійкість фірми є досить високою і на кінець року ще збільшилась. Довгострокової заборгованості товариство не має.

В цілому загальний та фінансовий стан ТОВ "ТРІНІТІ" характеризується як автономний і стійкий, є можливість самофінансування. Проблемами є зменшення фондовіддача основних засобів і зменшення рентабельності активів (таблиця 2.4). Розглянемо стан і рух товарних запасів ТОВ "ТРІНІТІ".

Дані роздрібного товарообігу (таблиці 2.5, 2.6) дають підстави зазначити, що підприємство (при товарообігу 30664,6 тис. грн. за наступний період та 2224,9 тис. грн. за минулий період) має незначну зміну товарообігу за рік - 839,6 тис. грн., що в динаміці складає 137,73 тис. грн., збільшення товарообігу викликало збільшення надходження товарів за рахунок посередників на 472,38 тис. грн., що в динаміці складає 134,02% та інших постачальників на 70,68 тис. грн. або на 22,5%.



Таблиця 2.5 Аналіз товарообігу ТОВ "ТРІНІТІ"

Квартали	2004 рік	2005 рік	Відхилення (+; -)	Динаміка, %
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
1.	496,8	22,3	646,6	21,1	149,8	130,15
2.	504,8	22,69	676,3	22,07	171,5	133,97
3.	592,1	26,61	858,4	28,1	266,3	144,97
4.	631,2	28,37	883,2	28,82	252	139,92
За рік	2224,9	100	3064,5	100	839,6	137,73

Таблиця 2.6 Аналіз роздрібного товарообігу ТОВ "ТРІНІТІ" по товарних групах

Товарні групи	2004 рік	2005 рік	Відхилення (+; -)	Динаміка, %
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
Кекси 225 г "Датская Сказка"	11,12	0,5	15,32	0,5	4,2	137,72
Рулети з фруктовою начинкою 200 г	166,8	4,8	137,9	4,5	31,1	129,13
Рулети с шоколадною начинкою 200 г	89	4	116,45	3,8	27,45	130,85
Шоколад "Bossner"	233,74	15	490,32	16	156,58	146,92
Шоколад "Mauxion"	100,12	4,5	147,1	4,8	46,58	146,92
Косметичні вироби фірми "Brelil"	122,37	5,5	144,03	4,7	21,66	117,7
Косметичні вироби фірми "Sarbec"	111,24	5	183,83	6	72,63	165,28
Косметичні вироби фірми "Cliven"	667,47	30	960,32	31,5	297,85	144,62
Косметичні вироби фірми "Mirato"	166,87	7,5	214,51	7	47,64	128,55
Господарські товари	516,17	23,2	649,68	212	133,54	125,86
Разом	2224,9	100	3064,5	100	839,6	137,73

При аналізі товарообігу по товарних групах можливо відмітити значне збільшення товарообігу 8 гр. - на 297,85 тис. грн. або 44,62 % та 10 гр. - на 133,54 тис. грн. або 25,86%.



Таблиця 2.7 Аналіз товарних запасів ТОВ "ТРІНІТІ"

Групи товарів	2004 рік	2005 рік	Норма ТЗ	Відхилення
	за період	серед-ньоден-ний	тис. грн.	дні	дні	днів	тис. грн.
Кекси 225 г "Датская Сказка"	15,39	0,04	0,96	24	22	2	0,08
Рулети з фруктовою начинкою 200 г	137,9	0,38	2,66	7	9	- 2	- 0,76
Рулети с шоколадною начинкою 200 г	116,45	0,32	7,04	22	13	9	2,88
Шоколад "Bossner"	490,32	1,36	40,8	30	29	1	1,36
Шоколад "Mauxion"	147,1	0,41	7,38	18	19	- 1	- 0,41
Косметичні вироби фірми "Brelil"	144,03	0,4	10	25	24	1	0,4
Косметичні вироби фірми "Sarbec"	183,87	0,51	8,67	17	18	- 1	- 0,51
Косметичні вироби фірми "Cliven"	965,32	2,68	32,16	12	14	- 2	- 5,36
Косметичні вироби фірми "Mirato"	214,51	0,6	6	10	11	- 1	- 0,6
Господарські товари	643,63	1,81	38,01	21	20	1	1,81
Разом	3064,5	8,51	153,68	186	179	7	59,57

Далі проведемо аналіз товарних запасів досліджуваного підприємства. Відповідні дані наведено у таблицях 2.7, 2.8.

Аналізуючи стан і рух товарних запасів ТОВ "ТРІНІТІ", можливо відмітити, що валовий дохід збільшився на 83,8 тис. грн., або на 28%, витрати обігу збільшились на 44,21 тис. грн., або на 19,88%, балансовий прибуток збільшився на 44,21 тис. грн., або на 44,93%. Збільшення товарообігу викликало збільшення балансового прибутку на 27,87 тис. грн., зміна валового доходу вплинула на збільшення прибутку на 28 тис. грн., та зміни витрат обігу зменшили прибуток на 39,81 тис. грн.



Таблиця 2.8 Аналіз надходження товарів ТОВ "ТРІНІТІ"

Постачальники	2004 рік	2005 рік	Відхилення (+; -)	Динаміка, %
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
Виробничі підприємства	772,13	31,2	962,75	30	190,32	124,65
Посередники	1388,35	56,1	1860,73	58	472,38	134,02
Інші	314,3	12,7	389,98	12	70,68	122,5
Разом	2474,78	100	3208,16	100	733,38	129,63

Таким чином, за останній рік фінансові показники ТОВ "ТРІНІТІ" набули незначних змін. Підприємство має збільшення товарообігу на 839,6 тис. грн., що в динаміці складає 137,73 тис. грн., збільшення товарообігу викликало збільшення надходження товарів за рахунок посередників на 472,38 тис. грн., що в динаміці складає 134,02% та інших постачальників на 70,68 тис. грн., або на 22,5%.

Збільшення товарообігу викликало збільшення балансового прибутку на 27,87 тис. грн., зміна валового доходу вплинула на збільшення прибутку на 28 тис. грн., та зміни витрат обігу зменшили прибуток на 39,81 тис. грн.

Взагалі, фінансовий стан підприємства можна визначити як стійкий.

2.2 Аналіз динаміки сплати та структури податкових платежів підприємства

Кожен працюючий, якщо він пов'язаний трудовими відносинами з підприємствами, організаціями, фізичними особами, що використовують працю найманих робітників - є платником податків.

Згідно Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 далі № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є: всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні, суспільні та інші установи й організації, а також фізичні особи - що використовують працю найманих робітників; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують працю найманих робітників; фізичні особи, що працюють на умовах контракту (трудового договору).

Об'єктом в нашому випадку, на якого нараховується збір, - 32%, (а на заробітну плату інвалідів - 2%) є фактичні витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, в тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до нормативно-правових актів, прийнятим відповідно до Закону України "Про оплату праці", за винятком сум: нарахованих допомог по тимчасовій непрацездатності, допомог виплачених на поховання, сум перевищення 1000 грн. сукупнообкладаючого доходу працюючого в поточному місяці, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) по угодам цивільно-правового характеру.

Із сум, що нараховуються працюючим підприємств, організації утримують суми в розмірі: 1% від загальної суми нарахувань, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 грн., 2% від загальної суми нарахувань, що перевищує 150 грн., але в межах до 1000 грн. (згідно ухвали КМУ від 13 липня 2002 долі № 1064.

На рис. 2.1 та 2.2 відповідно наведена динаміка податкових відрахувань у спеціальні фонди та суми комунального податку ТОВ "ТРІНІТІ" (тис. грн.) за 2002-2005 роки.

Здійснимо аналіз відрахувань ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки в спеціальні фонди, тобто в Пенсійний фонд, Фонд сприяння безробіття та Фонд соціального страхування.

Дані, які характеризують зростання обсягів відрахувань в спеціальні фонди в загальному обсягу фонду оплати праці на ТОВ "ТРІНІТІ", представлені в таблиці 2.9.



Рис. 2.1. Динаміка суми відрахувань у спеціальні фонди ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Слід відзначити збільшення відрахувань у спеціальні фонди за останні роки. Отже, відрахування в Пенсійний фонд збільшилися на 7,85 тис. грн. у 2003 році, та на 3,9 тис. грн. і 8,49 тис. грн. у 2004 і 2005 роках відповідно. Відрахування на соціальне страхування по лікарняним у 2003 році збільшилось на 0,72 тис. грн. та на 1,07 тис. грн. і 1,12 тис. грн. у 2004 і 2005 роках відповідно.

Аналізуючи структуру відрахувань у спеціальні фонди, зазначимо, що велику частку в загальній сумі податкових платежів займає Пенсійний фонд, найменшу - соціальне страхування на випадок безробіття. Це свідчить, про те, що держава дбає про інтереси своїх громадян, але потрібно більш уваги приділяти також соціальному страхуванню, як на випадок безробіття, так і від нещасних випадків, що певною мірою дозволило би не тільки зменшити рівень безробіття на Україні, а і застрахувати громадян від голодного існування.

Рис. 2.2. Структура відрахувань в спеціальні фонди в загальній сумі податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

При аналізі суми відрахувань у спеціальні фонди ТОВ "ТРІНІТІ" (рис. 2.1, 2.2) за 2002-2005 роки, слід відмітити певне збільшення відрахувань в Пенсійний фонд та фонд соціального страхування, що по-перше свідчить про збільшення фонду оплати праці, та по-друге, про те, що керівництво підприємства дбає про інтереси своїх працівників.

Аналіз структури відрахувань в спеціальні фонди в загальній сумі податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" свідчить, що перше місце по вагомості займають відрахування в пенсійний фонд, друге та третє місце займають соціальне страхування на випадок безробіття та прибутковий податок з громадян, та останнє місце належить відрахуванню на соціальне страхування від нещасних випадків та комунальному податку. Це свідчить про те, що держава повинна більш уваги приділяти страхування громадян.

Таблиця 2.9 Обсяг відрахувань в цільові фонди в загальному обсягу фонду оплати праці ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки

Показники	2002 рік	2003 рік	2004 рік	2005 рік
ФОП, тис. грн.	96,7	121,3	133,4	160,0
Пенсійний фонд, тис. грн.	30,95	38,80	42,70	51,19
Соціальне страхування по лікарняним, тис. грн.	2,80	3,52	3,87	4,64
Соціальне страхування по безробіттю 2,1%, тис. грн.	2,03	2,55	2,80	3,36
Соціальне страхування від нещасних випадків, тис. грн.	0,99	1,24	1,36	1,63

Основними видами непрямих податків є: акцизи (специфічні та універсальні), фіскальні монополії та мита. Акцизний збір відноситься до категорії специфічних акцизів, тобто він стягується за ставками, диференційованими за окремими групами товарів. На рис. 2.3 представлена динаміка акцизного збору та його величина в структурі непрямих податків ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Сума акцизу у 2002 році складає 1,00 тис. грн., у 2003-2005 роках - 0,31 тис. грн., 3 тис. грн. та 4 тис. грн. відповідно, що в динаміці складає 31%, 196% та 133% відповідно.



Рис. 2.3. Динаміка акцизного збору на ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Аналіз динаміки акцизного збору ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки свідчить, що сума акцизного збору значно зростала у 2003 та 2005 роках, тобто підприємство збільшило реалізацію підакцизних товарів, асортимент тютюнових виробів та паливних матеріалів.

Взагалі, акциз складає незначну частку в структурі непрямих податків ТОВ "ТРІНІТІ", що засвідчує значну частку ПДВ в сумі непрямих податків.

Іншим непрямим податком є мито. Мито - податки на імпортні, експортні та транзитні товари. В Україні мито певний час використовувалось для запобігання вивезення товарів. На рис. 2.4 наведена динаміка мита ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Аналіз динаміки мита ТОВ "ТРІНІТІ за 2002-2005 роки дає підстави дійти висновку, що сума мита значно зростала у 2004 та 2005 роках, що свідчить про активну зовнішньоекономічну діяльність підприємства, яке взагалі співпрацює з країнами колишнього СНД. Але, мито теж складає незначну частку в структурі непрямих податків на ТОВ "ТРІНІТІ".



Рис. 2.4. Динаміка мита ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

На рис. 2.5 наведена динаміка мита та акцизного збору ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Дані рис. 2.5 засвідчують значне відставання темпів приросту акцизу від мита, тобто підприємство більш зацікавлене в іноземних партнерах ніж у вітчизняних.

Розглянемо зміни загальної структури податкових платежів досліджуваного підприємства протягом 2002-2005 років (рис. 2.6). У 2005 році 61% складають прямі податки, та 39% непрямі, отже значну долю у структурі податкових відрахувань займає податок на прибуток підприємства, але це є позитивним моментом.



Рис. 2.5. Динаміка мита та акцизного збору ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Рис. 2.6. Відсоткове співвідношення прямих та непрямих податків ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.



В таблиці 2.10 наведені дані щодо стану розрахунків ТОВ "ТРІНІТІ" з бюджетом за 2002-2005 роки.

Таблиця 2.10 Обсяг податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005р

Показники	2002 рік	2003 рік	2004 рік	2005 рік
Податок на прибуток	15,0	26,6	22,1	34,0
Податок на додану вартість	42,2	58,1	59,2	76,0
Мито	1,0	0,31	3,0	4,0
Акцизний збір	0,16	0,3	0,24	0,84
Пенсійний фонд, тис. грн.	9,7	12,1	13,3	16,0
Соціальне страхування по лікарняним, тис. грн.	31,0	38,8	42,7	51,2
Соціальне страхування по безробіттю 2,1%, тис. грн.	3,0	3,8	4,2	5,0
Соціальне страхування від нещасних випадків, тис. грн.	2,5	3,2	3,5	4,2
Прибутковий податок з громадян, тис. грн.	1,0	1,2	1,4	1,6
Комунальний податок, тис. грн.	6,8	6,8	6,8	6,8
Разом	111,16	150,61	153,26	194,84

Обсяг податкових платежів протягом 2002-2005 років зображено на рис. 2.7.

Рис. 2.7. Обсяг податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.



Найбільш вагомим в структурі відрахувань до бюджету є податок на додану вартість, але підприємство намагається зменшувати суму податкового зобов`язання за рахунок реалізації товарів, звільнених від оподаткування ПДВ, та товарів іноземного походження, виготовлених з вітчизняної давальницької сировини.

Темпи зростання суми податку на прибуток значно перевищують темпи зростання загальної суми податкових відрахувань до бюджету на ТОВ "ТРІНІТІ". Взагалі кажучи це є негативним моментом в організації облікової політики на підприємстві, перш за все в політиці організації податкових розрахунків. Збільшуючи суму податку на прибуток, підприємство тим самим збільшує податковий тягар, погіршує своє фінансове становище, відчуває нестачу оборотного капіталу.

Аналізуючи динаміку суми відрахувань ТОВ "ТРІНІТІ" у спеціальні фонди за 2002-2005 роки, слід відмітити певне збільшення відрахувань в Пенсійний фонд та фонд соціального страхування, що свідчить про збільшення фонду оплати праці та про увагу керівництва підприємства до персоналу.

Аналіз структури податкових відрахувань ТОВ "ТРІНІТІ" показав, що в структурі податкових платежів підприємства значну долю податкових відрахувань складають прямі податки, що є досить позитивним моментом в діяльності підприємства.

Прийнятим Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" запропоновано принципово новий підхід до визначення об'єкту оподаткування [1]. Замість прибутку, який в даний час визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і сумою витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, пропонується вважати прибуток підприємств, визначений шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, а також на суму амортизаційних відрахувань.

Платниками податку вважаються всі суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі бюджетні та громадські організації), які одержують прибуток від господарської діяльності, нерезиденти, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що мають окремий банківський рахунок та/або ведуть окремий облік результатів діяльності.

До складу валового доходу включаються загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами, а також доходи, одержувані з інших джерел та від позареалізаційних операцій (суми безповоротної фінансової допомоги та вартості безоплатної продукції (робіт, послуг), доходи від реалізації основних фондів та нематеріальних активів, сум коштів страхових резервів, використаних не за призначенням, сум штрафів та/або неустойки чи пені за добровільним рішенням сторін договору або за рішенням державних органів стягнення, суду, арбітражного чи третейського суду, інші).

Законом передбачається визначення валових витрат виробництва та обігу як суми будь-яких витрат платника у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, пов'язаних з придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг) для забезпечення власної господарської діяльності, незалежно від періоду використання цих товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності такого платника податку.

Сума валового доходу, скоригованого на суму доходів, що виключаються із складу валових доходів, зменшена на суму валових витрат, формує прибуток, який є об'єктом оподаткування.

Сума прибутку, одержана юридичними особами за межами митної території України, включається до загальної суми прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні і враховується при визначенні розміру податку.

З метою ж уникнення подвійного оподаткування суми податку з одержаного за межами території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, сплачені юридичними особами за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку з прибутку в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум не може перевищувати суми податку з прибутку, що належить до сплати в Україні, стосовно одержаного прибутку за кордоном.

Законом запроваджено нові норми амортизаційних відрахувань і новий порядок визначення амортизації, який зокрема передбачає віднесення на зменшення бази оподаткування витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів шляхом нарахування амортизаційних відрахувань з моменту здійснення таких витрат, а не з моменту введення основних фондів в експлуатацію, як це було передбачено раніше діючим порядком.