Державне пенсійне забезпечення

Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» був прийнятий Верховною Радою України 8 липня 2011 року за ініціативи Кабінету Міністрів України.

У Програмі економічних реформ передбачено такі основні етапи впровадження пенсійної реформи:

I етап (до кінця 2010 р.):

- запровадження фіксованого розміру пенсійного внеску для суб'єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування;

- обмеження максимальних пенсій.

II етап (до кінця 2012 р.):

- створення стимулів для пізнішого виходу на пенсію й збільшення мінімальної тривалості страхового стажу для отримання пенсії за віком;

- початок поступового вирівнювання пенсійного віку жінок і чоловіків;

- запровадження єдиного соціального внеску;

- поступовий перерозподіл ставки внеску на пенсійне страхування від роботодавця до працівника;

- запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- запровадження обов'язкових корпоративних пенсійних схем для фінансування дострокових і спеціальних пенсій для особливих категорій професій, пов'язаних з ризиком для життя.

III етап (до кінця 2014 р.):

- завершення переходу до сплати внесків на пенсійне страхування у повному обсязі всіма категоріями платників;

- створення механізмів розвитку недержавного пенсійного страхування.

На II квартал 2011 року рівень виконання цього плану пенсійної реформи можна оцінити як незадовільно низький. Так із заходів, передбачених на I етапі реформи, що мав завершитися минулого року, було реалізовано тільки один - запровадження фіксованого розміру пенсійного внеску для суб'єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування. Аналогічно із заходів ІІ етапу реформи реалізовано лише один - запровадження єдиного соціального внеску[36].

Позитивними сторонами пенсійної реформи є:

- підвищення добробуту українських пенсіонерів;

- створення умов для забезпечення Пенсійного фонду необхідними для виплат коштами (стабілізація та покращення стану державних фінансів);

- гарантування стабільної виплати достойної пенсії у майбутньому;

- виведення з тіньового сектору економіки великої частини працездатного населення, яке отримує зарплату «у конвертах», чим позбавляють себе можливості отримувати гідну пенсію;

- удосконалення порядку призначення, перерахунку пенсій;

- призначення працівникам бюджетної сфери (освіти, охорони здоров'я, культури) одноразової грошової допомоги при виході на пенсію як державним службовцям у розмірі 10 призначених місячних пенсій;

- позитивом підвищення пенсійного віку для жінок буде збільшення розміру пенсії в зв'язку зі зростанням страхового стажу;

Негативні сторони для населення від реформи також існують. Негативними наслідками фахівці визнають підвищення пенсійного віку для жінок та чоловіків до 60 років, а також базу для розрахунку пенсії. Від моменту набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» база для розрахунку пенсії буде братися не за останній рік, а середнє за три останні роки. Так, якщо заробітна плата з кожним роком підвищувалася, то середнє арифметичне знижує ту базу, яка могла б мути в останній рік. Зміни торкнулися і страхового стажу. До внесення змін жінка та чоловік для виходу на пенсію повинні були мати 20 та 25 років страхового стажу відповідно. Після внесення змін стаж для жінок становить 30 років, а для чоловіків - 35 років. Мінімальний стаж для призначення пенсії збільшився від 5 до 15 років.

На сьогоднішній день основними проблемами реалізації пенсійної реформи є погіршення демографічної ситуації через старіння населення, значні масштаби міграції кваліфікованої робочої сили, а також дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що разом з державними дотаціями складає 58 млрд. грн. Навіть прийнятий Закон не вирішує проблему дефіциту, а єдиним механізмом зведення балансу Пенсійного фонду - є збільшення зарплат в Україні і легалізація ринку праці.

Висновки

Узагальнюючи вище сказане можна зробити наступний висновок:

1. Характеристика системи державного пенсійного забезпечення в Україні дозволяє сформулювати наступні висновки:

Пенсійна система України - сукупність створених в Україні правових, економічних і організаційних інститутів і норм, метою яких є надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії.

В Україні вона представлена як трирівнева пенсійна система.

Перший рівень - це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам).

Другим рівнем пенсійного забезпечення в Україні є загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення, яке полягає в тому, що частина внесків у Пенсійний фонд України направлена в державний Накопичувальний пенсійний фонд України.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців.

Три рівні пенсійного забезпечення створені для того, щоб гарантувати мiнiмальний рівень пенсійного забезпечення всім працівникам, щоб встановити чiткi права власності через обов'язкові накопичувальні рахунки та щоб створити умови для накопичення додаткових пенсійних заощаджень на добровільних засадах у мiру зростання заробітної плати.

2. Розглянувши світовий досвід можна сказати, що пенсійна система країни суттєво не відрізняється від пенсійних систем Польщі та Німеччини Перший і третій рівні є майже ідентичними. Відмінності полягають у другій складовій пенсійного забезпечення. Головною особливістю є те, що в Україні другий та третій рівні досить мало розвинені.

3. Аналіз діяльності загальнодержавних фондів цільового призначення показує, що з кожним роком надходження до Пенсійного фонду України зростають. Проте не можна не звертати увагу на, що зростають і видатки. Так, в структурі надходжень та видатків Пенсійного фонду України найбільшу частку займають власні надходження Пенсійного фонду. Наступними за величиною частки у структурі є кошти Державного бюджету України. Інші складові, а саме кошти Фонду загальнообов'язкового соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань і кошти загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, є незначними.

4. Станом на 30.09.11 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 97 недержавних пенсійних фондів (далі - НПФ) та 40 адміністраторів НПФ. Це свідчить про те, що система недержавного пенсійного забезпечення протягом останніх років розвивається досить динамічно. Недержавні пенсійні фонди ще не набули поширеності в Україні, і населення не має великої довіри до НПФ. Але тенденція до зростання внесків у НПФ є позитивною стороною розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні, і дає змогу вважати, що показники України скоро зможуть зрівнятися з показниками розвинутих країн.

5. Пенсійна реформа - одна з найбільш нагальних для України, оскільки соціальна політика держави, частиною якої є система пенсійного забезпечення, надзвичайно неефективна.

У Програмі економічних реформ передбачено такі основні етапи впровадження пенсійної реформи: I етап (до кінця 2010 р.); II етап (до кінця 2012 р.); III етап (до кінця 2014 р.). Ця реформа має як позитивні, так і негативні сторони.

На сьогоднішній день основними проблемами реалізації пенсійної реформи є погіршення демографічної ситуації через старіння населення, значні масштаби міграції кваліфікованої робочої сили, а також дефіцит бюджету Пенсійного фонду.

Список джерел

пенсійний державний забезпечення фонд

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. - 1996. - №30. - С. 141.

2. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-V від 0.07.2010 р.

3. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9.07.2003 р.

4. Закон України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 р.

5. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992, - №3.

6. Постанова КМУ від 28.01.92 р. «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України».

7. Інструкція про порядок сплати і обліку страхових та інших внесків підприємств, установ, організацій і громадян до Пенсійного фонду України від 26.03.92 р.

8. Адамик О. Витрати органів Пенсійного Фонду: класифікація та відображення в обліку // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - №9. - С. 40-45

9. Білоусов В. Огляд зарубіжного досвіду в сфері реформування системи пенсійного забезпечення. Перспективи для України // Україна: аспекти праці. - 2004. - №3. - С. 39-45.

10. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС - 2000. - 416 с.

11. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2006. - С. 383.

12. Гайчук Наталія «Звітність і внески. Нюанси обчислення єдиного внеску» // «Вісник Пенсійного фонду» // №4 (106), квітень 2011; с. 38-39

13. Євсєєва Т.А. Відрахування в загальнообов'язкові державні соціальні фонди и 2007 році // Аудитор України. - 2007. - №16 (122). - С. 27-28

14. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення // матеріали Міністерства праці та соціальної політики України. Пенсійний фонд України. - К., 2005 р.

15. Захаревич Н. Щоб провести пенсійну реформу, слід відпрацювати її механізми // Вісник Пенсійного фонду України. - 2002. - №4 (4). - С. 14.

16. Кан М. Организация пенсионного обеспечения (из мирового опыта)/ М. Кан // Человек и труд. - 2010. - №5. - С. 29-32.

17. Короткий огляд сучасних систем пенсійного страхування в зарубіжних країнах // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article? art_id=201479&cat_id=201451

18. Княжанский В. Пенсии stand by [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://smi.liga.net/articles/ 2011-02-16/7582/3-pensii-stand-by

19. Кременчук І. Накопичувальний Пенсійний Фонд як одна із складових пенсійного забезпечення в Україні // Право соціального забезпечення. - 2007. - №5. - С. 100-103

20. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс, 2002. - 352 с.

21. Мортиков В. Пенсійне забезпечення і зайнятість // Економіка України. - 2010. - №2.-С. 63-66

22. Онищенко Т. Внески до соціальних фондів. Ставки внесків до соціальних фондів // Податки та бухгалтерський облік. - 2009. - №15 (1199). - С. 22-24

23. Опарін В.М., Малько В.І. Бюджетна система: Навч. - метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000. - 204 с.

24. Пенсия: вчера, сегодня, завтра [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://banKomet.com.ua/2011/03/pensiya-vtcera-segodnya-zavtra/

25. Піскуненко В. Моделювання пенсійного забезпечення в Україні // Економіст. - 2009. - №4. - С64-69

26. Петренко І. Деякі аспекти надання допомоги та соціальних послуг застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності // Вісник податкової служби України. - 2007. - №39 (563). - С. 26-29

27. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf

28. Ріппа М.Б. «Порівняльна характеристика світових систем пенсійного забезпечення і страхування // світ фінансів. - 2007. - №1 (10)

29. Романенко О.Р. Фінанси. Навчально-методичний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 387 с.

30. Статистичний щорічник України за 2010 рік - К. Держкомстат України

31. Сташків Б. Пенсія як об'єкт правовідносин в соціальному забезпеченні // Право України. - 1998. - №11. - С. 89-93.

32. Ткаченко Лідія. «Динаміка та диференціація розмірів пенсій» // Вісник Пенсійного фонду України // №4 (106), квітень 2011; с. 12-14

33. Шевчук Л.П. Механізм наповнення соціальних фондів коштами // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №11 (77). - С. 184-188

34. Якимів А.І. Формування і розвиток системи пенсійного забезпечення в Україні / А. І. Якимів. - Львів: Вид-во «Афіша», 2GG3. - 448 с.

Размещено на Allbest.ru