Валютні рахунки у системі міжнародних розрахунків

Світова практика міжнародних розрахунків показує, що покупець виграє при встановленні ціни в "слабкій валюті", або валюті, курс якої має тенденцію до зниження. В цих умовах він зможе розрахуватися за товар знеціненою валютою. Експортер же. навпаки, виграє при встановленні ціни в найбільш "сильній валюті'", або валюті, яка має тенденцію до підвищення. Якщо ціна контрактл встаноаіюється в сильній валюті, то для компенсації втрат імпортер звичайно наполягає на знижці з ціни або пільгах по інших умовах контракту. Якщо ж ціна вибрана у відповідності з інтересами імпортера, тобто в слабкій валюті, продавець звичайно, наполягає на підвищенні ціни товару. У міжнародній практиці в якості валюти ціни частіше всього використовується найбільш стабільна на момент укладання угоди валюта або набір валют. Так, з метою страхування валютного ризику ціна контракту може вказуватися в декількох валютах (двох або більше) або в складній компонентній валютній одиниці (СДР, євро).

При виборі валюти ціни важливе значення має вид товару. Сьогодні, згідно правил світової торгівлі, валюта ціни на окремі види товарів не завжди є предметом узгодження, навіть якщо ця валюта не влаштовує ні продавця, ні покупця. Низка товарів, в тому числі сировина, тепер на світових ринках продається за стандартними умовами, розробленими Генеральною угодою про тарифи і торгівлю (ГАТТ), а також міжнародними асоціаціями експортерів та імпортерів розвинутих країн.

Умови торгівлі цими товарами (ціни, валюта платежу, валютні застереження в контрактах) та оформлення зовнішньоторговельних документів (рахунків-фактур і страхових документів) підпорядковуються суворим правилам. Зокрема, ціни на сиру нафту, газовий конденсат, цукор-сирець, каву, алюміній, нікель, олово, цинк, вироби з хутра котируються в доларах США. В англійських фунтах стерлінгів котируються ціни на західноєвропейських говарно-сировинних біржах на какао-боби, картоплю, ячмінь, свинець, мідь, багато видів інших кольорових металів, каучук. Згідно з порядком котирування на біржах встановлюються ціни товарів, визначається валюта платежу.

Валюта платежу -- валюта, якою погашаються зобов 'язання імпортера або позичальника. Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж, у валюті країни-імпортера.

У торгівлі з країнами з розвинутою економікою і вільно конвертованою валютою в якості валюти платежу часто використовуються національні валюти цих країн. Якщо ж національна валюта імпортера не є вільно конвертованою, то валюта платежу визначається, як правило, в одній із таких валют: доларах США, євро, японських єнах, англійських фунтах стерлінгів.

Валюта ціни може не співпадати з валютою платежу. В цьому випадку в контракті повинен бути визначений курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу за ринковим курсом.

Незбіг валюти ціни і валюти платежу -- одна із причин виникнення валютного ризику у міжнародній торгівлі. Якщо курс валюти ціни знижується, то сума платежу зменшується, і навпаки. Для експортера існує ризик зниження валюти платежу, а для імпортера (боржника) -- ризик її підвищення.

Для запобігання валютного ризику у сфері зовнішньоекономічної діяльності контрагенти угоди можуть застосовувати такі засоби: можливість зміни термінів платежу за контрактом, збалансованість грошових вимог і зобов'язань, валютно-товарні застереження, бартерні угоди, вклю чення можливих збитків у ціну контракту тощо.

Зміна терміну платежу (випередження та відставання, англ. "leads and lags") -- різновид страхування валютних ризиків, за якого в разі виникнення очікування різних змін валютних курсів здійснюється маніпулювання строками платежів.

До основних видів відносять:

· дострокову оплату (затримку платежу);

· прискорення або затримку репатріації прибутків;

· погашення позичок і виплату відсотків;

· регулювання термінів конверсії виручки в національну валюту тощо.

Ці методи дозволяють закрити короткі позиції з валюти до її апреціації (підвищення валютного курсу), і відповідно, довгі позиції - до її депреціації.

3.4 Базові умови поставки ІНКОТЕРМС

Особливий вплив на підготовку міжнародного торговельного контракту має узгодження умов поставки. Ці умови передбачають зобов'язання контрагентів щодо транспортування і страхування товарів, розподіл витрат і ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту.

У світовій практиці існують стандартизовані умови поставки. Найчастіше використовують умови "Інкотермс".

"Іncoterms" -- збірник міжнародних торговельних термінів комерційних угод, складений Міжнародною торговою палатою і виданий у Парижі. Перший збірник був опублікований у 1936р. З того часу збірник доповнювався і передруковувся кілька разів. Остання його редакція вийшла у 2000році. Усі умови, зазначені в "Інкотермс-90", можна поділити на чотири групи -- починаючи з умови, згідно якої практично вся відповідальність лягає на покупця, і закінчуючи тими, за якими продавець несе всі витрати і ризики (див. табл. 3.1).

Перша група Е -- умова (франко-завод), яка передбачає мінімальний ризик для продавця. Відповідно до неї продавець передає товар покупцеві на своєму заводі (складі) і несе відповідальність за його завантаження. Всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, несе покупець.

Таблиця 3.1 Класифікація умов "Інкотермс"

Обов'язки продавця	Умова "Інкотермс"	Група
	Англійською мовою	Українською мовою
Відправка товару	ЕXW Ex Works	Франко-завод	Е
Основні витрати на перевезення не оплачуються	FCA Fгее Саггіег	Франко-перевізпик	Р
	FAS Free Alongside Ship	ФАС Франко вздовж борту судна
	FОВ Fгее Оn Воагd	ФОБ Франко-борт
Основні витрати на перевезення оплачуються	CFR (C&F) Cost and Freight	Вартість і фрахт	С
	GIF Cost, Insurance and Freight	СІФ Вартість, страхування і фрахт
	СРТ Carriage Paid To	Перевезення оплачене до...
	СІР Carriage and Insurance Paid To	Перевезення і страху вання оплачені до...
Поставка товару	DAF Delivered At Frontier	Доставка до кордону
	DES Delivered Ex Ship	Доставка франко-судно
	DEQ Delivered Ex Quay	Доставка франко-причал
	DDU Delivered Duty Unpaid	Доставлено, мито не оплачене
	DDP Delivered Duty Paid	Доставлено, мито оплачене

Друга група F -- умови: FСА (франко-перевізник), FАS (франко вздовж борту судна) і FОВ -- включаються умови, які вимагають від продавця зобов'язань передати товар перевізнику, що вказаний покупцем.

Витрати і ризики переходять до покупця після передачі товару під опіку перевізника або в порту відвантаження. Покупець несе витрати на перевезення. Третя група С -- умови: CFR (вартість і фрахт), GIF(вартість, страхування і фрахт), СРТ (перевезення оплачено до...) і СІР (перевезення і страхування оплачені до...) -- об'єднані умови за якими продавець повинен забезпечити перевезення товару і нести витрати, що можуть виникнути після відвантаження товару. Ризики, однак переходять до покупця після відправки товару. Четверта група D -- умови: DAF (доставка до кордону), DES (доставка франко-судно), DEQ (доставка франко-причал), DDU/DDP (доставлено без оплати мита мито сплачене). За цими умовами продавець несе всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару в країну покупця, або до місця призначення.

· *Одночасний перехід ризиків і витрат.

· ** Неодночасний перехід ризиків і витрат.

Залежно від умов "Інкотермс" можна зафіксувати момент переходу ризиків і витрат від продавця до покупця (табл. 3.2).

Сформульовані в "Інкотермс" торговельні терміни становлять універсальний набір умов, застосування яких полегшує здійснення міжнародних торговельних операцій, а також визначення кінцевої ціни товару. Згідно з умовами "Інкотермс" укладаються міжнародні торговельні контракти між контр агентами, які розташовані в різних країнах.

Таблиця 3.2 Сутність "Інкотермс". Умови переходу ризиків і витрат

Умови "Інкотермс"	Перехід ризику під продавця до покупця	Перехід витрат від продавця до покупця
Франко-завод постачальник (ех works)*	3 видачею товару (конкретизація) на заводі продавця	3 видачею товару (конкретизація) на заводі продавця
Франко-перевізник (frее саггіег -- FСА)*	3 передачею товару перевізнику в обумовленому місці	3 передачею товару перевізнику в обумовленому місці
Франко вздовж борту судна (fгее а1оngside -- FAS)*	Якщо товар готовий до приймання вздовж борту судна (наприклад, на пристані) в порту підправлення	Якщо товар готовий до приймання вздовж борту судна (наприклад, на пристані) в порту відправлення
Франко-борт (fгее оn board---FОВ)*	Якщо товар дійсно перетнув поручні судна в порту відправлення	Якщо товар дійсно перетнув поручні судна в порту відправлення
Вартість і фрахт (соst аnd freight --С&F)**	-II-	Після прибуття судна в порт призначення (відправка морем на умовах фоб, у т.ч. морський фрахт)
Вартість, страхування і фрахт (соst, insurance and freight -- GІF)**	-II-	Після прибуття судна в порт призначення (відправка морем на умовах фоб, у т.ч. морський фрахт і страхування фрахту)

Тема 4 . Розрахунки у системі міжнародної торгівлі (недокументарні форми розрахунків)

Питання на самостійне вивчення:

Чекова форма розрахунків.

Використання векселів у міжнародних розрахунках.

Список літератури для підготовки:

1. Л.В.Руденко Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. -Київ: ЦУЛ, 2003.-с.84-89.

2. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник /За заг. ред. М.І. Савлука.-К.: КНЕУ, 2002.-с.25-36.

3. Б.С. Івасів Міжнародні розрахунки: Підручник.-Тернопіль: Карт-бланш, 2004.-с.35-44.

4.1 Особливості використання основних форм розрахунків та способи платежу у міжнародній сфері

У міжнародній практиці торгівельних відносин існує декілька способів платежів, які розрізняються залежно від взаємної довіри торгових партнерів і ролі, яку повинні відігравати банки при міжнародних розрахунках. Слід розрізняти спосіб платежу, який за звичаєм чітко узгоджують між собою контрагенти контракту, та інструмент, за допомогою якого виконується платіж, тобто засіб платежу.

Форми розрахунків - врегульовані законодавством країн-учасниць способи виконання грошових зобов'язань за зовнішньоторговельним контрактом. Порядок здійснення форм міжнародних розрахунків також регулюється міжнародними документами, які розробляються спеціально створеними організаціями:

- Міжнародною торговельною палатою;

- Комісією з права міжнародної торгівлі ООН.

Форми міжнародних розрахунків поділяються на:

1. документарні (акредитиви, інкасо);

2. недокументарні (авансовий платіж, вексель, чек, банківський переказ, відкритий рахунок).

Міжнародні розрахунки являють собою самостійну систему, яка пов'язана з рухом між країнами товарно-матеріальних цінностей та грошей і яка має особливості.

Міжнародні розрахунки здійснюються у різних валютах. Вільна конвертація національно-грошової одиниці - не тільки форма зв'язку між національними та світовими господарствами, вона забезпечує країну наступним:

- вільний вибір виробниками і споживачами найвигідніших ринків збуту та закупівлі усередині країни та за кордоном;

- розширення іноземних інвестицій і розміщення інвестицій за кордоном;

- стимулююча для іноземної конкуренції на ефективність, гнучкість і пристосування підприємств до умов, що змінюються;

- підтягування національного виробництва до міжнародних стандартів щодо ціни витрат, якості, асортименту;

- можливість здійснення міжнародних розрахунків у національній валюті.

Валютні обмеження - адміністративна і законодавча заборона, яка не розповсюджується для резидентів і нерезидентів.

Валютні обмеження - законодавча або адміністративні заборона лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями.

форвардний контракт золото валюта

4.2 Авансові розрахунки. Розрахунки між сторонами за відкритим рахунком

Авансовий платіж. Найбільш безпечний спосіб платежу для експортера отримання повної оплати авансом перед відвантаженням товару. В цьому випадку експортер уникає ризику відмови іноземного покупця від оплати товарів, які вже доставлені або тільки будуть відвантажуватися.

Авансові платежі - вигідна форма для експортера.

Аванс - грошова сума або майнова цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань за контрактом. Аванс може бути у грошовій і товарній формах.

Авансовий платіж означає також, що експортер, не надаючи покупцеві ніякого кредиту, не повинен сам фінансувати цей продаж на певний період і тому не повинен вкладати грошові кошти в оборотний капітал для експортної торгівлі.

Якщо платіж здійснюється авансом, експортер повинен бути впевненим, що грошові кошти виплачені до відвантаження. Особливі перестороги йому слід задіяти в тому випадку, коли чек, тратта чи інше платіжне доручення буде оплачено не в країні експортера. Банк експортера в цій ситуації стане наголошувати на тому, щоб взяти на облік чек і т.д. з правом обороту (регресу), тобто якщо іноземний покупець відмовиться оплатити цей чек, або не зможе оплатити його в зв'язку з відсутністю на рахунку необхідних грошових коштів, банк виставить чек на оплату або проведе інкасо для одержання коштів з-за кордону.

Авансовий платіж забезпечує експортеру практично повну безпеку. Одночасно він є, очевидно, небезпечним для імпортера, оскільки може з'явитися ризик невиконання зобов'язань постачальником. Крім того, авансовий платіж, по суті, є завуальованою формою фінансування імпортером свого контрагента.

Аванс може надаватися на загальну суму контракту (попередня оплата) або у вигляді частини (відповідного відсотка) суми контракту. Авансові платежі, що покривають лише частину суми контракту, досить поширені в міжнародній торгівлі, при цьому основну частину платежу продавець отримує після відвантаження товару, використовуючи інші форми розрахунків, платіжні та фінансові інструменти. Іноді авансові платежі безпосередньо здійснюються в межах акредитивів (при використанні акредитива "з червоним застереженням"). Водночас аванс як форма розрахунків за контрактами з постійним партнером або на основі міждержавних угод може сягати 100% суми контракту. Іноді в контракті передбачаються авансові платежі кількома внесками шляхом поетапних платежів.

Погашається аванс шляхом заліку при поставках товарів. Ця умова повинна бути зафіксована в контракті. Якщо поставка товарів відбувається окремими партіями, то аванс може погашатися при кінцевих розрахунках. Хоч більш раціонально аванс погашати у відповідній частці від суми кожної поставки.

Оскільки авансові платежі пов'язані зі значними ризиками для покупців, тому їм необхідно застерігатися від можливих втрат за допомогою банківських гарантій.

4.3 Розрахунки між сторонами за відкритим рахунком

Відкритий рахунок - ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості.

Платіж за відкритий рахунок. Сутність цієї форми розрахунків полягає в тому, що згідно контракту, поставка товарів на експорт здійснюється за умов наступної оплати і зарахування заборгованості на відкритий рахунок.

Для проведення платежів на відкритий рахунок, контрагенти за домовленістю відкривають один одному балансові рахунки, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Після відвантаження товару і відправлення товаророз-порядчих документів на адресу імпортера, експортер записує суму вартості поставки в дебет відкритого на покупця рахунку, а імпортер робить аналогічний запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару (шляхом банківсь кого переказу, чека, векселя) контрагенти проводять на рахунках компенсуючі записи.

У міжнародній торгівлі платежі на відкритий рахунок ефективно застосовують між компаніями, що знаходяться в тривалих ділових взаємовідносинах і при регулярних поставках, зокрема: між материнською компанією і її дочірніми структурами і філіями; з посередницькими фірмами, що здійснюють консигнаційні операції тощо. Для прикладу, платежі на відкритий рахунок є нормою в торгівлі між Великобританією і країнами ЄС, а також між країнами ЄС.

Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух валютних коштів. Такі розрахунки, що відірвані від товарних поставок, необхідно розглядати як одну із форм комерційного кредиту. Причому експортер однобічно кредитує імпортера, не маючи ніякої гарантії, що імпортер погасить свій борг у визначений термін платежу. При взаємних (зустрічних поставках) з наступними платежами на відкритий рахунок має місце взаємне кредитування.

Другою особливістю цієї форми розрахунків є те, що товаророзпорядчі документи надходять прямо на адресу імпортера, минаючи банки, у зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів покладається на контрагентів угоди, передусім на експортера.

Порядок погашення заборгованості за відкритим рахунком залежить від угоди між контрагентами. При регулярних поставках розрахунки між контрагентами здійснюються переважно на умовах періодичних платежів у визначені терміни (зазвичай щомісяця, щоквартально, за півріччя). При взаємних (зустрічних) поставках можливий залік взаємних вимог на безвалютній основі.

Розрахунки за відкритим рахунком найбільш вигідні імпортеру, оскільки він здійснює оплату після отримані'" товару (продаж в кредит) і тим самим захищає себе від ризику непоставки товару. Однак невиконання зобов'язань імпортером тягне за собою призупинення експортером поставок товарів.

Для експортера ця форма розрахунків найменш вигідна і досить ризикова, оскільки немає надійної гарантії своєчасного платежу, уповільнюється оборотність капіталу, відбувається іммобілізація активів, що інколи викликає необхідність у рефінансуванні за рахунок банківського кредиту. Експортеру вигідна ця форма розрахунків лише при взаємному постачанні товарів, коли контрагенти поперемінно виступають у ролі продавця і покупця.

Платежі на відкритий рахунок -- найдешевша форма міжнародних розрахунків, яка характеризується відносною доступністю і простотою виконання. Цим пояснюється її популярність при розрахунках між країнами ЄС. Навіть експортери визнали зручність торгівлі на умовах відкритого рахунку, особливо при тривалих бізнесових стосунках і поставках товарів дрібними партіями. Надійність платежу за відкритим рахунком, зазвичай, забезпечуються платіжними гарантіями першокласних банків.

4.4 Використання банківських переказів

Банківський переказ (Рауment Order) -- доручення одного банку іншому (банку-кореспонденту) виплатити бенефіціару певну суму валюти. Банківські перекази здійснюються у безготівковій формі, через інкасацію платіжного доручення, яке банк-платника адресує іноземному банкові-кореспон-денту, щоб той зарахував кошти бенефіціару. При цьому комерційні та товаророзпорядчі документи направляються від експортера до імпортера безпосередньо, минаючи банки.

Основою банківського переказу є заява на переказ, яка містить інструкції для банку щодо умов виплати валюти переказоодержувачу (бенефіціару). На підставі цієї заяви банк складає платіжне доручення іноземному банку. Банки приймають платіжні доручення тільки за наявності валютних коштів на рахунках платників.

У формі банківського переказу здійснюються авансові платежі, оплата товарів після їхнього отримання (оплата за фактом), оплата векселів за придбані в кредит товари погашення заборгованості, та інші платежі у межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.

Банківські перекази "Укрексімбанком".

Укрексімбанк входить в систему СВІФТ -- товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій, члена ми якого є більш ніж 6 тисяч користувачів із 175 країн світу.

Укрексімбанк виконує банківські перекази в усі країни світу, використовуючи кореспондентські рахунки в 52 країнах світу (НОСТРО), і більше ніж 80 банків України і Росії здійснюють банківські перекази у всі країни світу через кореспондентські рахунки, які відкриті в Укрексімбанку (ЛОРО). Щомісячно системою СВІФТ передається більше ніж 3000 повідомлень за переказами.

Укрексімбанк працює як з фізичними, так і з юридичними особами, здійснюючи платежі за дорученням своїх клієнтів у мінімально допустимі терміни (сьогодні на сьогодні).

Також він виконує конверсію з будь-якої валюти першої категорії в іншу валюту першої категорії на умовах "СПОТ" -- поставка валюти на 2-й робочий день від дня укладання угоди.

З 1 січня 1999 р. Укрексімбанк активно працює з євро.

Банківський переказ - просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну суму грошей на прохання і за рахунок перекатника іноземному отримувачу (бенефіціар) із зазначенням способів відшкодування банку-платнику сплаченую ним суму.

4.5 Чекова форма розрахунків

Чек - безумовна пропозиція продавця (чекодавця) платнику здійснити платіж зазначеної у чекові грошової суми чекодоржателю готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок власника чека у банку. Виписаний чекодавцем документ повинен мати відповідне фінансове покриття на його третьому рахунку. Чеки, які клієнт виписує, банки видають у межах суми, наявної на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, які надійшли на ці рахунки в результаті надання банківського кредиту.

Чеки використовуються при кінцевому розрахунку (за товар і надані послуги, врегульовані рекламації і штрафні санкції, погашення боргу, а також у розрахунках з неторгових операцій). Чек можна використовувати для отримання готівки. Він має визначену Фому письмового документа.

Чек може передавати одна особо іншій внесенням у нього передавального напису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотньому боці чека і підписується особою, котра зробила цей напис. Чек належить до категорії оборотних документів. Оформлений індосаментом чек повинен бути вручений індосантом. Індосамент може бути іменним, ордерним, бланковим.

Імені чеки, які пред'явлені банку іншою особою, можуть бути прийняті банком на інкасо тільки за дорученням власника чека або у випадку, якщо чек виписаний на користь малолітньої або недієздатної особи.

У міжнародній торгівлі оплату боргів за допомогою чека використовують з причин:

- експортер повинен звернутися до свого банку з розпорядженням про інкасування платежів, за що стягнута визначена плата;

- розрахунки можуть бути затримані за одержання необхідного дозволу влади на здійснення платежу;

- є ризик втрати чека при надісланні поштою.

Види чеків:

- іменний - чек на користь певної особи;

- ордерний - виписаний на користь певної особо чи за її наказом. Передається за допомогою індосаменту;

- чек на пред'явлення - виписують пред'явникові, він може бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього.

У міжнародній практиці чеки поділяються ще на банківські і фірмові.

Банківський чек - виписаний банком на свій банк-кореспондент.

Фінансовий чек - чек, виписаний фірмою на одержувача.

Єврочеки - стандартизовані чеки, супроводжувальні спеціальною гарантійною карткою, які випускають банки.

Подорожній чек - стандартний грошовий документ, який виплачують в місцевій або іншій валюті і використовуються при поїздках, закордонних подорожах для оплати товарів і отримання в банку готівки. Подорожні чеки не мають терміну давності.

4.6 Використання векселів у міжнародних розрахунках

Вексель - цінний папір, що містить безумовне абстрактне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну певну грошову суму власнику векселя.

Вексель у системі міжнародних платежів. Вексель (нім. "Wechel") -- цінний папір, який засвідчує безумовне абстрактне грошове зобов 'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму валюти власнику векселя.

Форми, реквізити, умови виставлення і сплати векселів регулюються національним вексельним законодавством, що базується переважно на "Однотипному вексельному законі", який було прийнято Женевською вексельною конвенцією 1930 р.

Більшість європейських та ряд інших країн світу, які формують Женевську систему вексельного права привели своє законодавство у відповідність до Женевської вексельної конвенції.

Загалом вексельне законодавство України також базується на Женевській вексельній конвенції, на основі якої "Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі". Разом з тим у ряді країн вексельне законодавство базується на основі британського закону про векселі (Віlls of Exchfyge Асt" 1882 р.). До них належать Великобританія, США, більшість членів у Британської співдружності націй. Ще ціла низка країн не приєднались ні до женевської, ні до британської системи вексельного права.

У сучасних умовах інтернаціоналізації міждержавних господарських зв'язків вексель є універсальним кредитно-розрахунковим документом. Використання векселя фінансового інструменту в додаток до інкасо та акредитиву дає право на отримання кредиту і валютної виручки.

За формою та способом використання векселі поділяють на прості (соло-вексель) і переказні -- тратта.

Простий вексель виставляє не кредитор, а боржник, який бере зобов'язання оплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін. Обмежений (частковий) акцепт - письмове погодження боржника сплатити тільки частину суми, вказаної у тратті.

Аваль - вексельне поручництво, завдяки їй особа (аваліст), яка її здійснила, переймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання за векселем особою акцептантом, векселедавцем, індосантом.

Вексельними кредитами є банківські операції з врахування векселів і видачі позичок до запитання під забезпечення векселів. Кредит видається за заявою векселедавця.

У міжнародних розрахунках, як правило, застосовують переказні векселі (тратти) -- стандартизований документ, що містить безумовний наказ кредитора (трасанта) позичальнику (трасату) виплатити у визначений строк певну суму коштів пред'явнику векселя. За британської системи вексельного права переказний вексель розглядається як розпорядження, яке вимагає від імпортера, або банку, який представляє імпортера заплатити визначену суму валюти експортеру.

Отже у вексельній операції приймає участь:

ь трасант (векселедавець) -- особа, яка виставляє вексель (тратту) з наказом здійснити платіж;

ь банк-ремітент -- банк, якому доручається інкасування тратти;

ь трасат (боржник) -- особа на ім 'я якої виписано переказний вексель і яка повинна заплатити за вексель;

ь ремітент (векселедержатель) -- особа, на користь якої видано вексель і яка одержує гроші за вексель;

ь інкасуючий банк, який пред'являє векселі імпортеру для оплати.

У міжнародному торговельному контракті використання тратти може передбачатися, а в деяких випадках і визначатися як обов'язкова умова акредитивної та інкасової форми розрахунків. В інкасовому дорученні і заяві на відкриття акредитива необхідно вказати, що товарні документи будуть передані для імпортера лише за умови оплати чи акцепту виставленої тратти.

Вексель може бути виписаний у будь-якій валюті, проте здебільшого він виписується у валюті країни платежу. Разом з тим, вексельне законодавство кожної країни містять спеціальні пункти відносно валюти векселя.

При експортних поставках у кредит експортер виписує і виставляє тратту на імпортера. Тратта може виписуватися у вигляді векселя на пред'явника або строкової тратти. Щоб краще зрозуміти, як використовується переказний вексель у міжнародних розрахунках розглянемо гіпотетичну операцію між американським імпортером та англійським експортером.

Тема 5. Інкасова операція як форма розрахунку

Питання на самостійне вивчення:

5.3. Учасники інкасо. Етапи розрахунків по інкасо.

5.4. Переваги та недоліки використання інкасо для експортерів та імпортерів.

Список літератури для підготовки:

1. Л.В.Руденко Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. -Київ: ЦУЛ, 2003.-с.84-89.

2. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник /За заг. ред. М.І. Савлука.-К.: КНЕУ, 2002.-с.25-36.

3. Б.С. Івасів Міжнародні розрахунки: Підручник.-Тернопіль: Карт-бланш, 2004.-с.35-44.

5.1. Поняття інкасо. Види інкасо

Інкасо - банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів суму коштів, які йому належать від платника (імпортера) за відвантажені йому товари чи надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку. При цьому інкасо являє собою тільки інкасування паперів і банк не гарантує оплату коштів експортера за відвантажений товар чи надані послуги.

Види інкасо:

1. чисте інкасо;

2. документальне інкасо.

Чисте інкасо означає інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерційними документами. До них належать: тратта (переказний вексель), простий вексель або чек.

Документальне інкасо - інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами або інкасо тільки комерційних документів. До таких документів можуть належати: термінова тратта або тратта на пред'явника, коносамент або інший транспортний документ, комерційні розрахунки-фактури або інвойс, свідоцтво про походження, страхові поліси або сертифікати.

5.2 Уніфіковані правила по інкасо. Особливості інкасових операцій

Уніфікафовані правила по інкасо (УПІ) = стандартні міжнародні правила, що визначають роль і відповідність банків у процесах інкасування та регулюють правила проведення інкасових операцій, сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) та надруковані в УПІ (публікація №522 від 1995р.).

практично всі банки світу дотримуються УПІ, які зручні тим, що дають однакові тлумачення термінів і питань, що виникають у практиці розрахунків. УПІ регулюють основні правила та обов'язки банків, а також їх відповідальність з прийняття інкасового доручення. Банк-ремітент (банк експортера) відповідає за те, щоб вказівки його довірителя бели передані інкасую чому банку, також і відповідальний він за можливі помилки. Банки не беруть на себе платіжних зобов'язань і не можуть відповідати за наслідки форс-мажорних обставин, затримки або втрати під час передачі інформації чи документів, якщо вони не винні у цьому самі.

5.3. Учасники інкасо. Етапи розрахунків по інкасо

При інкасовій формі розрахунків, як правило, беруть участь чотири сторони:

a. експортер (продавець-довіритель - сторона, що виставляє документи по інкасо);

b. банк-ремітент - банк, якому довіритель доручає операцію щодо інкасування;

c. інкасуючий банк, яким може бути будь-який банк, що бере участь у виконанні інкасового доручення за винятком банка-ремітента. Цей банк подає документи платнику;

d. імпортер - сторона, що здійснює платіж або акцепт за отриманий товар.

Відповідальність банків при здійсненні інкасової операції обмежується в основною пересилкою і наданням документів напроти оплати чи акцепту, але без власного зобов'язання виконати платіж, якщо покупець не виконує своїх обов'язків по інкасо.

5.4 Переваги та недоліки використання інкасо для експортерів та імпортерів

Проблеми, які зустрічаються найчастіше:

– по-перше, товари в разі їх несплати експортером можуть бути затримані, зберігатися на складі і вимагати оплати за страховим полісом. Товари можуть бути повернені назад експортерові за його рахунок;

– страхове забезпечення продавця і покупця може бути різним. Наприклад, якщо товар зіпсований або загублений, імпортер може відмовитися сплатити інкасо;

– можливо експортерові доведеться чекати на платіж протягом невизначеного терміну, що залежить від способу здійснення платежу, наявності іноземної валюти в країні покупця;

– імпортер може не мати ліцензії на імпорт, що унеможливлює прийняття товару або спричинення відстрочення оплати чи акцепту тратти;

– при використанні інкасо як засобу отримання платежу ризик полягає між угодою на відкритому рахунку (який вигідний імпортеру) та передоплатою готівки, яка вигідна експортеру.

Переваги для експортера:

- зменшення ризику дострокової передачі товарів;

- збільшення конкурентоспроможності;

- зручність;

- можливість фінансування.

Недоліки для експортера:

- затримка або повільне надходження платежу;

- додаткові витрати, спричинені неплатежем чи відмовою від акцепта імпортера.

Переваги для імпортера:

- зручність;

- зменшення витрат;

- відстрочка платежу.

Недоліки для імпортера:

- нанесення шкоди репутації у разі неплатежу або відмови від акцепту.

Тема 6. Документарний акредитив та механізм його функціонування

Список літератури для підготовки:

1. Л.В.Руденко Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. -Київ: ЦУЛ, 2003.-с.84-89.

2. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник /За заг. ред. М.І. Савлука.-К.: КНЕУ, 2002.-с.25-36.

3. Б.С. Івасів Міжнародні розрахунки: Підручник.-Тернопіль: Карт- бланш, 2004.-с.35-44.

6.1. Визначення документарного акредитива. Види акредитивів

Документарний акредитив - угода, згідно з якою банк зобов'язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив(таб. 6.1.).

Таблица 6.1 Види акредитивів та їх класифікація

№	Класифікаційна ознака	Види акредитивів
1	За ступенем гарантованості	ь Відкличні; ь Безвідкличні.
2	За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку	ь Підтверджуваний; ь Непідтверджений.
3	За валютою платежу	ь У національній валюті бенефіціара (експортера); ь У національній валюті експортера; ь У третій валюті.
4	За характером платежу у зв'язку з можливістю/неможливістю здійснювати часткові поставки продукції	ь Подільні; ь Неподільні.
5	За місцем та суб'єктом виконання	ь Виконується банком-емітентом у країні імпортера; ь Виконується авізуючим або підтверджуючим банком, який знаходиться в країні бенефіціара (експортера)
6	Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання (експорту чи імпорту товарів та послуг)	ь Акредитиви на імпорт; ь Акредитиви на експорт.
7	За способами виконання	ь Шляхом платежу за пред'явленням; ь Шляхом акцепту; ь Шляхом платежу з відстрочкою; ь Шляхом негоціацій.
8	Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку	ь Покриті; ь Непокриті.
9	Залежно від наявності других бенефіціарів	ь Переказні (трансферабельні); ь Непереказні.
10	Спеціальні форми акредитивів	ь Компенсаційні акредитиви - «бек-ту-бек»; ь Зустрічні акредитиви; ь Резервні акредитиви - «стенд-бай»; ь Відновлюванні акредитиви; ь Револьверні акредитиви; ь Акредитиви з червоною смугою.

6.2. Уніфіковані правила документарних акредитивів

Використання акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом - Уніфікованими правилами і звичаями для документарного акредитива, який розроблено Міжнародною торговельною палатою у Парижі. Ці правила періодично (1 раз у 8-10 років) переглядаються, доповнюються і змінюються, виходячи з тенденції розвитку міжнародної торгівлі і розрахунків, впровадження нових способів передання інформації, прискорення перевезення вантажів.

На сьогоднішній день діє редакція Правил від 1993 р. (публікація МТП №500).

Уніфіковані правила визначають поняття і види акредитива, способи і порядок їх виконання та передання, зобов'язання і відповідальність банку, вимоги до поданих за акредитив документів та порядок їх надання, інші питання, що виникають у практиці розрахунків за акредитивом, дають тлумачення різних термінів. Правила є обов'язковими для банків, які приєдналися до них, та їхніх клієнтів, що здійснюють розрахунки за акредитивом. До документарного акредитива включаються застереження про те, що Правила є складовою кожного вида акредитива, який застосовується при розрахунках між контрагентами.

6.3 Строки угоди за акредитивами

Після укладання угоди і підписання контракту сторонами імпортер дає доручення банку про відкриття акредитива на користь продавця (експортера). У дорученні імпортер дає доручення банку дати постачальнику товару зобов'язання здійснити платіж. Банк виконує це доручення лише тоді, коли акредитодавець має відповідні активи або кредитну лінію, відкриту в ньому.

Необхідність реального формування умов акредитива обумовлюється принципом його незалежності від основної угоди: акредитив за своєю природою - угода між сторонами, яка юридично відокремлена від договору купівлі-продажу. Для полегшення складання акредитивного доручення банки дають імпортерові спеціальний план заяви на відкриття акредитива.

Бланк заяви на відкриття акредитива заповнюється наказодавцем акредитива щонайменше у трьох примірниках. У заяві вказуються всі необхідні реквізити:

- номер рахунка клієнта-наказодавця акредитива, з якого списується сума іноземної валюти для відкриття акредитива;

- номер поточного рахунка, з якого оплачуються комісійні та інші накладні витрати банка (почтово-телеграфні витрати);

- форма акредитива (відкличний та безвідкличний);

- спосіб передання бенефіціару повідомлення про відкриття акредитива (залежно від терміну виконання - поштою або телеграфом);

- назва і сума іноземної валюти цифрами та прописом;

- назва авізую чого банка;

- назва банка, який виконує акредитив (точна і повна назва виконуючого банка іноземною мовою, адреса);

- назва і адреса бенефіціара іноземною мовою;

- термін дії акредитива (дата закінчення терміну завжди вважається останнім днем, коли бенефіціар може використати акредитив, тобто надати документи);

- часткова поставка (перевантаження) (якщо часткова поставка або перевантаження не передбачається, то це має бути чітко вказано в акредитиві).

Виконанням акредитива вважається представлення експортером документів в банк разом із супровідним листом. Перед тим як експортер подасть документи в банк, то він повинен обов'язково переконатися, що вони за всіма пунктами відповідають акредитиву. Передусім можуть бути наявними всі необхідні документи, оскільки банк при прийнятті рішення про прийом або не прийом документів дотримується принципу суворої відповідності документів і термінів. Цей принцип вимагає, щоб вказана в акредитиві дата закінчення терміну для представлення документів і крайній термін відвантаження були неухильно дотримані. За документами, пред'явленими пізніше, банк має право не здійснювати платіж.

Якщо в акредитиві не вказано кінцеву дату для представлення документів, то вона настає одночасно з датою закінчення терміну акредитиву. Максимальний термін між датою видачі відвантажувальних документів (дата відправлення акредитива) і їх представленням у банк становить 21 день, якщо в акредитиві не передбачений інший термін.

Якщо закінчення терміну акредитива припадає на неділю або святкові дні, то термін представлення документів продовжується до наступного робочого дня.

6.4 Переваги та недоліки використання акредитивів для експортерів і імпортерів

Ефективному використанню акредитива заважає, передусім, велика кількість невідповідностей між документами, що вимагаються та подаються за акредитивом. В операції з акредитивом всі документи мають відповідати його термінам та умовам до виконання платежу (акцепту). Експортер повинен бути впевненим, що акредитив відповідає контрактові про купівлю-продаж. На відміну від передоплати акредитив надає експортерові гарантію від недоплати. Будучи вигідним для експортера цей метод розрахунків в зовнішньоторговельних операціях втілює в собі значні зручності для імпортера.

Переваги для експортера:

- мінімальний ризик недоплати;

- швидкість та зручність;

- успіх у фінансуванні.

Недоліки для експортера:

- зниження конкурентоспроможності (оскільки імпортер несе значні витрати і здійснює великий обсяг роботи з паперами. Експортер, який продає товари лише за акредитив, може обмежити свій ринок, зазнаючи труднощів щодо пошуку покупця).

Переваги для імпортера:

- можливість кредитування і фінансування;

- безпека (імпортер може бути впевненим, що експортерові доведеться дотриматися всіх термінів та умов акредитива до моменту оплати. Але імпортер може бути впевнений тільки у відповідності документів акредитива).

Недоліки для імпортера:

- збільшення витрат і зниження зручності (найчастіше імпортер є єдиним, хто несе витрати за акредитивом).

Тема 7. Банківська гарантія у системі міжнародних розрахунків

Питання на самостійне вивчення:

7.3 . Процедура виконання банківських гарантій.

7.4 . Принципи та правові основи використання гарантій.

Список літератури для підготовки:

1. Л.В.Руденко Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. -Київ: ЦУЛ, 2003.-с.84-89.

2. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник /За заг. ред. М.І. Савлука.-К.: КНЕУ, 2002.-с.25-36.

3. Б.С. Івасів Міжнародні розрахунки: Підручник.-Тернопіль: Карт-бланш, 2004.-с.35-44.

7.1 Поняття банківської гарантії

У практиці проведення міжнародних розрахунків ефективно використовувати такий інструмент, як банківська гарантія. Вона кваліфікується як зобов'язання банка сплатити відповідну суму грошей у разі невиконання або порушення контрагентами умов контракту.

У зовнішньоекономічній торгівлі для обох ділових партнерів часто виникає одна проблема: продавцеві важко оцінити платоспроможність покупця, а останньому не легко оцінити готовність постачальника виконати зобов'язання, його професіональні та фінансові можливості. Таким чином, основною вимогою контрагентів є забезпечення виконання зобов'язань партнером.

Розглянемо з двох сторін:

- розуміють тільки самостійне, незалежне від стану реалізованості інших правових стосунків між боржником і кредитором гарантійне зобов'язання;

- іноді називають гарантію різного роду гарантійні операції від морально зобов'язуючої заяви про патронат до поручительства і зобов'язання платежу.

Загальним для всіх таких операцій є поручительство гарантом сплатити борг або виконати послуги, якщо сторона, котра взяла на себе зобов'язання це зробити, невзмозі його виконати. Характерною ознакою є функція забезпечення, яка полягає у забезпеченні платежу.

7.2. Види банківських гарантій

У міжнародній практиці розрізняють два види банківських гарантій:

1) платіжні;

2) договірні контракти.

Платіжні використовуються при розрахунках за відкритим рахунком і у формі інкасо, а також при розрахунках на умовах комерційного кредиту. Ці гарантії виставляються банківськими гарантами в забезпечення платіжних зобов'язань покупців (кредиторів). Такі гарантії захищають інтереси експортерів. Вони бувають безумовними (при розрахунках на умовах комерційного кредиту, у формі інкасо, особливо якщо покупець має можливість отримати товар до його оплати), які передбачають платіж проти першої простої угоди бенефіціару, так і умовні (при розрахунках банківським переказом), тобто передбачають надання певних документів, що підтверджують відвантаження товару, проти яких здійснюється платіж за гарантією (документарна гарантія). При виставленні документарних гарантій банки-гаранти просять виписувати в товаророзпорядчі документи їх наказу.

Договірні (контрактні) забезпечують платежі за будь-якими договорами (наприклад, договір про постачання товару, договір про надання послуг) і і виставляється банком в забезпечення інтересів імпортерів.

Основні види договірних гарантій:

- гарантія повернення авансу (гарантія авансових платежів) - видається банком за дорученням експортера (підрядника), який відповідно до умов контракту отримує авансом повну вартість товару або його частини. Гарантія авансового платежу видається на термін від півроку до року і припиняє свою дію з поставкою предмета договора;

- гарантія виконання (виконання договору контракту) видається за дорученням експортера на користь імпортера. Умови зовнішньоторгових контрактів передбачають санкції, які застосовуються до експортера (продавця або відрядника) у разі невиконання ним своїх зобов'язань. Наприклад, штрафи. Гарантія виконання забезпечує сплату банком-гарантом суми штрафів за вимогою бенефіціара.

- Гарантія коносамента (гарантія за втрачений коносамент). Коносаменти необхідні для отримання товарів, які можуть загубитися або запізнитися під час поштового переказування. Цей вид гарантії найчастіше використовується тоді, коди платіж забезпечується акредитивом, а товар перебуває в порту призначення. Сума гарантії коносаменту встановлюється у розмірі вартості товару плюс відповідна маржа (від 150 до 200% вартості вантажу), термін гарантії не лімітується або визначається до моменту представлення оригіналів коносаменту;

- Митна гарантія (гарантія митного очищення або тимчасового вивезення) - видається банком за дорученням підрядників для забезпечення безмитного тимчасового ввезення обладнання або матеріалів, необхідних для будування об'єктів чи проведення інших робіт. Зазвичай таке обладнання після закінчення робіт має вивозитись. Якщо воно не буде вивезене, ця гарантія забезпечує отримання або виплату митного збору;

- Забезпечення імпортерові гарантії у разі отримання неякісних товарів (гарантія якості);

- гарантія поставки забезпечення імпортера, якщо продавець не поставить товар або не надасть відповідних послуг у зазначений термін. За своєю сутністю ця гарантія близка до гарантії виконання;

- гарантія обслуговування - при укладанні контрактів на будування;

- судова гарантія - забезпечує витрати процесу із сторін під час судових процесів, які закінчуються на користь судових інстанцій або сторін;

- гарантія накладання арешту на майно (забезпечення ринку). Якщо на майнові цінності дебітора накладається арешт, то він може виставити гарантію забезпечення позову, наприклад, поручительство. Після цього йому знову подається право розпоряджатися цим майном або цінностями.

7.3 Процедура виконання банківських гарантій

Банківська гарантія може виставлятися бенефіціару напряму без авізування через банк бенефіціара. Вони називаються прямими гарантіями. Тут беруть участь мінімум три сторони:

- принципал - наказодавець, що уповноважує банк виставити гарантію, інструктує банк щодо того, яку гарантію варто надати;

- гарант або банк -гарант - банк, що виставляє гарантію (банк принципала);

- бенефіціар- особа, на чию користь виставлена гарантія.

Такий засіб отримання гарантії менш вигідний бенефіціарові з точки зору перевірки вірогідності гарантії й оперативного зв'язку з банком-гарантом. Якщо банк-гарант і банк, що авізує, не є кореспондентами, то в проведенні операцій може брати участь ще банк-посередник (загальний кореспондент) або кілька банків-посередників. Такі гарантії називаються непрямими.

Учасники угоди непрямої гарантії:

- принципали;

- банк-гарант;

- авізуючий банк - банк, що робить авізування бенефіціарові гарантії, отриманої від банка-гаранта;

- бенефіціар.

Тема 8. Банківське фінансування зовнішньоторгових угод

Питання на самостійне вивчення:

8.5. Форфейтинг: необхідність, сутність та механізм здійснення.

8.6. Зустрічна торгівля у міжнародних розрахунках.

Список літератури для підготовки:

1. Л.В.Руденко Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. -Київ: ЦУЛ, 2003.-с.84-89.

2. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник /За заг. ред. М.І. Савлука.-К.: КНЕУ, 2002.-с.25-36.

3. Б.С. Івасів Міжнародні розрахунки: Підручник.-Тернопіль: Карт-бланш, 2004.-с.147-154.

8.1 Необхідність та сутність кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

Кредитування зовнішньої торгівлі - важливий елемент економічного розвитку країни, оскільки кредит поряд з якістю товару та його ціною - важливий засіб конкурентної боротьби на світовому ринку. Кредит полегшує можливість збуту товарів для експортера та придбання для імпортера.

Кредитування зовнішньої торгівлі призначене для здійснення експорту та імпорту товарів, яке стимулює розвиток зовнішньоекономічної діяльності, створює додатковий попит на ринку.

Кредитування зовнішньої торгівлі здійснюють приватні фірми, банки, держава та міжнародні валютно-кредитні організації. За джерелами відрізняють внутрішнє і зовнішнє (іноземне) кредитування зовнішньої торгівлі, що між собою тісно пов'язані. При внутрішньому кредитування зовнішньої торгівлі експортери та їх банки одержують кредити від національних фірм і банків; при зовнішньому -- кредити надаються фірмами і банками різних країн у вигляді позичкового капіталу в товарній і грошовій формі.

Кредиторами зовнішньоторговельних угод можуть бути:

- банки;

- держава;

- експортери;

- імпортери;

- кредитно-фінансові організації.

Класифікація кредитів за кредиторами:

- фірмові;

- банківські;

- брокерські;

- урядові;

- міжнародні організації;

- змішані.

Фірмові кредити - кредит, який надається підприємством однієї країни підприємству іншої країни. Різновиди: вексельний кредит за відкритим рахунком, купівельний аванс.

Вексельні кредити - після укладання угоди експортер виставляє тратту на імпортера, який акцептує х в укладений строк проти товарних документів.

За відкритим рахунком - використовується при регулярних поставках товарів з періодичним погашенням заборгованості. Згідно з угодою експортер записує на рахунок імпортера як боргову вартість проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобов'язується погасити кредит у відповідний строк.

Купівельні аванси - форма кредитування експортеру і одночасно засобу забезпечення зобов'язань імпортера, оскільки імпортер повинен прийняти замовлений товар. Імпортери видають аванс експортерам 10-30% від вартості поставок.

Банківські кредити надаються банком чи іншими кредитними установами. Для мінімізації ризиків та мобілізації коштів банки надають кредити на основі створення консорціумів.

Види банківських зовнішньоторговельних кредитів:

- фінансові;

- експортні.

Фінансові забезпечують можливість здійснювати торгівлю на будь-якому ринку і це дає широкі можливості для вибору торгівельних партнерів. Цей вид кредиту не завжди може бути пов'язаний з поставками товару. Центральні банки часто його використовують для валютних інтервенцій та погашення зовнішньої заборгованості.

Експортний. Він може використовуватися для закупівлі товару в країні кредитора. Такий кредит надається банку експортера, банку імпортера чи безпосередньо імпортеру. Тому надання експортного кредиту одночасно сприяє розширенню експорту товарів в країну боржника.

Брокерські - проміжна форма між фірмовими кредитами і банківськими. Брокери позичають кошти у банка, виступаючи при цьому у ролі посередників, у деяких випадках брокери надають гарантії за кредитами експортерами чи імпортерами.

Урядові надаються урядом однієї країни уряду іншої країни за рахунок державного бюджету. Довгостроковий характер - 10-15 років. Такі кредити надаються у двосторонньому порядку.

Міжнародні організації. Провідне місце займає МВФ, МБРР, які сприяють збалансованому зростанню міжнародної торгівлі та подоланню валютних труднощів країн-учасниць, пов'язаних з дефіцитом їх платіжного балансу.

Змішані - спільне кредитування великих проектів кількома кредитними установами як міжнародними, так і національними. Участь можуть брати державні та приватні установи.

8.2 Форми та види міжнародних кредитів

Виділяються окремі види кредитів залежно від того, яка стадія руху товарів від експортера до імпортера покривається за рахунок позичкових коштів. Серед них авансовий кредит імпортера на виробництво експортного товару, кредит під заставу товаророзпорядчих документів у період знаходження товару в дорозі чи на складі. З позицій забезпечення розрізняють забезпечені та бланкові кредити.