Громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, є суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996 року №98/96-ВР із змінами, внесеними згідно із законами №324/96-ВР від12.07.96., №397/97-ВР від 26.06.97., № 499/97-ВР від 18.07.97., №102/98-ВР від 10.02.98. Ідея прийняття в Україні такого законодавчого акта виникла в результаті створення суб'єктивних чи об'єктивних умов ухилення від оподаткування шляхом приховування доходів окремими суб'єктами підприємницької діяльності і труднощів у здійсненні контролю за такими доходами. Зокрема це доходи в сфері роздрібної торгівлі, де розрахунки між продавцем і покупцем здійснюються за готівкові кошти, торгівля іноземною валютою, а також послуги грального бізнесу.

Тому Закон України від 23.03.96р. №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" визначив порядок патентування діяльності у сфері роздрібної торгівлі, торгівлі іноземною валютою, а також з надання послуг у сфері грального бізнесу, яка провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.

Досвід впровадження положень цього Закону показав, що окремі норми потребують вдосконалення.

У зв'язку з цим до вказаного Закону були внесені відповідні зміни, принцип яких базується на розширенні податкової бази шляхом скасування податкових привілеїв та незбільшенні податкового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності.

Об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торгівельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Дія цього Закону не поширюється на торгівельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які:

здійснюють торгівельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;

сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;

здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій та городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної обробки), продукції власного бджільництва;

сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності займатися певними видами підприємницької діяльності.

Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування.

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є вищевказані види. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, яка повинна містити такі реквізити:

найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;

найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

Торговий патент містить такі реквізити:

номер торгового патенту;

найменування володільця торгового патенту;

вид підприємницької діяльності;

назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;

місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності;

для транспортних засобів - зазначення "виїзна торгівля";

термін дії торгового патенту;

місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент;

відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий нею торговий патент.

Патентуванню підлягає торгівельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності у пунктах продажу товарів.

Під торгівельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торгівельно-виробничій сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів слід розуміти:

1. магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях і мають торгівельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

2. кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торгівельного залу для покупців;

3. автомагазини, розвозки та інші види пересувної торгівельної мережі;

4. лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торгівельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

5. стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами;

6. фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування.

Вартість торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Розміри вартості торгового патенту у Кіцманському районі вказані у додатку № 1.

При проведенні ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових заходів пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів суб'єкт підприємницької діяльності придбаває короткотерміновий торговий патент термін дії якого від 1 до 15 днів. Вартість короткотермінового патенту на здійснення торгівельної діяльності за один день встановлено у фіксованому розмірі 10 гривень.

Без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють торгівельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

хліб і хлібобулочні вироби;

борошно пшеничне та житнє;

сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;

молоко і молочна продукція;

продукти дитячого харчування;

безалкогольні напої;

морозиво;

яловичина та свинина;

домашня птиця;

яйця;

риба;

ягоди і фрукти;

картопля і плодово-овочева продукція;

комбікорми для продажу населенню.

Законом передбачена видача торгового патенту на торгівлю такими товарами вітчизняного виробництва, як поштові марки, листівки, конверти, періодичні видання друкованих засобів масової інформації (незалежно від країни походження), проїзні квитки, лікарські засоби, санітарно-гігієнічні засоби, вугілля, пічне паливо та інше. У пільговому торговому патенті обов'язково наводиться повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації.

За придбання пільгового торгового патенту вноситься одноразова плата у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.

Патентуванню підлягає діяльність за надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності як в окремих приміщеннях, так і за їх межами. Під побутовими послугами слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг. Розміри вартості торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг у Кіцманському районі вказані в додатку № 4.

Законом передбачено можливість придбання суб'єктом підприємницької діяльності спеціального патенту на торгову діяльність та побутові послуги. Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно після затвердження місцевого бюджету залежно від місцезнаходження пункту продажів товарів, асортименту товарів, місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг. Причому, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, який придбав спеціальний патент, не сплачує податки і збори, передбачені Законом "Про систему оподаткування", не веде облік доходів і витрат та звільняється від обов'язку подання декларацій. Однак, спеціальні торгові патенти запроваджені з 1 квітня 1998 року експериментально на обмежених територіях. У Чернівецькій області спеціальні торгові патенти не впроваджено.

Слід відмітити, що більше ніж у 2 рази зросли суми надходження коштів із впровадженням запропонованих змін внесеним Законом України від 10.02.98 №102/98-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Однак на сьогодні ще не всі суб'єкти підприємницької діяльності усвідомили свої зобов'язання перед державою щодо сплати обов'язкових платежів до бюджету, що в свою чергу, впливає на стабілізацію економіки.

Відповідно до названих законодавчих актів платниками прибуткового податку в Україні є громадяни України і особи без громадянства - як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. Отже, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності виступають платниками прибуткового податку. Одержані протягом календарного року доходи від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи підлягають оподаткуванню.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою адміністрацією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам і підприємництву, у відсотках до валового доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг) за переліком, визначеним Головною державною податковою інспекцією України і Міністерством економіки України.

До складу цих витрат включаються:

1. вартість матеріальних витрат та послуг виробничого характеру, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції (послуг) за оподатковуваний період: сировина і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо і електроенергія, тара і пакувальні матеріали, послуги водопостачання та інші витрати, які згідно з чинним законодавством пов'язані із здійсненням технологічного процесу виробництва продукції (надання послуг);

2. амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фондів, включаючи прискорену амортизацію їх активної частини, згідно з нормами встановленими чинним законодавством;

3. витрати на всі види ремонту основних фондів, що використовуються у процесі здійснення підприємницької діяльності;

4. витрати, пов'язані з придбанням матеріальних ресурсів і реалізацією готової продукції;

5. плата за оренду окремих об'єктів основних виробничих фондів в межах норм амортизаційних відрахувань на їх повне відновлення. При цьому за оренду нежилих приміщень для забезпечення основної виробничої діяльності до складу витрат включається плата за ставками оренди, затвердженими органами місцевої державної законодавчої влади;

6. плата за надання підприємцям банківських послуг (відкриття та ведення рахунків і вкладів, здійснення операцій по рахунках), а також поштово-телеграфні та інші витрати пов'язані з виконанням банками доручень підприємців - по фактичній вартості;

7. витрати на придбання технічних засобів обліку доходів;

8. суми витрат на оплату робіт за сертифікацією продукції, консультативні та аудиторські послуги;

9. оплата вартості послуг державних органів статистики;

10. суми витрат на відрядження в розмірах, згідно з нормами, встановленими законодавством;

11. відрахування на державне соціальне страхування;

12. платежі з обов'язкового страхування майна, що відноситься до забезпечення підприємницької діяльності;

13. витрати на рекультивацію земель;

14. суми витрат на оплату послуг зв'язку, обчислювальних центрів, користування комп'ютерними мережами;

15. із складу валового доходу також виключаються сплачені до бюджету податки і збори, нараховані з об'єктів оподаткування, безпосередньо пов'язаних з підприємницької діяльністю:

акцизний збір;

податок на додану вартість;

податок на нерухоме майно;

плата за землю;

плата за воду;

відрахування на геологорозвідувальні роботи;

мито, митні збори;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Вартість витрат в іноземній валюті перераховується в національну грошову одиницю України за курсом НБУ,що діяв на дату виписки розрахунково-грошових документів.

Прибутковий податок з громадян - суб'єктів підприємницької діяльності обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний у поточному році дохід або про фактично одержані у звітному календарному році доходи, та інших відомостей про доходи громадян.

У визначенні річної суми авансових платежів прибуткового податку головну роль відіграє місце основної роботи підприємця. Якщо підприємець не працює за наймом, тоді підприємницька діяльність вважається місцем його основної роботи і оподаткування, а відповідно, і нарахування авансових платежів проводиться згідно зі ставками, аналогічно, як оподатковується заробітна плата робітників і службовців на підприємствах.

У цьому випадку важливе значення має розмір встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму та ставок прогресивного оподаткування, які з зростанням інфляції та цін періодично змінюються.

Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:

1. декларації громадян про очікуваний у поточному році або про фактично одержаний ними протягом року дохід;

2. матеріалів перевірок громадян, проведених податковими органами;

3. отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про виплачені платникам доходи і утримані податки за довідкою Ф. №2.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально, у 15-денний строк після закінчення кварталу, подають податковому органу декларації, а після закінчення року - до 9 лютого наступного року. В декларації зазначається загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що їм допомагають члени сім'ї, які спільно з ними проживають, оподатковуваний дохід розподіляють між собою за угодою, але частка кожного з них не може перевищувати розміру, пропорційного кількості громадян, що беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один з них має право на пільгове оподаткування.

Законодавством передбачено ряд пільг щодо прибуткового податку з громадян. Пільги, про які піде мова далі, поширюються і на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю. Але надаються вони, як правило, за основним місцем роботи, тому скористатись ними можуть лише ті громадяни, для яких підприємницька діяльність є основним заняттям. Пільги поширювалися не залежно від того, сплачували громадяни прибутковий податок авансовими платежами, чи вибирали патенти на здійснення того чи іншого виду діяльності.

Громадянам, які працюють за наймом, пільги надаються за місцем основної роботи, але після закінчення календарного року їм проводиться розрахунок податку з сукупного доходу як за основним місцем роботи, так і з доходів, одержаних в результаті підприємницької діяльності і належні їм пільги враховуються при проведенні цього річного перерахунку. Отже, розглянемо які пільги надаються громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю.

1. Місячний оподатковуваний доход підприємця зменшується на суму неоподатковуваного мінімуму, встановленого чинним законодавством, на даний час - 17 грн. Ця пільга закладена в шкалу ставок оподаткування (див. додаток №3).

2. Місячний оподатковуваний доход, якщо він не перевищує розміру 10 мінімальних заробітних плат (740 грн.), додатково зменшується на розмір неоподатковуваного мінімуму, встановленого чинним законодавством на кожну дитину віком до 16 років, ця пільга надається одному з батьків, незалежно від джерела одержання доходів.

3. Одному з батьків, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років, оподатковуваний доход зменшується на кожну дитину на розмір неоподатковуваного мінімуму, після чого сума вже визначеного податку зменшується на 50%.

4. Для учасників бойових дій, інвалідів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", сукупний оподатковуваний дохід, одержаний за кожний повний місяць, зменшується на 15 неоподаковуваних мінімумів, встановлених законодавством, виключаючи вирахування, зазначені в пунктах 1,2,3.

5. У громадян, які потерпіли від аварії на ЧАЕС, віднесених до першої та другої категорії, місячний оподатковуваний доход зменшується на 10 неоподатковуваних мінімумів.

6. У громадян:

інвалідів з дитинства першої та другої груп;

які потерпіли від аварії на ЧАЕС і віднесені до третьої і четвертої категорії;

одного з батьків, який виховує інваліда з дитинства, і двох батьків, які виховують двох і більше інвалідів з дитинства, що проживають разом з ними і потребують постійного догляду;

яких реабілітовано відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в України", місячний оподатковуваний доход зменшується на 5 неоподатковуваних мінімумів, виключаючи вирахування, зазначені в пунктах 1,2,3.

Ці пільги надаються громадянам, для яких підприємницька діяльність є основним видом діяльності. У випадках, якщо громадянин має право на одержання декількох пільг, він може вибрати будь-яку з них, але тільки одну. Органи місцевого самоврядування базового рівня мають право додатково зменшувати сукупний оподатковуваний доход окремим громадянам, враховуючи матеріальний стан, чи звільняти їх від сплати податку в календарному році.