Податкові зобов’язання фізичних осіб – підприємців

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, особливості їх оподаткування. Патентування підприємницької діяльності. Прибутковий, фіксований та єдиний податки з громадян. Сукупний доход як доход, що підлягає оподаткуванню податковими органами.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 19.05.2012
Размер файла 54,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Податкові зобов'язання фізичних осіб - підприємців
  • 2. Патентування деяких видів підприємницької діяльності
  • 3. Прибутковий податок з громадян
  • 4. Фіксований податок
  • 5. Єдиний податок
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

Українська держава проіснувала не так багато часу, але зроблено багато. При переході до ринкових відносин Україна не взяла на успадкування системи доходів державного бюджету, яка існувала в колишній командно-адміністративній системі, а взяла новий курс, тобто формування доходної частини бюджету податковими методами. Хоч у нашій податковій системі є багато недоліків, але наша держава прагне піднятися до рівня розвинутих країн світу. Для чого треба зробити ще не мало. Потрібно переглянути повністю законодавство України щодо оподаткування, щоб податки не були важким тягарем для платників, не ставили їх у скрутне становище, а щоб допомагали розвитку виробництва, підприємницькій діяльності.

Процес побудови ринкової економіки в Україні зумовив зміну багатьох економічних засад та способів господарювання. Пряме відношення має він і до процесу реформування та становлення податкової системи в Україні. Податки є основою для державного втручання у сферу економічних та господарських зв'язків між різними суб'єктами економічних відносин в країні. Податки дають змогу акумулювати бюджетні ресурси, які є знаряддями реалізації державної політики. Сьогодні Україна має сталу систему податків, яка забезпечує надходження коштів до державного та місцевих бюджетів. Вона має схожість із тими системами, що їх застосовують розвинуті країни Європи, її основу складають прямі прибуткові податки з підприємств і громадян, непрямі податки на додану вартість, акцизний збір, мито, спеціальні відрахування на соціальне страхування та забезпечення. Така звична для розвинутих країн система має місце не тому, що українські фахівці та законодавці у процесі її формування свідомо прагнули наслідувати який-небудь заздалегідь відомий зразок.

Однак, не менш очевидно і те, що податкова система України сьогодні потребує реформування. Головною причиною цього - порівняно високий податковий тягар і те, що податки не стимулюють розвитку процесів, які можуть зупинити економічну кризу: зростання обсягів виробництва, структурну перебудову господарства, підвищення ступеня ділової активності суб'єктів господарювання.

Зменшення податкового тягаря - завдання не просте, щодо якого можна навести вагомі аргументи "за" і "проти".

З одного боку, основа доходів держави, їх першоджерело - це виробництво продукції та надання послуг, які треба заохочувати усіма можливими засобами, бо якщо не буде господарської діяльності, то не буде звідкіля брати податки. Але для того, щоб підвищити ступінь ділової активності, податковий прес треба послабити. При зменшених ставках податків у суб'єктів господарювання можуть з'явитися і додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва продукції та надання послуг, внаслідок чого матиме місце розширення бази оподаткування та у кінцевому рахунку зростання загальної суми доходів зведеного бюджету. Крім того, зменшення податкового тиску може сприяти збільшенню доходів населення та зростання сукупного попиту.

З другого боку, сьогодні не стільки податки самі по собі є головною перешкодою на шляху розвитку, а в цілому несприятливий інвестиційний клімат. Тому зменшення податків може привести не до зростання активності суб'єктів господарювання, а тільки створити додаткові проблеми бюджету.

У цьому є рація, якщо врахувати, що головним гальмом виробничого розвитку та найважчим податком для населення (особливо незаможних) є інфляція. Можна сміливо стверджувати, що в умовах гіпотетичної ситуації, коли податки відсутні взагалі, але має місце високий рівень цін та темпів інфляції, виробництво розвиватися не буде, адже це економічно недоцільно: за таких умов прибуток дасть лише "швидкі" гроші. Водночас інфляція є прямим наслідком дефіциту бюджету (коли неінфляційні джерела його покриття розвинуті слабо).

Податковий тиск треба прагнути зменшити, але тільки відповідно до реальних можливостей. Як свого часу відзначав стосовно умов післявоєнної Німеччини міністр господарства, а потім канцлер ФРН Л. Ерхард, розмір можливого зниження податків визначають стабілізація видатків і розвиток продуктивності і що тільки таким шляхом можна домогтися справжнього і реалістичного розв'язання пригноблюючої податкової проблеми.

В Україні сьогодні мову треба вести про таке зниження рівня податків, для якого можливо знайти компенсацію або за рахунок скорочення бюджетних видатків, або за рахунок залучення додаткових неінфляційних джерел фінансування дефіциту бюджету. Практично це означає, що реальні можливості скорочення податкового тиску обмежені і тому в питаннях розвитку податкової системи наголос повинен бути зроблений на іншому аспекті: еволюційному шляху її реформування за рахунок удосконалення складу та структури податкової системи, механізму обчислення та сплати податків. Треба знайти технічні можливості зробити податкову систему більш сприятливою для бізнесу за умови збереження (або навіть збільшення) абсолютної суми податкових надходжень. Нині, в умовах економічної кризи, змінювати склад найбільш великих податків, що чинять найсуттєвіший вплив на діяльність підприємств та добробут громадян, недоречно, оскільки зараз як ніколи важливо забезпечити незмінність основних "правил гри", до яких суб'єкти господарювання звикли.

Падіння фізичних обсягів виробництва та фінансова криза - не найвдаліший час для нових податкових експериментів із наперед баченими наслідками. Треба поступово змінювати функціональний розподіл доходів в економіці у напрямку підвищення ролі доходів населення.

Отже, в кожній країні податкова система є стержнем економічної системи. Саме тому основне завдання сьогодення - вдосконалення податкової системи України. Підвалини останньої вже закладено, тобто можна констатувати факт завершення першого етапу податкової реформи. Але діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, призвело до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена ними, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить і до зменшення бюджетних надходжень.

У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва, спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування виведені на основі багатовікового досвіду.

Податкові стягнення повинні бути в таких розмірах, щоб з однієї сторони платники могли їх сплатити і не ухилятися від сплати податків, а з другої - держава могла виконувати свої функції.

1. Податкові зобов'язання фізичних осіб - підприємців

Згідно з діючим законодавством України на сьогодні суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи є платниками таких податків та зборів (обов'язкових платежів):

I. Загальнодержавні.

1. податок на додану вартість;

2. акцизний збір;

3. мито;

4. податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок з громадян);

5. єдиний соціальний внесок;

6. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності

7. фіксований податок з приватних підприємців;

II. Місцеві.

1. ринковий збір;

2. збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

До прийняття ПКУ: фізичні особи-підприємці працювали, використовуючи одну з таких схем оподаткування:

Спрощена система. Застосовувалася при обороті до 500 тис. гривень, працевлаштування до 10 чоловік. Розмір податку становив від 20 до 200 грн. на місяць.

Сплата податку на загальних підставах: 15% податку з доходів фізичних осіб та 33,2% платежів до Пенсійного фонду.

Після прийняття ПКУ: Крім загальної збережена спрощена система оподаткування, тобто залишається чинним Указ Президента України від 03.07.98 р. № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

2. Патентування деяких видів підприємницької діяльності

Громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, є суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996 року №98/96-ВР із змінами, внесеними згідно із законами №324/96-ВР від12.07.96., №397/97-ВР від 26.06.97., № 499/97-ВР від 18.07.97., №102/98-ВР від 10.02.98. Ідея прийняття в Україні такого законодавчого акта виникла в результаті створення суб'єктивних чи об'єктивних умов ухилення від оподаткування шляхом приховування доходів окремими суб'єктами підприємницької діяльності і труднощів у здійсненні контролю за такими доходами. Зокрема це доходи в сфері роздрібної торгівлі, де розрахунки між продавцем і покупцем здійснюються за готівкові кошти, торгівля іноземною валютою, а також послуги грального бізнесу.

Тому Закон України від 23.03.96р. №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" визначив порядок патентування діяльності у сфері роздрібної торгівлі, торгівлі іноземною валютою, а також з надання послуг у сфері грального бізнесу, яка провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.

Досвід впровадження положень цього Закону показав, що окремі норми потребують вдосконалення.

У зв'язку з цим до вказаного Закону були внесені відповідні зміни, принцип яких базується на розширенні податкової бази шляхом скасування податкових привілеїв та незбільшенні податкового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності.

Об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торгівельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Дія цього Закону не поширюється на торгівельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які:

здійснюють торгівельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;

сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;

здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій та городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної обробки), продукції власного бджільництва;

сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності займатися певними видами підприємницької діяльності.

Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування.

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є вищевказані види. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, яка повинна містити такі реквізити:

найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;

найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

Торговий патент містить такі реквізити:

номер торгового патенту;

найменування володільця торгового патенту;

вид підприємницької діяльності;

назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;

місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності;

для транспортних засобів - зазначення "виїзна торгівля";

термін дії торгового патенту;

місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент;

відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий нею торговий патент.

Патентуванню підлягає торгівельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності у пунктах продажу товарів.

Під торгівельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торгівельно-виробничій сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів слід розуміти:

1. магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях і мають торгівельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

2. кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торгівельного залу для покупців;

3. автомагазини, розвозки та інші види пересувної торгівельної мережі;

4. лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торгівельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

5. стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами;

6. фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування.

Вартість торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Розміри вартості торгового патенту у Кіцманському районі вказані у додатку № 1.

При проведенні ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових заходів пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів суб'єкт підприємницької діяльності придбаває короткотерміновий торговий патент термін дії якого від 1 до 15 днів. Вартість короткотермінового патенту на здійснення торгівельної діяльності за один день встановлено у фіксованому розмірі 10 гривень.

Без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють торгівельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

хліб і хлібобулочні вироби;

борошно пшеничне та житнє;

сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;

молоко і молочна продукція;

продукти дитячого харчування;

безалкогольні напої;

морозиво;

яловичина та свинина;

домашня птиця;

яйця;

риба;

ягоди і фрукти;

картопля і плодово-овочева продукція;

комбікорми для продажу населенню.

Законом передбачена видача торгового патенту на торгівлю такими товарами вітчизняного виробництва, як поштові марки, листівки, конверти, періодичні видання друкованих засобів масової інформації (незалежно від країни походження), проїзні квитки, лікарські засоби, санітарно-гігієнічні засоби, вугілля, пічне паливо та інше. У пільговому торговому патенті обов'язково наводиться повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації.

За придбання пільгового торгового патенту вноситься одноразова плата у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.

Патентуванню підлягає діяльність за надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності як в окремих приміщеннях, так і за їх межами. Під побутовими послугами слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг. Розміри вартості торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг у Кіцманському районі вказані в додатку № 4.

Законом передбачено можливість придбання суб'єктом підприємницької діяльності спеціального патенту на торгову діяльність та побутові послуги. Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно після затвердження місцевого бюджету залежно від місцезнаходження пункту продажів товарів, асортименту товарів, місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг. Причому, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, який придбав спеціальний патент, не сплачує податки і збори, передбачені Законом "Про систему оподаткування", не веде облік доходів і витрат та звільняється від обов'язку подання декларацій. Однак, спеціальні торгові патенти запроваджені з 1 квітня 1998 року експериментально на обмежених територіях. У Чернівецькій області спеціальні торгові патенти не впроваджено.

Слід відмітити, що більше ніж у 2 рази зросли суми надходження коштів із впровадженням запропонованих змін внесеним Законом України від 10.02.98 №102/98-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Однак на сьогодні ще не всі суб'єкти підприємницької діяльності усвідомили свої зобов'язання перед державою щодо сплати обов'язкових платежів до бюджету, що в свою чергу, впливає на стабілізацію економіки.

3. Прибутковий податок з громадян

Прибутковий податок з громадян справляється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13-92 зі змінами, внесеними згідно із законами №3355-12 від 01.07.93 р., №46/96-ВР від 14.02.96 р., №366/96-ВР від 12.09.96 р., №129/98-ВР від 13.02.98 р., Декретом №43-93 від 30.04.93 р. та однойменної Інструкції затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 18.05.93 р. за №12 із змінами і доповненнями, внесеними наказами від 21.06.93 р. №17, від 01.09.94 р. №88 та від 16.01.96 р. №87 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 22.10.96 р. за №622/1547. Також прибутковому податку присвячена ст.177 ПКУ.

Відповідно до названих законодавчих актів платниками прибуткового податку в Україні є громадяни України і особи без громадянства - як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. Отже, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності виступають платниками прибуткового податку. Одержані протягом календарного року доходи від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи підлягають оподаткуванню.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою адміністрацією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам і підприємництву, у відсотках до валового доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг) за переліком, визначеним Головною державною податковою інспекцією України і Міністерством економіки України.

До складу цих витрат включаються:

1. вартість матеріальних витрат та послуг виробничого характеру, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції (послуг) за оподатковуваний період: сировина і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо і електроенергія, тара і пакувальні матеріали, послуги водопостачання та інші витрати, які згідно з чинним законодавством пов'язані із здійсненням технологічного процесу виробництва продукції (надання послуг);

2. амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фондів, включаючи прискорену амортизацію їх активної частини, згідно з нормами встановленими чинним законодавством;

3. витрати на всі види ремонту основних фондів, що використовуються у процесі здійснення підприємницької діяльності;

4. витрати, пов'язані з придбанням матеріальних ресурсів і реалізацією готової продукції;

5. плата за оренду окремих об'єктів основних виробничих фондів в межах норм амортизаційних відрахувань на їх повне відновлення. При цьому за оренду нежилих приміщень для забезпечення основної виробничої діяльності до складу витрат включається плата за ставками оренди, затвердженими органами місцевої державної законодавчої влади;

6. плата за надання підприємцям банківських послуг (відкриття та ведення рахунків і вкладів, здійснення операцій по рахунках), а також поштово-телеграфні та інші витрати пов'язані з виконанням банками доручень підприємців - по фактичній вартості;

7. витрати на придбання технічних засобів обліку доходів;

8. суми витрат на оплату робіт за сертифікацією продукції, консультативні та аудиторські послуги;

9. оплата вартості послуг державних органів статистики;

10. суми витрат на відрядження в розмірах, згідно з нормами, встановленими законодавством;

11. відрахування на державне соціальне страхування;

12. платежі з обов'язкового страхування майна, що відноситься до забезпечення підприємницької діяльності;

13. витрати на рекультивацію земель;

14. суми витрат на оплату послуг зв'язку, обчислювальних центрів, користування комп'ютерними мережами;

15. із складу валового доходу також виключаються сплачені до бюджету податки і збори, нараховані з об'єктів оподаткування, безпосередньо пов'язаних з підприємницької діяльністю:

акцизний збір;

податок на додану вартість;

податок на нерухоме майно;

плата за землю;

плата за воду;

відрахування на геологорозвідувальні роботи;

мито, митні збори;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Вартість витрат в іноземній валюті перераховується в національну грошову одиницю України за курсом НБУ,що діяв на дату виписки розрахунково-грошових документів.

Прибутковий податок з громадян - суб'єктів підприємницької діяльності обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний у поточному році дохід або про фактично одержані у звітному календарному році доходи, та інших відомостей про доходи громадян.

У визначенні річної суми авансових платежів прибуткового податку головну роль відіграє місце основної роботи підприємця. Якщо підприємець не працює за наймом, тоді підприємницька діяльність вважається місцем його основної роботи і оподаткування, а відповідно, і нарахування авансових платежів проводиться згідно зі ставками, аналогічно, як оподатковується заробітна плата робітників і службовців на підприємствах.

У цьому випадку важливе значення має розмір встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму та ставок прогресивного оподаткування, які з зростанням інфляції та цін періодично змінюються.

Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:

1. декларації громадян про очікуваний у поточному році або про фактично одержаний ними протягом року дохід;

2. матеріалів перевірок громадян, проведених податковими органами;

3. отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про виплачені платникам доходи і утримані податки за довідкою Ф. №2.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально, у 15-денний строк після закінчення кварталу, подають податковому органу декларації, а після закінчення року - до 9 лютого наступного року. В декларації зазначається загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що їм допомагають члени сім'ї, які спільно з ними проживають, оподатковуваний дохід розподіляють між собою за угодою, але частка кожного з них не може перевищувати розміру, пропорційного кількості громадян, що беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один з них має право на пільгове оподаткування.

Законодавством передбачено ряд пільг щодо прибуткового податку з громадян. Пільги, про які піде мова далі, поширюються і на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю. Але надаються вони, як правило, за основним місцем роботи, тому скористатись ними можуть лише ті громадяни, для яких підприємницька діяльність є основним заняттям. Пільги поширювалися не залежно від того, сплачували громадяни прибутковий податок авансовими платежами, чи вибирали патенти на здійснення того чи іншого виду діяльності.

Громадянам, які працюють за наймом, пільги надаються за місцем основної роботи, але після закінчення календарного року їм проводиться розрахунок податку з сукупного доходу як за основним місцем роботи, так і з доходів, одержаних в результаті підприємницької діяльності і належні їм пільги враховуються при проведенні цього річного перерахунку. Отже, розглянемо які пільги надаються громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю.

1. Місячний оподатковуваний доход підприємця зменшується на суму неоподатковуваного мінімуму, встановленого чинним законодавством, на даний час - 17 грн. Ця пільга закладена в шкалу ставок оподаткування (див. додаток №3).

2. Місячний оподатковуваний доход, якщо він не перевищує розміру 10 мінімальних заробітних плат (740 грн.), додатково зменшується на розмір неоподатковуваного мінімуму, встановленого чинним законодавством на кожну дитину віком до 16 років, ця пільга надається одному з батьків, незалежно від джерела одержання доходів.

3. Одному з батьків, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років, оподатковуваний доход зменшується на кожну дитину на розмір неоподатковуваного мінімуму, після чого сума вже визначеного податку зменшується на 50%.

4. Для учасників бойових дій, інвалідів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", сукупний оподатковуваний дохід, одержаний за кожний повний місяць, зменшується на 15 неоподаковуваних мінімумів, встановлених законодавством, виключаючи вирахування, зазначені в пунктах 1,2,3.

5. У громадян, які потерпіли від аварії на ЧАЕС, віднесених до першої та другої категорії, місячний оподатковуваний доход зменшується на 10 неоподатковуваних мінімумів.

6. У громадян:

інвалідів з дитинства першої та другої груп;

які потерпіли від аварії на ЧАЕС і віднесені до третьої і четвертої категорії;

одного з батьків, який виховує інваліда з дитинства, і двох батьків, які виховують двох і більше інвалідів з дитинства, що проживають разом з ними і потребують постійного догляду;

яких реабілітовано відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в України", місячний оподатковуваний доход зменшується на 5 неоподатковуваних мінімумів, виключаючи вирахування, зазначені в пунктах 1,2,3.

Ці пільги надаються громадянам, для яких підприємницька діяльність є основним видом діяльності. У випадках, якщо громадянин має право на одержання декількох пільг, він може вибрати будь-яку з них, але тільки одну. Органи місцевого самоврядування базового рівня мають право додатково зменшувати сукупний оподатковуваний доход окремим громадянам, враховуючи матеріальний стан, чи звільняти їх від сплати податку в календарному році.

4. Фіксований податок

Фіксований податок став альтернативою звичайному способу сплати прибуткового податку фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Введено фіксований податок Законом №129 7 квітня 1998 р. і він значно спрощує порядок оподаткування підприємців без створення юридичної особи.

Для одержання можливості здійснення діяльності зі сплатою фіксованого податку необхідним є одночасне виконання підприємцем таких умов:

1. здійснення діяльності виключно з продажу товарів і надання супутніх послуг на ринках з обов'язковою сплатою митного збору;

2. кількість осіб які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує 5. Тут слід примітити, що більшість підприємців, які не мали найманої праці з введенням фіксованого податку почали використовувати її. Це свідчить про те, що частина підприємців оформилася продавцями у інших суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб (тут ставка податку зменшена на половину), хоча фактично торгують власним товаром. Так як ведення доходів і витрат необов'язкове, то контролюючому органу не можливо перевірити чиїм саме товаром здійснюється торгівля;

3. валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту не більший ніж 119 тис. грн. (відповідає перерахованим 7 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

4. громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору;

5. не торгує лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

За власним бажанням такий приватний підприємець може платити фіксований податок.

Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.

Фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання.

Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту, в якому зазначається: прізвище та ім'я цього громадянина; його ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податків, або членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності; назва органу, що видав патент.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену у довільній формі, яка повинна містити інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.

Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви від платника податку.

Розмір фіксованого податку коливається від 20 до 100 грн. на місяць для самого підприємця, для кожного працюючого на нього - додатково 50% величини фіксованого податку.

Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 грн.

Доходи громадянина одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковується фіксованим податком, не включається до сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.

Особливості сплати фіксованого патенту з урахуванням чинного законодавства:

1) НКУ не передбачена сплата ринкового збору. А згідно з чинним законодавством (п.1 ст.14 Декрету КМУ від 26.12.92 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян"), бути фікс-патентником можна тільки за умови сплати ринкового збору. Роз'яснення з цього питання податковими органами поки не надані.

2) НКУ встановлено, що платники фіксованого податку звільняються від сплати тих же податків і зборів, що і єдиноподатники.

3) підприємці, що працюють на фіксованому патенті також зобов'язані сплачувати ЕСВ в розмірі мінімального страхового внеску з урахуванням діючих сьогодні 10% відрахувань зі складу фіксованого податку до Пенсійного фонду (порядок розрахунку і сплати ЕСВ - аналогічний порядку для платників збору - платників єдиного податку.

4) відповідно до змін, що вносяться до Закону "Про РРО" (п.5 ст.9), за платником фіксованого податку залишено право не застосовувати касові апарати.

Здійснення торгівельної діяльності платником фіксованого податку за дотримання вищевказаних умов не потребує отримання ліцензії.

фізична підприємець податковий податок

Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку, і у разі зміни відповідною місцевою радою розміру фіксованого податку протягом строку дії патенту перерахунок податку не здійснюється.

Патент може бути скасований (з його вилученням) за рішенням керівника податкового органу до закінчення строку його дії в разі, якщо:

1. за дорученням або від імені платника фіксованого податку здійснюється торгівля особою, відомості про яку не внесені до патенту. У цьому випадку громадянин - підприємець позбавляється права застосовувати фіксовану ставку податку протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем вчинення порушення, та сплачує штраф у розмірі повної суми фіксованого податку в розрахунку за місяць за кожну особу, відомості про яку не внесені до патенту;

2. платник фіксованого податку або працюючий на нього здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Джеффі Сакс, директор Гарвардського інституту міжнародного розвитку висловився, що запровадження фіксованого податку з підприємців-фізичних осіб - цей захід має бути лише тимчасовим. Справді, матеріальне становище тих же торгівців дуже різне - майнове розташування на базарі анітрохи не менше, ніж у суспільстві в цілому. "Розкрутилися" в основному ті, хто почав бізнес-тур 4-6 років тому. Нині для початку свого бізнесу, за оцінками самих торговців, необхідно 3-5 тисяч доларів. Отже, фіксований податок, як вважає не тільки Джеффі Сакс, перетворюється на таку відому соціалістичну зрівнялівку з не менш відомими наслідками.

5. Єдиний податок

У відповідності з Указом Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 12.05.98 р., з метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки та відповідно по пункту 4 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з 1 січня 1999 р. Указом Президента України запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності - єдиний податок.

Згідно з п. І Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції від 28 червня 1999 року №746/99 суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб, та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень, мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Згідно з листом ДПА України від 21.10.99 року №15795/7/16-1121 фізичні особи незалежно від того, яка ставка єдиного податку встановлена місцевими радами за місцезнаходженням їхньої державної реєстрації, у відповідності до ст.2 і 6 цього указу не є платниками ПДВ.

Враховуючи те, що фізичні особи, які сплачують єдиний податок, не є платниками ПДВ, такі суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість":

не мають права при продажі будь-якої продукції (товарів, робіт, послуг) виписувати податкову накладну і вказувати в ній суму ПДВ;

не мають права на податковий кредит по сумах податку, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг) на митній території України і при їхньому ввозі на митну територію України, а також не мають права на відшкодування податку, сплаченого постачальникам у зв'язку з придбанням товарів, вивезених за межі митної території України, або робіт, (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України; зазначені суми податку включаються у вартість товарів (робіт, послуг). Операції з подальшого продажу товарів (робіт, послуг) як покупних, так і власного виробництва, здійснюються без на рахування ПДВ.

Новостворені і зареєстровані у встановленому порядку суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, що подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, які відповідно до норм вищезгаданого указу, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності з того кварталу, у якому проведено їх державну реєстрацію, не реєструються як платники податку на додану вартість.

Дія цього Указу не поширюється на суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і здійснюють торгівлю тютюновими, горілчаними та паливо-мастильними товарами.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи мають право самі обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими Радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. за календарний місяць.

Якщо платник єдиного податку займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50% на кожну особу.

Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку. Доходи одержані платником єдиного податку не включаються до складу його сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року.

Згідно розділу XIV Податкового кодексу в частині оподаткування доходів суб'єктів малого підприємництва Указ про спрощену систему буде застосовуватися з урахуванням таких особливостей:

1) згідно ст.1 підрозділу 8 розділу XX ПКУ підприємці-спрощенці не є платниками таких податків і зборів, встановлених Податковим кодексом:

Податку на прибуток підприємств;

Податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - підприємців);

Земельного податку (крім податку за земельні ділянки, які не використовуються у підприємницькій діяльності);

Плати за користування надрами:

Збору за спеціальне використання води;

Збору за спеціальне використання лісових ресурсів;

Збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності (так у Кодексі називається плата за торгові патенти);

ПДВ з операцій поставки товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України (за винятком ПДВ, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку податку в розмірі 6%).

Крім того, Постановою № 1196 від 27.12.2010 вносяться зміни до Постанови КМУ № 507 від 16.03.2000 і остаточно роз'яснюється, що суб'єкт малого підприємництва-єдиноподатник не є платником податку на додану вартість, однак в разі проведення операцій з імпорту товарів на митну територію Україна платить податок на додану вартість у визначеному Податковим кодексом України порядку

2) Відповідно до вимог Постанови КМУ № 1196 від 27.12.2010 з 01.01.2011 р. розподілення сплачених суб'єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейської службою не здійснюється.

Суб'єкт малого підприємництва повинен платити 43% нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету; 57% нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ). Однак, ЄСВ доведеться сплачувати в розмірі не менше мінімального страхового внеску, тобто 34,7% від мінімальної заробітної плати.

3) Платники єдиного податку зобов'язані сплачувати ЄСВ на підставі норм Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з ч.3 п.1 ст.7 Закону № 2464 та п.3.4 Інструкції № 21-5, дана категорія платників самостійно визначає суми для нарахування ЄСВ. У той же час при визначенні бази нарахування ЄСВ підприємцю необхідно враховувати, що сума ЄСВ, що дорівнює добутку ставки ЄСВ і бази нарахування ЄСВ, самостійно визначеної ФОП за відповідний місяць, повинна бути:

Не менше мінімального розміру ЄСВ, рівного добутку ставки ЄСВ та мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний місяць;

Не більше максимального розміру ЄСВ, рівного добутку ставки ЄСВ і 15 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на відповідний місяць.

Сума ЄСВ у підприємців на спрощеній системі оподаткування не залежить від того, чи отримано в поточному місяці прибуток або збиток, тобто ЄСВ потрібно сплачувати за кожен місяць календарного року.

Як і в даний час, виробляючи сплату ЄСВ в мінімальному розмірі, підприємець, що працює на спрощеній системі оподаткування, повинен розуміти, що при виході на пенсію він зможе розраховувати лише на мінімальний розмір пенсії. Ті ж ФОП, які хочуть у майбутньому отримувати пенсію в більшому розмірі, має право сплачувати ЄСВ в розмірі, що перевищує мінімальний. При цьому слід мати на увазі, що база нарахування ЄСВ, самостійно визначена ФОП, не повинна перевищувати 15 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на відповідний місяць.

4) Згідно ст.139.1.12 ПКУ юридичним особам забороняється відносити до складу валових витрат при обчисленні податку на прибуток витрати на придбання товарів, робіт, послуг та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи підприємця, який сплачує єдиний податок.

Таким чином, юридичним особам стає невигідно працювати з підприємцями-единоподатникам, що змушує останніх реєструватися, як юридична особа або переходити на загальну систему оподаткування.

5) Згідно з п.122.1 ст.122 НКУ за несплату платником податків - фізичною особою сум єдиного податку в порядку та у строки, визначені законодавства (тобто Указом про спрощену систему), застосовується штраф у розмірі 50% встановленої ставки єдиного податку.

6) Як і раніше, фізичні особи - платники єдиного податку мають право при продажу товарів (наданні послуг) не застосовувати реєстратори розрахункових операцій. Таке право закріплене в п.6 ст.9 Закону України від 06.07.95 р. № 265/98-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон "Про РРО".

Висновки

Перехід до ринкових відносин приводить до зміни методів та форм акумулювання грошових коштів у централізованому фонді держави. Значна частина поступлень до відповідних бюджетів надходить у вигляді податків та податкових платежів, які сплачують фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. А це безпосередньо приводить до поповнення бюджетів всіх рівнів та впливає на підвищення економічного розвитку країни. Але сьогодні в податкових інспекціях є така проблема, як ухилення від сплати податків.

При оподаткуванні фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності є багато проблем та нюансів, які можна вирішити в тому випадку, якщо уважно прислухатись до думки саме працівників податкових інспекцій та безпосередньо платників податків.

Насамперед необхідно звернути увагу на побудову податкової системи, а саме забезпечити рівні зобов'язання перед бюджетом для всіх осіб, які створюють національний продукт, тобто необхідно ліквідувати пільги по сплаті певних видів податків, але при цьому держава повинна надавати допомогу тим особам, кому це вкрай необхідно;

Необхідно впровадити зміни, щодо стимулювання тих видів підприємницької діяльності, які приводять до виробництва різноманітної продукції, також збільшити кількість рейдів для виявлення осіб, які займаються певним видом підприємницької діяльності без придбання патенту та сплати фіксованої суми податку.

В нашій країні, наприклад, для того, щоб здійснювати продаж необхідно одержати:

свідоцтво про державну реєстрацію;

патент про сплату фіксованого прибуткового податку (тільки для тих хто сплачує ринковий збір);

торговий патент на кожну торгову точку, платний чи безплатний залежно від асортименту і видів товарів, крім тих хто сплачує ринковий збір;

книга обліку доходів і витрат, крім тих, хто працює на умовах сплати фіксованого податку;

дозвіл на розміщення об'єкта;

ЕККА при торгівлі в стаціонарних приміщеннях, в передбачених законодавством випадках - товарно-касова книга;

квитанцій про сплату ринкового збору при торгівлі на ринках;

документи про надходження товару.

Отже, громадянин, який вирішив займатися підприємницькою діяльністю повинен вкласти значні кошти, не одержавши ще ніякого прибутку.

В зв'язку з тим, що суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи займаються роздрібною торгівлею імпортних товарів, які ввозять із-за кордону, то при перетині митниці необхідно ліквідувати ліміт ввезення товарів на Україну, що приведе до усунення підкупу працівників митниці. Або ж для полегшення роботи як працівників ДПІ, так і митної служби дозволити перевезення імпортних товарів тільки юридичним особам, фірмам, які займаються гуртовою торгівлею, мають великі складські приміщення, відповідні сертифікати якості на всі види продукції. А вони, в свою чергу, можуть відпускати продукцію, товари підприємцям.

Ці нововведення привели б до полегшення роботи податкових інспекторів, в певній мірі полегшили б діяльність фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та привели б до збільшення надходжень в бюджет, що є основною проблемою на даний час.

Список використаної літератури

1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" // Баланс. - 1998 №11 с.3.

2. Закон України "Про підприємництво" // Урядовий кур'єр. - 1998 №18-19.

3. Закон України "Податковий кодекс" // Відомості Верховної Ради України. - 2011 № 13-14, 15-16, 17.

4. Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" // Галицькі контракти. - 1998 №10.

5. Указ Президента "Про державну підтримку малого підприємництва". // Податки та бухгалтерський облік. - 1998 №21.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.