Особливості спрощеної системи оподаткування підприємницької діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

I. Теоретичні основи спрощеної системи оподаткування

1.1 Сутність спрощеної системи оподаткування та організаційні засади її функціонування

1.2 Особливості переходу на спрощену систему оподаткування

1.3 Ставки єдиного податку та методика розрахунку

1.4 Методика дослідження

II. Особливості спрощеної системи оподаткування підприємницької діяльності в Україні

2.1 Характеристика підприємства як об'єкта дослідження

2.2 Охорона праці та захист населення

2.2.1 Аналіз стану охорони праці

2.2.2 Планування заходів з покращення охорони праці та їх фінансування

2.2.3 Загальна документація, що регулює організаційні функції з охорони праці при створенні підприємства та в процесі його діяльності

2.3 Стан екологічної безпеки та заходи щодо його покращення

2.3.1 Охорона та раціональне використання ґрунтів

2.3.2 Охорона та ефективне використання водних ресурсів

2.3.3 Охорона атмосферного повітря

2.3.4 Шляхи покращення екологічного стану підприємства

2.4 Особливості справляння єдиного податку для фізичних осіб

2.5 Особливості оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб за спрощеною системою

2.6 Нарахування єдиного соціального внеску

2.7 Пропозиції щодо вдосконалення спрощеної системи оподаткування

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

В умовах системної перебудови економіки України, адаптації її до ринку із соціальною орієнтацією об'єктивно необхідним є створення трансформаційних механізмів, які б стимулювали суб'єктів господарювання нарощувати обсяги та підвищувати ефективність виробництва, оновлювати матеріально-технічну базу. В цих умовах підприємництво стає масовим явищем з визначальним впливом на всі сторони суспільного життя. Малі та середні підприємства завдяки гнучкості та чутливості до ринкової кон'юнктури, сприйняття технологічних інновацій здатні розширювати асортимент за незначних капіталовкладень, сприяти зайнятості населення. У країнах з ринковою економікою суб'єкти малого підприємництва (СМП) формують 50-70% ВВП.

Стратегія післякризового розвитку має бути спрямована на забезпечення глибоких якісних зрушень у системі економічних відносин та виведення вітчизняної економіки на шлях сталого зростання. У реалізації цих завдань першорядне значення має підвищення дієздатності держави, формування ефективно діючих ринкових механізмів. Одним з основних засобів забезпечення ефективного впливу держави на макро- та мікроекономічні процеси виступає податкове регулювання.

Ринок диктує необхідність податкового вилучення частини виробленого всіма суб'єктами господарювання, в тому числі і малого підприємництва, додаткового продукту в таких формах і такими засобами, які максимально відповідали б вимогам ефективного розвитку ринкової економіки.

Однією з визначальних умов створення ефективної системи державного регулювання економіки є вироблення єдиної методологічної основи формування податкової політики як важливого регулятора відтворювального процесу та адекватне здійснення її у практиці господарювання.

Оцінка економічних процесів, що відбуваються в Україні, свідчить, що розпочата економічна реформа здійснювалася без достатньо науково обґрунтованої податкової стратегії. Закладення практичних основ податкової політики в Україні при відсутності її цілісної концепції вкрай ускладнило можливості централізованого податкового регулювання підприємництва та викликало загострення взаємовідносин між державою та платниками податків.

Чинна система оподаткування в Україні створює значне податкове навантаження на суб'єктів малого підприємництва. Введення в Україні спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва ще не забезпечило необхідних зрушень в їх розвитку. У той же час, продовжується формування значного тіньового сектора економіки, в тому числі і за рахунок суб'єктів малого підприємництва, що призводить до масового ухилення від оподаткування. У 2000 році було порушено 20000 кримінальних справ з причин несплати податків.

Отже, є необхідність всебічного комплексного дослідження питань, пов'язаних із впливом системи оподаткування на діяльність суб'єктів малого підприємництва, та стимулювання його розвитку.

Об'єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва з метою забезпечення стабільності їх функціонування обумовила вибір теми дослідження та її актуальність.

І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ

1.1 Сутність спрощеної системи оподаткування та організаційні засади її функціонування

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тому числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці. На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Указані зміни пов'язані зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Такими визнано:

-юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;

-фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку. Новостворені та зареєстровані в установленому Порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Для цього необхідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.

1.2 Особливості переходу на спрощену систему оподаткування

Як відомо, сьогодні поряд із загальною широке розповсюдження набула спрощена система оподаткування. А тому не дивно, що із завершенням року деякі суб'єкти підприємництва, оцінивши показники своєї річної роботи, можуть задуматися про вибір іншого порядку оподаткування діяльності, що провадиться, наприклад, перехід із загальної системи оподаткування на спрощену. Водночас, навпаки, може статися і так, що платник податків, який уже є «спрощенцем», буде вимушений (або вирішить за власним бажанням) покинути лави єдиноподатників, ставши звичайним платником податку на прибуток.

Спрощена система оподаткування, уведена з метою підтримки малого підприємництва, як відомо, надає свої переваги. А тому платники податків, які зберегли за підсумками року невелику чисельність працівників та обсяги виручки (або в яких, припустимо, ці показники знизилися), а отже, потрапляють до числа суб'єктів малого підприємництва, можуть надати перевагу альтернативному способу оподаткування - зокрема, покинути лави платників податку на прибуток і стати єдиноподатниками, перейшовши при цьому із загальної системи оподаткування на спрощену. Головне для такого переходу, щоб підприємством були дотримані єдиноподатні умови, передбачені Указом № 727 (щодо виручки, чисельності, видів діяльності, що провадяться, тощо). Свого часу такі умови-обмеження докладно розглядалися в тематичному номері газети «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 94, присвяченому переходу на єдиний податок.

Отже, зупинимося на деяких важливих моментах такого переходу.

Подання заяви.

Тим, хто має намір перейти (з наступного кварталу) на єдиний податок, необхідно своєчасно повідомити про це податкові органи. Так, для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкту малого підприємництва належить подати письмову заяву (Заяву про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку за формою, наведеною в додатку до Порядку № 476) до податкового органу за місцем державної реєстрації не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного кварталу. Тому, щоб, наприклад, стати єдиноподатниками з І кварталу 2011 року, таку заяву слід було подати не пізніше 16 грудня 2010 року (тобто 16 грудня вважається останнім днем її подання). Хоча перейти на єдиний податок підприємство (при дотриманні, повторимо, єдиноподатних умов перебування) може, звичайно, як з початку року (тобто з першого кварталу року), так і з будь-якого іншого кварталу протягом року. При цьому в заяві юридична особа обов'язково повинна вказати вибрану ставку єдиного податку (6 % або 10 %).

Зауважимо: у ситуації, коли підприємство має філії (без статусу юридичної особи), такі філії окремо від юридичної особи перейти на єдиний податок не можуть, оскільки платником єдиного податку згідно з Указом № 727 є суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа. Якщо ж суб'єкт малого підприємництва переходить на спрощену систему оподаткування разом із філіями, то в заяві наводиться також інформація і про філії.

Таким чином, подавши заздалегідь заяву та отримавши потім Свідоцтво єдиноподатника, підприємство з наступного кварталу стає суб'єктом спрощеної системи оподаткування.

Відсутність податкового боргу

Слід мати на увазі: перехід на єдиний податок можливий за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, строк сплати яких настав на дату подання заяви (ст. 4 Указу № 727, п. 3 Порядку № 476). Інакше кажучи, перейти на спрощену систему оподаткування може підприємство, яке не має на момент подання заяви податкового боргу. А отже, належить наперед потурбуватися про відсутність такої податкової заборгованості.

Нагадаємо: традиційно під податками та обов'язковими платежами розуміють податки і збори, передбачені Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-ХII (переліки яких, зокрема, наведено в його ст. 14 і 15).

У зв'язку з цим зауважимо, що:

- наявність у платника податку заборгованості за страховими внесками до Пенсійного фонду (як за внесками, які не включено до системи оподаткування і на які тому не поширюється податкове законодавство) не є підставою для відмови в реєстрації суб'єкта малого підприємництва платником єдиного податку (лист ДПАУ від 27.01.2007 р. № 1471/7/15-0417; лист Держкомпідприємництва від 12.10.2005 р. № 8895). Від себе додамо, що це саме справедливо і щодо решти страхових внесків;

- заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО (як така, що не потрапляє до категорії податкової заборгованості) також не може бути підставою для відмови у видачі Свідоцтва платника єдиного податку (лист ДПАУ від 28.03.2007 р. № 2963/6/15-0416).

Перехідні ПДВ - особливості

Як відомо, підприємство може стати єдиноподатником, вибравши при цьому ставку єдиного податку, а тому для підприємства, що зберігає при переході статус платника ПДВ (наприклад, будучи платником ПДВ на загальній системі оподаткування та вибираючи при переході не єдиний податок ставку 6 %), у цьому значенні все залишиться без змін. Єдине, якщо раніше податківці залишали за єдиноподатником право вибору звітного періоду щодо ПДВ, то останнім часом з їх роз'яснень випливає, що єдиноподатники можуть бути виключно квартальними платниками ПДВ, звітуючи при цьому поквартально протягом усього періоду перебування на спрощеній системі оподаткування, навіть у випадку, якщо обсяг оподатковуваних операцій у них перевищить 300 тис. грн.

У зв'язку з цим викликає здивування інша консультація податківців (у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 36), де знову зазначається про можливість вибору звітного періоду (місяця або кварталу) єдиноподатником. Однак, на нашу думку, її навряд чи поки що можна вважати поверненням податківців до своєї колишньої позиції.

Інша справа, коли ситуація змінюється: наприклад, платник податків, який до цього ПДВ на загальній системі не сплачував, переходить на сплату єдиного податку за ставкою 6 % (а отже, повинен в обов'язковому порядку зареєструватися платником ПДВ) або навпаки, підприємство - платник ПДВ, що перебуває на загальній системі оподаткування, при переході вибирає ставку єдиного податку 10 % (у зв'язку з чим його ПДВ - реєстрація підлягає анулюванню).

У першому випадку при переході на єдиний 6 % податок зареєструватися платником ПДВ потрібно, починаючи з першого числа кварталу переходу на спрощену систему оподаткування (п. 12.2 Положення № 79). Для цього підприємство має подати податковому органу заяву про реєстрацію платником ПДВ (за формою додатка 1 до Положення № 79) не пізніше, ніж за 15 днів до початку кварталу переходу на спрощену систему оподаткування (п.п. «г» п. 13 Положення № 79). Саме такі оновлені строки подання заяви на ПДВ - реєстрацію при переході на єдиний 6 % податок уведено наказом ДПАУ від 01.09.2008 р. № 560, яким унесено зміни до Положення № 79 .

У другому випадку при виборі єдиноподатної ставки 10 % для анулювання ПДВ - реєстрації платнику податків відповідно доведеться подати заяву про анулювання такої реєстрації (за формою додатка 3 до Положення № 79) з доданими до нього Свідоцтвом платника єдиного податку та його копіями (п.п. «в» п. 9.8 Закону про ПДВ, п.п. «в» п. 25 Положення № 79).

При цьому, переходячи на єдиний податок (за ставкою 10 %), потрібно мати на увазі, що:

- підприємство у відповідні строки зобов'язане погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з ПДВ, що виникли до такого анулювання ПДВ - реєстрації, незалежно від того, залишатиметься воно чи ні зареєстрованим платником ПДВ на дату такого погашення;

- підприємство, що задекларувало в останній ПДВ - декларації бюджетне відшкодування, втрачає право на отримання такого бюджетного відшкодування (п. 9.8 Закону про ПДВ, консультація в газеті «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», 2007, № 18);

- підприємству, в обліку якого на день анулювання ПДВ - реєстрації значаться товарні залишки або основні фонди, щодо яких було відображено податковий кредит, слід визнати умовний продаж таких товарів або основних фондів та нарахувати податкові зобов'язання в періоді анулювання (п. 9.8 Закону про ПДВ). Відповідно, такі податкові зобов'язання увійдуть до ПДВ - декларації останнього звітного періоду. Зауважимо: якщо за товарними залишками та ОФ вхідний податковий кредит не відображався, нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ не потрібно.

З 1 липня 2005 року до прийняття Закону України „ Про спрощену систему оподаткування ” норми Указу та розділу ІУ Декрету №13-92 застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІУ „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік ” та деяких інших законодавчих актів України ” (в редакції Закону України від 03.06.2005 № 2642-ІУ), а саме: спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності (СПД), які:

- провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

- є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

- здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України „ Про ліцензування певних видів господарської діяльності ”.

Перехідні операції

Відразу зазначимо: особливості оподаткування перехідних операцій при зміні системи оподаткування на законодавчому рівні не врегульовано. Тому в цих питаннях більшою мірою доводитися спиратися на роз'яснення податкових органів. Стисло в табличній формі показано про «перехідні» податкові наслідки:

Таблиця 1.1

«Перехідні операції: податкові наслідки»

Ситуації	Система оподаткування
	Загальна	спрощена
	податок на прибуток	ПДВ	ЄП	ПДВ
1. Продаж товару
Ситуація 1. Оплату від покупця отримано в період перебування юр. особи на загальній системі оподаткування, а відвантаження товарів відбулося вже після того, як особа перейшла на ЄП	Отримання передоплати	Відвантаження товару
	Із загальної на ЄП 6 % (або 10 %)
	+ (виникають ВД)*	+ (ПЗ з ПДВ)	-	-
	* У цьому випадку через дію п. 5.9 Закону про податок на прибуток вартість товарів фактично так і не збільшить ВВ (оскільки товар буде відвантажено пізніше, уже в період сплати ЄП).
Ситуація 2. Відвантаження товару проведено в період перебування юр. особи на загальній системі оподаткування, а оплата від покупця надійшла на ЄП	Відвантаження товарів	Отримання оплати
	Із загальної на ЄП 6 % (або 10 %)
	+ (виникають ВД)*	+ (ПЗ з ПДВ)	-	-
	* При цьому в періоді відвантаження товарів підприємство зможе фактично збільшити за відвантаженими товарами ВВ через механізм п. 5.9 Закону про податок на прибуток.
2. Придбання товару
Ситуація 3. Товари отримані на загальній системі оподаткування, а сплачені після переходу на ЄП	Отримання товарів	Перерахування оплати
	Із загальної на ЄП 6 %
	+ (відображено ВВ)	+ (ПК з ПДВ)	-	-
	Із загальної на ЄП 10 %
	+ (відображено ВВ)	+ (ПК з ПДВ)	-	-
		+ (ПЗ з ПДВ)*
Ситуація 4. Оплату за товар перераховано на загальній системі оподаткування, а товари отримано на ЄП	Перерахування передоплати	Отримання товару
	Із загальної на ЄП 6 %
	+ (відображені ВВ)	+ (ПК з ПДВ)	-	-
	Із загальної на ЄП 10 %
	+ (відображені ВВ)	+ (ПК з ПДВ)	-	-
		+ (ПК з ПДВ)*
* Оскільки перехід на ЄП за ставкою 10 % супроводжується анулюванням ПДВ - реєстрації, підприємство має дотриматися вимог п. 9.8 Закону про ПДВ, згідно з якими платник податків, що має на день анулювання реєстрації товарні залишки або основні фонди, за якими було відображено податковий кредит, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за підсумками періоду такого анулювання (в обліку при цьому нарахування ПЗ відобразиться записом Дт 949 - Кт 641).

1.3 Ставки єдиного податку та методика розрахунку

Ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності і не залежать від розміру отриманого чистого доходу (у разі використання платником єдиного податку найманої праці, включаючи членів їх сімей, розмір єдиного податку для таких платників збільшується на 50 відсотків за кожну особу).

Якщо фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем її державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює вона підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.

Чинним законодавством пільги для фізичних осіб - підприємців платників єдиного податку не передбачені.

Облік доходів і витрат.

Для платника єдиного податку - фізичної особи порядок ведення Книги обліку, доходів і витрат затверджено наказом ДПА України від 29.10.99р. №599 “ Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі ”, зареєстрованим у Мінюсті 2.11.99. за № 752/4045 (далі - Порядок № 599).

Відповідно до цього Порядку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12. При цьому обов'язковому заповненню підлягають графи “Період обліку (день, тиждень, місяць, рік)”, “Витрати на виробництво продукції”, “Сума виручки (доходу)”, “Чистий дохід”.

У графі “ Сума виручки (доходу)” відображається фактично отримана сума виручки.

У графі “ Витрати на виробництво продукції ” відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат.

Визначення обсягу виручки єдиного податку фізичної особи підприємця від здійснення діяльності за договором комісії (доручення).

Згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 “ Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727 “ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва” (далі - Указ) фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності (доходу чи збитків) при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.

Указом (абзац 5 стаття 1) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб`єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті №1011 Цивільного кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер - особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені, але за рахунок комітента) зобов`язана за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів. Договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій.

Тобто, комісіонер діє від свого імені, а отже, приймає на себе всі права та обов`язки за договорами, що укладаються з третіми особами, та несе за них відповідальність.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.31 стаття 1) визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Сума, фактично отримана суб`єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції з продажу комісійного товару, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і згідно положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

Ставки єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності, є фіксованими і не залежать від розміру виручки фізичної особи - платника єдиного податку в межах дозволеного Указом її обсягу - 500 тис. грн.

Річний обсяг виручки (500 тис. грн.) підприємця є лише критерієм визначення можливості фізичної особи - СГД перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

У разі перевищення обсяг виручки, платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. №13-92, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. Відповідні роз`яснення з цього питання надано Міністерством юстиції листом від 15.08.2007р. №20-9-7599 (9.3).

Суб`єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (пункт 5 Указу).

Особливості оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб.

Доходи отримані фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку з порушенням норм Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва” підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб".

Порядок складання та подання звітності.

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Після закінчення звітного періоду (кварталу) протягом 5 днів платник єдиного податку подає до органу державної податкової служби за місцем своєї державної реєстрації звіт, в якому зазначає обсяг виручки від реалізації товарів, продукції (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва, суму фактично сплаченого єдиного податку, фактичну чисельність працівників та види підприємницької діяльності, які він здійснював у звітному кварталі. Звіт може бути поданий особисто платником або надісланий поштою.

Згідно із положеннями Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99р. №599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.99р. за №752/4045, для одержання Свідоцтва про сплату єдиного податку, фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу за місцем державної реєстрації письмову заяву, в якій зазначає вид (види) діяльності, якими передбачає займатись, оскільки саме від виду (видів) діяльності залежить розмір єдиного податку.

Доходи громадян підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за ставками та у порядку, встановленими Законом за винятком доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (робіт, послуг) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, оподаткування яких здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.

Порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва (СМП) регулюється Указом № 727 та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, порядок ведення спрощеного обліку та звітності СМП затверджується Мiнфiном (ст. 6 Указу № 727). Зважаючи на це, спочатку кілька слів про загальні вимоги.

Згідно зі статтею 11 Закону № 2063 для СМП може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством України, спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

- заміну сплати встановлених законодавством податків i зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;

- застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Наразі спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності (далі - спрощена система бухгалтерського обліку та звітності) може застосовуватися поряд із загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, - на вибір СМП.

СПД, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів i витрат, дотримуються вимог, встановлених законодавством про спрощену систему обліку i звітності

Зважаючи на наведене, можна зробити висновок, що всі юридичні особи, які підпадають під визначення СМП, мають право обрати спрощену форму бухгалтерського обліку та звітності.

Це стосується не тільки тих юридичних осіб - СМП, які обрали загальну систему оподаткування (платники податку на прибуток підприємства), а й тих, які перейшли на спрощену систему оподаткування згідно з Указом № 727 та сплачують єдиний податок.

СПД, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів i витрат, ведуть бухгалтерський облік i подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку i звітності (п. 3 ст. 2 Закону № 996). Цей дозвіл СМП надано Законом № 2063 та Указом № 727, про що йшлося вище. Далі розглянемо законодавство про спрощену систему бухгалтерського обліку i звітності.

По-перше, зміст i форму фінансового звиту СМП у складі Балансу (форма № 1-м) i Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок заповнення його статей установлено П(С)БО 25 (показники цього звиту наводяться в тисячах гривень з одним десятковим знаком). Цей нормативний акт застосовують СМП, визнані такими відповідно до чинного законодавства, i представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Крім того, норми П(С)БО 25 поширюються на підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік визнаються СМП. Якщо такі, а також новостворені підприємства за результатами діяльності за I квартал або I пiврiччя поточного (звітного) року не можуть бути визнані СМП відповідно до чинного законодавства, то вони складають фінансовий звіт за цей i подальші періоди поточного (звітного) року згідно з П(С)БО 1-5. Ті ж підприємства, які не будуть визнані СМП за результатами діяльності за 9 місяців поточного (звітного) року, можуть складати фінансовий звіт за 9 місяців i звітний рік із застосуванням П(С)БО 25.

По-друге, Наказом № 186 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капталу, зобов'язань i господарських операцій суб'єктів малого підприємництва (далі - спрощений План рахунків). Як зазначено в пункті 2 Наказу № 186, спрощений План рахунків можуть застосовувати, зокрема, СПД - юр. особи, які відповідно до чинного законодавства визнані СМП (у разі складання ними фінансової звітності із застосуванням П(С)БО 25). При цьому слід врахувати, що:

- облік та узагальнення інформації про позабалансові активи i зобов'язання підприємства здійснюють з використанням позабалансових рахунків класу <0> Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капталу, зобов'язань i господарських операцій підприємств i організацій, затвердженого Наказом № 291 (далі - План рахунків);

- записи на рахунках бухгалтерського обліку спрощеного Плану рахунків i на позабалансових рахунках для узагальнення інформації про наявність i рух активів, капталу, зобов'язань, про доходи i витрати, факти фінансово-господарської діяльності здійснюються відповідно до інструкції № 291;

- з метою забезпечення необхідної деталізації та аналітичності облiково-економiчної інформації підприємства вводять до спрощеного Плану рахунків субрахунки (виходячи з призначення рахунків, потреб управління підприємством, використання назв рахунків i субрахунків Плану рахунків).

По-третє, згідно з пунктом 15 Метод. рекомендацій № 422 спрощена форма бухгалтерського обліку передбачає узагальнення інформації про господарські операції у регістрах бухгалтерського обліку, затверджених Наказом № 422 (відомості та оборотно-сальдова відомість), які використовують малі підприємства. Зазначимо, що:

- господарські операції відображаються в регістрах за той звітний період, у якому вони відбулися, а інформація про них з регістрів бухгалтерського обліку використовується для складання фінансової звітності, інвентаризаційної та аналітичної роботи;

- регістри складаються щомісяця та підписуються головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку.

Пiдсумковi записи з відомостей переносяться до оборотно-сальдової відомості для узагальнення даних регістрів бухгалтерського обліку за кожним рахунком бухгалтерського обліку. Оборотно-сальдова відомість складається щомісяця i використовується для записів даних за дебетом i кредитом кожного рахунку окремо. Її заповнюють, переносячи кредитові обороти із регістрів бухгалтерського обліку в дебет вiдповiдних рахунків.

Малі підприємства можуть здійснювати узагальнення інформації про господарські операції i за простою формою бухгалтерського обліку. Згідно з Метод. рекомендаціями № 422 це стосується малих підприємств з незначним документообігом (кiлькiстю господарських операцій), які виконують не матеріаломісткі роботи i послуги. Ця форма обліку передбачає використання Журналу обліку господарських операцій (додаток 1 до Наказу № 422), при потребі - вкладних аркушів до цього Журналу (додаток 2 до Наказу № 422) та відомості 3-м (додаток 5 до Наказу № 422), що має два роздули:

I. Облік розрахунків з дебіторами i кредиторами, за податками i платежами, облік довгострокових зобов'язань i доходів майбутніх перiодiв (за рахунками 37, 55, 64, 68 i 69);

II. Облік розрахунків з оплати праці (рахунок 66).

У Журналі обліку господарських операцій, який ведеться помісячно, записи здійснюють на пiдставi первинних та зведених облікових документів, відомостей нарахування заробітної плати i амортизації тощо з відображенням суми операції на рахунках бухгалтерського обліку. Пiдсумковi дані визначають підрахунком суми оборотів за дебетом i кредитом усіх рахунків бухгалтерського обліку i виведенням сальдо на кінець місяця.

1.4 Методика дослідження

Дослідити особливості планування фінансових результатів, їх формування і розподіл неможливо без пізнання практики, постійного зв'язку з нею, причому мається на увазі не описове чи емпіричне пізнання практичних аспектів даної проблеми. Першочергове значення в цьому плані має наукове обґрунтування практики, виявлення закономірних тенденцій, обґрунтування перспектив їх розвитку. Такий підхід дає змогу впровадити в практику все нове, передове. При обґрунтуванні доцільності застосування передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в ході проведення дослідження особливу увагу необхідно приділяти особливостям об'єкта дослідження в конкретних регіональних умовах.

Проведенню дослідження передує процес збору та нагромадження первинної наукової інформації. Даний процес прийнято називати статистичним спостереженням - планомірною, систематичною, науково обґрунтованою роботою зі збирання масових даних про явища і процеси суспільного життя. Від повноти та якості вихідних даних залежить і успіх усього дослідження. Первинна інформація, одержана в наслідок спостереження, ще не дає підстав для формування теоретичних і практичних висновків. Зібрані дані, в певному розумінні, являють собою “сирий” матеріал, який, для подальшого дослідження, необхідно відповідним чином обробити. При обробці наукової інформації використовують ряд методів, розроблених теорією статистики.

Загальнотеоретичними способами, на яких грунтується методологія всіх наук, є: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, спостереження, експеримент і інші. До прикладних способів можна віднести: системний аналіз, економіко-статистичні, економічні, емпіричні, елімінування [32, с.16].

Чільне місце в проведенні дослідження посідають методи аналізу і синтезу. За допомогою аналізу ми можемо вивчати об'єкт умовно або практично розділяючи його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожен із виділених елементів аналізується окремо в межах єдиного цілого.

З аналізом тісно пов'язаний синтез - метод вивчення об'єкта у його цілісності, у взаємозв'язку його частин. Він дає можливість поєднання об'єкта, розділеного в результаті аналізу, встановити їх зв'язок і пізнати об'єкт як єдине ціле.

Для одержання таких величин і якісних характеристик, яких немає безпосередньо в економічній інформації господарств, використовувались методи статистичних розрахунків: рядів динаміки - для зображення зміни показників в часі, аналіз - для визначення кількісної оцінки зв'язку між показниками досліджуваного об'єкта, монографічний - для детального вивчення стану сільськогосподарського виробництва, абсолютних і відносних величин - для визначення рівня ефективності сільськогосподарського виробництва, абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень та формування висновків. Їх застосування доцільне при потребі відтворення реальних або кількісних відношень, виправленні приблизних величин або переходу від одних величин до більш точних та характеристик якісних зв'язків та відношень. В процесі дослідження кожен із наведених методичних прийомів може доповнюватися іншими. Інтеграція різних методів дослідження дає змогу підвищити достовірність та обґрунтованість результатів наукових досліджень.

Слід зауважити, що аграрна наука в період формування ринкової економіки стоїть перед необхідністю докорінного перегляду методології і методів наукових досліджень, здійснення структурної перебудови в системі одержання знань і доведення їх до споживача. Нова методологія повинна забезпечити вивчення в дії всієї в сукупності чинників, які впливають на розвиток досліджуваного явища, знайти шляхи свідомого управління цим розвитком. Така постановка питання диктує необхідність перегляду самої системи поглядів на аналіз досліджуваного явища. Галузевий традиційний аналіз стає недостатнім, надто агрегатованим, тому вимагає заміни його більш поглибленим. Це й є особливо актуальним, важливим при проведенні досліджень, що стосуються вдосконалення економічних взаємовідносин, оскільки в такому випадку значно ускладнюється процес проведення належного економічного аналізу внаслідок того, що вказана проблема має досить багатосторонній і міжгалузевий характер.

Разом з кількістю виділених елементів системи зростає кількість аналізованих можливих її станів, зв'язків між елементами. Тому спроба аналізувати складні системи, застосовуючи відомі методи дослідження традиційним способом, приречена на невдачу. Основою нового способу здійснення аналізу може бути лише системний підхід [29, с.26]. В процесі нашого дослідження принципи вимірювання і аналізу закономірностей формування економічної ефективності сільськогосподарського виробництва розглядаються з позицій системного підходу, тобто в процесі дослідження явища оцінюються в поєднанні з усіма факторами, умовами, обставинами, які зумовлюють їх функціонування. Системний підхід використовується з врахуванням положення про те, що сільськогосподарське виробництво будь-якого підприємства, району чи регіону є складною, відкритою соціально-економічною системою, складається з функціональних і організаційних підсистем. Перші з них відображають зміст процесу виробництва, а другі - форму їх функціонування. Від рівня розвитку, стабільності і ефективності функціонування агропромислового комплексу, а особливо сільського господарства, залежить стан економіки і продовольча безпека держави, розвиток зовнішнього та внутрішнього ринків, матеріальний рівень життя населення.

Найбільш можливим практичним результатом системного підходу є те, що, як і в загальному випадку, перед тим, як вплинути на систему в цілому, слід зрозуміти її загальну схему, структуру і механізм функціонування, а це дає можливість визначити слабкі місця цієї системи і на основі їх ліквідації та покращання знайти шляхи підвищення ефективності її функціонування. В ряді випадків можна одержати набагато більше інформації про систему в цілому, вивчаючи її окремі елементи, ніж у випадку вивчення всієї системи одразу. Тобто існують дві взаємопов'язані проблеми: як описати і вивчити систему в цілому і як виділити і описати її підсистеми. У вирішенні цих проблем значну допомогу може надати застосування системного аналізу.

Системний підхід до здійснення аналізу передбачає комплексність проведення досліджень. Комплексний аналіз - це сукупність моделей, методів, нормативів і програм, що забезпечують вивчення стану виробництва, використання ресурсів, виявлення резервів підвищення ефективності і можливих перспектив розвитку. Системність - поняття більш ємнісне, чим комплексність і тому останню можна розглядати як важливу складову системного аналізу. Методологічна ємність системності і комплексності економічного аналізу знаходить своє вираження в єдності політичного і економічного, економічного і соціального, економічно-соціально-екологічного; в єдності цілого і його частин; в розробці єдиної системи показників; в використанні усіх видів економічної інформації.

ІІ. Особливості спрощеної системи оподаткування підприємницької діяльності в Україні

2.1 Характеристика підприємства як об'єкта дослідження

ПП Кучер О.Р. є фізичною особою, яка знаходиться в Львівській області за адресою: м. Стрий, вул. Львівська, 57 та займається оптовою та роздрібною торгівлею непродовольчими товарами. Найманих працівників немає, при цьому обсяг виручки від реалізації продукції за рік складає 224188,51 гривень (тобто не перевищує 1 000 000 гривень ). ПП Кучер О.Р. самостійно вирішило перейти на спрощену систему оподаткування, яка дозволяє не сплачувати додатково ПДВ.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єкт малого підприємництва, як ПП Кучер О.Р., подали письмову заяву до органу державної податкової служби по місцю державної реєстрації. Фізична особа обов'язково вказує в цій заяві:

- до якої державної податкової інспекції адресується;

- в якому районі знаходиться підприємство, вид діяльності;

- повна назва або прізвище, ім'я та по батькові;

- дата переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності;

- обсяг виручки від реалізації продукції;

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування обліку та звітності може бути прийнято не більш ніж один раз за календарний рік. Орган державної податкової служби забов'язан протягом 10 робочих днів видати безплатно свідоцтво уплати єдиного податку або надати письмову мотивуючу відмову. Це свідоцтво не може бути передано іншим юридичним особам. Таке свідоцтво видається строком на один рік та реєструється в журналі обліку видачі свідоцтв в державній податковій службі.

2.2 Охорона праці та заходи його покращення

2.2.1 Аналіз стану охорони праці

Закон України “Про охорону праці” закріплює гарантії прав громадян України на охорону праці на виробництво, визначає основні положення щодо видів стимулювання роботи з охорони праці, дії державних, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; затверджує структуру і порядок функціонування державного управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

У процесі трудової діяльності людина за допомогою певних знарядь дії на предмет праці в умовах існуючого середовища. Залежно від характеру праці на людину можуть впливати різні середовища: механічні, хімічні, теплові, електричні та інші. Організм людини здатний переносити без наслідків такі дії лише, якщо вони не перевищують певних рівнів і тривалості, інакше можливе пошкодження організму, яке при досягненні певного ступеня кваліфікується як нещасний випадок, травма.

Безпосереднім джерелом таких пошкоджень може бути будь-який із компонентів праці.

Діяльність працівників господарства на території об'єкта дослідження відбувається в умовах впливу на їх організм несприятливих факторів, зокрема фізичних, хімічних та психофізичних, небезпечних та шкідливих виробничих явищ. Охорона праці займається вивченням та запобіганням виробничих травм, отруєнь, пожеж і професійних захворювань, тобто створення безпечних умов праці, котрі б гарантували безпеку життєдіяльності працюючих.

Організація роботи з охорони праці в ПП Кучер О.Р. здійснюється у відповідності до Законів України “Про охорону праці”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, Положення “Про роботу по охороні праці і техніці безпеки на підприємствах, організаціях і сільськогосподарських підприємствах”. При поступленні на роботу проводиться вступний інструктаж, який реєструється у журналі реєстрації інструктажів по техніці безпеки.

При проведенні перевірок на території ПП Кучер О.Р. були встановлені певні недоліки щодо стану охорони праці, а саме:

- проводиться несвоєчасно періодичні інструктажі та інструктажі на робочому місці;

- несправні електричні засоби захисту на складах підприємства;

- відсутні засоби пожежегасіння на токах і складах і фермах.

Проаналізувавши стан охорони праці в господарстві можна сказати, що система пожежної безпеки тут є недосконалою і тому потрібно вжити ряд заходів щодо її покращення. Для цього необхідно забезпечити наявність первинних засобів пожежегасіння; частіше проводити обстеження складських приміщень на дотримання в них правил пожежної безпеки, забезпечити всі підприємства інструкціями з пожежної безпеки, плакатами, необхідною літературою, тощо.

2.2.2 Планування заходів з покращення охорони праці та їх фінансування

До заходів щодо поліпшення умов праці належать всі види діяльності, спрямовані на попередження, нейтралізацію або зменшення негативної дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на працівників.

Планує охорону праці власник. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці. На підприємствах, у галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці.

Джерелами фінансування заходів щодо поліпшення умов праці у господарствах можуть бути: власні кошти, бюджетні кошти держави, благодійні внески, банківські кредити, тощо. Щодо планування заходів з покращення охорони праці, то на сільськогосподарських підприємствах складають відповідний план, що включає перелік відповідних заходів.

На даний час через нестачу коштів планування і фінансування заходів з охорони праці знаходиться на низькому рівні. Тому більшість господарств користується аварійною технікою, термін використання якої давно минув, відсутні засоби захисту від шкідливих речовин, спецодяг.

При розробці ефективної системи управління заходами з охорони праці необхідно передбачити відповідну оцінку і порядок стимулювання роботи систем управління безпекою виробництва на кожному виробничому підрозділі.

Витрати коштів на заходи з охорони праці наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Заходи з охорони праці та витрати коштів у ПП Кучер О.Р.

№ з/п	Вміст заходів	Вартість	Відповідальний за виконання заходів
1	Створено здорових та безпечних умов праці	3530	Керівник
2	Впровадження нової технології	3100	Керівник
3	Естетичне оформлення виробничих приміщень і роб. місць	880	Керівник
4	Інші заходи	-	-
5	Виділено або використано коштів	7510	-

Впровадження заходів щодо поліпшення умов праці дасть змогу господарствам досягнути певних цілей, а саме:

- збільшити кількість робочих місць, що відповідають нормативним

вимогам;

- знизити рівень виробничого травматизму;

- зменшити кількість випадків професійної захворюваності.

Щодо економічного результату, то впровадження заходів покращення умов праці дасть змогу досягнути економії за рахунок зменшення збитків внаслідок аварій і нещасних випадків.

2.2.3 Загальна документація, що регулює організаційні функції з охорони праці при створенні підприємства та в процесі його діяльності

1. Свідоцтво про державну реєстрацію підприємства в місцевих органах влади. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Статут підприємства. Господарський кодекс України.

Документ, виданий Державною податковою адміністрацією, про внесення до реєстру платників податків. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"; наказ Державної податкової адміністрації від 01.03.2000 № 79.

1.4.Документ, виданий органами державної статистики про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Наказ Держкомстату від 25.05.03 № 156.

Номенклатурний перелік продукції, яка виробляється підприємством.

Сертифікати якості на продукцію, що виробляється підприємством та підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, видані уповноваженими органами із стандартизації, метрології та сертифікації. Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Держстандарту від 30.08.02 № 498.

1.7.Посадова інструкція. Штатний розклад з вказаними окладами (заробітною платою).

1.8.Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці (далі - Держнаглядохоронпраці) від 26.01.05 № 15.

1.9.Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, експертиза проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам з охорони праці. Порядок видачі дозволів Держнаглядохоронпраці та його територіальними органами, затверджений постановою Кабміну України від 15.10.03 № 1631.

1.10.Ліцензія на певний вид діяльності. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Страхове свідоцтво, видане Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) (регіональним, територіальним, місцевим). Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".