Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра менеджменту та логістики

Реферат

з дисципліни "Фінансовий ринок"

на тему: "Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів"

Виконала студентка 3-го курсу групи ЕМ-371

Разакова А.В.

Перевірила: Тарасова О.В.

Зміст

• 1. Муніціпальні цінні папери, ознаки та властивості
• 2. Класифікація муніципальних цінних паперів
• 3. Вади формування ринку муніципальних облігацій
• Література

1. Муніціпальні цінні папери, ознаки та властивості

У результаті децентралізації фінансової системи, що здійснюється в Україні, основний обсяг соціальних витрат переноситься на місцевий та регіональний рівні. Фінансові ресурси регіонів визначаються виробленим у розрахунку на душу населення національним доходом, оскільки фінансові надходження забезпечуються, насамперед, з доходів економічних суб'єктів. Потребу у фінансових ресурсах регіонів розраховують на основі фактичного рівня витрат. У той же час існують суб'єктивні відмінності у розмірах території, географічному положенні, кліматі, економічній структурі регіонів. Фактичні витрати, з одного боку, можуть не охоплювати завдань, які не розв'язуються через відсутність коштів, а з іншого - можуть зростати просто при марнотратних витратах. Крім того, за рівнем витрат не можна визначити, наскільки жителі регіону забезпечені суспільними благами.

Конкретна система міжбюджетних відносин в Україні може з'явитися тільки в результаті пошуку компромісу між самостійністю регіонів і необхідністю міжрегіонального вирівнювання умов життя. Розв'язання проблеми міжбюджетних відносин має важливе значення як з точки зору виконання соціальних функцій держави, так і забезпечення економічного зростання України. На частку місцевих органів влади припадає майже половина бюджетних видатків України, у т. ч.90 % державних витрат - на охорону здоров'я, 75 % витрат - на освіту і близько 70 % - на соціальний захист населення. При цьому місцеві бюджети практично не мають довгострокових податкових гарантій, які б відповідали функціям, що покладені на них.

На підставі вивчення статистичних і монографічних оригінальних джерел можна стверджувати, що ринок муніципальних цінних паперів є прийнятним і цивілізованим інструментом регулювання міжбюджетних відносин у країні.

Державний механізм соціального регулювання (вирівнювання) намагається утвердити соціальну справедливість, це йому де в чому вдається, але об'єктивні економічні закони невмолимі та неприборкані навіть у жорстко плановому господарстві

Послуга йде за капіталом - закон ринкової економіки. Цей закон прорвав кордони планової економіки. Послуга повинна йти за потребою - керівництво до дії в цивілізованому суспільстві. Але гуманні рішення здійснюються тільки при міцній фінансовій підтримці багатої економіки. Для сильних соціальних програм необхідні великі кошти.

Досвід розвинених економік свідчить, що місцеві органи влади не можуть нормально функціонувати, не випускаючи місцеві облігації. Муніципальні позики є одним із важливих інструментів фінансування критичних суспільних потреб, таких, як розвиток систем електропостачання, водопостачання та каналізації, будівництва житла, розвиток транспортних мереж, будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я і т.п. Можливість одержати значні додаткові фінансові ресурси для розвитку інфраструктури міст через випуск облігацій обумовлює, згідно зі світовим досвідом, високі темпи розвитку ринку муніципальних цінних паперів. Емісія облігацій місцевих позик забезпечує можливість зниження вартості обслуговування внутрішнього боргу, залучення в економіку регіону коштів іноземних інвесторів та, що більш важливо, сприяє трансформації заощаджень населення в інвестиції.

Місцеві органи влади можуть бути активними учасниками фондового ринку, виступаючи як емітенти боргових цінних паперів. Згідно із чинним законодавством України рішення про випуск облігацій приймається органами місцевого самоврядування. Структура та обсяги випуску муніципальних позик залежить від грошової та фінансової ситуації, а також від загального соціально-економічного стану країни.

Крім емітентів (місцевих органів влади), зацікавленими учасниками ринку виступають інвестори та посередники, включаючи інфраструктурних учасників - депозитарії, біржі, торговельні системи.

Розвиток ринку муніципальних облігацій повинен бути націленим на пріоритетне використання ресурсів, малодоступних для недержавного сектора коштів фізичних осіб і нерезидентів, що повинно забезпечити максимізацію ефекту приватних інвестицій, служити стимулом зростання внутрішньої норми нагромадження. Зрозуміло, що розвиток ринку муніципальних запозичень взаємопов'язаний з поліпшенням інвестиційного клімату регіонів для внутрішніх та іноземних інвесторів.

Привабливі риси облігаційної форми муніципального запозичення:

зниження вартості запозичень (емісія облігацій дозволяє знижувати відсоткові ставки щодо запозичених ресурсів, мобілізуючи на внутрішньому фінансовому ринку вільні кошти нерезидентів, фізичних осіб і небанківських установ для покриття дефіцитів і тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, фінансування сезонних робіт. Широке коло інвесторів забезпечує можливість запозичення на більш привабливих умовах порівняно із залученням на ці цілі прямих кредитів комерційних банків);

відсутність негативних перерозподільчих ефектів (на відміну від використання для фінансування бюджетних розрахунків банківських векселів випуск облігацій дає можливість уникнути негативного впливу ефекту перерозподілу, у результаті якого профінансовані за допомогою векселів за номіналом підприємства та організації бюджетної сфери з метою отримання "живих" грошей змушені продавати їх із 15 - 40 % дисконтом кінцевим інвесторам, що погашають векселі за номіналом негайно шляхом сплати податків або пред'являють їх до погашення за номіналом після закінчення строку обігу);

фінансування виробничих проектів (велика надійність і ліквідність муніципальних облігацій дозволяє зробити їх оптимальним інструментом залучення інвестицій у виробництво. Емісія конвертованих муніципальних облігацій, призначених для фінансування конкретних виробничих проектів, дозволяє забезпечити страхування прямих іноземних інвестицій);

удосконалення інфраструктури регіональних фондових ринків (успішне проведення позик відіграє важливу роль у поліпшенні інвестиційного клімату в регіоні, створює потужний імпульс розвитку інфраструктури регіональних фондових ринків);

сприяння міжрегіональному руху капіталів (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити гостру проблему залучення капіталу зі столиці до регіонів, активи в комерційних банках Києва, де проживає 5 % населення країни, складають біля 82 % сукупних активів українських комерційних банків. Процес доступу регіонів до столичних фінансових ресурсів ускладнюється через відносну слабкість філіальної мережі київських комерційних банків. При цьому ринок міжбанківських кредитів також не в змозі повністю забезпечити доступ регіонів до сконцентрованих грошових ресурсів через низькі ліміти міжбанківського кредитування, встановленого для переважної більшості регіональних комерційних банків. Прискорений розвиток ринку емісійних боргових цінних паперів стає необхідною умовою ефективного міжрегіонального руху капіталу); Сприяння трансформації заощаджень населення в інвестиції (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити проблему трансформації заощаджень населення в інвестиції).

Емісія облігацій місцевої позики має шанс стати тим інструментом фондового ринку України, що:

- дозволить профінансувати створення та розвиток вільних економічних зон; дасть поштовх до подальшого розвитку фондового ринку;

- стане одним із напрямів легалізації коштів, що обертаються в тіньовій частині нашої економіки.

При створенні в регіонах інфраструктури ринків муніципальних цінних паперів не слід ігнорувати основним її елементом - соціальним. Він характеризує ступінь включення в ринкові процеси та ступінь довіри населення регіонів до творців ринкових реформ.

Головним аргументом до вищесказаного є те, що економіка всіх розвинених країн (від яких ми чекаємо, отримуємо і "проїдаємо" кредити) розвивається за рахунок свого потенційного інвестора - домогосподарства та його заощаджень. У нашій країні через нерозвиненість фондового ринку зростаючі особисті накопичення населення не змогли забезпечити відповідний обсяг інвестицій. Лише менша частина заощаджень населення надходить на фінансовий ринок, що сприяє підтриманню відсоткових ставок на високому рівні. Недовіра населення до корпоративних цінних паперів, до недержавних інвестиційних інститутів визначає слабкість українських страховиків і пенсійних фондів, погіршує перспективи розвитку пайових інвестиційних фондів, суттєво звужує можливості залучення коштів населення корпоративними елементами.

Найбільш популярним об'єктом приватних інвестицій залишається вільно конвертована валюта. У цих умовах надійні та легкодоступні для населення низькомонопольні муніципальні цінні папери стають важливою передумовою дедоларизації особистих заощаджень населення, мобілізації їх на цілі виробничого інвестування.

Серед причин, що стримують розвиток ринку муніципальних цінних паперів - недостатня нормативна база, хоча Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку затвердила Положення "Про випуск, реєстрацію і обіг облігацій місцевих позик", згідно з яким муніципальні облігації можуть випускатися в документарній формі на пред'явника або в бездокументарній формі на загальну суму, що не перевищує 30 % від дохідної частини місцевого бюджету. У випадку, коли головною дохідною частиною бюджету виступають дотації та субвенції з бюджетів вищого рівня, обсяг випуску має погоджуватись з Міністерством фінансів України. Джерелом погашення облігацій не можуть бути кошти від випуску нової місцевої позики. Облігації можуть купуватися юридичними та фізичними особами виключно за рахунок власних коштів. Якщо сума випуску облігацій місцевої позики перевищує 5 млн. грн., обіг облігацій місцевої позики цього випуску здійснюється на організаційно оформлених ринках.

Для того, щоб Україна зайняла достойне місце у світовій економіці в умовах фінансової кризи, вона має мобілізувати всі свої резерви і вирішити проблеми, що стримують її соціально-економічний розвиток. На сьогодні для України негативним чинником є незавершеність формування інституційного середовища. Серед його складових необхідно виділити незавершеність становлення форм власності та захисту прав власності. Так, у комунальній власності регіонів - не задіяна мотивація ефективного розвитку і підтримання у територіальних громадах; не задіяні механізми ринкової регіональної самоорганізації, що забезпечують самопідтримуючий розвиток територіальних громад і територіально-господарських комплексів; не повною мірою функціонують такі інститути ринку, як фондовий ринок і його інфраструктура, тому вони не спроможні залучити кошти на пріоритетні напрями економічного розвитку України; регіональне самоврядування ще не набуло такого рівня, яке дало б поштовх для ефективного зростання економіки як в регіонах, так і в країні в цілому. Європейська хартія місцевого самоврядування, яку ратифікувала Україна, передбачає надання органам місцевого самоврядування права доступу на ринки позичкового капіталу. Реалізація цього фундаментального принципу Хартії дозволяє органам місцевого самоврядування значно зменшити гостроту проблеми нестачі фінансових ресурсів. Відтак, саме завдяки виходу на ринки позичкового капіталу міста отримали можливість швидко розвиватися, долати найбільш болючі проблеми. Тому муніципальні запозичення стають сьогодні виходом для фінансового забезпечення регіонів України. Це можливо здійснити за рахунок випуску облігацій місцевих муніципальних та регіональних позик. У розвинених країнах муніципальні позики відіграють важливу роль, дозволяючи розв'язувати проблеми фінансування програм соціально-економічного розвитку міст і регіонів, так і довгострокові проблеми, пов'язані з бюджетним фінансуванням.

Муніципальні облігації стають важливим джерелом фінансового забезпечення розвитку місцевого самоврядування не лише в розвинених країнах, а й в Україні.

Муніципальні облігації - цінні папери, які випускаються місцевими органами державної влади як засіб залучення фінансових ресурсів для реалізації власних інвестиційних програм, а також у випадку дефіциту місцевого бюджету або на позабюджетні цілі. Щодо поняття "орган місцевого самоврядування", під ним розуміють муніципалітет.

Муніципалітет (фран. - municipalite, від лат. - municipium - виборні органи місцевого, здебільшого міського самоврядування). Звідси й пішла назва "муніципальні облігації". Хоча в різних країнах це поняття має свої особливості. Так, в Україні не вживають офіційно термін "муніципалітет". Відповідно до Конституції України (ст.2) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і через відповідні місцеві (сільські, міські, районні та обласні) ради.

Основною метою випуску муніципальних облігацій є запозичення коштів для:

фінансування проектів місцевих органів влади або територіальних утворень, які мають виключно місцеве значення (потреби комунальних господарств тощо); погашення існуючих зобов'язань (муніципальних цінних паперів, випущених попередньо); задоволення нагальних потреб місцевих органів влади або територіальних утворень у грошових коштах в очікуванні майбутніх надходжень.

Ознаки муніципальних облігацій, як виду цінних паперів:

мають номінал, розмір якого визначається у час випуску і характеризує основну суму боргу емітента;

можуть передбачати виплату відсотків;

мають обмежений термін обігу (на відміну від акцій, що не мають визначеного строку обігу і можуть перебувати на ринку до ліквідації їх емітента або прийняття відповідного рішення про анулювання).

Властивості муніципальних цінних паперів:

за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним цінним паперам, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;

за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;

здебільшого мають неринковий характер;

доходи на такі цінні папери, як правило, не оподатковуються;

можуть бути іменними і на пред'явника (останніх стає все менше, оскільки особи, звільнені від податків, державою реєструються);

під час випуску передбачається право до - строкового погашення їх емітентом.

2. Класифікація муніципальних цінних паперів

Види муніципальних цінних паперів

За ознакою "способу забезпечення" є такі:

Незабезпечені облігації - це незабезпечені боргові зобов'язання, тобто емітент не бере на себе заставних зобов'язань. Вони підкріплені лише сумлінністю емітента. Щоправда, певне непряме забезпечення існує, оскільки емітентом є місцевий орган самоврядування, який розпоряджається місцевими податками. Переважно випускаються для фінансування

Облігації під майбутні платежі - погашаються за рахунок доходів від проекту, для фінансування якого вони були випущені. Передусім це об'єкти комунального при - значення, що мають джерелом забезпечення майбутні платежі за оренду, мито, комісійні та інші місцеві збори й відрахування від прибутків об'єктів, що будуються.

Ці два види випускають як генеральні облігації - під загальне зобов'язання (general bonds або general obligation bonds) або як дохідні облігації (revenue bonds). Перші забезпечуються усіма доходами та іншими фінансовими джерелами емітента, а також його правом на справляння податків. Другі обслуговуються за рахунок доходів від спеціально обумовлених проектів (наприклад, платних доріг). Тобто дохідні облігації передбачають, що виплати основної суми та відсотків здійснюються лише в тому випадку, коли досягнутий достатній рівень дохідності проекту.

Облігації забезпечені податковими надходженнями - гарантією виконання зобов'язань з цих облігацій є надходження до місцевого бюджету певного виду податку. Прикладом може бути податок на бензин, що призначається для погашення облігацій, які випущені для фінансування будівництва й ремонту доріг.

Облігації забезпечені нерухомістю - забезпечуються будівлями, спорудами, земельними ділянками, що знаходяться у комунальній власності. Забезпечення муніципальних цінних па - перів посилюється, коли гарантами надійності стають регіональні банки або великі підприємства, що беруть участь в реалізації проектів. Має сенс грошові кошти, що надходять від випуску муніципальних облігацій, переказувати в позабюджетні фонди, які через свій цільовий характер також сприятимуть збереженню високої надійності цінних паперів.

За призначенням усі муніципальні цінні папери можна розділити на 2 групи: цінні папери загального призначення та доходні.

Муніципальні цінні папери загального призначення використовуються для:

фінансування капітальних витрат;

будівництва об'єктів соціального та виробничого призначення місцевого та міжрегіонального значення. Випуск цих облігацій здійснюється під гарантію місцевих бюджетів, що мають повноваження до залучення коштів, оподаткування.

Доходні цінні папери випускаються з метою фінансування певних проектів щодо спорудження нових об'єктів і погашаються після отримання доходів від новостворених об'єктів. Ця група представлена житловими, комунальними, лікарняними облігаціями, облігаціями для промислового розвитку.

За терміном дії муніципальні цінні папери можуть бути: коротко-, середньо- та довго- строковими.

Короткострокові муніципальні цінні папери представлені векселями, що фінансують короткострокові потреби, що часто покривають тимчасові потреби у фінансах.

Середньострокові муніципальні цінні папери представлені житловими сертифікатами.

Довгострокові муніципальні боргові зобов'язання набули широкого розповсюдження у світовій практиці. Вони отримали назву облігацій подвійного захисту, тобто мають подвійний гарант захисту.

Такої класифікації дотримуються більшість дослідників з проблем муніципальних цінних паперів. Економічне обґрунтування доцільності муніципальної позики багато в чому залежить від її якості. Таке обґрунтування має охоплювати широке коло питань, зокрема:

оцінку потенціалу даного емітента й регіону в цілому (природні ресурси, індустріальний розвиток, система оподаткування тощо);

розрахунок рентабельності проекту, що фінансується;

розрахунок соціально-економічної ефективності проекту;

розрахунок доходності облігації;

ступінь ліквідності заставного майна;

вибір оптимальних показників (ставок відсотка, обсягу емісії, терміну погашення тощо);

визначення способу передплати і сфери розміщення облігацій;

оцінювання вірогідності очікуваних результатів.

Отже, муніципальні цінні папери випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм. Тому необхідний ринок місцевих запозичень. Такий ринок у розвинених країнах світу перетворився на істотний сектор національного ринку капіталів, причому боргові зобов'язання деяких муніципалітетів також котируються і на міжнародному фондовому ринку. Проекти, що реалізуються за рахунок залучення у такий спосіб коштів, позитивно впливають на місцеві громади, створюючи Соціально-економічну та регіональну політику Стратегічні пріоритети, нові робочі місця, розвиваючи інфраструктуру, без якої неможливий розвиток конкурентного підприємницького середовища та підвищення соціальних стандартів.

Місцева позика у формі облігації має певні кількісно-якісні характеристики:

умови розміщення позики;

терміни позики;

прибутковість позики;

курсову ціну позики;

ризикованість позики тощо.

Кількісно-якісні характеристики конкретизують економічну природу місцевої позики, її призначення та місце у системі фінансових відносин.

До переваг муніципальних цінних паперів можна віднести:

отримані кошти від випуску муніципальних цінних паперів спрямовуються на конкретно визначені програми розвитку регіону (з метою будівництва та утримання таких об'єктів, що мають важливе значення для даної місцевості), що створить нові робочі місця, збільшить податкові надходження, зменшить соціальне напруження, сприятиме розвитку інфраструктури ринку цінних паперів;

надійність і ліквідність муніципальних цінних паперів як для національних інвесторів (надійність забезпечується двома способами: податковими пільгами інвесторам і доходами існуючих об'єктів), так і для іноземних інвесторів;

сьогодні муніципальні облігації залишаються практично одним з останніх джерел фінансування інвестицій в економіку України. Оскільки за корпоративними облігаціями підприємства повинні негайно сплачувати податок на прибуток (30 %), а кошти вилучені через облігації внутрішньої державної позики спрямовуються, як правило, на фінансування дефіциту бюджету, а не на виробництво;

позики доцільні для місцевих капітальних витрат органів влади тому, що такі витрати будуть приносити користь для людей протягом років, а нові виплати за процентами позики здійснюватимуться з податків, що вилучатимуться в наступні роки.

Але незважаючи на всі переваги, випуски муніципальних цінних паперів так і не дістали значного поширення в Україні. Суттєвим стримуючим чинником є відсутність законодавчої бази, яка б регулювала проблему запозичень до місцевих органів влади. Основними законодавчими актами, що регулюють процес емісії і розміщення муніципальних цінних паперів, є Бюджетний кодекс України. З метою вдосконалення нормативно-правової бази цієї сфери діяльності Міністерство фінансів України розробило Проект закону України "Про місцеві запозичення і місцеві гарантії", що повинен встановити чіткі правила здійснення місцевих запозичень і надання місцевих гарантій, знизити ризики невиконання місцевими органами своїх зобов'язань, тим самим створити передумови для набуття позитивного досвіду та запровадження ефективної практики запозичень.

Світовий досвід також свідчить про наявність певних проблем у випуску муніципальних цінних паперів. До таких можна віднести:

поширення муніципальних позик, здійснюваних за принципом облігацій внутрішньої державної позики, призводить до будівництва "фінансових пірамід" на рівні регіонів, а це може мати для них негативні економічні наслідки;

покриття дефіциту бюджету за допомогою облігаційних позик веде лише до перекладення боргів на виконавців наступних бюджетів.

Світова практика свідчить, що єдиним виправданим засобом може бути інвестування засобів позики у виробничі проекти, що дають конкретну економічну віддачу і мають важливе значення для соціально-економічного розвитку регіонів. За рахунок муніципальних запозичень фінансується розвиток міст та їх інфраструктура, але вони не спрямовуються на поточні потреби, а мають інвестиційних характер.

Проекти, на які здійснюються муніципальні запозичення, поділяються на 3 групи.

Перша включає об'єкти, що приносять прибуток, за рахунок якого не тільки повністю покриваються всі експлуатаційні витрати і платежі за запозиченням, а й отримується чистий прибуток.

Друга група проектів - це ті, що не приносять прибутків, але окуповують витрати на їх спорудження. Наприклад, школи, лікарні, будівлі пожежної охорони тощо.

Третя група проектів передбачає будівництво об'єктів, що не приносять прибутку, але слугують суспільним цілям та забезпечують виключно громадські послуги.

Окрема група проектів реалізується спільно органами місцевого самоврядування та бізнесом, переважно за кошти підприємств. Такі проекти отримали назву проектів промислового розвитку. Вони забезпечують розвиток територій та сприяють залученню до місцевого розвитку приватних інвестицій. Особливо це стосується розвитку бізнесу та створення нових робочих місць. Практика реалізації різноманітних проектів розвитку сприяла появі різноманітних інструментів залучення ресурсів. Це кредити, різноманітні облігаційні позики, зокрема доходні на фінансування проектів, генеральні під загальне забезпечення, облігації промислового розвитку, двоствольні, єврооблігації, житлові, участі у кредиті. За формою випуску широкого застосування набули облігації з нульовим купоном, з постійною ставкою, із змінною ставкою.

Облігаційні позики місцевих влад мають своє забезпечення. Це муніципальне майно; гарантії третіх осіб; державні гарантії; загальні зобов'язання муніципалітету (з обмеженим і необмеженим правом на запровадження податків); гарантійні (резервні фонди); страхування. Спостерігається тенденція скорочення внутрішніх ринків запозичень капіталу органів місцевого самоврядування і зростання зовнішніх, зокрема єврооблігаційних.

До основних чинників, що стримували і продовжують стримувати розвиток ринку муніципальних облігацій України, вітчизняні фахівці відносять:

відсутність дієвого механізму гарантування прав кредиторів;

недостатню ліквідність та привабливість муніципальних облігацій порівняно з іншими борговими інструментами фондового ринку;

відсутність розвиненої інфраструктури фондового ринку, що не дозволяє фізичним особам активно брати участь у формуванні попиту на фінансові інструменти фондового ринку через інститути спільного інвестування;

відсутність обґрунтованої інформації щодо цільового використання залучених коштів та термінів окупності проектів;

законодавчі обмеження щодо розвитку як зовнішніх, так і внутрішніх муніципальних запозичень;

невисокий рівень довіри інвесторів до держави через нестабільність економічної та особливо політичної ситуацій.

Таким чином, державна політика щодо ринку муніципальних облігацій повинна спрямовуватися на недопущення штучного посилення диференціювання регіонів, підвищення ефективності використання місцевими і регіональними органами коштів з метою виробничого інвестування через механізми відкритого конкурсу розподілу інвестиційних ресурсів і підконтрольності цих механізмів органам влади і громадським утворенням, інформаційної відкритості для інвесторів і населення регіонів. Тому ініціативу стосовно цього можуть перебрати на себе місцеві органи влади. Місцева влада повинна мати можливість упереджувати різноманітні негативні соціально-економічні процеси (фінансова та економічна криза; збільшення безробіття; зростання соціального напруження тощо). Розвиток місцевого самоврядування потребує концептуальної визначеності. У цьому аспекті важливим є формування в регіонах адміністративно-територіальних громад за принципом представницької демократії інтересів суб'єктів через їх участь в управлінні, плануванні, прогнозуванні соціально-економічних процесів території. Така самоорганізація особливо важлива для регіонів в умовах фінансово-економічної кризи, оскільки сьогодні держава не ефективно виконує притаманні їй функції, а метою діяльності такої самоорганізованої територіальної громади є максимально можливий соціально-економічний роз виток території з огляду на наявні ресурси та переваги. Завдяки збільшенню ролі місцевого замовлення для потреб громади території це сприятиме інвестиційній діяльності, відтворенню всіх видів капіталу, інноваційної складової розвитку.

3. Вади формування ринку муніципальних облігацій

Серед вад формування вітчизняного ринку муніципальних облігацій: неможливість для учасників ринку централізованого доступу до проспектів емісії муніципальних облігацій;

- недоступність для учасників ринку інформації про кількісні результати проведення емісії муніципальних цінних паперів;

- нестача наукових досліджень, присвячених проблемам розвитку і функціонування ринку муніципальних цінних паперів в Україні і за кордоном.

В Україні професійне здійснення проекту з випуску та розміщення регіональної позики можливе лише за участю професійної фінансової компанії, що має кваліфіковані кадри для виконання подібної роботи.

Муніципальні облігації є одним із потенційних, але поки що малозадіяних джерел фінансування інвестицій в економіку України. Доцільним є досвід РФ щодо випуску сільських та енергетичних облігацій з метою переоформлення їх заборгованості федеральному бюджету за товарними кредитами 1996 року підприємствам АПК і кредитами 1993 - 1995 рр. підприємствам енергетики та електрифікації. Особливостями сільських облігацій є уніфікованість їх випуску: емісія здійснюється рівними серіями на строк 1, 2 і 3 роки, бездокументарна форма випуску, купонний дохід у розмірі 10 % річних. Розміщення сільських та енергетичних облігацій здійснювалося з дисконтом на аукціонній основі.

Водночас існуюча непрозорість фінансової системи на регіональному і муніципальному рівнях спричиняє те, що органами влади обкладаються податком на прибуток доходи, що отримують від надання послуг із розміщення муніципальних цінних паперів. Адже відомо, що за корпоративними облігаціями підприємства повинні одразу ж сплатити 30 % від залучених коштів як податок на прибуток, що забагато, а кошти, залучені через ОВДП, йдуть на фінансування дефіциту бюджету, а не на виробництво.

Суттєву роль у підвищенні попиту відіграє пільговий порядок оподаткування доходів фізичних осіб за муніципальними облігаціями. Фізичні особи звільняються від сплати прибуткового податку за відсотками та виграшами за облігаціями суб'єктів і органів місцевого самоврядування. Відсотковий дохід за облігаціями суб'єктів і місцевих органів влади у юридичних осіб оподатковується за 15 %.

З метою підвищення надійності муніципальних цінних паперів виплати відсотків і погашення облігацій можуть бути застраховані інвестором або емітентом у страховій компанії, а також забезпечені банківською гарантією. Страхуванню муніципальних облігацій, як правило приписується так званий стандарт "нульових витрат". Страховики облігацій не передбачають жодних втрат. Відмова від сплати своїх зобов'язань за муніципальними облігаціями в США досі практично не реєструвалася.

муніципальний цінний облігація запозичення

Література

1. Конституція України.

2. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.91.

3. Зміни та доповнення до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" від 10.09.97.

4. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.96.

5. Указ Президента України "Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів" від 1995 року.

6. Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 1991 року.

7. Закон України "Про власність" від 07.02.91 № 697-ХІІ.

8. Закон України "Про заставу" від 2.10.92 № 2654-ХІІ.

9. Закон України "Про страхування". - К.: Парламент, 1998. - 37 с.

10. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. - К.: Урожай, 1998.

11. Закон України "Про збори на обов'язкове пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400 - ВР.

12. Закон України "Про збори на обов'язкове соціальне страхування." від 26.06.97 р. № 402 - ВР.

13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року" від 6.04.98 р. № 463.

14. Постанова КМУ "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" від 10.09.92 № 528-92 п.

15. Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. - 1998. - № 10. - С.49.

16. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. - 1998. - № 1. - С.37 - 42.

Размещено на Allbest.ru