Валютний ринок та валютна система

У 2004 р. гривня продовжила поступову ревальвацію проти долара США, яка становила 0,5% порівняно з 0,02% у 2003 р. При цьому протягом року НБУ активно використовував інтервенції, щоб запобігти як надмірному укріпленню гривні, так і її девальвації[4].

На кінець 2004 р. номінальний курс гривні до євро становив 7,21 грн за 1 євро, що на 7,2% перевищував рівень початку року[8].

Номінальний курс гривні до долара США в 2005 р. становив 4,8%. Значні обсяги інтервенції НБУ сприяли зростанню валютних резервів центрального банку. В 2005 р. вони підвищилися з 9,5 млрд. дол. США до 19,4 млрд. дол. США. Спостерігається тенденція до зміцнення реального курсу гривні. Ревальвація номінального ефективного курсу за підсумком року становила 11,7%. Така динаміка реального та номінального ефективних курсів негативно вплинула на конкурентоспроможність українських експортерів на міжнародних ринках. У 2005 р. вперше з 1998 р. було зафіксовано від'ємне сальдо торгівлі товарами. З метою підтримки обмінного курсу гривні до долара США на рівні 5,05 НБУ продовжив здійснювати інтервенції на міжбанківському валютному ринку[10].

У 2006-2007 рр. валютно-курсова політика НБУ України спрямована на підтримку стабільності обмінного курсу гривні щодо долара США, нагромадження міжнародних резервів і своєчасне виконання зовнішніх боргових зобов'язань держави. НБУ розроблює заходи щодо забезпечення гнучкості обмінного курсу і створює умови для поступового переходу до вільного плавання[16].

Щоб знизити валютний ризик і одночасно підвищити попиту на гривню, були удосконалені норми валютного регулювання, які пов'язані з експортом та імпортом капіталу. Для цього заохочувалося іноземне кредитування вітчизняних резидентів у гривні через кореспондентські рахунки, які відкриті в уповноважених банках України.

Продовжується лібералізація правил роботи на валютному ринку, діюче законодавство приводиться у відповідність зі стандартами ЄС і міжнародних організацій, з якими Україна має домовленості щодо співробітництва[8].

У 2008 р. в Україні відбувалися значні коливання попиту та пропозиції іноземної валюти. Курс гривні як офіційний так і за міжбанківськими операціями, по відношенню до іноземних валют характеризувався значною гнучкістю і коливався від 503,29 до 464,21 грн за 100 дол. США. З початку року до серпня 2008 р. спостерігається перевищення пропозиції іноземної валюти над її попитом, що спричинило девальваційний тиск на гривню. В цей період офіційний курс гривні становив 4,85 грн за 1 дол. США[15].

В умовах поглиблення світової фінансової кризи та зниження зовнішнього попиту у вересні 2008 р. відбувається значне падіння експортних доходів, що спровокувало дефіцит іноземної валюти на внутрішньому ринку. Для мінімізації дефіциту іноземної валюти та зниження девальваційного тиску на гривню НБУ прийняв рішення щодо валютних інтервенцій, які становили 3,9 млрд. дол. США. Щоб забезпечити прозорість валютних інтервенцій, НБУ з грудня 2008 р. почав проводити валютні аукціони[16].

На кінець 2008 р. обсяг міжнародних резервів скоротився на 2,8%. Для їх поповнення в листопаді було одержано кредит від МВФ у розмірі 4,6 млрд. дол. США[5].

У 2009 р. валютна політика була спрямована на зниження інфляції та пом'якшення наслідків впливу кризи на економіку країни[7].

Обмінний курс гривні по відношенню до іноземних валют, як і в 2008 р., суттєво коливався: на міжбанківському ринку від 809,18 до 847,10 грн за 100 дол. США, а за готівковими операціями з продажу долару США - в діапазоні 831,55 - 883,16 грн за 100 дол. США. Для мінімізації девальваційного тиску на гривню НБУ провів валютні інтервенції на 10 млрд. дол. США, що призвело до зниження міжнародних резервів до 26,5 млрд. дол. США[15].

У 2009 р. НБУ проводить цільові аукціони з продажу валюти населенню для підтримки кредитних зобов'язань в іноземній валюті. Протягом року на цих аукціонах було продано 1,4 млрд. дол. США. Проведення таких аукціонів мало велике значення для стабілізації ринкових очікувань, різкого зниження ажіотажного попиту на іноземну грошову готівку та загального упорядкування валютного ринку[16].

Основним факторам валютних дисбалансів у 2009 р. стає посилення світової рецесії, неспроможність українського виробництва до жорстокої конкуренції в умовах падіння світової кон'юнктури, недостатня ефективність використання зовнішніх кредитів, зниження можливостей своєчасного погашення боргових зобов'язань тощо[15].

Для стабілізації ситуації на валютному ринку в рамках програми "Стенд-Бай" НБУ було прийнято, що установлення офіційного курсу гривні ґрунтуватиметься на середньозваженому курсі покупців та продавців на міжбанківському валютному ринку за попередній день з можливим відхиленням ±2%. Ситуація на валютному ринку в 2010 р. стабілізувалася, було зафіксовано значне перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом, завдяки чому НБУ поповнив міжнародні резерви.

Розділ 3. Проблеми валютного ринку та валютної системи

3.1 Проблеми валютного ринку в умовах кризи

У сучасній економіці ринок слугує основою побудови як національного господарства - на рівні країни, так і світового господарства - на глобальному рівні. Не є винятком й валютний ринок. Валютні відносини мають ознаки хаотичності, оскільки проявляють дії і прагнення окремих економічних суб'єктів за різноманітності їхніх інтересів та мотивацій. У цьому зв'язку важливою постає проблема дослідження сучасного стану функціонування валютного ринку, оскільки саме він є об'єктивним організатором валютних відносин, який сегментує та впорядковує прагнення різноманітних економічних агентів, а також, маючи зворотний вплив на валютні відносини, здійснює їх своєрідне регулювання.

Наведені обставини й зумовлюють необхідність існування валютного ринку, в межах якого і здійснюється організація валютних відносин[5].

Питання валютного ринку постійно досліджуються вітчизняними вченими, зокрема В. Міщенком, А. Філіпченком, В. Козиком, С. Колтуном, А. Гальчинською, В. Олійником, В. Гейцем, О. Барановським, І. Кравченком, О. Береславською, А. Наговіциним, І. Платоновою та іншими[7].

Метою дослідження є проблеми валютного ринку України.

У науковій літературі існує декілька різних тлумачень поняття валютного ринку. Різні автори пропонують свої варіанти визначень. Так, наприклад, А. Г. Наговіцин і В. В. Іванов визначають валютний ринок просто як "ринок, на якому продається та купується валюта різних країн"[4].

О. І. Береяславська розглядає валютний ринок у трьох аспектах: у широкому значенні слова, у вузькому значенні слова та з організаційної точки зору. Валютні ринки розглядаються як офіційні центри, де відбувається конвертація іноземних валют на національну за курсом, що складається на основі попиту та пропозиції [8].

Важливим у розвитку валютного ринку є валютно-курсова політика.

Перші ознаки незбалансованої валютної політики з'явилися на початку травня 2008 р., коли, незважаючи на фіксованість валютного курсу в Україні (5,05 грн за дол. США), комерційні банки встановили власний курс: 4,85 грн - 4,90 грн.[15].

Суттєвий розрив між курсом, що декларується НБУ та курсом від комерційних структур, виник у результаті природної взаємодії на рівні попиту та пропозиції. Центральний банк України на початку травня 2008 р. значно знизив ступінь своєї присутності на міжбанківському валютному ринку, що відчутно вплинуло на обсяг операцій з іноземними валютами [16].

Рис. 1. Коливання валютної пари USD/UAH

Як ми бачимо з рис. 1, станом на 1січня 2009 року, за 100 дол. США, потрібно було заплатити 770 грн. Потім ми спостерігаємо незначне зниження курсу до 762 грн., тобто зменшення на 8 коп. Починаючи з липня 2009 року видно підвищення валютного курсу долара від 766 грн. за 100 дол. США до 801 грн., і потрібно зазначити, що він є найвищим за досліджуваний період. І до кінця 2010 року спостерігається коливання курсу від 790-793 грн. за 100 дол. США[14].

На валютному ринку реалізація валютно-курсової політики здійснюється відповідно до поставлених завдань, основним з яких нині є забезпечення стабільності грошової одиниці[7].

Сучасна фінансова криза внесла свої корективи у роботу національного валютного ринку. Починаючи з вересня 2008 року, ситуація на валютному ринку загострилася і зумовила необхідність застосування жорсткішого регулювання валютного ринку. Причиною загострення ситуації було зниження надходження виручки від експорту продукції через падіння світових цін на традиційні товари експорту. Внаслідок цих змін, що супроводжувалися стрімким підвищенням попиту на іноземну валюту, посиленням девальваційних очікувань у суспільстві, відбулося знецінення гривні, девальваційний тренд якої та загальною невизначеністю посилювався через відсутність економічних передумов для ревальваційної динаміки обмінного курсу національної валюти[3]. Одним суттєвим обмеженням стало рішення НБУ про позбавлення резидентів можливості виводити за кордон валюту, куплену на міжбанківському ринку за індивідуальною ліцензією або залучену у вигляді кредиту. При цьому до кінця 2009 року банки були позбавлені права здійснювати оптові та форвардні операції. Вони отримали право купувати іноземну валюту для погашення зовнішніх кредитів тільки в тому обсязі, в якому продавали залучену від кредитора валюту на міжбанківському ринку[16].

На валютному ринку у досліджуваний період спостерігалося перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом на неї. У 2007 році сальдо валютних інтервенцій Національного банку України становило майже +7,6 млрд. дол. США, у 2008 році становило - 3,9 млрд. дол. США. У 2009 році обсяги валютних інтервенцій становили 10,4 млрд. дол. США [16]. Валютні інтервенції використовувались також для продажу іноземної валюти резидентам для підтримки зовнішніх платежів за їх борговими зобов'язаннями та розрахунками за критично важливими імпортними контрактами[15].

Для покращення ефективного розвитку валютного ринку України пропонується дотримуватися таких заходів:

1. Короткострокові заходи:

- створення Національним банком рівних умов забезпечення симетричності інформації. В наш час очікування (інфляційні, валютні) відіграють вагому роль в економічних відносинах;

- узгодження з боку НБУ та міжнародних фінансових компаній, зокрема НАК «Нафтогаз України», графіку купівлі-продажу іноземної валюти, оскільки об'єм разової закупівлі доларів США такими організаціями складає значну величину від обсягу операцій на валютному ринку;

- створення можливостей для населення, малого та середнього бізнесу погашати кредити в іноземній валюті з використанням гривні. Цей фактор дозволить знизити рівень технічного попиту на валюту;

- використання золотовалютних резервів НБУ у період найбільшого дисбалансу між попитом та пропозицією на валютному ринку. Центральний банк має достатньо великий запас валюти, враховуючи обсяг торгів на міжбанку. Його своєчасне використання дозволить підтримувати рівень пропозиції валюти на сталому рівні. НБУ часто «пересиджує» з валютною інтервенцію, що підштовхує курс UAH/USD вгору[7].

2. Довгострокові заходи:

- впровадження виробництва імпортозаміщуючих товарів, розвиток національного виробництва для зменшення залежності країни від експорту на зовнішні ринки.

- постійна й узгоджена програма співпраці між Національним банком та урядом. Чітка стратегія співпраці дозволить стабілізувати не тільки валютний ринок, але й зменшити рівень інфляції у країні.

- стабільна політична ситуація[3].

Виконання цих основних цілей дозволить стабілізувати валютний ринок та створить передумови для виходу держави з валютної кризи.

Отже, потрібно зазначити, що світова фінансова криза вплинула на розвиток національної економіки, зокрема і на валютний ринок, спостерігається значне коливання валютного курсу. Також, в ході дослідження ми бачимо, що з боку Національного банку України було здійснено певні заборони, а саме надання банками кредитів в іноземній валюті, проведення деяких операцій на валютному ринку.

3.2 Проблеми розвитку валютної системи та валютного ринку в Україні, шляхи їх вирішення

Важливими елементами зовнішньоекономічного механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема і валютна. В Україні ці процеси мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення[7].

Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів держави та центрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва. Крім зазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин і ряд специфічних проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:

- забезпечення стабільності гривні відносно провідних валют світу;

- залучення іноземної валюти в країну і використання її як засобу стабілізації національної економіки;

- створення державного валютного фонду й ринку валюти[6].

На жаль, валютні проблеми вирішуються в Україні вкрай повільно і наштовхуються на великі труднощі. Це обумовило актуальність обраної теми. Дані проблеми розглядаються у матеріалах багатьох авторів, серед яких можна виділити Ю. Сенейко, Мельников В.Н., Шелутько В.М. Розглянемо кожну з проблем детальніше[9].

Нинішня ситуація на валютному ринку характеризується нестійкою рівновагою, що виявляється в постійних коливаннях курсу долара. Це коливання обумовлене тим, що рівень золотовалютних резервів Центрального банку залишається недостатнім для згладжування різких стрибків курсу долара. Покупка валюти Центральним банком на ринку йде не тільки на поповнення резервів, але і на обслуговування зовнішньої заборгованості. Чим більше потрібний засобів для обслуговування зовнішнього боргу, тим менше можливостей у Центрального банку проводити політику згладжування коливань курсу долара. До того ж, слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку[4].

Ключовими вимогами, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку є:

Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;

Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи[12].

В процесі проведення в Україні економічних реформ становлення нової системи державного регулювання економіки, фінансової і банківської сфер і внутрішнього валютного ринку зокрема помітно відставало від темпів, якими здійснювалася їх лібералізація. Слідством цього стало те, що капітал з країни вивозиться не стільки порушуючи закон, скільки в обхід діючих і нормативно-правових норм, тобто в легальних і легалізованих формах, які здавалися допустимими із-за пропусків в законодавстві[5].

"Втеча" капіталу має ряд негативних наслідків для економіки країни:

1. Скорочується пропозиція валюти і зменшується в цілому грошова маса (грошовий агрегат М2). Гривна поступає на валютний ринок, конвертується і вивозиться, або взагалі не надходить до країни, якщо в результаті цінових маніпуляцій ховається валютна виручка або здійснюється нелегальний вивіз економічних активів. Скорочується об'єм пропозиції валюти, що продається на Українській міжбанківській валютній біржі, валютне поле різко звужується і курс гривни стає нестійким.

2. Скорочуються валютні резерви, що побічно б'є по курсу гривни. Якщо хоч би частина капіталу, що "втік", залишилася в країні, валютні резерви могли б бути в 3-4 рази більше, ніж в даний час.

3. Скорочуються інвестиційні ресурси, і створюється штучний попит на зарубіжні кредити.

4. Зменшується база оподаткування. При державному регулюванні вивозу капіталу операції реєструються, а тому сплачуються податки.

5. У країну не інвестується прибуток, одержаний від капіталу, що "втік" за кордон.

6. Знижується стійкість фінансового ринку, виникає асиметрія між його сегментами[4].

Для стримування витоку капіталу з економіки необхідно розробити стратегічну програму і тактику дій, зробити "втечу" капіталу економічно невигідною[7]. Перш за все, необхідно забезпечити соціально-економічну і політичну стабільність в Україні і захист прав власності. Необхідний правовий режим гарантій для страхування комерційних і політичних ризиків, непередбачених дій держави. Цілі, для досягнення яких потрібно вводити обмеження потоків капіталу:

- утримання внутрішніх заощаджень;

- збереження внутрішньої бази оподаткування;

- встановлення правильної послідовності кроків по досягненню економічної лібералізації;

- зниження коливання обмінного курсу і зменшення частоти і сили спекулятивних актів[4].

Підводячи підсумок дослідженню валютної системи і валютного ринку, слід зазначити наступне: лібералізація ринку, зокрема валютного, повинна проводитися в умовах досягнутої макроекономічної стабільності, міцного валютно-фінансового положення країни, здорової і ефективно функціонуючої банківської системи. Реформи, що в цьому випадку проводяться, досягають своїх цілей, стають стимулом для розвитку зовнішньоекономічної діяльності і інтеграції національної економіки в систему світового господарства.

Висновки

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі.

Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку. Широкий асортимент валютних операцій, високе технологічне й організаційне забезпечення їх виконання створюють усім суб'єктам валютного ринку сприятливі умови для досягнення таких цілей: забезпечення ліквідності, прибутковості і керованості валютними ризиками. Тому прискорений розвиток валютного ринку - одне з актуальних завдань країн з перехідними економіками, у тому числі й України. Проте в Україні валютний ринок формується надто повільно, асортимент валютних операцій на ньому обмежений переважно касовими операціями. Після припинення в 2000 р. діяльності Української міжбанківської валютної біржі розвиток більшості строкових валютних операцій втратив поки що перспективу.

Конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили становлять поняття ринкової кон'юнктури. Фактори кон'юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості. Кон'юнктура ринку - конкретні умови реалізації суспільного продукту. Вона здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою у них. Якщо попит перевищує пропозицію, створюються стимули для розвитку виробництва. У протилежному разі з'являється необхідність скорочувати виробництво. Кон'юнктура залежить від місткості ринку, яка, у свою чергу, визначається обсягом виробництва та його спеціалізацією, рівнем купівельної спроможності населення.

Також можна сказати,що світова фінансова криза вплинула на розвиток національної економіки, зокрема і на валютний ринок, спостерігається значне коливання валютного курсу. Також, в ході дослідження ми бачимо, що з боку Національного банку України було здійснено певні заборони, а саме надання банками кредитів в іноземній валюті, проведення деяких операцій на валютному ринку.

Підводячи підсумок дослідженню валютної системи і валютного ринку, слід зазначити наступне: лібералізація ринку, зокрема валютного, повинна проводитися в умовах досягнутої макроекономічної стабільності, міцного валютно-фінансового положення країни, здорової і ефективно функціонуючої банківської системи. Реформи, що в цьому випадку проводяться, досягають своїх цілей, стають стимулом для розвитку зовнішньоекономічної діяльності і інтеграції національної економіки в систему світового господарства.

Використана література

1. Галь Віра. Через падіння до стабілізації: особливості валютного розвитку України в 2001 році// Вісник НБУ. - березень 1999р.

2. Гальчинський А. Теорія грошей: Навчальний посібник. -К.: Основи, 2001р.

3. Іоффе А. Окремі питання теорії та практики валютного регулювання в Україні.//Вісник НБУ.-2001.-№3.-с.12-15

4. Михайличенко Сергій. Проблеми та перспективи розвитку валютного ринку України в 2001 році// Вісник НБУ. - березень 1999р.

5. Проблеми валютно-курсової стабільності в Україні / Я.В. Белінська // Актуальні проблеми економіки. - 2009. №8. - С. 200-208

6. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник. - К.:Товариство "Знання", КОО, 2001.

7. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. - К.:КНЕУ, 2002.-598 с.

8. Валютний курс і зовнішня торгівля: теоретичний та емпіричний аспекти взаємозв'язку / О.І. Береславська // Фінанси України. - 2009. - №3. - С. 66-76

9. www.nbuv.gov.ua - Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського

10. Луцишин 3. О. Міжнародні валютно-фінансові відносини: практична філософія і реалії української економіки. Тернопіль: Збруч, 2000.

11. Демківський А.В. Гроші та кредит. Навчальний посібник - К.: Дакор, 2007. - 528 с.

12. Івасів Б.С. Гроші та кредит :Підручник.-Вид. 3-тє,змін. й доп. - Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор,2008.-528 с.

13. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №6.

14. Фундаментальні фактори коливання валютного курсу в Україні / Довгань О.В. // Наукові праці. - 2008. - №86. - С. 51-56

15. Звіт НБУ "Поточні тенденції валютного ринку за вересень 2009 року".

16. www.bank.gov.ua - Національний банк України.

Размещено на Allbest.ru