Захист інноваційних фінансових послуг

Міністерство освіти і науки України

Запорізька державна інженерна академія

Факультет _____________________

Кафедра _______________________

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

За дисципліною „Фінансовий інженерінг ”

Варіант 4

Тема: Захист інноваційних фінансових послуг

Виконала: студентка групи Ф-02-1з Губарь Анастасія Володимирівна

Перевірила: _________________________________________________

Дата здачі на перевірку: _________________

Дата перевірки: ________________________

Дата захисту: __________________________

м. Запоріжжя, 2007 рік

Зміст

Вступ

1. Використання авторського права

2. Використання патенту

3. Закон про неякісну конкуренцію

4. Сервісна марка для захисту цінних паперів

5. Задача

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На даному етапі розвитку в сфері інноваційних фінансових послуг виникають деякі проблеми. Фізична особа, яка винайшла якийсь твір або продукт насамперед повинна використати авторське право на свою продукцію.

Головною проблемою є крадіжка інноваційних ідей. Саме для запобігання цього потрібно авторське право. Наступний шлях - придбання патенту (охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель).

Також потрібна торгівельна марка, яка відрізняє товари і послуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, передбачених законом.

Реєстрація торговельної марки, право на яку належить кільком особам, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Для здійснення господарської діяльності та захисту своїх інтересів використовується закон про неякісну конкуренцію.

Далі в контрольній роботі детально визначені усі ці питання, які так необхідні для розвитку інноваційної діяльності в нашій країні.

1. Використання авторського права

Суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури i мистецтва, а саме:

1) лiтературнi письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповiдi та iншi усні твори;

3) комп'ютернi програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом i без тексту;

6) драматичні, музично-драматичнi твори, пантоміми, хореографiчнi та iншi твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудiовiзуальнi твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування i садово-паркового мистецтва;

10) фотографiчнi твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелiрнi вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктiв промислової власності;

12) iлюстрацiї, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, типографії, техніки, архітектури та інших сфер дiяльностi;

13) сценiчнi обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, i обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похiднi твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збiрники звичайних даних, iншi складенi твори за умови, що вони є результатом творчої працi за добором, координацiєю або упорядкуванням змiсту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складовi частини;

16) тексти перекладiв для дублювання, озвучення, субтитрування українською та iншими мовами iноземних аудiовiзуальних творiв;

17) iншi твори.

Права автора складаються з особистих (немайнових) i майнових прав. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані іншим особам. Майнові права діють протягом життя автора i 70 років після його смерті. Вони являють собою виключнi права на використання твору в будь-який формі i в будь-який спосіб. Після закінчення цього терміну твори переходять у загальнонаціональне надбання i можуть вільно використовуватися за умови дотримання немайнових прав.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є випадки, передбачені частиною 1 статті 50 Закону. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Одним з основних аргументів на користь реєстрації є той, що суб'єкт авторського права, здійснивши реєстрацію, здобуває додаткову можливість доказу існування в об'єктивній формі свого твору на дату подання заявки. Особливо це стосується неоприлюднених творів. Документи заявки, права на твори яких було зареєстровано, зберігаються протягом всього строку охорони авторського права.

Наявність свідоцтва i рішення, виданих державою, публiкацiя відомостей про реєстрацію в каталогах державної реєстрації i офiцiйних бюлетенях є свідченням того, що твір захищається авторським правом i що всі треті особи попереджено про вiдповiдальнiсть за неправомірне його використання. Часто сам факт реєстрації запобігає спробам незаконного використання твору без урахування iнтересiв авторів.

Наявність свідоцтва дуже важлива при поданні твору на розгляд потенційному користувачу. На жаль, існує сумний досвід, коли твір, наприклад, який-небудь авторський проект, спочатку відхиляється, а через деякий час втілюється в життя, i не виключено, що й спотворюється через вiдсутнiсть авторського контролю.

Якщо реєструється договір, який стосується права автора на твір, перевіряється вiдповiднiсть договірних документів установленим нормам i, передусім, наявність умов, які дозволяють вважати його авторським i правомірним. Тобто, після отримання Рішення сторони договору, а також будь-якi iншi зацiкавленi особи, можуть бути впевнені в тому, що відносини стосовно авторського права по відношенню до якогось конкретного об'єкта є врегульованими вiдповiдно до чинного законодавства України. Таке Рішення можна пред'являти третім особам, не показуючи при цьому самого договору або деяких його роздiлiв. Тим самим може бути збережена конфiденцiйна iнформацiя щодо сторiн договору.

Аналіз даних реєстрації за об'єктами авторського права свідчить про те, що здебільшого реєструвалися авторські права на лiтературнi письмові твори наукового, технічного, практичного, белетристичного та іншого характеру. Це рiзнi книги, статті, рукописи, словники, проекти, програми, науково-технічна та конструкторсько-технологiчна документація, технiчнi умови, довідники, видавничі проекти журналів i газет, рекламно-iнформацiйнi проекти i матеріали, проекти конкурсів, описи ігор, проекти телевiзiйних i радіопрограм, сценарії, белетристичні твори, збірки вiршiв, література навчального характеру, твори релiгiйного характеру тощо.

2. Використання патенту

Згідно Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 7, ст. 32) (В редакції Закону № 1771-III від 01.06.2000, ВВР, 2000, № 37, ст. 307):

Патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель);

  патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід;

  деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід;

  деклараційний патент на корисну модель - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель;

  патент (деклараційний патент) на секретний винахід - різновид патенту, що видається на винахід, віднесений до державної таємниці;

  деклараційний патент на секретну корисну модель - різновид патенту, що видається на корисну модель, віднесену до державної таємниці.

Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом).

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.

Строк дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель дорівнює строку засекречування винаходу (корисної моделі), але не може бути довшим від визначеного за цим Законом строку дії охорони винаходу (корисної моделі).

Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 32 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

Право винахідника має:

 1. Право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом.

 2. Винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

 3. У разі перегляду умов угоди щодо складу винахідників Установа за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники, а також осіб, що є винахідниками, але не зазначені у заявці як винахідники, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється Установою.

 4. Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки.

 5. Винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково.

Винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

3. Закон про неякісну конкуренцію

Згідно закону:

1. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

2. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею, а також інші дії, що призводять або можуть призвести до порушення правил конкуренції, інтересів споживачів, вплинути на стабільність ринкових відносин та кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.

3. Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії.

Державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства:

1. Державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

2. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення конкурентного законодавства, передбачені законом.

3. Рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень можуть бути оскаржені до суду.

Конкурентне законодавство:

1. Законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму (домінування) в господарській діяльності, складається з цього Кодексу, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших законодавчих актів.

2. Положення цієї частини Кодексу не поширюються на відносини, у яких беруть участь суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, якщо результат їх діяльності проявляється лише за межами України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

3. Законом можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов'язаних з недобросовісною конкуренцією та монополізмом (домінуванням) на фінансових ринках.

Дискримінація суб'єктів господарювання:

1. Дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається:

- заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;

- примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання;

- прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призводить до монопольного становища на ринку;

- встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший;

- надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;

- обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;

- встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців.

2. Дискримінація суб'єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.

4. Сервісна марка для захисту цінних паперів

Згідно Господарського кодексу України об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються:

винаходи та корисні моделі;

промислові зразки;

сорти рослин та породи тварин;

торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

комерційне (фірмове) найменування;

географічне зазначення;

комерційна таємниця;

комп'ютерні програми;

інші об'єкти, передбачені законом.

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.

Суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні.

Суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання.

У разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта.

Торговельна марка, право на яку належить кільком особам,-- це марка, що відрізняє товари і послуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, передбачених законом.

Реєстрація торговельної марки, право на яку належить кільком особам, здійснюється в порядку, встановленому законом.

У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.

З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:

- використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;

- інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;

У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять у комплекс прав за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нових позначень правоволодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору.

У разі продовження чинності договору комерційної концесії користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.

Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, договір продовжує свою чинність, крім положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не передбачено договором, має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.

5. Задача

Припустимо, що ми купуємо облігацію з нульовим купоном, що має термін дії три роки. Для зручності вважаємо, що ми купуємо облігацію 1 січня. У момент покупки прибутковість облігації (облігаційний базис з піврічними нарахуваннями відсотків) складає 10%. Ціна погашення облігації складає 100000 дол. З урахуванням прибутковості облігації її ціна у момент покупки складає 74 621,54 дол. Як нараховуватимуться відсотки для податкових цілей, якщо облігація випущена до 1 липня 2006 р. включно? А якщо пізніше?

Для облігацій, випущених до 1 липня 2006 р. включно, дисконт при емісії нараховується за допомогою рівномірної амортизації. Це означає, що ми беремо дисконт і ділимо його на 6 (оскільки в році два періоди, а облігація має термін дії три роки). Обчислення має наступний вигляд: (100 000 - 74 621,54)/6 = 4229,74 дол. Таким чином, кожні шість місяців ми нараховуємо відсоток, рівний 4229,74 дол., з якого повинен бути сплачений податок за рік нарахування. Щоб уникнути плутанини з приводу визначення вартості облігації для цілей розрахунку приросту капіталу, що потрібний у разі ухвалення рішення про продаж облігації, ми повинні скоректувати базис облігації для нарахування відсотків. Коректування вимагає, щоб ми додали накопичений відсоток до базису попереднього періоду, тоді ми отримаємо новий скоректований базис.

Відповідні обчислення представлені в табл.1.

Таблиця 1. Розрахунок нарахувань для облігацій з нульовим купоном, випущених до 1 липня 2006 р. включно

Період	Час	Процент для звітності	Скоректований базис
1	0,5	4229,74	78851,28
2	1,0	4229,74	S3 081,02
3	1,5	4229,74	87310,76
4	2,0	4229,74	91 540,50
5	2,5	4229,74	95 770,24
6	3,0	4229,74	100000,00

Якщо та ж сама облігація випущена 2 липня 2006 р. або пізніше, то правила нарахування відсотків будуть іншими. А саме, для кожного періоду потрібно скоректований базис попереднього періоду помножити на половину прибутковості до погашення. Отриманий добуток і буде нарахованим відсотком оподаткування. Оскільки прибутковість до погашення рівна 10%, для кожного 6-місячного періоду потрібно помножувати на 5% попередній скоректований базис. Цей добуток потім додається до скоректованого базису попереднього періоду, тобто виходить новий скоректований базис. Відповідні обчислення представлені в табл.2.

Таблица 2. Розрахунок нарахувань для облігацій з нульовим купоном, випущених 2 липня 2006 року або пізніше

Період	Час	Попередній базис	Прибутковість (%)	Процент для звітності	Скоректований базис
1	0,5	74621,54	10	3731,08	78 352,62
2	1,0	78 352,62	10	3917,63	82 270,25
3	1,5	82270,25	10	4113,51	86 383,76
4	2,0	86383,76	10	4319,19	90 702,95
5	2,5	90 702,95	10	4535,15	95238,10
6	3,0	95238,10	10	4761,90	100000,00

Предположим теперь, что облигация продана через 2 года за 91 450 дол. Если облигация подчиняется правилам, действительным для выпусков до 1 июля 2006 г. включительно, то прирост капитала равен -90,50 дол. (капитальный убыток). Эта сумма получена путем вычитания скорректированного базиса в 91 540,50 дол. из продажной цены в 91 450 дол. Если же облигация подчиняется правилам для выпусков после 1 июля 2006 г., то прирост капитала составляет 747,05 дол. и подсчитывается так же. Легко заметить, что метод постоянной доходности (для выпусков после 1 июля 2006 г.) приводит к более привлекательной налоговой ситуации, так как меньшее количество доходов облагается налогом в более ранние сроки (и большее количество -- в более поздние). Налоговая отсрочка имеет преимущества, так как позволяет использовать временную стоимость денег.

Припустимо тепер, що облігація продана через 2 роки за 91 450 дол. Якщо облігація підкоряється правилам, дійсним для випусків до 1 липня 2006 р. включно, то приріст капіталу рівний -90,50 дол. (капітальний збиток). Ця сума отримана шляхом віднімання скоректованого базису в 91 540,50 дол. з продажної ціни в 91 450 дол. Якщо ж облігація підкоряється правилам для випусків після 1 липня 2006 р., то приріст капіталу складає 747,05 дол. і підраховується так само. Легко відмітити, що метод постійної прибутковості (для випусків після 1 липня 2006 р.) приводить до привабливішої податкової ситуації, оскільки менша кількість доходів оподатковується в раніші терміни (і більша кількість -- в пізніші). Податкове відстрочення має переваги, оскільки дозволяє використовувати тимчасову вартість грошей.

Висновок

Виходячи з зазначених питань можна зробити висновки.

Суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Права автора складаються з особистих (немайнових) i майнових прав. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані іншим особам. Майнові права діють протягом життя автора i 70 років після його смерті.

Одним з основних аргументів на користь реєстрації є той, що суб'єкт авторського права, здійснивши реєстрацію, здобуває додаткову можливість доказу існування в об'єктивній формі свого твору на дату подання заявки.

Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом). Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 32 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

Торговельна марка, право на яку належить кільком особам,-- це марка, що відрізняє товари і послуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, передбачених законом.

Для запобігання недобросовісної конкуренції потрібно знати, що недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про авторське право і суміжні права»

2. Конституція України

3. Цивільний кодекс України

4. Закони України "Про власність", "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм"

5. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"

6. Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції"

7. Господарський кодекс України