Розроблення експертної системи оцінки вірогідності банкрутства торговельного підприємства

Операційна платоспроможність, суттю якої є покриття поточних витрат, які виникають в процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства, визначається як відношення грошових активів та середнього обсягу витрат на здійснення діяльності.

(0+810+0)/(542+791+92+0)/365 = 208

(0+529+0)/(682+999+102+0)/365 = 108

Операційна платоспроможність підприємства знизилась у періоді майже вполовину. Підприємство повинно дбати надалі про підвищення її рівня.

Таблиця 2.10

Оцінка платоспроможності підприємства

Показник	Опт-не знач.	2008	2009	Зміна, +/-
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2-1,0	0,05	0,03	-0,02
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,0-3,0	0,4	0,3	-0,1
Проміжний коефіцієнт покриття	збільшення	1,5	3,3	1,8
Операційна платоспроможність	збільшення	208	108	-100

Таким чином можна утворити загальний висновок про рівень платоспроможності даного підприємства. Абсолютна ліквідність залишається для підприємства поки що метою. Воно не змогло досягнути її в 2008-2009 роках. Це було обумовлено занадто великим обсягом поточних пасивів підприємства у ці роки. Вони ж вплинули і на поточну ліквідність, яка також була низькою. Проміжний коефіцієнт покриття в 2009 році збільшився більш як в половину, що досить позитивно впливає на ступінь покриття короткострокових зобов'язань за рахунок дебіторської заборгованості та грошових коштів. Операційна платоспроможність навпаки майже вполовину зменшилась у періоді. Це свідчить про зменшення розміру активів, які могли б бути направлення на покриття витрат в процесі господарської діяльності. Загалом рівень платоспроможності підприємства невисокий, на що вплинув великий обсяг зобов'язань.

Раніше ми розглянули динаміку та структуру власного капіталу СП «Вінниця- Облторг», та в практиці є певні показники, які дозволяють більш детально оцінити ефективність управління ним.

Одним з них є коефіцієнт забезпеченості власними коштами. Він є результатом співвідношення власних обігових коштів та всіх обігових коштів. Розрахуємо його:

(7550-2694)/5897 = 0,8

(8195-2750)/5874 = 0,9

Ці результати вказують на те, що капітал даного підприємства сформований за рахунок власного капіталу та частково за рахунок заборгованості, але розмір заборгованості не перевищує допустимий.

Далі визначимо коефіцієнт фінансової автономії (стабільності). Він є відношенням власного капіталу та загального обсягу активів.

Визначаємо його значення в 2008-2009 рр.:

7550/8585 = 0,9

8195/8616 = 1,0

Ступінь фінансування діяльності власними коштами знаходиться на нормальному рівні і в 2008, і в 2009 роках. Це обумовлено тим, що фактичні значення перевищують рубіж 0,5.

Коефіцієнт заборгованості визначається співвідношенням позикового капіталу до загального обсягу капіталу (активів). Розрахуємо його фактичне значення та визначимо на основі цього розрахунку який рівень заборгованості має підприємство.

(0+13+1022+0)/8585 = 0,1

(0+13+407+0)/8616 = 0,05

Заборгованість підприємства також знаходиться в допустимих межах. Про це свідчать результати розрахунків, які менші за 0,5.

Коефіцієнт фінансового ліверіджу визначається на основі співставлення власного та позикового капіталу. Розрахуємо обсяг власних коштів підприємства на одиницю позикових.

7550/(8585-7550) = 7,3

8195/(8616-8195) = 19

Власний капітал підприємства значно перевищує позиковий.

Співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості визначає ступінь перевищення однієї заборгованості над іншою.

(122+40+164+20+50+4+621)/(211+362+125+60) = 1,4

(88+20+137+18+15+4+126)/( 265+264+203+90) = 0,5

Розраховані результати проаналізуємо.

Таблиця 2.11

Характеристика особливостей капіталу підприємства

Показник	Межа зміни	2008	2009	2009-2008
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами	0,3-0,4	0,8	0,9	0,1
Коефіцієнт фінансової автономії	>0,5	0,9	1,0	0,1
Коефіцієнт заборгованості	<0,5	0,1	0,1	0
Коефіцієнт фінансового лівериджу	>1-1,5	7,3	19,0	11,7
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості	1,0	1,4	0,5	-0,9

Розрахунки свідчать про наступні результати. Забезпеченість власними коштами на підприємстві знаходиться в межах норми. Значення даного коефіцієнта 0,8-0,9 при нормі більше 0,3-0,4. Фінансова автономія підприємства також має місце. Це означає, що воно може фінансувати діяльність власними коштами. Так, якщо межею його є 0,5, то фактичні значення за два роки наближені до 1,0. Заборгованість підприємства не перевищує критичні межі. Фінансовий ліверидж, який визначає перевагу власного капіталу над позиковим посилюється в 2009 році більш як вполовину. Єдиним негативним моментом в управління капіталом у визначений період є те, що підприємство допустило значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською в 2008 році. Однак у 2009 році ситуація врівноважилась і співвідношення набуло оптимальних значень.

Отримані результати свідчать про хороший рівень управління капіталом на даному підприємстві. Єдиним побажанням може бути збереження його в перспективі.

Оцінка ступеня ділової активності підприємства характеризується передусім спроможністю підприємства ефективно управляти власними обіговими активами. Оптимальність такого управління визначають наступні економічні показники.

Першим з них є показник оборотності обігових коштів. Його визначають співвідношенням чистої виручки до середнього обсягу обігових активів. Прискорення даного показника в періоді говорить про покращення стану ділової активності підприємства. Розрахуємо показник за 2008 та 2009 роки:

11679/(5832+5886)/2 = 2,0

14373/(5886+5863)/2 = 2,4

Зміна показника позитивна, що означає прискорення оборотності обігових коштів в 2009 році. Це прискорення становить 0,4.

Визначимо оборотність товарно-матеріальних запасів. Цього можна досягти діленням собівартості реалізованої продукції на середній обсяг товарно-матеріальних запасів. Даний показник оцінює оптимальність швидкості обороту запасів. Прискорення її є позитивним. Визначимо даний вид оборотності на основі даних спільного підприємства.

11640/((19+30+12+4120)+(24+13+7+3715))/2 = 2,9

13639/((24+13+7+3715)+(18+43+21+4350))/2 = 3,3

Розрахунки показують, що процес обертання товарно-матеріальних запасів почав прискорюватись протягом 2008-2009 років і на кінець 2009 року став швидшим на 0,4, що позитивно характеризує зміни.

Ще одним важливим показником оборотності є оборотність дебіторської заборгованості. Він характеризується відношенням чистої виручки від реалізації та середнього обсягу дебіторської заборгованості. Оптимальна зміна показника - прискорення - характерна для всіх показників оборотності і для даного у тому числі. Так, розрахуємо його значення:

11679/((232+296+175+70)+(211+362+125+60))/2 = 18,8

14373/((211+362+125+60)+(265+264+203+90))/2 = 18,2

За даним показником в 2009 році прослідковується зниження значення, що говорить про відсутність прискорення. Тому управлінню дебіторською заборгованістю підприємство має приділити більше уваги та забезпечити це прискорення, оскільки протилежний результат негативно впливає на ділову активність підприємства.

Оборотність кредиторської заборгованості розраховується співвідношенням собівартості до середнього обсягу кредиторської заборгованості. Цей показник визначає строк кредитування підприємства. Розрахунок його виглядає так:

11640/((110+30+141+20+38+4+430)+(122+40+164+20+50+4+621)/2)= 13,0

13639/((122+40+164+20+50+4+621)+(88+20+137+18+15+4+126)/2) = 19,1

Видно, що період погашення кредиторської заборгованості збільшився.

Завершити аналіз ділової активності доцільно визначенням операційного та фінансового циклів. Перший характеризується проміжком часу між тим, як підприємство закуповує товар для перепродажу і тим, як воно одержує грошові кошти від його реалізації. Тривалість операційного циклу кількісно визначається як сума термінів обороту товару та обороту дебіторської заборгованості.

365/2,9+365/18,8 = 140,3

365/3,3+365/18,2 = 130,6

Тривалість операційного циклу скоротилась майже на 10 днів. Зменшення довжини позитивно характеризує зміни, що відбулись на підприємстві.

Вище було розраховано оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей. Розрахуємо фінансовий цикл. Він характеризується проміжком часу між оплатою кредиторської заборгованості та погашенням дебіторської. Цей показник визначається різницею тривалості операційного циклу та терміном обороту кредиторської заборгованості.

140,3- 365/13 = 112,2

130,6-365/19,1 = 111,5

Це та кількість днів протягом якої підприємство відчуває потребу в коштах для фінансування оборотних активів, яку необхідно забезпечувати власними чи позиковими джерелами.

Ще однією з ознак, яка визначає стійкість підприємства та недопускає настання банкрутства є його прибутковість.

Аналіз прибутковості підприємства визначає характеристику показників чистої рентабельності, звичайної рентабельності, рентабельності активів, рентабельності обороту, рентабельності операційних витрат тощо. Спробуємо розрахувати їх та проаналізувати результати, що їх отримаємо.

Чиста рентабельність є співвідношенням чистого прибутку до середнього обсягу власного капіталу. Якщо результат розрахунку має позитивне значення, це вже добре, а чим більше це значення, тим більше прибутку отримує підприємство з огляду на гривню власного капіталу. Визначаємо:

911/(6989+7550)/2 = 0,1

720/(7550+8195)/2 = 0,1

Значення показника досить невисоке і в періоді не змінюється.

Звичайна рентабельність яку визначають співвідношенням фінансового результату звичайної діяльності до оподаткування та середнього обсягу власного капіталу, позитивно характеризується відсутністю від'ємного значення. Розрахуємо її:

1176/(6989+7550)/2 = 0,2

1099/(7550+8195)/2 = 0,1

Значення як і два попередніх низькі та стабільні в періоді.

Рентабельність активів підприємства характеризує співвідношення чистого прибутку до середнього обсягу активів підприємства. Визначаємо:

911/(8238+8585)/2 = 0,1

720/(8585+8616)/2 = 0,1

Рентабельність обороту або як іноді її звуть рентабельність продажу визначається співвідношенням прибутку, який отримано від реалізації, до чистої виручки від реалізації. Цей показник визначає питому вагу прибутку в ціні товару. Визначимо його:

(39+542+791+0)/11679 = 0,1

(734+682+999+0)/14373 = 0,2

Рентабельність операційних витрат характеризується співвідношенням фінансового результату від операційної діяльності до операційних витрат. Іншими словами визначаємо кількість прибутку, яка припадає на одиницю витрат підприємства.

1152/(542+791+92) = 0,8

1095/(682+999+102) = 0,6

Бачимо, що операційні витрати більш ефективно використовуються ніж інші категорії, які визначають рентабельність. Так, в 2008 році рентабельність операційних витрат склала 80 %, однак в 2009 році - знизилась до 60%.

Таблиця 2.12

Оцінка прибутковості підприємства в 2008-2009 рр.

Показник прибутковості	2008	2009	2009-2008
Чиста рентабельність	0,1	0,1	0
Звичайна рентабельність	0,2	0,1	-0,1
Рентабельність активів	0,1	0,1	0
Рентабельність обороту	0,1	0,2	0,1
Рентабельність операційних витрат	0,8	0,6	-0,2

Як видно, значення всіх видів рентабельності, які були нами розраховані позитивні. Відсутність від'ємних значень характеризує наявність прибутковості. Однак, видно, що по переважній більшості показників рентабельність досить низька. Задовільним її рівень можна вважати тільки в 2008 році по рентабельності операційних витрат.

Вірогідність банкрутства підприємства сьогодні можна визначати великою кількістю різноманітних методів, які пропонують сучасні науковці. Підприємство вважається банкрутом, коли має місце його незадовільний фінансовий стан. Останній визначають балансовими моделями, порядок розрахунку яких наступний.

Для початку на основі даних підприємства визначається обсяг власних обігових коштів. Для цього знаходимо суму власного капіталу (380 ф.1) та довгосрокових зобов'язань (480 ф.1), і від цього результату віднімаємо позаобігові активи (080 ф.1).

В 2008 році обігові кошти матимуть значення:

7550+13-2694 = 4869

В 2009 році:

8195+13-2750 = 5458

Цей результат будемо використовувати у наступному розрахунку джерел формування запасів. Так, знаходимо суму власних обігових коштів, кредиторської заборгованості за товари (520+530+540+630 ф.1), банківських кредитів (500 ф.1):

4869+0+0+122+40+0 = 5031

5458+0+0+88+20+0 = 5566

Третій показник - запаси та затрати - можна визначити як суму товарно-матеріальних запасів, інших оборотних активів та витрат майбутніх періодів (110+120+130+140+250+270 ф. 1):

(13+7+3715)+570+4 = 4309

(43+21+4350)+91+3 = 4508

В табличному вигляді результати розрахунків будуть наступними:

Таблиця 2.13

Інформація для визначення типу фінансової стійкості

Роки/показники	ВОК	НДФЗ	ЗЗ
2007	4869	5031	4309
2008	5458	5566	4508

Протягом обох періодів бачимо, що запаси та затрати менші за обсягом ніж власні обігові кошти: 4309<4869, 4508<5458. Такі нерівності визначають стан фінансової стійкості як «абсолютний». Цей стан підприємства говорить про те, що підприємство має повну незалежність та всі фінансові потреби може фінансувати власними коштами. Однак такий стан не є ідеальним, оскільки досить часто використання позик для формування необхідного обсягу обігових активів є розповсюдженою політикою фінансування.

Така економічна характеристика визначає необхідність застосування більш точних методів визначення загрози банкрутства. Таких, які охоплювали б вивчення максимальної кількості впливових показників в динаміці наприклад.

Досить розповсюдженим методом для визначення загрози банкрутства є застосування трьохфакторної моделі Альтмана:

Z =- 0,3877-1,0736Чкоеф. покриття + 0,0579Чкоеф. фінанс. залежності (2.1)

Z 2008 року = - 0,3877-1,0736Ч0,4 + 0,0579Ч0,9 = - 0,77

Z 2009 року = - 0,3877-1,0736Ч0,3 + 0,0579Ч1,0 = - 0,65

Якщо результат по Z <0, то вірогідність банкрутства за данною моделлю менша за 50%. І чим меншим буде значення Z в динаміці, тим меншою буде вірогідність банкрутства, а ми бачимо, що в періоді вона зменшується.

Посилити експертну оцінку можна розрахувавши інші моделі. Наприклад, Альтманом було розроблено ще одну модель - п'ятифакторну, яка виглядає так:

Z = 1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+0,6Х4+0,999Х5 (2.2)

Х1 характеризує ліквідність підприємства і визначається як співвідношення робочого капіталу (різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями) до суми активів. Х2 характеризує сукупну прибутковість, яка визначається діленням нерозподіленого прибутку на суму активів. Х3 характеризує прибутковість і є результатом співвідношення прибутку до сплати податків та суми активів. Х4 визначає фінансову структуру, яка розраховується як ділення ринкової вартості власного капіталу на балансову оцінку заборгованості. І нарешті, Х5 характеризує рівень оборотності капіталу і розраховується як ділення обсягу продажу на суму активів.

Х1(2008) = (5886-1021)/8585 = 0,57

Х1(2009) = (5863-408)/8616 = 0,63

Х2 (2008) = 3177/8585 = 0,37

Х2 (2009) = 3822/8616 = 0,44

Х3 (2008) = 17251/8585 =2,0

Х3 (2009) = 14019/8616 = 1,6

Х4 (2008) = 7551/1021 = 7,4

Х4 (2009) = 8196/408 = 20,0

Х5 (2008) = 14019/8585 =1,6

Х5 (2009) = 17251/8616 = 2,0

Розрахуємо результативність моделі спочатку для 2008 року:

Z (2008) = 1,2Ч0,57+1,4Ч0,37+3,3Ч2+0,6Ч7,4+0,999Ч2 = 21,6

Z (2009) = 1,2Ч0,63+1,4Ч0,44+3,3Ч1,6+0,6Ч20+0,999Ч1,6 = 12,9

Залежно від отриманого значення Z визначається можливість банкрутства. Якщо результат розрахунку більше за 3,0, то така можливість низька. Ми ж бачимо, що вірогідність банкрутства за отриманими результатами майже неможлива на даному етапі. Однак варто сказати, що ринкову вартість власного капіталу на рівні підприємства оцінити досить складно, тому подане нами значення приблизне і похибка у розрахунках може бути суттєвою. З цією метою застосуємо інші методи оцінки можливості настання банкрутства підприємства.

Ще однією з моделей є модель оцінки вірогідності настання кризи на підприємстві, розроблена Спрінгейтом:

Z = 1,03Х1+3,07Х2+0,66Х3+0,4Х4 (2.3)

Х1 - робочий капітал/загальну вартість активів

Х2 - прибуток до сплати податків/загальну вартість активів

Х3 - прибуток до сплати податків/короткострокова заборгованість

Х4 - обсяг продажу / загальна вартість активів

Розрахуємо Х3. Значення інших Х можна використовувати з попередньої моделі, вони ідентичні.

Х3 (2008) = 14019/1021 =13,7

Х3 (2009) = 17251/408 = 42,3

Z = 1,03Ч0,57+3,07Ч2+0,66Ч13,7+0,4Ч1,6 = 15,4

Z = 1,03Ч0,63+3,07Ч1,6+0,66Ч42,3+0,4Ч2 = 35,5

Дані результати вказують на те, що підприємство не є потенційним банкрутом. Оскільки в такому випадку Z було б менше 0,862.

Ще однією моделлю є модель Конана і Гольдера, яка часто зустрічається в економічній літературі. Вона має наступний вигляд:

Z = 0,16Х1- 0,22Х2+0,87Х3+0,10Х4- 0,24Х5 (2.4)

Х1 = дебіторська заборгованість+грошові кошти/зобов'язання

Х2 = постійний капітал / усього пасивів

Х3 = фінансові витрати/виручка від реалізації

Х4 = витрати на персонал/додана вартість

Х5 = валовий прибуток/залучений капітал

Х1 (2008) = (211+362+125+60+810)/1021 = 1,5

Х1 (2009) = (265+264+203+90+529)/408 = 3,3

Х2 (2008) = 7551/8585 = 0,9

Х2 (2009) = 8196/8616 = 1,0

Х3 (2008) = 0

Х3 (2009) = 0

Х4 (2008) = 727/2337 =0,3

Х4 (2009) = 890/2875 = 0,3

Х5 (2008) = 39/1021 = 0,04

Х5 (2009) = 734/408 = 1,8

Z (2008) = 0,16Ч1,5- 0,22Ч0,9+0,87Ч0+0,10Ч0,3- 0,24Ч0,04 = 0,062

Z (2009) = 0,16Ч3,3- 0,22Ч1,0+0,87Ч0+0,10Ч0,3- 0,24Ч1,8 = - 0,094

За цією моделлю, в 2008 році вірогідність фінансових ускладнень підприємство мало на 80-90%, а в 2009 році - на 30- 40%.

Така розбіжність в результатах пояснюється проміжними показниками, що використовуються для розрахунку моделі.

Сьогодні однією з американських систем передбачення загрози банкрутства діагностується велика кількість вітчизняних підприємств. Мова йде про діагностичну систему Бівера, яка складається з п'яти показників та визнана Міністерством економіки України.

Спробуємо здійснити експертну діагностику нашого підприємства на основі цих показників.

Перший показник, показник Бівера визначається наступним чином:

Кб = (ЧП-Ам)/(ДЗ+КЗ) (2.5)

Розрахуємо даний показник для підприємства за 2008 рік:

Кб (2008): (911-214)/(13+1021) =0,7

Кб (2009): (720-237)/(13+408) = 1,2

Наступним показником системи є показник рентабельності активів, який був розрахований нами раніше. Результат цього розрахунку можна знайти в таблиці 2.12. В періоді значення ста більше - 0,1 або 10%.

Наступним кроком є визначення фінансового лівериджу, який визначаємо за наступним принципом:

Фл = (Довг. Зобов.+Коротк. Зобов.)/А (2.6)

Фл (2008) = (13+1021)/8585 = 0,12

Фл (2009) = (13+408)/8616 = 0,05

Наступним етапом є визначення коефіцієнта покриття активів чистим оборотним капіталом:

Кпа = (ВК-НК)/А (2.7)

Кпа (2008) = (7551-2694)/8585 = 0,57

Кпа (2009) = (8196-2750)/8616 = 0,63

І наприкінці визначається коефіцієнт покриття:

Кп = ОА/КЗ (2.8)

Кп (2008) = 5886/1021 = 5,76

Кп (2009) = 5863/408 = 14,4

Розраховані результати заносимо у таблицю 2.14 і порівнюємо їх з нормативними значеннями аналогічних показників.

Таблиця 2.14

Розраховані на основі даних СП «Вінниця-Облторг» показники

У. Бівера

Показники	Значення показників	Фактичні результати
	Благополучного підприємства	За 5 років до банкрутства	За 1 рік до банкрутства	2008	2009
Коефіцієнт Бівера	0,4-0,45	0,17	-0,15	0,7	1,2
Рентабельність активів	6-8	4	-22	10	10
Фінансовий ліверидж	?37	?50	?80	0,12	0,05
Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом	0,4	?0,3	0,06	0,57	0,63
Коефіцієнт покриття	?3,2	?2	?1	5,76	14,4

Перший розрахований у системі показник, коефіцієнт Бівера, чітко вказує на те, що підприємство протягом всього періоду, який досліджуємо, відповідає характеристиці «благополучне підприємство». Рентабельність активів для благополучного підприємства має складати 6-8%, а фактична в нашому випадку - 10%, тому і за цим показником підприємство благополучне. Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом за фактичними значеннями також відповідає стану «благополучне підприємство». Аналогічну ситуацію можна споглядати і з коефіцієнтом покриття. Для того, щоб підприємство вважалось благополучним, значення його має бути більшим за 3,2, а фактичні коефіцієнти покриття по підприємству в 2008 році - 5,8, а в 2009 році - 14,4. Таким чином, здійснивши аналіз загрози кризового стану для СП «Вінниця-Облторг» на основі системи Бівера, стан даного підприємства протягом 2008-2009 років визначено, як благополучний.

Ще одним з розповсюджених методів передбачення банкрутства є метод, в основі якого лежить модель Ліса, розроблена у 1972 році. Вона виглядає наступним чином:

Z = 0,063К1+0,092К2+0,057К3+0,001К4 (2.9)

К1 = обіговий капітал/сума активів

К2 = прибуток від реалізації/сума активів

К3 = нерозподілений прибуток/сума активів

К4 = вартість власного капіталу/позиковий капітал (ІІ, ІІІ, ІV р. пасиву)

Для 2008 року К1, К2, К3, К4 матимуть наступні значення:

К1 = 5886/8585 = 0,69

К2 = 39/8585 = 0,005

К3 = 3177/8585 = 0,37

К4 = 7551/1034 = 7,3

Підставимо результати у модель і визначимо її за даними 2008 року:

Z = 0,063Ч0,69+0,092Ч0,005+0,057Ч0,37+0,001Ч7,3=0,04+0+0,02+0,007= 0,067

Розробником моделі визначено, що у випадку, якщо Z<0,037 вірогідність банкрутства є високою.

В нашому випадку така нерівність не виконується результат перевищує 0,037 (0,067>0,037), тому вірогідність банкрутства нашого підприємства в 2008 році на основі моделі Ліса низька. Проведемо аналогічну експертизу для 2009 року:

К1 = 5863/8616 = 0,68

К2 = 734/8616 = 0,09

К3 = 3822/8616 = 0,44

К4 = 8196/421 = 19,5

Підставимо розраховані показники у модель:

Z=0,063Ч0,68+0,092Ч0,09+0,057Ч0,44+0,001Ч19,5=0,04+0,008+0,03+0,02= 0,098.

Отже, даний результат ще вищий за результат попереднього року, а значить, і в цьому році вірогідність банкрутства підприємства низька.

Варто також приділити увагу і ще одній моделі - моделі Таффлера і Тісшоу, що була розроблена у 1977 році. Вона виглядає так:

Z = 0,53К1+0,13К2+0,18К3+0,16К4 (2.10)

К1 = прибуток від реалізації/короткострокові зобов'язання

К2 = обіговий капітал/сума зобов'язань

К3 = короткострокові зобов'язання / сума активів

К4 = обсяг продажу/сума активів

Якщо значення Z > 0,3, то вірогідність банкрутства низька.

Розраховуємо показники на основі даних звітності 2008 року:

К1 = 39/1021 = 0,04

К2 = 5886/1034 = 5,7

К3 = 1021/8585 = 0,12

К4 = 14019/8585 =1,6

Підставляємо значення у модель:

Z = 0,53Ч0,04+0,13Ч5,7+0,18Ч0,12+0,16Ч1,6 = 0,02+0,7+0,02+0,26 =1,0

За отриманим значенням вірогідність банкрутства низька. Розрахуємо її для 2009 року:

К1 = 734/408 = 1,8

К2 = 5863/421 = 14,0

К3 = 408/8616 = 0,05

К4 = 17251/8616 = 2,0

Z = 0,53Ч1,8+0,13Ч14+0,18Ч0,05+0,16Ч2 = 0,95+1,82+0,01+0,32 =3,1

В 2009 році вірогідність банкрутства нашого підприємства також низька.

Проаналізуємо ще одну модель - Сайфуліна і Кадикова. Вона визначається наступним алгоритмом:

R = 2К1+0,1К2+0,08К3+0,45К4+К5 (2.11)

К1 = власний оборотний капітал/оборотний капітал

К2 = оборотні активи/поточні пасиви

К3 = обсяг реалізованої продукції/оборотний капітал

К4 = прибуток від реалізації/обсяг виручки від реалізації

К5 = прибуток до оподаткування/власний капітал

Розрахуємо проміжні показники даної моделі спочатку для 2008 року, потім - 2009 року.

2008:

К1 = 7551/8585 =0,89

К2 = 5886/1021 = 5,76

К3 = 14019/8585 = 1,6

К4 = 39/14019 = 0,003

К5 = 14019/7551 = 1,9

R=2Ч0,89+0,1Ч5,76+0,08Ч1,6+0,45Ч0,003+1,9=1,78+0,58+0,13+0,001+1,9= 4,39

2009:

К1 = 8196/8616 = 0,95

К2 = 5863/408 = 14,4

К3 = 17251/8616 = 2,0

К4 = 734/17251 = 0,04

К5 = 17251/8196 = 2,1

R=2Ч0,95+0,1Ч14,4+0,08Ч2+0,45Ч0,04+2,1=1,9+1,44+0,16+0,02+2,1= 5,62

Якщо результат моделі менший за 1, то такий стан підприємства можна вважати незадовільним і ймовірність банкрутства високою.

В даному випадку, і в 2008 році, і в 2009 році значення високі - 4,39 та 5,62 відповідно. Це означає, що банкрутство підприємству на даному етапі не загрожує.

Останньою моделлю, яку маємо розрахувати, є модель Давидової-Бєлікова. Дана модель виглядає так:

Z = 8,38К1+1,0К2+0,054К3+0,63К4 (2.12)

К1 = обіговий капітал/сума активів

К2 = чистий прибуток/власний капітал

К3 = обсяг реалізації/сума активів

К4 = чистий прибуток/собівартість

Розрахуємо визначені дані для СП «Вінниця-Облторг» у 2008 році:

К1 = 5886/8585 = 0,69

К2 = 911/7551 = 0,12

К3 = 14019/8585 = 1,6

К4 = 911/11640 = 0,08

Модель 2008 року буде розрахована так:

Z = 8,38Ч0,69+1,0Ч0,12+0,054Ч1,6+0,63Ч0,08 = 5,8+0,12+0,09+0,05 = 6,1

Розрахуємо визначені дані для СП «Вінниця-Облторг» у 2009 році:

К1 = 5863/8616 = 0,68

К2 = 720/8196 = 0,09

К3 = 17251/8616 = 2,0

К4 = 720/13639 = 0,05

Z = 8,38Ч0,68+1,0Ч0,09+0,054Ч2+0,63Ч0,05 = 5,7+0,09+0,1+0,03 = 5,9

Якщо значення Z>0,42, то вірогідність банкрутства менша 0,1. Виходячи із фактично розрахованих значень бачимо, що і за даною моделлю підприємству банкрутство не загрожує.

Отже, на основі викладеного вище матеріалу можемо підбити підсумки про організаційно-економічний стан підприємства та про ступінь загрози йому банкрутства. Таким чином, в процесі організаційно-економічної характеристики даного підприємства було визначено основні напрями його діяльності, схематично охарактеризовано його організаційну структуру, розраховано основні показники, що визначають успішність господарської діяльності та здійснено аналіз їх змін у динаміці. Досліджено також зміну обсягів витрат підприємства. Охарактеризовано особливості управління власним капіталом на підприємстві та його активами. Досліджено також особливості поточних зобов'язань підприємства та характер їх зміни у періоді.

Що стосується експертної системи визначення загрози банкрутства підприємства, то в контексті цього нами було здійснено оцінку загального стану платоспроможності підприємства, досліджено стан та структуру його капіталу, визначено характер прибутковості за окремими її напрямами. Ступінь загрози банкрутства підприємства було виявлено на основі визначення балансових (агрегатних) моделей, трьох та п'ятифакторної моделі Альтмана, моделі Спрінгейта, Конана і Гольдера, Ліса, Таффлера і Тісшоу, Сайфуліна і Кадикова, Давидової-Бєлікова. Більш того, було прораховано та визначено всі показники системи Бівера. В цілому, можна сказати, що за даними підприємства по всіх визначених методах висновок однозначний - станом на 2008-2009 рр. Банкрутство даному підприємству не загрожує і стан його стабільний.

РОЗДІЛ 3 ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКСПЕРТНОЇ СИСТЕМИ ОЦІНКИ ВІРОГІДНОСТІ БАНКРУТСТВА СП «ВІННИЦЯ-ОБЛТОРГ» ЗА ДОПОМОГОЮ ПЕОМ

3.1 Автоматизація системи оцінки вірогідності банкрутства підприємства, що досліджується

Методика експрес-оцінки вірогідності банкрутства підприємства була описана нами в попередньому розділі роботи. Дану методику можна зробити автоматизованою. Розглянемо яким чином це можливо. Однією із можливостей програми «Фінансист» є те, що в її середовище можна заносити будь-які коефіцієнти та алгоритми їх розрахунку. Єдине, що необхідно для цього - ознайомитись з правилами введення даних в систему. Після введення система зберігає показник та формулу, за якою він був розрахований.

Вводиться інформація про показник в спеціальне вікно програми, яке називається «новий коефіцієнт» (рис. 3.1):

Рис. 3.1. Введення моделі Спрінгейта в автоматизовану систему

В перший рядок вікна вводиться назва показника, в даному випадку «модель Спрінгейта»; в другий - формула у такому вигляді, як вона зазвичай подається в літературі і у такому вигляді вона буде подана в таблиці автоматизованої системи біля назви показника; в третій рядок вписується алгоритм розрахунку даного коефіцієнта кодами рядків фінансової звітності.

Варто відзначити, що систему оцінки можна наповнити будь-якими показниками, які ми бажаємо використовувати в процесі оцінки вірогідності банкрутства підприємства. Ми спираємось на ті показники, які опрацьовані нами в аналітичному розділі, тому наступним показником вводимо у систему трьохфакторну модель Альтмана:

Рис. 3.2. Введення моделі Альтмана в автоматизовану систему

Останній рядок потребує особливої уваги, оскільки від правильності введення формули в систему буде залежати і результат розрахунку, і кінцеві висновки про ступінь загрози банкрутства підприємства.

Для того, щоб система сприймала введену формулу існує певний порядок внесення її. Так, наприклад, кожна форма фінансової звітності, звідки беруться дані зашифрована у системі певною літерою. Так, форма №1 «Баланс» в середовище програми вводиться літерою В, а форма №2 «Звіт про фінансові результати» - літерою F. Звітний період в формулах визначається цифрою 3, яка ставиться після В або F і перед кодом рядка. Попередній період позначається цифрою 4, яка ставиться після В або F і перед кодом рядка. Таким чином, вводимо у систему наступний показник - модель Конана і Гольдера.

Рис. 3.3. Введення моделі Конана і Гольдера в автоматизовану систему

Отже, бачимо на рисунку вираз F3140/F3010. Він означає рядок 140, звітного періоду форми №2 «Звіт про фінансові результати» ділимо на рядок 010 звітного періоду форми №2 «Звіт про фінансові результати». Наступним показником, який вводимо у систему є коефіцієнт Бівера.

Рис. 3.4. Введення коефіцієнта Бівера в автоматизовану систему

Бачимо, що інформаційною базою для розрахунку першої частини формули є звіт про фінансові результати і для другої частини формули - баланс. Наступним показником, який вводимо у систему є фінансовий ліверидж підприємства, інформаційною базою для розрахунку якого є баланс.

Рис. 3.5. Введення алгоритму фінансового лівериджу в автоматизовану систему

На наступному етапі продовжуємо поповнення системи показниками і вводимо коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом:

Рис. 3.6. Введення алгоритму розрахунку коефіцієнта покриття активів чистим оборотним капіталом в автоматизовану систему

Одразу ж після того, як ми натиснемо «ок» в вікні «нового коефіцієнта», введений нами показник з'явиться в аналітичній таблиці системи. На наступному кроці вводимо коефіцієнт покриття, який входить до системи показників Бівера:

Рис. 3.7. Введення коефіцієнта покриття в автоматизовану систему

Варто відзначити, щоб чим більшою кількістю показників та моделей буде доповнена стандартна система оцінки вірогідності банкрутства у програмі «Фінансист», тим більш системним та точним буде здійснюваний аналіз.

Рис. 3.8. Введення моделі Тафлера і Тісшоу в автоматизовану систему

Дана модель, як і інші моделі, що вводимо у систему допомагають вчасно виявити загрозу банкрутства підприємства та попередити негативні наслідки її. Варто відзначити, що модель досить трудомістка для розрахунку, оскільки потребує великої кількості даних та кропітких підрахунків. Не менш складною для розрахунку є і наступна модель - Сайфуліна і Кадикова, алгоритм розрахунку її введений у систему виглядає так:

Рис. 3.9. Введення моделі Сайфуліна і Кадикова в автоматизовану систему

Ще однією моделлю, яка була розрахована нами у другому розділі роботи є модель Давидової-Бєлікова. Дану модель вводимо в систему аналогічно іншим:

Рис. 3.10. Введення моделі Давидової-Бєлікова в автоматизовану систему

Після доповнення системи цим показником, вводимо передостанню модель - модель Ліса.

Рис. 3.11. Введення моделі Ліса в автоматизовану систему

Всі моделі, які були описані вище були введені в систему і автоматично з введенням відображались у відповідних колонках таблиці, яка має наступний вигляд у системі:

Рис. 3.12. Створена система показників в електронному вигляді

На початку аналітичного розділу нами було розглянуто трьох та п'ятифакторну моделі Альтмана. Варто одною з них також доповнити дану систему. Введемо п'ятифакторну модель.

Рис. 3.13. П'ятифакторна модель Альтмана

Натиснувши «ок» бачимо, що вона з'явилась в кінці таблиці:

Рис. 3.14. Шаблон для електронного аналізу вірогідності банкрутства

Для того, щоб аналіз за даними підприємства став можливим у системі необхідно ввести у систему форми фінансової звітності. Так, баланс підприємства (форма №1) в системі буде мати наступний вигляд:

Рис. 3.15. Баланс СП «Вінниця-Облторг»

Крім балансу розрахунок введених показників потребує інформаційних даних зі звіту про фінансові результати. Зауважимо, до речі, що представлена програма може бути використана і для автоматизації організаційно-економічної характеристики підприємства, оскільки включає стандартні таблиці показників такої оцінки.

Крім того, використання її на підприємстві сьогодні буде доречним та вірним управлінським рішенням, оскільки вона досить сильно полегшить аналітичну роботу, а головне залучення її у роботу підприємства безкоштовне.

Рис. 3.16. Звіт про фінансові результати СП «Вінниця-Облторг»

Справа у вікні є клавіша «розрахувати». Коли ми натиснемо її отримаємо результати розрахунків за всіма показниками, які ми ввели у дану систему і зможемо порівняти їх з результатами розрахунків аналітичного розділу.

Всі результати розрахунків співпадають, єдина різниця може бути у закругленнях, оскільки система всі дані округляє лише до сотих.

Дана система дійсно може вважатись системою вдосконалення аналізу, оскільки вона може бути використана підприємством в будь-який час за необхідністю, вона безкоштовна і не потребує додаткових затрат підприємства на її впровадження, вона економить робочий час та у зручній формі подає необхідні результати. Використання її підприємством може покращити загальний рівень ефективності управління інформаційними даними та допоможе постійно слідкувати за фінансовим станом підприємства та вірогідністю загрози йому банкрутства.



Рис. 3.17. Результати аналізу вірогідності банкрутства на основі програми «Фінансист»

Таким чином, все вищевикладене вказує на безперечні переваги даної програми та на необхідність впровадження визначених методик проведеного аналізу в діяльність підприємства.

3.2 Формування аналітичних висновків про оцінку вірогідності банкрутства підприємства шляхом застосування програми Excel

На початку даного розділу ми переглянули система, яка дозволить нам отримати розрахункові дані по певних показниках або моделях. Тепер спробуємо побудувати систему оцінки, яка допоможе проаналізувати отримані дані. Всі інформаційні таблиці, які створені нами в програмі можна імпортувати в Excel і далі використовувати їх для аналізу.

Для аналізу та формування висновків зазвичай використовують функцію «якщо». Суть її полягає у введенні логічного виразу, який може бути представлений, як в нашому випадку, нерівністю, а після цього можливими результатами та висновками до них. Якщо нерівність виконується, то висновок - один, якщо ні - висновок інший.

З цією метою або експортуємо дані з «фінансиста» в Excel або будуємо в Excel таблицю, яка вміщує інформаційні дані, які необхідно проаналізувати.

Рис. 3.18. Результати розрахунку моделі Альтмана

З літературних джерел знаємо, що розробником моделі встановлено межу- якщо результат розрахунку більше 3, то вірогідність банкрутства низька. Спираючись на ці дані створюємо логічні вирази, можливі результати та заносимо їх у програму:



Рис. 3.19. Визначення банкрутства за моделлю Альтмана

Закінчуємо введення даних, натискаємо «ок» і програма самостійно заносить у відповідну комірку Excel результат сформований на основі цих даних:

Рис. 3.20. Визначення ступеня загрози банкрутства в 2008 році на основі моделі Альтмана

Аналогічно створюємо інформацію про можливість банкрутства на основі цієї ж моделі для 2009 року:



Рис. 3.21. Встановлення вірогідності банкрутства підприємства в 2009 році

Результат заноситься у комірку Е2 і ми можемо бачити, що вірогідність низька.

Рис. 3.22. Занесення висновку у таблицю

Далі аналогічно створюємо інформацію для моделі Конана і Гольдера в програмі. Процес формування висновків матиме наступний вигляд:



Рис. 3.23. Інформація для висновків по моделі Конана і Гольдера

Результат заноситься в комірку D2, в тій самій комірці до натискання Enter бачимо логічні вирази та висновки по них.

Результативність моделі представлена у десяти варіантах від 10% до 100% вірогідності фінансових ускладнень. Найближчими межами, які можна обрати за наближеністю до фактичного значення із запропонованих автором є 0,002 та 0,480, що у відповідності визначено як 80-90% вірогідності, в середньому - 85%.

Тому саме на основі цих значень і створений логічний вираз по даній моделі.

Після введення формули в віконце функції «якщо», ми можемо бачити дану формулу на електронному листі у комірці, де буде розміщений кінцевий висновок. На рисунку 3.24. це комірка D2.

Рис. 3.24. Формування висновку по моделі Конана і Гольдера по 2008 року

Результат за визначеним алгоритмом виглядатиме так:

Рис. 3. 25. Висновок по моделі Конана і Гольдера по 2008 року

Далі формуємо аналогічний висновок для цієї моделі за 2009 рік:

Рис. 3.26. Введення інформації

Після введення натискаємо «ок» і в комірці Е2 отримуємо результат:

Рис. 3. 27. Висновок про вірогідність банкрутства

Тепер спробуємо оцінити результати розрахунку коефіцієнта Бівера. Автором моделі визначено, що якщо результат більше 0,4, то підприємство благополучне і банкрутство на даному етапі йому не загрожує.

Створюємо відповідну нерівність та вписуємо можливі варіанти висновків:

Рис. 3. 28. Формування висновків для коефіцієнта Бівера

Таким чином, якщо введена нерівність буде виконуватись, то висновок в комірці D 2 буде - «благополучне підприємство», якщо нерівність не буде виконуватись, то висновок буде «інший тип».

Рис. 3. 29. Висновок по коефіцієнту Бівера у 2008 році

Далі аналогічно створюємо вираз та можливі висновки для даного показника у 2009 році. Це вікно має такий вигляд:

Рис. 3.30. Коефіцієнт Бівера 2009 року

Результат буде розміщений в комірці Е2.

Рис. 3.31. Коефіцієнт Бівера 2009 року

Наступним показником, який також входить до системи показників Бівера є рентабельність активів. Якщо результат її розрахунку буде більше або дорівнюватиме 6, то висновок по моделі буде «благополучне підприємство», якщо ні - «інший тип». У випадку «інший тип» необхідно буде створювати інший вираз з іншими значеннями які будуть відповідати критеріям «за 5 років до банкрутства» або «за рік до банкрутства».

Рис. 3.32. Рентабельність активів 2008 рік

Отже, визначаємо результативний висновок:

Рис. 3. 33. Рентабельність активів 2009 року

Наступною моделлю є Модель Ліса. Розробником моделі визначено, що якщо результат розрахунку < 0,037, то вірогідність банкрутства підприємства висока. На цьому ґрунтується побудова нами нерівності та відповідних висновків:

Рис. 3.34. Створення виразу для моделі Ліса 2008 року

Граничне значення моделі 0,037. Варто зауважити, що зовнішні фактори (податкове законодавство, нормативне забезпечення бухгалтерського обліку, ступінь розвитку фондового ринку), нажаль, не дають даній методиці в повній мірі відображати ситуацію для підприємств України і бути застосованою в якості універсальної моделі передбачення імовірності банкрутства. ЇЇ можна використовувати в сукупності з іншими моделями або показниками як доповнюючу.

В комірці, де має бути розміщений результат, буде визначено «високий» або «низький». Мається на увазі, якщо нерівність буде виконана, то результатом буде високий ступінь ймовірності банкрутства, і якщо навпаки - то низький ступінь ймовірності банкрутства.



Рис. 3.35. Висновок по моделі Ліса 2008 року

Тепер створюємо висновок для цієї моделі 2009 року:

Рис. 3.36. Висновок по моделі Ліса 2009 року

Результат здійснених маніпуляцій відображений на рисунку 3.37. При чому висновок по 2008 року розташований у комірці D2, а по 2009 року - у комірці Е2.

Рис. 3.37. Висновки по моделі Ліса (2008-2009 рр.)

Наступний висновок формуємо по моделі Сайфуліна і Кадикова - якщо результат моделі менше 1, то ймовірність банкрутства висока.

Рис. 3.38. Інформаційні дані для моделі Сайфуліна і Кадикова

Варто відзначити, що виклик даного вікна, у який заносяться дані про модель відбувається через вікно, відображене на рис. 3.39.

Рис. 3.39. Функції програми

Саме цим вікном ми викликаємо «якщо», за допомогою якої і розробляємо висновки у системі.

Формуємо висновок по цій моделі за даними 2009 року:

Рис. 3.40. Формування висновку 2009 року

Тепер на рисунку, наведеному нижче, можемо бачити результати по даній моделі за весь період.

Рис. 3.41. Висновки по моделі Сайфуліна і Кадикова за 2008-2009 рр.

І остання модель - Давидової-Бєлікова.

Якщо значення Z>0,42, то вірогідність банкрутства менша 0,1.

Рис. 3.42. Створення висновку для моделі Давидової-Бєлікова

Якщо нерівність, визначена нами у першому рядку, виконується то результатом, висновком, буде «вірогідність банкрутства менша 0,1», тобто майже неможлива. В іншому випадку вірогідність буде більшою за критерій і ми будемо створювати інший вираз для висновку.

Рис. 3.43. Висновок для моделі Давидової-Бєлікова 2008 року

Даний висновок формуємо і для моделі за 2009 рік.

В логічному виразу змінюється клітинка, на яку йде посилання. Все інше залишається як і в попередньому вікні.

Рис. 3.44. Висновок для моделі Давидової-Бєлікова 2009 року

Тепер результати аналізу моделі можемо бачити в відповідних комірках на рисунку 3.45.



Рис. 3.45. Висновок для моделі Давидової-Бєлікова 2008 -2009 рр.

Таким чином, охарактеризована методика показала можливості застосування комп'ютерних технологій для аналізу даних при визначенні вірогідності банкрутства підприємства. Поряд із системою «фінансист», яка дозволяє швидко здійснити необхідні розрахунки, дана система дозволить їх проаналізувати. Всі представлені вікна програми можна створити та зберегти в електронній базі підприємства як «шаблони», що дозволить їх використовувати у будь-який час, при першій необхідності.

Більш того, запропонована система та показана методика обрахунку та аналізу їх результатів дасть змогу вдосконалити експерту систему оцінки вірогідності банкрутства нашого підприємства та підвищить ефективність управління ним завдяки швидкому отриманню результатів та швидкому реагуванню на них у разі виникнення небезпеки.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Дослідивши механізм оцінки вірогідності банкрутства підприємства можна зробити наступні висновки.

В сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки, який характеризується розвитком різних форм власності, виникає нагальна необхідність систематизації підходів до аналізу фінансового стану підприємства, який грунтується на результатах виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Систематична нестабільність економіки України, визначає потребу акцентувати увагу на оцінці схильності підприємства до банкрутства. Міжнародна практика з цією метою використовує математичні моделі, на основі яких формується інтегральна оцінка фінансового стану підприємства і, зокрема, загрози банкрутства.

Використання даних моделей на сучасних підприємствах не завжди є виправданим, адже вони дають точні результати лише для тих умов, для яких вони створені. Очевидно, що такі моделі не можуть повністю забезпечити результативність їх використання в умовах нестабільної діяльності вітчизняних підприємств, наявності відмінностей фінансової звітності та бухгалтерського обліку від міжнародної практики. Тому на сьогодні актуальною є розробка та аналіз всіх можливих підходів, які в оцінці фінансового стану підприємства спиралися б на вітчизняні стандарти обліку і звітності, використання інформаційної бази підприємств з урахуванням їх галузевої специфіки і умов національного ринку.

Незважаючи на численність підходів до діагностики загрози банкрутства підприємства, переважна більшість з них не репрезентативна, трудомістка, ґрунтується на використанні складного математичного апарату і на необхідності спеціально формування інформаційної бази.

В сучасних умовах пріоритетності набувають методики експрес-діагностики, які дають можливість упродовж короткого періоду часу, із використанням обмеженої кількості індикаторів та доступного інформаційного забезпечення, визначати рівень платоспроможності, фінансової стійкості, ефективності та окреслювати потенційні напрями дій у різних ситуаціях. Це обумовлює використання методичних рекомендацій з експрес-діагностики загрози банкрутства вітчизняних підприємств, які базуються на розрахунку ключових індикаторів, які віддзеркалюють рівень ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, структури капіталу підприємства і дозволяють оперативного ідентифікувати зони ризику його діяльності з метою визначення міри загрози банкрутства. Отримані результати дозволяють розробити подальші дії для підприємства, а конкретні управлінські рішення вже потребуватимуть більш глибокого проектного обґрунтування.

Всі тонкощі визначених позицій ґрунтовно досліджено в першому розділі даної роботи.

Дослідження в межах аналітичного розділу дозволило підбити підсумки про організаційно-економічний стан підприємства та про ступінь загрози йому банкрутства.

Таким чином, в процесі організаційно-економічної характеристики даного підприємства було визначено основні напрями його діяльності, схематично охарактеризовано його організаційну структуру, розраховано основні показники, що визначають успішність господарської діяльності та здійснено аналіз їх змін у динаміці.

Аналіз основних показників підприємства показав такі результати.

Загальна рентабельність підприємства знаходиться в оптимальній межі. Дохід від реалізації та собівартість, що її формують зростають у періоді (в 2009 році) одночасно. Дохід збільшується на 3232 тис.грн, а собівартість - на 1999 тис. грн, що у відсотках складає 23% та 17% відповідно.

Адміністративні витрати характеризують загальний обсяг витрат, які направлені на управління підприємством. Ними можуть бути витрати на службові відрядження, витрати на утримання апарату управління, витрати на утримання основних засобів, витрати на зв'язок, витрати на розв'язання судових спорів тощо. Обсяг цих витрат в 2009 році збільшився на 140 тис. грн і склав 682 тис. грн.

Витрати на збут включають витрати на транспортування і страхування готової продукції, витрати пакувальних матеріалів; витрати на рекламу; витрати на ремонт тари для зберігання продукції; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування тощо. Даний вид витрат збільшився на 208 тис. грн і склав 999 тис. грн.

Інші операційні витрати включають брак та втрати від псування цінностей, пені, неустойки, штрафи тощо. Інші операційні витрати в 2009 році склали 102 тис. грн, що на 10 тис. грн більше ніж в 2008 році.

Збільшення витрат вплинуло на фінансовий результат від операційної діяльності, який в 2009 році зменшився на 57 тис. грн і склав 1095 тис. грн прибутку.

Зменшення рівня інших доходів та зростання інших витрат вплинуло на фінансовий результат від звичайної діяльності та на чистий прибуток. Прибуток від звичайної діяльності в 2009 році підприємство отримало в обсязі 1099 тис. грн, а чистий прибуток в обсязі 720 тис. грн, що на 191 тис. грн менше ніж у минулому році. Однак, підприємство залишається прибутковим, що досить важливо в сучасних умовах і має резерви для нарощення діяльності та забезпечення ефективного розвитку.

Досліджено також зміну обсягів витрат підприємства.

Характерною зміною для всіх видів витрат даного підприємства є їх зростання в 2009 році. До складу матеріальних затрат відносять затрати на закупівлю сировини, відсотки за товарний кредит, який надає постачальник цієї продукції, витрати на зберігання, транспортування й доставку продукції силами сторонніх організацій. Даний вид витрат збільшився на 25 % в аналітичному періоді і становив у 2009 році 1000 тис. грн напроти 799 тис. грн 2008 року.

Охарактеризовано особливості управління власним капіталом на підприємстві та його активами. Досліджено також особливості поточних зобов'язань підприємства та характер їх зміни у періоді.

Що стосується експертної системи визначення загрози банкрутства підприємства, то в контексті цього нами було здійснено оцінку загального стану платоспроможності підприємства, досліджено стан та структуру його капіталу, визначено характер прибутковості за окремими її напрямами. Ступінь загрози банкрутства підприємства було виявлено на основі визначення балансових (агрегатних) моделей, трьох та п'ятифакторної моделі Альтмана, моделі Спрінгейта, Конана і Гольдера, Ліса, Таффлера і Тісшоу, Сайфуліна і Кадикова, Давидової-Бєлікова. Більш того, було прораховано та визначено всі показники системи Бівера. В цілому, можна сказати, що за даними підприємства по всіх визначених методах висновок однозначний - станом на 2008-2009 рр. банкрутство даному підприємству не загрожує і стан його стабільний, однак ще в теоретичному розділі було визначено, що вірогідність ніколи не може бути нульовою, отже підприємству надалі необхідно системно аналізувати власну діяльність та здійснювати експертну оцінку вірогідності банкрутства.

Охарактеризована методика формування діагностичних висновків, що представлена в останньому розділі роботи, показала можливості застосування комп'ютерних технологій для аналізу даних при визначенні вірогідності банкрутства підприємства. Поряд із системою «фінансист», яка дозволяє швидко здійснити необхідні розрахунки, дана система дозволить їх проаналізувати. Всі представлені вікна програми можна створити та зберегти в електронній базі підприємства як «шаблони», що дозволить їх використовувати у будь-який час, при першій необхідності.

Більш того, запропонована система та показана методика обрахунку та аналізу їх результатів дасть змогу вдосконалити експерту систему оцінки вірогідності банкрутства нашого підприємства та підвищить ефективність управління ним завдяки швидкому отриманню результатів та швидкому реагуванню на них у разі виникнення небезпеки.

Пропозиції для підприємства розроблено на основі виявлених в процесі аналізу «слабких місць» діяльності підприємства:

1. Знизити витрати підприємства за тими статтями, які не мають суттєвого впливу на обсяги доходу з метою максимізації суми прибутку (наприклад, «інші операційні витрати», обсянг яких за останній рік збільшився на 28%).