Динаміка та структура дебіторської заборгованості ПСП ім. Шевченка наведена в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1 Динаміка та структура дебіторської заборгованості ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.(на кінець року)

За даними цієї таблиці можна зробити висновок, що у 2009 році спостерігається досить різке зменшення дебіторської заборгованості як за товари, роботи та послуги, так і за розрахунками (за всі 3 роки спостерігається лише дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом) відповідно на 121 тис. грн. і 14 тис. грн. Зросла у2009 році порівняно з 2007 роком лише стаття «інша дебіторська заборгованість», але не значно на 2 тис. грн.

Стосовно структури, то основну частку в дебіторській заборгованості в середньому займає дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги 77%.

Характеристика дебіторської заборгованості за показниками наведена в наступній таблиці.

Таблиця 7.2 Поточна дебіторська заборгованість ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

За даними таблиці можна зробити висновок, що у підприємстві спостерігається динаміка до зниження дебіторської заборгованості. Оборотність дебіторської заборгованості зросла на 97,31 і у 2009 році становила 97,31 пункти. Період погашення дебіторської заборгованості зменшився на 13,13 днів і становив у 2009 році 3,7 дня, це свідчить про відносне зростання платоспроможності підприємства. Частка дебіторської заборгованості у активах також зменшилась, а це свідчить про зростання ліквідності активу. Відсоток сумнівної заборгованості не змінився, тому що її в підприємства нема.

У тих випадках, коли організація-дебітор не приймає ніяких заходів щодо добровільного повернення боргів, у кредиторів залишається можливість примусового стягнення, що у залежності від характеру кредиторської заборгованості здійснюється одним із двох способів: 1) у судовому чи 2) у позасудовому порядку.

Поняттям кредиторської заборгованості охоплюються боргові зобов'язання організації-дебітора, що мають різне походження, а отже, різні юридичну природу і правовий режим, що, власне кажучи, обумовлює практичну необхідність використання погодженого на рівні закону понятійного апарата. Оскільки кредиторська заборгованість служить одним із джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні організації-дебітора, неї показують у пасиві балансу. Облік кредиторської заборгованості ведеться, природно, по кожнім кредиторі окремо ("розрахунки з кредиторами" чи просто "кредитори"), а в узагальнюючих показниках відбивають загальну суму кредиторської заборгованості і дають її, розбиваючи на вісьмох груп.

За діючими правилами в поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати в числі інших додаткових даних указують зведення "про наявність на початок і кінець звітного періоду окремих видів кредиторської заборгованості". До складу кредиторської заборгованості входять показники по наступним позиціях:

- постачальники і підрядчики;

- векселя до сплати;

- заборгованість перед дочірніми і залежними суспільствами;

- заборгованість перед персоналом організації;

- заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;

- заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;

- аванси отримані;

- інші кредитори.

У залежності від юридичної природи і правового режиму зазначені позиції можуть бути зведені до трьох груп.

Перша - це заборгованість організації перед бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом - це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки; нараховані податковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обов'язковості до податків, наприклад, по платежах у дорожні фонди, митним зборам і іншим видам платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у федеральний, регіональний чи місцевий бюджет (наприклад, платежі по державному зборі зараховують у федеральний бюджет на рахунки федерального казначейства). До цієї ж групи відноситься заборгованість по обов'язкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.

Друга група - заборгованість організації перед її персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.

Третя група - заборгованість перед партнерами і контрагентами по договірних і корпоративних зобов'язаннях: борги по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам - за виконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном - "Інші кредитори").

По визначенню, кредиторська заборгованість - це тимчасово притягнуті підприємством і підмети поверненню фізичним і юридичним особам кошти. Кредиторська заборгованість відбиває вартісну оцінку фінансових зобов'язань підприємства перед різними суб'єктами економічних відносин.

Динаміка кредиторської заборгованості та її групування наведено в таблиці 7.3.

Таблиця 7.3 Кредиторська заборгованість ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

За даними таблиці можна зробити висновок, що кредиторська заборгованість зменшилась, наприклад довгострокові зобов'язання зменшились на 109 тис. грн. - це, насамперед, пов'язано з погашенням довгострокової позики. Поточні зобов'язання також зменшились, це пов'язано з погашенням короткострокової позики, всі ж інші статті кредиторської заборгованості зросли.

Платоспроможність підприємства характеризується його можливостями здійснювати чергові платежі і виконувати грошові зобов'язання за рахунок готівкових грошей і грошових засобів активів, що легко мобілізуються.

· Коефіцієнт абсолютної ліквідності;

· Коефіцієнт загальної ліквідності;

· Коефіцієнт покриття.

Формули розрахунку даних показників наведені у першому розділі. Аналіз динаміки ліквідних активів та ліквідності підприємства наведені в таблиці 7.4. Дані для проведення даного аналізу ліквідності і платоспроможності підприємства взято з «Балансів»(форма №1) ПСП ім. Шевченка за 2007-2008 роки.

Таблиця 7.4 Показники ліквідності та платоспроможності ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

За даними таблиці можна зробити висновок, що показник платоспроможності підприємства, тобто коефіцієнт покриття значно зріс у 2009 році порівняно з 2007 роком і становив 19,25 відсоткових пункти. Але негативним є спостереження зниження показника абсолютної та поточної ліквідності.

8. Резерви зміцнення фінансового стану підприємства

Фінансова стійкість підприємства - важлива економічна категорія, оскільки дозволяє характеризувати стан управління фінансовими ресурсами підприємства. Під фінансовою стійкістю підприємства слід розуміти стійкість рівень забезпеченості підприємства власним капіталом, його розміщенням і використанням.

Платоспроможність - це здатність підприємства вчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями, а ліквідність - здатність перетворювати ліквідні активи у готівкові кошти.

Необхідність аналізу, оцінки та управління даними фінансовими категоріями пояснюється необхідність оцінки ефективності формування і розміщення фінансових ресурсів.

В процесі виконання роботи був проведений аналіз фінансової діяльності підприємства ПСП ім. Шевченка, а були визначені основні закономірності його розвитку, виявлені недоліки в фінансовій діяльності. За даними проведеної оцінки фінансово-майнового стану підприємства, аналізу показників платоспроможності, фінансової стійкості, ліквідності та ефективності фінансової діяльності підприємства, можна зробити загальний висновок про неефективну та не досить прибуткову роботу підприємства. Не зважаючи на загальне збільшення вартості активів та капіталу підприємства, а також на збільшення реалізації та прибутку підприємства, відбулось зменшення відносних показників, які характеризують ефективність фінансової діяльності підприємства.

Отже, для підвищення ефективності використання фінансових коштів підприємства необхідно впровадити заходи, які сприятимуть збільшенню прибутку, зменшенню вартості матеріальних активів та дебіторської заборгованості, а також оптимізації структури капіталу підприємства.

Для покращання показників фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності підприємства було запропоновано такі заходи:

1. З метою підвищення показників ліквідності та платоспроможності підприємства пропонується ввести управління товарними запасами. Оптимізація рівня запасів має вплинути на перерозподіл обігових коштів підприємства, в результаті чого очікується збільшення величини ліквідних грошових коштів та зменшення величини неліквідних виробничих запасів.

2. Аналіз активів підприємства дозволив виявити негативне явище збільшення дебіторської заборгованості підприємства. Для усунення впливу збільшення дебіторської заборгованості на зменшення показників ліквідності та платоспроможності пропонується ввести на підприємстві менеджмент дебіторської заборгованості, метою якого є відслідковування простроченої дебіторської заборгованості та вжиття всіх можливих заходів для її усунення. В результаті введення менеджменту дебіторської заборгованості очікується зменшення її розміру та відповідне збільшення розміру грошових коштів підприємства, що має призвести до підвищення показників платоспроможності підприємства.

3. Крім того для більш підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємству необхідно планувати свою фінансову діяльність та контролювати виконання фінансових планів.

Для впровадження системи управління запасами, менеджменту дебіторської заборгованості та системи фінансового планування на підприємстві необхідно ввести до його системи управління додаткову посаду фінансового менеджера, який має вирішувати питання стратегічного та оперативного фінансового планування, а також має здійснювати менеджмент дебіторської заборгованості та виробничих запасів підприємства.

Створені на підприємстві структурні підрозділи з дебіторської заборгованості зможе реалізувати поставлені перед ним завдання і повною мірою виконати свої функції за наданням йому відповідних прав. Ефективність діяльності управління менеджерів може бути забезпечена за суворої відповідальності працівників за виконання своїх функцій при диференціації її на персональну і загальну, що має бути чітко визначено Положенням про структурний підрозділ підприємства з дебіторської заборгованості. Така організація роботи з дебіторською заборгованістю дасть змогу здійснювати необхідне управління нею.

Висновки та пропозиції

Для аналізу господарської діяльності даного підприємства найбільш узагальнюючим показником є прибуток. Прибуток підприємства - головне джерело збільшення обсягу фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує прибутку в розмірах, які забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, насамперед для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення технічної бази і соціальної сфери; тим більше він не може бути стійким, якщо підприємство працює збитково. Збиткова робота підприємства веде до зменшення, проїдання його фінансових ресурсів, передусім статутного капіталу. Ось чому першочерговим завданням в забезпеченні стабільного фінансового стану підприємства є фінансовий контроль за використанням намічених планів і завдань щодо проведення високорентабельних, конкурентоспроможних послуг для внутрішнього і зовнішнього ринків. За зниженням витрат, запровадження режиму економії ресурсів на всіх ділянках проведення робіт та управління ними. Такий контроль є важливим чинником зростання прибутковості підприємства.

Для покращення фінансового стану ПСП ім. Шевченка повинне:

- нарощувати обсяги виробництва;

- підвищувати продуктивність праці працівників;

- захопити якомога більшу частку на ринку;

- розширювати асортимент продукції і підвищувати її якість;

- зменшувати витрати на виробництво продукції;

- з максимальною віддачею використовувати усі види ресурсів;

- грамотно будувати договірні відносини з постачальниками та покупцями;

- зі знанням справи вести цінову політику.

Список використаних джерел

1. Біла О.Г. Фінанси підприємства. -Навчальний посібник. - Львів. - „Магнолія 2006”, 2008. - с. 345.

2. Бутинець Ф.Ф., Олійник О.В., Шигун М. М., Шулепова С.М. Організація бухгалтерського обліку. - Житомир. - ПП Рута,2001. - с. 567.

3. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2006. - 383 с.

4. Величко О. Г., Голов С. Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. - Донецьк. - ВАТ Баланс-Клуб, 2000. - 768 с.

5. Гелбронер Р., Лестер Т. Економіка для всіх. - Львів: Просвіта, 2001. - 271 с.

6. Гриньов А.В. Організація та управління на підприємстві. Харків. - Полімстар, 2004. - с. 765.

7. Дерев'янко О.Г. Фінансово-кредитний механізм в системі стратегічного управління /О.Г. Девяненко//Фінанси України. - 2004. - №7. - С.28-34.

8. Економіка підприємства : Посібник / за ред.. П.С. Харіва. - Тернопіль. - Економічна думка, 2002. - с. 345.

9. Економічний аналіз діяльності промислових підприємств / Під редакцією Шкарабана С.І. - Тернопіль, 1999. - с. 789.

10. Економічний аналіз: Підручник За ред.. Чумаченка - К. - КНЕУ, 2004. - с.234

11. Ізмайлова К.В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - с. 148.

12. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посіб. - К.: МАУП, 2000. - с. 152.

13. Колдра В. Основні завдання фінансової діяльності і вимоги до управління фінансами підприємства в умовах ринку /В. Колдра// Соціально-економічні дослідження в перехідний до період: Щорічник наукових праць. Вип. ІІ. - Львів: Інститут регіональних досліджень, 1997. - С. 397 - 404.

14. Крупка М.І. Фінансово-економічні аспекти розвитку малого підприємництва в Україні / М.І. Крупка// Фінанси України. - 1998. - №5. - С. 72-78.

15. Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. - Львів. - Світ, 1995. - с. 328.

16. Мец В.О. „Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства”. Навчальний посібник. - Київ. - „Вища школа”, 2003. - с. 222.

17. Попович П.Я. Економічний аналіз і аудит на підприємстві. - Снятин. - Світина,1997. - с. 457.

Размещено на Allbest.ru