Адміністрування місцевих податків та зборів

Внаслідок багатовікової еволюції на Заході склалася розгалужена система місцевих податків і зборів, характерною особливістю якої є їхня численність: у Бельгії запроваджено 100 місцевих податків і зборів, в Італії -70, у Франції - більш як 50. Разом з тим, в окремих країнах застосовується лише кілька місцевих податків, а у Великобританії, наприклад, - лише один (до 1990 р. - це був податок з нерухомого майна. Урядом Маргарет Тетчер його замінено на подушний податок, котрий також вважається майновим).

В окремих країнах використовують різні підходи до формування місцевих податків і зборів.

У США основними податками, які стягуються на рівні штатів, є прибуткові податки з юридичних і фізичних осіб, а також податок на роздрібні продажі. В окремих штатах ставки податків можуть бути різними. Так, подтки на роздрібні продажі диференційовані від 3% у Вайомінгу і Колорадо до 8,25% у штаті Нью-Йорк. На рівні муніципалітетів найбільшим є податок на нерухоме майно (до 30% усіх бюджетних доходів). Крім нього, муніципалітети сплачують податки на послуги і екологічні податки [25, с.97].

У Німеччині кожна земля (община) може вводити будь-який податок, але він не повинен повторювати федеральних податків. Найбільшими податками земель є податок з власників автотранспорту, податок на майно, що належить землям (на сільгоспмайно, виробниче майно, інше майно), податок з спадщини і дарувань, податок на придбання земельних ділянок, на споживчі товари. Общини і міста Німеччини стягують промисловий податок, податок на землю, а також податки на розважальні заклади, полювання і деякі інші. Промисловий податок, який стягується общинами, включає оподаткування як доходу (до 5%),так і виробничого майна (близько 0,2%).

У Франції місцеве оподаткування складається з прямих і непрямих податків.

На початок XXI ст. склалася система з 16 місцевих податків і зборів, а саме: земельний податок на забудовані ділянки; земельний податок на незабудовані ділянки; податок (збір) на прибирання територій; податок на житло; професійний податок; збір на утримання сільськогосподарської палати; збір на утримання торгово-промислової палати; збір на утримання палати ремесел; місцевий збір на освоєння рудників; збір на установку електроосвітлення; збір за використовуване обладнання; податок на продаж будівель; збір із автотранспортних засобів; податок на перевищення допустимого ліміту щільності забудови; податок на перевищення ліміту зайнятості території; збір на озеленення[11,с.166].

Земельним податком на забудовані ділянки оподатковується 50% кадастрової або орендної вартості нерухомості та земельних ділянок, призначених для промислового й комерційного використання. Звільнені від податку: державна власність; будівлі сільськогосподарського призначення; житлові будинки і квартири, що належать фізичним особам, старшим 75 років, а також особам, які одержують допомоги із соціальних фондів або виплати по інвалідності.

Земельний податок на незабудовані ділянки справляється на основі 80% кадастрової або орендної вартості ділянки під забудову, а також полів, лісів і боліт, які знаходяться в приватній власності. Від дачного податку повністю звільнені державні землі, тимчасово - площі зі штучними лісонасадженнями (вірогідно до моменту комерційної експлуатації лісу) та деякі інші [11,с.167].

Податок на житло сплачують власники і/або орендарі житлових приміщень (будинків і квартир). Малозабезпечені повністю або частково звільняються від даного податку.

Ставки земельного податку і податку на житло визначаються кожним органом місцевого самоуправління зокрема, але не можуть перевищувати більше ніж у 2,5 рази середню ставку попереднього року на регіональному або загальнонаціональному рівні.

До місцевих (муніципальних) доходів у Канаді відносяться податок на майно, податки на підприємства, інші податки й збори [11,с.179].

База муніципального податку на майно - оціночна вартість нерухомого майна (землі та будівель) без будь-якого зв'язку з платоспроможністю власника. Від даного податку звільнена власність, що належить державі, церкві, школам, благодійним організаціям. Головна проблема адміністрування даного податку - оцінка майна на основі ринкової (реальної, фактичної) вартості. Оскільки остання коливається, то періодична переоцінка здійснюється в більшості провінцій кожні 3-5 роки, у Квебеку - щорічно [36, с.100].

Функцію оцінки виконують власті провінцій або муніципалітетів, вони ж наперед визначають суму доходу, яка має бути одержана від податку на майно, скажімо, в межах міста. Суму доходу ділять на оціночну вартість оподатковуваної власності, а одержаний результат множать на 1000. У такий спосіб визначають так звану мілль-ставку, тобто ставку податку на кожний долар оціночної вартості. 1 мілль дорівнює 1/10 цента. Платники мають право оскаржити суму оцінки. У випадку своєчасної несплати податку на майно накладається арешт. Якщо ж податок не сплачується до установленого терміну, то нерухомість переходить у власність муніципалітету або продається з аукціону [11,с.180].

Муніципалітети застосовують різноманітні податки на підприємства, базою яких є оціночна або орендна вартість підприємства, площа торгових чи складських приміщень

До інших муніципальних податків і зборів відносяться цільові збори на протипожежний захист, благоустрій території (наприклад, освітлення), збори за користування місцями відпочинку тощо. Даними зборами оподатковується нерухомість (магазини, будинки), оскільки власники одержують вигоди від заходів по благоустрою. Питома вага зборів досягає 15% доходної частини бюджетів муніципалітетів. Сума збору фіксована або залежить від величини відповідних будівель.

У Японії види податків, які можуть сплачувати місцеві органи, а також суб'єкти оподаткування і їх стандартні ставки визначено Законом про місцеві податки. Щодо деяких податків місцевим органам надано право, в міру необхідності, застосовувати ставки оподаткування, що перевищують стандарти.

Префектури, міста, селища та села встановлюють і стягують свої власні податки. У цілому в Японії стягується понад 20 місцевих податків, у тому числі 12 - на рівні префектур і більше як 10 - муніципальних. До найбільших на рівні префектур належить податок на мешканців (32,4% від загальної суми податків, одержуваних префектурами), податок на прибуток підприємств (41,9%), податок на придбання нерухомості (4%) та ін.

Практично в усіх розвинених країнах створено надійну правову основу адміністрування місцевих податків і зборів. Право органів місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори гарантується конституціями цих країн. У ФРН, наприклад, права органів місцевого самоврядування і земель на використання місцевих податків регламентуються конституцією держави, а також рядом законів. Серед них є два спеціальні: Положення про сплату податків, зборів і мита, що, по суті, є податковим кодексом, і Положення про сплату місцевих податків.

Є кілька основних моделей податкових систем місцевих органів влади. В їхній основі лежить спосіб, за допомогою якого встановлюються і зараховуються до місцевих бюджетів окремі місцеві податки. Розглянемо це на прикладі прибуткового податку.

Перша модель. У ФРН, Австрії, Іспанії, Люксембурзі місцеві органи влади автоматично отримують фіксований відсоток (частку) від прибуткового податку по країні, котрий зараховується до всіх рівнів бюджетів.

Друга модель. У Бельгії, Канаді (крім Квебеку), Данії, Норвегії місцеві органи самостійно встановлюють додаткові місцеві надбавки до ставок прибуткового податку, котрий надходить до центрального бюджету.

Третя модель. Місцеві органи цілком самостійно встановлюють ставки оподаткування та базу з прибуткового податку. Відповідні місцеві податки враховуються центральним урядом при визначенні прибуткового доходу для платників, які надходять до центрального бюджету. Така модель податкової системи застосовується у Швейцарії, провінції Квебек (Канада) та в деяких інших країнах. У США місцеві ставки прибуткового податку враховуються при визначенні ставок цього податку до центрального бюджету.

Не зважаючи на велике різноманіття місцевих податків і зборів в розвинутих країнах вирішальне фіскальне значення мають, насамперед, майнові. Тому, що оподаткування майна гарантує стабільне надходження доходів до бюджету, а також він використовується для фінансування державних послуг.

Цілеспрямоване вивчення зарубіжного досвіду ефективного використання системи місцевих податків і зборів дозволяє виявити методи та механізми, які могли б забезпечити їх оптимальне значення в умовах перехідної економіки України. Загальна перебудова структури оподаткування є одним з найбільших перетворень в економіці України, що сприятиме економічному зростанню. Тому, особливо актуальним є сьогодні використання зарубіжного досвіду податкової політики на місцевому рівні.

3.1 Напрями вдосконалення вітчизняної системи місцевих податків і зборів

адміністрування податок самоврядування фінанси

На сучасному етапі розвитку економіки регіонів без перебільшення важливе значення надається місцевим податкам і зборам. Вони є складовою частиною податкової системи держави і покликані відповідати інтересам органів місцевого самоврядування, оскільки є самостійним джерелом доходів місцевих бюджетів. Уже протягом тривалого часу проблематика місцевого оподаткування займає важливе місце в дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, але, не дивлячись на свою актуальність, не знайшла достатнього висвітлення в економічній та правовій літературі.

Зважаючи на вищесказане, аналіз проблемних аспектів справляння місцевих податків і зборів, а також пошук перспективних напрямів посилення їхнього фіскального значення набуває особливої актуальності в міру розвитку сучасних трансформаційних процесів, пов'язаних з утвердженням в Україні ринкової моделі господарювання [27, С.32-34]

З 1 січня 2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який значно змінив систему оподаткування в Україні. З його прийняттям втратили чинність низка законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України. У Кодексі змінено кількісний та якісний склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. На сьогодні, в Україні діють 2 місцевих податки і 3 місцевих збори. До них належать:

* податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який планують запровадити з 1 липня 2012 р.;

* єдиний податок;

* збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

* збір за місця для паркування транспортних засобів;

* туристичний збір[3].

Скорочення переліку місцевих податків і зборів дозволяє частково підвищити регулюючий потенціал податкової системи, але варто зауважити, що більшість передбачених у Кодексі місцевих податків і зборів дублюють або об'єднують дію уже існуючих. Так, наприклад, туристичний збір є об'єднанням готельного (справлявся до 1 січня 2004 р.) та курортного зборів, а у зборі за місця для паркування транспортних засобів змінено елементи оподаткування.

Однією із проблем існуючої системи оподаткування є низька частка надходжень від місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів України. Протягом останніх років відповідно до статистичних досліджень номінальна сума надходжень від місцевих податків і зборів зростає, але їхня частка у загальній структурі доходів місцевих бюджетів зменшується. Таким чином, у 2004 р. частка місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів становила 1,77% (0,5 млрдгрн), а у 2009 - 0,61% (0,8 млрд грн.), тобто номінально сума зросла у 1,6 рази, тоді як відносно загальної суми доходів місцевих бюджетів зменшилася майже у 3 рази. Таке номінальне зростання відбувається, в першу чергу, за рахунок інфляційних процесів. Згідно Податкового кодексу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності є обов'язковими для встановлення місцевими радами [3].

Щодо збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору, то місцевим радам надано право самостійно вирішувати питання щодо їхнього встановлення. Установлення місцевих податків і зборів, не передбачених Податковим кодексом, забороняється. Порядок зарахування податків і зборів до відповідних місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом

Останніми роками особливо актуальною стала проблема нестачі фінансових ресурсів органів місцевої влади та нестабільність їхніх доходних джерел. За таких умов вагомим чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне використання системи місцевих податків і зборів.

Тому доцільно виділити такі основні напрями розвитку та удосконалення системи місцевого оподаткування [27, С.32-34]:

- вдосконалити середовище оподаткування. Необхідно створити середовище, сприятливе для активізації підприємницької діяльності. Забезпечити рівність усіх платників місцевих податків і зборів перед законом та поступово сформувати відповідальне ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань;

- поетапне зниження податкового навантаження на місцеву галузь економіки з урахуванням збалансованості бюджетної системи;

- перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (праці й капіталу) на споживання, екологічні та ресурсні платежі;

- зменшення майнової нерівності через запровадження податку на нерухоме майно;

- підвищення фіскальної ефективності обов'язкових платежів за рахунок удосконалення системи адміністрування, оптимізації податкових пільг та розширення місцевої податкової бази за рахунок зменшення масштабів ухилення від оподаткування;

- вирішення на законодавчому рівні питання розмежування сфер діяльності та взаємодії органів державної податкової служби й органів місцевого самоврядування, зокрема у забезпеченні справляння місцевих податків і зборів, це можливо зробити шляхом внесення відповідних змін і доповнень до законів України "Про державну податкову службу в Україні", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих і нормативних актів, які регулюють відповідні питання;

- проведення роботи з підвищення правової культури населення, зокрема роз'яснення податкового законодавства, значення своєчасності й повноти сплати податків, а також відповідальності за ухилення від їхньої сплати, у відповідності до чого посилення потребує державний контроль за додержанням чинного законодавства у сфері місцевого оподаткування [13, С.15-18].

Виконанняцих пропозицій є запорукою створення міцної, стабільної системи місцевого оподаткування, яка сприятиме ефективній реалізації регіональної політики та забезпечить фінансову стійкість регіонів.

Враховуючи те, що саме місцеві податки і збори покликані забезпечити податкові надходження бюджетів міських, селищних і сільських рад, підтримати і розвивати місцеву інфраструктуру, роль якої дедалі зростає у проведенні соціальної та економічної політики, поки що важко судити, як саме зміняться їхні надходження у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України. Але, на нашу думку, вони є більш ефективними, оскільки охоплюють тільки найбільш прибуткові сфери діяльності. Тож, вирішення проблем наповненості місцевих бюджетів, надання місцевим податкам і зборам пріоритетності в формуванні власних доходів, розширення самостійності органів місцевої влади зможуть сприятивдосконаленню бюджетно-фінансової політики, що потребує розширення бази оподаткування місцевими податками і зборами, віднесення до їхнього складу окремих видів майнових податків, розширення прав місцевих органів влади щодо встановлення місцевих податкових платежів, затвердження ставок і надання пільг.

У наукових колах вважається, що головна причина удосконалення порядку справляння місцевих податків і зборів полягає у необхідності зміцненні та стабілізації фінансів місцевих органів влади України в умовах різкого скорочення обсягів централізованого фінансування. Саме місцеві податки і збори покликані забезпечити основні надходження до бюджетів міських, селищних і сільських рад, підтримати і розвивати місцеву інфраструктуру, яка відіграє дедалі більшу роль при проведенні соціальної та економічної політики регіону [26, С.131] .

За таких умов вагомим чинником стабілізації економічної ситуації в країні, на нашу думку, має стати ефективне використання системи місцевих податків і зборів, здатних перетворити територіальні громади із дотаційних на суб'єкти, які спроможні самостійно, за рахунок власних доходів розв'язувати проблеми, що виникають в процесі їхньої роботи. Варто зазначити, що місцеве оподаткування є також важливим і ефективним інструментом впливу держави на економіку регіонів. Роль власних джерел у наповненні місцевих бюджетів повинна неодмінно зростати, адже місцеві податки і збори можуть бути потужним джерелом забезпечення поточних потреб місцевої влади. Податкова система України після прийняття Податкового кодексу перейшла на нову стадію реформування. Причиною цього стали порівняно великий податковий тягар та неможливість податків стимулювати розвиток економічних процесів.

Практика справляння місцевих податків і зборів в Україні свідчить про збільшення протягом останніх років надходжень від цих платежів. Так, станом на 2010 рік у структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) 97,1 % належить податковим надходженням. Їхній обсяг склав 65,7 млрд. грн., що на 14,0 % більше, ніж аналогічний показник 2009 року (у 2009 році відмічалося зменшення на 0,2 %). Від місцевих податків і зборів у 2010 році отримано 819,4 млн. грн., що практично відповідає обсягам двох попередніх років. Проте, їхня частка у структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів протягом 2006-2010 років продовжила спадну тенденцію і склала лише 1,3 % [33, С.7].

Як бачимо, роль місцевих податкових платежів у забезпеченні фінанової незалежності органів місцевого самоврядування є незначною, а тому вітчизняна податкова система потребує подальшого реформування, розпочатого Податковим кодексом України.

На думку І. Луніної до переліку місцевих податків і зборів потрібно додати податок на нерухомість, податок на спадщину, дарування, податок на майно підприємств, організацій та громадян. Ці податки дозволять перерозподіляти кошти, встановлюючи залежність між обсягами місцевих бюджетів і результатами господарювання підприємств, рівнем оплати праці працівників, ступенем розвитку ринку нерухомості, ефективного використання суб'єктами господарювання майна тощо, що стимулюватиме органи місцевої влади створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва, адже це безпосередньо впливатиме на розміри доходів місцевих бюджетів [33, С.5].

Підвищення ролі місцевого оподаткування неможливе без запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість), який належить до групи податків на власність. Введення податку на майно може стати найбільш стабільним доходом для місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Цей податковий платіж виступатиме як оплата вартості суспільних товарів і послуг, що пропонуються місцевими органами влади, оскільки домовласники й підприємці обирають місце проживання, що забезпечує оптимальне співвідношення вартості майна і якості суспільних послуг. Вартість майна збільшується, якщо місцеві органи влади пропонують якісні суспільні послуги [35, С.290-295] .

Доцільним є включення до системи місцевого оподаткування екологічних податків, які будуть справлятися за місцем, де знаходиться об'єкт обчислення, а органи місцевої влади без великих додаткових витрат (у порівнянні з іншими місцевими платежами) можуть організувати систему контролю за сплатою таких податків.

Важливим у реформуванні системи місцевого оподаткування в Україні є використання досвіду європейських країн, де місцеві податки і збори є основним дохідним джерелом місцевих бюджетів. В таких країнах як Австрія, Болгарія, Угорщина, Румунія, Словенія, Франція кількість місцевих податків і зборів досить значна. До складу місцевих належать такі податки, які в Україні вважаються загальнодержавними: податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, майнові податки.

Вітчизняна практика місцевого оподаткування свідчить про те, що система місцевих податків і зборів виконує у країні допоміжну роль щодо державного оподаткування, торкаючись об'єктів, які або не становлять інтересу для державного справляння, або за своєю природою не можуть бути охоплені державними податками.

Із прийняттям Податкового кодексу України питання проблем місцевого оподаткування залишається відкритим. Перетворення всієї системи місцевого оподаткування вимагає аналізу і узагальнення теоретичних, історичних питань місцевих податків і зборів, розроблення єдиного концептуального підходу до місцевого оподаткування та його належне законодавче закріплення, вдосконалення системи місцевих податків і зборів у напрямі її стабілізації, збільшення в кількісному та якісному відношенні податкових платежів, а також їхньої питомої ваги в складі і доходів місцевих бюджетів, вдосконалення системи адміністрування місцевих податків і зборів.

Таким чином, в перспективі місцеві податки і збори повинні стати надійним інструментом регулювання економічного розвитку територій і головним атрибутом місцевого самоврядування, як це відбувається в розвинених країнах.

Висновки

Місцеві податки і збори визнані рядом міжнародних документів, зокрема Європейською хартією місцевого самоврядування, як один з основних атрибутів місцевого самоврядування. Водночас в Україні вони практично не виконують покладених на них функцій і складають не більше 2--3 відсотків від загального обсягу всіх доходів місцевих бюджетів, що змушує порушити питання про радикальне перетворення всієї системи місцевого оподаткування. Про це відзначалось і в ряді документів, прийнятих вищими органами влади України.

Працюючи над даною темою курсової роботи було досліджено основи адміністрування місцевих податків та зборів юридичних і фізичних осіб, проведено характеристику основних видів місцевих податків та зборів в Україні, проблеми адміністрування місцевих податків та зборів, шляхи їх вирішення та напрями вдосконалення.

Значного розширення потребують повноваження місцевих органів влади щодо встановлення місцевих податків і зборів з урахуванням зарубіжного досвіду.

Питання встановлення місцевих податків і зборів органами місцевого самоврядування не є чітко врегульованим, немає єдиного нормативного документу, який би закріпив таке право органів місцевого самоврядування, а тим самим чітко розмежував компетенцію кожної Ради стосовно тих чи інших місцевих податків і зборів.

У розвинутих країнах Заходу місцеві податки виступають матеріальною базою функціонування органів місцевого самоврядування, основою місцевих фінансів, в той час як у нас їх застосування поки що малоефективне, а їх роль у формуванні місцевих фінансів ще незначна.

З цього приводу звернімося до спеціалістів-податківців. На їх думку, основу місцевого оподаткування повинні забезпечити майнові податки, зокрема місцеві податки на нерухоме майно юридичних осіб, на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, на землю і на спадщину. Приміром, плата за землю - загальнодержавний податок, але ж він повністю надходить до місцевих бюджетів і в обсязі їх доходів становить понад 12% [36,с.38].

Слід передбачити право органів місцевого самоврядування встановлювати місцеві акцизи, наприклад, податок на продаж алкогольних напоїв на розлив.

Значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків. Можуть бути запроваджені: податок на утилізацію побутових відходів або на прибирання сміття, податок на полювання, рибальство та інші. Всі ці податки ефективно використовуються у зарубіжних країнах.

Зарубіжний досвід також свідчить, що можна запроваджувати податки на цінні папери, на біржові операції, на приріст капіталу, на осіб які володіють двома квартирами, на право розміщення офісів у центральній частині міста тощо.

Перспективним може бути запровадження, як виключно місцевих, податків на землю та нерухомість, збору з власників автотранспортних засобів, на промисел. За центром тут достатньо залишити лише визначення бази оподаткування та верхньої граничної ставки оподаткування. Наприклад, податок на нерухомість є одним з найбільш розповсюджених місцевих податків у світі і в Європі зокрема. Так, з 29 країн Європи, дані яких були проаналізовані Європейським Комітетом з місцевої та регіональної влади, у 23 практикується місцевий податок на нерухомість, проте лише в 7 з них ставка даного податку визначається виключно органами місцевої влади за відсутності будь-якого втручання верхніх ешелонів державної влади. Дискусії, що вже давно є необхідністю запровадження даного податку в Україні, мають нарешті призвести до певного результату.

Звичайно, мова не може йти про одночасне запровадження усіх податків. Робити це слід обережно, поетапно і в контексті реформи всієї податкової системи, під час якої доречно збалансувати співвідношення між надходженням від загальнодержавних і місцевих податків на користь значного підвищення частини останніх.

Таким чином, при встановленні місцевих податків та зборів треба використати досвід країн з розвинутою економічною і фінансовою системами, а також власний історичний досвід та надбання фінансово-правової теорії, зокрема, теорії місцевих фінансів і місцевого оподаткування.

При розробці питань місцевого адміністрування необхідно враховувати розроблені в світі концепції місцевого самоврядування, але Україна повинна створити власну концепцію, врахувавши положення європейських документів з питань місцевого самоврядування, наприклад, про те, що державна влада повинна якомога менше управляти місцевою владою, а її вплив має обмежитись адміністративним контролем за діями місцевої влади.

Окрім згаданих, існує ще цілий ряд проблем місцевого адміністрування в Україні, які потребують негайного розв'язання.

Таким чином, необхідно виділити такі недоліки існуючого механізму адміністрування податків та зборів, що пов'язані з:

невиправданою складністю податкової системи. Велика кількість податків з різною базою оподаткування призводить до організації складного механізму обліку і збільшенню штатів податкових адміністрацій;

витрати місцевих бюджетів на справляння місцевих податків і утримання додаткових контролюючих працівників ледь покриваються надходженням цих податків у бюджет, тобто деякі місцеві податки збиткові.

Діяльності щодо введення місцевих податків і зборів (в усіх регіонах, містах, селищах) та покращення організації їх адміністрування може сприяти прийняття закону про місцеві податки і збори. При розробці нового закону слід враховувати і світовий досвід, і ті зміни, що відбулися в останні роки в економіці, у відносинах власності, соціальній структурі, доходах населення.

Наступним кроком до зміцнення механізму адміністрування місцевих податків і зборів є скасування економічно необґрунтованих пільг зі сплати місцевих податків і зборів, недоцільного звільнення окремих платників від їх сплати тощо. Також необхідно посилити майнову відповідальність за ухилення від сплати місцевих податків і зборів.

Дуже актуальним та гострим на даний час є питання відповідальності за ухилення від сплати податків. Встановлено, що відповідальність за правильність обчислення та своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства. Це, на думку автора, є неправильним, тобто таке питання повинно бути врегульовано та закріплено більш чіткіше, а саме відповідальність.

Але, не дивлячись на усі негаразди і проблеми, значення місцевих податків та зборів очевидне і воно зростатиме. їх суть постійно обговорюється у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, у засобах масової інформації. Необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів як до другорядних в податковій системі України, значно підвищити їх значення в складі місцевих фінансів.

Отже, вдосконалення, реформування механізму місцевого адміністрування є такий самий об'єктивний процес, як і процес розвитку взагалі. При цьому, в кожний країні формується власний досвід і кожній з них притаманні певні регіональні та національні особливості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]: Режим доступу: //www.гаdа.gоv.uа

2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III [Електронний ресурс]: Режим доступу: // www.гаdа.gоv.uа

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-17 [Електронний ресурс]: Режим доступу: // www.гаdа.gоv.uа

4. Господарський кодекс України № 436-ІV від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - № 18. - № 19 - 20, № 21 - 22. - ст.144 [Електронний ресурс]: Режим доступу: // www. rada.gov. ua.

5. Закон України „Про державний бюджет на 2012 рік" від 22.12.2011 р. № 4282-17 [Електронний ресурс]: Режим доступу: // www. rada. gov. ua.

6. Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" [Електронний ресурс]: Режим доступу: // www.гаdа.gоv.uа

7. Концепція реформування податкової системи України: Розпорядження КМУ від 19.02.2007 р. №56-р // [Електронний ресурс]: Режим доступу: // www.гаdа.gоv.uа

8. Про схвалення Стратегії реформування податкової системи України: Розпорядження Кабінету Міністрів України : від 23.12.09 №1612-р [Електронний ресурс] : Комп'ютерна правова система: ЛІГА:ЗАКОН. - Режим доступу до документа: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KR091612.html.

9. .Бандида М. Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів бюджету міста // Ринок цінних паперів України. - 2007. - №11-12. - С.37-40.

10. .Карлін М. І. Фінансова система України: Навч. посібн. / М. І. Карлін. - К., 2007. - 324 с.

11. Азаров М.Я. Податкові системи зарубіжних країн /Микола Янович Азаров. - К.: "Видавничий дім"Комп'ютерпрес". - 2004. - 240 с.

12. Бережна А.Ю. Податок на нерухомість як потенційне джерело формування місцевих бюджетів. //Науковий вісник будівництва. - 2006. -№ 35. - С. 294-303.

13. Білова Н., Місцеві податки і збори по-новому: знайомимося та готуємося до сплати/ Н. Білова // Податки та бухгалтерський облік. - 2011. - №1-2. - С.38-46

14. Бондарчук Т.Г. Реформування місцевого оподаткування в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 6. - С. 213-220.

15. Бюджетна система України: Навчальний посібник / Артус М. М., Хижа Н.М. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. - 220 c.

16. Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2004 рік // www.mbr-ukr.org.

17. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2009 рік / Щербина І.Ф., Рудик Ф.Ю., Губенко В.В., Самчинська І.В.; ІБСЕД, Проект "Зміцнення місцевої фінансової ініціативи", USAID. - К., 2009. - 136 с.

18. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2000. - 416 с.

19. Василик О.Д. Податкова система в Україні: Навч. посібник. - К.: Поліграфкнига, 2004. - 478 c.

20. Вишневський В.П., Чекіна В.Д. Оподаткування нерухомості: теорія та зарубіжний досвід // Фінанси України, 2007. - №11. - С. 43-52

21. Гапонюк М. А., Яцюта В. П., Буряченко А. Є., Славкова А. А. Місцеві фінанси: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2002.

22. Глухова В. І. Місцеві податки та збори та їх вплив на формування фінансових ресурсів регіону. // Фінансова система України. Збірник наукових праць. - Острог: Видавництво НаУ "Острозька академія", 2006. - Вип. 8, ч.1 - С. 49-50.

23. Дані фінансового управління Кременчуцького міськвиконкому за 2004-2010 роки.

24. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К.: А.С.К., 2002, с. 386

25. Збірник "Розвиток місцевих фінансів в Україні та інших державах-членів Ради Європи". Деві К., Петері Г., Росіхіна В.Ю., В.В. Толкованов. - Київ, "Крамар", 2011, - 240 с.

26. Зубенко В. В. та ін.] ; ІБСЕД, Проект "Зміцнення місцевої фінансової ініціативи", USAID. - К.,2011. - 142 c.

27. Іваненко В. Місце та роль місцевих податків і зборів узабезпеченні місцевого самоврядування / В. Іваненко // Фінанси України. - 2005. - №4. - С.32-34.

28. Калінюк Н. Податок на нерухомість - джерело бюджетних доходів / Н. Калінюк // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 1. - С. 141-15

29. Карлін М. І. Бюджетна система України: Навч. посібн. / М. І. Карлін. - К., 2008. - 428 с

30. Карлін М. І. Державні фінанси України: Навч. посібн. / М. І. Карлін. - К., 2008. - 348 с.

31. Кириленко О. П.. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 359 с.

32. Крисоватий А.І. Податкова система: Навчальний посібник / А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. - Тернопіль: Картбланш, 2004. - 331 с. - Бібліографія: 326 - 331 с.

33. Луніна І. Стратегія реформування місцевих бюджетів в Україні / І. Луніна // Дзеркало тижня. - 2006. - №21 (600). - С.7.

34. Макогон В.Д. Формування доходів місцевих бюджетів у зарубіжних країнах// Наукові праці НДФІ. -- 2008. -- № 1(42). -- С.56 - 67.

35. Назаркевич І. Місцеве оподаткування і механізми його вдосконалення / І. Назаркевич // Регіональна економіка. - 2005. - №2. - С.290-295.

36. Налоговые системы зарубежных стран: Учебник для вузов / Под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. - 191 с.

37. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 240 с.

38. Податкова політика України: стан, проблеми, перспективи.:монографія / П.В.Мельник, Л.Л.Тарангул, З.С. Варналій / за ред. д.е.н. З.С.Варналія. -К.: Знання України, 2008. - 675 с.

39. Швець В.Я. Шляхи вдосконалення місцевого оподаткування у сучасних умовах // Економіка промисловості. - 2004. - № 3. - С. 10-17.

40. Ярошенко Ф.О., Мельник П.В., Андрущенко В.Л., Мельник В.М. Історія оподаткування: Навчальний посібник. - Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. - 242 с.

Размещено на Allbest.ru