Економічна сутність кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання 1

Економічна сутність кризи. Види криз, їх характеристика

Кризові прояви в економічних системах локального та світового масштабів викликають потрясіння суб'єктів господарювання вже не перше століття. Між ученими-економістами відбуваються дискусії щодо сутності цього явища в економіці, причин виникнення криз і заходів з подолання їхніх наслідків. На сьогодні питання функціонування економічної системи без кризових проявів і питання неминучості настання кризи залишаються відкритими. Однак циклічність економічного розвитку, постійні коливання економічної активності визнаються прихильниками всіх економічних шкіл і напрямів без винятку.

Поняття криза (від грецьк. krisis - рішення, поворотний пункт, результат) означає, насамперед, різкий, крутий перелом, важкий перехідний стан [19]. Криза - неминучий супутник, фаза життєвого циклу будь-якої системи, у тому числі фінансової (банківської). З одного боку, вона є найважливішим елементом саморегулювання, оскільки оголює межу розвитку, а з другого - дає імпульс розвитку, стимулюючи перехід до нового стану рівноваги. При цьому в період кризи ускладнено чи унеможливлено виконання системою своїх функцій, збереження властивостей. В умовах кризи спостерігаються порушення рівноваги, стан нестабільності й руйнування цілісності системи. Із загальнотеоретичної точки зору криза спричиняє якісні зміни в системі, тобто появу і зникнення елементів композиції та відносин.

Криза - це багатоаспектна економічна категорія, система поглядів на економічну сутність якої перебуває в стані розвитку. Можна виокремити три підходи до визначення сутності кризи:

1) криза як значна проблема або ситуація з високою ймовірністю негативних наслідків;

2) криза як природний процес у життєдіяльності системи;

3) криза як порушення рівноваги соціально-економічної системи.

Під кризою слід розуміти фактичний або потенційно можливий стан нестійкого функціонування системи, в якому може опинитися будь-яка з її підсистем. При цьому криза є результатом взаємодії шоків і вразливості.

Розмаїття причин і величезні масштаби втрат дозволяють класифікувати кризи як складне багатофакторне явище, що вимагає системного підходу до його аналізу і попередження. Теорії криз (виробничі, обмінні, психологічні, монетарні теорії перенакопичення) по-різному інтерпретують причини їх виникнення, взаємозв'язок і взаємозумовленість окремих їх різновидів.

Вирізняють такі кризи: становлення, керівництва, регулювання і координації, від бюрократизації системи, системи як такої тощо. Банкрутства господарюючих суб'єктів можуть бути пов'язані з трьома типами кризи: кризи самої організації як системи; кризи у зовнішньому середовищі; кризи як усередині організації, так і в зовнішньому середовищі підприємницької діяльності.

В економічній науці під кризою розуміють граничне загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі; переломний момент у послідовності подій і дій [17]; переломний етап у функціонуванні будь-якої системи, на якому вона піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає від неї якісно нового реагування [25]; ситуативну характеристику функціонування будь-якого суб'єкта як наслідок невизначеності в його зовнішньому і внутрішньому середовищі [25]; періодично повторюване явище в розвинутому ринковому господарстві, що виражається в надвиробництві товарів, які не знаходять збуту, в погіршенні всіх економічних показників [24].

У широкому значенні криза як зміна підвищувальної тенденції знижувальною, є невід'ємною характеристикою ринкової економіки. Криза - це фактично точка біфуркації (від лат. bis - двічі, лат. furca - вила або роздвоєння), яка містить у собі потенційну можливість як деструктивного, так і конструктивного характеру.

Економічна криза - це обмежений у часі, нестабільний, динамічний процес із постійною зміною значень його основних параметрів. Економічна криза одночасно є і кризою системи державних фінансів, яка не може бути розв'язана без повного перегляду складу державних операцій.

За характером зовнішнього зв'язку з різними сферами виробничого процесу насамперед розрізняють;

загальні економічні кризи, що вражають виробничий процес у цілому і тією чи іншою мірою стосуються всіх сторін економічного життя;

спеціальні кризи, для яких сферою прояву виявляються окремі галузі господарського життя і окремі стадії виробничого процесу, де вони виступають або самостійно, або як часткові явища загальної економічної кризи. Серед останніх виокремлюють кризи виробництва (аграрні, виробничі, торговельні) і кризи обігу відповідно до двох фаз відтворювального процесу. При цьому торговельні кризи поділяють на кризи товарні (товарного обігу) і біржові (обігу капіталу).

Фінансова криза передбачає виникнення якісних змін в економічній системі, які спричиняють порушення пропорцій у розвитку, його призупинення, видозміни чи руйнування фінансової системи окремих країн або світових ринків у цілому. Найбільш точним індикатором здоров'я (чи нездоров'я) економіки є фінансовий ринок. Реакція фінансового ринку на економічні події завжди більш значуща, ніж наслідки даних подій. Фінансова криза є тією точкою відліку, з якої економічна система зазнає змін. Якщо до настання фінансової кризи деякі тенденції в економіці можуть лише накопичуватися, то сама фінансова криза посилює дану тенденцію і прискорює якісні зміни. Отже, під фінансовою кризою розуміється різке погіршення стану фінансового ринку внаслідок реалізації накопичених ризиків під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, що спричиняє порушення його функціонування, зниження цінових показників, погіршення ліквідності й якості фінансових інструментів, банкрутство учасників.

Діяльність будь-якого підприємства не є лінійним, однозначно заданим процесом. У різні періоди часу стан підприємства відрізняється від стану в минулі періоди та від стану, заданого планами, стратегією тощо. Коли такі відхилення в негативному аспекті стають особливо значними, вживають термін «криза».

Поняття „криза" - одне з найбільш складних, має багато змістовних відтінків інтерпретацій та сутнісних характеристик. В сучасній літературі поняттям «криза на підприємстві» характеризують різні проблемні фактори в діяльності підприємства від простих перешкод у функціонуванні підприємства через організаційні негаразди до повного знищення підприємства.

Так, В.О.Подольська зазначає, що: криза на рівні підприємства - це форма порушення параметрів життєздатності підприємства, яка проявляє себе протягом певного періоду, характеризується закономірністю та циклічністю виникнення на різних етапах життєвого циклу підприємства, обумовлюється накопиченням протиріч у межах господарської системи та в перебігу її взаємодії з зовнішнім оточенням, має певні наслідки для можливостей його функціонування та розвитку [16, с.336].

Як правило, кризу на підприємстві найбільш часто пов'язують з його неплатоспроможністю, роботою в неприбутковій зоні або відсутністю потенціалу успіху. Найбільш характерними індикаторами кризи вважають зростання кредиторської заборгованості постачальникам, заборгованості із заробітної плати, відрахувань у бюджет, незадовільну структуру балансу з ліквідності.

Під кризою розуміють незапланований процес обмеження діяльності зі складно прогнозованими наслідками, які ставлять під загрозу весь подальший розвиток підприємства. Л. Ситник визначає кризовий стану підприємства як сукупність ситуацій, що збільшують можливість появи неплатоспроможності підприємства, її розмірів, провокують виникнення загроз із зовнішнього і внутрішнього середовища і можуть призвести до банкрутства [18]. Про кризу говорять у тому випадку, коли втрачається стабільність діяльності підприємства аж до повної його зупинки.

В. Василенко визначає три види криз:

реальна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і бракує довгострокових чинників успіху);

прихована криза (перманентні збитки «з'їдають» власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу);

потенційна криза (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності) [6].

Практика показує, що кризи неоднакові не тільки за причинами і наслідками, але й за самою своєю суттю. Різноманіття проявів криз зумовило необхідність розподілити класифікаційні ознаки на три групи:

перша група - ознаки, які характеризують етап виникнення кризи;

друга група - ознаки, які характеризують кризу на етапі протікання;

третя група - ознаки, які характеризують наслідки кризи.

За першою групою ознак, кризи класифікуються на такі (рис. 1):

Рис. 1. Класифікація криз на етапі виявлення

1. За місцем виникнення: внутрішні - виникнення та інтенсивність прояву яких здійснюється безпосередньо на конкретному підприємстві, галузі чи в межах однієї країни; зовнішні - виникнення та інтенсивність їх прояву здійснюється в зовнішньому середовищі відносно підприємства.

2. За рівнем виникнення: мікроекономічні - характерні для окремого підприємства; мезоекономічні - їхня дія проявляється на галузевому рівні; макроекономічні - кризові явища виникають на державному рівні; міжнародні - здійснюються поза межами країни, пов'язані з діяльністю окремих іноземних партнерів.

3. За причинами виникнення: випадкові - відбуваються під впливом випадкових обставин; закономірні - є результатом закономірностей, що проявляються в природі й суспільстві; циклічні - постійно повторюються.

4. За характером виникнення: стихійні - залежать від форс-мажорних обставин; штучні - створені з певною метою.

5. За сферою виникнення: екологічні; економічні; політичні фінансові; демографічні, соціальні, організаційні, психологічні, технологічні, валютні та інші.

Соціальні кризи виникають при загостренні протиріч або зіткненні інтересів різних соціальних груп чи утворень: працівників і роботодавців, профспілок і підприємців, працівників різних професій, персоналу і менеджерів та ін. Часто соціальні кризи є ніби продовженням і доповненням криз економічних, хоча можуть виникати і самі по собі, наприклад, з приводу стилю управління, невдоволення умовами праці, відношення до екологічних проблем, з патріотичних почуттів.

Особливе становище в групі соціальних криз займає політична криза. Це криза в політичному устрої суспільства, криза влади, криза реалізації інтересів різних соціальних груп, класів, в управлінні суспільством. Політичні кризи, як правило, торкаються всіх сторін розвитку суспільства і переходять у кризи економічні.

Організаційні кризи виявляються як кризи поділу й інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, як відділення адміністративних одиниць, регіонів, філій чи дочірніх фірм. В організаційному устрої будь-якої соціально-економічної системи можуть загострюватися організаційні відносини. Це виявляється в ділових конфліктах, у виникненні плутанини, безвідповідальності, складності контролю й ін., що буває при надмірному чи швидкому рості соціально-економічної системи, зміні умов її функціонування і розвитку, помилках за часткової реконструкції організації чи організаційної перестраховки, що породжує бюрократичні тенденції. Організаційна криза виявляється часто як параліч організаційної діяльності. Однією з її форм є її непомірна бюрократизація.

Психологічні кризи також часті в сучасних умовах соціально-економічного розвитку. Це кризи психологічного стану людини. Вони виявляються у вигляді стресу, що набуває масового характеру, у виникненні почуття невпевненості, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності роботою, правовою захищеністю і соціальним станом. Це кризи в соціально-психологічному кліматі суспільства, колективу чи окремої групи.

Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях. Це може бути криза технологічної несумісності виробів чи криза відторгнення нових технологічних рішень. У більш узагальненому плані такі кризи можуть виглядати кризами науково-технічного прогресу - загострення протиріч між його тенденціями, можливостями, наслідками.

В сучасних умовах велике значення має розуміння і розпізнавання кризи взаємин людини з природою. Це екологічні кризи, що виникають при зміні природних умов, викликаних діяльністю людини - виснаження ресурсів, забруднення навколишнього середовища, виникнення небезпечних технологій, нехтування вимогами законів природної рівноваги.

Демографічна криза - це сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення, які загрожують вкрай негативними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених країнах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами. Крім того, нерівномірне зростання населення в різних регіонах, яке супроводжується інтенсивним процесом перерозподілу світового населення між ними.

Економічні кризи відбивають гострі протиріччя в економічних системах. У групі економічних криз окремо можна виділити фінансові, валютні, банківські, кредитні кризи. Вони характеризують протиріччя в стані фінансової системи чи фінансових можливостях фірми. Це кризи грошового вираження економічних процесів. Також можна виділити економічні кризи, що характеризують функціонування реального сектору економіки: виробнича, споживання, сировинна, інноваційна, ліквідності, боргова, бюджетна.

За другою групою ознак, кризи класифікуються на такі (рис. 2):

Рис. 2. Класифікація криз на етапі протікання

1. За термінами протікання: короткочасні - кризи, які були вчасно виявлені і швидко подолані; затяжні - кризи некеровані, які поширюються на інші сфери і перероджуються у більш складні.

2. За складністю виявлення: явні - є очевидними, протікають помітно і легко виявляються; приховані - протікають відносно непомітно, складно виявити, є найбільш небезпечними.

3. За масштабами впливу: автономні - внутрішні кризи, які не поширюють свій вплив на інших суб'єктів господарювання і не виходять за визначені межі; масштабні - внутрішні кризи, які з часом поширюють свій негативний вплив на інших суб'єктів господарювання, галузі чи країни.

4. За можливістю управляти: керовані - кризи, які піддаються впливу і можуть бути подолані; некеровані - кризи, які виникають у межах економічного циклу розвиту, не піддаються управлінню і, як правило, можуть частково бути подолані у разі переродження чи зміни форми.

5. За можливістю виявлення розрізняють кризи латентні - не проявляються у звичайних умовах, виявляються за допомогою спеціальних досліджень; хронічні - криза має ознаки виявлення, але може проявлятись у двох стадіях: ремісії, загострення.

6. За характером протікання: легкі - м'які кризи протікають більш послідовно і безболісно, не вимагають швидких рішучих дій у відповідь, виникають у сферах здатних до саморегуляції, є керованими і передбачуваними; латентні - кризи, які характеризуються тривалим накопичення негативних явищ та їх помірним і поступовим проявом, проявляються під дією зовнішніх чинників; глибокі - кризи призводять до руйнування різних структур соціально-економічної системи, протікають складно і нерівномірно, часто акумулюють безліч протиріч, зав'язують їх у

7. За шириною захоплення: спеціалізовані (галузеві) - кризові явища, дія яких поширюється на визначену сферу; локальні - кризові явища, які охоплюють різні сфери у визначений проміжок часу, але на певній визначеній території; структурні - кризові явища, які викликають диспропорції у розвитку декількох галузей.

8. За наявністю взаємозв'язків з іншими кризами: ізольовані - діють незалежно від інших криз, що функціонують одночасно; кумулятивні - взаємодіють з іншими кризами, протікання яких співпадає у часі, посилюючи при цьому, дію одна одної.

За третьою групою ознак, кризи класифікуються на такі (рис. 3):

Рис. 3. Класифікація криз за наслідками її протікання

1. За результатами вживаних антикризових заходів: локалізована - криза, яка не розповсюджується на інші сфери внаслідок вжитих заходів; подолана - криза, дія якої припинена; перероджена - криза, яка не може бути подоланою, а набуває іншої форми, змінюється гострота впливу.

2. За характером викликаних змін у економічній системі: трансформаційна - криза, яка зумовлює проведення реформ та змін у процесах регулювання; руйнівна - криза, яка призводить до розпадання чи ліквідації економічної системи.

Варто зазначити, що криза при дослідженні може підпадати під різні класифікаційні ознаки, наведені вище, одночасно. Класифікаційні ознаки дають можливість визначити параметри кризи та можливі наслідки.

Наведені класифікації кризових явищ, значно розширюють змістовність поняття «криза», це дає можливість вчасно виявити кризові явища та розробити дієві механізми їх подолання.

Завдання 2

На основі запропонованих антикризових заходів вибрати 5-7 та запропонувати 3-5 своїх власних найбільш ефективних рішень виходу з кризового стану на рівні держави та на рівні підприємства. Обґрунтувати доцільність вибраних заходів.

На нашу думку, найбільш ефективними антикризовими заходами з переліку поданому у завданні можуть бути:

- на рівні держави: випуск високопроцентної обов'язкової позики; стимулювання підвищення заробітної плати; розвиток експорту за рахунок міжнародних договорів; збільшення відсотка обов'язкових резервних засобів, що поміщаються в Центральний банк; збільшення на грошово-кредитному ринку процентної ставки,установленої Центральним банком; заохочення конкуренції; індексація пенсій і мінімальної заробітної плати.

- на рівні підприємства: фінансування власних капіталовкладень шляхом випуску облігацій, що приносять покупцю високий відсоток; у результаті збільшення виробничих витрат намагаємося збільшити ціни на готову продукцію; ліквідуємо портфель цінних паперів; збільшуємо обсяг виробництва; запитуємо в банку кредит; намагаємося завоювати закордонні ринки.

Для подолання економічної кризи в державі потрібно:

а) дотримуватись вимог економічних законів - вартості, грошового обігу, попиту і пропозиції; ринкова економіка - це лад, в якому здійснюється вільна гра ринкових сил, що, як зауважують французи, означає надати подіям природного ходу;

б) удосконалити нормативно-правову бази, особливо в розділах про неспроможність підприємств і регулювання діяльності акціонерних товариств;

в) підвищити рівень зарплати і створити умови для зростання реальних доходів населення;

г) сформувати належний інвестиційний клімат;

д) проводити конструктивні структурні реформи;

е) розробити науково обґрунтовану промислову політику;

є) посилити роль держави у банківській системі шляхом створення державних спеціалізованих банків (земельних, інвестиційних);

ж) вжити радикальних заходів для відродження села.

з) організувати розробку, впровадження й підтримку нових програм по підготовці кризис-менеджерів, що включає відбір і навчання антикризових керуючих; визначення місії їхньої діяльності і її цілей; збагачення теорії організацій на основі узагальнення наявного практичного досвіду роботи антикризових керуючих; побудова (на основі досягненні теорії організацій) навчальних програм для конкретних кризових ситуацій.

В умовах формування позитивної динаміки окремих показників, інтенсифікація розвитку економіки держави потребує подальшого здійснення кроків стратегічного, тактичного і оперативного характеру. Дієвим підходом щодо подолання наслідків кризи є формування мотиваційного механізму розвитку виробництва, головною метою якого має бути формування, на період виходу з кризи, рівних умов вигідності, при певному пріоритеті виробництва, різних сфер діяльності в економіці. Механізм мотивації повинен створювати умови для збільшення прибутку не за рахунок збільшення його норми, а в результаті зростання обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг.

Тобто для збільшення обсягу продажів, згідно із законом попиту, має бути створена мотиваційна система зниження цін. Необхідним є формування сприятливого інвестиційного клімату та режиму пільг для вітчизняних та зарубіжних інвесторів, який би забезпечував надходження фінансових ресурсів безпосередньо у сферу виробництва. Фінансово-кредитна політика та регулювання виробничої діяльності повинні бути зорієнтовані на мінімізацію строків подолання кризових явищ за всіма напрямками. Для активізації накопичення власного капіталу підприємств, норма доходу, для запобігання її штучному завищенню, може розраховуватися не щодо собівартості товару, а щодо власного капіталу без врахування оборотних засобів, які, при наявності позитивної динаміки, мають відносно зменшуватися. Також важливим є забезпечення зростання сукупного попиту на продукцію власних виробників.

Для кращого розуміння шляхів та методів виходу вітчизняних підприємств із кризи необхідно:

- надати критичну оцінку наукових підходів до визначення суті кризового стану підприємства;

- визначити особливості управління підприємством в умовах кризи;

- виявити джерела фінансових загроз в розвитку підприємства;

- дослідити стратегічну поведінку потенціалу підприємства в кризовій стадії розвитку;

- виявити чинники які заважають підвищенню ефективності підприємства в умовах кризи.

Основними напрямками антикризового управління та підвищення ефективності вважаються постійний моніторинг фінансово-економічного стану підприємства, розробка нової управлінської, фінансової й маркетингової стратегій, скорочення постійних і змінних витрат, підвищення продуктивності праці, залучення коштів засновників, посилення мотивації персоналу.

Управління підприємством в умовах кризи має трохи інший вигляд, ніж в стабільних умовах. Його особливістю є та обставина, що опиратися треба лише на власні ресурси. Для підприємства, що бажає розвиватися навіть у несприятливих умовах, можна виділити таку послідовність дій:

1. Стратегічне планування в умовах кризи відіграє першорядну роль. В умовах динамічно змінюваного середовища воно є найважливішим чинником стійкості й розвитку підприємства. Ефективність стратегії визначається відповідними внутрішніми параметрами підприємства, його положенням на ринку й, у цілому, у зовнішньому середовищі. Виділяючи слабкі місця, слід спрямовувати всі сили на їхнє усунення.

Якщо підприємство має стійку внутрішню структуру й об'ємні запаси, але зовнішнє середовище занадто нестабільне, найбільш ефективними будуть дії з пом'якшення зовнішніх загроз на ринку шляхом диверсифікації (освоєння нових товарів і ринків) й інтеграції бізнесу.

У випадку, якщо підприємство має більше слабких сторін, ніж сильних, доцільним є або концентрація на дуже вузькому сегменті ринку, або вихід із ринку.

2. Управління компанією в умовах кризи обумовлене швидким реагуванням і здатністю прогнозувати ситуацію, швидко знаходячи ті проблеми, які необхідно вирішити. Положення справ у всіх підрозділах компанії відразу неможливо відстежити за допомогою звичайного телефону або комп'ютера. Потрібен інший інструмент - це дані про стан справ у кожному підрозділі, зведені в загальну схему й розміщені в певній послідовності. Відбиття роботи кожного підрозділу за результативністю дозволить прогнозувати ситуацію й визначити точну послідовність кроків, які при правильному виконанні усунуть проблемні місця в підрозділах і поліпшать їхню роботу. Також на рівнях підрозділів слід створювати подібну схему для моніторингу ефективності роботи кожного працівника. Це дозволить виявити несумлінних співробітників, які створюють видимість роботи, а не виробляють реальні продукти.

3. Швидкість передачі інформації, розпоряджень впливає на швидкість реагування й упровадження змін на підприємстві. Удосконалення систем комунікацій дозволить скоротити втрати робочого часу й збільшить ефективність роботи працівників підприємства. Система, при якій обмін посланнями й завданнями відбувається письмово, виключає перекручування інформації й несе підвищення рівня відповідальності за неточне або несвоєчасне виконання.

4. Формування бюджету компанії. Планування витрат і передавання повноважень із управління витратами менеджерам підрозділів дозволить значно знизити витрати компанії. Досвід закордонних підприємств дозволяє оптимізувати витрати й доходи в такий спосіб: планування здійснюється щотижня менеджерами компанії; спочатку визначається дохід, який планується одержати; виділяються джерела одержання доходу; менеджер кожного підрозділу аргументує доцільність вкладення з погляду очікуваного доходу. Створений накопичувальний фонд із коштів, отриманих підрозділом за попередні періоди, що залишився після розподілу по основних фондах основного прибутку, фінансує подальшу роботу підрозділу. Таким чином, витрати компанії не перевищують доходів.

5. Скорочення витрат на оплату праці виступає альтернативою скороченням. Слід розробити бонусні схеми для персоналу компанії й мотивувати його на зниження витрат. Це приведе до оздоровлення колективу й підвищить активність і продуктивність співробітників, що залишилися.

Упровадити нові форми розрахунків із контрагентами (векселі, бартер).

Розробити антикризові асортименти продукції, що дозволяє не тільки ефективно функціонувати в умовах зниження попиту, але й дає можливість збільшити частку компанії на ринку. Варто задуматися над чітким ранжируванням свого товару для конкретних споживчих груп і, виділивши товари, що приносять найбільший прибуток, переглянути асортименти й цінову політику компанії. Отож, криза має дві сторони: першу - небезпечну й руйнівну, а другу - спрямовану на поліпшення й зміни, коли стають явними допущені помилки й постає неминуча необхідність їх виправлення. Від прийнятих у цей момент рішень і виконуваних дій залежить, чи виживе підприємство й з якими результатами воно вийде з економічного безладдя. Спроби перечекати кризу, відклавши плани з розвитку підприємства й виправдовуючи бездіяльність несприятливими умовами - це прямий шлях до банкрутства. Емоційно прийняте рішення про закриття або замороження бізнесу в більшості випадків приведе до захоплення частки ринку конкурентами, що мають стратегічне бачення. Тому слід зрозуміти, що фінансова криза - найкращий час для розвитку підприємництва, захоплення або розширення частки ринку, який уже звільнили слабкі учасники.

Завдання 3

Необхідно провести аналіз ліквідності (визначити коефіцієнт поточної, швидкої та абсолютної ліквідності) та аналіз рентабельності (визначити коефіцієнти: рентабельності продажів, рентабельності активів, рентабельності капіталу). Зробити висновки

Рішення:

Проаналізуємо показники ліквідності балансу підприємства.

Аналіз ліквідності вказує на спроможність підприємства перетворити активи на грошові кошти швидко і без втрат ринкової вартості.

При оцінці ліквідності розраховують такі показники:

1) Коефіцієнт покриття

2) Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності) () дає загальну оцінку ліквідності активів, вказуючи на те, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Він розраховується за формулою:

та

Теоретично виправдана оцінка коефіцієнта поточної ліквідності - 0,7-0,8, світова практика допускає значення 1,0.

та

Як на початок, так і на кінець року підприємство підійшло з коефіцієнтом поточної ліквідності, який не перевищує його теоретичне значення, тобто за рахунок мобілізації оборотних коштів підприємство може погашати зобов`язань в декілька разів більше, ніж було фактичних зобов`язань на початок та кінець року відповідно, що негативно впливало на фінансовий стан підприємства, адже не витримувались загально прийняті пропорцій між високоліквідними та ліквідними засобами.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (так званий коефіцієнт «лакмус») (), на відміну від коефіцієнта покриття, вказує на якість використання оборотних активів. Він розраховується за формулою:

Бажано, щоб коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнював одиниці, задовольняє його значення 0,8 - 0,9.

В досліджуваному періоді коефіцієнт швидкої ліквідності не перевищував нормативне значення, тобто підприємство мало можливість своєчасно погашати поточні зобов`язання. В той же час значення коефіцієнту суттєво відрізнялось від одиниці, тому у підприємства були зайві оборотні кошти.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності () показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашеною негайно. Цей показник найточніше відтворює мобільність грошових коштів підприємства. Він розраховується за формулою:

та

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2 - 0,3.

та

Коефіцієнт абсолютної ліквідності в базовому та звітному роках був значно вищим від його теоретичного значення. Тому підприємство мало можливість негайно погасити короткострокові зобов'язання, що оцінювалось позитивно.

Таким чином, в досліджуваному періоді на звітну дату, мобілізувавши всі оборотні кошти, підприємство мало можливість погашати поточні зобов'язання за кредитами та розрахунками.

Проаналізуємо рівень рентабельності діяльності підприємства.

Показник рентабельності продажів () характеризує, який прибуток з однієї гривні продажів отримує підприємство. Він розраховується за формулою:

 та

та

Підприємство з кожної гривні реалізованої продукції отримало прибутку в базовому році 51 копійку, в звітному році - 24 копійок. Отже, відбулось зменшення рентабельності продажів, що оцінювалося негативно і свідчило про погіршення просування продукції підприємства на товарні ринки.

Показник рентабельності активів () характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує наявні активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Він обчислюється за формулою:

,

В досліджуваному періоді рентабельність активів була помірною, адже кожна гривня, вкладена в активи підприємства, приносила прибутку 11 копійок, що оцінювалося позитивно і свідчило про прибутковість підприємства.

Показник рентабельності капіталу () характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу. Він визначається як співвідношення чистого прибутку та середньорічної вартості власного капіталу і розраховується за формулою:

, ,



Рівень рентабельності власного капіталу на підприємстві був помірний і свідчив про підвищення ефективності діяльності підприємства.

Таким чином, проаналізовані показники рентабельності засвідчили, що в досліджуваному періоді підприємство працювало ефективно, забезпечувало отримання прибутків та нарощувало виробництво.

Завдання 4

Провести діагностику банкрутства за моделлю Тафлера. Зробити висновки.

Рішення:

Прогнозна модель Таффлера.

Типова модель для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах, має вигляд:

,

де - операційний прибуток / короткострокові зобов'язання;

- оборотні активи / сума зобов'язань;

- короткострокові зобов'язання / сума активів;

- виручка / сума активів.

Якщо величина Z-рахунку більше 0,3, це свідчить, що у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо менше 0,2, то банкрутство більш, ніж ймовірно.

Розрахуємо значення аргументів формули, що описує модель Таффлера

,

,

,

,

Звідси

Оскільки величина Z-рахунку значно більше 0,3 і в базовому, і в звітному році, то у фірми довгострокові перспективи розвитку стабільні.

Список використаних джерел

1.Багацька К. В. Фінансовий механізм санації підприємства: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / К. В. Багацька. - Запоріжжя, 2005. - 215 с.

2.Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління: Монографія / Клебанова Т.С., Бондар О.М., Мозенков О.В., Раєвнєва О.В., Дубровіна Н.А., Милов О.В., Полякова О.Ю., Гур'янова Л.С., Стрижиченко К.А., Байцим В.Ф. - Х.: ІНЖЕК, 2003. - 271 с.

3.Благодєтелєва-Вовк С.Л. Управління фінансовою санацією підприємств: навч. посібник / Благодєтелєва-Вовк С.Л. - К.: Ніка-Центр, 2006. - 248 с.

4.Вайн С. Глобальный финансовый кризис. Механизмы развития и стратегии выживания. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. - 180 c.

5.Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. - К.: ЦУЛ, 2003. - 503 с.

6.Гальчинський А.С. Криза і цикли світового розвитку / Гальчинський А.С. - К. : «АДЕФ - Україна», 2009. - 392 с.

7.Гудзь Т.П. Система раннього виявлення та подолання фінансової кризи підприємств: Монографія. - Полтава, 2007. - 166 с.

8.Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. С. Ф. Покропивного. - Вид. 2ге, перероб. та доп. - К. : КНЕУ, 2004. - 528 с.

9.Карпунь І.Н. Антикризові заходи на підприємстві: управління, стратегія, цілі та завдання: монографія / Карпунь І.Н. - Львів: «Магнолія-2006», 2008. - 440 с.

10.Карпунь І.Н. Фінансова санація та банкрутство підприємств (в модулях): навч. посібник / Карпунь І.Н. -Львів: «Магнолія-2006», 2008. - 432 с.

11.Кемарська Л. Г. Моделювання плану санації / Л. Г. Кемарська // Вісник Хмельницького національного університету. - 2007. - № 1. - С. 161-170.

12.Кован С. Е. Теория антикризисного управления предприятием : [учебное пособие] / С. Е. Кован, Л. П. Мокрова, А. Н. Ряховская ; под ред. М. А. Федотовой, А. Н. Ряховской.- М. : КНОРУС, 2009.- 160 с.

13.Колісник М.К. Антикризове управління виробничо-господарськими структурами у машинобудуванні: Монографія. - Л.: Нац. унт «Львів. політехніка», 2009. - 206 с.

14.Масенко Б. П. Антикризове управління: навч. посіб. / Б. П. Масенко, Т. М. Афонченкова. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2005. - 264 с.

15.Подольська В.О. Фінансовий аналіз : [навч. посібник] / Подольська В.О. - К. : Центр навчальної літератури, 2007. - 488 с.

16.Румянцева Е.Е. Новая экономическая энциклопедия. 2е изд. - М: ИНФРАМ, 2006. - 810 с.

17.Ситник Л.С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством: Автореф. дис... дра екон. наук: 08.02.03. - Донецьк: НАН України. Ін-т економіки пром-сті, 2002. - 20 с.

18.Словарь иностранных слов. - 11-е изд., стереотип. - М.: Русский язык, 2008. - 608 с.

19.Терещенко О.О. Антикризовий фінансовий менеджмент - вимога «нової економіки» // Ринок цінних паперів України. - 2004.- №9-10. - С. 25-32.

20.Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник / Терещенко О.О. - К.: КНЕУ, 2004. - 412 с.

21.Управління підприємствами: сучасні тенденції розвитку: Монографія / Гончарова Н.П., Федонін О.С., Швиданенко Г.О., Мендрул О.Г., Павленко І.А. - К., 2006. - 288 с.

22.Фінанси підприємств: підручник / за заг. ред. А. М. Поддєрьогіна. - 4те вид., перероб. та доп. - К. : КНЕУ, 2004. - 584 с.

23.Хрестоматия по экономической теории / Сост. Е.Ф. Борисов. - М.: Юристu, 2000. - С. 509.

24.Чернявский А.Д. Антикризисное управление : [учеб. Пособие] / Чернявский А.Д. - К. : МАУП, 2000. - 204 с.

25.Янковский Н.А., Макогон Ю.В., Рябчин А.М. Инновационные и классические теории катастроф и экономических кризисов: Монография / Под ред. Ю.В. Макогона. - Донецк: ДонНУ, 2009. - 331 с.

Додаток

криза економічний рентабельність ліквідність

Таблиця. Вихідні дані для розрахункової роботи

Показники	Значення показників,тис. грн.
	На початок періоду	На кінець періоду
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	9000	7000
Податок на додану вартість	9000:120х20= 1500	7000:120х20= 1167
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів,робіт,послуг)	9000-1500= 7500	7000-1167= 5833
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	5000	4000
Інші операційні доходи	2200	-
Адміністративні витрати	480	640
Витрати на збут	240	320
Інші операційні витрати	54	69
Інші фінансові доходи	0,77	0,9
Запаси - виробничі запаси - незавершене виробництво - готова продукція - товари	3000 600 150 55	4500 780 320 45
Дебіторська заборгованість за рахунками - за бюджетом - за виданими авансами	1000 -	1200 50
Грошові кошти та їх еквіваленти - в національній валюті - в іноземній валюті	250 130	350 -
Необоротні активи	9500	7800
Власний капітал підприємства	5500	4800
Довгострокові зобов'язання	6500	6500
Короткострокові зобов'язання	400	500

Размещено на Allbest.ru