Санація підприємства. Діагностика неплатоспроможності підприємства і банкрутства

21

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Завдання 1

Завдання 2

Завдання 3

Завдання 4

Завдання 5

Список використаної літератури

Додаток

Завдання 1

Санація підприємства. Класифікація санаційних заходів, їх характеристика

І в зарубіжній, і у вітчизняній практиці функціонування і розвитку економіки завжди існують ситуації фінансової стабільності, процвітання чи неспроможності суб'єктів підприємницької діяльності. А це означає, що в ринкових економіках застосовують механізми виведення з господарського обороту компаній, які неефективно діють; реабілітації й відновлення їх платоспроможності; захисту прав кредиторів та інтересів боржників. Тобто існують загальні норми і правила регулювання й упровадження заходів банкрутства, санації та ліквідації підприємств.

Індивідуальність кожного суб'єкта господарювання та характерні риси його функціонування на ринку товарів і послуг зумовлюють розмаїття форм та методів проведення фінансового оздоровлення (санації) й здійснення управлінського впливу для відновлення платоспроможності.

Короткостроковою задачею санації має бути відновлення платоспроможності підприємства-боржника, що буде характеризувати його здатність вчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями, які випливають із торговельних, кредитних чи інших операцій грошового характеру. Досягнення цієї мети означатиме розв'язання проблеми боргів. Подальшими кроками буде досягнуто прибутковість та конкурентоспроможність в довгостроковому періоді.

До учасників процедури санації дослідники відносять власника майна, кредиторів, сторонніх осіб або зовнішніх суб'єктів. Хід проведення санації в значній мірі залежить також від керуючого санацією, на її ефективність можуть вплинути трудовий колектив, партнери підприємства, органи державної влади (в тому числі через законодавчі та нормативні акти). Необхідною умовою успішного проведення санації є зацікавленість та сприяння її проведенню всіма учасниками процедури, що зумовлює доцільність акцентування уваги у визначенні санації на участі всіх зацікавлених сторін.

Отже, санація - це система послідовних, взаємопов'язаних заходів з оздоровлення підприємства-боржника, що здійснюються для відновлення його платоспроможності, досягнення прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді за участю всіх зацікавлених сторін.

Слід відмітити, що дана категорія має економіко-правовий характер. Санація тісно пов'язана з такими економічними категоріями як антикризове управління, неспроможність, банкрутство, однак має відмінні характеристики. Санація підприємства відрізняється від антикризового управління, оскільки може передбачати і зміну власника, і ініціацію деяких кризових ситуацій для відновлення його платоспроможності та досягнення конкурентоспроможності в довгостроковому періоді. Санація, яка є однією з процедур справи про банкрутство, виступає як альтернатива визнання боржника банкрутом і запровадження ліквідаційної процедури та направлена на подолання неспроможності підприємства.

До системи санаційних заходів відносяться заходи організаційно-правового, виробничо-технічного, фінансово-економічного та соціального характеру (табл. 1).

Таблиця 1

Система санаційних заходів

Тип заходу	Характеристика заходу
Організаційно-правовий	Звільнення від об'єктів соціальної сфери
	Реорганізація підприємства
	Продаж частини майна боржника
	Надання в оренду частини основних фондів боржника
	Продаж підприємства (бізнесу) боржника
Виробничо-технічний	Модернізація та оновлення виробничих фондів
	Поліпшення якості виробничого пронесу
	Перепрофілювання
	Закриття нерентабельних виробництв
	Оптимізація запасів
Соціальний	Звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації, та надання їм соціальних гарантій
	Зміна керівництва, залучення нових висококваліфікованих кадрів
Фінансово-економічний	Мирова угода (відстрочка, розстрочка, списання боргу)
	Укладення форвардних контрактів на постачання продукції
	Стягнення, рефінансування дебіторської заборгованості
	Залучення додаткових кредитів для погашення боргу та реалізації плану санації
	Пролонгування погашення раніше одержаних позичок
	Виконання зобов'язань боржника власником або третіми особами
	Залучення інвестора з переведенням на нього частини боргу боржника
	Участь держави (державне фінансування, державні кредити, субсидії, податкові пільги)

Теоретичне та законодавче обґрунтування необхідності застосування тих чи інших заходів фінансового оздоровлення має підкріплюватися відповідним механізмом їх запровадження.

Особливості санації суб'єктів економіки можна згрупувати за різними ознаками, зокрема так:

галузеві;

територіальні (регіональні);

функціональні;

організаційно-правові;

форми прояву ключових етапів (складових) упровадження процедур банкрутства, санації, ліквідації.

Крім такого узагальненого теоретичного підходу до класифікації характерних рис заходів фінансового оздоровлення на підприємствах, у різних державах і регіонах світу можуть використовувати і законодавчу фіксацію особливостей оздоровлення чи ліквідації певних груп суб'єктів економіки.

Зокрема, в Україні в законодавчому порядку виділено особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів господарювання:

- підприємств, що утворюють міста;

- особливо небезпечних виробничих установ;

- сільськогосподарських підприємств;

- страховиків;

- професійних учасників ринку цінних паперів;

- емітента чи тримача іпотечних сертифікатів, керівника фонду фінансування будівництва чи фонду операцій із нерухомістю.

Галузеві особливості фінансової санації зумовлені індивідуальними ознаками елементів продуктивних сил, технологічними особливостями виробництв і цілих галузей господарства в регіоні. Прикладом найбільш укрупненого розподілу за галузевою ознакою є критерій «фінансове - нефінансове підприємство». Так, заходи із санації металургійного комбінату відрізнятимуться від аналогічних акцій для сільськогосподарської виробничої установи, оскільки принципово відмінними є властивості предмета праці, вхідних і вихідних потоків підприємств цих галузей.

Для аналізу галузевих особливостей необхідні дані, систематизовані за галузевою ознакою. Крім того, кожен суб'єкт господарювання має індивідуальні техніко-економічні, технологічні, організаційні й інші характеристики, які слід ураховувати, розробляючи план фінансової санації.

Згідно з українським законодавством, за такою ознакою виокремлено галузеві особливості, які запроваджують стосовно:

- особливо небезпечних виробничих установ;

- сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств;

- страхових компаній;

- професійних учасників ринку цінних паперів.

До того ж, у вітчизняній практиці розроблено й упроваджено моделі діагностування фінансового стану і банкрутства підприємств, згрупованих за галузями економіки. А це означає, що особливості впровадження процедур банкрутства, санації, ліквідації також можна поділити за сферами: сільське господарство; харчова промисловість; інші галузі обробної промисловості (текстильна, переробки деревини, хімічна тощо); видобувна промисловість, металургія, машинобудування, виробництво електроенергії, газу, води; будівництво; оптова та роздрібна торгівля; транспорт; інші види діяльності.

Територіальні (регіональні) особливості зумовлені специфікою відносин суб'єктів економіки на певній території країни. Яскравим прикладом регіональних відмінностей процедур фінансового оздоровлення є два підходи до банкрутства і санації: європейський та американський. Європейський зорієнтований насамперед на захист кредиторів, тобто стандартною є процедура ліквідації компанії-банкрута і розрахунків із кредиторами. Американський підхід спрямований, у першу чергу, на збереження і захист інтересів підприємства-боржника як господарської одиниці, що функціонує, та потенційного платника податків, на другий план відходять питання захисту й розрахунків із кредиторами.

Під час виявлення територіальних (регіональних) особливостей важливим елементом є макроекономічні наслідки зупинки виробництва, перепрофілювання підприємства, скорочення робочих місць тощо для території (регіону), а також для держави.

Наприклад, економічна стагнація в західних областях України спричинює відплив робочої сили до європейських держав, а у східних регіонах постала проблема реорганізації та ліквідації вугледобувних шахт через загострення соціальної напруженості.

Водночас висока інвестиційна привабливість регіону може бути каталізатором економічних трансформацій і пов'язаних з ними процесів реорганізації та банкрутства окремих суб'єктів господарювання. Приплив інвестицій у регіон багато в чому полегшує прийняття рішень щодо перепрофілювання, реструктуризації діючих виробничих установ. Відповідно, спрощується практична реалізація процедур банкрутства та санації, скорочується час на їх проведення.

Згідно з українським законодавством, за такою ознакою виокремлено територіальні особливості, які запроваджуються стосовно: містоутворювальних і особливо небезпечних виробничих установ; сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.

Функціональні особливості підприємства-банкрута визначені його роллю та місцем на ринках товарів і послуг. У вітчизняному законодавстві виокремлено дві групи підприємств-банкрутів із функціональними особливостями: містоутворювальні виробничі установи регіону; особливо небезпечні підприємства регіону.

Містоутворювальними підприємствами є юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їхніх сімей становить не менше ніж половину чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа, а також виробничі установи, кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.

Особливо небезпечними визнано підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної та інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України. Припинення діяльності таких установ потребує проведення спеціальних заходів із запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу. Фінансова санація особливо небезпечного підприємства передбачає:

- включення до плану фінансового оздоровлення заходів із підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу;

- продаж майна боржника лише у вигляді цілісного комплексу нерухомості та транспорту шляхом проведення конкурсу в порядку, встановленому законодавством із питань приватизації та банкрутства підприємств, і заборона реалізації майна на аукціоні;

- зміна послідовності задоволення вимог кредиторів, а саме: у третю чергу також задовольняють вимоги щодо відшкодування витрат на заходи із запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Організаційно-правові особливості - це сукупність методів або дій, які застосовують органи влади й управління під час процедури банкрутства і санації до окремих категорій боржників, зокрема якщо це: юридична особа; фізична особа-підприємець; фізична особа; боржник відсутній;боржник сам собі санатор або ліквідатор.

В українському законодавстві за такою ознакою виокремлено санацію щодо відсутнього боржника, щодо боржника - громадянина-підприємця, щодо боржника, фінансове оздоровлення якого проводить його керівник або ліквідацію якого здійснює його власник.

Особливості форм прояву ключових етапів (складових) упровадження процедур банкрутства, санації, ліквідації

Відмінності під час упровадження заходів фінансового оздоровлення (санації) на підприємствах можуть також бути зумовлені різними формами прояву етапів (складових) процедур банкрутства, санації, ліквідації. До таких основних складових можна віднести: потенційні джерела кризи; внутрішні джерела фінансування санації; зовнішні джерела фінансового оздоровлення, в тому числі форми і методи державної підтримки; можливості та особливості реорганізації підприємств.

У цілому можна підсумувати, що характерні риси для виділення особливостей заходів фінансового оздоровлення (санації) суб'єктів економіки визначаються:

1) з економічної точки зору. Йдеться про виявлення характерних ознак за галузевими, територіальними, функціональними, організаційно-правовими особливостями, а також за формою прояву ключових етапів (складових) впровадження процедур «банкрутство-санація-ліквідація», зокрема таких, як: джерела неплатоспроможності, внутрішні та зовнішні можливості фінансування санації, реорганізація й ліквідація.

2) з правової точки зору. Передбачає фіксацію окремих підприємств чи груп підприємств за однією ознакою або ж комбінацією кількох.

В умовах фінансової кризи проведення санації підприємства займає вагоме місце в забезпеченні його ефективного функціонування та підвищенні прибутковості.

Завдання 2

Визначити коефіцієнти валового доходу, операційного прибутку, чистого прибутку. Коефіцієнт витрат на одну гривну реалізованої продукції та коефіцієнт адміністративно-збутових витрат на одну гривну реалізованої продукції. Зробити висновки.

Рішення:

Проаналізуємо стан отримання доходів та прибутків на підприємстві.

Коефіцієнт валового доходу (),

та

та

Коефіцієнт операційного прибутку (),

чи

чи

Коефіцієнт чистого прибутку ()

чи

Візьмемо ставку податку на прибуток від звичайної діяльності 23,0%, тоді величина податку на прибуток від звичайної діяльності становитиме

чи

Звідси

чи

Показники оцінювання отримання доходів та прибутку

Показники	Величина	Зміни (+ збільшення, - зниження)
	на початок року	на кінець року
Коефіцієнт валового доходу	0,65	0,63	-0,02
Коефіцієнт операційного прибутку	0,70	0,64	-0,06
Коефіцієнт чистого прибутку	0,54	0,50	-0,04

Аналіз показників отриманих підприємством доходів та прибутків засвідчив, що за досліджуваний період валовий прибуток підприємства збільшився з 11100 тис. грн. до 12000 тис. грн., або на 900 тис. грн., темпи зростання показника склали 108,1%, що свідчило про підвищення ефективності виробничого процесу на підприємстві. Коефіцієнт валового доходу незначно знизився, в абсолютних величинах на 0,02. Отже, частка витрат виробництва в валових доходах підприємства збільшилась, що оцінювалось негативно і свідчило про зниження ефективності виробництва.

В досліджуваний період коефіцієнт операційного прибутку показував від`ємну динаміку до зменшення з 0,70 до 0,64 або на 0,06, що оцінювалось негативно, хоча величина операційного прибутку збільшилась з 11914,0 тис. грн. до 12226,0 тис. грн., або на 312 тис. грн., до того ж його частка в сукупних доходах (виручці) підприємства дещо знизилась. Позитивним було те, що збільшення операційного прибутку відбулось як за рахунок збільшення валового прибутку, так і інших операційних доходів та зменшення інших операційних витрат, а негативним - відмічалося стрімке зростання в звітному періоді в порівнянні з базовим адміністративних витрат та витрат на збут.

За період аналізу коефіцієнт чистого прибутку дещо знизився з 0,54 до 0,50 або на 0,04. Отже, збільшення суми плати податку на прибуток підприємства зменшувало чистий прибуток, однак не вплинуло на загальну тенденцію збільшення рівня прибутку підприємства, що оцінювалось позитивно.

Таким чином, аналіз коефіцієнтів валового доходу, операційного прибутку, чистого прибутку засвідчив, що за досліджуваний період відбулось покращення фінансово-економічного стану підприємства.

Проаналізуємо стан здійснених витрат діяльності на підприємстві.

Коефіцієнт витрат на 1 грн. реалізованої продукції ()

чи

чи

Коефіцієнт адміністративно-збутових витрат на 1 грн. реалізованої продукції (),



чи

чи

Коефіцієнт фінансових витрат на 1 грн. реалізованої продукції (),

та

та

Показники оцінювання здійснених витрат

Показники	Величина	Зміни (+ збільшення, - зниження)
	на початок року	на кінець року
Коефіцієнт витрат на 1 грн. реалізованої продукції	0,35	0,37	0,02
Коефіцієнт адміністративно-збутових витрат на 1 грн. реалізованої продукції	0,03	0,04	0,01
Коефіцієнт фінансових витрат на 1 грн. реалізованої продукції	0,0	0,0	0,0

Аналіз показників здійснених витрат засвідчив, що за досліджуваний період витрати віднесені на витрати виробництва дещо збільшились. Якщо в базовому році 1 грн. з виручки реалізованої продукції співвідносилось 35 копійок собівартості реалізованої продукції, то в звітному році співвідношення склало 1 грн. до 37 копійок, тобто відносне збільшення витрат склало 2 копійки. До того ж, темпи зростання виручки від реалізації продукції 111,8% були більш помірними, ніж собівартості - 118,6%, або на 6,8%, що оцінювалось негативно, так як ефективність виробничого процесу зменшувалась.

В досліджуваний період відбулось збільшення адміністративно-збутових витрат, про що свідчили показники коефіцієнтів адміністративно-збутових витрат на 1 грн. реалізованої продукції. Так за період аналізу збільшення коефіцієнту склало 0,01 з 0,03 в базовому періоді до 0,04 в звітному. Отже, за звітний період в кожній 1 грн. виручки адміністративно-збутові витрати збільшились на 1 копійку. Таке збільшення цих витрат слід вважати прийнятним явищем, адже відбулось зростання виручки від реалізації продукції.

За період аналізу підприємство не здійснювало фінансові витрати, тому коефіцієнти фінансових витрат на 1 грн. реалізованої продукції в базовому році та звітному році дорівнювали нулю. Отже, у підприємства не було в достатній кількості вільних оборотних коштів для здійснення фінансових інвестицій, тобто втрачалося додаткове джерело можливих доходів підприємства.

Таким чином, коефіцієнтний аналіз витрат на одну гривну реалізованої продукції та адміністративно-збутових витрат на одну гривну реалізованої продукції засвідчив, що в досліджуваний період, незважаючи на зростання витрат, відбулось покращення фінансово-економічного стану підприємства, так як зростання витрат мало об`єктивний характер, пов`язаний зі зростанням обсягів виробництва і відповідного зростання доходу від реалізації продукції.

санація неплатоспроможність банкрутство

Завдання 3

Провести діагностику неплатоспроможності підприємства за трьома коефіцієнтами:

Коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом, коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Зробити висновки

Рішення:

Коефіцієнт покриття

;;(підприємство виконує зобов'язання)

та

За коефіцієнтом покриття підприємство виконувало зобов'язання і мало можливість нарощувати свої поточні зобов`язання.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами

де А₂₆₀ - оборотні активи;

П₆₂₀ - поточні зобов'язання ;

<0,1= 0,6-0,8

Якщо коефіцієнти покриття і забезпеченості власними оборотними коштами менше нормативного значення, то розраховуємо коефіцієнт відновлення платоспроможності, якщо більше нормативного, то навпаки розраховуємо коефіцієнт втрати платоспроможності.

та

За коефіцієнтом забезпеченості власними оборотними коштами підприємство платоспроможне за своїми поточними зобов`язаннями. Тому розраховуємо коефіцієнт втрати платоспроможності.

Коефіцієнт втрати платоспроможності розраховується за наступною формулою:

де - коефіцієнт втрати платоспроможності;

- фактичне значення поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду;

Т - звітний період у місяцях;

3 - звітний період в місяцях.

Коефіцієнт втрати платоспроможності більше 1 свідчить про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність. Коефіцієнт втрати платоспроможності менше 1 свідчить про те, що підприємство в найближчий 3 місяці може втратити платоспроможність.

Коефіцієнт втрати платоспроможності більше 1, що свідчило про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність.

Таким чином, аналіз розрахованих показників засвідчив відсутність ознак неплатоспроможності підприємства.

Завдання 4

Провести діагностику банкрутства за R-моделлю прогнозу ризику банкрутства. Зробити висновки

Рішення:

R-модель прогнозу ризику банкрутства.

де - оборотний капітал / актив;

- чистий прибуток / власний капітал;

- виручка від реалізації / актив;

- чистий прибуток / інтегральні витрати.

Загальна оцінка імовірності банкрутства підприємства

Значення R (коефіцієнту імовірності банкрутства)	Імовірність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90-100)
0-0,18	Висока(60-80)
0,18-0,32	Середня (35-50)
0,32-0,42	Низька (15-20)
Більше 0,42	Мінімальна (до 10)

Розрахуємо значення аргументів формули, що описує R-модель прогнозу ризику банкрутства

,

,

,



Відповідно до проведених розрахунків величина коефіцієнту імовірності банкрутства в базовому році дорівнювала R = 4,2, тому ймовірність банкрутства підприємства була мінімальною, в звітному році - R = 5,0, тому ймовірність банкрутства підприємства була мінімальною.

Завдання 5

Провести діагностику банкрутства за моделлю Терещенка. Зробити висновки

Рішення:

Модель Терещенка

,

де - кошти / зобов'язання;

- валюта балансу / зобов'язання;

- прибуток / валюта балансу;

- прибуток / виручка від реалізації;

- виробничі запаси / виручка від реалізації;

- оборотні активи / активи;

Z > 2 - не загрожує банкрутство;

1 < Z < 2 - порушення фінансового стану;

0 < Z < 1- існує загроза;

Z < 0 - підприємство майже збанкрутувало.

Розрахуємо значення аргументів формули, що описує модель Терещенка

,

,

,

,

,

,

Відповідно до проведених розрахунків величина Z-рахунок дорівнював

Отже, в базовому році Z-рахунок дорівнював Z = 10,3 тому підприємству банкрутство не загрожувало, в звітному році - Z = 10,3, тому підприємству банкрутство не загрожувало.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=234312 . - Назва з екрана.

2. Багацька К.В. Фінансовий механізм санації підприємства: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / К.В. Багацька. - Запоріжжя, 2005. - 215 с.

3. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз : теорія та практика : [навч. посіб.] / О. Я. Базілінська. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 328 с.

4. Благодєтелєва-Вовк С.Л. Управління фінансовою санацією підприємств: навч. посібник / Благодєтелєва-Вовк С.Л. - К.: Ніка-Центр, 2006. - 248 с.

5. Возний С.В., Тюріна Н.М. Сутнісна характеристика кризи підприємств та причини їх виникнення // Наука й економіка. - 2007. - № 3 (7). - С. 66-69.

6. Гальчинський А.С. Криза і цикли світового розвитку / Гальчинський А.С. - К. : «АДЕФ - Україна», 2009. - 392 с.

7. Зятковський І.В. Фінансове оздоровлення підприємств: теорія і практика: Монографія. - Тернопіль: Економічна думка. - 2003. - 344 с.

8. Іванюта С.М. Антикризове управління: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 288 с.

9. Карпунь І.Н. Фінансова санація та банкрутство підприємств (в модулях): навч. посібник / Карпунь І.Н. -Львів: “Магнолія-2006”, 2008. - 432 с.

10. Колісник М.К. Антикризове управління виробничо-господарськими структурами у машинобудуванні: Монографія. - Л.: Нац. унт «Львів. політехніка», 2009. - 206 с.

11. Масенко Б.П. Антикризове управління: навч. посіб. / Б. П. Масенко, Т. М. Афонченкова. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2005. - 264 с.

12. Подольська В.О. Фінансовий аналіз : [навч. посібник] / Подольська В.О. - К. : Центр навчальної літератури, 2007. - 488 с.

13. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник / Терещенко О.О. - К.: КНЕУ, 2004. - 412 с.

14. Фінанси підприємства: Підручник / Л.О. Лігоненко, Н.М. Гуляєва, Н.А. Гриню та ін. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 491 с.

15. Хрестоматия по экономической теории / Сост. Е.Ф. Борисов. - М.: Юристъ, 2000. - С. 509.

16. Чернявский А.Д. Антикризисное управление : [учеб. Пособие] / Чернявский А.Д. - К. : МАУП, 2000. - 204 с.

17. Штангерт А.М. Антикризове управління підприємством: Підручник. - Львів: Українська академія друкарства, 2008. - 396 с.

18. Янковский Н.А., Макогон Ю.В., Рябчин А.М. Инновационные и классические теории катастроф и экономических кризисов: Монография / Под ред. Ю.В. Макогона. - Донецк: ДонНУ, 2009. - 331 с.

Додаток А

Вихідні дані для розрахункової роботи

Показники	Значення показників,тис. грн.
	На початок періоду	На кінець періоду
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	17000	19000
Податок на додану вартість	26000:120х20=4333	37000:120х20=6167
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів,робіт,послуг)	26000-4333=21667	37000-6167=30833
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	5900	7000
Інші операційні доходи	1500	1000
Адміністративні витрати	392	480
Витрати на збут	196	240
Інші операційні витрати	98	54
Інші фінансові доходи	0,5	0,23
Запаси - виробничі запаси - незавершене виробництво - готова продукція - товари	2000 500 110 75	2500 600 320 45
Дебіторська заборгованість за рахунками - за бюджетом - за виданими авансами	900 50	950 60
Грошові кошти та їх еквіваленти - в національній валюті - в іноземній валюті	230 150	250 60
Необоротні активи	8450	9800
Власний капітал підприємства	6600	5600
Довгострокові зобов'язання	8500	7800
Короткострокові зобов'язання	500	540

Размещено на Allbest.ru