Перспективи розвитку системи оподаткування діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з курсу "Податкова система"

на тему: "Перспективи розвитку системи оподаткування діяльності суб'єктів малого підприємництва в Україні"

Львів 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Сутність загальної системи оподаткування діяльності малого підприємництва та проблеми її застосування

2. Механізм спрощеного оподаткування та перспективи його розвитку

3. Удосконалення системи оподаткування діяльності малих підприємств в Україні

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Одним із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектору економіки.

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним із способів підвищення економічного розвитку країни.

Малий бізнес відіграє значну роль в економіці Україні, оскільки його розвиток впливає на економічне зростання, стимулює прискорення науково технічного прогресу, сприяє наповнення ринку товарами необхідної якості та забезпечує зайнятість вивільнених працівників.

Актуальність теми. Об'єктивна необхідність стимулювання підприємницької діяльності продиктована системою перебудови економіки України, її соціальною орієнтацією. Мале підприємництво стало масовим явищем, яке впливає на всі сторони суспільного життя завдяки своїй спроможності чітко відчувати ринкову кон'юнктуру, сприймати новітні технології, швидко реагувати на зміни суспільних потреб.

Основні дослідники та їх результати. Проблеми, пов'язані із особливостями оподаткування суб'єктів малого бізнесу, мали місце в наукових працях таких вітчизняних вчених, як М.Азаров, Д.Вишнівський, А.Єлисєєв, А.Крисоватий, С.Лондар, І.Луніна, А.Соколовський, С.Бондар, Н.Ущалівський, В.Шпільова. Зазначені науковці зробили значний внесок у вирішенні питань, пов'язаних із механізмом вдосконаленням механізму обчислення, нарахування, сплати, подання звітності зі сплати єдиного податку. Проте необхідно констатувати, що деякі теоретичні та практичні аспекти залишилися недостатньо вирішеними, що й обумовило вибір теми дослідження.

Метою роботи є дослідження основ механізму оподаткування суб'єктів малого бізнесу, проаналізувавши нормативно правові та законодавчі акти, що регулюють систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Крім того, оцінити роль і значення системи оподаткування суб'єктів малого бізнесу в фіскальній політиці держави.

Основними завданнями дослідження є:

§ з'ясувати сутність загальної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва;

§ визначити основні проблеми застосування системи оподаткування малих підприємств;

§ дослідити механізм спрощеного оподаткування та перспективи його розвитку;

§ визначити шляхи вдосконалення системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Для даного дослідження використовувались законодавчо-нормативні та інструктивно-методичні матеріали міністерств та відомств України з питань оподаткування, спеціальна наукова та фахова література з даної проблематики; праці вітчизняних науковців.

1. Сутність загальної системи оподаткування діяльності малого підприємництва та проблеми її застосування

Малий бізнес - невід'ємна складова високорозвиненої ринкової економіки, атрибут сучасної моделі ринкового господарства, яка надає економіці гнучкості, мобілізує солідні фінансові та виробничі ресурси, створює сприятливе середовище для конкуренції.

Мале підприємництво - це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Мале підприємництво здійснюється створенням розгалуженої системи малих підприємств. Малі підприємства - організаційно-економічний вид підприємств, які згідно зі ст.. 63 Господарського кодексу України кваліфікуються за показником чисельності зайнятих працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за звітний (фінансовий) рік [8,27].

Малими визначаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізованої продукції за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні [3].

Найбільшою перевагою малих підприємств порівняно із середніми і великими є те, що вони мобільніші до змін в економіці, здатні швидко реагувати на вимоги ринку та оперативно освоювати випуск нових видів продукції.

Становище вітчизняного малого та середнього підприємництва є досить складним, а тому потребує якнайшвидшого вирішення існуючих проблем, які пов'язані перш за все з недосконалою системою оподаткування, нестачею фінансово-кредитних ресурсів, адміністративними утисками та іншими негативними процесами реформування в країні. Мале підприємництво як найуразливіший сектор економіки, не отримує належної підтримки та захисту зі сторони держави. Внаслідок наявних труднощів спостерігається зниження зацікавленості підприємців працювати у прозорих умовах, що призводить до зростання частки тіньового сектору та фіскальних втрат бюджету, зниження інвестиційної активності, сповільнення інноваційного розвитку тощо [9,73].

Отже, на даний момент в Україні спостерігаються такі процеси розвитку малого підприємництва, що наведені таблиці 1 розвитку малого бізнесу в Україні.

Таблиця 1.1 Основні показники розвитку малих підприємств в Україні

Основні показники	2007	2008	2009	2010
Частка кількості малих підприємств у загальній кількості підприємств, %	102	98	95	92,5
Кількість підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	76	72	75	63
Частка прибутку від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств до загального обсягу прибутку, %	14,0	16,5	22,9	23,4
Частка збитків від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств до загального обсягу збитків, %	42,2	37,6	29,0	30,8
Частка підприємств, що одержали збитки, до загальної кількості малих підприємств, %	32,8	37,3	39,9	41,4

З таблиці видно, що частка малих підприємств у загальній кількості та у розрахунку на 10 тис. осіб мають тенденцію до зменшення. Якщо взяти показники 2009 та 2010 років по кількості підприємств на 10 тис. осіб, то бачимо, що показник 2010 року зменшився на 12 %. Також можна зробити висновок, що з кожним роком показники частки прибутків та збитків оподаткування малих підприємств до загального обсягу прибутку збільшуються, але проблема в тому, що показники збитків значно більші ніж показники прибутків, що спричиняє масове банкрутство підприємств. Важливим є те, що саме в 2010 році частка підприємств від загальної кількості отримали найбільше збитків в порівняні з минулими роками.

Не дивлячись на несприятливі та досить часто змінювані умови, відбувається зростання кількості суб'єктів малого підприємництва. В структурі підприємств найбільшу частку займають малі (див. рисунок 1.1).

Рис. 1.1. Структура підприємств в Україні у 2010р.

З цього можна зробити висновок, система оподаткування, яка існувала в Україні до прийняття нового Податкового кодексу, створювала значне податкове навантаження на суб'єктів малого підприємництва, які сплачували єдиний податок у розмірі 6 - 10 %, а після прийняття нового Податкового кодексу податкове навантаження зменшилось, але разом з цим відбулися зміни щодо платників ПДВ. Це призвело до закриття великої кількості підприємств внаслідок розірвання контрактів між підприємствами.

Ефективність діяльності підприємств малого бізнесу залежить, в першу чергу, від прибутку, який воно може отримати від своєї діяльності. Тому стає дуже важлива проблема максимізації отриманих валових доходів при мінімізації валових витрат. У цьому випадку особливе значення належить структурі витрат, однією з частин яких є податкові платежі, які фізичні та юридичні особи повинні сплачувати до державного та місцевого бюджетів.

Однією з найпоширеніших форм стимулювання розвитку сектора малого підприємництва в розвинутих країнах є створення для них преференцій в оподаткуванні шляхом введення спеціальних податкових правил (Франція) або застосування загальних правил з окремими пільгами для малих підприємств (США, Великобританія).

Підтримка малого бізнесу через систему оподаткування може стати одним із способів стимулювання розвитку малого підприємництва в Україні/

Система оподаткування, що існувала в Україні до нового Податкового кодексу, створювала значне податкове навантаження на суб'єктів малого підприємництва. Незважаючи на тривалий час, витрачений на намагання її модернізувати, вона залишалася найбільш обтяжливою серед 180 країн світу. Все це призводило до таких негативних наслідків, як спад ділової активності суб'єктів господарювання, відтік національного капіталу за кордон. Через це зменшувалися надходження у бюджет, що в свою чергу знову примушувало державу вводити нові податки та збільшувати базу існуючих податків. Таким чином, все оберталося по колу і не давало можливості суб'єктам малого підприємництва успішно розвиватися [9,34].

Виходячи з цього, необхідно було прийняти сучасний збалансований Податковий кодекс - документ, в якому необхідно було оптимально поєднати функції фіскальні, від яких залежить життєдіяльність держави, і стимулюючі.

Президент України Віктор Янукович 3 грудня 2010 року підписав Податковий кодекс, ухвалений Верховною радою з урахуванням внесених главою держави пропозицій, а з 1 січня 2011 року Податковий кодекс, за винятком низки його окремих норм, набув чинності.

Вченими висловлюється дві зовсім протилежні точки зору щодо розвитку малого бізнесу в умовах нового Податкового кодексу. З одного боку, кодексом передбачено спрощення системи звітності. Замість великої кількості паперів підприємці, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, будуть надавати лише один звіт до Пенсійного фонду. В кодексі передбачено зменшення кількості загальнодержавних податків з 29 до 17. Також скасовано 10 місцевих податків і зборів. На місцях стягуватимуть чотири обов'язкові податки (на землю, нерухомість, рекламу і торговий патент), всі інші впроваджуватимуться на розсуд влади.

Кодекс також передбачає запровадження податкових канікул для малого бізнесу. Вони продовжаться з 1 січня 2011-го по 31 грудня 2015 року.

Податковий кодекс не заперечує спрощену систему як таку, він має на меті перш за все боротися із негативними явищами цієї системи. Закон пропонує такі альтернативні варіанти розвитку малого бізнесу: якщо підприємець отримує сукупний річний дохід не більше 300 тис. грн., він може працювати на єдиному податку, який піде до місцевого бюджету. Якщо обіг збільшується і дохід зростає до 3 млн. грн., підприємець переходить у категорію малого бізнесу з нульовою відсотковою ставкою податку на прибуток протягом 5 років. З доходу понад 3 млн. грн. сплачують 19% податку на прибуток, який до 2014 р. буде знижено до 16%.

Нині чинне законодавство України передбачає декілька видів систем оподаткування, обліку та звітності (див. рисунок 1.1), а саме:

1. Загальна система оподаткування, обліку та звітності - даний вид оподаткування можуть використовувати у своїй діяльності будь-які суб'єкти підприємницької діяльності.

2. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності:

- спеціальний торговий патент - можуть застосовувати будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівельну діяльність в пунктах продажу товарів, а також надають побутові послуги. Даний вид податку може застосовуватись лише в деяких населених пунктах;

- єдиний податок - застосовується юридичними та фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність;

- фіксований податок (торговий патент) - застосовується у випадку, коли фізичними особами здійснюється продаж товарів, а також надаються супутні такому продажу послуги на ринку.



Рис. 1.2. Системи оподаткування суб'єктів підприємництва в Україні

Характеризуючи загальну систему оподаткування, можна сказати, що остання максимально враховує економічні показники діяльності підприємства - в більшості випадків у платника податків з невисокими показниками доходу не виникає великих податкових зобов'язань. Підприємства, що мають збитки у звітному періоді, часто взагалі не сплачують основних податків (для порівняння: якби такі підприємства знаходилися на єдиному податку, то зобов'язання б наставало незалежно від наявності чи відсутності збитків, а залежно від обсягу виручки)[7, 37].

Що стосується оподаткування доходів фізичних осіб -- підприємців на загальній системі оподаткування (далі -- ФОП-ЗС), то воно будується на нормах ст. 177 ПК. Згідно з п. 177.2 ПК об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -- підприємця.

Безпосередній механізм розрахунку оподаткування заснований на формі Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи -- підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність (затверджена наказом ДПЛ України від 24.12.2010 р. № 1025).

Принцип ведення Книги передбачає заповнення щоденних результатів, з підбиттям місячного, квартального та річного підсумків[5, 51].

Загальна система оподаткування для фізичних осіб - підприємців має найбільш складну систему ведення бізнесу з точки зору обліку та звітності. Проте вона дозволяє займатися будь-яким видом діяльності та немає інших обмежень, що притаманні спрощеній системі оподаткування. Також посилюється контроль з боку податкових органів за підприємцями на загальній системі, адже розмір податку з доходів фізичних осіб напряму залежить від результатів господарської діяльності.

Підприємець-неспрощенець є платником прибуткового податку за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України. Це становить 15% від бази оподаткування, якщо доходи не перевищують 10-разовий розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного періоду (цього річ - 9401 грн), і 17%, якщо доходи перевищили цей розмір.

Безумовним плюсом є те, що оподатковується чистий дохід, за вирахуванням документально підтверджених витрат від підприємницької діяльності фізичної особи.

Безпосередньо визначенню складу витрат для цілей оподаткування присвячено cт. 138 - 143 ПК. Умовно всі витрати ФОГ1-ЗС можна розділити на 7 класів:

- собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, зазначених послуг);

- загальновиробничі витрати;

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати;

- фінансові витрати;

- інші витрати звичайної діяльності.

Крім того, склад таких витрат має бути відкориговано на витрати, які не враховуються під час розрахунку об'єкта оподаткування та витрати подвійного призначення які враховуються з дотриманням лімітів або при дотриманні певних умов[5, 56].

Слід наголосити, що до витрат належать лише ті, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємця. Не відносять до витрат вартість рухомого або нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, якщо воно придбане до державної реєстрації фізичної особи-підприємця, навіть якщо воно використовується у господарській діяльності.

Водночас нехитрі підрахунки дозволяють зробити висновок про те, що розмір прибуткового податку фізичної особи-підприємця буде нижчою, ніж розмір максимального фіксованого податку, в тому випадку, якщо місячний чистий дохід становитиме менше 573 грн.

Ставки ЄСВ для підприємців на загальній системі оподаткування такі ж, як і для тих, хто на спрощеній системі. Утім базою для нарахування ЄСВ буде чистий, оподатковуваний податком дохід. При цьому мінімальний розмір відрахувань встановлений на тому ж рівні, що і для єдинників, і зараз складає 326 грн 53 коп.

Найбільшим негативним моментом для цієї системи оподаткування є необхідність оплачувати прибутковий податок авансом щокварталу.

Авансові платежі розраховуються платником податку самостійно, але їхній сукупний розмір не може становити менше 100% річної суми податку, сплаченого за минулий рік. Авансові платежі перераховуються по 25% щокварталу: до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і 15 листопада відповідно.

До мінусів можна віднести також необхідність використання реєстраторів розрахункових операції (РРО), відповідно до Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Якщо суб'єкт малого підприємництва-юридична особа обрала загальну систему оподаткування, то крім податку на прибуток він може бути також платником таких зборів, як ПДВ, земельний податок, плата за користування надрами, збір за спеціальне використання води, лісових ресурсів, збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Ставка податку на прибуток складає:

- до 1 квітня 2011 р. -- 25%;

- з 1 квітня 2011 р. до 31 грудня 2011р. включно -- 23%;

- з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. -- 21%;

- з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. -- 19%;

- з 1 січня 2014 р. -- 16%.

Оподатковується чистий прибуток, зменшений на суму витрат, однак деякі витрати не враховуються під час визначення розміру оподатковуваного прибутку або враховуються лише частково.

Про витрати на оплату товарів, робіт і послуг фізичних осіб-платників єдиного податку, які не можуть бути віднесені до видатків у повному обсязі, йшлося вище.

Є й інші нововведення, встановлені Податковим кодексом. Так, не включають до витрат видатки, пов'язані з придбанням у нерезидента послуг консалтингу, маркетингу, реклами в обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції, без урахування ПДВ та акцизного збору за рік, що передує звітному. А витрати, пов'язані з оплатою тих самих видів робіт і послуг нерезиденту, що має офшорний статус, не відносять до витрат у повному обсязі.

Видатки, пов'язані з придбанням у нерезидента послуг інжинірингу, включають до складу витрат в обсязі, що не перевищує 5% митної вартості обладнання, імпортованого відповідно до контракту.

Не включають до складу витрат видатки, пов'язані з придбанням у нерезидента послуг інжинірингу, якщо нерезидент має офшорний статус або особа, на чию користь нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) одержувачем такої плати за послуги.

Здавалося б, привабливості загальному способу оподаткування юридичних осіб мало б додати положення про так звані податкові канікули. Йдеться про застосування ставки податку на прибуток в розмірі 0% на період з 1 квітня 2011 р. по 1 січня 2016 р. для платників, у яких розмір доходів у кожному звітному періоді сумарно з початку року не перевищує 3 млн грн, а розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати становить не менше двох мінімальних зарплат.

Утім, враховуючи критерії, яким повинен відповідати платник податків, щоб розраховувати на цю пільгу, а також чималий список видів діяльності, на які вона не поширюється, назвати податкові канікули перевагою загальної системи оподаткування юридичних осіб складно.

Щодо єдиного соціального внеску, то для всіх платників-працедавців його розмір залежить від класу професійного ризику виробництва і становить від 36,76% до 49,7%, залежно від суми нарахованої заробітної плати.

Отже, головними чинниками, які впливають на величину податкових зобов'язань підприємства, що обрало загальну систему оподаткування, обліку та звітності, є такі:

§ співвідношення між доходами та витратами (чим вище витрати підприємства, тим меншою буде сума зобов'язання з податку на прибуток підприємств);

§ величина доходів, що не включаються до складу валового доходу, та величина витрат, які не можуть бути віднесені до складу витрат виробництва;

§ величина витрат, що підлягають амортизації;

§ величина сум ПДВ, включеного до ціни товарів, робіт, послуг, та величина податкового кредиту[7,39].

Разом з тим загальна система оподаткування складніша в адмініструванні. Перебуваючи на загальній системі оподаткування, підприємець повинен подавати набагато більше звітності, ніж якби він перебував на спрощеній. Порядок нарахування окремих податків доволі складний, потребує професійних знань та досвіду.

Розмір податкових зобов'язань за загальної системи оподаткування в кожному конкретному випадку може коливатися в доволі широких межах. Підрахувавши найбільш типові для себе розміри показників, що впливають на податкові зобов'язання, підприємство може визначити для себе найбільш оптимальні умови оподаткування, обрати ту чи іншу систему оподаткування.

2. Механізм спрощеного оподаткування та перспективи його розвитку

Основною формою державної підтримки суб'єктів малого підприємництва є спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

В Україні спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва можуть застосовувати фізичні особи, що здійснюють діяльність без cтворення юридичної особи, в трудових стосунках з якими, включаючи членів їх сімей, знаходиться не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень, а також юридичних осіб, у яких середня чисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється залежно від виду діяльності в розмірі від 20 до 200 гривень в місяць органами місцевих рад. Юридичні особи мають право вибрати одну із ставок єдиного податку: 6% від виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без врахування акцизного збору або 10% від виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в разі включення ПДВ до складу єдиного податку (див. додаток А). При цьому:

- середньооблікова чисельність працюючих визначається в еквіваленті повної зайнятості;

- виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та/або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)[5,18].

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

- юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень[2].

20 жовтня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу", яким внесено суттєві зміни до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Цей закон вступив в дію 1 січня 2012 року. Прийнято такі зміни:

- підвищено граничний обсяг доходу, при якому можливе застосування спрощеної системи оподаткування (для фізичних осіб - з 500 тис. грн. до 3 млн. грн., для юридичних осіб - з 1 млн. до 5 млн. грн.);

- введено відсоткову ставку єдиного податку: 3% від доходу для фізичних осіб з обсягом доходу до 3 млн. грн. за умови сплати ПДВ, 5% від доходу - без сплати ПДВ (у діючому законодавстві така норма відсутня);

- скасовано обмеження відносити на витрати платника податку на прибуток витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб - платників єдиного податку;

- надано фізичним особам - платникам єдиного податку право реєструватись платниками ПДВ;

- скасовано 50-відсоткову надбавку, що застосовується до фіксованих ставок єдиного податку за кожного найманого працівника (у діючому законодавстві - за кожну найману особу додатково сплачується 50% ставки податку)[1].

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Окрім того, розроблено механізм спрощення адміністративних процедур і прийнято наступні рішення:

- скасувати щорічне оформлення свідоцтва платника єдиного податку (згідно з діючим законодавством заява на застосування спрощеної системи оподаткування подається щорічно);

- скасувати авансові внески для платників єдиного податку, які сплачують податок за відсотковими ставками. Податок сплачуватиметься за даними декларації (відповідно до діючого законодавства - щомісяця авансовими внесками);

- встановити річний звітний період для фізичних осіб з незначним обсягом доходу (до 150 тис. грн.);

- надати право фізичним особам, які не використовують працю найманих осіб, не сплачувати єдиний податок на час відпустки протягом календарного місяця, а також хвороби, підтвердженої лікарняним листком, якщо вона триває календарний місяць і більше;

- встановити для фізичних осіб - платників єдиного податку (за винятком тих, які є платниками ПДВ) обов'язок щодо ведення книги обліку доходів (без обліку витрат).

Зважаючи на те, що існуюча система оподаткування малого бізнесу досить часто стала використовуватись для мінімізації податкових зобов'язань, у законодавство внесено такі зміни:

- подання платниками податку на прибуток переліку доходів та витрат у розрізі контрагентів - платників єдиного податку;

- встановлення вимоги для фізичних осіб, які сплачують податок за фіксованими ставками, щодо надання послуг виключно населенню та платникам єдиного податку;

- встановлення підвищених ставок єдиного податку за порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування;

- анулювання свідоцтва платника єдиного податку при встановленні порушень.

Згідно із документом підприємницькою діяльністю за спрощеною системою оподаткування можуть займатися представники малого та середнього бізнесу чотирьох групп (див. рисунок 2.1).

Рис. 2.1. Групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему

До 1 групи належать фізичні особи - підприємці, які :

§ не використовують працю найманих осіб;

§ здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню;

§ обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 150 тис. грн.

Такі громадяни щомісяця повинні будуть сплачувати від 10 до 100 грн. податку.

До 2 групи належать фізичні особи - підприємці, які :

§ здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у т.ч. побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства;

§ річний обіг коштів не перевищує 1 млн. грн. ;

§ кількість найманих осіб не перевищує 10 осіб.

Такі громадяни щомісяця повинні будуть сплачувати від 20 до 200 грн. єдиного податку залежно від того, яке рішення ухвалить місцева рада.

До 3 групи належать фізичні особи - підприємці, які :

§ не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

§ річний обсяг доходу не перевищує 3 млн. грн.

Для таких громадян розмір сплачуваного єдиного податку становитиме 3% з урахуванням ПДВ або 5% без урахування ПДВ.

До 4 групи включено юридичних осіб - суб'єктів господарювання будь-якої організаційно - правової форми, у яких :

§ річний обсяг доходу до 5 млн. грн. ;

§ середьооблікова кількість найманих працівників до 50 осіб[2].

Для таких юридичних осіб розмір сплачуваного єдиного податку становитиме 3% з урахуванням ПДВ або 5% без урахування ПДВ.

Не можуть бути платниками єдиного податку 10 категорій підприємців які здійснюють діяльність у сфері азартних ігор; обміну валюти, виробництва, експорту, імпорту і продажу підакцизних товарів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів у ємностях до 20 л, а також пива і вина); діяльність з проведення гастрольних заходів; видобуток і реалізацію корисних копалин.

При цьому платник єдиного податку зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок на загальних підставах[4].

Платник єдиного податку -- юридична особа, не є платником таких податків і зборів:

§ податок на прибуток підприємств. ІІри цьому така особа не звільняється від нарахування та сплати авансового внеску із податку на прибуток при виплаті дивідендів;

§ ПДВ з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території;

§ земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

§ плата за користування надрами;

§ збір за спеціальне використання води;

§ збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

§ збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (колишня плата за патент).

Виходячи з цього платники єдиного податку зобов'язані сплачувати такі загальнодержавні та місцеві податки (збори):

1) збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

2) екологічний податок;

3) рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами і нафтопродуктоироводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

4) рентну плату за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

5) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

6) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

7) мито;

8) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками

Підприємцю все рівно прийдеться сплачувати єдиний соцвнесок (який не може бути менший 34,7% від мінімальної зарплати, зараз 342 гривні).

Отже, застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності надає суб'єкту малого підприємництва низку переваг:

- спрощення процедури і порядку реєстрації платника податку. Суб'єкти малого підприємництва можуть перейти на сплату єдиного податку як з початкуроку, так і з початку будь-якого кварталу;

- значно спрощуються розрахунки, пов'язані з визначенням сум податків;

- замість різноманітних форм податкової звітності за податками та зборами, які заміщуються єдиним податком, заповнюється одна форма звітності - розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, що подається до податкового органу раз на квартал;

- спрощується ведення поточного бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності, що передбачена Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- надається право вибору сплати ПДВ.

Проте, поряд з перевагами спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, існують і певні вади, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, зокрема:

1) обмеження обсягів виручки суб'єктів малого бізнесу, які дають право використовувати спрощену систему оподаткування;

2) суми єдиного податку фізичної особи-платника податку сплачуються авансом за звітний період (квартал). При цьому не враховують, чи буде фактичноотримано дохід від здійснення такої діяльності за звітний період;

3) елемент подвійного оподаткування в спрощеній системі за ставкою 6 % за

умови сплати ПДВ. Оскільки 6 % податку нараховується виходячи з виторгу включаючи ПДВ, яка надходить від покупців на поточний рахунок чи в касу підприємства, а це економічно неправильно.

Підприємство може перейти на спрощену систему оподаткування зареєструвавшись платником єдиного податку, якщо виконується низка вимог, визначених законодавством.

За 11 років існування спрощеної системи оподаткування кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 14 разів (з 95 тис. осіб до 1304,5 тис. осіб), а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли в 32 рази (з 127 млн. грн. в 1999 році до 4107,6 млн. грн. в 2009 році). При цьому, суб'єкти - "спрощенці" створили понад 1,2 млн. робочих місць (див.рисунок 2.2).

оподаткування підприємництво валовий дохід

Рис.2.2.Динаміка податкових находжень від суб'єктів малого підприємництва на спрощеній системі оподаткування.

Після прийняття Податкового кодексу єдиним шляхом розв'язання проблеми спрощеної системи оподаткування є розроблення закону або розділу в Кодексі про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Так, законодавчого регламентування потребують:

§ види діяльності, що можуть здійснюватись при застосуванні спрощеної системиоподаткування. При визначенні цих видів слід враховувати, що метою системи є соціальна спрямованість;

§ база оподаткування єдиним податком (визначення коштів, які включаються до складувиручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

§ розмір ставок єдиного податку. Доцільно передбачити прогресивну шкалу ставок єдиного податку;

§ особливості сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

§ порядок видачі та анулювання Свідоцтва про сплату єдиного податку;

§ порядок сплати пенсійних та страхових внесків платниками єдиного податку має здійснюватись на загальних підставах відповідно до законодавства з питань пенсійного та соціальногострахування;

§ особливості перевірки фінансово-господарської діяльності платників єдиного податку;

§ відповідальність за порушення норм закону про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

Продуктивним могло би бути використання зарубіжного досвіду, зокрема країн Європейського Союзу, де спрощені системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва набули поширення в інших формах державної підтримки, а саме:

- звільнення окремих видів підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності;

- запровадження спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість деяких видів операцій, характерних для фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів та ін [12,34].

Такі підходи передбачають здатність через механізм малого бізнесу у повній мірі вирішувати проблеми зайнятості населення, скорочувати рівень безробіття, створювати нові робочі місця та задовольняти пропозицію на ринку праці, особливо в умовах виходу з фінансової кризи та дефіциту робочих місць.

3. Удосконалення системи оподаткування діяльності малих підприємств в Україні

Вітчизняна практика та світовий досвід вказують на необхідність вдосконалення існуючої системи оподаткування малого бізнесу в Україні. При цьому часто на перше місце виступають побоювання щодо можливості зменшення податкових надходжень до бюджету.

Важливим завданням є запозичення досвіду країн ЄС у сфері оподаткування та впровадження перспективних моментів до чинного податково законодавства[6,78].

Розвиток малого підприємництва в Італії стимулюється через звільнення підприємств від сплати податків. Так, новостворені дрібні промислові підприємства південних районів Італії упродовж 10 років узагалі неплатять прибутковий податок і місцевий прибутковий податок. Реінвестований у ці райони прибуток також звільнений від місцевого прибуткового податку. Тут також не стягуються й поземельні реєстраційні та іпотечні податки на вартість землі, придбаної під будівництво промислових підприємств. Купівля послуг, що сприяють зростанню продуктивності праці, впровадженню передової технології, знаходженню нових ринків збуту продукції, підвищенню її якості, супроводжується зниженням податкових платежів (до 40-50% затрат на такі цілі залежно від величини підприємства). Заохочуються й науково-дослідні роботи (до 30% затрат звільняються від податку). Пільгове оподаткування діє і для створених з метою модернізації дрібних підприємств фінансових компаній. З 2003 року уряд зменшив ставку корпоративного податку з 36% до 34%.

У Нідерландах ставки податку на прибуток диференційовані, основна ставка у зв'язку з податковою реформою 2001 року була знижена з 35% до 34,5%, проте перші 22689 євро прибутку оподатковуються за ставкою 29%. Залежно від типу доходу (прибутку) ставки податку на прибуток варіюються від 25% до 52%. У Нідерландах результати діяльності приватних підприємців оподатковуються податком на прибуток, ставки якого прогресивні і змінюються з 32,35% до 52% та мають чотири діапазони диференціації.

Податковий стимул, від якого більшою мірою можуть виграти малі підприємства, полягає в тому, що підприємство може зменшити свій оподатковуваний дохід на деяку частину від суми коштів, які вкладено в певні капітальні активи, у тому числі зароблених самостійно.

У Франції арсенал податкових інструментів для стимулювання розвитку малого бізнесу досить розмаїтий.

До них належать численні податкові знижки та пільги, які полегшують умови діяльності підприємницьких структур на важливих етапах їхнього розвитку. Серед заходів податкового характеру слід вказати на такі:

- повне звільнення нових підприємств від податків на прибуток протягом перших двох років роботи, на 75% -на третьому році, на 50% - на четвертому і 25% - на п'ятому; звільнення упродовж перших двох років роботивід сплати податку на забудовану територію, професійного податку тощо; знижки для підприємств, які

- мають намір працювати на іноземному ринку; знижка на науково-дослідні витрати; режим прискореної амортизації для устаткування; знижка на витрати, пов'язані з професійною підготовкою кадрів, тощо.

Французьке податкове законодавство передбачає застосування режиму спрощених і звичайних податків для малих підприємств. Застосовуваний режим залежить від обороту платника податків, який диференціюється залежно від виду діяльності.

Для торговельних операцій дохід зменшується на 70%, у сфері надання послуг - на 50%, для інших видів діяльності - на 35%. Порівняно із "драконівським" нормативним методом списання витрат, який діє в Україні (для торговельних операцій витрати списуються в розмірі 25% від обороту), французький - гуманніший щодо фізичних осіб - підприємців. Суми після відрахувань оподатковуються звичайним прибутковим податком на фізичних осіб за встановленою ставкою. До того ж платнику податків необхідно лише заповнити та подати декларацію про свої доходи до податкового відомства. Податкове відомство саме проводить відповідні вирахування і визначає розмір податку, який потім сплачує підприємець[7,27].

Нині, коли Україна приєдналася до Світової організації торгівлі й спрямовує свої зусилля на інтеграцію до Європейського Союзу, надзвичайно актуальним для малих підприємств України є здійснення відповідної підготовки до успішної роботи в нових умовах.

Підтримка становлення та розвитку малого бізнесу в Україні є одним з визначальних пріоритетів державної політики з перших років економічних реформ. Вагома роль малих і середніх підприємств у забезпеченні конкурентного середовища, гнучкості національної економіки, зайнятості та доходів населення здобула широке визнання на всіх рівнях та знайшла свій вияв у здійсненні спеціальних заходів державної політики щодо підтримки розвитку малого бізнесу в Україні.

Проте дієвість заходів політики підтримки малого і середнього бізнесу виявилася недостатньою. Малі й середні підприємства в Україні продовжують стикатися з суттєвими перешкодами власному розвитку як на рівні державної політики, так і на рівні ринкового середовища. Можна стверджувати, що підприємства цієї сфери поки що не посіли належного місця у структурі національної економіки. Відтак побудова моделі економічного розвитку, яка передбачала б максимально можливе поширення позитивних тенденцій економічної динаміки на всі складові економічної системи, поки що залишається серед визначальних завдань державної економічної стратегії.

Досвід розвитих країн показує, що малий бізнес грає дуже і дуже велику роль в економіці, його розвиток впливає на економічний ріст, на насичення ринку товарами необхідної якості, на створення нових додаткових робочих місць, тобто вирішує багато економічних, соціальних і інших проблем. У всіх економічно розвитих країнах держава надає велику підтримку малому бізнесу, дієздатне населення усе більше і більше починає займатися малим підприємництвом.

На сьогоднішній день у найбільш розвитих країнах Заходу малі фірми складають 70-90% від загального числа підприємств. Для порівняння можна взяти, наприклад, США - де в дрібному підприємництві зайнято 53% усього населення, Японію - з її 71.7% і країни ЄС, де на аналогічних підприємствах трудиться приблизно половина працюючого населення. Тільки ці цифри говорять про величезну важливість підприємств малого бізнесу для економіки цих країн. Про ефективність цих фірм говорить той факт, що на 1$ витрат вони впроваджують у 17 разів більше нововведень і розробок, чим великі підприємства, що дають життя лише 10% нових технологій, інші 90% упроваджують малі підприємства.

Нарешті, розвиток малого бізнесу необхідно тільки тому, що він дає життя старим великомасштабним підприємствам і в союзі з ними одержує значну вигоду як для себе, так і для ринкової економіки в цілому.

В Україні починаючи відбувається систематичне збільшення суб'єктів малого підприємництва, як за рахунок збільшення кількості фізичних осіб - підприємців (в більшій частині), так і за рахунок малих підприємств та фермерських господарств. Що ж до кількості зайнятих у суб'єктів малого підприємництва, то спостерігається збільшення абсолютних показників, і в основному, це зростання відбувається за рахунок малих підприємств та фізичних осіб підприємців. Так у 2009 році у малому підприємництві було зайнято майже 6,5 млн. осіб, що в свою чергу складає 35 % всіх зайнятих працездатного віку, для порівняння, у 2004 році при кількості зайнятих 5,3 млн.осіб, частка складала 28 %, що підтверджує значимість малого підприємництва для держави в питанні створення робочих місць.

Наприкінці 2010 року, було прийнято Податковий кодекс, який вступив в силу з 1 січня 2011 року. Цим документом передбачено тимчасове існування спрощеної системи оподаткування за єдиним податком, до моменту прийняття законодавчо-нормативного документу, що буде регулювати оподаткування малого бізнесу, більш того, ним створюється більше податкове навантаження на малий бізнес ніж раніше, а можливості співпраці малих підприємств з середніми та великими значно скорочуються, в наслідок низки нововведень, що знайшли місце в Податковому кодексі. Отже, ситуація щодо розвитку малого підприємництва та усунення основних недоліків з боку законодавства триває. На сьогоднішній день більше 51% суб'єктів малого підприємництва використовують альтернативні системи оподаткування однією з яких (та найбільшою за кількістю зареєстрованих юридичних і фізичних осіб серед таких суб'єктів малого підприємництва) є єдиний податок. Тому основними шляхами покращення стану та розвитку малого підприємництва в Україні є: створення законодавчо нормативної бази зі сприятливими умовами розвитку малого бізнесу, а також вдосконалення податкової політики та забезпечення функціонування спрощеної системи оподаткування, більш того, таке вдосконалення має відбутися як найшвидше.

Таке вдосконалення має відбуватися шляхом внесення відповідних змін до податкового законодавства. Насамперед, слід дозволити фізичним особам-підприємцям, які працюють на єдиному податку, працювати із юридичними особами. Такі заходити сприятимуть стимулюванню розвитку малого підприємництва, адже більшість із таких підприємців працюють в основному із юридичними особами.

Наступним кроком має стати подальше впровадження дерегуляції, а також системи державного кредитування суб'єктів малого та середнього бізнесу.

У законопроектах доцільно передбачати такі положення про спрощену систему оподаткування:

- єдиний фіксований податок поширити також і на фермерів, що проводять господарську діяльність без найму робочої сили і з наймом на сезонні роботи (для збору врожаю);

- не вводити книги обліку для фізичних осіб-підприємців із фіксованою ставкою податку;

- обов'язковий податковий період звітності для підприємців, які працюють на фіксованому податку встановити строком 1 рік.

Отже, влада і підприємці мають шукати оптимальних варіантів для налагодження співробітництва.

Після прийняття Податкового кодексу єдиним шляхом розв'язання проблеми спрощеної системи оподаткування є розроблення закону або розділу в Кодексі про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Так, законодавчого регламентування потребують:

1) види діяльності, що можуть здійснюватись при застосуванні спрощеної системиоподаткування. При визначенні цих видів слід враховувати, що метою системи є соціальна спрямованість;

2) база оподаткування єдиним податком (визначення коштів, які включаються до складувиручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

3) розмір ставок єдиного податку. Доцільно передбачити прогресивну шкалу ставок єдиного податку;

4) особливості сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

5) порядок видачі та анулювання Свідоцтва про сплату єдиного податку;

6) порядок сплати пенсійних та страхових внесків платниками єдиного податку має здійснюватись на загальних підставах відповідно до законодавства з питань пенсійного та соціальногострахування;

7) особливості перевірки фінансово-господарської діяльності платників єдиного податку;

8) відповідальність за порушення норм закону про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

Реформування спрощеної системи оподаткування має особливе значення для створення сприятливого бізнес - середовища в Україні в частині державної підтримки малого бізнесу. Ця система забезпечила динамічний розвиток малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність її для значної категорії суб'єктів підприємницької діяльності.

ВИСНОВКИ

У дослідженні поглиблено теоретичні засади систем оподаткування суб'єктів малого підприємниці та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яке полягає в обгрунтуванні концептуальних засад розвитку спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва в Україні, впровадження якої дозволит ь гармонізувати інтереси суспільства, держави і малого бізнесу іа підвищити ефективність її функціонування.

Дослідженнями впливу податкової політики на розвиток малого бізнесу доведено, що податкова політика у сфері малого підприємництва повинна носити переважно стимулюючий характер.

Аналіз альтернативних та загальної систем оподаткування дозволив встановити доцільність і необхідність існування таких альтернатив, головною метою яких є стимулювання економічного зростання та ділової активності малого підприємництва.

Розроблено методичні рекомендації для визначення рівня податкового навантаження та його впливу на суб'єктів малого підприємництва, по оподатковуються за спрощеною системою оподаткування, а саме на: кількість найманих працівників, обсяги реалізованої продукції, кількість таких підприємств та надходження до бюджету, а також негативний вплив податкового навантаження на кількість безробітного населення у країні.

Систематизація зарубіжного досвіду оподаткування сіб'єктів малого підприємництва дозволила пропонувати основні важелі та стимули, що сприятимуть підвищенню фективності діяльності суб'єктів малого підприємництва. Запропоновано засади розвитку спрощеної системи оподаткування, що базуються на парадигмі існування альтернативних систем юдаткування та включають визначення загальної мети, застосування важелів і стимулів, які будуть сприяти підвищенню ефективності діяльності суб'єктів малого підприємництва.

ЛІТЕРАТУРА

1. Податковий кодекс України № 727/98 від 22.12.2011;- [Електронний ресурс]

2. Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" №4014-17, вiд 04.11.2011;- [Електронний ресурс]

3. Закон України " Про державну підтримку малого підприємництва " №2063-14 від 18.09.2008;- [Електронний ресурс]

4. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-17 від 01.10.2011;- [Електронний ресурс]

5. Новіков С.- Податковий Кодекс: мале підприємництво.- Х.:Фактор, 2011.- 192с.

6. Податкова політика України: стан, проблеми, перспективи.: монографія / П.В.Мельник, Л.Л.Тарангул, З.С. Варналій / за ред. д.е.н. З.С.Варналія. -К.: Знання України, 2008. - 675 с.

7. Костюк О.М. Особливості реформування спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого бізнесу : дисс. канд. екон. наук: спец.12.00.07. - Національний технічний університет України. - 2009. - 40 с.

8. Варналій З.С. "Мале підприємництво: основи теорії і практики" - 4-те видання.- Київ: "Знання ", 2008- 302 с.

9. Смовженко Т. С. "Інноваційна діяльність малого і середнього бізнесу :основні засади управління:"монографія /Т.С. Смовженко, А.Я. Кузнєцова, З.К. Шмігельська ; Національний банк України, Університет банківської справи, Національна академія наук України, Інститут регіональних досліджень.- Київ : УБС НБУ, 2010.-198 с.

10.Онисько С.М., Марич П.М. "Фінанси підприємств." Підручник для студентів вищих закладів освіти.- 2-ге видання.- Львів: "Магнолія 2006,"- 2010р.-367с.

11.Балабенко О.В. Удосконалення механізму реалізації регуляторної політики держави щодо оподаткування господарської діяльності суб'єктів малого бізнесу // Актуальні проблеми економіки - 2008. - №7. - С.9 - 15.

12. Слатвінська М.О. Спрощена система оподаткування: особливості, перспективи і проблеми/ М.О. Слатвінська// Управління ризиком:збірник наукових робіт/ХНЕУ - Харків.-2011р. - № 5(102). - с. 167.

13.Офіційний сайт Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. - [ Електронний ресурс]

14. Офіційний сайт Державної служби статистики.- [Електронний ресурс]

15. Офіційний сайт Державної податкової служби України.- [Електронний ресурс]

Размещено на Allbest.ru