Часовий пояс

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Поділ на часові пояси

1.1 Історія виникнення

1.2 Часові пояси в усьому світі

1.3 Часові пояси у відкритому морі

2. Місцевий час

3. Поясний час

4. Декретний час

5. Літній час

5.1 Загальні відомості

5.2 Мета запровадження літнього часу. Аргументи «за» та «проти»

5.3 Походження та історія літнього часу

5.4 Зміни дати переносу

5.5 Літній час в Україні

5.6 Зимовий час

Висновок

Вступ

Часовий пояс -- частина поверхні земної кулі, на якій прийнятий один стандартний час, який ще часто називають місцевим часом. Для зручності відліку поточного часу вся територія земної кулі поділена на 24 часові пояси шириною в середньому 15°. В межах кожного такого поясу встановлюється свій єдиний поясний час.

Формування часових поясів пов'язане з прагненням, з одного боку, враховувати обертання Землі навколо своєї осі, а з другого боку, визначити території (часові зони) з приблизно однаковим місцевим часом таким чином, щоб відмінності в часі між ними були кратні одній годині. У результаті досягнуто рішення, що повинно бути 24 часових пояси і кожен з них повинен охоплювати територію приблизно 15° у ширину (± 7,5° щодо відповідного середнього меридіана). Точкою відліку прийнятий гринвіцький меридіан, нульовий меридіан, середній меридіан нульового часового поясу.

Зараз час встановлюється за допомогою всесвітнього координованого часу (UTC), який введений замість часу за Гринвічем (GMT, див. Середній час за Гринвічем). Шкала UTC базується на рівномірній шкалі атомного часу (TAI) і є зручнішою для цивільного використання. Часові пояси навколо земної кулі описуються як додатне або від'ємне зміщення від UTC: негативні зміщення у часових поясів на захід від нульового меридіана, позитивні -- на схід. Часові пояси можуть бути скориговані у стандартну сезонність. Для тих країн і регіонів, де переходять на літній час, зміщення відносно UTC також змінюється (зазвичай +1 година).

1. Поділ на часові пояси

Точка відліку для часових поясів -- нульовий (гринвіцький) меридіан, який проходить через Королівську Гринвіцьку обсерваторію в місті Гринвічі, Великобританія.

Різниця між номерами часових поясів відповідає різниці в часі між цими поясами. Тобто при переході з одного часового поясу в інший значення хвилин і секунд (часу) зберігається, змінюється лише значення годин. Проте існують деякі райони, в яких місцевий час відрізняється від універсального не тільки на цілу кількість годин, але й додатково на 30, 40 чи 45 хвилин.

На Північному і Південному полюсах меридіани сходяться в одній точці, тому там поняття часових поясів втрачає зміст. За традицією, яка склалася, вважається, що час на полюсах відповідає універсальному часу.

Теоретично, всі часові пояси земної кулі повинні обмежуватися прямими лініями, які проходять на 7,5° на схід і захід від середнього меридіану кожного поясу, але для збереження єдиного часу на території однієї адміністративної одиниці їх межі часто зміщені відносно загальноприйнятих.

На суходолі кордони часових поясів встановлені не за меридіанами, а за близькими до них державних кордонах різних країн. Для великих за розмірами країн, які потрапляють до декількох часових поясів, кордон між цими поясами проходить, зазвичай, по кордонах внутрішнього адміністративно-територіального поділу цих країн.

1.1 Історія виникнення

Концепція стандартного часу була прийнята наприкінці 19 століття як спроба покінчити з плутаниною, спричиненою використанням свого власного сонячного часу в кожній окремо взятій місцевості. Необхідність введення подібного стандарту стала надзвичайно актуальною з розвитком залізниць, коли графіки руху поїздів складалися за місцевим часом кожного міста, що викликало не тільки незручності й плутанину, але й часті аварії. Особливо це було актуально для великих територій, з'єднаних системою залізниць.

До винаходу залізниці подорож з одного місця до іншого займала так багато часу, що з використанням місцевого «сонячного часу» не виникало ніяких проблем. Подорожуючи, час треба було б переводити лише на 1 хвилину кожні 12 миль. Проте після появи залізниці, за допомогою якої стало можливим долати сотні миль на день, розрахунок часу став серйозною проблемою.

1.2 Часові пояси в усьому світі

Ключова роль у розвитку світової системи збереження часу та встановленні часових поясів на всій поверхні Земної кулі належить канадському інженеру серу Сендфорду Флемінгу (Sir Sandford Fleming), який вважав, що проблему не можна вирішити впровадженням часових поясів тільки на території Північної Америки і що вона є глобальною. Його початкову пропозицію щодо 24 часових поясів для всього світу сприйняли як утопічну. Як і більшість нових та унікальних ідей, вона була відкинута як урядом, так і науковцями. Однак сер Флемінґ настирливо пропагував і відстоював свою ідею на різноманітних міжнародних конференціях.

У жовтні 1884 року 41 делегат з 25 країн світу зібралися на міжнародну конференцію по проблемі меридіану у Вашингтоні (округ Колумбія) для обговорення проблем щодо визначення часу. За результатами конференції було прийнято резолюцію, яка включала такі положення:

· рекомендувалось використовувати єдиний світовий меридіан як точку відліку часу (на відміну від декількох);

· рекомендувалось прийняти за такий єдиний меридіан той, що проходить через головний телескоп Гринвіцької обсерваторії;

· довгота мала відраховуватись на 180° на схід і захід від даного меридіану;

· всім країнам рекомендувалось перейти на універсальний день;

· універсальний день визначався як сонячна доба, яка починалася опівночі у Гринвічі і складалася з 24 годин;

· навігаційні та астрономічні дні скрізь мали починатись опівночі;

· необхідна підтримка мала надаватись усім технічним дослідженням щодо врегулювання та розширення використання десяткової системи мір для поділу часу та простору.

Дана резолюція була підтримана 22 країнами (Домініканська Республіка голосувала проти,Франція та Бразилія утримались). Більшість країн прийняла погодинні часові пояси вже до 1929 року, але навіть на сьогоднішній день вони ще не є повною мірою реалізовані -- існує декілька часових поясів, для яких різниця між стандартним часом поясу та середнім часом за Гринвічем складає добову кількість годин.

1.3 Часові пояси у відкритому морі

час пояс літній зимовий

До 1920 року всі кораблі у відкритому морі зберігали справжній (астрономічний) місцевий час, виставляючи годинники вночі або на світанку таким чином, щоб з врахуванням швидкості корабля та напрямку руху годинник показував 12, коли Сонце перетиналося з корабельним меридіаном. Протягом 1917 року на Англо-Французькій конференції зі Збереження Часу у відкритому морі, було рекомендовано, щоб усі кораблі, як військові, так і цивільні, дотримувались у відкритому морі годинного стандарту для часових поясів. Під час перебування корабля в територіальних водах будь-якої країни, він повинен дотримуватися стандартного часу країни. Капітану дозволялось переводити корабельний годинник на свій розсуд після заходу корабля в інший часовий пояс. Ці правила та часові пояси були прийняті більшістю флотилій між 1920 та 1925 роками, але лише небагатьма незалежними торговцями до Другої світової війни.

Час на корабельних годинниках та в корабельних журналах повинен був повідомлятись разом з «описом поясу», тобто кількістю годин, яку необхідно було додати до часу поясу для отримання середнього часу за Гринвічем (GMT). Звідси походить нуль для Гринвіцького часового поясу, від'ємні значення від ?1 до ?12 для часових поясів на схід та додатні (від +1 до +12) на захід (години, хвилини і секунди для країн без будь-яких поправок). На відміну від зигзагоподібних міжнародних демаркаційних ліній часових поясів, які проходили по суші, міжнародні морські демаркаційні лінії проходили вздовж меридіанів, за винятком місць, де вони переривалися територіальними водами та землями, з якими останні межували, включаючи острови.

В 1950-х роках до опису часового поясу було додано літерний суфікс: Z для нульового поясу, A-M (окрім J) для східних поясів і N-Y для західних. Літера J могла використовуватись тільки для місцевого часу при застосуванні не на морі. Суфікси мали озвучуватись за допомогою фонетичного алфавіту, наприклад Зулу (Zulu) для Z (часу за Гринвічем). Звідсіля походить термін «час Зулу».

Літерні суфікси, прийняті на морі, було додано на деякі карти часових поясів, наприклад карту Стандартних часових поясів Морського Альманаху Її Величності (англ. Her Majesty's Nautical Almanac Office), в якій розширено використання букв: додано зірочку (*) або кинджал (†) для територій, які не використовують морські часові пояси, і подвійний кинджал (‡) для територій, які не мають офіційного стандартного часу (наприклад, льодовий щит Гренландії).

2. Місцевий час

Земля обертається навколо своєї осі і робить один повний оберт приблизно за добу - 24 години. У кожну мить доби однаковий час спостерігається у будь-якій точці одного й того самого меридіана. Цей час прийнято називати місцевим часом. Якщо змінюється довгота місця спостереження, змінюється й місцевий час. За одну годину Земля повертається на 15° (360°:24), тобто різниця в часі між пунктами, розташованими на одній паралелі й віддаленими один від одного на 15°, становить одну годину. Наприклад, якщо в Донецьку (близько 38° сх. д.) 12 година, то у Самборі Львівської області (близько 23° сх. д.) буде 11 година. Чим більша відстань одного меридіана від іншого, тим більша різниця між ними в часі. Коли в Києві полудень, на протилежному боці земної кулі (на відстані 180° на захід або схід від Києва) в цю мить буде північ. За Римською міжнародною угодою 1883 р., за початковий меридіан для географічних довгот лічби прийнято Гринвіцький меридіан, який проходить через астрономічну обсерваторію в Гринвічі поблизу Лондона і має довготу 0°00'00". Місцевий гринвіцький час, що відраховується від півночі, умовились називати всесвітнім, абосвітовим, часом. Різниця в градусах між довготою Гринвіцького меридіана й довготою місцевого меридіана і становить різницю місцевого часу між цими меридіанами в один і той самий момент. Наприклад, різниця між Гринвічем і Фастовом Київської області становить 30°, або 2 годину. Тож коли у Гринвічі північ, у Фастові у цей момент 2 година ночі, а в Єкатеринбурзі (Росія) - 4 година ночі, в Якутську - 8 година ранку, а у Петропавлівську-Камчатському 11 година дня, майже обідній час.

3. Поясний час

У практичній діяльності зручніше користуватися так званим поясним часом, який запропонував у 1878 р. канадський інженер С. Флемінг. Ідея С. Флемінга полягає у тому, що вся поверхня земної кулі умовно поділена меридіанами на 24 годинні пояси, кожний шириною 15°. Кожному з 24-х годинних поясів присвоюється відповідний номер від 0 (нульового) до 23-го. Нульовим меридіаном є 24-й. У межах поясу один час - місцевий, визначений за середнім меридіаном цього поясу. Час сусіднього поясу відрізняється на 1 годину. Пояси відлічують від Гринвіцького меридіана на схід, оскільки Земля обертається із заходу на схід. Номер поясу показує, на скільки годин час даного поясу відрізняється від Гринвіцького (на схід від Гринвіча час доби збільшується, на захід - зменшується). Поясний час було схвалено на Міжнародному астрономічному конгресі у 1884 р. З 1883 р. поясний час введено у США і Канаді, з 1924 р. - в Україні.

Хоч видовженість території України із заходу на схід і становить понад 22°, вся країна лежить у другому годинному, або східноєвропейському, поясі (нульовий пояс має назву західноєвропейського, а перший - середньоєвропейського). Годинні пояси і в інших країнах не завжди проходять строго за меридіанами - враховуються їх державні кордони або адміністративні межі. Це робиться для зручності організації життєдіяльності жителів країни. Де ж починається кожна нова доба? Умовились, що початком нової доби вважати 12-й годинний пояс (у Тихому океані, меридіан 180°). Це лінія зміни дат. Усі, хто перетинає цю умовну лінію, потрапляє з однієї доби в іншу. Так, перетинаючи цю лінію зі сходу на захід, потрібно додати одну добу - тому що на схід від лінії вже розпочалася нова доба, а на захід - ще продовжується попередня. Перетинаючи цю лінію з заходу на схід, відлічують двічі одну й ту саму добу.

4. Декретний час

Декретний час -- поясний час, переведений на 1 годину вперед. Був уведений постановою РНК СРСР від 16 червня 1930 з метою раціональнішого використання світлої частини доби й перерозподілу електроенергії між побутовим і виробничим споживанням.

З 1981 на території СРСР уводився літній час, що випереджає поясний час ще на 1 годину в порівнянні з декретним. У період з 1982 по 1986 рішенням уряду СРСР декретний час був скасований в 30 областях й автономних республіках Росії, у республіках Прибалтики. В Україні декретний час був скасований 1 липня 1990, також протягом того року за рішенням місцевої влади його скасували в Білорусі, Молдавії, Грузії й Азербайджані. На всій території СРСР декретний час був скасований з березня 1991 постановою Кабінету Міністрів СРСР від 04.02.1991 р.

5. Літній час

Літній час (відомий також як Daylight Saving Time (DST), згідно з його назвою в американському варіанті англійської мови) - місцевий час, який встановлюється на певній території на літній період року. Зазвичай різниться на годину від стандартного часу, прийнятого на цій території.

5.1 Загальні відомості про літній час

Зміна часу має на меті спричинити ефективніше використання денного світла.

Літній час має міжнародне позначення -- абревіатуру DST (від англ. Daylight Saving Time). Для країн, які використовують центрально-європейський час, застосовують абревіатуру CEST (англ. Central European Summer Time), оскільки у британському варіанті англійської мови літній час називається Summer Time.

Терміни дії літнього часу в Україні вводяться відповідно до рекомендацій Європейської економічної комісії ООН для гармонізації відліку часу на території всієї Європи і довколишніх країн. Перехід на літній час в Україні здійснюється в останню неділю березня о 3-й годині, а перехід на зимовий час (тобто переведення годинника на годину назад, чим скасовували літній час) -- в останню неділю жовтня о 4-й годині.

5.2 Мета запровадження літнього часу. Аргументи «за» та «проти»

Вигідність запровадження літнього часу зумовлено традицією значно зміщувати час сну відносно темного часу доби: людина прокидається зазвичай на початку світлового дня або невдовзі перед світанком, а лягає спати значно пізніше, ніж заходить Сонце. Зсунувши влітку час людської активності на годину назад, отримуємо додаткове світло (а отже, економію електроенергії) ввечері, але не втрачаємо нічого вранці.

Взимку такий ефект не спостерігаємо, бо тоді Сонце сходить пізніше за звичний час пробудження людей, і те, що зекономимо ввечері, втратимо вранці. Тож виникає два способи запровадження літнього часу: або вводити його лише на літній період, або залишати такий зміщений на годину час протягом усього року (в останньому випадку такий час не називається літнім; іноді його називають «декретним»; детальніше про такий час буде згадано нижче). Другий спосіб міг би здатися доцільнішим, оскільки він вимагає щорічних клопотів з переведенням годинників; але тоді виникає недолік: узимку потрібно прокидатися задовго до сходу Сонця, що може вважатися шкідливим для організму. Отже, питання зводиться до того, що вважати шкідливішим і проблемнішим: переведення годинника двічі на рік чи занадто раннє пробудження взимку.

Також слід зазначити, що цілорічну дію зміщеного часу можна замінити зміщенням традицій щодо часу сну, чого можна досягти встановленням більш ранніх годин роботи в усіх організаціях.

Існує ще один аргумент проти літнього часу: зараз освітлення не становить вагомої частки у структурі витрат електроенергії, особливо після широкого запровадження енергоощаднихламп; суттєвіше впливають всілякі електроприлади, використання яких не залежить від сонячного світла.

5.3 Походження та історія

Першим ідею літнього часу запропонував Бенджамін Франклін, присвятивши їй окрему публікацію (1784).

Вдруге цю проблему порушив англієць Вільям Віллет (архітектор із Числгерста, графство Кент) у своїй брошурі Waste of Daylight («Марна витрата денного світла», 1907).

За словами британського письменника Тоні (Френсіса, думка про користь зміни часу осяяла Віллета, коли він раннього літнього ранку прогулювався верхи на коні. Віллет помітив, що віконниці багатьох будинків замкнені. «Яке марнування денного світла!» -- мабуть, подумав він і почав у британському парламенті кампанію за ухвалення закону про зміну часу. Переводячи навесні та влітку годинники на 80 хвилин вперед (4 рази по 20 хвилин), а восени -- назад, люди мали б увечері більше денного світла. Але, попри існування поважного лобі в уряді Британії, цю ідею тоді втілити не вдалося.

Король Едвард VII не став чекати рішення парламенту. Він оголосив, що в його королівському маєтку Сандрінґгам (площа -- 7900 га) всі переходять на літній час. Згодом король запровадив такі самі зміни у маєтках Віндзорі та Балморалі. Таким чином, вперше годинникову стрілку перевели у Великобританії 1908 року.

Але справжнім піонером запровадження літнього часу стала Німеччина. Під час 1-ї Світової війни, 30 квітня 1916 тут пересунули стрілки годинників на годину вперед, а 1 жовтня 1916 -- на годину назад. Невдовзі такі ж зміни запровадила Велика Британія. 19 березня 1918 Конгрес США запровадив поділ на часові пояси й застосування на час війни літнього часу -- з метою заощадження палива, що його використовують для генерації електричного струму. Після певної перерви 1966 року Конгрес ухвалив Uniform Time Act, вперше запровадивши літній час у мирний період.

У Росії перехід на літній час вперше відбувся 1917. З 1930 р. зміщений на годину час почали застосовувати на території СРСР цілий рік, називаючи такий час «декретним». А з 1981 р. запровадили сезонні відмінності між літнім і зимовим часом, причому зимовий час залишався «декретним», унаслідок чого літній відрізнявся від поясного на цілих 2 години.

1990 року «декретний» час скасували на території УРСР. Що ж до сезонних відмінностей часу, то протягом кількох років в Україні їх то вводили, то скасовували, але зрештою зупинилися на схемі, коли розрізняють літній і зимовий часи, але ще одна «декретна» година не передбачена. Натомість у Росії «декретний» час не скасовували, але на сучасних картах поясного часу факт його наявності трактується просто як належність території до східнішого поясу.

2011 року президент Росії Д.Медведєв видав указ, згідно з яким після переходу на літній час у березні 2011 подальші переведення годинника скасовані. Таким чином, після цього в багатьох місцевостях Росії час відрізняється від сонячного приблизно на 2 години протягом усього року.

16 вересня 2011 аналогічну постанову видала Рада Міністрів Республіки Білорусь. Цим самим Білорусь залишила постійним той час, який перед цим був для неї літнім, що можна трактувати або як запровадження «декретного» часу, або як перехід до східнішого часового поясу. Спроба запровадити такий самий порядок обчислення часу в Україні виявилася невдалою (див. нижче).

Зараз літній час застосовують у майже 70 країнах світу, зокрема майже в усіх країнах Європи.

5.4 Зміни дати переносу

У європейських країнах довгий час датою переходу на літній час було 1 квітня, а датою повернення на зимовий час -- 1 жовтня. Згодом визнали, що адаптуватися до часових змін зручніше у вихідні дні, тому ці події перенесли відповідно на останню неділю березня та останню неділю вересня. Із 1996 р., за рекомендацією Європейської економічної комісії ООН, період дії літнього часу продовжили до останньої неділі жовтня.

Поза межами Європи бувають різні традиції щодо дати переходу до літнього часу і назад. У США останнім часом є тенденція розширювати період дії літнього часу на кілька тижнів порівняно з традиційним варіантом.

5.5 Літній час в Україні

20 вересня 2011 року постановою Верховної Ради в Україні було скасовано повернення на зимовий час, тобто вирішено залишити постійним той час, який був літнім (1 година вперед щодо 2-го часового поясу; інакше кажучи, було вирішено використовувати в Україні час 3-го часового поясу і не робити щорічних переведень годинників).

Це викликало невдоволення в західній частині України, зумовлене поясненим вище недоліком щодо занадто раннього пробудження, адже там сонячний час різко відрізняється від 3-го часового поясу. Висловлювалися думки, що такий час зашкодить перш за все дітям, що відвідують школи та дитсадки. 14 жовтня 2011 року на пленарному засіданні восьмої сесії Ужгородської міської ради депутати прийняли рішення, згідно з яким рекомендовано починати роботу підприємств, установ та організацій в обласному центрі на годину пізніше, що мало б нейтралізувати негативні наслідки рішення Верховної Ради.

18 жовтня, після критичних виступів частини громадськості, Верховна Рада визнала вищезгадану постанову такою, що втратила чинність, та запропонувала Кабінету міністрів України протягом одного місяця внести на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо порядку обчислення часу на території України. У постанові не уточнюється, яким має бути цей порядок.

Згодом з'явилися припущення, що в Україні скасують переведення годинників, залишаючи постійним той час, який був зимовим. У 2012 р. цього не зробили, причому наводилися пояснення, що наявність літнього часу буде зручнішою для проведення Євро-2012. Проте рішення так і не було прийнято у строки, які дозволили б не переходити на літній час у березні 2013 р.

Слідом за Україною 26 жовтня 2011 року аналогічний указ скасував президент самопроголошеного Придністров'я Ігор Смирнов.

5.6 Зимовий час

Дуже часто у засобах масової інформації можна зустріти фразу «перехід на зимовий час», під якою слід розуміти щорічне повернення до стандартного часу. Таке формулювання вживається вище і в цій статті, але воно є не зовсім точним. Правильніше називати цей час стандартним; як правило, він є більш географічно виправданим для даної місцевості, ніж літній час.

А зимовий час -- поняття окреме. Воно передбачає переведення стрілки годинника восени на годину назад відносно стандартного часу з обов'язковим поверненням навесні. Так, у Чехословаччині взимку 1947 року застосували зимовий час -- від 1 грудня 1946 до 23 лютого 1947 стрілки годинників пересунули на годину назад щодо середньоєвропейського часу (тобто у протилежному напрямку, ніж літній час). Варто зазначити, що того ж року у Чехословаччині використовувався і літній час. Це означає, що при фактичному розташуванні країни у першому поясі, у липні 1946 року там діяв час UTC+2 (літній час), у листопаді -- UTC+1 (стандартний час), а у грудні -- UTC+0 (зимовий час).

У Болівії в 2009 році також планувалося ввести зимовий час переведенням стрілки годинника на одну годину назад відносно стандартного часу. Такий намір пояснювався бажанням убезпечитися від зимової епідемії застудних захворювань, адже при зимовому часі сонце сходило би раніше і до виходу людей вранці на роботу/навчання повітря встигало більше прогрітися.

Висновок

Отже, Земля подібна до кулі, тому її завжди наполовину освітлено Сонцем. Але оскільки Земля обертається, та її частина, яку освітлено, постійно змінюється. Ця зміна виглядає для нас з поверхні Землі як зміна дня і ночі. У окремо взятий момент часу на поверхні Землі існують точки, які переходять з темного боку на освітлений (це ми називаємо світанком). У той же час на протилежному боці Землі точки переходять з освітленого боку на темний (у цих місцях настають сутінки). Отже, кожного окремо взятого моменту часу у різних частинах земної поверхні ми спостерігаємо різний час доби. Таким чином, оскільки час за сонцем можна визначити лише локально, годинники у кожному з місць Землі мають показувати відповідний сонячному час доби.

Цей розподіл часу за місцем розташування спостерігача здійснюється поділом земної кулі на 24 вертикальних сектори, які називають часовими поясами. Локальний час є однаковим для всіх точок окремо взятого поясу, але є меншим на одну годину за час сусіднього східнішого поясу. Насправді, те, про що ми тільки-но говорили, є ідеалізованим спрощенням, границями справжніх часових поясів не є прямі вертикальні лінії, оскільки час розподіл за поясами пролягає державними або адміністративними кордонами.

Зауважте, що через те, що місцевий час завжди збільшується на годину під час перетину границі між двома поясами у русі на схід, після перетину всіх 24 часових поясів ми опинимося в умовному «завтра». Цей парадокс вирішується за допомогою визначення міжнародної лінії зміни дат, яка є границею часових поясів у Тихому океані, між Азією і Північною Америкою. Точки на схід від цієї лінії мають час на 24 години менший за час точок на захід від лінії. Наявність лінії зміни дат призводить до цікавих ефектів: прямий літак з Австралії до Каліфорнії здійснює посадку у часі, який є ранішим за час його вильоту. Крім того, острови Фіджі поділено міжнародною лінією зміни дат, отже, якщо день приніс вам погані звістки на західному боці Фіджі, ви можете перейти на східний бік і прожити цей самий день ще раз спочатку.

Размещено на Allbest.ru