Економіка Куби

Фінансові компанії ведуть активну роботу із залучення іноземного капіталу шляхом створення спільних фінансових організацій із закордонними партнерами. Як правило, іноземний партнер має більшу частку в їхньому статутному капіталі й здійснює загальне керування спільним підприємством.

Національна банківська система доповнюється 16 представництвами закордонних банків, що одержали дозвіл на роботу в країні. Починаючи з 1984 р. кубинське законодавство передбачає можливість відкриття представництв іноземних банків на Кубі без права безпосереднього здійснення банківських операцій.

Відповідно до останньої доповіді, оприлюдненому Центральним банком Куби, розмір зовнішнього боргу країни на кінець 1999 р. становить 11,078 млрд. дол., з яких 81,9% ставилися до основної суми боргу й 18,1% - до зобов'язань по обслуговуванню боргу. У цю цифру не включені довгі перед колишніми соціалістичними країнами Східної Європи й колишнього СРСР.

Основними кредиторами Куби в 1999р. були Японія (20,6%), Аргентина (14,5%), Франція (10,6%), Іспанія (10,5%), Великобританія (9,9%). З латиноамериканських країн (крім Аргентини) найбільша заборгованість є перед Мексикою (4,0%).

Податкова система Куби була заснована в 1995р. і з'явилася одним з важливих кроків кубинського посібника з реформування економіки країни. Юридичною основою введення податків став закон «Про податкову систему» 1994 р. і закон від 1997 р. «Про загальні норми й процедуру оподатковування». Згідно із цими законами, Мінфін є вищим державним органом, що регулює податкову політику країни. В 1995р. була створена Національна податкова служба (ОНАТ), у функції якої входить контроль над своєчасною сплатою податків, визначення сум виплат, відстрочка платежів, накладення штрафних санкцій, розгляд спірних питань і т.д. Робота ОНАТ будується по територіальному принципі. Вона також видає щомісячну газету «Платник податків», через яку ведеться відповідна роз'яснювальна робота серед населення.

Уведена на Кубі система оподатковування поширюється як на фізичні і юридичні особи, так і на іноземні, які включаються в єдиний Регістр платників податків.

З 1995р. у податкову систему включені СП, економічні асоціації, а також ряд держпідприємств. В 1996-99 рр. дія податків було розширено -- системою оподатковування охоплено 19453 юридичних осіб, з яких 12941 ставляться до держсектору. Усі фізичні та юридичні. особи, що ведуть операції у ВКВ або у ВКВ і національній валюті, платять податки у ВКВ. Виплати по податках здійснюються після заповнення декларації. Державної структури бюджетної сфери від сплати податків звільнені.

На Кубі існують 11 видів податків, з яких податок на прибуток є основним і становить 35% від доходів, отриманих протягом фінансового року всіма розташованими в країні підприємствами й організаціями поза залежністю від форми власності.

Податок на доходи фізичних осіб виплачується відповідно до затвердженої шкали (також іноземцями, що перебувають на території Куби більше 180 днів протягом 1 року). Цим податком обкладаються, за даними на 1999 р. 192508 фізичні особи, що має доходи від торгівлі, від здачі внайми майна, творчої діяльності, що одержують зарплати й пенсії у ВКВ. З 1998р. цей податок платять також працівники дрібних с/г кооперативів. Податок сплачується по прогресивній школі, розмір якої встановлений окремо для осіб, що одержала доходи у ВКВ і в національній валюті. Грошові перекази кубинцям від родичів з-за кордону податком не обкладаються.

Імпортери, виробники й продавці споживачів товарів, як імпортованих, так повністю або частково зроблених на території країни й призначених для купівлі-продажу, платять податок із продажів. Промислова сировина й товари, призначені на експорт, звільняються від цього податку.

Установлено одноразову виплату спец. податку на продукти для виробників, імпортерів і продавців алкоголю, тютюнових виробів, палива, автомашин, домашніх електроприладів.

На Кубі існує податок на суспільні послуги, що поширюється на організації й частки особи, зайняті в сферах телефонного й телеграфного зв'язку, постачання водою й електрикою, транспорту, готельного й розважального бізнесу.

Під дію податку на власність і володіння деякими матеріальними цінностями підпадають частки будинку й квартири, ділянки землі, морські й річкові судна в приватному володінні. Сума податку визначається податковою службою відповідно до заповненої декларації.

Всі види автотранспорту обкладаються податком на наземний транспорт, що сплачується власниками один раз у рік у строки, установлені Мінфіном Куби.

Податок на передачу майна й спадщина сплачується у випадку дарування, спадкування, обміну житлової площі, нотаріальним описом і рішеннями судів відповідно до цивільного регістра. Податок становить 1-4% від вартості майна, що здобувається.

Установлено податок на використання найманої робочої сили для підприємств і фіз. осіб. Сума податку становить 25% від всіх видів винагород, виплачених працівникам.

Податком на використання природних ресурсів і захист навколишнього середовища обкладаються фізичні та юридичні особи, пов'язані з експлуатацією природних копалин на національній території. Мінфін Куби визначає розмір податку, строки його оплати в кожному конкретному випадку, а також можливість звільнення від нього.

Усі фізичні та юридичні особи, яким необхідні документи з гербовими марками оплачують «податок на документи».

Податкові відрахування на соціальний захист зобов'язані виплачувати всі підприємства, де працюють трудящі, що користуються системою соціальне забезпечення. Розміри відрахувань визначаються щорічно Законом про держбюджет з урахуванням всіх видів оплати праці.

У податкову систему Куби входять також три види зборів. Дорожній збір платять водії автотранспортних засобів. Збір за обслуговування пасажирів в аеропортах оплачують пасажири міжнародних ліній у ВКВ. Фізичні та юридичні особи, що встановлюють різні види реклами, повинні заплатити збір за розміщення оголошень і комерційної реклами. Передбачається включити в дію податок на експлуатацію природних ресурсів і захист навколишнього середовища, а також використання землі й пляжів. Також планується розширити дія податку на послуги й податку на продажі на ряд нових товарів і продуктів. Буде переглянутий розмір податку на особисті доходи фіз. осіб, розширене застосування податку на власність і володіння мат. цінностями, на операції з нерухомістю.

Поступово на різних автомагістралях будуть установлені нові пункти для стягнення дорожнього збору, у режим спец. оподатковування будуть включені всі с/г підприємства.

Для СП, національних і іноземних інвесторів, що виступають сторонами в договорах про міжнародні економічні асоціації, установлений спеціальний режим податків. З них стягується податок на прибуток, що становить 30%.

У випадках, коли цього вимагають інтереси країни, вони можуть бути повністю або частково звільнені від податку на прибуток. При експлуатації природних ресурсів ставка обкладання по податку на прибуток може бути підвищена до 50%. По податку на використання робочу силу їм надається зниження ставки обкладання до 11%. По відрахуваннях на соціальне забезпечення встановлюється ставка 14%. Іноземні інвестори, що виступають партнерами в СП або економічні асоціації, звільняються від сплати податку на особисті доходи, отримані за рахунок прибутків від відповідного бізнесу.

Підприємства за участю тільки іноземного капіталу зобов'язані сплачувати податки, відповідно до діючого законодавства про податкову систему протягом усього часу своїх операцій.

Мінфін може тимчасово надавати повне або часткове звільнення від сплати податків або надавати пільги у відношенні спец. податкового режиму, беручи до уваги прибутку й розміри інвестицій, їхнє галузеве розміщення й внесок у розвиток національної економіки.

Податкова система враховує ті зобов'язання, які приймає на себе держава відповідно до підписаного міжнародними і двосторонніми угодами, у т.ч. про запобігання подвійного оподатковування. Куба вже підписала таку угоду з Іспанією, завершене узгодження аналогічного документа з Росією.

В 1999 р. сума зібраних податків склала 10,5 млрд. песо. За перші 6 міс. 2000 р. - 7,6 млрд. песо. Очікується, що за рік вона досягне 14 млрд. песо, що на 3,4% більше запланованого показника. Найбільшу частину суми податкових надходжень склав податок із продажів і на обслуговування, виплачуваний підприємствами держсектора. Незважаючи на те, що фіз. особи є основною частиною платників податків, на них доводиться 2,2% зібраних податків.

Винятково важливе місце в зовнішньоекономічній політиці Куби надається залученню в економіку країни іноземних інвестицій «на контрольованій основі» у формі спільного підприємництва.

Пряма іноземна інвестиція зорієнтована на пошук нових іноземних ринків, конкурентних технологій й капіталів. Діяльність іноземного капіталу в країні опирається на положення Закону про іноземні інвестиції від 6 вересня 1995р. (Закон №77), що визначає умови й гарантії присутності закордонного підприємництва в країні.

Привабливість легального простору є порівняльною перевагою Куби: наявність кваліфікованої робочої сили в здібній до освоєння нових технологій в короткі терміни, адекватна інфраструктура, в якій 95% наголошується електрифікація території, соціальна стабільність, надійний клімат, який пропонується іноземному персоналу, перспективи цілісності Куби в регіоні, її географічне розташування в центрі розширеного ринку і важливих комерційних маршрутів, а також підписання Угод про Заохочення і Взаємний Захист Капіталовкладень з 71 країною і 9 угод для уникнення подвійного оподаткування. У цей час діють 403 економічні асоціації з іноземним капіталом, 82 з яких розташовані за рубежем. Основна частина інвестицій була вкладена в гірничодобувну промисловість, розвідку й видобуток нафти, туризм, промисловості (легка, харчовій, металургійній і металообробна), а також в області інформатики й зв'язку.

За останні роки розширився спектр галузей, куди були вкладені іноземні інвестиції, що демонструє якісний стрибок вперед даного процесу. Як приклад можна привести ділову активність в таких секторах, як: енергетика, газифікація замість використання гасу, фінансовий сектор, виробництво і реалізація тютюнових виробів, система водопроводу і водопостачання столиці країни. Були проведені важливі операції у виробництві цементу, цивільній авіації, лакофарбній промисловості, судноремонті і виробництві автобусів, а також створені Спільні Підприємства по розвитку готельного господарства в Санта Лусия, Камагуее і по розвитку туризму в Бакунаягуа, Матансасе.

На Кубі діє 394 економічної асоціації за участю іноземного капіталу з 45 країн, які охоплюють 37 секторів економіки. Капітали, вкладені в створені асоціації, надходять більш ніж з 46 країн, серед яких виділяються Іспанія, Канада й Італія, що мають найвищі показники участі в спільних угодах, при цьому участь країн Європейської Співдружності в Міжнародних Економічних Асоціаціях становить усього 56%.

Результатом активності, що характеризує даний процес на Кубі в останні роки, став розвиток нових форм іноземних інвестицій у різні сектори й сфери економіки, що представляють собою договірні форми більше рухливі й гнучкі й економічні результати, що дають сприятливі, для кожної з сторін, що укладає контракт. Серед цих нових форм варто відзначити контракт на коопероване виробництво товарів або надання послуг, а також контракт на готельне або виробниче керування, у яких по значимості можна виділити наступні елементи:

Результатом активності, що характеризує даний процес на Кубі в останні роки, став розвиток нових форм іноземних інвестицій у різні сектори й сфери економіки, що представляють собою договірні форми більше рухливі й гнучкі й економічні результати, що дають сприятливі, для кожної з сторін, що укладає контракт. Серед цих нових форм варто відзначити контракт на коопероване виробництво товарів або надання послуг, а також контракт на готельне або виробниче керування, у яких по значимості можна виділити наступні елементи:

-- Контракт на кооперативне виробництво товарів або надання послуг:

? співвідношення однієї або більше національних часток і однієї або більше іноземних часток;

? спільна реалізація виробничої діяльності або спільна кооперація й/або наданні послуг;

? іноземна частка повинна бути пропорційна матеріальним і фінансовим ресурсам, технології або ринку для виробництва або ринку послуг, що є предметом контракту, при цьому при переговорах установлюється форма винагороди по кожній статті;

? комерціалізація, будь те на внутрішньому або на зовнішньому ринку, буде здійснюватися сторонами незалежним образом, без проведення між ними розподілу прибутків;

? ці контракти затверджуються керівником організації Центрального Державного Керування, якому підкоряється національне відомство, що підписало контракт.

-- Контракт на готельне і виробниче керування:

? у цих контрактах іноземна сторона повинна внести ноу-хау, технологію або ринок, приймаючи за основу свій виробничий або комерційний досвід у тім виді діяльності, який вона буде управляти;

? контракти на готельне керування затверджуються, і їхнє виконання контролюється Міністерством по Туризму;

? контракти на керування у виробничих сферах затверджуються, і їхнє виконання контролюється Міністерством по іноземних інвестиціях і економічному співробітництві.

Мито, тарифи та інші податкові стягнення, що виходять із виконання цих нових форм іноземного інвестування, кожна сторона індивідуально візьме на себе, відповідно до відповідних зобов'язань. Вкладення, необхідні для розвитку діяльності, властивим цим контрактам, а також мита візьме на себе кубинська сторона, що бере участь у контракті.

До кінця 2002 року в дії перебували 270 контрактів на коопероване виробництво. В основному, це проекти в металообробній і легкої промисловості. В індустріальній сфері в дії перебували ще 10 контрактів на виробниче керування й більше 50 контрактів на готельне керування.

Загальний обсяг іноземних інвестицій становить більше 5 млрд. дол. Основними сферами їхньої діяльності є різні галузі промисловості, туризм, гірничорудна справа, пошук і видобуток нафти. Провідними інвесторами в економіку Куби виступають Іспанія, Канада, Італія, Великобританія й Франція. Найбільш великим інвестором на Кубі є канадська компанія «Шерріт Інтернасіональ», що діє в нікелевій промисловості, видобутку нафти, туристичній сфері й сільському господарству.

Найважливішої, і за підсумками 2000 р. провідної, сферою іноземних інвестицій на Кубу є туризм. При участі іноземних фірм створюються нові туристичні комплекси, реставруються існуючі готелі, формуються асоціації, що здійснюють спільне керування готельним господарством. У галузі діють більше 90 угод про спільну з іноземним капіталом інвестиційної діяльності, а обсяг іноземних капвкладень оцінюється в 850 млн. дол. Завдяки росту числа готелів, що перебувають в адміністративному керуванні досвідчених іноземних компаній, рівень обслуговування туристів у них постійно підвищується. Активно працюють на кубинському ринку відомі туристичні фірми з Іспанії -- Sol Melia і Trip, Франції -- ACCOR і Club Med, Німеччини -- LTI, Ямайки -- Super Clubs. До кінця 2000 р. 26 змішаних компаній здійснювали експлуатацію 3,6 тис. готельних номерів у різних туристичних центрах Куби й понад 10 тис. номери перебували під адміністративним керуванням іноземних компаній.

Основний потік іноземних інвестицій припадає на головний кубинський курортний р-н Варадеро. З існуючих у Варадеро 40 готелів -- чотири (з 2 тис. номерів), є спільною власністю й ще 3 тис. номерів перебувають у спорудженнях, якими управляють іноземні підприємства (іспанські, францізькі, німецькі). З кожним роком ця цифра збільшується у зв'язку з уведенням в експлуатацію нових готелів. Іде будівництво двох десятків об'єктів.

В 2000р. відбулася зміна позиції кубинського керівництва відносно інвестування в сектор нерухомості. З 1998р. у цій сфері спостерігався різкий сплеск активності іноземного капіталу. Зберігаючи вже створені спільні проекти, керівництво країни тимчасово призупинило допуск закордонних інвесторів у даний сектор. Існує 17 економічних асоціацій, що здійснюють проекти в житловому секторі й спорудженні великого ділового центра в Гавані.

Відбувається розширення сфер іноземних інфестицій: були створені перші спільні структури в банківській сфері (іспанський партнер Caja de Madrid) і в страхуванні (із британською фірмою Lambert Fenchurch).

Поряд з ростом обсягів прямих інвестицій в економіку Куби вкладених іноземними компаніями, відзначається помітна активність із боку закордонних інвестиційних фондів, що створюють спеціалізовані структури для обслуговування кубинського ринку. До їхнього числа відносяться британські Beta Gran Caribe і Commonwealth Development, що мають на Кубі свої представництва й спільні з кубинцями фірми, що управляють фінансами фондів на Кубі.

Найважливішим елементом створення поля правої стабільності для іноземних інвесторів є курс Куби на виведення угод про заохочення й взаємний захист інвестицій. На кінець 2000р. у Куби була підписано 51 подібна угода й по угодах з 10 країнами здійснюється переговірний процес.

Одночасно кубинське керівництво веде роботу з розширення договірно-правової бази інвестиційної сфери.

У цьому зв'язку, іншим елементом стимулювання припливу іноземних капвкладень є угоди про запобігання подвійного оподатковування. До теперішнього часу в Куби є подібні угоди з Іспанією, Італією й Барбадосом. Відповідна угода з Росією було підписано в грудні 2000 р. під час візиту президента РФ В.В. Путіна на Кубу.

Позитивний ефект для розвитку зовнішньої торгівлі й іноземних інфестицій очікується у зв'язку з розвитком на Кубі вільних зон. В 1997р. почали функціонувати перші три вільні зони в гаванському регіоні: Місто Гавана, Вахай і Маріель. Концесіонерами цих утворень є корпорація CIMEX і компанія Almacenes Universales. У зазначених вільних зонах зареєстровано більше 240 іноземних операторів, 66% з яких діють у сфері торгівлі, інші -- у виробництві й сфері послуг. Найбільш представлені в цьому бізнесі фірми Іспанії, Панами, Італії, Канади й Мексики.

Із середини дев'яностих років річний промисловий ріст, у два рази випереджав збільшення ВВП країни. Такі економічні результати були досягнуті шляхом проведення ряду реформ і перетворень у кожній галузі, законодавчою базою яких став прийнятий у р. 1998р. закон про основи вдосконалювання керування промисловими підприємствами. Міри, початі кубинським керівництвом, були сфальцьовані на введенні самооплатності й самофінансуванні на підприємствах, скасуванні централізованого поточного планування. Завдання міністерств, сталі зводитися до розробки стратегічних планів для галузі, функціям контролю, а також роботі, спрямованої на підготовку й проф. удосконалювання кадрів. Керівникам підприємств була повністю передана відповідальність за результати роботи підприємств, що націлена на одержання максимального прибутку, найбільш ефективне використання наявних ресурсів, створення джерел внутрішні нагромадження. Промислові підприємства одержали право виходу на зовнішній ринок, створення спільних виробництв із іноземним капіталом, відкриття рахунку в банку.

Разом із цими рішеннями були уведені системи матеріального стимулювання працівників промислових підприємств у товарній формі й/або в конвертовані песо. В 2000р. схемами заохочення охоплені більше 1,5 млн. чол. Передбачається збереження цих систем доти, поки не з'являться умови для відновлення реальної зарплати працівникам промислових підприємств.

Сучасні інтереси Куби в області промисловості зводяться до розвитку експортної та імпортної галузі ринку, індустрії туризму. Існуюча динаміка розвитку цих галузей дозволила збільшити обсяги експорту промислової продукції в останні роки на 25%, а частку імпортних товарів для туризму й внутрішнього валютного ринку до 35% від відповідного попиту.

Зросло також виробництво простої і нержавіючої сталі, металопрокату, шляхбудтехніки, електрокабелів, що дозволило задовольнити внутрішні потреби й налагодити експорт у сусідні країни. Змінилася якість і номенклатура продукції, усе більше відповідаючи міжнародним стандартам.

Покращилися показники розвитку базової промисловості, де було проведене укрупнення підприємств, у результаті чого стало можливим більш результативно використовувати ресурси, створювати економічні об'єднання з іноземним капіталом з метою залучення передової технології, розширення ринків збуту й підвищення конкурентоспроможності продукції. Перед галуззю коштує завдання збільшення, у кооперації з іноземними інвестиціями, в 2000р. видобутку нафти до 2,6 млн. т., природного газу -- до 700 млн. куб. м., нікелю, кобальту -- на 9,6%, а також виробництва паперу, скла, продукції хімічної промисловості.

Зберігається позитивна динаміка розвитку фармацевтики, мікробіології й біотехнології, які одержують пріоритетне державне фінансування. Високий рівень підготовки національних кадрів, широкі контакти з ведучими міжнародними центрами дозволили розробити ряд лікарських препаратів і вакцин, експортованих у країни, що розвиваються, а також створити високоякісний насінний фонд високопродуктивних сортів бананів, картоплі, цукрового очерету.

У зв'язку із широкомасштабним розвитком туризму на Кубі передбачуваний і стабільний характер має збільшення попиту на будматеріали, у т.ч. цемент, азбест і т.д. Без державних дотацій росте виробництво й експорт мармуру й мармурових плит, білої кераміки.

Кубинські виробники продовжують зазнавати певних труднощів з поставкою своїх товарів на зовнішній ринок, у першу чергу, через їхню низьку конкурентоспроможність, незнання ринкової кон'юнктури, недостатнього досвіду ведення зовнішньоторговельних операцій. Для багатьох галузей кубинської промисловості характерні проблеми високого рівня енергоємності, технологічної відсталості, складності переходу до світових стандартів.

На думку кубинських економістів, внутрішній ринок споживчих товарів, реалізованих на долари, має більший потенціал. В останні роки налагоджені виробництва або складання, асортименти яких досить широкий: меблі, електропобутові прилади, продукти харчування, безалкогольні й алкогольні напої, швейні вироби, товари особистої гігієни, парфумерія. Дана продукція дозволяє істотно скоротити обсяг імпорту.

В 1992 році були внесені зміни в Конституцію Республіки, що поклали кінець зовнішній торгівлі як ексклюзивної функції держави та відкрили шлях до децентралізації зовнішньої економічної діяльності , що дозволило значно збільшити кількість учасників зовнішньої торгівлі. Однак це не означає, що держава перестала здійснювати контроль через керівну роль Міністерства зовнішньої торгівлі, але самі підприємства домоглися більшої автономії в діях і у своїй оперативній діяльності.

У ці останні роки кубинська економіка була занурена в процес глибоких і широких змін, спрямованих на адаптацію соціально-економічної системи країни до ситуації, коли були загублені її основні міжнародні економічні зв'язки й посилена американська блокада.

У цей час, у другий раз за останні сорок років, у зв'язку з пошуками диверсифікованих торговельних партнерів, досягнута помітна переорієнтація кубинського товарообігу. Процес децентралізації зовнішньої торгівлі пройшов організовано й плавно. Так, якщо вісім років тому існувало близько 50 об'єднань, що мають повноваження на здійснення цієї діяльності, то зараз налічується більше 300 організацій, що мають доступ на зовнішній ринок для проведення імпортно-експортних операцій.

Процес децентралізації зовнішньої торгівлі дозволив державним, часткам, спільним підприємствам, міжнародним економічним асоціаціям мати прямий доступ до зовнішнього ринку, і разом з тим, паралельно збільшилося число іноземних підприємців, що відкрили свої дочірні філії в країні або ж представництві у вигляді агентів, крім того, були організовані консигнаційні склади, депозитні митні склади й були відкриті вільні зони й індустріальні парки.

Радикально змінився географічний розподіл зовнішньої торгівлі, значно диверсифікувався товарообіг, у якому Європа бере участь 47% загального обсягу товарообігу, і тут першої позиції займають Іспанія, Росія, Франція, Італія й Німеччина; далі з 37% ідуть Північна й Південна Америка, де виділяються Канада, Венесуела, Мексика, Антильські острова; далі треба Азія з 14%, і, нарешті, Африка з 2%.

Розвиток і диверсифікованість нетрадиційних експортних товарів має величезний потенціал , з огляду на виробничі потужності, як існуючі, так і потенційні. У цьому змісті прогрес очевидний, і країна над цим продовжує працювати.

Перші торговельні зв'язки між Кубою й Російською Імперією датовані початком ХІХ століття, коли в Росію були здійснені перші експортні поставки кубинських продуктів, згодом скорочені через «континентальну блокаду» у Європі наполеонівської Франції проти тодішнього англійського опору. У першій половині 19 століття Росія була в числі покупців кубинського цукру, що був основним товаром, слідом за яким ішли тютюн і кава.

У жовтні 1942 року Куба встановила дипломатичні стосунки зі СРСР, які були перервані 3 квітня 1952 року, тобто менш, ніж через місяць після державного перевороту генерала Батисти. 10 січня 1959 року СРСР визнало новий уряд Куби.

У лютому 1960 року підписана перша Торговельна Угода між Кубою й СРСР і перша Кредитна Угода. У травні 1960 року офіційно відновлені дипломатичні відносини.

3 листопада 1992 року, уже після розпаду СРСР, з Росією підписане Міжурядова Угода, що оформила й додало юридичні рамки торгово-економічному співробітництву в нових умовах.

Кубіно-російський товарообіг в останні роки в середньому становить 400-500 млн. доларів США, з яких близько 80% доводиться на кубинський експорт.

У цей час у Росію експортуються приблизно 2 мільйони тонн цукру-сирцю. Питома вага Росії в кубинській зовнішній торгівлі коливається між 5 і 7 місцем, але Росія зберігає першу позицію в експорті.

В імпорті серед основних позицій присутні нафтопродукти, сталевий прокат, азбестове волокно, шини й широка гама запасних частин для російської техніки, що перебуває в експлуатації на Кубі.

Населення Куби

На Кубі популярне гасло: «Влада народу -- це дійсно влада!».

Кубинська соціалістична нація відрізняється складністю етнічної історії й етнічного складу. Етнічну основу кубинських націй становлять нащадки переселенців з Європи, головним чином іспанців і негрів, завезених з Африки й у меншому ступені із сусідніх країн Вест-Індії. Через велику роль імміграції в зростанні чисельності населення й у формуванні націй, Кубу можна віднести до Латиноамериканських країн переселенського типу.

Роль корінного індійського населення в етнічному складі Кубинських націй невелика. Кубинці пишаються своїм індійським минулим, ретельно його вивчають і зберігають пам'ятники до колоніальної культури. В іспанській мові кубинців не мало індійських слів. Багато географічних назв Куби -- індійського походження.

В формування кубинської націй, її матеріальної й духовної культури, самобутності й історичних традицій важливу роль зіграв африканський компонент. Цим Куба виділяться серед іспано-язичних країн Латинської Америки.

В середині 40-х років, по оцінкам етнографів принаймні половина населення Куби складали негри й мулати. Вони, особливо негри, перебували на нижчому щаблі соціальних сходів і належали до найменш забезпечених і знедолених прошарків кубинських націй. Негритянське населення зіграло видатну роль у господарському розвитку Куби й в освоєнні її території. Особливо у внутрішніх та східних провінціях, які були головними районами цукрового виробництва. Також велику роль негритянське населення зіграло в національно-визвольному русі кубинського народу й у становленні кубинських націй. Тепер негри й мулати -- повноправні громадяни своєї соціалістичної Батьківщини.

Етнічний склад населення країни дуже строкатий, практично неможливо якось охарактеризувати зовнішній вигляд «середнього кубинця». Але у всіх кубинців багато загального в характері.

Вони веселі, дотепні, музичні, дуже люблять різні свята. Весь народ відзначає «День матері», «День батька», «День закоханих» і ін.

Діти оточені любов'ю, вони самостійні й вечорами нерідко сидять із дорослими за одним столом будинку, у гостях або в ресторані. Лягають спати пізно. Увечері вулиці міст, кінотеатри, кафе й ресторани повні народу.

У розвитку кубинських націй, її культури видатну роль зіграла іспанська мова. На Кубі вона включає багато слів африканського й індійського походження. В 1978 році на Кубі широко й урочисто відзначалося тисячоліття іспанської літературної мови.

Основна релігія -- католицька. Зустрічаються так само протестанти, баптисти й деякі інші групи віруючих. Серед віруючої частини негритянського населення, зберігаються різні африканські вірування. А також афро-християнські й «спіритичні» секти.

На Кубі завжди був розвинений атеїзм. Революційні перетворення ще більше збільшили число атеїстів, особливо серед молоді. На Кубі церква відділена від держави. Віруючі беруть участь у трудовому й громадському житті народу.

Для населення Куби традиційна перевага чоловіків. Особливо більшої вона була в колоніальний час та в період масових імміграцій. Чоловіки переважали серед переселенців з Іспанії й серед африканських невільників. В 1774-му році чоловіки становили 3/5 усього населення. Після перемоги революції багато зроблено для подолання наслідків багатовікової дискримінації жінок. Їм не декларативно, а насправді надані рівні із чоловіками права у всіх сферах діяльності. Але більша частина жінок поки ще не бере участь у суспільному виробництві. Кубинські жінки відрізняються великою суспільною й соціальною активністю.

За давньою традицією кубинці й кубинки, особливо в сільській місцевості, одружуються в молодому віці.

За даними переписів, в 1953 році на Кубі проживало 5 829 тис. чоловік, в 1970 р. - 8 569 тис., в 1981 р. - 9 723 тис., в 1993 р. - 10 978 тис. чоловік; у грудні 1997 р. - 11 094 тис. чоловік, у липні 2004 р. чисельність населення оцінювалася в 11,31 млн. чоловік.

В інтервалі 1953-1970 рр. приріст населення становив 2,2% у рік, з 1970 по 1991 рр. - 1,1% у рік, а до 2004 р. - 0,34%. Зниження темпів приросту обумовлено падінням народжуваності, що в 2004 році склала 12,18 на 1000 жителів (у перші роки після революції вона досягала 37 народжень на 1000 жителів); смертність в 2004 становила 7,17 на 1000 жителів. Періодично ріст населення вповільнюється внаслідок еміграції.

В 1960-ті роки більше півмільйона кубинців емігрувало, головним чином у США; в 1966 році в США був прийнятий спеціальний закон, що гарантував кубинським емігрантам надання притулку й пільги. В 1980 році, коли кубинська влада дозволила еміграцію, майже 125 тис. кубинців було перевезено з порту Маріель на Кубі в Кі-Уест (шт. Флорида); ця операція, у якій взяли участь сотні приватних катерів і човнів, одержала назву «човнового мосту».

Соціалістична Куба - країна молоді. Сучасна вікова структура населення, насамперед висока частка осіб молодої вікової групи (до 15-і років), створює чималі труднощі для соціального економічного розвитку Куби. На цю групу приблизно припадає 37% усього населення, а на особи старше 65 років - 6%. Через високу частку дітей у складі населення загострилася проблема робочої сили, особливо в сільській місцевості. По відліку безробітних у структурі трудових ресурсів Куба займала одне з перших місць у капіталістичному світі.

Конституція соціалістичної Куби гарантує право на працю, відпочинок і соціальне забезпечення. Ще в 1959 році був установлений 8-годинний робочий день. У суботу на Кубі працюють половину дня. Соціальне страхування постійно розвивається: пенсійне забезпечення за віком, непрацездатності або інвалідності. Це поліпшило умови життя населення. Найбільш відчутний вплив прогресу в сільській місцевості. У соціалістичній Кубі різко зросли рівень життя й купівельна спроможність сільського населення.

Куба виділяється відносно рівномірним розміщенням населення по території. Розміщення населення багато в чому було обумовлено становленням і поглибленням «цукрової» спеціалізації господарства.

Гавана - «гранд» не тільки серед кубинських міст, тому що в ній зосереджена 1/5 усього міського населення країни, але й одне з найбільших міст всієї Латинської Америки. У Гавані живе близько 2000000 чоловік. Це один зі значних центрів політичного, культурного й наукового життя Латинської Америки.