Тенденції і проблеми розвитку Придніпровського економічного району

Важливе місце серед завдань регіональної економічної політики посідають соціальні питання, вирішення яких можливе лише на основі радикальних змін у сучасній політиці зайнятості та ринку праці. У перспективі передбачається активізувати діяльність щодо створення нових робочих місць у споживчій сфері, організаціях ринкової інфраструктури, малому та середньому підприємництві виробничої сфери. Це дозволить забезпечити працевлаштування осіб, які вивільняються з промислових підприємств, та підвищити рівень зайнятості населення у сфері обслуговування.

Необхідною передумовою соціального прогресу країни та одним з важливих завдань регіональної економічної політики є поліпшення демографічної ситуації у регіонах України на основі подолання процесів депопуляції й покращання соціально-побутових умов життя населення, здійснення заходів щодо підтримки сімей з дітьми та найменш соціальне захищених верств населення, зростання рівня споживання населенням товарів та послуг.

У виробничій сфері пріоритетними завданнями визначено розвиток експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах, де для цього є сприятливі умови (вигідне транспортно-географічне положення, необхідний економічний та науковий потенціал). Це дозволить суттєво вплинути на експортний потенціал територій, вдосконалити структуру експорту держави, розширити зовнішньоекономічні зв'язки.

Особлива увага приділятиметься розвитку сільськогосподарського виробництва на основі удосконалення його спеціалізації та підвищення рівня інтенсифікації з метою нарощування експортного потенціалу, комплексної інтеграції переробних галузей з виробництвом сільськогосподарської продукції та сировини.

Державна регіональна економічна політика України формується і реалізується таким чином, щоб забезпечити територіальну цілісність держави, створити рівновигідні умови функціонування регіональних господарських комплексів з метою активізації ролі територій у проведенні економічних реформ та вирішенні нагальних соціальних проблем. Сучасна державна регіональна економічна політика України, як це визначено нормативними документами, грунтується на таких основних принципах:

визнання і дотримання загальнодержавних пріоритетів та забезпечення органічної єдності завдань щодо соціально-економічного розвитку країни та розвитку продуктивних сил регіону;

правове забезпечення економічної самостійності регіонів на основі розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування й підвищення їх відповідальності щодо вирішення завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку територій;

дотримання вимог екологічної безпеки при реформуванні структури господарських комплексів і розміщенні нових підприємств;

досягнення економічного і соціального ефекту за рахунок використання переваг територіального поділу праці, раціонального природокористування, розвитку міжрегіональних зв'язків.

Підвищення дієвості регіональної економічної політики, зростання загальної керованості економічними процесами можливе лише на основі визначення і розмежування повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. В процесі здійснення конкретних заходів державної регіональної економічної політики, спрямованих на підвищення ролі регіонів у проведенні економічної реформи в країні, передбачається: сформувати нову територіальну структуру державного сектора економіки; реформувати систему управління державним сектором економіки; зміцнити економічні основи місцевого самоврядування та розширити його важливі соціально-економічні І функції щодо життєзабезпечення територіальних утворень; здійснити поетапний перехід на обгрунтовану систему бюджетного регулювання та розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці України.

Механізм реалізації державної регіональної економічної політики -- це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їхнього господарського комплексу. Основними складовими цілісного механізму державної регіональної політики України, як визначено діючими нормативними документами, виступають: відповідна законодавчо-нормативна база, бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозування і програмування, розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил (створення спеціальних економічних зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво тощо).

Першоосновою механізму регіональної економічної політики є законодавча база, що визначає взаємовідносини держави і регіонів та відповідні організаційні структури управління соціально-економічними процесами. На сучасному етапі економічного розвитку держава через законодавчу базу проводить політику, спрямовану на підвищення економічної самостійності територій. Водночас вона координує діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношень державного і місцевих бюджетів, розвитку інфраструктурних об'єктів місцевого та загальнодержавного призначення, формування централізованих і регіональних фондів різного цільового призначення.

Механізм державної регіональної політики повинен поєднувати у собі методи прямого і опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. За своїм характером ці методи можуть бути заохочувальні та обмежувальні, активні та пасивні, їх комплексне поєднання дає змогу забезпечити високу результативність у досягненні намічених цілей.

В регіональній економічній політиці широко використовуються такі методи прямого економічного регулювання, як цільове фінансування, пряма фінансова допомога, надання субсидій та субвенцій тощо. Для опосередкованого економічного регулювання регіонального розвитку використовують важелі податкової, кредитно-грошової, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики. Державні органи управління можуть впливати на регіональний розвиток через такі заходи протекціонізму: надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв, створення акціонерних товариств для завершення раніше розпочатого будівництва, надання регіонам інвестиційних премій за спорудження об'єктів, що дозволяють покращити структуру економіки регіону, працевлаштувати вивільнених працівників, поліпшити екологічну ситуацію тощо.

Принциповим питанням є вдосконалення існуючої системи бюджетного регулювання та розширення бюджетної автономії територій. Ступінь державного втручання в господарські процеси вимірюється показниками питомої ваги державних прибутків і видатків у внутрішньому валовому продукті -- їх висока питома вага свідчить про сильний вплив держави на економіку. У перспективі передбачається істотно розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці на основі підвищення ролі місцевих податків і зборів, встановлення науково обгрунтованих нормативів відрахувань до місцевих бюджетів тощо.

В регіональній економічній політиці особливе місце посідає економічне стимулювання розміщення нових виробничих об'єктів, здатних виготовляти конкурентоспроможну продукцію й швидко реагувати на зміну ринкової кон'юнктури. В першу чергу це стосується розвитку малого та середнього підприємництва, яке має виражену регіональну орієнтацію і суттєво впливає на зміни в структурі економіки. Саме малий бізнес може ефективно вирішувати проблему забезпечення незайнятого населення робочими місцями. Для досягнення збалансованого розвитку господарства певної території необхідно сприяти формуванню регіональних центрів малого і середнього бізнесу, створенню різних типів спеціальних (вільних) економічних зон, центрів активної науково-технічної діяльності.

Формування спеціальних економічних зон в Україні дасть змогу збільшити надходження іноземних інвестицій, створити сучасну виробничу, транспортну та ринкову інфраструктуру, підвищити ефективність використання природних ресурсів. Завдяки застосуванню пільгового режиму оподаткування та митного режиму створюються сприятливі умови для зростання економічної активності суб'єктів господарювання. З 1996 р. в Україні діє експериментальна зона «Сиваш». Спеціальні економічні зони створено у Донецькій, Закарпатській областях. Для вирішення проблеми працевлаштування персоналу, що вивільнятиметься у зв'язку з виведенням з експлуатації блоків Чорнобильської АЕС, сформована спеціальна економічна зона «Славутич».

Особливе місце в регіональній економічній політиці належить різним формам міжрегіонального й прикордонного співробітництва; зонам активної науково-технічної діяльності, створення яких передбачає організацію наукових, дослідницьких і технологічних парків, інноваційних центрів, технополісів тощо.

Велика увага в регіональній економічній політиці приділяється так званим проблемним регіонам, тобто тим територіям, які вирізняються серед інших кризовим загостренням певної проблеми, що має негативні соціально-економічні наслідки для всієї системи господарювання. Першопричиною загострення цих проблем можуть бути як природні та техногенні катастрофи, так і соціально-економічні фактори. З погіршенням загальноекономічної ситуації кількість таких територій постійно зростає, а розв'язання нагромаджених тут проблем потребує все більше фінансових коштів та матеріальних ресурсів.

4.2 Направлення державного розвитку Придніпровського економічного району

Придніпровський район є одним з тих, де спад обсягів виробництва у кризовий період 1990-х рр. був найменшим. Тому перспективи його розвитку пов'язані передусім з подальшою модернізацією промислових підприємств, покращенням екологічної ситуації, підвищенням ефективності сільськогосподарського виробництва.

Проблеми Придніпровського району багато в чому збігаються з проблемами Донецького району. Так, загальною є проблема, що пов'язана із спеціалізацією обох районів. Донбас і Придніпров'я доцільно спеціалізувати не тільки на виробництві чавуну, сталі і прокату для металомістких галузей машинобудування(автомобілі, комбайни, локомотиви, судна, вагони, сільськогосподарські машини). Металургійні заводи мають задовольняти потреби в асортименті металу підприємства точного машинобудування, що розвиватиметься прискореними темпами. Проблемою є розміщення Запорізької АЕС поряд з потужною ДРЕС. Теплова станція викидає у повітря тисячі тонн пилу, оксидів сірки і азоту, ставок-охолоджувач АЕС випаровує десятки мільйонів тонн води щороку. Це призвело до утворення в районі найпотужнішого в Європі "генератора" кислотних дощів. Ґрунти втрачають свою родючість. Рекультивовані землі майже непридатні для використання. Видобування залізної і марганцевих руд призвело до значних змін земної поверхні, різко знизило рівень ґрунтових вод.

Висновок

Можна зробити висновки, що Придніпровський економічний район займає друге місце за обсягом виробництва промислової продукції і є одним з найбільших індустріальних районів в Україні. Він продає чималу частку своєї сільськогосподарської продукції іншим районам.

Район є також одним з найбільших по чисельності населення, але з кожним роком його кількість зменшується. На нашу думку, демографічну ситуацію Придніпров'я необхідно вирішувати забезпечуючи працездатне населення роботою, збільшенням заробітної плати, створення кращих соціальних умов. Можна також сказати, що більша частина населення проживає у містах.

Придніпровський район має багатий природно-ресурсний потенціал. Тут є родовища залізних руд, титану, цирконію, нікелю, кобальту. Тут зосереджені великі поклади кам'яного та бурого вугілля, нафти, природного газу, бокситів.

Отже, можна сказати, що грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а родовища корисних копалин - розвитку промисловості. У Придніпров'ї поєднується розвиток важкої індустрії та харчової промисловості.

Провідними галузями району є залізо-рудна, марганцеворудна, чорна металургія, машинобудування, хімічна. Важливе значення має також харчова, легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.

Розглянувши транспортну систему Придніпров'я, я можу сказати, що тут розвинені всі види транспорту (залізничний, річковий, морський, автомобільний, авіаційний). Експортується продукція гірничо-добувної та металургійної промисловості, машинобудування, будівельних матеріалів, продукція сільського господарства, вугілля, нафтопродукти, боксити у інші регіони, СНД, країни Європи, Азії, Африки.

Екологічна ситуація у районі є однією з найгостріших у світовому порівнянні. Вона спричинена великою кількістю високозабруднюючих підприємств, на території району. Це призводить до зменшення кількості населення, через перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності, негативно впливає на природні ресурси району (забруднення грунтів, водних ресурсів тощо).

Ми вважаємо, що екологічна ситуація Придніпров'я повинна розв'язуватися за рахунок технологічної перебудови промисловості, тобто зміни застарілого обладнання на сучасне, будівництво очисних споруд, створення безвідходного виробництва, розміщувати підприємства з високим рівнем забрудненості за межами міста, а також потрібен контроль державної влади щодо шкідливих викидів у води річок, озер, Азовського моря та в атмосферне повітр'я в цілому. На мою думку, необхідно також встановити штрафи за невиконання екологічної безпеки на підприємствах, що допоможе захистити навколишнє середовище від забруднення.

Придніпровський економічний район, крім екологічних проблем має ще й інші (вище названі). На нашу думку, вирішення більшості з них пов'язане з вирішенням екологічної ситуації і потребує багато коштів. Важливий вплив на екологічне забруднення мають люди, які самі забруднюють навколишнє середовище, створюючи високозабруднюючі підприємства, прагнуть до отримання як найбільшого доходу, шляхом економії на створенні очисних споруд, та викидів шкідливих речовин у річки, озера, моря тощо. Але в свою чергу, державні органи не вживають ніяких заходів, щоб зберегти навколишнє природне середовище району.

Отже, Придніпровський економічний район є високорозвиненим відносно інших районів України, але потребує подальшого перспективного розвитку, а також вивчення та вирішення існуючих тут проблем.

Список використаної літератури

1. С.І. Дорогунцов, Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник/ За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. - К.: КНЕУ, 2005.

2. Б.Ф. Заблодський - Регіональна економіка. - К.: 2003 - 425 с.

3. М.В. Жук, В.П. Круль - Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник. - К.: Кондор, 2004. - 296 с.

4. Є.П. Качан - Розміщення продуктивних сил України: Підручник. - К.: ВД “Юридична книга”, 2001. - 552 с.

5. Д.В. Клиновий, Т.В. Пепа - Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України/ За наук. ред. Л.Г. Чернюка, навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 728 с.

6. В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - К.: Знання, 2006. - 350 с. (Вища освіта XХI століття).

7. І.Л. Сазонець, В.В. Джинджоян, О.О. Чубар - Розміщення продуктивних сил: навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

8. Cтатистичний щорічник України за 2009 рік/ Державний комітет статистики. - К.: Консультант.

9. Л.Г. Чернюк, Д.В. Клиновий - Економіка регіонів України: навч. посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 644 с.

10. О.І. Щаблій - Cоціально-економічна географія України: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2000. - 680 с.

11. Шабанін В. С.Стан та напрямки оновлення і розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства в Україні //Економіка АПК - 2002 №8

12. Шпичак О. М. Економічні проблеми АПК в умовах формування ринкових відносин.//Вісник аграрної науки №9, 1998

13. www.ukrstat.gov.ua

14. www.kmu.gov.ua

15. www.me.gov.ua

16. www.minfin.gov.ua

17. www.zakon.rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru