Класифікація і поширення найбільших печер світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості найбільших печер світу

1.1 Генезис найбільших печер світу

1.2 Будова та типи найбільших печер світу

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Класифікація і поширення найбільших печер світу

2.1 Класифікація найбільших печер світу

2.2 Поширення найбільших печер світу на материках

2.3 Антропогенний вплив на найбільші печери світу

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури та джерел

Додатки

Вступ

За багато тисяч років вода, яка проникає по тріщинах крізь товщі гірських порід, здатна утворювати підземні порожнини значного розміру. Так утворюються печери - загадкові створення природи, з якими пов'язані численні оповіді і легенди. Дивно, що під багатьма ділянками земної поверхні знаходяться гігантські пустоти. В даній курсовій роботі ми спробуємо розібратись, що собою представляють печери як природний феномен, які особливості вони мають, з чого складаються, яку роль відіграють в природі та те як людина може їх використовувати.

Актуальність курсової роботи зумовлена недостатнім рівнем вивчення печер. Дуже багато людей, вчених займається вивченням печер. Серед них найвідомішим є Мартель Эдуард Альфред, який присвятив цьому більшість свого життя і став засновником науки спелеології.

Вважаю, недостатньо інформації про будову печер, було б краще якби більше вивчалась мінералогія печер. Та іноді це є неможливим, тому що людям бракує техніки, щоб дістатись до потрібного місця. Дуже важлива практична сторона діяльності спелеологів пов'язана з вивченням гідрогеологічних особливостей печер: вони є місцем зосередження підземних вод, здавна використовуваних для питного водопостачання. Ті відомості, які дістають спелеологи, важливі також для геологів, які проводять вишукування перед будівництвом різних споруд.

Печери цікавлять, та археологів. Саме в печерах часто знаходять вони сліди людських культур епох палеоліту і неоліту. Всесвітньо відома Капова печера на Уралі, постійний мікроклімат якої зберіг для нас унікальні палеолітичні малюнки. Загалом, печерами цікавляться фахівці різного профілю.

Мета та завдання курсової роботи. Мета даної роботи - виявити особливості найбільших печер світу. При написанні роботи вирішувались наступні завдання :

1. Дослідити найбільші печери світу.

2. Визначити класифікацію найбільших печер світу.

3. Розробити карту поширення найбільших печер світу.

4. Проаналізувати найбільші печери світу за материками.

5. Виявити можливості використання найбільших печер світу людиною.

Об'ектом дослідження виступають найбільші печери світу. Предметом курсової роботи є генезис, будова та класифікація найбільших печер світу, їх зв'зок із довкіллям.

При написанні курсової роботи було використано ряд методів наукового дослідження. Серед них як аналіз джерел різного напрямку, даних наукових експедицій, а також метод аналізу та синтезу зібраних даних, критично - літературний та порівняльний методи.

Методика роботи - послідовна робота з різними джерелами, аналіз та систематизація зібраної та переробленої інформації, та картографічний метод.

Розділ 1. Особливості найбільших печер світу

1.1 Генезис найбільших печер світу

Печери - це природні підземні порожнини, що з'єднуються з поверхнею Землі одним або декількома отворами. Печери можуть бути заповнені повітрям або іншим газом (здебільшого, радоном або метаном), водою, частково твердими відкладами. Виникають під впливом підземних вод або прибережних хвиль. Печери такого типу звичайно виникають у вапнякових породах, як, наприклад, у Кентукі або на Балканах, де гірські породи розчиняються у воді. Печери населені тваринами, яким притаманні сліпота, депігментація, гігантизм [ 8, c. 35 ].

Чинники для формування печер та їхньої організації. Умови необхідні задля того, щоб вони утворилися та як саме вони з'являються. На ці питання ми спробуємо дати відповідь в цьому розділі курсової роботи.

Найпоширеніші печери в розчинних геологічних породах - вапняках, крейді, гіпсі, ангі3дриді, кам'яній солі. Відомі печери у вапнякових туфах, конгломератах, гранітах, базальтах, вулканічних породах, а також льодові.

Морфогенетичні особливості печер. Одним з основних умов протікання карстового процесу та створення печер прийнято вважати тріщинуватість гірських порід. Вода завершує справу, розпочату глибинними силами землі, розчиняє навколо тріщин породу і вимиває її, створюючи великі порожнини, орієнтовані в різних напрямках. Дія тектонічних сил та води, а також температурні коливання середовища руйнують породи, що вистилають стінки печер, в результаті чого виникають небезпечні ділянки, завали, осипи, глинисті наноси, карнизи різної конфігурації, уступи, навіси та інші форми підземного рельєфу. Найбільш тріщинуватим ділянкам порід супроводжують обвали. Найчастіше це випадання окремих або цілої групи брил із склепіння і зі стін печери, або зі скельних уступів. Деякі брили можуть досягати ваги десятків і сотень тонн.

Брилові навали утворюються також на уступах, і тоді вони стають особливо небезпечними, оскільки зрив окремих каменів призводить до каменепаду, а всього навалу - до обвалу.

Скупчення дрібних уламків і наносний землі на схилах утворюють осипи, які іноді легко приходять в рух і можуть засипати нижні ходи або лази. Зсув осипи може призвести до утворення нових перешкод, наприклад, на шляху може виникнути поріг заввишки до декількох метрів там, де раніше був плавний спуск або підйом [ 19, c. 78 ].

Печери часто розвиваються по двох і більше систем пересічних тріщин, і якщо тріщинуватість проявляється в декількох напрямках, то можуть виникнути лабіринти. Лабіринтами можуть бути також ходи всередині глибового навалу, як наприклад, в Скельскій і Сніговій печерах. У складних лабіринтових системах типу Оптимістичної та Озерної (Поділля), Одеських катакомб або інших штучних каменоломень легко заблукати за відсутності відповідних досвіду і навичок. Серйозну небезпеку в печерах представляють вузькі важко прохідні лази, при проходженні яких виникає реальна можливість застрягання. У багатьох печерах стіни "поїдені водою" (у них утворюються осередки з гострими краями) або покриті безліччю дрібних твердих гострих останців, що призводить до утворення величезних "терок" або "рашпілів" [ 24 ].

Обводненість печер. Походження печер зазвичай пов'язане з діяльністю води, тому в багатьох печерах безпосередньо вода - потенційна причина виникнення аварійної ситуації. Підземні озера, водоспади і сифони - несподівані природні перешкоди. Озера, одиночні або розташовані ланцюгом, часто на багатометровій глибині, можуть не мати обходів. У цьому випадку подолати їх можна тільки із застосуванням плавальних засобів. Водоспади часто зриваються з різних рівнів у вертикальних порожнинах і служать серйозною перешкодою при пересуванні в шахтах і колодязях [ 18, c. 119 ].

Поява вітру в печерах обумовлено наявністю перепаду тиску. Причина утворення такого перепаду може полягати в декількох чинниках:

1) Різні значення температури повітря в печері і температури повітря навколишнього середовища. Цей фактор може мати місце у випадку, якщо печера в своїй структурі має кілька входів, розташованих на різній висоті. Потоки холодного повітря мають велику щільність, ніж потоки теплого повітря, через це, коли температура навколишнього середовища вище температури печери, тиск потоків холодного повітря в місцях розташування низькорівневих входів вище атмосферного тиску. У результаті цього, відбувається рух холодних повітряних мас з низькорівневих входів печери назовні, а теплі потоки повітря з навколишнього середовища надходять до печери через високорівневі входи, в результаті цього і з'являється вітер. У зимовий період часу рух повітряних мас відбувається в зворотному напрямку. Найповільніше повітряні маси пересуваються по печері в період, коли температура навколишнього середовища і температура печери приблизно однакові [ 5, c.68 ].

2) «Водоструминної насос». Даний ефект спостерігається в насичених водою вертикальних печерах. Зміна тиску в таких печерах пов'язано з тим, що вода, падаючи вниз, тягне за собою повітряні маси, в результаті чого і з'являються перепади тиску всередині печери. Ефект посилюється, якщо з подібним кам'яним колодязем в безпосередній близькості розташовані колодязі, в яких вода відсутня.

3) Зміни значення атмосферного тиску. Даний ефект може спостерігатися в печерах, що мають великі порожні простору, а також вузькі входи до них. Обсяг порожнього простору в одній такій печері повинен становити не менше 3 000 000 метрів кубічних.

4) Задування повітряних мас в печеру з навколишнього середовища. Таке явище спостерігається в наскрізних печерах, з малою протяжністю, прикладом є, розташована на Роздільному хребті, печера Іган-4. Якщо в літній час спостерігається сильне задування повітряних мас в підставу печери, то в районі входу в печеру, приблизно на глибині 50 - 60 метрів, рух повітря не має чіткої спрямованості. Причиною цього є досить великий кут схилу, розташованого під входом, близько 35 градусів [ 14, c.132 ].

5) Підйом рівня підземних вод. Причиною появи цього фактора можуть послужити серйозні зміни, аж до декількох атмосфер, рівня тиску замкнутих обсягів за сифонами.

6) Локальне нагрівання повітряних мас в печері. Таке явище зустрічається досить рідко і виникає в місцях печери, які мають обмежений простір, при зовнішньому втручанні. Як правило, потік повітря, що з'явився під впливом даного чинника досить незначний [ 8, c. 63 ].

1.2 Будова та типи найбільших печер світу

У будові печер спостерігаються свої особливості, пов'язані з характером карсту порід. Тектонічні тріщини, спільно з тріщинами розвантаження та нашарування зумовлюють орієнтацію ходів печер в хрест - або по простяганню порід. Частина придолинних печер закладена по тріщинах розвантаження. Магістральні ходи їх переважно орієнтовані паралельно схилам долин. У формуванні деяких малих печер і входів великих печер велику роль зіграли всередині шарові літогенетичні тріщини. Збільшення обсягу тут відбувається за рахунок руйнування склепінь морозним вивітрюванням і конденсацією. Літогенетичні тріщини сприяють також спрямлення магістралей печер по вектору водотоків [ 21, c. 42 ].

Більшість печер (50%) - похилі, 44% - горизонтальні і 6% - вертикальні. По виду структурних решіток 28% з них перисті, 27% - звивисті, 20% - лінійні, 15% - гіллясті, 6% - шарові, по 2% - сітчасті і каркасні.

Печери складаються з елементарних порожнин: лінійних (лазів (14%), ходів (42%), коридорів (18%), галерей (3%), труб (менше 1%), колодязів (3%), шахт (6%) , прірв (менше 1%)) і об'ємних (камер (2%), кімнат (6%), гротів (5%), залів (менше 1%)).

У 8 печерах течуть річки, в 71 - струмки. Більш ніж в 200 печерах спостерігається капеж інфільтраційний і, рідше, конденсаційний. У 68 печерах є озера, в 42 - льодовики [ 2, c. 98 ].

Половина печер в літній час досить теплі з температурою повітря більше 100. Найхолодніші з печер Аскінське, Леднева, Крижана-Липова, Косубай, Кутукская-1 і 3, Осіння, Холодна Яма, Юшин, що визначається їх морфологією і, як наслідок, льодовиками і сніжниками. Різноманітність мінеральних утворень печер, що створюють "екзотику" підземного світу, пояснюється особливостями їх зародження, зростання і вторинних змін. Форма, найбільш поширених, карбонатних натікань залежить від інтенсивності водотоку, в їх річних кільцях відображаються космічні ритми. У печерах налічується близько 200 мінералів 10 класів: рудні (58 видів), фосфати (34), оксиди (12), силікати (11), карбонати (10), сульфати (10), нітрати (6), хлориди (4), гідрооксиди (4) і змішані (28) [ 11, c. 76 ].

Печери за їх походженням можна розділити на п'ять типів: тектонічні, ерозійні, льодові, вулканічні і, нарешті, найбільша група - карстові. Печери в при входовій частини, при відповідних морфології (горизонтальний просторий вхід) і розташуванні (близько до води) використовувалися стародавніми людьми як зручних осель.

Карстові печери. Таких печер більшість. Саме карстові печери мають найбільшу протяжність і глибину. Карстові печери утворюються внаслідок розчинення порід водою, тому вони зустрічаються тільки там, де залягають розчинні породи: вапняк, мармур, доломіт, крейда, а також гіпс і сіль. Вапняк, а тим більше мармур, розчиняються чистої дистильованої водою дуже погано. У кілька разів розчинність підвищується, якщо у воді присутня розчинений вуглекислий газ (а він завжди розчинений у воді, в природі), проте все одно вапняк розчиняється слабо, порівняно, скажімо, з гіпсом або, тим більше, сіллю. Але виявляється, що це позитивно позначається на освіті протяжних печер, оскільки гіпсові та соляні печери не тільки швидко утворюються, але й швидко руйнуються ( Додаток З ).

Величезну роль при утворенні печер грають тектонічні тріщини і розломи. За картками досліджених печер дуже часто можна бачити, що ходи приурочені до тектонічних порушень, які видно на поверхні. Також, зрозуміло, для утворення печери необхідна достатня кількість водних опадів, вдала форма рельєфу: опади з великої площі повинні потрапляти в печеру, вхід до печери повинен розташовуватися помітно вище того місця, куди розвантажуються підземні води і т. п. Еволюція карстових процесів та їх хімізм такі, що часто вода, розчинивши мінеральні речовини гірських порід (карбонати, сульфати), через деякий час відкладає їх на склепіннях і стінках печер у вигляді масивних кірок товщиною до метра і більше (печерний мармуровий онікс) або особливих для кожної печери ансамблів мінеральних агрегатів печер, утворюючи сталактити, сталагміти, геліктити, драпіровки і інші специфічні карстові мінеральні форми. Останнім часом все більше печер відкривається в породах, які традиційно вважалися некарстующіміся. Наприклад, в пісковиках і кварцитах столових гір тепуї Південної Америки були відкриті печери Абісмо Гай Коллет глибиною -671 м (2006 г), Куева Охос де Кристал (Cueva Ojos de Cristal) протяжністю 16 км (2009 р). По всій видимості, ці печери мають також карстове походження. У жаркому тропічному кліматі при певних умовах кварцит може розчинятися водою [ 14, c.102 ].

Тектонічні печери. Такі печери можуть виникати в будь-яких породах в результаті утворення тектонічних розломів. Як правило, такі печери зустрічаються в бортах глибоко врізаних в плоскогір'я річкових долин, коли величезні масиви породи відколюються від бортів, утворюючи тріщини отседанія. Тріщини отседанія звичайно з глибиною сходяться клином. Найчастіше вони завалюються пухкими відкладеннями з поверхні масиву, але іноді утворюють досить глибокі вертикальні печери глибиною до 100 м. Шерлопи широко поширені в Східного Сибіру. Вивчено вони порівняно слабо і, ймовірно, зустрічаються досить часто [ 6, c. 148 ].

Ерозійні печери. Печери, утворені в нерозчинних породах за рахунок механічної ерозії, тобто опрацьовані водою, що містить крупинки твердого матеріалу. Часто такі печери утворюються на березі моря під дією прибою, але вони невеликі. Однак, можливе утворення і печер, опрацьованих за первинними тектонічним тріщинам йдуть під землю струмками. Відомі досить великі (сотні метрів завдовжки) ерозійні печери, утворені в пісковиках і навіть гранітах [ 8, c. 44 ].

Льодовикові печери. Печери, утворені в тілі льодовиків талою водою ( Додаток Д ). Такі печери зустрічаються на багатьох льодовиках. Талі льодовикові води поглинаються тілом льодовика по великих тріщин або на перетині тріщин, утворюючи ходи, іноді прохідні для людини. Довжина таких печер може становити кілька сот метрів, глибина - до 100 м і більше. У 1993 р. в Гренландії був виявлений і досліджений гігантський льодовиковий колодязь "Ізортог" глибиною 173 м, приплив води влітку в нього становив 30 м / с і більше [ 3 ].

Ще один тип льодовикових печер - печери, утворені в льодовику в місці виходу в середині льодовикових і під льодовикових вод на краю льодовиків. Талі води в таких печерах можуть текти як по ложу льодовика, так і по льодовикового льоду. Особливий тип льодовикових печер - печери, утворені в льодовику в місці виходу підземних термальних вод. Гаряча вода здатна проробляти об'ємні галереї, однак такі печери залягають не в самому льодовику, а під ним, оскільки лід проплавляються знизу. Термальні льодовикові печери зустрічаються в Ісландії, Гренландії і досягають значних розмірів [ 15, c. 145 ].

Вулканічні печери. Ці печери виникають при виверженнях вулканів. Потік лави, остигаючи, покривається твердою кіркою, утворюючи лавові трубку, усередині якого і нині тече розплавлена ??порода. Після того як виверження вже, фактично, закінчилося, лава випливає з трубки з нижнього кінця, а всередині трубки залишається порожнину. Зрозуміло, що лавові печери залягають на самій поверхні, і часто покрівля обвалюється. Однак, як виявилося, лавові печери можуть досягати дуже великих розмірів, аж до 65.6 км довжини і 1100 м глибини (печера Казумура, Гавайські острови) [ 9, c.54].

Висновки до розділу 1

В процесі написання даного розділу та переробки джерел мною було встановлено наступне:

1. Печери - це природні підземні порожнини, що з'єднуються з поверхнею Землі одним або декількома отворами. Печери можуть бути заповнені повітрям або іншим газом (здебільшого, радоном або метаном), водою, частково твердими відкладами. Виникають під впливом підземних вод або прибережних хвиль. Печери такого типу звичайно виникають у вапнякових породах, як, наприклад, у Кентукі або на Балканах, де гірські породи розчиняються у воді. Печери населені тваринами, яким притаманні сліпота, депігментація, гігантизм.

2. Дія тектонічних сил та води, а також температурні коливання середовища руйнують породи, що вистилають стінки печер, в результаті чого виникають небезпечні ділянки, завали, осипи, глинисті наноси, карнизи різної конфігурації, уступи, навіси та інші форми підземного рельєфу.

3. Печери часто розвиваються по двох і більше систем пересічних тріщин, і якщо тріщинуватість проявляється в декількох напрямках, то можуть виникнути лабіринти.

4. Походження печер зазвичай пов'язане з діяльністю води, тому в багатьох печерах безпосередньо вода - потенційна причина виникнення аварійної ситуації. Підземні озера, водоспади і сифони - несподівані природні перешкоди.

5. У будові печер спостерігаються свої особливості, пов'язані з характером карсту порід. Тектонічні тріщини, спільно з тріщинами розвантаження та нашарування зумовлюють орієнтацію ходів печер в хрест - або по простяганню порід. Частина придолинних печер закладена по тріщинах розвантаження.

6. Печери за їх походженням можна розділити на п'ять типів: тектонічні, ерозійні, льодові, вулканічні і, нарешті, найбільша група - карстові. Печери в при входовій частини, при відповідних морфології (горизонтальний просторий вхід) і розташуванні (близько до води) використовувалися стародавніми людьми як зручних осель.

7. Величезну роль при утворенні печер грають тектонічні тріщини і розломи. За картками досліджених печер дуже часто можна бачити, що ходи приурочені до тектонічних порушень, які видно на поверхні. Також, зрозуміло, для утворення печери необхідна достатня кількість водних опадів, вдала форма рельєфу: опади з великої площі повинні потрапляти в печеру, вхід до печери повинен розташовуватися помітно вище того місця, куди розвантажуються підземні води і т. п.

Розділ 2. Класифікація і поширення найбільших печер світу

2.1 Класифікація найбільших печер світу

За походженням печери поділяються на первинні і вторинні.

Первинні печери сингенетичні гірським породам: газові пузирі і тунелі в лавах, порожнини в рифах і вапнякових туфах, печери гідратації в гіпсо-ангідритах.

Вторинні печери -- результат геолічних процесів, що проявляються в породі або льодовику: печери вивітрювання, вилуговування, видування, суфозійні, абразійні процеси на берегах морів, карстові (див. карст), гідротермальні, гляціальні в льодовиках. Найпоширенішими є карстові печери [ 17, c. 241 ].

За віком печери поділяють на активні, реліктові та викопні. За напрямленістю печери бувають горизонтальні, вертикальні, нахилені та складні (в тому числі багатоповерхові); за формою - лантухоподібні, коридорні, лабіринтові; за глибиною - колодязі, шахти; за мікрокліматом - статичні й динамічні, теплі та холодні; за наявністю води - сухі та обводнені.

Утворення печер пов'язано з розчинюючою дією води, що проникає в тріщини. Розширюючи тріщини, вода створює в товщі породи складну систему каналів. У зоні горизонтальної циркуляції, де вода спричиняє найбільш розчинюючий ефект, утворюється магістральний канал, який поступово розширюється за рахунок сусідніх невеликих тріщин і стягує води з суміжних каналів. Так поступово формується підводна річка. Але при розширенні нових тріщин і частковій закупорці старих каналів, принесенні з поверхні уламкових матеріалів або внаслідок обвалу стелі річка може прокласти собі новий підземний шлях стоку, а попередні галереї стають сухими [ 11, c. 95 ].

Печера може мати лише один вхідний отвір. На протилежному кінці вона буде закінчуватися або системою дуже вузьких ходів і тріщин, або обвальними чи натічними утвореннями, що закупорюють її. Такі печери називають сліпими. Можливі печери з виходами з двох боків. Це так звані прохідні печери.

У багатьох печерах на днищах, стінках або стелі утворюються натічні форми. Зі стелі печери звішуються у вигляді бурульок вузькі і довгі сталактити, що складаються з кальциту і в розрізі мають концентричну будову. З дна печери назустріч сталактитам піднімаються більш масивні й короткі форми, що називаються сталагмітами. Нерідко сталактити та сталагміти зростаються, утворюючи натічні колони. Цікаво, що в деяких печерах нагромаджується лід. Такі печери і називають - льодяними, або холодними [ 5, c. 262 ].

2.2 Поширення найбільших печер світу на материках

Найдовшою печерою у світі вважається карстова печерна система Мамонтова печера ( Додаток Г ), яка розташована в американському штаті Кентуккі. На сьогоднішній день вже досліджено понад 587 км, однак, реальна довжина печери набагато більше. Вона включає в себе 225 проходів, 47 високих куполів, 23 глибоких ями (шахти). Загальна довжина всіх переходів печери становить 240 кілометрів, висота лабіринтів в деяких місцях досягає десятків метрів. Печера має підземні річки, пов'язані з річкою Грін-Рівер. У ній живуть сліпі цвіркуни і павуки, а у водоймах - сліпі риби й раки [ 22 ].

Дивовижний кар'єр, який розташовується в печерній системі Еллісонс, Джорджія, США. Його глибина - 586 футів (179 м). Цей кар'єр використовують для стрибків з тарзанки.

Найбільший за площею грот в світі знаходиться на острові Борнео, в печері Гуа-Насіб-Багус. Він називається Саравак і налічує 700 м в довжину, 396 м завширшки і 70 м у висоту (для наочності: у ній помістяться не менш сорока Boeing-747) [ 21, c. 115 ].

Найглибша печера у світі вважається печера Крубера - Вороняча, яка розташована в гірському масиві Арабіка в Абхазії. Її глибина складає 2191 м, а довжина перевищує 13 км ( Додаток В ).

Найбільшою підводною печерною системою є Велика печера, розташована в північній частині мексиканського півострова Юкатан. У ній покояться руїни міст легендарної цивілізації майя.

Печера, Куева дель Фантасма була названа на честь святого Аума. Ця печера настільки велика, що в ній можуть одночасно перебувати 2 вертольоти. Також в цій печері знаходиться один з найкрасивіших водоспадів у світі [ 23 ].

Найдовша система печер знаходиться в США. До системи печер Флінт-Рідж в Кентуккі (США) відносять печери, розташовані на п'яти рівнях. Загальна їх протяжність - 288 кілометрів. З них приблизно 100 прохідні. Найдовша система печер в Європі знаходиться в Швейцарії. Загальна довжина її проходів становить 130 кілометрів ( Додаток Б ).

У світі існує велика кількість крижаних печер, але найбільша з них - це печера Айсрізеннвелт в Новій Зеландії. Загальна площа цієї печери становить близько 300 квадратних кілометрів [ 9, c. 64 ].

Чотири великі печери, названі печерами Дракона (на Майорці він вважається не так лиходієм, скільки сторожем підземних скарбів), знаходяться на східному узбережжі острова, недалеко від міста Порто-Крісто. Система печер розташована на глибині 25 м і розтягнута на 2,5 км. Першим тут побував основоположник спелеології Едуард Альфред Мартель; він, зокрема, відкрив тут одне з найбільших у світі підземних озер (1150 м в довжину і 30 м в ширину), яке потім так і назвали: Мартель. Вода в цьому озері солонувата, і це підтверджує версію, що печери створило колись Середземне море [ 4 ].

Найпротяжнішим підземеллям в світі вважаються знамениті одеські катакомби. Їх загальна протяжність (досліджена на даний момент) перевищує 2500 км. Протяжність одеських катакомб в три рази перевищує протяжність римських катакомб і трохи менш, ніж у 10 разів паризьких катакомб.

Печера Постойна (Postojna) являє собою 20 - кілометрову мережа з'єднаних між собою проходів, галерей, за якими досвідчені гіди провели більше 31 мільйона чоловік за останні 188 років. Це найбільша печера в «класичному карсті» і найпопулярніша печера в Європі. У 1872 в печері були прокладені рейки, а в 1884 до них було підведено електрику. Поїздка в невеликих вагонетках і електричне освітлення дозволяють милуватися розмірами і пишністю підземного світу. Система печер була створена водами річки Пивка [ 10, c. 86 ].

Печера-світлячок у Новій Зеландії знаменита тим, що вона, заповнена хробаками, які світяться в темряві, Гнізда цих черв'яків знаходяться на верхніх стінах печер ( Додаток Ж ). Гнізда виглядають як зірки на нічному небі. Кунгурська крижана печера (Пермський край, Росія) називається крижаний, бо навіть влітку тут вистачає льоду: температура в деяких гротах не піднімається вище нуля. Знаходиться Крижана на околиці міста Кунгура під горою, яка теж називається Крижаний. Загальна довжина печери - 5,7 км, в ній 48 гротів, цілих 70 підземних озер і 146 «органних труб» - великих отворів, що доходять майже до поверхні землі. Туристів водять за значно коротким маршрутом в півтора кілометра, що проходить через 21 грот.Вчені з'ясували, в якій з печер «живе» саме сильне відлуння. Йдеться про печери Ласко і Фонт-де-Гом у Франції, де воно піднімає звук відповідно до 23 дБ і 31 Б.Печера Sotano de las Golondrinas (печера Ласточек) знаходиться в мексиканському штаті Сан-Луїс-Потосі. Гігантська чорна безодня в діаметрі сягає 55 м., після чого відразу ж починається розширення до 160 м. Глибина печери практично порівнянна з висотою Емпайр-Стейт-білдінг і становить 376 метрів.Меджліс аль Джинн в Омані є другою за величиною печерою у світі. Висота печери становить близько 120-150 м.Айсрізенвельт (Австрія) - назву найбільшої в світі системи крижаних печер (вона знаходиться в 40 км на південь від Зальцбурга) перекладається з німецької як «гігантський крижаний світ». Протяжність світу - цілих 42 км, але туристів пускають в межах першого. Втім, і цього цілком вистачає.У печері Куева-де-лос Крісталес у Мексиці знаходяться найбільші природні кристали у світі. Кристали доходять до 11 м в довжину [ 20, c.56 ].

Два кілометри в ширину, один кілометр в довжину і 200 метрів у висоту - такі розміри печери в національному парку Іла на острові Борнео. Вона була відкрита тільки 1980 році. До тих пір найбільшою печерою в світі вважалася печера Біг Рум (Велика кімната). Вона знаходиться в американському штаті Нью-Мехіко, її довжина до 550 метрів, висота - 77 метрів. У Торкоде-карлістов (Північна Іспанія) в 1959 році була виявлена ??печера, довжина якої набагато менше коротка, зате висота її досягає 300 метрів [ 22 ].

Усім карстовим печерам на світі дало ім'я вапнякове плато Крас (Карст) в Словенії. А саме заворожливе видовище на цьому плато - це Шкоцянські печери, що входять в Список світової спадщини ЮНЕСКО. Колись їх утворила річка Река, яка виринає із скелі, проходить через два гігантські карстові провали, Велика-Долина і Мала-Долина, утворених з печери, що обрушилася у далекому минулому, знову йде під землю і виринає через 34 км вже в Італії, під ім'ям Тимаво. Печерна система протяжністю шість кілометрів складається з гігантських карстових гротів, тридцяти водоспадів, а також глибокого підземного каньйону завдовжки 2,5 км. Над ним на висоті півсотні метрів над водою висить Церквеніков міст, з якого відкриваються запаморочливі види. Печерна подорож Реки закінчується в гроті Мартель, одному з найбільших у світі, де вода упирається в сифон. Прохідність його не занадто велика, так що під час сильних дощів річка піднімається, буває, на цілу сотню метрів, затопляючи міст [ 24 ].

Карлсбадські печери. Ці печери в горах Гвадалупі названі на честь того, що стоїть рядом містечка Карлсбада, який у свою чергу отримав ім'я від Карловых Вар. Найзагадковіша з 116 печер національного парку Карлсбадського - Лечугілья, вона ж щонайдовша в США . Але туди пускають тільки вчених, і вхід в неї ретельно ховають від допитливих туристів. Втім, головна печера, Карлсбадська, не поступається Лечугіль красою, а розміри її теж значні. У ній є грот Мотузок дзвоника, названий так за вузький сталактит, що звисає з діри в стелі, величезний Зал гігантів з карстовими утвореннями, грот Гвадалупе з довгими голчастими сталактитами і Хмарне озеро з білою круглою скелею, що лежить під водою. Найкрасивіший грот - це грот Королеви; коли його побачив Джим Уайт, перша людина, яка почала серйозно вивчати печери Карлсбадські, він упустив від подиву свій ліхтар і провів півгодини в повній темряві, поки не впорався з освітленням. Поряд з ним знаходиться Загадкова кімната, названа так за нез'ясовні звуки, чутні тільки в ній. А в гроті Зеленого озера таїться малахітового кольору водоймище [ 22 ].

2.3 Антропогенний вплив на найбільші печери світу

В першу чергу печери -- це об'єкт досліджень спелеологів. Печери становлять інтерес для фахівців різних галузей науки: геологів, гірників, гідрогеологів, біологів, археологів, істориків, медиків і ін. Вивченням печер займається наука спелеологія.

Проте вони можуть слугувати і як сховища, як виробничі приміщення, для відпочинку і розваг тощо. Один з популярних в цей час видів використання печер -- підземний туризм. Усього на Землі в кінці ХХ ст. було близько 900 туристських печер. Найпопулярнішими туристичними печерами в Україні є печери Мармурова та Червона (Крим), Млинки, Вертеба, Вітрова, Кришталева (Тернопільщина) та Атлантида (Хмельниччина) [ 26 ].

Печера - це геологічний об'єкт з багатьма природними феноменами, і проведення спелеологічних досліджень відкривають нові можливості як в одержанні, так і в інтерпретації інформації, отриманої класичними геологічними методами. Спелеологічні дослідження дають змогу деталізувати літологічний розріз карстоутворюючих порід і встановити особливості тектонічної будови району; вивчення гідрогеології карстових порожнин дає можливість визначити закономірності формування, руху і розвантаження підземних вод і вийти на раціональні схеми їх експлуатації. Спелеологічні дослідження надають суттєву допомогу і при вирішенні інженерно - геологічних завдань. Вони широко використовуються при проходженні тунелів, при будівництві ГЕС тощо [ 14, c. 423 ].

У різних печерах світу протягом тривалого часу вивчалися проблеми функціонування психобіологічної сфери людського організму, зокрема біоритмів, психологічної сумісності, індивідуальної та колективної здатності людини до повного перебування в екстремальних умовах повної ізоляції від звичного середовища.

В останні роки деякі карстові порожнечі використовуються в лікувальних цілях. Встановлено, що в печерах круглий; рік спостерігається майже постійна температура повітря і його виняткова чистота, в окремих випадках, має місце високий ступінь іонізації повітря. Ці якості повітря печер дозволяють успішно лікувати в них деякі хвороби. Так в Грузії, в Цхалтубской печері, лікуються хворі, які страждають на бронхіальну астму. У майбутньому передбачається організувати лікування і в інших легкодоступних печерах нашої країни [ 16, c.81 ].

Основний лікувальний чинник печер - це мікрокліматичні умови, які характеризуються цілим рядом особливостей: постійністю іонного і газового складу повітря, домінуючого роллю від'ємно заряджених іонів, постійністю барометричного тиску і температури, незначною відносною вологістю, відсутністю бактеріальної флори й алергенів, наявністю великої кількості натрієво - хлористих аерозолів [ 4, c.38 ].

Гірські джерела карстового походження нерідко служать водопостачанню населених пунктів. Особливо наочно це можна простежити на прикладі Грузії. У ній 13% водопроводів тягнуться від гірських джерел. Навіть такий значний за кількістю населення і числу відпочиваючих місто, як Гагра, повністю забезпечується питною водою за рахунок карстових джерел; аналогічним чином забезпечуються водою шахтарські міста Ткібулі і Чиатура, курортне селище Новий Афон, частково водою з карстових джерел харчуються міста Цхалтубо і Сухумі.

В окремих районах Грузії на високодебітних джерелах карстового походження працюють невеликі ГЕС. Тим самим певною мірою вирішується вкрай важлива проблема енергопостачання віддалених високогірних районів. А в ряді гірських районів Кавказу і Криму на воді карстових джерел побудовані млини і лісопильні установки [ 8, c.59 ].

Висновки до розділу 2

В процесі написання даного розділу та переробки джерел мною було встановлено наступне:

1. За походженням печери поділяються на первинні і вторинні. За віком печери поділяють на активні, реліктові та викопні. За напрямленістю печери бувають горизонтальні, вертикальні, нахилені та складні (в тому числі багатоповерхові); за формою - лантухоподібні, коридорні, лабіринтові; за глибиною - колодязі, шахти; за мікрокліматом - статичні й динамічні, теплі та холодні; за наявністю води - сухі та обводнені.

2. Печера може мати лише один вхідний отвір. На протилежному кінці вона буде закінчуватися або системою дуже вузьких ходів і тріщин, або обвальними чи натічними утвореннями, що закупорюють її. Такі печери називають сліпими. Можливі печери з виходами з двох боків. Це так звані прохідні печери.

3. Найдовшою печерою у світі вважається карстова печерна система Мамонтова печера, яка розташована в американському штаті Кентуккі. На сьогоднішній день вже досліджено понад 587 км, однак, реальна довжина печери набагато більше.

4. Найглибша печера у світі вважається печера Крубера - Вороняча, яка розташована в гірському масиві Арабіка в Абхазії. Її глибина складає 2191 м, а довжина перевищує 13 км.

5. В першу чергу печери -- це об'єкт досліджень спелеологів. Печери становлять інтерес для фахівців різних галузей науки: геологів, гірників, гідрогеологів, біологів, археологів, істориків, медиків і ін. Вивченням печер займається наука спелеологія.

6. Печера - це геологічний об'єкт з багатьма природними феноменами, і проведення спелеологічних досліджень відкривають нові можливості як в одержанні, так і в інтерпретації інформації, отриманої класичними геологічними методами.

7. У різних печерах світу протягом тривалого часу вивчалися проблеми функціонування психобіологічної сфери людського організму, зокрема біоритмів, психологічної сумісності, індивідуальної та колективної здатності людини до повного перебування в екстремальних умовах повної ізоляції від звичного середовища.

печера тектонічний карстовий

Висновки

В процесі написання роботи та переробки джерел мною було встановлено наступне:

1. Печери - це природні підземні порожнини, що з'єднуються з поверхнею Землі одним або декількома отворами. Печери можуть бути заповнені повітрям або іншим газом (здебільшого, радоном або метаном), водою, частково твердими відкладами.

2. Найпоширеніші печери в розчинних геологічних породах - вапняках, крейді, гіпсі, ангідриді, кам'яній солі. Відомі печери у вапнякових туфах, конгломератах, гранітах, базальтах, вулканічних породах, а також льодові.

3. Походження печер зазвичай пов'язане з діяльністю води, тому в багатьох печерах безпосередньо вода - потенційна причина виникнення аварійної ситуації. Підземні озера, водоспади і сифони - несподівані природні перешкоди. Озера, одиночні або розташовані ланцюгом, часто на багатометровій глибині, можуть не мати обходів.

4. Більшість печер (50%) - похилі, 44% - горизонтальні і 6% - вертикальні. По виду структурних решіток 28% з них перисті, 27% - звивисті, 20% - лінійні, 15% - гіллясті, 6% - шарові, по 2% - сітчасті і каркасні.

5. В останні роки деякі карстові порожнечі використовуються в лікувальних цілях. Встановлено, що в печерах круглий; рік спостерігається майже постійна температура повітря і його виняткова чистота, в окремих випадках, має місце високий ступінь іонізації повітря. Ці якості повітря печер дозволяють успішно лікувати в них деякі хвороби.

6. Половина печер в літній час досить теплі з температурою повітря більше 100. Найхолодніші з печер Аскінське, Леднева, Крижана-Липова, Косубай, Кутукская-1 і 3, Осіння, Холодна Яма, Юшин, що визначається їх морфологією і, як наслідок, льодовиками і сніжниками.

7. Печери за їх походженням можна розділити на п'ять типів: тектонічні, ерозійні, льодові, вулканічні і, нарешті, найбільша група - карстові

8. За походженням печери поділяються на первинні і вторинні. За віком печери поділяють на активні, реліктові та викопні. За напрямленістю печери бувають горизонтальні, вертикальні, нахилені та складні (в тому числі багатоповерхові); за формою - лантухоподібні, коридорні, лабіринтові; за глибиною - колодязі, шахти; за мікрокліматом - статичні й динамічні, теплі та холодні; за наявністю води - сухі та обводнені.

9. У багатьох печерах на днищах, стінках або стелі утворюються натічні форми. Зі стелі печери звішуються у вигляді бурульок вузькі і довгі сталактити, що складаються з кальциту і в розрізі мають концентричну будову.

10. Найбільшою підводною печерною системою є Велика печера, розташована в північній частині мексиканського півострова Юкатан. У ній покояться руїни міст легендарної цивілізації майя.

11. Найдовша система печер знаходиться в США. До системи печер Флінт-Рідж в Кентуккі (США) відносять печери, розташовані на п'яти рівнях. Загальна їх протяжність - 288 кілометрів.

12. Один з популярних в цей час видів використання печер -- підземний туризм. Усього на Землі в кінці ХХ ст. було близько 900 туристських печер. Найпопулярнішими туристичними печерами в Україні є печери Мармурова та Червона (Крим), Млинки, Вертеба, Вітрова, Кришталева (Тернопільщина) та Атлантида (Хмельниччина).

13. Основний лікувальний чинник печер - це мікрокліматичні умови, які характеризуються цілим рядом особливостей: постійністю іонного і газового складу повітря, домінуючого роллю від'ємно заряджених іонів, постійністю барометричного тиску і температури, незначною відносною вологістю, відсутністю бактеріальної флори й алергенів, наявністю великої кількості натрієво - хлористих аерозолів.

Список використаної літератури та джерел

1. Гвоздецкий Н.А. Карст. - М.: Мысль, 1981.

2. Гвоздецкий Н.А. Проблемы изучения карста и практика. М., Мысль, 1972.

3. Географічна енциклопедія України: У 3 т. - К.: Українська енциклопедія, 1993.

4. Гетьман В. Печери природно - заповідного фонду, їх використання (екотуризм, оздоровлення, печерні монастирі) / В. Гетьман // Географія та основи економіки в школі. - 2011. - №7. - 8 с.38 - 42

5. Деревянко А.П., Молодин В. И. Пещеры., 1994. -- 262 с.

6. Дублянский В.Н. Карстовые пещеры и шахты горного Крыма. Л.: Наука, 1977.

7. Дублянский В.Н., Занимательная спелеология, 2000.

8. Дублянский В.Н., ЛомаевА.А. Карстовые пещеры Украины. - К.: Наукова думка, 1980.

9. Кастере Н. Полвека под землей. М.: Детская литература, 1975.

10. Клюкина Т. Самые знаменитые карстовые пещеры мира // Благоустройство территорий. - 2007. №3. - с. 84 - 88

11. Максимович Г.А. Основы карстоведения. т. 1-2., 1963.

12. Маценко Г.О. Книга рекордів України. Природа навколо нас. - Тернопіль: Навчальна книга "Богдан", 2000.

13. Миронов А.Н. Морские пещеры и их обитатели// Природа. - 2003. - №2. - с. 50 - 56

14. Петранівський В.Л. Рутинський М. І. Організація використання печер для цілей туризму// Петранівський В.Л. Рутинський М.І. Туристичне краєзнавство: №234. Посіб. - К., 2006 - Розд. 7. - с. 409 - 440

15. Радзієвський В.О. Подорож у підземну казку: Путівник по карстових печерах Тернопільщини. - Л.: Каменяр, 1984.

16. Сифр М. В безднах земли. М.: Прогресс, 1982.

17. Следопыт. М: ФиС, 1976.

18. Трофимова Е.В. Информация о пещерах // Путеводитель по отдельным карстовым районам. - 1996. - с.25-32.

19. Филиппов А.Г. Генезис пещер // География: теория и практика. Тез. докл. научн. конфер. 23-24 декабря 1998. - с. 90-92.

20. Чикишев А.Г. Пещеры на территории СССР. М.: Наука, 1973.

21. Энциклопедия для детей Т.4. Геология. - М.: Аванта+,1995. - 624 с.

Додатки

Додаток А

Формування печери

Печери часто формуються де дощова вода (1) просочується в щілини підземного каміння, як, наприклад, доломіт та вапняк.

З часом, вода розчиняє каміння, розширюючи щілини та роблячи тунелі - (2).

Коли рівень підземних вод падає нижче рівня тунеля - (3),

тунель наповнюється повітрям й створює печеру - (4)

Додаток Б

Найпротяжніші печери світу

№ п/п	Печера	Довжина (м)	Глибина (м)	Розташування
1.	Мамонтова	627644	-115,5	США
2.	Джуел Кейв	247034	-192,6	США
3.	Оптимістична	232000	-15,0	Україна
4.	Окс Бель Ха	224318	-34,7	Мексика
5.	Уїнд Кейв	218436	-193,9	США
6.	Сак Актун	217363	-77,6	Мексика
7.	Лечугія	209601	-488,9	США
8.	Хеллох	198190	-938,6	Швейцарія
9.	Клієвотер	189072	-355,1	Малайзія
10.	Фішер Рідж	183626	-108,5	США

Додаток В

Найглибші печери світу

№ п/п	Печера	Глибина (м)	Довжина (м)	Розташування
1.	Крубера - Вороняча	-2191	16058	Абхазія
2.	Сарма	-1760	13000	Абхазія
3.	Снігова	-1753	24080	Абхазія
4.	Лампрехтсофен	-1632	50000	Австрія
5.	Мірольда	-1626	13000	Франція
6.	Жан - Бернар	-1602	20536	Франція
7.	Торка дель Сьерра	-1589	7060	Іспанія
8.	Пантюхінська	-1508	5530	Абхазія
9.	Сіма де ла Корніза	-1507	6445	Іспанія
10.	Чеки - 2	-1502	5291	Словенія

Размещено на Allbest.ru