Мікропалеонтологія як наука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Геолого-географічний факультет

Кафедра загальної та морської геології

Реферат

На тему: «Мікропалеонтологія»

Виконав студент ІІ курсу

Котюк О.Є.

Науковий керівник:

Завідуючий кафедрою, доктор геолого-мінералогічних наук, професор - Янко В.В.

Одеса 2018

Зміст

1. Мікропалеонтологія як наука

1.1 Методи мікропалеонтології

2. Основні етапи розвитку мікропалеонтології

3. Систематика в мікропалеонтології

3.1 Деякі представники мікрозоофоссилії

4. Задачі мікропалеонтології

Висновки

Використана література

1. Мікропалеонтологія як наука

Мікропалеонтологія - розділ палеонтології, що вивчає мікроскопічні організми або фрагменти організмів минулих геологічних епох, їх будову, біологію, генетичні зв'язки і поширення в часі і в просторі. Здійснюване тільки за допомогою мікроскопа. Вона виділилася в самостійний розділ завдяки дрібним розмірам об'єктів вивчення, що вимагає застосування спеціальних методів збору, технічної обробки і наукового дослідження, а також багатою народження дрібних викопних решток і практичної значущості їх для біостратиграфії. Отже, основні відмінності між мікро- і макропалеонтологією стосуються головним чином розмірів об'єктів і методів дослідження. Біологічні закономірності, що визначають хід розвитку організмів у геологічному минулому, залишаються загальними для всіх живих істот, як дрібних, так і великих. [1]

Об'єкт дослідження - мікроскопічні скам'янілості, що вимагають застосування специфічних методів збору і вивчення. Об'єднуючий фактор: дрібні розміри, які обумовлюють мікроскопічне вивчення. Деякі групи мікроскопічних викопних є породоутворюючими, такими як вапняк, або зустрічаються в породах у великих кількостях. Тому з одного зразка можна отримати безліч екземплярів одного виду і піддати їх статистичній обробці. Виявлення морфологічних особливостей, простеження мінливості всередині великих вибірок і по розрізу (в часі) дозволяють виділяти види, встановлювати родинні зв'язки і на цій основі розробляти філогенетичну систематику. Тільки мікроскопічні викопні при дуже детальному вивченні розрізів дають можливість простежити безпосередні еволюційні переходи між видами в одній філогенетичній лінії, а також виявити незначні мікроеволюційні зміни протягом існування одного виду. [2]

1.1 Методи мікропалеонтології

Основний метод мікропалеонтології - мікроскопічний. Виключно широко використовують і поза цим розділом палеонтології. Вивчення багатьох традиційних макрофоссилій (наприклад, коралів і мшанок) не можна уявити без шліфів і мікроскопа. Впровадження в практику палеонтологічних досліджень растрового електронного мікроскопа і широкий розвиток робіт по вивченню мікроструктури скелетів всіх організмів фактично ліквідували розбіжність між макро- і мікропалеонтологічними об'єктами щодо використання мікроскопічного методу.

У той же час методична специфіка мікропалеонтології продовжує зберігатися. Зокрема, залишаються оригінальними методи зборів і виділення мікрофоссилій з гірських порід. У переважній більшості випадків в полі навіть за допомогою лупи неможливо встановити присутні в породі мікрофоссилії, які цікавлять палеонтолога. Тут можуть допомогти лише непрямі ознаки і досвід роботи в даному районі і на даному стратиграфічному рівні. Крім того, багато груп мікроорганізмів є породоутворюючими: кокколітофориди, форамініфери, радіолярії, різні вапнякові водорості та ін. В цьому випадку особливих проблем при відборі проб не виникає. Зазвичай збирають не скам'янілості, породи що містять їх зразки (найчастіше через певні інтервали розрізу), з яких потім вже в лабораторних умовах з використанням досить різноманітних механічних, фізичних і хімічних методик виділяють мікрофоссилії або виготовляють шліфи. Необхідно сказати, що і в цій області відмінності між макро- і мікропалеонтологією поступово стираються. Зокрема, багато дослідників брахіопод, трилобітів і ряду інших груп мікроорганізмів використовують розчинення в кислотах великих обсягів вапняків (до декількох кубометрів), що дозволяє отримувати матеріал в чудовому стані та у великому обсязі. [3]

2. Основні етапи розвитку мікропалеонтології

Засновником мікропалеонтологія вважається французький дослідник Алсид д'Орбіні, який займався вивченням раковин форомініфер з відкладень різного віку і різних регіонів. У 1826 р. ним була розроблена перша класифікація форамініфер, які відносились в той час до головоногих молюсків. мікропалеонтологія організм геологічний скам'янілість

У розвитку мікропалеонтолотії можна виділити чотири основні етапи. Перший етап відноситься до першої половини ХІХ століття, коли вперше було розпочато вивчення скелетів викопних мікроорганізмів, йшло накопичення і систематизація матеріалу, робилися спроби створення систематики для різних груп. До цього етапу відносяться дослідження д'Орбіні. Вони цікаві не тільки тим, що послужили базою для подальшої розробки систематики фарамініфер, а й тим, що містять перші дані про геологічне поширення цієї групи викопних. У той же час з'являються перші відомості про сучасних і викопних радіоліріях і остракодах.

Другий етап розпочався у 1854 р., коли німецький дослідник Крістіан Ґоттфрід Ернберг на підставі вивчення в донних відкладень Балтійського моря скелетів різних мікроорганізмів, у тому числі фараміфер, радіолярій, остракод, кокколітофорид і діатомових водоростей, опублікував монографію під назвою «Мікрогеологія». За змістом термін «мікрогеологія» відповідає поняттю мікропалеонтологія. Таким чином, К. Ернберг по суті першим став розглядати мікропалеонтологію в якості самостійного розділу науки, але сам термін «мікропалеонтологія» широко увійшов в практику лише в 20-ті роки ХХ століття у зв'язку з розвитком нафтової геології, де мікропалеонтологічні дослідження набули широкого практичного застосування.

Третій етап починається з 20-х років ХХ століття. Це час затвердження мікропалеонтології як самостійного розділу палеонтології. Причиною інтенсивного розвитку мікропалеонтології в цей час послужило широке розгортання нафтопошукових робіт в США. а потім і в інших країнах, коли з'ясувалося, що мікропалеонтологічні дослідження можуть бути використані для встановлення послідовності відкладень, визначення віку порід і кореляції розрізів, розкритих свердловинами. Особливо великий інтерес з цієї точки зору викликали форамініфери, так як вони давали найбільш ефективні результати при розчленуванні і кореляції відкладень.

В останні роки мікропалеонтологія вступає в новий етап розвитку, коли відбувається накопичення нових даних по морфології викопних скелетів мікроорганізмів і залишкам органіки, знайдених за допомогою електронної мікроскопії. [1]

3. Систематика в мікропалеонтології

3.1 Деякі представники мікрозоофоссилії

Радіолярії (Radiolaria - лат.) - одноклітинні планктонні організми, що мешкають переважно в теплих океанічних водах. Розміри раковин від 40-50 мкм до 1 мм. Скелет складається з хітину і діоксиду кремнію (SiO2) чи сірчанокислого стронцію (SrSO4). У радіолярії скелет знаходиться всередині клітини. Промені служать для кріплення псевдоподій. Життя їх протікає в стані «ширяння» в морській воді. Найбільше число видів радіолярій поширено у тропічних і субтропічних водах. У холодних морях число їх видів невелике. [4]

Остракоди (Ostracodas - лат.) - ракушнякові рачки мають вапняну двостулкову раковину різноманітної (бобовидную, кулясту, яйцеподібну і ін.) форми, розміром від 0,2 до 50 мм. Раковина остракод може бути гладкою або ускладненою горбками, ребрами, шипами і т. д.. Поділ тіла на голову, торакс і абдомен у них зазвичай нечітко помітно. Тіло рачків може мати до 8 пар кінцівок. Найбільше значення в систематиці остракод на рівні видів і родів мають особливості скульптури. Виділяють три класи скульптури: макроскульптуру, мезоскульптуру і мікроскульптури. Раковини і стулки остракод добре зберігаються у викопному стані. Найдавніші знахідки викопних остракод датовані Ордовиком (450 млн. р.). [5]

Рис. 1 Ostracoda Cytherissa pennata (вид зверху) [5] Знімок скелета радіолярії. [6]

4. Задачі мікропалеонтології

Основні мікровикопні (наприклад, форамініфери, радіолярії, вапняковий нанопланктон, конодонти, спори і пилок) присутні в породах у настільки великих кількостях, що дають можливість практично безперервно (сантиметр за сантиметром) охарактеризувати і датувати протяжні інтервали розрізів на підставі однієї групи. За рідкісними винятками лише мікрофоссилії можуть забезпечити необхідну точність і детальність розчленування осадових товщ. Багато з цих організмів були планктонними або пелагічними (вапняний нанопланктон, діатомеї, планктонні форамініфери, радіолярії, конодонти). Все це зумовило переважне використання мікрофоссилій для визначення меж основних підрозділів загальної стратиграфічної шкали. Тільки спороморфи дозволяють проводити прямі кореляції морських і континентальних відкладень. Спорово-пилковий аналіз забезпечує детальне розчленування на кліматостратиграфічній основі континентальних четвертинних відкладень. В останні роки роль мікропалеонтології в біостратиграфії зростає, розширюється набір застосовуваних груп мікрофоссилій. У числа найважливіших увійшли конодонти і вапняний нанопланктон; для визначення нижньої межі кембрію все частіше використовують мікроскопічні склеріти неясної систематичної приналежності, а також акритархи.

Лише мікровикопні при дуже детальному вивченні розрізів дають можливість простежити безпосередні еволюційні переходи між видами в одній філогенетичній лінії, а також виявити незначні мікроеволюційні зміни протягом існування одного виду. Через рідкі знахідки залишків великих організмів палеонтологи рпрацюють тільки з окремими, часто вельми далеко розташованими один від одного в часі стадіями філогенезу і змушені довільно реконструювати проміжні етапи, що призводить до неточностей у філогенетичній побудові.

Висновки

Коротко розглянувши тему мікропалеонтології у даному докладі можна виділити наступне:

· Мікропалеонтологія - розділ палеонтології, що вивчає мікроск.опічні організми або фрагменти організмів минулих геологічних епох, їх будову, біологію, генетичні зв'язки і поширення в часі і в просторі. Здійснюване тільки за допомогою мікроскопа

· Об'єкт дослідження - мікроскопічні скам'янілості, що вимагають застосування специфічних методів збору і вивчення

· Основний метод мікропалеонтології - мікроскопічний, тому у переважній більшості випадків в полі навіть за допомогою лупи неможливо встановити присутні в породі мікрофоссилії, які цікавлять палеонтолога. Тут можуть допомогти лише непрямі ознаки і досвід роботи в даному районі і на даному стратиграфічному рівні.

· Засновником мікропалеонтологія вважається французький дослідник Алсид д'Орбіні, який займався вивченням раковин форомініфер з відкладень різного віку і різних регіонів. У 1826 р. ним була розроблена перша класифікація форамініфер, які відносились в той час до головоногих молюсків.

· Вміст у породах мікроскопічних викнопних організмів настільки великий, що завдяки їхній систематизації можливо без проблем визначати вік породи на тому чи іншому рівні.

Використана література

1. Микропалеонтология: Учеб. для студ. вузов, обуч. по направлению и спец. "Геология" / Маслакова Н. И., Горбачик Т. Н., Алексеев А. С., Барсков И. С., Голубев С. Н., Назаров Б. Б., Петрушевская М. Г. М.: Изд-во ун-та, 1995. 254 с.

2. Микропалеонтология: Учеб. для студ. вузов, обуч. по направлению и спец. "Геология" / Растакова М. Г., Ред. Валынкина И. Г. Изд-во ун-та, 2008. 28 с.

Размещено на Allbest.ru