Революція в Лівії: падіння режиму Каддафі

Зовнішня та внутрішня політика Лівії. Економічні основи внутрішньої політики Джамахірії. Особливості відносин з США. Початок революції у Лівії з Інтернету. Протести, хід революції, причини Лівійської трагедії. Громадянська війна в Лівії та реакція Заходу.

Рубрика История и исторические личности
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 09.06.2014
Размер файла 207,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Протести в Лівії спровокував інцидент у місті Бенґазі, що трапився 16 лютого. Натовп, розлючений арештом одного з правозахисників (ним виявився згодом звільнений Фатхі Турбіль), зібрався біля будівлі місцевої адміністрації, вимагаючи його звільнення. Згодом люди рушили в центр міста, де й трапився конфлікт. Під час демонстрації, в якій узяли участь близько 600 осіб, лунали заклики до відставки уряду. Протестувальники мали пляшки з запальною сумішшю. Під час зіткнень постраждало 38 осіб. За однією з версій, демонстранти були родичами ув'язнених в тюрмі Абу-Салім, які загинули в результаті придушення бунту 29 червня 1996 року, а заарештований правозахисник представляв їхні інтереси. Як наслідок, влада звільнила з тюрми Абу-Салім 110 членів "Ісламської групи лівійської боротьби".

17 лютого відбулися масові виступи в містах Бенґазі, Аль-Байда, Зентані, Ріджбані та Дарні. Після жорсткого придушення з боку поліції загинули від 17 до 59 демонстрантів. "День гніву" в Лівії приурочено до п'ятої річниці акції протесту 2006 року, в ході яких було вбито дві особи. В столиці Тріполі відбувся мітинг прихильників Каддафі.

Над будівлею центрального міського суду в Бенґазі було зірвано дійсний прапор та піднято прапор монархії до 1969 року. Демонстранти також змінили прапори на посольствах Лівії.

24 лютого 2011 року Муаммар Каддафі виступив з аудіозверненням до жителів лівійського міста Ель-Завія, яке транслювалося в ефірі місцевого телебачення. Звертаючись до співгромадян, Каддафі сказав, що у всіх бідах Лівії винен Усама бен Ладен і місцева молодь. За його словами, прихильники найвідомішого терориста світу роздають молодим людям у мечетях наркотики і алкоголь, під впливом яких ті творять беззаконня. Каддафі заявив, що всіх, хто порушує порядок на вулицях, необхідно притягнути до відповідальності, але поскаржився, що з молоддю цього зробити не можна, оскільки протестуючі не досягли повноліття. Він також звернувся до батьків і родичів демонстрантів з проханням повернути молодих людей додому. Полковник виступив зі зверненням після того, як підконтрольні йому війська напали на місто Ель-Завія, яке раніше перейшло в руки його противників. Серед іншого, там була підірвана мечеть, в якій ховалися чисельні демонстранти. В той час Схід Лівії, провінція Кіренаїка більше не знаходились під контролем Муаммара Каддафі. Про це повідомляли різні інформаційні джерела. За відомостями агентства "Франс Прес", повсталі контролювали багатий нафтою схід країни, від єгипетського кордону до міста Аджаб, включаючи місто Бенгазі. Першим, хто повідомив про перехід влади до повсталих проти режиму Каддафі, був міністр закордонних справ Італії Франко Фраттіні. Його відомості ґрунтувались на повідомленнях жителів цього регіону. Таку ж інформацію передало агентство "Франс Прес", ґрунтуючись на словах лівійців. Жителі цього регіону також говорили, що на їхній бік встала армія. Владу в руки на сході країни взяло терористичне угруповання Аль-Каїди, на чолі з колишнім ув'язненим американської військової бази Гуантанамо, на ім'я Абделькарім аль-Хасадім. "На сході країни встановлений ісламський емірат зі столицею в Дерні", - заявив віце-міністр закордонних справ Лівії. Також повідомляється, що лівійський військовий літак Су-22, який повинен був провести на сході країни бомбардування, розбився недалеко від міста Бенгазі. Пілот, котрому був даний наказ бомбити, відмовився його виконати, і сам направив літак до землі. Сам пілот і штурман катапультувалися. У той час, як інші джерела повідомляли, що в ході зіткнень у Лівії загинуло близько 400 осіб, міністр закордонних справ Італії Франко Фраттіні називав цифру в 1000 убитих. У столиці Лівії 23 лютого пройшла маніфестація прихильників Каддафі. Їх було небагато, всього кілька десятків. Напередодні лідер лівійської революції виступив з телезверненням, в якому погрожував учасникам антиурядових маніфестацій жорстокою розправою. За офіційними даними лівійського уряду, в основних містах країни був "відновлений порядок". Про це заявляв журналістам голова лівійського парламенту, на прес-конференції в Тріполі. 22 лютого кілька лівійських дипломатів оголосили про свою відставку, на знак протесту проти дій лівійської влади з розгону маніфестантів. 23 лютого ця серія відставок продовжилася: про свою добровільну відставку з посади заявив посол Лівії в Індонезії. Колишній міністр юстиції Лівії Мустафа Абдель Джаліл заявив шведській газеті Expressen, що терористичний акт в Локербі 1988 року був здійснений на замовлення Муаммара Каддафі. "У мене є докази", - сказав Мустафа Абдель Джаліл, який у понеділок 20 лютого пішов зі своєї посади.

Після Дня Гніву вуличні заворушення захлиснули міста Кіренаїки. В п'ятницю 18 лютого повсталі, зломивши опір поліції, встановили контроль над містом Аль-Байда. Вуличні бої мали місце і в Бенгазі, 18 лютого була спалена місцева радіостанція, а до неділі 20 лютого, після того, як впала військова база в центрі, місто опинилося під повним контролем повстанців. За прикладом Єгипту в Лівії у ніч на суботу 19 лютого влада відключила інтернет.

Починаючи з 17-18 лютого антиурядові хвилювання в Бенгазі переросли в збройний заколот, оскільки розквартировані тут частини лівійської армії перейшли на бік опозиції. Глава МВС Лівії генерал армії Абдуль Фаттах Юніс порвав з Каддафі і закликав армію переходити на бік протестуючих. Як наслідок цього, збройні сили Лівії фактично розділилися на частини, що перейшли на бік повстанців, і ті, які залишилися у підпорядкуванні уряду, що перебуває в Тріполі. Авіацією було завдано удар по бунтівній військовій базі в Бенгазі. 20 лютого міжнародне співтовариство підірвала "інформаційна бомба" (за оцінкою російської газети "Комсомольська правда"), згідно з якою лівійська влада розстріляла демонстрацію протесту з кулеметів. За повідомленням телеканалу Аль-Джазіра з посиланням на лівійських правозахисників загинули близько 200 чоловік, близько 800 отримали поранення. З'являлися повідомлення, згідно з яким проти демонстрантів використовувалися артилерія і бойові вертольоти. Проте ці відомості не підтвердилися.

Оцінки події неоднозначні. Зокрема, президент Уганди Йовері Кагут Мусевені вважає, що бунтівники у даному випадку втратили статус демонстрантів, оскільки нападали на поліцейські дільниці та казарми з метою захоплення влади, і будь-який відповідальний уряд у такій ситуації зобов'язаний вжити заходів. Деякі російські політологи вважають повідомлення про розстріл демонстрацій частиною спеціально організованих дій із створення помилкової картини того, що відбувається в Лівії. За повідомленням телеканалу Аль-Джазіра відомий мусульманський проповідник шейх Юсеф аль-Кардауи закликав армію вбити Каддафі: "він пролив кров свого народу, палач", раніше він пропонував йому мирно піти у відставку за прикладом президентів Тунісу і Египта. Глава МЗС Великобританії Вільям Хейг 21 лютого 2011 року розповсюдив через Бі-Бі-Сі дезінформацію, що Каддафі втік у Венесуелу. Британська неурядова організація British Civilians For Peace in Libya, провівши розслідування, не виявила доказів того, що війська полковника Муаммара Каддафі атакували мирне населення в західній частині країни.

22 лютого бунтівники поширили свою владу на місто Тобрук завдяки тому, що Генерал-майор Сулейман Мухаммад, командувач військами в Тобруку, з вірними йому військами перейшов на бік опозиції, повідомив катарський телеканал "Аль-Джазіра". Лівійська влада звинуватила в організації заворушень і заколотів Аль-Каїду. До 24 лютого вся Кіренаїка перейшла під повний контроль бунтівників. Лівійська влада тимчасово залишили спроби повернути контроль над регіоном. 26 лютого бунтівники проголосили в Бенгазі тимчасовий уряд Лівії на чолі з колишнім міністром юстиції країни Мустафою Мухаммедом Абдель-Джалілем. 23 лютого після вигнання військ Каддафі з Бенгазі, перший створений в непідконтрольному владі Тріполі місті телеканал "Альхурра" (Мухаммед Набус) анонсував марш на Тріполі, в якому збиралися взяти участь до 5000 ополченців (дивізія). За повідомленням британської газети "Дейлі мейл", яку підтвердив газеті і високопоставлений представник міністерства оборони Великобританії, який побажав залишитися неназваним - безпосередньо перед початком повстання (за три тижні до 21 березня, тобто 1 березня) в Кіренаїці висадилися бійці британського елітного підрозділу SAS. 2 березня революціонери атакували нафтовий порт Бреги. Взявши його, на наступний день 3 березня вони атакували Ель-Агейлу. 4 березня почалася битва за Рас-Лануф, в ході якої революціонери оволоділи містом. 5 березня загони революціонерів на автомобілях вирушили далі на захід в напрямку Сирта. Завдяки встановленим в кузовах автомобілів зенітним кулеметам, їм вдалося збити бомбардувальник Су-24 військово-повітряних сил армії Каддафі. А до вечора 5 березня ними було зайняте невелике місто Бін Джавад за 150 кілометрів від міста Сирта. І, хоча окремі ЗМІ поквапилися 6 березня повідомити про нібито взяття опозиціонерами Сирта, досягти цього за такий короткий термін, а тим більше при опорі лояльних Каддафі військ, було неможливо. У цей же день із заходу до Бін-Джаваду підійшло важко озброєне угрупування військ Каддафі, після чого почалися запеклі бої за місто.

2.2 Східний "фронт" і події в центральному регіоні

6 березня військам Каддафі вдалося перехопити ініціативу і почати контрнаступ на східному фронті. Першою їх перемогою стало захоплення міста Бін-Джавад. Через два дні 8 березня армія Каддафі атакувала великий нафтопереробний центр Рас-Лануф. Бої за місто тривали 4 дня і до 11 березня місто було взято військами Каддафі. На наступний день 12 березня, розвиваючи наступ, війська Каддафі вибили повсталих з Бреги. До 15 березня війська Каддафі дісталися до Адждабії. 17 березня з'явилися повідомлення, що бої зав'язалися на околицях Бенгазі - оплоту повсталих. Перемоги армії Каддафі над повсталими були досягнуті за рахунок використання артилерії, танків і авіації. Однак, на піку ескалації конфлікту, в ніч на 18 березня, Рада Безпеки ООН прийняла Резолюцію 1973 від 17 березня (за Нью-Йоркським часом), яка дозволяла застосування сили в Лівії, виключаючи наземне втручання. 19 березня, згідно з повідомленнями телеканалу "Аль Джазіра", кореспонденти якого були присутні в Бенгазі, вранці (7: 30 за місцевим часом) почався обстріл міста з артилерійських знарядь. О 9 годині ранку почалася перша атака на місто, яка, як повідомляється, до середини дня (14: 30 за місцевим часом) була відбита. Стало також відомо, що літак повсталих МіГ-23 був помилково збитий системою ППО на околиці міста (район Аль-Долар). Пілот, полковник Мухаммед Мубарак аль-Окайлі, як повідомляється, не вижив. 19 березня (16: 00 за місцевим часом), французькі винищувачі увійшли в повітряний простір Лівії, зробивши повітряну розвідку з метою підготовки інтервенції. Потім, в 16: 45, почалася Міжнародна військова операція в Лівії зі знищення декількох одиниць бронетехніки військ Каддафі. Пізніше, Аль-Джазіра повідомила, що французька авіація знищила ще 4 танки сил Каддафі. Під час боїв за Бенгазі, з міста почався потік біженців на схід, в інші підконтрольні повсталим міста. Аль-Джазіра повідомляла про атаки британських і американських крилатих ракет на аеродроми і інші військові об'єкти в Лівії, операція була названа "Odyssey Dawn" ("Одіссея Світанок"). Потім, ВПС США зосередилися на наземних цілях. 20 березня, ВПС Франції, Великобританії і США вранці завдали удару по танковій колоні (обстріл тривав протягом двох годин). Агентство Reuters підтвердило, що французькою авіацією було знищено як мінімум 7 танків і дві одиниці БМП. У цей же день адмірал флоту США Майкл Мюллен заявив, що міжнародна коаліція відбила "атаку режиму на Бенгазі". 21-22 березня війська Каддафі були витіснені з околиць Бенгазі, і до 23 березня бої перемістилися до міста Адждабія, за 150 кілометрів на південь від оплоту повстанців у східній Лівії. Кореспондент телеканалу "Дощ" Орхан Джемаль, який перебував в східній Лівії, повідомив про запеклі бої 22-23 березня біля Адждабії. Однак, крім стрілецької зброї, у повстанців іншого озброєння не було, у той час, коли війська Каддафі, як і раніше володіли важкою зброєю. 24 березня повідомлялося про наявність "певної рейдової групи" військ Каддафі на півночі від Адждабії. Одночасно почалися бої на околицях Адждабії, звідки повстанці періодично відступали. По суті, дії повстанців зводилися до пошуку слабкого місця в позиціях лояльних Каддафі військ навколо Адждабії, зручного для проникнення в місто. 26 березня вночі, як повідомляє Орхан Джемаль, після боїв на підступах до Адждабії, повстанці зуміли захопити Адждабію, але в самому місті, як повідомляється, боїв не було. В цей же день автоколона повстанців, не зустрічаючи опору, увійшла в Брегу, а 27 березня, також не зустрічаючи опору, повстанці захопили Рас-Лануф і Бін-Джавад. 28 березня повстанці без бою увійшли в Ен-Нофаллію і розташувались за 140 кілометрів від Сирта (їхні найбільші просування в напрямку Сирта навесні 2011 року). Однак легко озброєні, а іноді - і взагалі неозброєні повстанці не могли протистояти наступаючим із заходу танкам і артилерії військ Каддафі (напередодні ряд населених пунктів, які вони захопили перейшли під контроль урядових військ без бою). Тому 28-29 березня вони без бою залишили Ен-Нофаллію, Бін-Джавад і Рас-Лануф. До 30 березня лінія фронту перебувала між Рас-Лануфом і Брегою, де на той час відбувалася перестрілка з артилерійських знарядь. 31 березня стало відомо, що війська Каддафі напередодні зайняли Брегу. Однак сили повстанців спробували відбити місто назад. Перша спроба штурму тривала всього 5 хвилин, після чого повстанці під вогнем важкої артилерії змушені були відступити. Пізніше позиції лоялістів у місті піддалися бомбардуванню авіації НАТО. Скориставшись моментом, повстанці зуміли увійти в Брегу (північно-східна частина міста, Район 3), після чого зав'язалися вуличні бої. Але в кінці дня, після важкого бою, війська Каддафі змогли відбити контратаку повстанців і відновили повний контроль над містом.

1-2 квітня бої на східних околицях Бреги тривали. Повідомляється, що авіація НАТО помилково завдала удару по групі повстанців біля Бреги, в наслідок чого 14 осіб загинуло. Повідомляється також про те, що інша група повстанців потрапила в засідку біля університету, де були значні сили лояльних Каддафі солдатів. Після цього повстанці відступили. 3-4 квітня бої йшли в районі університету Бреги, повстанцям вдалося проникнути в район 3 в східній частині міста. Однак і там тривали бої. Почалася евакуація жителів Нової Бреги (район 3). 5 квітня Повідомляється, що лоялісти напередодні вночі влаштували засідку, у яку повстанці потрапили наступного дня. Після цього повстанці були витіснені з міста і відступили на 5 кілометрів. 6 квітня як повідомлялося, повстанці відступили від Бреги і закріпилися в "районі 40" (Ель-Арбін) між Брегою і Адждабією. 7 квітня авіація НАТО помилково знищила кілька трофейних танків повстанців, у результаті чого від 10 до 13 людей загинули і ще від 14 до 22 людей було поранено. Ще 5 танків було пошкоджено. Скориставшись помилкою повстанців, війська Каддафі завдали нового удару по позиціях революціонерів, після чого ті відступили до Адждабії, яка вже не була у зоні досяжності артилерії військ Каддафі. 30 березня. Літаки міжнародної коаліції завдали удару по колоні лівійських урядових військ, що наступали у напрямі міста Адждабія. Повстанці, які поспішали сховатися від супротивника в Адждабії, побачивши наслідки авіаудару, почали святкувати і стріляти в повітря. Раніше протягом дня 30 березня вони в паніці відступали, кинувши міста Рас-Лануф і Брега, які перейшли під їх контроль кількома днями раніше. 8-9 квітня повідомлялося про атаку військ Каддафі на Адждабію. Однак повстанці пізніше повідомили, що їм вдалося відбити атаку прихильників Каддафі на місто. 16-18 квітня також повідомлялося про серйозне погіршення погодних умов (вітер до 9 балів, піщана буря), внаслідок чого авіація НАТО протягом декількох днів не могла здійснювати бойові операції у східній Лівії. У місті, велика частина населення якого вже евакуювалася, почалася паніка, проте лояльні Каддафі війська надалі спроби відбити Адждабію не робили. З другої половини квітня на Східному фронті наступило відносне затишшя: війська Каддафі були скуті в діях через значні втрати, а також активність авіації НАТО, а сили лівійської опозиції не мали достатнього озброєння і досвіду ведення бойових дій, тому не могли протистояти у відкритому бою збройним силам Каддафі. У цих умовах склалася патова військово-політична ситуація, що означає нездатність жодної зі сторін встановити контроль над всією країною, а умовний фронт на сході Лівії стабілізувався між Адждабією і Брегою. У цих умовах активізувалися заклики до переговорів сторін. Зокрема, МЗС Росії закликав міжнародне співтовариство до "швидкого припинення насильства і бойових дій, переходу вирішення конфлікту у політико-переговорне русло". Формально до цієї вимоги приєднався і президент Південно-Африканської республіки Джейкоб Зума, відомий своєю підтримкою уряду Каддафі. Остання обставина викликала недовіру у Перехідної Національної Ради та крайнє роздратування у революційної частини країни, внаслідок чого переговори за посередництва Африканського союзу зайшли в безвихідь. Також переговорний процес не увінчався успіхом через небажання сторін йти на поступки: повстанці категорично відмовилися бачити Муамара Каддафі навіть номінально лідером Лівії, у свою чергу лідер Джамахірії навідріз відмовився залишати свій пост або поступатися владою, до того ж тональність і багата на епітети і порівняння риторика М. Каддафі вимальовувала революціонерів як "зрадників, щурів, терористів і злочинців", з якими "ніяких переговорів бути не може". Заступник міністра закордонних справ Лівії, Халед Кэйм заявив, що не було необхідності в переговорах Джейкоба Зуми з Перехідним урядом Лівії, оскільки вони не представляли більшість бунтівних повстанців, які в той час боролися проти сил Каддафі. "Вони - це дев'ять людей. Вони не мають уявлення про те, що триває в Бенгазі та інших містах на сході, " сказав він. До липня 2011 року Перехідну Національну Раду Лівії як єдину законну владу в Лівії визнали вже 30 держав, у тому числі США, Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Туреччина, Катар, Туніс і низка інших держав, багато з яких надавали гуманітарну і військову допомогу революціонерам на підконтрольних їм східних і західних (Місурата і гори Нафуса), частинах країни. Незважаючи на відносне затишшя на фронті між Адждабією і Брегою в період з квітня по липень, загони урядових військ чисельністю 60 машин і 250 осіб, 28 квітня захопили оазис Куфра на крайньому південному сході Лівії. Проте через місяць, в кінці травня - початку червня 2011 року повстанці повернули контроль над Куфрою, витіснивши звідти лоялістів, які в основному складалися із суданських повстанців з Дарфура, які виконували там роль найманців Каддафі. 7 травня в Перехідній Національній Раді заявили про атаку військ лоялістів на оазіс Джалу за 240 кілометрів на південь від Адждабії. Джалу є важливим нафтовидобувним районом на сході Лівії. У травні-червні 2011 року сили повстанців змогли закріпитися в районі Арбін, відомому як "район 40" (оскільки відстань між Адждабією і цим місцем на шосе Адждабія-Брега становить 40 км), що дозволило забезпечити Адждабію від атак далекобійної артилерії військ Каддафі.

В умовах сформованої на фронтах в Лівії патової ситуації, Франція, порушуючи резолюцію Радбезу ООН, провела секретну операцію з постачання зброєю лівійських революціонерів, діючих у регіоні Західні Гори на південний захід від Тріполі. "Контейнери з автоматами, кулеметами, гранатометами та протитанковими ракетними комплексами Milan спочатку скидалися на парашутах над позиціями повстанців з транспортних літаків. Після того, як опозиціонери домоглися значних успіхів, очистивши від прихильників Каддафі майже весь регіон, в двох місцях були обладнані невеликі аеродроми, куди почали приземлятися літаки з арабських країн, на борту яких була все та ж зброя." Після цього революціонерам вдалося просунутися до Тріполі на відстань 80 кілометрів, а також захопити великий збройовий склад на південь від міста Зінтан.30 травня Перехідна національна рада Лівії через Facebook оголосила про перетворення повстанських загонів у Національну Визвольну армію, назва якої повинна була б сприяти зростанню професіоналізму і дисциплінованості в рядах повстанців і носити поки тимчасовий характер. 23 липня Держдепартамент США повідомив, що перевіряє повідомлення про постачання військового вантажу і техніки військам Каддафі з території Алжиру в Лівії. Раніше революціонери неодноразово звинувачували Алжир у військовій підтримці військ Каддафі, відправленні найманців в Лівію, а також в обстрілі прикордонного з Алжиром міста Гадамес регулярними військами Алжиру. Датою закінчення патової військової ситуації можна вважати 13 липня, коли загони ПНР почали новий наступ у напрямку Бреги. Окремі ЗМІ вже 16-20 липня повідомляли про перемогу бійців ПНР в Брезі, однак ледь розпочавшись, наступ зіткнувся з проблемою розмінування місцевості, тим більше що для розмінування у революціонерів не було ні достатньої кількості інженерів, ні спеціальної техніки. Надалі Аль-Джазіра повідомила з посиланням на інженерів, що між Адждабією і Сиртом (переважно в районі Бреги) було приблизно 60 тисяч мін, з яких станом на 22 вересня, знешкоджено було тільки 21 тисяча. Таким чином, темп наступу різко знизився, а інформація з фронту надходила вкрай рідко. З іншого боку, війська Каддафі, які були мішенню для авіації НАТО, також були позбавлені маневру. Давали про себе знати і втрати важкої техніки (до червня-липня 2011 року активність танкових військ Каддафі, які стали мішенню для авіації НАТО, значно знизилася), проте вони компенсувалися активністю артилерії, яка залишалася активною на всіх фронтах.28 липня 2011 року при нез'ясованих обставинах був убитий начальник штабу військ революціонерів Абдул Фатах Юніс. Він був відкликаний у Бенгазі з ділянки бойових дій у місті Брега. За словами глави Національного перехідного ради (НПР) Мустафи Абдель-Джаліля, Юніс повинен був доповісти про поточну ситуацію. По дорозі Юніс і ще два офіцера, які його супроводжували, були вбиті. З чуток, воєначальника везли в Бенгазі для допиту за підозрою у зв'язках з Каддафі. Глава НПР заявив, що смерть Юніса - справа рук найманців Каддафі, які проникли в ряди революціонерів. Надалі з'явилася непідтверджена інформація, що замовників, а потім і виконавців вбивства вдалося знайти, але їхні імена не називалися з огляду на небезпеку ескалації міжплемінних конфліктів. 11 серпня - представник революціонерів Мухаммед аль-Раджали заявив інформаційному агентству Associated Press, що силам ПНР вдалося взяти Брегу. При цьому він уточнив, що бої тривають в промисловій зоні міста, де містяться нафтопереробні підприємства. 12 серпня державне телебачення Лівії підтвердило факт контролю революціонерами Третього житлового масиву міста, проте заявило, що війська Каддафі, як і раніше контролюють західну частину Бреги.

14 серпня - з'явилися повідомлення про взяття території університету і Другого житлового масиву Бреги революціонерами, однак повідомляється і про великі втрати серед них. 15 серпня - повідомляється про бої армії ПНР з військами Каддафі біля нафтопереробного комплексу Бреги. Напередодні війська Каддафі, за словами революціонерів, підірвали нафтовий танкер в порту Бреги. 16 серпня - війська Каддафі вперше з початку громадянської війни застосували ракети. Повідомлялося, що ракета була запущена за 80 кілометрів на схід від Сирта і впала в пустелі, поблизу від Бреги. Жертв не було. А вже 19 серпня - загони армії ПНР взяли під контроль Брегу і всі її стратегічні об'єкти, про це повідомив військовий представник ПНР Ахмед Бані. 21 серпня - телеканал Аль-Арабія повідомив, що сили Каддафі між Брегою і Сиртом ведуть переговори і готові здатися революціонерам. Не зважаючи на це, і після цього бої на Східному фронті тривали. 22 серпня - Аль-Джазіра підтвердила, що революціонери контролюють нафтовий комплекс Бреги і все місто, а війська Каддафі відступили в напрямку Башира за 25 км від Бреги. 23 серпня - ряд інформагентств з посиланням на Аль-Джазіру і представника революціонерів у Бенгазі Мухаммеда Завіва повідомили, що, зустрічаючи мінімум опору, їхні загони оволоділи селищами Башир і Агейла, що розміщуються між Брегою і Рас-Лануфом. За словами Завіва, "наші війська пройшли 40 кілометрів, ми увійшли в Башир і сьогодні вночі будемо в Рас-Лануфі". Увечері 23 серпня військовий представник революціонерів, полковник Ахмед Омар Бані повідомив, що вони увійшли в Рас-Лануф. Мухаммед Зававі, представник повстанців, повідомив, що війська Каддафі відступили за Червону Долину у напрямку Сирта. 24 серпня - представник армії ПНР Фаузі Букатиф повідомив інформаційному агентству AFP, що в районі невеликого міста Бін-Джавад наступ сил революціонерів було зупинено артилерійським вогнем, що застав сили ПНР зненацька. За словами Фаузі Букатифа, війська Каддафі зуміли створити оборонну лінію з Червоної Долини, і явно не збираються здаватися, як очікувалося раніше. Червона долина вважається найзахіднішою точкою, якої змогли досягти революціонери на східному фронті у кінці березня, перед тим, як були відкинуті підкріпленнями військ Каддафі (28 березня - 10 квітня) до Адждабії. За словами самих революціонерів, тоді район Червоної долини було заміновано. 25 серпня - сили ПНР, які напередодні підійшли до Бін-Джаваду і потрапили під сильний артилерійський вогонь, відійшли до Рас-Лануфу, де тепер розмістився штаб військ революціонерів, про це повідомив один з командирів. За його словами, місцеве населення в районі Бін-Джавада і далі у бік Сирта явно недружньо налаштоване по відношенню до революціонерів: "Місцеве населення двічі зраджувало нас, і тепер ми розуміємо, що відбувається". 26 серпня поновилися бої між військами Каддафі і силами ПНР за Рас-Лануфом, між портом Ас-Сидр і невеликим містом Бін-Джавад. Телеканал Аль-Арабія повідомляє, що, за словами представників революціонерів, їх війська змогли закріпитися в стратегічно важливих позиціях навколо міста Бін-Джавад, включаючи військову базу, де раніше були танки військ Каддафі. Дії армії ПНР в районі Бін-Джавада 26 серпня супроводжувалися авіаударами НАТО по Сирту. Зокрема, британські винищувачі Торнадо завдали ракетного удару по бункеру Каддафі в Сирті, про що повідомив міністр оборони Великобританії.

Наступного дня - попри заяви окремих військових революціонерів про переговори з загонами Каддафі в Сирті, приходили повідомлення про те, що сили ПНР відійшли від Бін-Джавада до порту Сидру, куди підходили підкріплення військ революціонерів. За словами кореспондента Аль-Джазіри, війська Каддафі явно прагнуть за всяку ціну утримати Бін-Джавад і не дати армії ПНР просунутися далі Рас-Лануфа, про що свідчить лютий опір загонів Каддафі. Трохи пізніше 27 серпня почали надходити перші повідомлення, що посилаються на SkyNews, про те, що армія ПНР вже захопила Бін-Джавад. Пізніше телеканал Аль-Джазіра, а також інші ЗМІ підтвердили цю інформацію. У серпні повсталі в Місураті зважилися атакувати містечко Таварга на південь від Місурати. За повідомленнями інформагентств, вони змогли в цей же день взяти Таваргу під контроль з метою створення безпечної зони навколо міста, відтіснивши установки залпового вогню армії Каддафі далі від Місурати. Представники загонів революціонерів південного фронту з Місурата зажадали, щоб чорношкіре населення Таварги в тридцятиденний термін повністю покинуло місто. 11 вересня британська газета The Telegraph, навела слова офіцера гарнізону революціонерів Таваргі Абдули ель-Муталиб Фататеха: "Ми дали їм тридцять днів на збори. Ми попередили, що кожен, хто залишиться, буде заарештований і ув'язнений. Пішли всі, і ми ніколи не допустимо, щоб вони повернулися". Видання також наводить слова представників ополчення Місрати, за словами яких, є неспростовні докази співпраці та підтримки населенням Таваргі лояльних Каддафі військ. 16 серпня тривали бої за Злітен на західній ділянці фронту Місрати. За словами жителів Місрати, в місті після настання революціонерів на Тріполітанскій фронті поблизу Тріполі і взяття Таварги на південній ділянці фронту Місрати, стало набагато спокійніше, є ознаки повернення міста до мирного життя. За непідтвердженими даними, революціонери на південно-західній ділянці фронту Місрати просунулися в південно-західному напрямку до району Дуфан за 55 км від Бені-Валіда, який вважається оплотом найбільшого племені Лівії - Варфалла. Гори Нафуса (від амазигского: Адрар-ен-Нафусен (гори Нафуса),э Ель-Джабал ель Гарбі (Західні гори)) - гірський хребет в Лівії, протягнутий на 250 кілометрів із заходу (від кордону з Тунісом) до міста Гар'ян. Іноді можна зустріти змішану назву - Західні гори Нафуса, або Джабал Нафуса (арабською 'джабал' - гора, гори). Сама назва гір - Нафуса, амазигське за походженням, за роки правління Каддафі влада намагалися замінити на Західні гори, оскільки Тамазигт (мова амазигів) і амазигська культура в цілому в Джамахірії перебували під забороною, яка відчувалася навіть у забороні використання традиційних амазигських географічних назв. Під час громадянської війни в Лівії, гори Нафуса стають одним з місць самого запеклого опору військам Каддафі, яке надалі вплинуло на розвиток театру бойових дій в Триполітанії. Бойові дії в горах Нафуса, де місцеві громади амазигів - берберського народу, піддавалася національній дискримінації під час правління Каддафі, підтримали супротивників лівійського лідера, - з самого початку практично не висвітлювалися в ЗМІ, оскільки уряд Лівії не визнавав факт збройної боротьби в даному регіоні, а іноземні журналісти владою Джамахірії в цей район або не допускалися, або висвітлення інформації піддавалося цензурі. 1 березня війська Каддафі штурмом взяли Гар'ян, після чого відтіснили опозиціонерів на захід. Центрами опору залишалися тільки міста Налут, Джаду, Зінтан і Яфран, а також населені пункти Калаа і Кікла. 3 квітня Налут, Зінтан і Яфран було взято в облогу наступаючими військами Каддафі, однак важкодоступна гірська місцевість і запеклий опір амазигів зупинили наступ військ Каддафі. У міста була перервана подача електроенергії. 16 березня війська Каддафі приступили до штурму міста Зінтан, направивши туди 15 танків і бронетранспортерів, артпідтримку. Тим не менш взяти місто вони не змогли. 23 квітня повстанці зуміли відбити у загонів Каддафі містечко і пропускний пункт Вазін, що на кордоні з Тунісом, після чого в Туніс хлинув потік біженців амазигів, а у зворотному напрямку почалися поставки продуктів харчування, гуманітарної допомоги і озброєння революціонерам.

2.3 Патова військово-політична ситуація

28 квітня війська Каддафі спробували відбити Вазін. Спершу під артилерійським вогнем революціонери відступили на територію Тунісу, але переслідуючі їх загони військ Каддафі перетнули кордон Тунісу. Населення міста Дехіба, що лежить за 4 км від прикордонного переходу "Вазін-Дехиба", симпатизує лівійським революціонерам, а тому останні, відступивши від Вазіна, знайшли в місті притулок. Повідомляється, що війська Каддафі почали обстрілювати з систем залпового вогню Дехібу, в результаті чого загинув місцевий житель. Туніська армія була змушена відкрити по військам Каддафі вогонь у відповідь, після чого вони були вибиті з туніської території. Через інтервенцію збройних сил Лівії на територію Тунісу між Лівійської Джамахірією і Тунісом розгорівся міжнародний скандал, а революціонери до 29 квітня повернули під свій контроль стратегічно важливий прикордонний перехід Вазін.

Іноземні журналісти через контрольований революціонерами прикордонний пункт, також змогли потрапити в район гір Нафуса. Таким чином, інформаційна блокада регіону також була знята. 1 червня загонам революціонерів вдалося взяти під свій контроль населені пункти Каср-ель-Хадж і Шакшук, біля якого є електростанція. Це дало їм можливість відновити подачу електроенергії в місто Джаду. Розвиваючи наступ, вони 2 травня підійшли до Яфрану з півночі і зайняли місто. 14 червня революціонери вже контролювали район Калаа і Кикла. 17 червня революціонерами одночасно були взяті під контроль населені пункти Райна і Авін'я, що між Зінтаном і Яфраном. 28 червня Зінтанська військова рада заявила про атаку на південь, на військову базу Ель-Кааа, що за 25 км від Зінтана, в результаті чого революціонери захопили величезну кількість військової техніки, в тому числі і 2 танки Т-55. 8 липня революціонери взяли під свій контроль населений пункт Аль-Гваліш на південний схід від Кікли, що лежить на шляху до Гарьяну, але подальше просування революціонерів у цьому напрямку було затрудненим через заміновану місцевість, а також контратаки військ Каддафі. 26 липня Зінтанська військова рада оголосила про рейд в район міста Мізда, що за 90 км від Зінтана, на важливій трасі, що сполучає Себху з північчю країни. 29 липня - Об'єднаний наступ революціонерів в районі гір Нафуса на північ. Революціонери взяли під свій контроль міста Газея та Такют. Таким чином, на початку серпня в північно-західному передгір'ї гір Нафуса, в руках військ Каддафі залишалися тільки міста Тіджі і Бадр. До початку серпня наступальна здатність військ Каддафі поступово знизилася, чому сприяла активність авіації і флоту країн НАТО, а також санкції, під якими перебувала Джамахірія. Так, генерал Шарль Бушар, командувач сил НАТО в Лівії, заявив, що лівійські війська "більше не здатні розвивати повноцінний наступ". Таким чином, співвідношення сил в Лівії значно змінилося. До серпня кількість сил революціонерів також значно збільшилася за рахунок добровольців з Тріполі, Ель-Завії, Сормана, а також лівійців із-за кордону. У складі Зінтанського військового командування були сформовані Бригада Триполі і Бригада Завії, що складалися переважно з тих мешканців цих міст, що воювали на стороні революціонерів. 6 серпня революціонери взяли штурмом населений пункт Бір-аль-Ганем за 85 км від Тріполі. До цього вони два місяці безуспішно намагалися заволодіти цим населеним пунктом, закріпившись у довколишніх горах. За словами самих революціонерів, успішно захопити Бір-аль-Ганем їм допомогла підтримка НАТО з повітря, а також низький бойовий дух військ Каддафі, що переважно складалися з найманців з Чаду. На наступний день прем'єр-міністр Лівії заявив, що лоялістам вдалося повернути під свій контроль Бір-аль-Ганем, проте, за словами кореспондентів Аль-Джазири, і після 7 серпня Бір-аль-Ганем залишався в руках революціонерів. 11 серпня розвиваючи наступ після взяття Бір-аль-Ганема, революціонери заволоділи селищем Наср і, за словами самих революціонерів, опинилися за 25 кілометрів від Ез-Завії. В умовах сформованої на фронтах в Лівії патової ситуації, французький уряд, порушуючи резолюцію Радбезу ООН, провело секретну операцію з постачання зброєю лівійських повстанців, діючих у регіоні Західні Гори на південний захід від Тріполі. Контейнери з автоматами, кулеметами, гранатометами та протитанковими ракетними комплексами Milan спочатку скидалися на парашутах над позиціями повстанців з транспортних літаків. Після того, як опозиціонери домоглися значних успіхів, очистивши від прихильників Каддафі майже весь регіон, в двох місцях були обладнані невеликі аеродроми, куди почали приземлятися літаки з арабських країн, на борту яких була зброя. Це сприяло перелому в ході війни. У першій декаді серпня революціонери підготували і провели несподівану і потужну атаку на Тріполі, підтримувану з повітря авіацією НАТО (в першу чергу США, Великобританії і Франції). За непідтвердженими даними, у наступі могли брати участь спецпідрозділи Катару і Об'єднаних Арабських Еміратів. Більш категорично висловлюються прихильники і члени сім'ї Каддафі, зокрема, Мухаммед Каддафі заявив: "Тут лівійських повстанців і в помині немає". Про події битви достовірних відомостей з російських джерел спочатку не було через те, що російські журналісти в момент початку битви за Тріполі в столиці Лівії не були присутні, а М. Маргелов рекомендував російським журналістам "залишити Лівію з початком війни". Деякі повідомлення, поширювані інформаційними агентствами, російські блогери намагалися спростувати, вважаючи "картинку, пропоновану ЗМІ" такою, яка не відповідає дійсності. Багатьох дивувала та швидкість, з якою революціонери зуміли дістатися до столиці, подолавши за 15 днів 85 кілометрів, у тому числі увійшовши в стратегічно важливе місто Ез-Завія. Надалі група російських журналістів змогла в'їхати на територію Лівії через КПП Дехиба-Вазін з південного Тунісу і дістатися до Тріполі, підтвердивши більшу частину інформації, що передається західними ЗМІ. 20 серпня почався наступ загонів революціонерів на Джанзур, що лежить між Ез-Завією і столицею. Як надалі повідомив телеканал France 24, вони при інтенсивній підтримці НАТО змогли подолати відстань від Ез-Завії до Тріполі за 12 годин. Одночасно представник Військової ради Місурати Саїд Алі Гліван заявив, що сили 32-ї бригади Хаміс - самого боєздатного з'єднання військ Каддафі були ціною великих втрат революціонерів (понад 30 загиблих) вибиті з Злітена. Також було заявлено про підготовки наступу на Зувару. 21 серпня повідомлялося про нетривалі бої в Джанзурі. З'явилася інформація про повстання в східному передмісті Тріполі - Таджурі, а також про висадку десанту з революціонерами Місурати в порту Тріполі. Представник Перехідної Національної Ради Лівії Абдель Хафіз Гога заявив, що "Настав час Ч і повстанці підняли повстання в Тріполі".

Одночасно інформаційне агентство AFP повідомило, що на заході Лівії революціонери вийшли до кордону з Тунісом на узбережжі Середземного моря і вже взяли під свій контроль прикордонний перехід з Тунісом Рас-Адждир, проте пізніше ця інформація була спростована. 22 серпня стали надходити повідомлення, що революціонери, не зустрічаючи особливого опору, увійшли в Тріполі, а окремі військові підрозділи, у тому числі і особиста гвардія Каддафі, склали зброю. З Ез-Завії, а також з Тріполі ряд телеканалів, показали відеокадри тріумфування людей на вулицях міст, багато російських оглядачів назвали їх "фальшивкою". Тим не менш, інформація про бої в районі Баб-ель-Азізії і Самок-Альджума, продовжувала надходити. "Інформаційною бомбою" 22 серпня стали повідомлення про полон двох синів Муаммара Каддафі - Саїфа аль-Іслама Каддафі і Мухаммеда Каддафі, що згодом було спростовано. Телеканал CNN повідомляє, що в ніч на 22 серпня революціонери зуміли також взяти під свій контроль Зелену площу в центрі Тріполі, яку вони перейменували на Площу Мучеників. Надійшла перша, ще непідтверджена інформація про бої в районі урядового комплексу Баб-ель-Азізія. У цей же день з'явилися повідомлення про взяття революціонерами телецентру і штаб-квартири Державного телебачення в Лівії Тріполі, після чого відразу ж припинилося мовлення телеканалів, які до цього кілька місяців не перестаючи вели пропаганду режиму. Станом на 22 серпня під контролем революціонерів перебувало, за різними даними, від 75 до 90 відсотків Триполі. Репортери Аль-Джазіри повідомили про артилерійську стрілянину поблизу Баб-ель-Азізії. Іноземні репортери, які перебували в готелі Ріксос в Тріполі, повідомили, що поблизу готелю чутні постріли і, судячи з усього, йдуть бої. При цьому вони повідомляють, що сім'ї високопоставлених чиновників режиму Каддафі покинули готель Ріксос. В інтернеті з'явилося відео, яке показує, що Зінтанська бригада революціонерів контролює аеропорт Тріполі. Також повідомлялося про бої за авіабазу Мітіга та район Аль-Мансур.

Аль-Джазіра повідомила, що, можливо, почалося повстання і в Ель-Хомсі, що між Злітеном і Тріполі. У цей же день кореспондент Аль-Джазіри, що прямував із загонами революціонерів з Місурати в бік Тріполі повідомив, що Ель-Хомс перебуває під контролем революційних сил, однак поряд зі Злітеном були осередки опору військ Каддафі. Також, 22 серпня надійшла перша непідтверджена інформація, що місто Зувара на узбережжі Середземного моря, яке напередодні повстання приєдналося до революціонерів піддалося сильному обстрілу з систем залпового вогню з трьох напрямків. Надалі інформація про блокаду повсталої Зувари підтвердилася. Телеканал Аль-Джазіра повідомляє, що сили НАТО перехопили крилату ракету, випущену в Сирті. 23 серпня Саїф аль Іслам Каддафі з'явився в готелі Ріксос і спростував чутки про свій арешт. Взяти під свій контроль Баб-ель-Азізію революціонери напередодні не змогли, оскільки повідомляється, що в цьому районі висока концентрація військ Каддафі. Напередодні авіація НАТО здійснила бомбардування Баб-ель-Азізії, вразивши як мінімум 40 цілей. Оглядачі припускають, що полковник Каддафі з високою часткою ймовірності може перебувати саме в урядовому комплексі Баб-ель-Азізія. Оглядачі звертали увагу, що завдяки підземних комунікацій, які, зокрема, з'єднують Баб-ель-Азізію і готель Ріксос, Каддафі і високопоставлені чиновники Джамахірії, а також вірні йому війська все ще могли пересуватися по Тріполі. Телеканал Аль-Джазіра повідомив, що революціонери були в 500 метрах від урядової резиденції Баб-ель-Азізія. Також приходили повідомлення від журналістів і репортерів, що розташувалися в готелі Ріксос. За їх словами, в готелі, який влада заборонила їм залишати, немає світла. Телеканал Аль-Джазіра повідомляє, що революціонери подолали перші ворота і увійшли на територію Баб-ель-Азізії. Перед цим авіація НАТО зруйнувала частину стіни комплексу Баб-ель-Азізія, завдяки чому їх загони змогли проникнути всередину. Увечері 23 серпня з'явилися повідомлення, що сили повстанців після чотирьох годин запеклих боїв зуміли захопити Баб-ель-Азізію.

Про суперечності і нестабільність ситуації в Лівії за станом на 23 серпня повідомили кореспонденти Першого російського каналу, за їх повідомленням війська Каддафі не втратили контроль над частиною території Лівії. Зокрема, кореспонденти не змогли перетнути кордон з Лівією через прикордонний пункт Рас-Адждир, який залишався на той момент в руках загонів Каддафі, і кордон по суті, був закритим. Відомо також, що такі важливі міста, як Бені-Валід, Сирт, а також міста на півдні Лівії - Себха, Гадамес, Хун і Гат - залишалися в руках вірних Каддафі військ. Однак місто Зувара, що за 60 км на схід від кордону з Тунісом, згідно з повідомленнями Аль-Арабії, контролюється революціонерами. Телеканал повідомляє, що напередодні міста Зувара і Аджейлат піддалися артобстрілу військ Каддафі. 24 серпня велика частина Тріполі, в тому числі урядовий комплекс Баб-ель-Азізія була під контролем революціонерів, проте, як повідомляють Аль-Джазіра і Reuters, в місті, особливо в темний час доби, ще чутні постріли, у тому числі артилерійський вогонь і постріли снайперів. Представник режиму Каддафі Муса Ібрагім повідомив, що опір революціонерам триватиме місяці і навіть роки. "Ми перетворимо Лівію в вулкан з лавою під ногами у загарбників і агентів-зрадників", - заявив він по телефону. Сам Муамар Каддафі по телефону повідомив радіостанції Аль-Аруба, що в Лівії, але визнав, що покинув Тріполі. За його словами, "відхід з Тріполі і резиденції був тактичним маневром", а перебувати в частині міста, по якій авіація НАТО завдала вже більше 60 ракетних ударів, було б нерозважливо. За словами представника повстанців Омара Аль-Гірані, по житловим районам міста було випущено 7 ракет Град, а в районі аеропорту часом було чути мінометний вогонь. Також інформаційне агентство Reuters повідомляє про бойові дії на півдні Лівії, в Себсі. Пізніше Аль-Джазіра повідомила з посиланням на представника революціонерів, що бої йдуть на південь від Тріполі, де, за деякими даними, може ховатися сам полковник Каддафі. Сама ж Баб-ель-Азізія, а також Аль-Мансура і готель Ріксос, за словами кореспондентів Аль-Джазіри, перебували під ракетним обстрілом з боку району Абу-Салім. Ближче до вечора з'явилося повідомлення репортерів Аль-Джазіри, що всі іноземні журналісти, які раніше перебували в готелі Ріксос, були евакуйовані чотирма або п'ятьма машинами. Самі революціонери, за словами репортерів Аль-Джазіри, використовують захоплену напередодні резиденцію Каддафі-Баб-ель-Азізію в якості свого військового штабу. Приходять повідомлення про запеклі бої в районі Абу-Салім у Тріполі. Відомо також, що лоялісти продовжують утримувати територію зоопарку, а їхні снайпери засіли в парку Альнассер. Оплотом військ Каддафі в центрі Тріполі вважається пансіон, в якому Саіф-аль Іслам приймав гостей. В цілому, за даними революціонерів, яких цитує Аль-Джазіра, в боях за Тріполі на 24 серпня вони втратили понад 400 чоловік убитими і 2000 раненими. Вночі з'явилися повідомлення, що в Тріполі були викрадені чотири італійських журналіста, що їхали по Тріполі, а водій, що перевозив їх був убитий. Також тривали бої в районі Абу-Салім. 26 серпня продовжився наступ сил революціонерів на півдні Тріполі, в районах Абу-Салім та Хатба Шаркія, які залишася головними осередками опору сил Каддафі в столиці. За деякими даними, більша частина Абу-Саліма вже взята під контроль сил революціонерів. Атаці військ Каддафі піддався аеропорт Тріполі, в якому, як повідомляють джерела революціонерів, ракетним вогнем було знищено як мінімум 4 літака. Репортери, звільнені напередодні з готелю Ріксос, перемістилися зараз в готель "Корінфія". Вночі в столицю з Бенгазі перебралася Перехідна національна рада. У відповідь на зростаючі заворушення і мародерство, представник перехідного уряду Мустафа Абдель Джаліль попросив жителів Тріполі припинити їх. "Ви - це ті, хто впровадять всі наші мрії, ми в цьому впевнені, прошу вас, шануйте місто навколо вас. Це ваше майно, бережіть його", - звертається офіційний представник опозиції Мустафа Абдель Джаліль до жителів столиці. У самому місті, як передають кореспонденти Аль-Джазіри, з Абу-Салімської в'язниці були звільнені 107 політв'язнів. Увечері інформагентства повідомили, що революціонери просунулися в район Ямук південніше Тріполі по дорозі на аеропорт Бенгашир, де розташовується військовий табір Ярмук 32-го батальйону спецпризначення Хаміса Каддафі. Євроньюз повідомляє, що, незважаючи на запеклий опір військ Хаміса, революціонерам вдалося прорватися на територію складу, де було виявлено велику кількість зброї та боєприпасів. Паралельно приходили повідомлення з західного фронту поблизу Туніської кордону, де, за деякими даними, військам революціонерів вдалося захопити військову базу Марзак-аль-Шамс в місті Зувара, а деякі ЗМІ, посилаючись на Аль-Джазіру, повідомили про бої військ Каддафі з силами армії ПНР в районі Рас-Адждира, біля самого лівійско-туніської кордону. 27 серпня з'явилися повідомлення, що, військам революціонерів вдалося взяти під свій контроль головний прикордонний перехід на кордоні Лівії з Тунісом - Рас-Адждир, що відкриває шлях для постачання гуманітарної допомоги в Тріполі, який зараз відчуває брак продуктів харчування і медикаментів. У Тріполі опір революціонерам з центральної частини міста перемістився на його південні околиці. Бої ведуться в районі Південного аеропорту, який, за деякими даними, вже перебуває під контролем революціонерів. Аль-Джазіра повідомляє про встановлення ними контролю над південним передмістям Тріполі Саллахаддін, що розташований між столицею і Міжнародним аеропортом, а також передмістям Тріполі, відоме як Каср-ібн-Гашир. Район Абу-Салім, в якому напередодні йшли запеклі бої, як передає телеканал EuroNews, зараз контролюється військами революціонерів. Повідомляється, що центр Тріполі поступово повертається до мирного життя, проте відчувається гострий дефіцит їжі і медикаментів. 28 серпня кореспонденти Аль-Джазіри повідомили, що прикордонний з Тунісом пункт Рас-Адждир на заході Лівії і прилеглі до нього райони, в основному під контролем сил революціонерів, а осередки опору військ Каддафі залишаються тільки біля міста Аджейлат. За деякими даними, в Туніс після відкриття КПП Рас-Адждир хлинув потік біженців з Лівії, а Тріполі перебуває під контролем сил Перехідного Національної Ради. У столиці, за словами очевидців, вже стріляють значно рідше, одночасно ціни на продукти різко підскочили, відчувається гостра нестача води. Після взяття революційними силами Тріполі, бої в західній частині країни перекинулися на східну частину Триполітанії, де Бені-Валід досі залишався під контролем загонів Каддафі, а з Мсаллати і Тархуни надходила суперечлива інформація: за деякими даними, Тархуна вже перейшла під контроль сил революціонерів, які наступали з боку Місурати. Окремі відео побічно свідчили про те, що сили опозиції змогли захопити й останню твердиню військ Каддафі в горах Нафуса - Ассабаа, між Гар'яном і Яфраном, і куди відступили загони Каддафі після втрати Гар'яна. Тим не менш, продовжували надходити численні повідомлення, у тому числі і спекулятивні, про періодичні атаки загонів Каддафі на південні райони Тріполі. Так, російська газета "Аргументы. ру", повідомила про нібито взяття силами 32-ї бригади спецпризначення Хаміс у ніч на 4 вересня південних районів Тріполі і декількох диверсійних операціях у столиці Лівії (нібито був підірваний готель "Аль Фатех", в якому жили представники революціонерів з Місурати; а в районі міста Завія нібито був атакований і поніс серйозні втрати підрозділ англійського спецназу SAS). Але жодного підтвердження ця інформація не отримала, а станом на 7 вересня батальйони Бригади Хаміса були значно (на 150-180 кілометрів) відтіснили від Тріполі в південно-східному напрямку. 11 вересня Голова Перехідної Національної Ради Лівії Мустафа Абдель Джаліль вперше після початку збройного конфлікту в Лівії прибув в Триполі, а кількома днями раніше - 9 вересня - у столицю була повністю відновлена подача питної води населенню. За час боїв за Тріполі війська ПНР втратили вбитими як мінімум 1700 осіб. Про втрати військ Каддафі даних немає, проте відомо, що всього 32-а бригада спецпризначення "Хаміс" з початку конфлікту втратила не менше 9 тис. осіб вбитими. Результатом зайняття військами ПНР Тріполі стала втрата військами Каддафі і урядом Джамахірії контролю над ситуацією в Триполітанії (надалі ряд членів уряду Джамахірії були затримані, частина колишніх чиновників страчена), фактичне визнання світом влади Перехідної Національної Ради, закріпленої визнанням нової влади Лівії Радою Безпеки ООН 17 вересня 2011 року наданням представнику нової влади Лівії (Перехідного Національної Ради) місця члена в Раді Безпеки ООН. Формально це означає, що Організація Об'єднаних Націй більше не визнає уряд Муамара Каддафі. На Захід від Триполі одним з осередків опору загонам Перехідної національної ради залишалася територія поблизу міста Джаміль, де перебували загони військ Каддафі. Повідомляється, що саме місто Джаміль, яке вважалося оплотом сил армії Каддафі в цьому регіоні (звідси родом колишній прем'єр-міністр Джамахірії Багдаді Алі Аль-Махмуді) було зайняте силами революціонерів 27 серпня. І, хоча сама траса до туніської кордону разом з містом Джаміль контролювалася військами ПНС, до повної безпеки в цьому районі було ще далеко, оскільки була можлива присутність окремих осередків опору. Однак основними районами, які залишалися в руках військ Каддафі, залишалися міста Бені-Валід, Сирт і Себха з територією навколо них. На відміну від Тріполі, де, як показав хід подій, до наступаючих сил опозиціонерів жителі Триполі поставилися досить лояльно, Сирт, рідне місто Каддафі, завжди вважалося його оплотом, в яке він в свій час вклав величезні фінансові кошти. Про презирство по відношенню до збройної боротьби проти режиму Каддафі свідчили події 28 березня, коли загони повстанців, що напередодні захопили Бін-Джавад і Ен-Нофаллію, почали відступ після артилерійського вогню урядових сил, місцеве населення також чинило їм опір. Сам лівійський лідер був вихідцем з племені Каддафі, воно невелике за кількістю, але воно перебуває під захистом у племені Магарха - другого за величиною (після Варфаллаа, близько 1 мільйона чоловік). Плем'я Магарха, головним містом якого вважається Сирт, є найбільш лояльним до Каддафі і одночасно - конкурентом племені Варфаллаа. Після битви за Тріполі, під час якої революціонери за тиждень зуміли взяти під свій контроль столицю, одночасно очистивши від військ Каддафі шлях до кордону з Тунісом, бої перемістилися на південний схід від столиці, а саме - до міст Бені-Валід і Сирт. Після 27 серпня стало зрозуміло, що Сирт залишається одним з небагатьох міст, які ще здатні чинити опір наступаючим загонами ПНР. З іншого боку, загонам ПНР, які до кінця серпня захопили все узбережжя Триполітанії і Кіренаїки, контроль над Сиртом був потрібен для об'єднання і відновлення сухопутного зв'язку в Лівії, оскільки Сирт і прилеглі до нього райони поділяють ці дві найбільші історично сформовані області держави. До того ж, саме Сирт називався тим місцем, де, на думку деяких оглядачів, ще міг ховатися Каддафі, або його наближені та родичі, про що міг свідчити той лютий опір, з яким зіткнулися наступаючі з заходу і сходу війська ПНР. До того ж контроль над містом, яке є рідним для М. Каддафі, має символічне значення, а тому встановлення контролю над ним для ПНС є принциповим. Відомо також, що в західній частині Сирта проживає значна кількість переселенців з Місурати, а в східній - переселенців з Бенгазі і східної Лівії.


Подобные документы

  • Соціально-економічне і політичне становище Італії в 40-х рр. ХІХ ст. Початок революції. Війна за незалежність і поразка сардінської армії. Падіння Римської та Венеціанської республік. Причини поразки та історичне значення італійської революції 1848-49 рр.

    курсовая работа [57,4 K], добавлен 06.12.2010

  • Події революції в Ірані. Результати іранської революції для держави та народу. Зовнішня політика іранських урядів. Результати революції для держави та народу. Війна 1980—1988 pp. з Іраком. Суспільно-політичний розвиток держави в кінці 80-х рр. ХХ ст.

    реферат [17,8 K], добавлен 22.07.2008

  • Передумови-початок революції (конституційний етап). Перша громадянська війна. Ситуація в Англії після першої громадянської війни. Друга громадянська війна й індепендентська республіка. Оголошення палати громад носієм верховної влади. Суд і страта короля.

    реферат [39,7 K], добавлен 20.11.2008

  • Загальні відомості щодо революції. Причини перемоги більшовиків у громадянській війні, встановлення польської влади на західноукраїнських землях, поразки української революції. Уроки української революції 1917–1921 рр., використання в подальшій історії.

    реферат [17,8 K], добавлен 16.12.2010

  • Квітнева революція, її наслідки. Афганська війна 1978-1989 рр., хронологія бойових дій. Війна після виводу частин Радянської Армії. Падіння режиму Мохаммада Наджибулли. Громадянська війна в Афганістані. Вбивство Массуда та перехід війни в новий етап.

    курсовая работа [67,6 K], добавлен 11.09.2012

  • Проголошення гетьманату П. Скоропадського. Причини і суть гетьманського перевороту. Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського. Національно-культурна політика гетьмана. Підсумки перебування у влади Скоропадського. Основні причини падіння гетьманату.

    реферат [13,2 K], добавлен 22.12.2010

  • Суспільний устрій слов’ян. Зовнішня політика київських князів. Розпад Київської Русі, боротьба з монголами. Виникнення козацтва, визвольна війна українського народу. Скасування кріпацтва. Революції, поразка Центральної Ради. Відбудова країни після війни.

    учебное пособие [165,8 K], добавлен 24.11.2011

  • Історичні передумови Помаранчевої революції. Перспективи і загрози Помаранчевої революції. Соціально-психологічний аспект Помаранчевої революції. Помаранчева революція: Схід і Захід. Помаранчева революція в оцінках західної та російської преси.

    реферат [35,0 K], добавлен 17.04.2007

  • Умови і причини жовтневої революції 1917 року. Лютнева революція 1917 року та можливі варіанти її розвитку. Соціалістична революція, її причини та головні наслідки, етапи розвитку та підсумки. Відношення російської інтелігенції до революційних подій.

    контрольная работа [41,6 K], добавлен 20.05.2011

  • Ідеологічна основа репресій. Політика "Червоного терору". Жертви "антикапиталистической революції" на початку 30-х років. Протести селян проти колективізації та примусового вилучення "надлишків" зерна. Смерть Йосипа Сталіна та ослаблення репресій.

    реферат [562,1 K], добавлен 25.11.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.