Джерельна база дослідження сучасних українсько-польських відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Джерельна база дослідження сучасних українсько-польських відносин

Н.М. Чорна

Анотація

У статті зібрано та систематизовано історіографічні джерела з проблеми сучасних українсько-польських відносин. Доведено, що в сукупності вони є цілком достатньою основою для комплексного аналізу взаємин двох держав, об'єктивного та незаангажованого показу їх еволюції.

Ключові слова: Україна, Польща, відносини, джерельна база, історіографія

Зі здобуттям незалежності, Україна вперше за багато років отримала можливість здійснювати самостійну зовнішню політику. Аби посісти гідне місце в системі геополітичних координат та перетворитися на впливового суб'єкта міжнародних відносин, держава розпочала глибоку ревізію взаємин з сусідніми та іншими державами. Предметом найпершої уваги дипломатії стало переосмислення стосунків з історичними сусідами України, зокрема з Польщею. Відносини між Києвом та Варшавою є однією з центральних тем української історії доби незалежності. Стійкий інтерес до них, незмінно притаманний як політико-інтелектуальним колам двох держав, так і їх пересічним громадянам, а також, певною мірою, світовому співтовариству, зумовлює необхідність історіографічного осмислення проблеми, а це, своєю чергою, актуалізує питання її джерельної бази. Метою цієї публікації є аналіз основних груп історіографічних джерел, якими репрезентований доробок з проблеми сьогоденних українсько-польських відносин, з'ясування їх предметності та вичерпності.

Згідно з методологічними підходами, обґрунтованими сучасними науковцями, в історіографії сьогоденних відносин України та Польщі, вважаємо за доцільне виокремити наступні групи джерел: 1) узагальнюючі дослідження; 2) монографічні праці, дисертаційні роботи, автореферати; 3) навчальна література; 4) матеріали наукових і науково-практичних конференцій та «круглих столів»; 5) історична публіцистика; 6) українські та зарубіжні періодичні видання; 7) мемуарна література; 8) документальні джерела.

Узагальнюючим працям у джерельному комплексі відводиться одне з важливих місць. Написані одноосібно чи у співавторстві, ці роботи висвітлюють широке коло проблем з історії України та Польщі. Безпосередньо не торкаючись проблеми українсько-польських відносин, такі дослідження повною мірою відображають ситуацію, у якій вони здійснюються. Зосереджуючись на розгляді державотворчих процесів, новий етап яких у кожній із держав розпочався зі здобуттям незалежності, пошуку ними зовнішньополітичних орієнтирів, адекватних внутрішнім потребам та геополітичним викликам, науковці відтворюють ситуацію, в якій відбуваються взаємини двох держав, доводять їх важливість та своєчасність.

Упродовж останнього часу з друку вийшло чимало таких робіт. Серед наукового доробку українських дослідників, присвячених новітній добі історії України, варто згадати колективні праці - «Історія України: нове бачення» [1], «Політична історія України. ХХ століття» [2]. Окремої уваги заслуговують колективні праці «Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (1991-2003)» [3] та «Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти» [4], а також одноосібні розвідки А. Гальчинського [5], О. Івченка [6], М. Михальченка [7], предметом дослідження яких стала зовнішня політика України, її еволюція у світлі геополітичних трансформацій у Європі та світі.

Взаєминам України з європейськими державами присвячена трилогія колективних праць - «Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього», під редакцією А. Кудряченка [8]. Наскрізною ідеєю робіт є обґрунтування геополітичної та цивілізаційної своєрідності України, яка, рухаючись шляхом європейської інтеграції, продовжує зберігати міцні зв'язки з Росією та іншими державами СНД. Зовнішньополітичні пріоритети офіційного Києва показано крізь призму викликів державотворення та розбудови взаємин з головними суб'єктами міжнародних відносин.

Важливе значення для осмислення взаємин нашої держави з Польщею має праця Л. Зашкільняка та М. Крикуна «Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів» [9]. Ставши свого роду прецедентом, вона до цих пір залишається найбільш ґрунтовним описом польської історії в Україні.

У доробку польських вчених новітня історія Польської держави найповніше репрезентована роботами А. Дудека «Політична історія Польщі. 1989-2005» [10], Й. Карпіньского «Третя незалежність. Найновіша історія Польщі» [11]. Зовнішню політику ІІІ Речі Посполитої у своїх працях проаналізували Р. Гродзкі [12] та Р. Кужьняр [13].

Найбільшим здобутком російської історіографії з історії Польщі стала опублікована 2012 р. колективна праця «Польща в ХХ ст. Нариси політичної історії» [14]. Написана на базі сучасної російської та зарубіжної історіографії, а також документів з архівів Росії та Польщі, робота відзначається ґрунтовним аналізом політичного розвитку Польської держави наприкінці ХІХ початку ХХІ ст. Виняткової уваги, з огляду на проблему, що досліджується нами, заслуговує нарис «Геополітичні пріоритети Республіки Польща».

Окремі аспекти українсько-польської взаємодії наукового обґрунтування зазнали у працях, присвяченим історичному поступу Центрально-Східної Європи, до якої вони є приналежними. Найбільш вартісними серед них, на нашу думку, є «Європа: вчора, сьогодні, завтра» [15], «Росія та Центрально-Східна Європа: трансформації наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст.» [16], «Центрально-Східна Європа у другій половині ХІХ ст.» [17], опубліковані російськими вченими на початку ХХІ ст. Послуговуючись архівними матеріалами, публікаціями вітчизняних та зарубіжних дослідників, автори проаналізували ситуацію, що склалася у регіоні ЦСЄ після розпаду Радянського Союзу, розглянули її розвиток у світлі чинників, що на неї впливають.

Зважаючи на певну підпорядкованість українсько- польських відносин процесам європейської та євроатлантичної інтеграції, цілісному осмисленню взаємин двох держав покликані сприяти роботи, предметом наукового аналізу яких стали інтеграційні процеси у Європі, відносини України та Польщі з ЄС і НАТО. Певне місце серед них займають колективні розвідки [18], присвячені розгляду зовнішньополітичних преференцій двох держав крізь призму інтеграційних процесів та їх участі у них. Вартими уваги є одноосібні праці українських та зарубіжних дослідників, зокрема А. Харашімовіча [19], О. Горенка [20], Б. Губського [21], З. та А. Доліви-Клєпацких [22], А. Домагли [23], М. Кордона [24], А. Кшечуновіча [25], Р. Сухоцкої [26]. Попри різний рівень критичності, працям притаманне намагання з'ясувати місце двох держав у політиці ЄС та НАТО, означити успіхи у взаєминах із ними. У сучасній історіографії, разом з тим, досі не створено жодної узагальнюючої праці, де з належною критичністю було б комплексно висвітлено сучасні українсько-польські відносини.

Дещо краще взаємини двох держав проаналізовано на рівні монографічних досліджень. Зосередившись на розгляді конкретних аспектів українсько-польської взаємодії, науковці опублікували ряд робіт, що зайняли важливе місце в історіографії проблеми. Першою спробою комплексного аналізу проблеми виявилася праця К. Кіндрата та С. Трохимчука «Українсько-польські стосунки на зламі тисячоліть» [27]. У 2011 р. науковий доробок проблеми поповнився роботою М. Янкова «Україна і Польща: стратегічне партнерство в системі геополітичних координат» [28]. Попри різні хронологічні рамки, працям притаманне звернення до ключових аспектів міждержавного співробітництва, їх показ крізь призму зовнішніх та внутрішніх детермінант. Прикметною рисою є авторські інтерпретації подій, що висвітлюються. Послуговуючись науковим доробком українських та зарубіжних вчених, дослідники, разом з тим, не використали архівних матеріалів, майже повністю проігнорували опубліковані документи.

Певне значення мають і монографічні праці, присвячені окремим складовим співпраці України та Польщі. З-поміж широкого спектру напрямів міждержавної взаємодії, предметом наукового аналізу стали лише окремі з них. Так, у роботах В. Борщевського [29], Є. Савельєва, В. Мельника та С. Чеботаря [30] обґрунтування зазнало економічне співробітництво двох держав, у розвідках С. Кулини [31], Р. Федана [32] - транскордонні взаємини між ними. Одночасно інші складові українсько-польської співпраці, насамперед, політична, військова, соціокультурна, предметом дослідження на рівні монографічних праць досі не стали.

Чималу цінність становлять монографії, в яких українсько-польські відносини зазнали висвітлення у контексті розгляду інших проблем. Так, крізь призму трансформації геополітичного простору Європи окремі складові співпраці сторін у своїх працях проаналізували С. Андрущенко (Гринько) [33] та О. Брусиловська [34]. Взаємини України та Польщі у світлі участі нашої держави в процесах європейської та євроатлантичної інтеграції розглянули І. Артьомов [35], С. Василенко [36], О. Ковальова [37], В. Копійка [38]. І. Тодоров [39].

Наукова думка Польщі у сегменті монографічних розвідок, безпосередньо присвячених українсько-польській взаємодії, якнайкраще репрезентована дослідженнями В. та К. Гіллів [40], Б. Сурмач [41], К. Федо- ровіча [42]. Важливими, з огляду на ступінь наукового обґрунтування проблеми, є колективні праці польських науковців [43]. Прикметною рисою робіт є обґрунтування важливості польського чинника в еволюції Української держави, її долученні до Європи та, відповідно, дистанціюванні від Росії.

В умовах зростаючого інтересу до проблеми з боку українських та польських фахівців, відсутність відповідних монографічних розвідок у російській історіографії є більше, ніж очевидною. В українській та зарубіжній історіографії проблема, що аналізується, найбільш повно представлена науковими статтями, надрукованими у періодичних, продовжуваних виданнях. Динаміка опублікування статей, їх тематика певною мірою відображають ступінь актуальності проблеми, важливість та своєчасність її дослідження. Як і в розрізі монографій, статейні публікації в більшості відображають зосередженість авторів на окремих аспектах українсько-польської взаємодії. Одночасно наявними є праці, позначені спробою комплексного аналізу проблеми.

Перші наукові статті, в яких дослідники зосереджувалися на висвітленні сучасних українсько-польських відносин, були опубліковані на початку 90-х рр. ХХ ст. З активізацією взаємин двох держав, їх виходом на рівень стратегічного партнерства, кількість статей суттєво збільшилася, відчутно підвищився їх рівень. В історіографії проблеми на сьогодні маємо низку робіт, опублікованих у наукових збірниках провідних наукових установ, а також широкій мережі вищих навчальних закладів України та інших держав.

Наявними є численні спроби осмислити українсько-польські взаємини на рівні дисертацій. Першою роботою такого ґатунку стало дослідження Д. Горуна [44]. На основі опрацювання значної кількості документальних та літературних джерел, дисертант спробував комплексно проаналізувати еволюцію українсько-польської взаємодії у 1991-1997 рр., зокрема її політичної, економічної та культурної складових. Насичена великою кількістю фактологічного матеріалу, робота характеризується дещо поверховими висновками та інтерпретаціями. Попри це, її місце в історіографії проблеми сумніву не викликає.

Осмислення українсько-польського сьогодення на рівні дисертацій суттєво активізувалося на початку ХХІ ст. З того часу науковий доробок з проблеми поповнився роботами І. Афанасьєва [45], В. Борщевського [46], В. Гевко [47], Л. Ковач [48], В. Лишко [49], Н. Медведчук [50], В. Моцока [51], Я. Ошуркевич [52], А. Пивоварова [53]. Написані істориками, політологами та економістами, дослідження висвітлюють важливі аспекти співпраці двох держав. Комплексного аналізу взаємини між ними зазнали у дисертації О. Знахоренко [54]. Дослідниця висвітлила ґенезу парадигми українсько-польського стратегічного партнерства, розглянула його державно-політичну, військову, економічну та гуманітарну складові. Крізь призму участі двох держав у процесах європейської та регіональної інтеграції, взаємини між ними дослідили М. Басараб [55] і Н. Буглай [56]. Побіжного висвітлення взаємини двох держав зазнали також у низці інших досліджень.

Чільне місце в історіографії проблеми займає навчальна література - підручники та посібники для студентів вищої школи. На сьогодні цей сегмент джерельної бази представлений значною кількістю робіт з історії України та країн Центрально-Східної Європи, європейської та євроатлантичної інтеграції, міжнародних відносин та зовнішньої політики. Написані у відповідності з принципами сучасної історіографії, роботи характеризуються відповідним рівнем науковості та доступності, намаганнями об'єктивного висвітлення подій та тенденцій розвитку сучасного світу. Попри те, що відносини України та Польщі зазнають у них, як правило, побіжного висвітлення, ці праці дозволяють виявити зміст глибинних передумов їх розвитку, осмислити ключові напрями співпраці у світлі сучасних геополітичних змін, означити перспективи на майбутнє.

Прикметною рисою підручникової літератури є насиченість великою кількістю фактологічного матеріалу. В умовах відсутності цензури, очевидним є плюралізм думок і підходів до обґрунтування подій та явищ сьогодення, а особливо причинно-наслідкових зв'язків між ними. Актуальність проблеми зумовлює високий ступінь інтересу до неї, а відтак, постійне поповнення наукового доробку новими роботами. За трохи більше, ніж два десятиліття, суттєво підвищився науковий рівень навчальної літератури, зросли якісні її характеристики.

Важливою складовою джерельного комплексу є матеріали наукових і науково-практичних конференцій, «круглих столів». Аспекти українсько-польських відносин предметом обговорення на такого рівня зустрічах почали ставати на початку 90-х рр. ХХ ст. З активізацією міждержавних взаємин, їх виходом на рівень стратегічного партнерства, увага до проблеми суттєво посилилася, і такого роду заходів, як наслідок, відчутно побільшало. Показовим, на нашу думку, є те, що розгляд сучасного співробітництва двох держав учасники зустрічей, як правило, поєднують з обговоренням «важких питань» спільного минулого українців та поляків. Незмінно перебуваючи у полі зору дослідників та науковців, трагічні сторінки спільної минувшини, разом з тим, продовжують зазнавати неоднакового трактування, а відтак, залишаються каменем спотикання не лише для наукової громадськості, але й для двох народів загалом.

Відчутно почастішали конференції та симпозіуми, на яких відносини України і Польщі розглядаються крізь призму їх участі у процесах європейської та євроатлантичної інтеграції, регіонального розвитку Центрально-Східної Європи, а також політики «великих держав», їх боротьби за геополітичне лідерство та сфери впливу у Європі.

Будучи скликаними для розгляду найбільш нагальних (з позиції як історичної науки, так і сьогоденної державної розбудови) питань, конференції, «круглі столи» та симпозіуми, разом з тим, покликані виконати важливу місію представлення нових поглядів на події історичного минулого і, що не менш важливо, узгодження підходів до їх трактування та осмислення. Матеріали зустрічей та обговорень, демонструючи певну тяглість наукового обґрунтування тих чи інших проблем, дозволяють виявити еволюцію поглядів на них, появу нових та трансформацію існуючих підходів до їх трактування.

Значимою складовою джерельної бази історіографії проблеми є історична публіцистика. Написані, здебільшого, не професійними істориками, а представниками інших галузей наукового пізнання, зокрема політологами, економістами, соціологами, культурологами, філософами та правознавцями, політичними та громадськими діячами, ці праці привертають увагу не стільки фактологічним матеріалом, скільки його осмисленням, подачею у відповідній авторській інтерпретації. Публіцистика, ставлячи за мету вплив на суспільну думку, трансформацію її у бажаному для автора напрямі, позначена плюралізмом поглядів та інтерпретацій. Адресовані, насамперед, широкій громадськості, такі праці є відображенням суспільних запитів.

Модерні українсько-польські відносини у працях такого ґатунку почали висвітлюватися вже наприкінці 1980-х рр. Зі здобуттям обома державами політичної незалежності, становленням та розвитком взаємин між ними, публіцистичних творів відчутно побільшало. Будучи свого роду віддзеркаленням суспільних запитів, публікації свідчать про актуальність проблеми, показують варіанти її «прочитання».

Репрезентативною та органічною складовою джерельного комплексу зі вказаної проблеми є українські та зарубіжні періодичні видання. Упродовж трохи більше, ніж двох десятиліть, представниками громадськості у газетах та журналах було опубліковано чимало тематичних праць. Звернення до них, за умови паралельного опрацювання інших груп джерел, дозволяє комплексно вивчити сучасні відносини двох держав, розглянути їх у взаємозв'язку з подіями минувшини та невіддільно від процесів, що відбуваються на регіональному та глобальному рівнях поступу людства.

В Україні найбільш вартісні, на нашу думку, роботи опубліковані у газетах «День» та «Дзеркало тижня», журналах «Віче», «Грані», «Економіка України», «Економічний часопис - ХХІ», «Зовнішні справи» («Політика і час»), «Людина і політика», «Політична думка», «Політичний менеджмент», «Стратегічна панорама», «Стратегічні пріоритети», «Сучасність». Виняткової уваги, безумовно, заслуговує «Український історичний журнал», що видається Інститутом історії України НАН України.

Польська періодика у сегменті, що аналізується, репрезентована газетними виданнями «Газета виборча», «Річ Посполита», «Тигоднік Повшехний», часописами «Політика», «Європейські студії», «Польща в Європі», «Справи міжнародні», а також спеціальним виданням «Щорічник польської зовнішньої політики».

Представниками російської наукової думки дослідження, дотичні до проблеми сучасних українсько-польських відносин, публікуються на сторінках видань «Восточная Европа. Перспективы», «Международная экономика и международные отношения», «Новая и новейшая история», «Политическая наука», «Обозреватель», «Современная Европа», «Россия и современный мир», «Pro et Contra».

Певне місце у джерельному комплексі історії сучасних українсько-польських відносин займає мемуарна література. Написані безпосередніми учасниками подій, що вивчаються, мемуари дозволяють ніби зсередини поглянути на ситуацію, відчути її, стати її співучасником. Джерела такого роду спроможні пев- ною мірою відкрити завісу «великої політики» та показати, як наслідок, ряд подій у несподіваній інтерпретації. Залежно від того, наскільки очевидець є прихильним до ситуацій, про які пише, ступінь об'єктивності в їх висвітленні може суттєво різнитися. Здебільшого, мемуарним джерелам притаманний високий ступінь суб'єктивізму. Дослідники навмисне вдаються до жорсткої критики одних подій і відвертого вихваляння інших. Як наслідок, більше, ніж очевидно, що мемуарна література не повинна розглядатися як вичерпне, досконале за змістовим наповненням та оціночними судженнями джерело. Аби більш-менш точно відтворити події минувшини, зрозуміти їх у «чистому вигляді», дослідник має використовувати одночасно декілька мемуарів та розглядати їх у поєднанні з іншими джерелами.

Кількість мемуарів та спогадів політиків і дипломатів у джерельній базі проблеми, що розглядається, у силу її відносної сучасності є незначною. Так, у цьому сегменті джерел на сьогодні маємо роботи екс-міністра МЗС України А. Зленка [57], екс-президентів України і Польщі Л. Кучми [58], Л. Валенси [59] та А. Кваснєвського [60]. Наповнені значною кількістю фактів та цікавими, часто несподіваними інтерпретаціями, ці праці, цілком природно, викликають чималий інтерес, потребуючи при цьому винятково високого рівня археографічного осмислення і трактування.

Окремої уваги заслуговують інтерв'ю політичних і громадських діячів, за участі яких відбувалися становлення та розвиток українсько-польських міждержавних взаємин. Певну наукову цінність становлять офіційні виступи та промови політичних лідерів України та Польщі, учільників інших держав, повноважних представників НАТО та ЄС. Інформація «з перших уст» викликає інтерес, перш за все, з огляду на максимальне наближення розповідача до подій, про які йдеться, співучасть у них.

Вагомою групою є документальні джерела. Нагромадження нормативно-правової основи українсько- польського співробітництва зазнало відображення у низці збірників документів і матеріалів. Першочергової уваги серед них заслуговують офіційні видання «Україна на міжнародній арені» [61] та «Зібрання чинних міжнародних договорів України» [62]. Вартісною є робота М. Сороки «Світ відкриває Україну: про зовнішню політику Української держави у 90-х pp. XX ст.» [63], до якої вміщено ряд статей, документів та коментарів щодо міжнародної діяльності України у відповідний період. Одночасно мусимо констатувати повну відсутність збірників договірних актів, укладених Україною на міжнародній арені упродовж першого - початку другого десятиліття ХХІ ст. Оприлюднені на рівні офіційних періодичних видань, вони досі не зазнали потрібної систематизації та узагальнення.

Таким чином, джерельний комплекс означеної проблеми репрезентований значною кількістю різнотипних джерел, є цілком достатнім для визначення стану наукового дослідження сучасних українсько-польських відносин. Критичне, незаангажоване осмислення джерельної бази дозволило з'ясувати характер представлення проблеми у науковому доробку вітчизняних та зарубіжних дослідників, міру об'єктивності та аналітичної критичності наявних розвідок. Актуальність проблеми, триваюче її наукове обґрунтування, зумовлюють доцільність продовження дослідницького пошуку та поповнення, таким чином, джерельного комплексу новими носіями інформації.

історіографічний польський науковий

Список літератури

1. Історія України: нове бачення / під ред. В.А. Смолія. -- К., 2000.

2. Політична історія України. ХХ століття: У 6 т. -- Т. 6: Від тоталітаризму до демократії (1945--2002) / Під ред. І. Кураса. -- К., 2003.

3. Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (1991--2003) /Відп. ред. С. Віднянський. -- К., 2004.

4. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти / Під ред. Ф. Рудича. -- К., 2002.

5. Гальчинський А.С. Україна на перехресті геополітичних інтересів. -- К., 2002.

6. Івченко О. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. -- К., 1997.

7. Михальченко М. Україна як нова історична реальність. Запасний гравець Європи. -- Дрогобич, 2004.

8. Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього / Під ред. А. Кудряченка. -- К., 2009; Культурно-цивілізацій- ний простір Європи і Україна: особливості становлення та сучасні тенденції розвитку / Під ред. А. Кудряченка. -- К., 2010; Україна в Європі: контекст міжнародних відносин /Під ред. А. Кудряченка. -- К., 2011.

9. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів. -- Л., 2002.

10. DudekA. HistoriapolitycznaPolski. 1989--2005. -- Krakow, 2007.

11. Karpinski J. Trzecia niepodleglosc. Najnowsza historia Polski. -- W., 2001.

12. Grodzki R. Polska polityka zagraniczna w XX i XXI wieku. Glownekierunki--Fakty--Ludzie -- Wydarzenia. -- W., 2009.

13. Kuzniar R. Polityka zagraniczna III Rzeczypospolitej. -- W., 2008.

14. Польша в ХХ веке. Очерки политической истории / Отв. ред. А.Ф. Носкова. -- М., 2012.

15. Европа: вчера, сегодня, завтра / Под. ред. Н. Шмелёва. - М., 2002.

16. Россия и Центрально-Восточная Европа: трансформации в конце ХХ -- начале ХХІ в.: в 2 т. -- Т. 1 / Отв. ред. С. Глинкина, И. Орлик. -- М., 2005.

17. Центрально-Восточная Европа во второй половине ХХ в.: в 3 т. -- Т. 3: Трансформации 1990-х гг. / Отв. ред. С. Глинкина. -- М., 2002. -- Ч. 2.

18. Страны Центральной и Восточной Европы на пути в Европейский Союз / Отв. ред. Н. Куликова. -- М., 2002; Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства / Під ред. Г. Перепелиці. -- К., 2004; Европейский Союз на пороге ХХІ века: выбор стратегии развития / Под ред. Ю. Борко, О. Буториной. -- М., 2001.

19. Harasimowicz 4. Integracja Polski z Uniq Europejskq. -- Kutno, 2005.

20. Горенко О.М. Соціально-політичний вимір європейської інтеграції та Україна. -- К., 2002.

21. Губський Б. Євроатлантична інтеграція України. -- К., 2003.

22. Doliwa-Klepacka A., Doliwa-Klepacki Z. Czlonkostwo Unii Europejskiej ze szczegolnym uwzgl^dnieniem Polski. -- Bialystok, 2008; Doliwa-Klepacki Z. Integracja europejska (Iqcznie z uczestnictwem Polski w UE i Konstytucjq dla Europy). -- Bialystok, 2005.

23. Domagla A. Integracjia Polski z Uniq Europejskq. -- W., 2008.

24. Кордон М.В. Україна -- НАТО: історія та сьогодення. - Житомир, 2008.

25. Krzeczunowicz A. Krokpo kroku: Polska droga do NATO 1989--1999. -- Krakow, 1999.

26. Suchocka R. Integracja europejska wpolskiejperspektywie. - Poznan, 1998.

27. Кіндрат К., Трохимчук С. Українсько-польські стосунки на зламі тисячоліть. -- Л., 2002.

28. Янків М. Україна і Польща: стратегічне партнерство в системі геополітичних координат (політико-еконо- мічний та секторальний аналіз). -- Л., 2011.

29. Борщевський В. Українсько-польське економічне співробітництво в умовах євроінтеграції. -- Л., 2007.

30. Савельєв Є.В., Мельник В.В., Чеботар С.І. Українсько- польські економічні відносини у контексті стратегічного партнерства. -- Тернопіль, 2003.

31. Кулина С.Я. Державне регулювання українсько-польських транскордонних економічних відносин. -- Л., 2007.

32. Федан Р. Регіональні фактори активізації транскордонної співпраці Польщі та України. -- Л., 2003.

33. Андрущенко (Гринько) С.В. Україна в сучасному геопо- літичному середовищі. -- К., 2005.

34. Брусиловська О.І. Посткомуністична Східна Європа: зовнішні впливи, внутрішні зміни. -- О., 2007.

35. Артьомов І.В. Транскордонне співробітництво в євроі- нтеграційній стратегії України. -- Ужгород, 2009.

36. Василенко С.Д. Європейський вибір України. -- О., 2003.

37. Ковальова О. Стратегія євроінтеграції: як реалізувати європейський вибір України. -- К., 2003.

38. Копійка В.В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна: монографія. -- К., 2005.

39. Тодоров І.Я. Україна на шляху до європейської та євроатлантичної спільноти. -- Донецьк, 2006.

40. Gill W., Gill N. Stosunki Polski z Ukrainq w latach 1989-- 1993. -- Torun, 1994.

41. Surmacz B. Wspцlczesne stosunki polsko-ukrainskie: Politologiczna analiza traktatu o dobrym sqsiedztwie. -- Lublin, 2002.

42. Fedorowicz K. Polityka Polski wobec Rosji, Ukrainy i Bialo- rusi w latach 1989--2010. -- Poznan, 2011; Fedorowicz K. Ukraina w Polskiej polityce wschodniej w latach 1989-- 1999. -- Poznan, 2004.

43. Stosunki polsko-ukrainskie. «Glos kresowian» / Red. J. Nie- winski. -- W., 2005; Stosunki polsko-ukrainskie / Red. J. Ko- zakiewicza. -- Krakцw, 1998; Stosunki polsko-ukrainskie w latach 1939--2004 /Red. B. Grotta. -- W., 2004.

44. Горун Д. Українсько-польські відносини (1991--1997рр.): Дис. ... канд. іст. наук. -- О., 1999.

45. Афанасьєв І.Ю. Польсько-українські відносини 1991-- 2000 рр.: політична та економічна взаємодія: Дис. ... канд. іст. наук. -- ., 2004.

46. Борщевський В.В. Оптимізація українсько-польського економічного співробітництва в процесі наближення України до ЄС: Дис. ... д-ра ек. наук. -- К., 2009.

47. Гевко В.Р. Україна і Польща: особливості розвитку двосторонніх відносин (1991--2004 рр.): Дис. ... канд. іст. наук. -- Чернівці, 2005.

48. Ковач Л.Л. Українсько-польське економічне співробітництво в 1991--1999рр.: Дис. ... канд. іст. наук. -- К., 2003.

49. Лишко В.В. Українсько-польські зв 'язки в галузі культури 1991--1999рр.: Дис. ... канд. іст. наук. -- К., 2002.

50. Медведчук Н.А. Українсько-польське співробітництво в гуманітарній сфері: кінець 80-х -- 90-ті роки ХХ ст.: Дис. ... канд. іст. наук. -- Л., 2004.

51. Моцок В.І. Сучасні українсько-польські міждержавні відносини: політичний аспект: Дис. ... канд. політ. наук. -- Чернівці, 2002.

52. Ошуркевич Я.М. Українсько-польські економічні відносини в процесі загальноєвропейської інтеграції: Дис. ... канд. ек. наук. -- К., 2002.

53. Пивоваров А.С. Проблема стратегічного партнерства в зовнішньополітичній діяльності України: Дис. ... канд. політ. наук. -- Чернівці, 2009.

54. Знахоренко О.М. Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах: Дис. ... канд. політ. наук. -- К., 2005.

55. Басараб М.Б. Досвід європейської інтеграції Польщі: перспективи для України: Дис. ... канд. політ. наук. -- К., 2004.

56. Буглай Н.М. Польща в реалізації євроінтеграційного курсу України: міжрегіональне співробітництво (1999-- 2008рр.): Дис. ... канд. іст. наук. -- К., 2009.

57. Зленко А. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. -- Х., 2003; Зленко А.М. Зовнішня політика України: від романтизму до прагматизму: Виступи, промови та статті. -- К., 2001.

58. Кучма Л. После майдана 2005--2006. Записки президента. -- М., 2007; Кучма Л. Україна -- не Росія. -- К., 2004.

59. Walesa L. Moja IIIRP. Stracilem Cierpliwosci. -- W., 2007.

60. Kwasniewski A. Dom wszystkich Polska. -- W., 2000.

61. Україна на міжнародній арені: Зб. док. і мат. 1991-- 1995рр.: у 2 кн. /Відп. ред. Г Удовенко. -- К., 1998.

62. Зібрання чинних міжнародних договорів України: в 2 т. / Під ред. Ф. Зленка. - Т. 1. : 1990-1991 рр. - К., 2001.

63. Сорока М.М. Світ відкриває Україну: про зовнішню політику Української держави у 90-х pp. XX ст. : Статті. Документи. Коментарі. - К., 2001.

Размещено на Allbest.ru