Політика США щодо еміграції українського населення за океан в кінці ХІХ ст. (за матеріалами преси Херсонської та Бессарабської губерній)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Політика США щодо еміграції українського населення за океан в кінці ХІХ ст. (за матеріалами преси Херсонської та Бессарабської губерній)

Ірина Сидун

кандидат історичних наук, доцент

Анотація

В статті розглядається політика Сполучених Штатів Америки щодо українських емігрантів кінця ХІХ століття. Проаналізовано основні тенденції розвитку американсько-українських відносин в контексті відносин з Російською імперією. Увага акцентується на висвітлені проблеми еміграції українського населення з Херсонської та Бессарабської губерній до США місцевою періодичною пресою. Показано характер та причини еміграції населення, зокрема євреїв з досліджуваного регіону. Для повного та всебічного висвітлення ситуації для аналізу було взято ряд видань, зокрема «Одесский вестник», «Бессарабский вестник» и «Южное обозрение». Показано різні позиції періодичних видань південного регіону Російської імперії. Зокрема, досліджено, що кореспонденти видань намагалися як відмовити емігрантів, так і ґрунтовно проінформувати їх задля полегшення умов виїзду з країни. Розглянуто роль та функції матеріалів щодо еміграції на сторінках провінційних видань. Зазначено, що знання щодо правил еміграції до Сполучених Штатів Америки були не повними і деякі сторони заокеанського життя не були висвітлені в пресі взагалі. Залучено архівні матеріали задля підтвердження факту існування контор по продажу білетів на проїзд та перевезення вантажів в Америку на пароплавах німецьких компаній. Показано точку зору на ситуацію російських публіцистів досліджуваного періоду. Зокрема, М. Славінський вважав, що еміграція російського народу до США відрізняється від еміграції європейських народів. Вивчено уявлення населення півдня українських земель під владою Російської імперії щодо еміграції в США. Встановлено, що уявлення українського населення про величезні багатства Нового Світу займали основні позиції в українському образі Америки.

Ключові слова: США, еміграція, населення Херсонської та Бессарабської губерній, американсько-українські відносини.

Американсько-українські відносини в контексті зносин з Російською імперією на кінець ХІХ ст. зробили значну еволюцію від надзвичайно доброзичливих міждержавних стосунків до значного охолодження. За довгий час відбулись зміни у світовій системі міжнародних відносин і зовнішня політика США та Російської імперії відреагувала на них.

Російсько-американські відносини впродовж ХХ ст. були однією із пріоритетних тем наукових досліджень американських, радянських, російських і українських вчених. Проте, вивчались, головним чином, політичні та економічні аспекти міждержавних відносин. У затінку цих проблем залишались питання відношення американського і українського народів один до одного. преса еміграція український губернія

У середині ХІХ ст. в силу різних причин широкого розмаху набула міграція населення через Атлантичний океан, яка в значній мірі торкнулася українського населення. Це відразу ж привело до зіткнення законів, що стосувалися як загальних імміграційних правил, так і прав єврейської етноконфесійної меншості. Все це неминуче привело в 80-ті роки ХІХ ст. до виникнення єврейського питання в російсько-американських відносинах. В цілому він складався з трьох частин: імміграційної, громадянсько-правової та паспортної. У 80-90-ті роки ХІХ ст. американська адміністрація зіткнулася з проблемою єврейської імміграції з південного регіону Російської імперії, що набула масового характеру та погрожувала заполонити Сполучені Штати. Відповідно в 1882 та 1891 рр. американські президенти Д. Гарфілд та Б. Гарісон зверталися до російського імператора з проханням припинити переслідування євреїв, так як це ставало причиною їх масової імміграції в США [12, с. 9-10]. Внаслідок цього актуальною проблемою, яка обговорювалася американським суспільством стала національна політика царизму по відношенню до євреїв. Як виявилось, американський народ був не байдужим до долі євреїв [3, с. 141]. Дане питання отримало висвітлення на сторінках одеської преси. «Одесский вестник» сповіщав, що в Нью-Йорку провели мітинг на підтримку російських євреїв. Учасниками мітингу були громадяни різного віросповідання [4]. В іншому номері одеські кореспонденти відмічали, що після мітингу на підтримку російських євреїв присутні прийняли наступну резолюцію: «1) ... громадяни Нью-Йорка з глибокою скорботою та обуренням чули про ті страждання, які євреї перенесли в Росії, особливо в Києві та Одесі; 2) ... ми, як громадяни дружньої з Росією республіки, яка ще так недавно обмінювалась з цією країною сумним взаємним співчуттям щодо вбивства російського імператора в Петербурзі та президента у Вашингтоні - ми настійно просимо про справедливість по відношенню до євреїв, які живуть в Російській імперії; 3) ... ми в ім'я цивілізації протестуємо проти того духу переслідувань; 4) ... ми симпатизуємо нашим співгромадянам єврейського віросповідання»[5].

У 1889 р. видавці «Бессарабского вестника» сповіщали, що еміграція євреїв в Америку з Бессарабії продовжувалась. Прогнозували, що в майбутньому Новий світ побачить багато таких переселенців [1]. Однак, незважаючи на співчуття євреям, в 1890 р. уряд США зробив досить неочікуваний, для європейців, крок. Чотирнадцяти емігрантам-євреям не дозволили висадитись на берег Сполучених Штатів і відправили їх назад у Гамбург. Уряд США не допустив їх в країну через те, що у них не було грошей і внаслідок цього боявся, що ці емігранти стануть лише тягарем для платників податків, - коментував ситуацію «Одесский вестник» [6]. На початку 90-х рр. ХІХ ст. одеські кореспонденти відмічали, що «після численних звернень до Російської імперії, Вашингтонський уряд в 1892 р. відправив в Росію двох комісарів, щоб з'ясувати, в якому становищі там знаходилися євреї»[8]. Які результати дала американська місія до Петербурга, в пресі не коментували.

Тема еміграції займала значне місце серед обговорюваних тем населенням півдня Російської імперії. Зі сторінок преси освічена частина суспільства могла отримати чималу інформацію про порядок еміграції в Сполучені Штати. В зв'язку з великим потоком мігрантів наприкінці ХІХ ст. до Північної Америки урядом США почали вводитися нові вимоги для переселення в США. Так, на початку 1891 р. «Одесский вестник» повідомляв, що уряд Сполучених Штатів видав новий закон про обмеження імміграції. В цьому законі вводились наступні заходи: не допускати до висадки на територію США ідіотів, божевільних, людей без будь-яких засобів існування чи таких, які могли стати тягарем для суспільства. Не допускалися також люди із заразними хворобами, приговорені на батьківщині за злочин проти суспільних звичаїв та ті, які мали багато жінок. Новий закон забороняв фабрикантам викликати іноземців шляхом оголошень в іноземних газетах, а пароплавним товариствам схиляти іноземців до переселення в Америку заради власної вигоди [7].

Через рік у США вийшов закон про обмеження імміграції з Європи. Даний факт також не залишився поза увагою одеських кореспондентів, які писали в «Одесском вестнике», що в Північній Америці відбулися значні зміни, які ускладнювали в'їзд в країну емігрантам з Європи. Новий закон забороняв переселятися в Америку бідним людям, які не мали засобів на витрати до того часу, поки вони не знайдуть місце проживання та роботу. Крім того, вони повинні були мати запасний капітал в 10 доларів. На основі цього закону, який вже вступив в силу, 100 емігрантів були відправлені назад до Європи. Через декілька днів в тому ж напрямку повернули ще біля одної тисячі емігрантів [9].

Така детальна інформація була потрібною для одеситів, так як на той час в Одесі вже існувало декілька контор по продажу білетів на проїзд та перевезення вантажів в Америку на пароплавах німецьких компаній. В 1892 р. подібну контору відкрила «Франко-Бельгійська компанія». Агенту іноземних пароплавних товариств було видано свідоцтво на право здійснювати продаж пасажирських білетів на проїзд до Північної Америки при умові: 1) не видавати ніяких публікацій, брошур, реклам та оголошень, які мають за мету вербування переселенців; 2) не видавати дарованих квитків на проїзд до Америки [11, арк. 16].

Одночасно, бессарабська преса всіляко намагалася відмовити своїх громадян від переселення до Америки. В одному з номерів «Бессарабского вестника» писали: «еміграція має багато темних сторін. Причини, за якими не слід від'їздити до чужої країни: 1) інший побут і звичаї; 2) емігрант на чужині повинен змінити рід свого заняття та перетворитися на землероба, для чого потрібно переламати свій характер» [2]. В 1897 р. пресса Херсонської губернії сповіщала про ще одну важливу поправку, в якій говорилось, що північноамериканський сенат прийняв 34 голосами проти 31 білль, який забороняв допуск на територію США безграмотних емігрантів та осіб до шістнадцяти років. Очікувалось тільки його схвалення президентом [13].

Російський публіцист М. Славінський відмічав, що російська еміграція в Америку не могла бути поставлена поруч з еміграцією інших європейських народів. Російський народ їхав до США з різних причин: одні через незадовільні умови життя і праці на своїй батьківщині, інші через політичні переслідування. Проте, замість омріяної землі, очікуваних благ, починались на перших же порах важка боротьба за існування, хвилини відчаю [10, с. 119].

Все це свідчило про достатню поінформованість південноросійського суспільства щодо правил еміграції до Сполучених Штатів Америки. Однак, ці знання були не повними і деякі сторони заокеанського життя не були висвітлені в пресі. Еміграція даного періоду носила в основному економічний характер, таким чином, можна зробити висновок, що уявлення про величезні багатства Нового Світу займали лідируючі позиції в українському образі Америки.

Характеризуючи висвітлення в публіцистиці та пресі Російської імперії, зокрема в провінційній, зовнішньої політики США, слід відмітити, що автори статей дещо ідеалізували політику заокеанської республіки. Таким чином, матеріали по зовнішній політиці останньої третини ХІХ ст., опубліковані в провінційній пресі Російської імперії потребують критичного підходу. І все ж цінність їх як джерела для висловлювання суспільної думки народу не викликає сумніву.

Література

Бессарабский вестник. - 14 сентября. - Кишинев, 1889.

Бессарабский вестник. - 2 июля. - Кишинев, 1892.

Журавлева В. И. «Новые» еврейские эмигранты и американское общество на рубеже ХІХ-ХХ вв. / В. И. Журавлева // Американский ежегодник. - 2000. - М., 2002. - С. 137-164.

Одесский вестник. - 28 января. - Одесса, 1882.

Одесский вестник. - 14 февраля. - Одесса, 1882.

Одесский вестник. - 13 июня. - Одесса, 1890.

Одесский вестник. - 6 февраля. - Одесса, 1891.

Одесский вестник. - 19 марта. - Одесса, 1892.

Одесский вестник. - 10 мая. - Одесса, 1892.

Славинский Н. Письма об Америке и русских переселенцах / Н. Славинский. - СПб. : Тип. П. П. Меркулова, 1873. - 303 с.

ДАОО. - Ф. 2: Канцелярия Одесского градонацальництва. 1892 р. - Оп. 1. - Д. 1938: О разрешении Гецу на открытие в Одессе конторы для продажи билетов на проезд в Америку и отправке грузив. - 39 л.

Размещено на Allbest.ru