Після виділення перемир'я в 1661 Росії в уникненні одночасної війни з Швецією і Польщею одночасно овелося підписати з Швецією Кардісський мирний договір (1661 р.), по якому її втратило всіх своїх завоювань 1656-58 рр. Набольших успіхів добилася австрійська дипломатія, що зуміла чужими руками стримати посилення Швеції і зберегти ослаблену Польщу, яка до 1661 залишалася зв'язаною війною з Росією. Досвід цієї війни показав, що без реорганізації російської армії до передового західноєвропейського рівня отримати перемогу над шведською армією (одній з кращих в Європі) неможливо. Явна помилка російської дипломатії, що не розрахувала сили держави і можливості впливу, що переоцінила, на польський сейм привела до серйозної невдачі. Російська армія була ослаблена, Польща отримала час для відновлення сил. В результаті Росія упустила шанс прискорити завершення війни з Польщею, яка продовжувалася ще декілька років до 1667 року. (Додаток 4)

Дансько-шведська війна 1675--1679 -- війна між Данією і Швецією, що проходила головним чином території провінції Сконе. Причиною військового конфлікту стало бажання Данії повернути собі провінцію Сконе, втрачену після дансько-шведської війни 1643-45 рр. У 1672 р. почалася голландська для франко війна, в якій на стороні Франції виступила Англія і Швеція. У 1673-74 рр. склалася антифранцузька коаліція, до якої увійшли Нідерланди, імператор "Священної Римської імперії", більша частина німецьких князів, Бранденбург, Іспанія і Данія. У червні 1675 р. шведи потерпіли при Фербелліне поразка від бранденбурзьких військ. Ця поразка зруйнувала міф про непереможність шведів і викликала в Данії реваншистські настрої. 2 вересня 1675 р. Данія оголосила Швеції війну. 9 жовтня 1675 р. ріксадмірал Густав Отто Стенбок з флотом, що налічував 58 вимпелів, вийшов в морі, щоб висадити десант в шведській Померанії. Перший же шторм показав, що шведський флот знаходиться в жалюгідному стані, внаслідок був вимушений повернутися назад в Даларе. У вересні і жовтні бранденбурзькі данські війська вступили до шведської Померанію. Данці зайняли Вісмар і Бремен-Верден, бранденбуржци - Штеттін. В цей же час війська данського намісника Гюлленльове вторглися з Норвегії в Бохуслен і Вестеретланд. За зиму шведи зуміли озброїти 26 лінійних кораблів, 8 фрегатів, 8 бригів, 6 брандерів і 13 купецьких судів. 19 травня їх флот під командуванням Лоренца Кройца вийшов з шхер. 25 травня в 10 милях від Ясмунда шведи відмітили данський флот, яким командував Нільс Юль і вступили з ним в бій. У результаті битви втрати шведів склали півсотні чоловік і один невеликий корабель, данські втрати також не перевищували півсотні чоловік. 1 червня об'єднаний дансько-голландський флот під командуванням голландського адмірала Корнеліса Тромпа біля Еланда завдав шведам ще однієї поразки. Шведський флот втратив в битві п'ять кораблів і серед них 126-гарматний "Стура Крунан". Людські втрати склав 2000 чоловік убитими і пораненими, 600 моряків попало в полон. Серед загиблих були Л.Кройц і адмірал К. Кута. Союзники не втратили жодного судна, хоча багато кораблів мали значні пошкодження. В кінці квітня данці окупували Готланд, а 27 червня висадилися біля Істада і незабаром захопили його. Проте основний десант в 15 тис. чоловік був висаджений біля Роо. Шведські війська почали відступати до Крістіанстаду. Перед данцями палі Хельсингборг, Енгельхольм і фортеця Чернан. На капітуляцію здалася Ландськруна. 10 серпня данці обложили Крістіанстад, який був узятий штурмом в ніч з 14 на 15 серпня. Одночасно з настанням головних сил данців на Крістіанстад на з'єднання з Гюлленльове через Халланд рухався трьохтисячний загін генерал-майора Джекоба Дункана. 17 серпня сталася перша у війні битва на суші. Шведська армія, що удвічі перевершує за чисельністю данську, атакувала данців у Фюллебру і завдала їм поразки. 1500 данців попали в полон, у тому числі і Д.Дункан. Втрати шведів були незначними. Головні сили данців в кінці вересня встали на зимові квартири в північному Ськоне. Шведський же король, зібравши армію в 12 тис. чоловік, рушив на Хельсингборг. Біля Хюллінгського моста шведи зіткнулися з колоною хворих і поранених данців в кількості 300 чоловік, велика частина з яких була ними перебита. Дізнавшись про шведські пересування, данці висувалися їм назустріч. 4 грудня армії Карла XI (ок. 8 тис. чоловік) і Крістіана V (ок. 13 тис. чоловік) зійшлися в кровопролитній битві при Лунде, в ході якого данці були розбиті. За деякими даними, в битві лягли 3 тис. шведів і 6,5 тис. данців. 15 грудня шведський король штурм опанував Хельсингборгом. Шведський адмірал Ерік Шеблад, що отримав наказ перешкодити перевезенню зосереджених в Голштінії військ єпископа Мюнстерського, в 20-х числах травня дрейфував біля Нюборга. Дізнавшись про це, Нільс Юль вивів свою ескадру в морі. 31 травня флоти зустрілися недалеко від о. Лолланн. У запеклому бою, що закінчився вранці 1 червня, шведи потерпіли поразку, втративши 5 лінійних кораблів і 3 малих судна. [1, c. 307]

Данці узяли в полон 1600 шведів, у тому числі і адмірала Шеблада. Після полонення Шеблада командувати флотом був призначений фельдмаршал Хенрік Горн. В середині червня він вийшов в морі, маючи завданням знищення данського флоту до приходу йому на допомогу голландської ескадри. 1-2 липня між данським і шведським флотами сталася битва в бухти Кеге, що закінчилося повною поразкою шведів. Їх втрати склав 10 лінійних кораблів, 3 брандери і 10 невеликих судів. У полон попали 2 адмірали, 70 офіцерів і 3 тис. матросів. Данський флот не втратив жодного корабля. У березні 1677 р. данська армія отримала значні підкріплення. В середині травня шведський король з армією в 5 тис. чоловік розташувався біля Ландскруни, в якій знаходилося 12 тис. данців. 27 травня данська армія вишикувалася в бойовий порядок, проте шведи вирішили не приймати бій і під покривом ночі відійшли до Крістіанстаду. На початку червня данська армія обложила Мальме. В ніч з 25 на 26 червня данці зробили спробу штурму, проте були відкинуті і 5 липня, знявши облогу, відійшли до Ландскруне, куди незабаром з десятитисячною армією підійшов Карл XI. Данська армія, що налічувала 12 тис. чоловік, зайняла позиції в 12 км. від міста. 14 липня між противниками сталася битва, перемога в якому дісталася шведам. Вони втратили 1 тис. чоловік убитими і таке ж число пораненими. Втрати данців склали 2,5 тис. Уцілілі загони данців відійшли в Ландскруну. На початку року данський флот залишався в Зунде, чекаючи появи французької ескадри, яка по задумам Людовика XIV повинна була прийти на допомогу шведам. У травні шведи почали облогу Крістіанстада. Проте данці, отримавши підкріплення, знов зробили наступальні дії, і 28 червня зайняли Хельсингборг. В кінці липня Крістіан V спробував прийти на допомогу обложеному Крістіанстаду, але ця спроба не увінчалася успіхом, і 4 серпня місто капітулювало. Данська армія відійшла до Ландскруне і Хельсингборгу. Після висадки данської армії в Сконе в цій провінції проти шведів розгорнулося активне партизанський рух. Учасників партизанських загонів шведи зневажливо прозвали "снаппхане", тобто мародери. Їх дії сильно докучали шведській армії. Так, літом 1676 р. загін з 200 селян спільно з жменькою данських солдатів зуміли захопити шведську польову касу, в якій виявилося мідних плотів на суму 50 тис. ріксдалеров. Проте зазвичай їх дії обмежувалися нападом на фуражирів і дозорних. Шведи намагалися суворими методами подавити рух, проте безуспішно. У 1676-77 рр. ними було видано декілька плакатів, в яких вони загрожували населенню жорстокою карою за допомогу снаппхане. Зокрема, за щонайменшу рану, нанесену особі, що перебуває на службі короля, прихід був зобов'язаний виплатити 1 тис. ріксдалеров, а кожен третій житель приходу мав бути страчений. Оскільки дані заходи успіху не приносили, шведи змінили тактику і спробували вбити клин між снаппхане і селянами. На початку 1677 р. шведи почали змушувати все чоловіче населення до принесення клятви вірності.

Втім, якщо мирні домовленості не діяли, вони знов удавалися до старих методів. В кінці червня 1679 р. в Лунде почалися прямі дансько-шведські переговори про світ. Майже одночасно з цим французька армія вступила до Ольденбург. Крістіан V спішно 23 серпня 1679 р. уклав з французами мир у Фонтенбло, по якому Данія була вимушена підтвердити умови Роськилльського і Копенгагенського мирних договорів. 26 вересня Данія і Швеція уклали Лундський мир, що повторював умови мирного договору ув'язненого у Фонтенбло. Окрім мирного договору, в Лунде були поміщені цілий ряд інших трактатів: договір про оборонний союз, торгова угода, договір про брак між сестрою Крістіана V Ульрікой Елеонорою і Карлом XI, а також секретні статті, в яких договірні сторони зобов'язалися не вступати в союзи з третіми державами без попередніх переговорів між собою. Між Данією і Швецією був збережений статус-кво. (Додаток 5)

ВИСНОВКИ

Вестфамльський мир 1648 -- завершив Тридцятирічну війну 1618--1648 рр. Підписаний у Мюнстері 24 жовтня 1648 р. Ще в 1638 Папа і данський король закликали до припинення війни. Два роки після цього ідею підтримав німецький рейхстаг, який зібрався вперше після тривалої перерви. 25 грудня 1641 відбулося підписання попереднього мирного договору, за яким імператор, що представляв також Іспанію, а з іншого боку Швеція і Франція заявили про свою готовність скликати у вестфальських містах Мюнстері і Оснабрюці конгрес для укладення загального миру. У Мюнстері велися переговори між Францією і імператором. У Осанбрюці -- між імператором і Швецією.

Люта боротьба розгорнулася вже навколо питання про той, хто має право брати участь в роботі конгресу. Франції і Швеції вдалося подолати опір імператора і добитися запрошення князів імперії.

У результаті конгрес вийшов найбільш представницькою нарадою в історії Європи: на ньому були присутні делегації 140 суб'єктів імперії і 38 інших учасників. Імператор Фердинанд III Габсбург був готовий піти на великі територіальні поступки (більші, ніж довелося віддати у результаті), але Франція зажадала таких поступок, про які він спочатку навіть не думав.

Імператор повинен був відмовитися від підтримки Іспанії і не втручатися в справи Бургундії, яка формально була частиною імперії. Національні інтереси узяли гору над династичними. Імператор підписав всі умови фактично сепаратно, без іспанського кузена.

Укладений 24 жовтня 1648 року одночасно в Мюнстері і Оснабрюці мирний договір увійшов до історії під найменуванням Вестфальського.

Окремий договір, підписаний дещо раніше, припиняв війну між Іспанією і Нідерландами. Вони, а також Швейцарія, визнавалися незалежними державами. Неврегульованою залишилася тільки війна між Іспанією і Францією, яка продовжувалася до 1659.

За умовами миру, Франція отримала Південний Ельзас і лотарінгське єпископство Мец, Туль і Верден, Швеція -- острів Рюген, Західну Померанію і герцогство Бремен, плюс контрибуцію в 5 млн талерів. Саксонія -- Лузацію, Бранденбург -- Східну Померанію, архієпископство Магдебург і єпископство Мінден. Баварія -- Верхній Пфальц, баварський герцог став курфюрстом.

Сучасні історики розглядають Вестфальський мир як подію, яка заклала основи сучасного світового порядку - поділу світу на національні держави і появу пов'язаних з цим принципів міжнародного права. В деякому розумінні саме Вестфальський мир заклав основи сучасної Європи, більша частина якої входила в ті часи до сфери впливу Священної Римської Імперії.

Цей мир фактично зрівняв в правах реформоване християнство (різні протестанські церкви) з римо-католицьким християнством. На міжнародному рівні був визнаний принцип - чия держава того й віра. Окрім того, в міжнародній політиці з'явилось поняття - вестфалійська система - яка забезпечувала суверенітет держави на своїй території.

Вивчаючи Вестфальський мир і Тридцятилітню війну в Європі слід пам'ятати про інші події, які відбувалися в той час - англійська буржуазна революція під проводом Кромвеля і українська визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, яка зробила свій внесок у розвал Речі Посполитої (а отже Священної Римської Імперії і династії Габсбургів, сателітом якої була тогочасна Річ Посполита).

Вестфальскій мир - один із найвидатніших успіхів Шедської дипломатії, який набагато років заклав підвалини розвитку Шведської країни.

Звісно Швеція отримала достатньо великі територіальні та інші переваги під час інших війн, наприклад Естляндію і територію більшої частини фінських володінь, але саме Вестфальскій мир заклав догми розвитку державності та утвердив новий європейський порядок.

Докорінно було переформатовано армію, саме Густав II Адольф зробив ставку на регулярну армію, розуміючи що в 17 столітті скликані на час війни ополчення не здатні забезпечити обороноздатність країни. Король розділив країну на 6 округів, які зобов'язані були при кожному наборі поставити рекрутів для 18 піхотних полків і 6 кінних. Подвірна рекрутська повинність доповнювалася добровільним вербуванням. Поєднання рекрутської повинності і вербування дозволило Густаву Адольфу вичавити з Швеції максимум можливих людських ресурсів для своєї армії. Відносну нечисленність війська король прагнув компенсувати якістю озброєння. Нововведення були направлені на створення облегчених видів зброї, що підвищувало маневреність військ. Був зменшений калібр і вага мушкета, що дозволило відмовитися від сошок при пострілі; введені паперові патрони і патронташі; з'явилися легкі чотирифунтові гармати, що перевозилися двома кіньми. Замість військових груп чисельністю 2-3 тисячі чоловік Густав II Адольф сформував полиці чотирьох рот (по 1200-1300 солдатів). У піхотному полку третину солдатів складали пікінери, а дві третини - мушкетери. Це співвідношення пізніше стало зразком для європейських армій. Густав II Адольф створив клас полкової артилерії, додавши кожному полку по дві гармати. Значно була посилена шведська кавалерія що склала 40% армій. Кавалерійські полиці були розділені на ескадрони по 125 вершників. Особливу увагу шведський король приділяв вченню військ. Для підтримки дисципліни і злагодженості він ввів в армії суворі тілесні покарання і муштру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамсон М. Л., Гуревич А. Я., Колесницкий Н.Ф. История средних веков. -- Москва., 1964

2. Архенгольц И.В. История Северной войны. -- М., 1990

3. Г. В. Форстен. Политика Швеции в смутное время

4. Ивонина Л. И., Прокопьев А. Ю. Дипломатия Тридцатилетней войны. -- Смоленск., 1996

5. Карнацевич В. Л. 100 знамениты сражений. -- Харьков., 2004

6. Лыжин. Столбовский договор и переговоры, ему предшествовавшие. СПб, кн. III

7. Мерников А. Г., Спектор А.А. Всемирная история войн. -- Минск., 2005

8. Никифоров Л. А. Внешняя политика России в последние годы Северной войны. Ништадский мир. М., 1959

9. Поршнев Б. Ф. Тридцатилетняя война и вступление в неё Швеции и Московского государства. -- М., 1976

10. Собрания Фанта, Гейера и Шредера "Scriptores rerum Suecicarum medii aevi", 3 т., Упсала, 1818--1876

11. Форстен. Историческое Обозрение, т. VIII

12. Шиллер И.К. История Тридцатилетней войны. Собр. соч. в 8 тт. М., 1957, т.5

13. Штенцель А. История войн на море с древнейших времён до конца XIX века. В 2-х томах. Т. 2. -- М., 2002

14. Rystad G. Karl XI: en biografi. -- Lund, 2003

ДОДАТКИ

Додаток 1. Скандинавскі держави в XVII ст.

Додаток 2. Тридцятилітня війна 1618-1648 р.

Додаток 3. Північна війна 1655--1660

Додаток 4. Карта воєнних дій Русько-шведської війни 1656--1658

Додаток 5. Датсько-шведська війна 1675-1679 Битва у бухти Кёге (1677)

Додаток 6. Розширення Шведських володінь кінця XVI-XVII ст..

Додаток 7. Європа на рубежі XVII та XVIII ст.