"Новий курс" Ф. Рузвельта в США

Усе це і визначило курс урядової політики, який був накреслений Рузвельтом на 1939 р. У черговому посланні конгресу про становище країни вперше за усі роки Нового курсу президент не висунув жодної нової програми соціального законодавства. Але в той же час він зробив упор на необхідність закріплення вже проведених соціальних перетворень. Для цього, стверджував президент, необхідно створити ефективний урядовий механізм, здатний здійснювати програми перспективного соціально-економічного планування. Отже, завдання закріплення та інституціоналізації ліберальних реформ, висунуте на початку третього етапу Нового курсу, і в 1939 р. залишалось у числі найважливіших пріоритетів його політики.

Основні зусилля уряду Рузвельта були тепер спрямовані на те, щоб досягнути прийнятного компромісу з конгресом і добитися, нарешті, прийняття проекту адміністративної реформи. Новий компромісний варіант законопроекту про реорганізацію апарату виконавчої влади 3 квітня 1939 р., після його затвердження конгресом, був підписаний президентом. За умовами цього закону створювалось Виконавче управління президента, до складу якого входили апарат Білого дому, бюджетне управління і управління планування національних ресурсів. Президенту було надано право робити необхідні перетворення системи федеральних агентств. Правда, пропозиція про створення нових міністерств була відхилена конгресом. Але все ж закон 1939 р. передбачав створення таких нових структур президентської влади, як федеральні агентства громадських робіт і цінних паперів, які на постійній основі повинні були керувати здійсненням різноманітних соціально-економічних програм, прийнятих раніше в межах надзвичайного законодавства. Таким чином, хоча проект адміністративної реформи, запропонований в 1937 р. урядом Рузвельта, і не був повністю здійснений, закон 1939 р. про реорганізацію виконавчої влади все ж створював необхідну адміністративно-правову базу для закріплення та інституціоналізації ліберальних соціально-економічних реформ Нового курсу.

В 1939 р. рузвельтівська адміністрація та її ліберальні прибічники в конгресі здійснили ряд заходів протидії натиску консервативного блоку. Лібералам вдалося перешкодити спробам консервативної ревізії закону Вагнера. Вони добилися також прийняття деяких поправок до закону 1935 р. про соціальне страхування, які декілька збільшили розміри пенсійного забезпечення і включили до числа одержувачів допомоги непрацездатних членів сімей пенсіонерів та окремі категорії сільськогосподарських робітників.

Тим не менше в 1939 р. Сполучені Штати все ж вступили в період уповільнення ліберального соціального реформаторства. Певною мірою це було результатом протидії рузвельтівському курсу з боку впливових груп корпоративного бізнесу та консервативної опозиції в конгресі, яка посилилася. Наприкінці 30-х рр. дії консерваторів стали більш ефективними. Справа в тому, що у поглядах деяких відомих лідерів республіканської партії в 1938-1939 рр. з'явилися перші паростки так званого „нового республіканізму”, прибічники якого вже не відхиляли в принципі необхідність державного регулювання, але пропонували рішуче скоротити його масштаби, перенести його з федерального рівня на рівень штатів і зосередити зусилля регулюючих органів не на поширення соціальних реформ, а на більш жорсткий контроль за діяльністю профспілок та інших масових громадських організацій. Так вже наприкінці 30-х рр. були зроблені перші кроки у розвитку ідеології неоконсерватизму - консервативної альтернативи неолібералізму як ліберальному варіанту державного регулювання економіки і соціальних відносин.

Але головною причиною, яка обумовила зміну пріоритетів в політиці уряду Рузвельта в 1939 р., стало різке загострення міжнародного становища і наростання загрози другої світової війни. Це призвело до того, що на перший план в політичному житті США вийшли питання зовнішньої політики.

Період Нового курсу, який охопив 1933-1939 рр., став початковим етапом перетворення американського суспільства в державно-регульоване та соціально-орієнтоване суспільство. Державне регулювання економіки стало з цього часу постійною рисою економічної структури. Почалося і створення розгалуженої соціальної інфраструктури американського суспільства, що вперше в історії США дозволило почати практичну реалізацію принципу державного захисту соціальних прав громадян.

Література

Американские президенты: 41 портрет.- Ростов-на-Дону, 1997.

Бобраков Ю.И. Федеральная резервная система и экономическое регулирование.- М., 1971.

Валюженин А.В. Американский либерализм. Иллюзии и реальность.- М., 1976.

Валяева Г.К. Прогрессивные республиканцы и сдвиг влево в политике «нового курса» // Вестник Московского университета. Сер. История.- 1984.- №6.

Галкин И.В. На пути в Белый дом: из истории демократической партии США (1920-е - 1933 гг.).- М., 1991.

Галкова Т.В., Маныкин А.С. На пути к консолидации: партийная система США на исходе «нового курса» // Вестник Московского университета. Сер. История.- 1990.- №1.

Иванов С.В. «Война с бедностью» Ф.Д.Рузвельта: Социальные программы «нового курса» в США.- Саратов, 1989.

Иванян Э.А. Белый дом: президенты и политика.- М., 1979.

История мировой экономики. Хозяйственные реформы 1920-1990-х гг. / Под ред. А.Н.Марковой.- М., 1995.

Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег.- М., 1978.

Козенко Б.Д., Севостьянов Г.Н. История США.- Самара, 1994.

Королькова Е.И. «Новый курс» Рузвельта.- М., 1992.

Кредер А.А. Американская буржуазия и «новый курс», 1933-1940.- Саратов, 1988.

Лан В.И. США: от первой до второй мировой войны.- М., 1976.

Мальков В.Л. «Новый курс» в США: Социальные движения и социальная политика.- М., 1973.

Мальков В.Л. Франклин Рузвельт: Проблемы внутренней политики и дипломатии.- М., 1988.

Мальков В.Л., Наджафов Д.Г. Америка на перепутье: 1929-1938: Очерк социально-политической истории «нового курса» в США.- М., 1967.

Маныкин А.С. История двухпартийной системы США.- М., 1981.

Маныкин А.С. «Эра демократов»: партийная перегрупировка в США, 1933-1952.- М., 1990.

Никитин В.А. Консерватизм и политическая борьба в США 1900-1929 гг.- М., 1991.

Печатнов В.О. Демократическая партия США: Избиратели и политика.- М., 1980.

Печатнов В.О. За кулисами выработки «нового курса» // Вопросы истории.- 1979.- №7.

Сивачев Н.В. Политическая борьба в США в середине 30-х годов ХХ века.- М., 1966.

Сивачев Н.В. Правовое регулирование трудовых отношений в США.- М., 1972.

Согрин В.В. Белый дом: президенты и идеология.- М., 1998.

Согрин В.В. Идеология в американской истории от отцов-основателей до конца ХХ века.- М., 1995.

Шкундин М.З. К истории государственно-монополистической социальной политики США. 1929-1939.- М., 1980.

Шлезингер А. Циклы американской истории.- М., 1992.

Экономическая история зарубежных стран / Под ред. В.И.Голубовича.- М., 1996.

Юнгблюд В.Т. Гарри Гопкинс // Вопросы истории.- 1996.- №11/12.

Яковлев Н.Н. Франклин Рузвельт: человек и политик: Новое прочтение.- М., 1981.

Размещено на Allbest.ru