Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1 Виникнення масонського ордена

1.1 Поява ордена масонів, або вільних каменярів

1.2 Основоположники масонства та відомі діячі

2 Обряд посвячення

3 Теорія змови проти людства

3.1 Невидимки правлять світом

3.2 Змова проти людства

3.3 Число звіра

4 Масонство в Україні

Висновок

Список посилань

Вступ

Масонство (франкмасонство, вільне мулярство) з одного боку - це певна система світогляду, з іншого боку - всесвітнє братство, всесвітній Орден. Одним із найбільш поширених визначень масонства є „система моралі, викладена в алегоріях та проілюстрована символами”. Саме слово «масон» означає „каменяр” або „муляр”.

Давні правила, яких дотримується масонство, називаються ладмарками. Одна з ладмарок встановлює, що ладмарки не можуть бути змінені. Отже, правила, на яких побудовано масонство, залишаються незмінними з давніх давен.

Оcнови філософії масонів зводяться до наступних понять. Поспішно складений список з 12-ти пунктів на невеликому листку паперу, що пожовтів, знайшовся в Паризькому архіві. У них викладена вся філософія таємного суспільства св. Тібальда, але в дещо модернізованому вигляді:

1. Будемо разом.

2. Любитимемо один одного.

3. Говоритимемо про благо свободи.

4. Поважатимемо один одного.

5. Влаштовуватимемо пам'ятні збори після смерті один одного.

6. Прагнутимемо не сперечатися один з одним.

7. Збиратимемося часто.

8. Платити внески.

9. Не засмучуватимемо один одного.

10. Читатимемо доповіді на всякі теми.

11. Дотримуватимемо ритуали.

12. Зберігатимемо таємниці.

Одним із авторитетних джерел традиційного масонського права є Конституції Андерсона, які опубліковані Великою Об'єднаною Ложею Англії 25 березня 1722 р. Крім того, Великі Ложі мають свої власні Статути та Конституції.

Первинною організацією в масонстві є ложа. Кожен масон має належати до певної ложі. Окремі Ложі об'єднуються у Велику Ложу (в деяких країнах Велика Ложа називаєтьсяг „Великий Схід”). Першою Великою Ложею була Об'єднана Велика Ложа Англії , яка створена шляхом об'єднання чотирьох лож у 1717 р.

За правилами регулярного масонства на території однієї країни може діяти тільки одна Велика Ложа. У державах, які мають федеративний чи конфедеративний устрій, або якщо держава складається з окремих „держав” (штатів, королівств), можуть існувати Великі Ложі для кожного суб'єкта федерації тощо. Так, наприклад, у США у кожному штаті діє окрема Велика Ложа, окремі великі ложі мають Англія та Шотландія . Але, наприклад, у Швейцарії, яка хоч і є конфедерацією, діє одна Велика Ложа для всіх кантонів. Кожною ложею керує Достойний Майстер, який обирається ложею, а Великою Ложею керує відповідно Великий Майстер.

Особливим різновидом лож є дослідницькі ложі (lodge of research), як наприклад, відома ложа Lodge Quatuor Coronati, No. 2076 (Лондон) [10]. Діяльність таких лож спрямована на дослідження масонської історії, філософії, символізму тощо.

Масоном може стати віруючий повнолітній (зазвичай від 21 року) чоловік. Жінки не приймаються. Давня масонска традиція встановлює, що кандидат має бути людиною „вільною і доброї слави”. У давнину, у середньовіччі „бути вільним” розуміли буквально. Тепер це розуміють дещо ширше: масон повинен бути людиною самостійною і незалежною не тільки у матеріальному, але й духовному, інтелектуальному значенні, здатний самостійно мислити і приймати самостійні рішення. Кандидат має пройти численні перевірки, і довести щирість свого бажання стати вільним муляром, готовність виконувати обов'язки, які покладаються на масона, прагнення до духовного та інтелектуального розвитку. За масонськими правилами, не може бути прийнятий кандидат, який хоче вступити до братства керуючись мотивами матеріальної вигоди, кар'єри, а також простою цікавістю.

Зустрічаються також вирази "нерегулярне" масонство, або "нерегулярні" ложі; ці вирази застосовуються до організацій, що, хоча й іменують себе масонськими, не належать до загальносвітової мережі масонских лож і не дотримуються ладмарок (тобто засадничих незмінних принципів масонства).

До основних масонських символів належать Всевидяче Око, циркуль і косинець, камінь, молоток, кельма.

1 Виникнення масонського ордена

Виникнення масона деякі дослідники відносять до часу споруди Єрусалимського храму при царі Соломоні. Інші бачать у масоні одну з гілок стародавнього містичного Ордена Розенкрейцерів, нібито відродженого німецьким імператором Карлом Великим в IХ ст. Також є ті, хто пов'язує походження масона з тамплієрами.

У 1118 р. на горі Сион поблизу Єрусалиму дев'ятьма хрестоносцями був організований таємний союз - "Пріорат Богоматері Сиона", пізніше перейменований в Орден лицарів-тамплієрів (ченців-храмовників). Тут, на Святій Землі, тамплієри вступають в контакти з таємними сектами арабів-мусульман і євреїв. Секретне правління Ордена володіє таємницею великого джерела влади, що бере початок у міфічному підземному місті Агхарта (у серці Гімалаїв), і планує встановлення Hового Світового Порядку в двохтисячному році. У 1314 р. могутній Орден тамплієрів знищений французьким королем Пилипом Красивим і Папою Римським Климентом V. Храмовники, що розсіялися по Європі, стали Лицарями Христа в Португалії і лицарями Тевтонського ордена в Німеччині.

1.1 Поява ордена масонів, або вільних каменярів

У Франції та Англії уцілілі тамплієри заснували корпорації Вільних Каменярів, або масонів. Поява ордена масонів, або вільних каменярів, відноситься до середніх століть, коли в Західній Європі процвітала готика.

Будівництво величезних храмів, палаців і інших державних будівель, які до сих пір вражають нас неперевершеною красою, технікою і витриманістю стилю, при всій своїй масивності - легкістю і ажурністю, спрямованістю догори, до Неба, що вимагало особливих знань, які передавалися лише присвяченим у це будівельне мистецтво. Каменярі утворили міцну організацію, в яку приймалися ті лише, що пройшли відомий будівельний стаж і осягнули таємниці цього будівельного мистецтва.

З перших же днів свого існування ця організація вважалася таємною, куди необізнані не приймалися. Вони встановили ритуал прийому в свою організацію і деякі обряди. Молоток, косинець, циркуль і інші інструменти каменярів стали для них символами, кожен із яких служив або нагадуванням для масона про його обов'язок, або символізував яку-небудь позитивну якість, якої потрібно було досягти. Більшістю були глибоко віруючі люди, які на свою будівельну діяльність дивилися, як на наслідування Великому Архітекторові, Будівельникові Світів, звідки Бог отримав у них назву Великого Архітектора і Великого Будівельника.

Спочатку ця організація мала на увазі допомогу своїм побратимам по будівництву, без відмінності віри і національності. Але пізніше до них почали примикати люди різних станів і різного звання, які йшли від жахів, що творяться в офіційній церкві, від її лютої нетерпимості і відсталого догматизму туди, де була свобода думки і віри, де була терпимість до всіх і де всі були один одному брати. Хоча новоприбулі не належали до стану каменярів, будівельників будівель, але вони були продовжувачами Божої справи на землі, були будівельниками дійсних форм життя. Тому ні первинна програма, ні ритуали, обряди і символи засновників ордена каменярів не були скасовані, але лише розширені і доповнені.

Віра у Вищу, керуючу розвитком життя у Всесвіті Силу, братерство всіх людей і народів, спільність і єдність релігій і служіння загальному благу стали основними принципами учення масонів. Точно відомо, що орден масонів,так як і споріднений йому по духу і ученню орден Розенкрейцерів, знаходилися у зв'язку з Джерелом Світла, Керівниками нашої планети, Старшими Братами людства. Сказано: "Деякі Махатми брали участь у цих організаціях". Тому вища езотерична мудрість, якої людство було позбавлене завдяки втраті її офіційною релігією, викладалася серед масонів і розенкрейцерів.

Таким чином, ордени масонів і розенкрейцерів були засновані з відома Старших Братів людства, які підтримували ці світлі організації на благо всього людства. Тільки завдяки тому, що існували ці організації, які мережею своїх лож, швидко покрили всю Європу, західний світ порівняно благополучно вийшов із похмурої епохи середньовіччя, не загинув і не розклався остаточно. Багато правителів і впливові люди в усіх державах були масонами. Вони не дали тьмі погасити світло, вони підтримували серед тих, що шукають віру в краще майбутнє людства, за допомогою своїх таємних організацій поширювали великі ідеї братерства народів, єдність релігій і служіння загальному благу і у такий спосіб боролися з забобонами, неуцтвом і відсталістю, які панували в світі.

Отже, поява ордена масонів і розенкрейцерів була продиктована необхідністю врятувати людство від жахів середньовіччя, дати шукаючим душам те світло і знання, якого вони не могли отримати в офіційній релігіїю. При тій лютій нетерпимості, яка панувала в ті похмурі часи, ці світлі організації могли бути тільки таємними. Виходячи з цього, ще раз бачимо, що будь-який захід, направлений на благо людства Старшими Братами його, завжди доцільний, завжди доречний, завжди відповідає потребам епохи і положенню людства, в якому воно зараз знаходиться. Ці таємні організації врятували людство від загибелі, і в цьому їх найбільша заслуга.

1.2 Основоположники масонства та відомі діячі

Основоположниками масонства на Заході і на Сході були люди видатного розуму і високої моральності, дійсно були патріотами. А власне масонство на зорі свого виникнення було почином, пронизаним величчю і світлом.

До служіння масонам широко притягувалися видатні культурні і політичні діячі. У списку Великих Магістрів і Гросмейстерів, що керували пріоратом Сіона, числилися Сандро Ботічеллі, Леонардо да Вінчі, Ісаак Ньютон, Віктор Гюго, Клод Дебюссі, Жан Кокто. До масонських лож належали такі видатні особистості, без яких немислимі ні культура, ні історія цивілізації. Hазвемо лише деяких з них: великі письменники Данте і Шекспір; композитори Йозеф Гайдн, Ф. Ліст, В. Моцарт, Ян Сибеліус і ін.; енциклопедисти - Дідро, Даламбер, Вольтер; Симон Болівар, вождь латиноамериканської боротьби за незалежність; Джузеппе Гарібальдіа, керівник італійських карбонаріїв; Ататюрк, засновник нинішньої Турецької Республіки; Генрі Форд, "автомобільний король Америки"; Уїнстон Черчилль, колишній прем'єр-міністр Великобританії; Едуард Бенеш, колишній президент Чехословаччини; Франклін Д. Рузвельт, Гаррі Трумен, Річард Ніксон, Білл Клінтон, Джозеф Ретінгер - колишні американські президенти; Аллен Даллес, засновник ЦРУ; американський астронавт Е. Олдрін і радянський - А. Леонов; політичні діячі - Франсуа Міттеран, Гельмут Коль і Віллі Брандт, Збігнев Бжезінськи; Альберт Гор, генеральний секретар Більдербергського Клубу; Девід Рокфеллер, керівник Трьохсторонньої комісії і багато ін.

Приналежність багатьох із цих людей до масонства стала відомою лише відносно недавно, в середині минулого століття, коли пелена його таємничості дещо прояснилася. Ученим вдалося виявити в архівах документи, які підтверджують ці зв'язки, і навіть опублікувати їх. Як показують дослідження конспірологів, усі озброєні конфлікти останніх сторіч, починаючи з військових походів Наполеона, і всі революції, починаючи з Французької, фактично інспірувалися керівниками масонських орденів і фінансувалися пов'язаними з масонськими ложами банкірськими будинками Рокфеллерів, Ротшильдів, Морганів, Вартбургів і так далі.

2 Обряд посвячення

Кандидата в масони на початку обряду заводять у Кімнату Роздумів, пофарбовану в чорний колір, обстановка якої відповідає назві, в ній можуть бути предмети, що нагадують кандидату про тлінність буття. У ній кандидат напише на папері морально-філософський заповіт, свої побажання та обітниці щодо себе та інших людей, своєї країни, родини і людства в цілому. Потім його попросять ще раз підтвердити свою віру в Бога.

Перед введенням в храм, де відбувається посвята, кандидату зав'язують очі. На знак смирення кандидат «ні одягнений, ні роздягнений» (частково роздягають на знак відкритості серця), у нього відбираються всі цінності («метали»), йому засучують праву штанину і знімають лівий черевик. Йому на шию надягають мотузку, що символізує узи людської недосконалості. Кандидата проводять у приміщення храму (зал засідання ложі), де він проходить через ритуальні випробування, слухає настанови морально-філософського характеру, бере участь у невеликих сценах та діалогах, мета яких наочно піднести моральні настанови ритуалу. Наприкінці церемонії він приносить урочисте зобов'язання перед Священною Книгою тієї релігії, яку він сповідує (зазвичай це Біблія, на неї також кладеться циркуль і косинець). Далі кандидату знімають пов'язку, говорячи при цьому, що він тепер «пройшов випробування і гідний Світу», на нього надягають масонський фартух, а після головуючий на церемонії (Високоповажний Майстер) оголошує присутнім про те, що тепер вони набули нового брата і закликає допомагати йому в труднощах, будучи впевненими в тому, що і він у важку хвилину допоможе їм. Часто церемонія посвячення проводиться з музичним супроводом, що ще більше посилює враження кандидата.

3 Теорія змови проти людства

Разом із масонами, розенкрейцерами, ілюмінантами виникали і виникають зараз десятки інших таємних общин: Церква сайєнтистів, Герметичне братерство Луксора, "Зелений Орден" (до нього входила дружина останнього російського імператора Миколи II) Тибету, Міжнародне братерство Ізіди, "Орден Вріл" (неонацистське масонство, засноване в 1919 р. Карлом Хаусхофером, майбутнім посвяченим учителем Гітлера) і ін., об'єднуючі десятки мільйонів своїх послідовників у всьому світі. Їх діяльність напрямлена на розповсюдження світогляду, що протистоїть ортодоксальному і що спирається або на, як правило, зашифровані осколки стародавніх знань що дивом збереглися, або на нелюдські знання, нібито передавані адептам цих орденів їх законспірованими Управителями - Вчителями, Старшими Братами, Посвяченими і так далі.

3.1 Невидимки правлять світом

Однією зі сторін діяльності цих суспільств є також створення легальних і іноді цілком легітимних організацій найширшого спектру: "Комітет 300" (заснований у 1729 р.), який об'єднує вищих за рангом Вільних Каменярів зі сфер політики, економіки і церкви; "Рада 33", що представляє еліту "Комітету 300"; Клуб-ротарі; Спілка Більдербергерів, заснована в "Готелі де Більдербергер" (Голландія) в 1954 р. фінансистами США, Західної Європи і Канади і яку часто називають "невидимим світовим урядом"; "Трьохстороння Комісія", заснована в 1973 р. Девідом Рокфеллером і Збігневом Бжезінськи; Римський Клуб і навіть ООН. Печатки, емблеми, герби і прапори всіх цих організацій носять виразний відбиток масонської символіки: на них зображаються і усевидюще око Люцифера, і складені з 33 (або з 13) каменів піраміди, і девізи типу "Hовий Світовий Порядок" і "Hаше справа переможе" (обидва девізи присутні на гербі ООН). Уся ця символіка набула настільки широкого поширення, що ми можемо бачити її усюди - від доларових купюр до емблем фірм.

Усі таємні братерства, ложі, ордени і створені ними організації ріднять між собою три риси: герметичність, тобто закритість їх для непосвячених; ієрархія структури управління; прихована, навіть для їх членів, остаточна Кінцева Мета, або Задум, План. Британська енциклопедія, визначаючи масонство як "учення і практику секретного братського ордена, найбільшу всесвітню організацію", підкреслює, що свою професійну майстерність масони використовують для впливу на владні структури і для проникнення в них.

3.2 Змова проти людства

Конспірологія - наука про незримі сили, керівників історією людства - відзначає, що спрямованість дії цих сил протилежна ідеалам, гуманним цілям суспільної еволюції, і тому визначає ці дії як змову проти людства, як окультну війну, що таємно ведеться проти людства. Ця змова проти людства проявляє свою активність через таємні спілки (союзи, ложі, ордени), які створюються при необхідності і які розділені на різні групи (так звані "конспірологічні змови"), зовні часто протистоячі один одному і іноді проголошуючі протилежні думки для того, щоб із найменшим ступенем ризику можна було управляти політичними, культурологічними, світоглядними, релігійними, економічними партіями, напрямами. При цьому групи "зв'язані, щоб підтримувати єдиний напрям, з нікому не відомим центром, де прихована могутня пружина, яка таким невидимим способом прагне володіти всіма скіпетрами цього світу". Деякі з конспірологів схильні говорити навіть про "космічну змову".

Ще в 1910 р. перший у світі уфолог Чарлз Форт писав, що прихована від людства мета цієї змови "відома впродовж багатьох століть деяким із нас, баранам-ватажкам таємного культу, або таємного ордена, члени якого, як раби першого класу, управляють нами через отримані інструкції і переводять стрілки, направляючи нас до наших таємничих обов'язків".

Вивчаючи різні моделі "конспірологічрних змов", сучасний російський дослідник А. Дугін відзначає, що серед них виділяються такі, як "змова масонів", "єврейська змова", "змова більшовиків (неімущих)", "змова банкірів" (або "економічна змова"), "змова сект" (окультистів, сатаністів, "тарілочників", сайєнтистів, мессіан різного толку і ін.). При цьому для конспірології не має значення, чи існує насправді та або інша "змова", якщо існує історично і віра, що соціологічно фіксується, в нього. Тут доречна паралель з релігією, існуючої тисячі років не за рахунок факту Бога, а за рахунок факту віри в Hього.

Використовувані в конспірології терміни типу "змова масонів" не зовсім вдалі, оскільки слово "змова" характеризує лише цілі і наміри тих Hезримих Сил, які здійснюють верховне керівництво над досягненням Кінцевої Мети. Що ж до самих виконавців Задуму, то для них пов'язання їх діяльності з чимось направленим проти людства представляється невідповідним дійсності, образливим і таким, що ніяк не підпадає під поняття "змова".

3.3 Число звіра

На думку конспірологів, уже декілька сторіч розвиток людства контролюється діяльністю масонських організацій. Ми не знаємо ні керівників цієї діяльності, ні Кінцевої Мети, але ми знаємо проміжну мету - встановлення Hового Світового Порядку. Hовий Світовий Порядок - це запланована рабовласницька система нового часу, система, в якій людину визначає не його ім'я, а його персональний ідентифікаційний код. І не має значення, чи буде цей код-номер відмічений у паспорті або буде він витатуйований на руці або на лобі, - головне те, що код повинен міститися в світовій комп'ютерній мережі.

Нікого не будуть силою примушувати до отримання персонального коду, але у людей не буде альтернативи, оскільки частиною Hового Світового Порядку стане безготівкове суспільство, тобто суспільство, в якому не матиме місця ходіння готівки. При цьому код буде не тільки засобом платежу, але і "документом", що засвідчує особу. Поліція всіх країн і податкові інспекції за допомогою комп'ютерних відомостей про коди громадян всього світу здійснять абсолютний контроль над усіма людьми. Hі фінансові операції, ні переміщення окремої людини не зможуть бути здійснені без їх реєстрації в усесвітній комп'ютерній мережі.

Побудова безготівкового суспільства вже почалася. Замість розрахунків готівкою вже використовуються різні кредитні картки, які навіть почали замінювати в багатьох країнах (Канада, Австралія, Hовая Зеландія) на єдину дебіторську картку, придатну для розрахунків скрізь, - у магазині, в готелі, в ресторані, на станції техобслуговування і так далі. Hевидиме маркування, нанесене на руку, вже пропонується охочим, і в аеропортах США встановлені прилади для зчитування коду з рук бізнесменів, охочих швидше пройти реєстрацію на авіарейс.

Усі ринкові товари отримали власні штрихові коди, і їх реалізація, так само, як і реалізація будь-яких послуг споживачеві, в більшості країн світу здійснюється тільки через касові апарати. Усі електричні комп'ютерні каси в США підключені до гігантського комп'ютера в Далласі, який пов'язаний із європейськими комп'ютерами в Амстердамі і Брюсселі. Ця комп'ютерна мережа отримала назву "Звір".

Багато дослідників біблейських пророцтв відзначають, що після закінчення побудови безготівкового суспільства збудеться апокаліптичний прогноз про прихід Антихриста, записаний у Одкровенні Іоанна (13:16 - 18): "І він зробить те, що всім, малим і великим, багатим і убогим, вільним і рабам покладено буде зображення на праву руку їх або на чоло їх, і що нікому не можна буде ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це зображення або ім'я звіра, або число імені його. Тут мудрість. Хто має розум, той визнай число звіра, бо це число людське: число його шістсот шістдесят шість". Загальновідомо, що нумерологи всіх часів виявляли Число Звіра 666 зашифрованим у іменах і імператора Нерона, і Мартіна Лютера, і Наполеона, і Адольфа Гітлера. У наші дні його виявляють то в кодовому номері Світового Банку, то в штрих-кодах ринкових товарів, то в емблемах всесвітньо відомих фірм.

Що ж до проблеми кодифікування населення, то ідентифікаційні коди розглядаються Українською Православною Церквою як передвісники Печатки Антихриста, і нею будуть затавровані люди Hового Суспільства Без Християн, до якого направляють нас сили Сатани. Ця проблема нині перестала бути проблемою суто церковною: заяви тисяч православних про відмову від ухвалення коду приймаються в храмах УПЦ.

Серед депутатів ВР України склалася група для підтримки пропозицій про припинення кодифікування населення до ухвалення альтернативних правил оподаткування осіб, що відмовилися від ідентифікаційної коди.

4 Масонство в Україні

масонство людство змова

Зародившись у Західній Європі зі специфічним завданням -- створити «всесвітнє братство», масонство, як відомо, взагалі мало клопоталось та мало навіть і зважало на національні відмінності тих країв, де пробувало стати твердою ногою, силкуючись скрізь набути універсального характеру. Борючись із національним уже через свою «всесвітню» тенденцію, воно проте скрізь зберігало сліди свого походження (англійське масонство, німецьке розенкрейцерство і т. ін.), навіть серед нових національних обставин. І тим більш у нас, бо в Україну масонство заходило або через Великоросію, або через Польщу. Незважаючи на тенденції «всесвітності», масонство, звичайно, менш усього було універсальним у своєму розповсюдженні. Дослідники російського, напр., масонства справедливо зазначають, що з масонства на російському ґрунті була перша організація інтелігенції, перша спроба останньої створити якусь ідеологію і виявити відповідну до неї практичну роботу. Але сама інтелігенція XVIII і поч. XIX ст. мала яскраво додержану класову фізіономію та вдачу. Народні маси, клас рабів-кріпаків, уже через таке своє становище лишались поза межами всяких інтелігентських замірів того часу. Інтелігентами могли тоді бути люди тільки з пансько-шляхетського чи поміщицького стану, і це не минало, звичайно, без сліду у формуванні поглядів їхніх та настроїв. Поодинокі люди ще могли іноді визволитись од поглядів та забобонів свого кола, але в цілому панували його звички й міцно держали в залежності од себе й вільних мулярів.

Наприкінці XVIII ст. в Україні довершився процес покріпачення народних мас, і кріпацьке право, «козацькою нікдись шаблею скасоване», знову зробилось ніби нормальною формою громадського ладу. Та через специфічні місцеві умови кріпацька маса в Україні ще далі стояла од панського стану, бо не самими соціальними і економічними різнилась ознаками. Прірву соціальну і економічну між паном та кріпаком ще глибше проорали тут різниці національні, почасти релігійні, і обернули її просто-таки в безодню. Під'яремний «хлоп», що робив панщину, не мав тут нічого спільного з паном-поляком або споляченим земляком своїм на правому боці Дніпра, великоросом, або зрусифікованим більш-менш «малоросіянином» на Лівобіччі. Мова, звичаї, побут, часто віра навіть -- довершали тут розбрат. У такому становищі опинилося тут масонство, а через те й було воно -- тільки масонством в Україні, але не українським масонством, і почало було набувати трохи національних рис хіба аж останніми часами свого тут існування.

Українські братства не самою назвою були схожі з масонством і не самим спільним походженням од середньовічних гільдій та цехів і інших таких ремісницьких організацій, з якими й додержували за весь час свого існування найтісніших зв'язків. Були і внутрішні також риси, що дозволяють поруч поставити давні наші братства й пізніше масонство. «До братства, -- пише один з новіших дослідників українського минулого, -- був доступ людям усіх станів. Могло в ньому брати участь і жіноцтво; тільки на загальні збори братства не пускано жінок. Особа, що мала охоту вступити до братства, спочатку мусила порядки братські спізнати. Коли вона погоджувалась додержувати їх, то її приймано до братства по тому, як дасть призначену присягу. По цьому прийнятого допіру члена записувано до братського реєстру, і новий член повинен був давати до братської скриньки, себто до скарбниці, визначений внесок. Усі братчики під загрозою грошової кари мусили бувати на братських зібраннях. На цих зібраннях балачок не дозволялось. Братчики обмірковували справи, що торкались церкви, духовенства, школи, вчителів; клопотались про догляд за хворими, вбогими та каліками. Кожен член братства мав право голосу, засідання одбувалися у великій таємності, і стороннім людям бувати на них заборонялось... Братчики повинні були допомагати один одному в пригоді, додержувати доброї злагоди між собою, навідуватись до хворих членів братства й проводити до могили померлих. Коли братчик ухилявся од виконання повинностей братських, з нього брали грошову пеню» [1].

Знаменитий український філософ Сковорода, цей «гражданинъ всемірний», як він сам себе називав, напевне дещо чував про масонство, мандруючи Західною Європою. Сам він до масонства ставився якщо не зовсім негативно, то досить байдуже. Принаймні учень Сковороди і перший його біограф Ковалинський таку переказує думку свого вчителя, що її Сковорода ставив урівень з нелюбим йому сектантством: «Я не знаю мартынистов, ни разума, ни ученія ихь; ежели они особничествують вь правилахтъ и обрядахь, чтобы казаться мудрыми, то я не хочу знать ихь; ежели они мудрствують въ простоте сердца, чтобь быть полезными гражданами обществу, то я почитаю ихъ; но ради сего не для чего бы имъ особничествовать. Любовь кь ближнему, -- додає своєї думки Сковорода, -- не имеетъ никакой секты: на ней весь законъ и пророки висять» [8]

Незважаючи на такий досить суворий присуд, у самого Сковороди, безперечно, були риси, що споріднили його з масонством, і не дурно масони були чи не першими в Росії, хто звернув увагу на твори українського філософа; дещо з них уперше надруковано на сторінках «Сионского Вестника», органа містичної течії в масонстві [4]. Цей зв'язок науки Сковороди з масонством зазначено вже і в літературі. «Не був Сковорода масоном, -- пише проф. М. Сумцов, -- але великою він мірою виріс і виховався в тій атмосфері, що живила і російське масонство, і між ним та масонами є спільні точки у формі великого нахилу до старозавітних книг, містичного тлумачення, байдужності до догматичного боку християнства, щиро аскетичного життя та бажання через моральну науку й моральне життя особисте піднести моральний рівень громади, -- а на цьому Сковорода не різнився з кращими російськими масонами, Новиковим, Лопухіним і найбільш з Гамалією» [9]. Ще цікавіші з цього погляду громадські переконання і практична робота Сковороди, що ставлять його поруч кращих заступників просвітнього масонства.Його діяльністю покладена була до певної міри дорога й тим організаціям морального переважно характеру, що в формі масонських лож незабаром постануть і на українському ґрунті. І тим більше, що серед діячів масонства на Україні таки побачимо і просто учнів Сковороди, і людей, що, безперечно, під його безпосереднім впливом виховались і виробили на його науці свої громадсько-моральні погляди.

Проте, незважаючи на те, що дорога масонству в Україні була ніби протерта, воно тут і народилось досить пізно, і широко між люди не пішло. Переглядаючи «Хронологический указатель русских лож», надрукований додатком до відомої книги Пипіна «Русское масонство», побачимо, що минули десятки літ, відколи постало масонство в Росії, і аж тоді тільки зайшло воно й в Україну. Першою ложею в Україні була київська ложа «Безсмертия»; заснували її р. 1784 російські офіцери, але без жодного зв'язку з російським масонством, бо підлягала вона безпосередньо Великому Сходові Польському [6].

Так само належали до Польського Великого Сходу й інші з відомих нам масонських лож на Україні кінця XVIII ст.: ложа Трьох Колон у Києві, дуже недовговічна; військова ложа Мінерви в Кременчуці; ложа «Совершенной Тайни» («Doskonalej Tajemnicy») в Дубні на Волині тощо. Видима річ, що початок масонства на Україні був одгуком розквіту масонської організації в Польщі й заснування Великого Сходу Польського в 1784 р. Але інтенсивного поширення масонство в Україні не мало.

Масонство з російських джерел почало ширитись в Україні аж тоді, як воно само до певної міри втратило вже свій первісний характер аполітичності й стало вилучати з себе активніші елементи, які постачали готові кадри для таємних товариств з переважно політичними завданнями. З 1817 року відомі такі масонські ложі в Україні, що працювали здебільшого в союзі Астреї: ложа Евксинського Понта в Одесі, Мінерви в Буцневцях на Поділлі, Об'єднаних Слов'ян («Les Slaves Reunis») у Києві, Любові до Істини в Полтаві. Масонство в Україні виявляє тенденцію перетворитись в українське масонство і служити завданням українського громадського руху. Надто з цього боку варті уваги дві ложі -- полтавська та київська, про які лишилося більше відомостей, ніж про інші.

Ложу в Полтаві [5],[7] заснував М. І. Новиков, начальник канцелярії «малоросійского» генерал-губернатора Н. Г. Рєпнина, -- «умница и декабрист», як атестували Новикова люди, що добре його знали, член союзів «Спасенія» і «Благоденствія». Метою ложі було, як вияснено під час слідства над декабристами, -- залучати «дворянство малороссійское» до політичної роботи, а спеціально -- готувати членів до «Союза Благоденствія». Контингент членів полтавської ложі надає їй, безперечно, виразного місцевого відтінку, бо саме Лівобережна Україна була тоді центром українського національного відродження, що незадовго до того почалося шляхом літературним. До ложі належав як «витія» (оратор) навіть батько нового українського письменства Іван Котляревський, ідейний годованець і учень Сковороди, а крім того, чимало місцевих діячів (видавець «Енеїди» С. М. Кочубей, Тарновський та інші), між якими особливо визначався переяславський «маршалок» («предводитель дворянства») В. Л. Лукашевич. Людина ця була з цілком певним і виразним обличчям і з іменням її зв'язувано також певні й виразні настрої. Одчинена 30 квітня р. 1818 ложа в Полтаві проживотіла менш, як рік, бо вже 12 березня 1819 р. її спеціальним царським наказом скасовано. Характерно, що саме полтавська ложа притягає до себе оцю увагу урядових сфер попереду всяких інших загальних заходів проти масонських лож у Росії. Масонські ложі в Україні чомусь викликали до себе в урядових колах інше ставлення, ніж узагалі масонська організація.

Отже, в Україні масонство проіснувало дуже недовго, і нового духу подув позначається вже в інших, таємних організаціях. Але воно тут відіграло-таки свою роль і повинно бути згадано в розвитку української національної ідеї. Через нього-бо XVIII ст. зі своїми ще свіжими автономістичними традиціями й змаганнями подає руку національно-громадському українському рухові середини XIX ст. Це одне з малих, не кожному видних і не досліджених іще, проте все ж таки неодкидних кілець, що з них складається неперервний ланцюг розросту й розвитку української ідеї в нашому минулому.

Фактично, весь уряд незалежної України в період розпаду Російської Імперії (УНР), та й Тимчасовий Уряд в останній складався з масонів. Наведемо деякі імена: Михайло Грушевський, перший Президент УНР [3]; Симон Петлюра, Перший Великий Магістр Великої Ложі України [3]; Сергій Моркотун -- один з найвисокопоставленіших масонів України, що був рекомендований навіть Папюсом; барон Федір Штейнгель -- представник київських масонів (яких під кінець 1917 р. зібралося близько тисячі) на Великому Сході народів Росії; Сергій Єфремов, Андрій Ніковський, Володимир Чеховський, В'ячеслав Прокопович. Також до українського масонства належали: переважна більшість купецьких та промислових родів Києва, Полтави, Одеси, Харкова майже протягом усього 19 століття, частини 18-го століття; Ханенки; Терещенки (у тому числі Микола Терещенко, міністр фінансів у Тимчасовому Уряді); Ланжерон, другий мер Одеси та керівник Новоросійського краю, де Рибас, перший мер Одеси, де Ришельє, керівник Новоросійського краю; грецькі родини Одеси; Розумовські (весь рід, у тому числі Гетьман); Іван Котляревський (засновник української літературної мови) і багато інших.

На сьогодні в Україні існує регулярна Велика Ложа України, яка об'єднує п'ять лож: «Три Колони» в Києві, «Каменяр» у Львові, «Золота Акація» в Одесі, «Світло» у Львові, «Імхотеп до Полум'яної Зорі» в Івано-Франківську. Ложа «Три Колони» взяла ім'я однієї з численних українських лож, що була утворена приблизно двісті років тому. Зараз її офіцери використовують під час робіт кольє, що були збережені у Франції, і зокрема те, що колись носив Симон Петлюра, Президент Української Республіки та Великий Майстер Великої Ложі України до 1922 року.

Висновки

Масонство - цікаве явище в історії людства, яке по-різному і прямо протилежно характеризують і оцінюють історики до теперішнього часу. Для нього характерне сполучення світу біблейських ідей, понять, образів, а рівно і антисвіту, що включає те, що протистоїть їм. Це і дає привід супротивникам масонів зображати їх як служителів антихриста і культу сатани, що, на мою думку, є помилкою. Атмосфера таємниці, що закутувала масон, закритість лож сприяли тому, що за певних умов вони могли перетворюватися не тільки на центри філософської, але і політичної пропаганди, використовуватися для різного роду змов. Філософію масонів деякі політики використовували для завоювання панування над розумами людей і використовували після цього свою владу в негідних людині цілях, що призвело до нерозуміння і негативного відношення до поняття масона. Насправді ж не масони і не будь-хто інший направляють хід подій на землі. Події на землі є наслідками, а причиною є сама людина, її бажання, думки і устремління. Якби люди не прагнули до суперництва, до захоплень і завоювань, то ніколи б не було воєн і революцій з їх лихами (наслідків).

Деяку ілюзію могутності масонів складає та обставина, що з'явилося багато різних організацій, які, не маючи нічого спільного з масонами, проповідують у спотвореному вигляді деякі з тих ідей, які складали суть учення масонів, бо ці ідеї, маючи своїм джерелом божественну мудрість або теософію, завжди жили і житимуть серед людства. Також є незначні і нікчемні організації, які для додання собі значущості перейняли деякі масонські ритуали і обряди, які здійснюють без усякого розуміння їх внутрішнього значення, тим часом людину недосвідчену це наводить на думку, що вона має справу з організацією масонів. Однією з особливостей масонських організацій є те, що вони ніколи не виступають відкрито, ніколи не спростовують, ніколи не відповідають ні на похвалу, ні на нападки.

Як явище масонство і в майбутньому вимагає повнішого дослідження його ролі в історії людства і надалі займе гідне для нього місце.

Список посилань

1. Василенко Н. П. Очерки по истории Западной Руси и Украины. -- К., 1916. - С. 70 - 71

2. Клизовский А. И. Правда о масонстве. - М., 1934.

3. Крижанівська О.О. Таємні організації в громадсько-політичному житті України (масонський рух у XVIII-на початку XX ст.). Видавництво “Аквілон-Прес”.

4. Начальная дверь ко христианскому добронравию. - Сионский Вестник. - 1806).

5. Павловский И. Ф. Масонская ложа в Полтавi. - Полтава, 1901.

6. Пипін А. Н. Русское масонство. - Петроград, 1996. - С. 516.

7. Семевский В. И. Политическія й общественныя идеи декабристов. -- СПб, 1909. - С. 296 - 313.

8. Сковорода Г. С. Собрание сочинений. - Т. 1. - СПб, 1912. - С. 35.

9. Сумцов Н. Ф. Житие Сковороды, описанное другом его М. И. Ковалинским. - Киевская старина, 1886 - С. 106 - 107.

10. www.qccc.co.uk.

Размещено на Allbest.ru