Взаємовідносини еллінського та варварських світів Північно-Західного Причорномор’я

Маловивченими залишаються взаємовпливи в духовній сфері. Знову ж таки на основі окремих не чисельних археологічних знахідок можна зробити деякі гіпотетичні висновки в цьому плані. В Північно-Західному Причорномор'ї зустрічаються знахідки теракотових статуеток, що зображують римських воїнів. Головними рисами їх є сюжет і конструкція. Теракоти зображують молодого воїна в панцирі та безрукавному плащі, скріпленому на плечах застібками. У правій зігнутій в лікті руці залишено отвір для зброї. Лівою рукою воїн тримає овальний щит з рельєфним орнаментом. У деяких випадках з боку звисає кинджал. Корпус статуетки порожнистий з трьома отворами: двома з боків, куди вставляють стрижень, до якого підвішували ноги, і один на тім'ї, через який пропускали шнурок для підвішування самих статуеток Савельєва К.С., Савельєв О.К. Теракотові статуетки римських воїнів з Північно-Західного Причорномор'я // Археологія. - Київ, 2012. - №1. - С. 42.. Усі статуетки аналогічні але виконані у різних формах.

Ціла статуетка воїна знайдена в Козирці (мал. 11). Теракота представляє чоловіка в короткій туніці, з паска звисає фартух з металевими пластинами, в лівій руці - овальний щит з рельєфним схематичним зображенням фігурки воїна в захисному обладунку. З боків і з низу зображені три зірочки, з двох сторін голови - по горошині, в низу - місяць рогами догори. Висота 12,0 см. Бураков А. В. Теракотка воїна з поселення Козирка // Археологія. - Київ, 1998. - №63. - С. 73-74..

Чотири фрагменти теракот такого зразка знайдені в Тірі. Від однієї збереглася лицева частина голови. Глина світло-червона. Висота 3,9 см. Знайдена 1979 р. в приміщенні 23Ф, яке датується ІІ-ІІІ ст. Клейман И. Б. Отчет о раскопках античной Тиры и средневекового Белгорода Белгород-Тирской экспедицией Одесского археологического музея и Тирским отрядом НА АН УССР в 1979 г. // НА ІА НАНУ. - 1979/91. - С. 56-57..

Від другої зберігся фрагмент правої руки з отвором. Глина світло-коричнева. Довжина 5,3 см. Знайдений 1985 р. у шарі Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 35..

Третій фрагмент - нога з отвором для підвішування. Виготовлена зі щільної помаранчевої глини без домішок. Висота 10,4 см. Частина ступні відбита. Савельєва К.С., Савельєв О.К. Теракотові статуетки римських воїнів з Північно-Західного Причорномор'я. - С. 43.

Четвертий фрагмент - верхня частина ноги з отвором для підвішування. Знайдений у 2011 р. в шарі римського часу. Глина щільна помаранчева без домішок. Висота 7,2 см. Там само..

Очевидно, що поява статуеток римських воїнів у військовій амуніції на території Північно-Західного Причорномор'я пов'язана з присутністю в регіоні римського військового контингенту. До цього часу відносяться документовані дані про римські гарнізони в Тірі та Ольвії, де вони залишалися до середини ІІІ ст. н.е. Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 98.. Саме цим періодом можна датувати статуетки.

А.С. Русяєва пов'язала статуетки воїнів з культом східного божества Мітри Русяева А.С. Земледельческие культы в Ольвии догетского времени. - Киев, 1979. - С. 10.. Культ Мітри стає дуже популярним у ІІ - першій половині ІІІ ст. н.е. серед солдатів східних римських провінцій.

Підтверджують цю думку зображення на щитах. Вони поділяються на дві групи: перша умовно передає фігуру воїна, друга - голову людини. Вони супроводжуються зображенням космічних тіл - місяця, зірок і, можливо, планет. На деяких щитах навколо голови показано промені Савельєва К.С., Савельєв О.К. Теракотові статуетки римських воїнів з Північно-Західного Причорномор'я. - С. 44.. Ті ж самі символи трапляються у матеріалах мітреумів. Так, так у мітреумі Дура-Европос знайдено рельєф, який представляє собою типову сцену із зображенням бога Мітри, що вбиває бика. Бог у своєму звичному одязі: довга туніка, широкі штани, взуття та фрігійський ковпак. За плечима плащ. Бик лежить на землі. Однією рукою Мітра тримає його за голову, іншою встромлює ніж у шию. У сцені присутні собака, скорпіон і змія. Над Мітрою - стилізовані зображення сонця та місяця, між ними - ворона Бонгард-Левин Г. М., Гаибов В.А., Кошеленко Г.А. Открытие митреума в Дура-Европос и современная митраистика // ВДИ. - 2004. - №1. - С. 125-127..

Мітраїзм як самостійна релігійна течія сформувався в І ст. до н.е. На думку Ф. Кюмона, мітраїзм перших століть нашої ери походив від давньоіранського культу Мітри, бога світла та істини, який вважався охоронцем договору між людьми Кюмон Ф. Мистерии Митры. - Санкт-Петербург, 2000. - С. 5-12.. Не виключено, що культ цього іранського божества сформувався серед греко-сарматського населення Північного-Причорномор'я або є запозиченням з культури сарматських племен. Знахідки статуеток вказують на існування культурних і духовних зв'язків між двома регіонами (сарматським та грецьким).

Важливими в цьому плані є просопографічні дані. Більш повна характеристика ономастичного матеріалу подана в праці П.О. Каришковського та І.Б. Клеймана, в ній констатується наявність в просопографії грецьких, римських та варварських імен Клейман И Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 112-114.. Щодо останніх то серед них виділяють імена фракійського та іранського походження. Так ось серед імен, що мають іранське походження, відоме лише одне це ім'я Підан, син Пітфарнака. І ім'я, і патронім іранського походження Сон Н.А. Тира римского времени. - С. 100.. Іранські імена не численні не тільки в Тірі, але і в Ольвії і Херсонесі Кадеев В.И. Херсонес Таврический в первых вв. н. э. - Харьков, 1981. - С. 87, 90-91.. Напевно, що перше місце серед імен іранського походження займає Танаїс, де в епіграфічному матеріалі перших століть н. е. зафіксовано їх велику кількість Шелов Д.Б. Танаис и Нижний Дон в первые века н. э. - Москва, 1972. - С. 224..

З початком «скіфських» воєн в середині ІІІ ст. н. е. римський гарнізон полишає Тіру, місто залишається сам на сам з варварським оточенням. Наступає важкий період і для роксолан-сарматів. Більша частина з них покидає ці землі і переміщується в сторону угорської рівнини. Зв'язки Тіри і попередніх сарматів втрачаються. Нові кочівники, що прийшли сюди, ймовірно, були вороже налаштовані щодо населення, яке залишилося. Можливо, деякі лучкові фібули двочленної конструкції відображають зв'язки кочівників з містом Там само. - С. 105.. Однак попередній «золотий вік» стабільності і економічного розвитку в регіоні завершується як для роксолан, так і для Тіри, хоча місто і надалі продовжує існувати.

Перелічені вище дані безумовно відображають контакти між Тірою і номадами, які могли бути як в культурній, так і в економічній сфері. Залишається надіятись, що подальші археологічні дослідження дозволять краще зрозуміти їхній характер та динаміку.



Висновки

Виникнувши в зоні контактів різноманітних етнокультурних і соціальних общин, Тіра розвинулася як один із центрів античної ойкумени, яка склалася біля кордонів гето-скіфських територій і в подальшому була нерозривно поєднана з цими двома світами.

Починаючи з кінця І ст. до н.е., коли Північно-Західне Причорномор'я опосередковано входить у сферу політики римської імперії, зафіксовано пожвавлення взаємозв'язків тіритів з фракійськими данастами. Ці контакти визначалися в рамках клієнтурних відносин римської адміністрації з одріськими царями. Внаслідок цього побутує думка, що Тіра та інші міста цього регіону були під захистом чи то протекторатом одріських данастів. Це тривало до 46 р. н.е., коли територія Фракії, внаслідок римської експансії на інший берег Дунаю, входить до складу провінції Мезія.

Після падіння одріського царства грецькі міста Нижнього Подністров'я та Північного Причорномор'я отримують низку привілеїв від нової адміністрації, що пояснювалося неофіційним входженням античних центрів цього регіону до римської провінції Мезія. Серед таких нововведень особливу увагу привертає введення нового літочислення, яке пов'язують з іменем сарматського царя Фарзоя.

Ця особа стає новим держателем Північно-Західного Причорномор'я згідно з умовами клієнтурних відносин з римським імператором. З цього часу в Тірі активізується життя, що залишило свій відбиток і на взаємовпливах з сарматами.

Порівнюючи взаємозв'язки тіритів з фракійським та сарматським світом можна виділити певні моменти, які показують глибину цих контактів. В першому випадку все обмежувалося економічними та політичними зв'язками, при тому що другі переважали. Другий випадок показує, що існування, здавалося б різних етносів, на спільній території може привести до обопільної конвергенції, яка простежується не тільки в економічному, політичному та військовому аспектах, але й у духовному.

Важче сказати на скільки ця конвергенція далеко зайшла. Проаналізувавши отриманий матеріал, який виражає не всі сторони контактів греків і варварів, можна сказати лише, що взаємовпливи не зайшли надто далеко, внаслідок чого елліни з Тіри зберегли свою самобутність.



Список використаної літератури

1. Блаватская Т.В. Западнопонтийские города в VII-I вв. до н.е. - Москва, 1952

2. Бонгард-Левин Г.М., Гаибов В.А., Кошеленко Г.А. Открытие митреума в Дура-Европос и современная митраистика // ВДИ. - 2004. - №1.

3. Бруяко И.В., Дзиговский А.Н., Секерская Н.М. Никоний римской эпохи. - Одесса, 2008.

4. Бураков А.В. Теракотка воїна з поселення Козирка // Археологія. - Київ, 1998. - № 63.

5. Гаврилюк Н.А. Лепная керамика Тиры // Тира-Белгород-Аккерман (материалы исследований). - Одесса, 2010.

6. Гайдукевич В.Ф., Капошина С.И. К вопросу о местных элементах в культуре античных городов Северного Причерноморья // Советская археология. - Москва, 1951. - Випуск №15.

7. Гудкова А.В., Фокееев М.М. Земледельцы и кочевники в низовьях Дуная I-IV вв. н.э. - Киев, 1984.

8. Греки и варвары Северного Причерноморья в скифскую епоху. - Санкт-Петербург, 2005.

9. Дзиговский А.Н. Очерки истории сарматов Карпато-Днестровских земель. - Одесса, 2003.

10. Дзиговский А.Н., Островерхов А.С. Синергетика сарматского погребального комплекса из Михайловки // Kimmerowe Scytowie Sarmaci. - Krakow, 2004.

11. Диамант Э.И. Две серебряные монеты фракийских царей, найденные в Тире // Нумизматика античного Причерноморья. - К., 1982.

12. Златковская Т.Д. Мезия в I и II вв. н. э. - Москва, 1951.

13. Зубар В.М. Про похід Плавтія Сільвана в Крим // Археологія, 1988. - №63.

14. Кадеев В.И. Херсонес Таврический в первых вв. н.э. - Харьков, 1981.

15. Карышковский П.О., Клейман И.Б. Из истории Тиры в I-II вв. н.э. // МАСП, 1971. - №7.

16. Каришковський П.Й. З історії греко-скіфських відносин у північно-західному Причорномор'ї // Археологічні пам'ятки УРСР. - Київ, 1962. Т. 11.

17. Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - Киев, 1985.

18. Клейман И.Б. Отчет о раскопках античной Тиры и средневекового Белгорода Белгород- Кравченко Н.М., Корпусова В.М. Деякі риси матеріальної культури пізньоримської Тіри // Археологія. - Київ, 1975. Вип. 18.

19. Крапивина В.В. Тира, Ольвия и варвары в III в. н.э. // Международные отношения в бассейне Черного моря в скифо-античное и хозарское время. - Сборник статей по материалам XII международной научной конференции. - Ростов-на-Дону, 2009.

20. Тирской экспедицией Одесского археологического музея и Тирским отрядом НА АН УССР в 1979 г. // НА ІА НАНУ. - 1979/91.

21. Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее. - М., 2008. - Т. III.

22. Кюмон Ф. Мистерии Митры. - Санкт-Петербург, 2000.

23. Малашев В.Ю. Периодизация временных гарнитур позднесарматского времени // Сарматы и их соседи на Дону. - Ростов-на-Дону, 2000. - Вып. 1.

24. Молев Э. Эллины и варвары. На северной окраине античного мира // Загадки истории. - Москва, 2003.

25. Моммзен Т. История Рима. Провинция от Цезаря до Диоклетиана. - М., 1949.

26. Островерхов А.С. Скло доримського часу із Тіри та її околиць // Тира-Белгород-Аккерман (материалы исследований). - Одесса, 2010.

27. Русяева А.С. Земледельческие культы в Ольвии догетского времени. - Киев, 1979.

28. Савельєва К.С., Савельєв О.К. Теракотові статуетки римських воїнів з Північно-Західного Причорномор'я // Археологія. - Київ, 2012. - №1.

29. Савельев О.К. О взаимоотношениях Тиры и сарматов // Варварский мир Северопонтийских земель в сарматскую эпоху. - Киев, 2013.

30. Савельев О.К. Фібули з Тіри (знахідки 1996-2010 рр.) // Археологія. - Київ, 2013. - Випуск 2.

31. Самойлова Т.Л., Остапенко П.В. Геты и греки в Тире (комплекс гетской керамики из позднеэллинистичекого дома) // Тира-Белгород-Аккерман (материалы исследований). - Одесса, 2010.

32. Сапрыкин С.Ю. Тира и фракийские цари // Археологія. - Київ, 1997. - Випуск №4

33. Скржинская М.В. Скифия глазами эллинов. - Санкт-Петербург, 2001.

34. Смольянинова С.П. Комплекс керамики с лощеной поверхностью из Тиры // Тира - Белгород - Аккерман (материалы исследований). - Одесса, 2010

35. Сон Н.А. Тира римського времени. - Киев, 1993.

36. Фурманская А.И. Тира первых веков нашей эры // НА ИА АН УРСР. - 1962

37. Шелов Д.Б. Танаис и Нижний Дон в первые века н.э. - Москва, 1972.

38. Щукин М.Б. На рубеже эр. - Санкт-Петербург, 1994.



Додатки

Мал. 1. Гетська глиняна посудина

Мал. 2. Гетський горщик

Мал. 3. Гетський горщик



Мал. 4. Типовий гетський посуд. Миска на довгій ніжці - «фруктір'єр»

Мал. 5. Монета Реметалка ІІ знайдена в Тірі

Мал. 6. Надпис з Тіри в якому згадується ім'я сина фракійського царя Реметалка

Мал. 7. Грушеподібні скляні вироби

Мал. 8, 9. Ліпний посуд грушеподібної форми

Мал. 10. Хрестоподібні вироби та фібула сарматського типу

Мал. 11. Теракотові статуетки із зображенням римських солдат

Размещено на Allbest.ru