Основні військові та політичні події за період Другої Пунічної війни

Етапи Другої Пунічної війни (війна Риму та Карфагену 218–202 рр. до н.е.). Постать Ганнібала як геніального полководця та політика. Аналіз причин перемог Ганнібала та причин провалу його планів. Фактори перемоги Риму. Наслідки війни для обох сторін.

Рубрика История и исторические личности
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 18.09.2013
Размер файла 888,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Римська армія коло Капуї не піддалася на провокацію з боку Ганнібала і продовжувала облогу. Капуанці, довідавшись, що Ганнібал їх залишив, здалися на ласку переможців (211 р. до н. е.). Римляни жорстоко розправилися із заколотним містом: члени сенату і вожді карфагенської партії були страчені,багато жителів продано в рабство або відправлено у вигнання, земля конфіскована на користь Риму

Падіння Капуї, яку Ганнібал не зміг захистити, сильно похитнуло його авторитет серед італіків. Це полегшило римлянам завдання вдруге завоювати Південну Італію. Слідом за Капуєю були відвойовані інші кампанські міста. В 209 р. до н. е. Фабій Максім захопив Тарент. Ковальов С. І, Штаєрман О. М. Нариси з історії стародавнього Риму. - Київ: Радянська школа, 1957. - С. 78 - 79.

Після битви коло Канн у Карфаген приїхав Ганнібалів брат Магон з повідомленням про блискучу перемогу. Під впливом цього повідомлення карфагенський уряд ухвалив відправити в Італію великі підкріплення. Проте обстановка в Іспанії примусила змінити це рішення. Там само. - С. 77. Так-як там успішно вели військові дії брати Публій і Гней Сципіони. У битві біля річки Ібер в 216 році вони завдали непоправної шкоди для пунічної армії, підготовленої для відправки до Італії. Ревяко К. Пунические войны. - Минск: Университетское, 1988. - С.174 - 175. Поразка Гасдрубала змусила карфагенський уряд змінити рішення про посилку підкріплень Ганнібалу і направити Магона в Іспанію. Після прибуття Магона в Іспанію співвідношення сил там змінилося не на користь римлян: проти двох римських армій стали діяти три карфагенські. Гасдрубалу і Магону вдалося роз'єднати римлян і завдати поразки спочатку Публію, а потім Гнею. Обидва брати при цьому загинули. Рештки римських військ відступили за Ібер (211 р. до н. е.). Ковальов С. І, Штаєрман О. М. Нариси з історії стародавнього Риму. - Київ: Радянська школа, 1957. - С. 77.

Римлянам вдалося нанести тяжку поразку в Греції Філіпу Македонському, якому у зв'язку з цим довелося відмовитися від походу в Італію на допомогу Ганнібалу. Він змушений був вступити з римлянами в переговори і в 205 р. до н. е.. заключити з ними мир. Останньою надією Ганнібала були карфагенські війська в Іспанії під командою його братів - Гасдрубала і Магона, які знищили армію ворога разом з воєначальниками. Ботвинник М. Н. Знаменитые римляне. Сравнитильние жизнеописание выдающихся деятелей древнего Рима, составленные по Плутарху. Москва: Учебно-педагогическое изд., 1964. - С. 62 - 63.

У Римі було вирішено послати туди додаткові війська і полководця з консульськими правами. На це місце був обраний Публій Сципіон - син одного із загиблих. Він відразу проявив яскраве обдарування полководця, ефектною операцією захопивши насамперед Новий Карфаген. Тут же проявилися його адміністративні та дипломатичні здібності. Він повернув громадянам цього міста самоврядування, показавши тим самим, що й пунійські колоністи можуть не боятися влади Риму. На його бік знову переходили іберійські племена, і йому вдалося зав'язати зв'язки з царьками нумідійців, африканських кочівників, що поставляли Карфагену чи не найкращу кінноту (один з них, Массінісса, став потім на довгі роки вірним союзником Риму). Така політика дозволила Сципіон вже в 206 р. до н. е. завершити військові дії в Іспанії взяттям Гадеса (суч. Кадікс), стародавньої фінікійської колонії. История Европі в 3-х т. Т.1. Древняя Европа. Москва: Наука, 1988. - С. 451.

Невдалий для карфагенян результат кампанії 206 року на Піренейському півострові показав, що успішно боротися з римлянами за панування в Іспанії вони вже були не в змозі. Може бути, саме цим пояснюється намір Массанісси як раз тепер зав'язати таємні переговори з Сіланом, щоб підготувати свій перехід на сторону римлян. Остаточна домовленість була досягнута при особистій зустрічі Массанісси і Сципіона.

Вчинок Массинісси був для Сципіона надзвичайно вигідний. Вважаючи війну в Іспанії в загальному вже закінченою, він мислив тепер перенести війну в Африку, що й повинно було завершити боротьбу з Ганнібалом. Шифман И. Ш. Карфаген. -- СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. - С. 431 - 432.

Тепер умови диктував Сципіон. Він вимагав, щоб карфагеняни вивели війська з Італії, відмовилися від Іспанії звільнили всі острови Середземного моря, видали флот, повернули полонених і перебіжчиків і сплатили велику контрибуцію. Останьою надією Карфагена залишався Ганнібал. Незабаром пропозицію про мир було відкинуто. Перелякана влада потребувала від Ганнібала повернутися. Він покидав Італію, непереможений і програвший все. Волков А. Карфаген. «Белая» империя «черной» Африки -- М.:Вече, 2004. - С. 175 - 176. Один з найбільш неймовірних фактів в біографії Ганнібала - те, що він прибув до Італії з армією, що складалася з іспанців і африканців, а покинув її в основному з бруттійцями, галлами і численними римськими дезертирами. Лэмб Г. Ганнибал: один против Рима. - Москва: Центрполиграф, 2006. - С. 222. Перед від'їздом карфагенський полководець наказав перебити всіх італіків, що служили в його військах, але не побажали покинути батьківщину. З Кротона Ганнібал вирушив до Африки, висадився в Лептіс, де провів зиму 203/02 р. до н. е. Машкин, Н.А. История древнего Рима. - М.: Высш. шк., 2006. - С. 186.

Поява Ганнібала в Африці воскресила надії військової партії, яка припинила переговори і сама порушила перемир'я. Обидві сторони готувалися вирішальної битви, яка відбулася поблизу міста Зами, на відстані 5 днів шляху на південь від Карфагена, восени 202 р. до н. е. Балух В.О. Історія античної цивілізації: У 3-х т. Т.2. Стародавній Рим. - Чернівці: Наші книги, 2008. - С. 179

Кампанія 202 року до н. е. почалася з того, що Ганнібал виступив з Лептісу у напрямку до Хадрумету, а Сципіон зайняв своїми загонами сухопутні підступи до Карфагену. Ця звістка змусило Ганнібала прискореним маршем вирушити до Зами (перебувала в п'ять днів шляху від Карфагена).

Ганнібал вирішив відновити переговори і звернувся до Сципіона з проханням про особисту зустріч. Ганнібал з'явився до Сципіон в якості посла. Зустріч відбулася недалеко від Нарагари, проте ні до чого не привела. Ганнібал запропонував віддати Риму все карфагенские володіння за межами Африки; Сципіон вимагав ще додаткових поступок (напр. безумовної капітуляції), і на цьому обмін думками був перерваний. На наступний день біля Зами відбулася генеральна битва. Сципіон побудував свою армію не суцільним фронтом, а загонами, між якими були залишені проходи, по яких у разі потреби могли пройти бойові слони. На лівому фланзі під командуванням Лелія він помістив італійських вершників, на правому - нумідійскую кінноту Массанісси. Ганнібал перед своїми військами поставив 80 слонів, за ними допоміжні загони лігурів, галлів, Балеари і маврів, у другому ряду - карфагенян, лівійців і невелику групу македонян, яких нарешті прислав на допомогу Філіп V, за ними - загони італіків, і, нарешті , на правому фланзі карфагенську, а на лівому - нумідійскую кінноту. Битва почалася з того, що римляни своїм криком, сигналами труб і ріжків перелякали слонів, і вони, вже вкотре, звернулися проти своїх, головним чином проти стоячих на лівому фланзі маврів і нумідійців. Туди ж направив свій удар і Массанісса.

Вже при першому зіткненні римляни потіснили ворога і почали безупинно просуватися вперед. Другий ряд карфагенян став відступати, кинувши свої допоміжні частини без підтримки, і дійшло до того, що між тими і іншими почалися сутички, в кінці кінців допоміжні частини Ганнібала були відкинуті на фланги. Після цього римський натиск дещо послабився, і тоді Сципіон, прибравши поранених, ввів у справу списоносців і тріарів, тобто основні резерви. Битва відновилося, а тимчасом Лелій і Массинісса напали на карфагенський піхоту з тилу, і карфагеняни побігли. Це був кінець. Кораблев И. Ганнибал. - Москва, Наука, 1976. - С. 300.

«Воюючі були майже рівносильні по чисельності і натхненню, так само по озброєння і хоробрості, тому результат битви довгий час залишався невідомим, бо ті, що билися вважали своїм боргом триматися на своїх місцях до останнього подиху.Нарешті повернулися з погоні за кіннотою Масинісса і Лелій і якимось дивом вчасно нагодилися до справи. Напад вироблено було ними з тилу, завдяки чому велика частина воїнів Ганнібала винищена була на місці, а з втекли і вціліли лише дуже небагато, тому що в справі брала участь кіннота, і місцевість була рівна.Втрати римлян убитими перевищувала тисячу п'ятсот чоловік, карфагенян було вбито більше десяти тисяч…» Полібій. Загальна історія. XV, 14.

Про продовження війни в даний момент навіть не було думки. Ганнібал розумів це краще, ніж хто-небудь інший. Умови, пред'явлені переможцем, були, зрозуміло, більш важкими, ніж умови першого договору. Ковалев С. И. История Рима. Новое издание, исправленное и дополненное/Под ред. проф. Э. Д. Фролова. -- СПб.: ООО «Издательство «Полигон». -- 2002.-- С. 306.

«Ще раз ми даруємо ми, карфагеняни, мир, якщо ви передасте римлянам довгі кораблі, крім десяти, i слонів, яких ви маєте, і все, що за останній час награбували, або ціну згубленого, [причому на випадок] неодностайності я буду [третейським] суддею, передасте також всіх полонених і перебіжчиків і всіх, кого Ганнібал привів з Італії.Все це (виконайте протягом тринадцяти днів з того [моменту, як] буде встановлено мир; протягом шістдесяти днів Магон повинен відійти з області лігурів, вивести гарнізони з міст, які знаходяться поза фінікійськими ровами, повернути всіх заложників, яких ви від них 'маєте, а до Риму - щорічно протягом п'ятдесяти років вносити по двісті євбейських талантів. І більше не набирати наємників ні в кельтів. ні в лігурів, не воювати ні з Масініссою, ні [з будь-яким] іншим другом римлям, і щоб ніхто з карфагенян не воював проти них, у всякому випадку від (імені).общини. Ви володітимете містом і всією тією областю, яку ви мали всередині фінікійських ровів, я переплив до Лівії. Ви будете друзями і союзниками римлян на землі і на морі [причому все це буде], якщо це затвердить сенат. [Коли ж ці умови] будуть прийняті, римлини відійдуть а Лівії [протягом] ста п'ятдесяти днів. Якщо ви аахо<сге перемир'я, доки яв відправите посольство до Риму, ви дясіу нам негайно заложниками сто п'ятдесят юнаків, яких я сам виберу, дасте також для утримання війська другу тисячу талантів і на прожиток. Коли буде виключено договір, ви отримаєте назад заложників». Апіан Римська історія, VII, 8, 54.

Отже, Рим завдав Карфагену нищівної поразки, усі плани Ганнібала розсипалися. Ганнібалу не вдалося досягнути своєї основної мети - розпаду федерації. Хоча на його бік перейшли деякі міста та області, основна ж кількість союзників залишилися вірними Риму. Римське командування не вступало у відкритий бій з Ганнібалом, а лише виснажувало його війська і підкорювали союзних зрадників. А у вирішальній битві під Замою Сципіон використав проти Ганнібала його ж основну зброю - нумідійську кінноту, завдавши поразки Карфагену. Між Римом і Карфагеном був підписаний мир, на важких для останнього умовах. Друга пунічна війна знов завершилася поразкою Карфагену.

Висновки

Отже, Рим вдруге переміг Карфаген, переміг його в основному з тієї ж причини, що і в перший раз: федерація італійських полісів, яка володіла величезними людськими резервами, була сильніше колоніальної держави. Але у Другій Пунічної війні були деякі додаткові умови, які були відсутні у Першій: Карфаген спирався на Іспанію і мав вождя, рівного якому не було в Римі. Крім цього, головний фронт війни перебував в Італії, і частина італіків підтримала карфагенян. Однак ці переваги були паралізовані іншими моментами. Віддаленість Італії від карфагенських баз створювала розтягнуті комунікації і вкрай ускладнювала доставку підкріплень. Але спочатку перевага саме на Карфагену на чолі з Ганнібалом. Саме завдяки його блискавичному плану основний театр військових дій був перенесений на територію Італії, тобто римської держави. Таким чином він зумів відкласти вторгнення римлян в Африку та Іспанію. Завдяки своєму блискавичному таланту - вдало оцінювати ситуацію, йому вдалося завдати багато нищівних поразок. Основним задумом Ганнібала було розкласти міцну італійську федерацію, спровокувати відхід від Риму його союзників. Але цього плану остаточно йому втілити в реальність не вдалося, аж занадто міцним виявився італійський союз. Хоч на сторону Ганнібала і перейли деякі із союзників, але користі від цього не було ніякої. Також основним мінусом Ганнібала було те, що він не вмів користуватися результатами своїх перемог. Так було і після Траземинського озера, так було і після легендарної перемоги під Каннами. Недарма стали крилатими слова начальника кінноти пунійців Магарбала: «Ганнібал, ти вмієш перемагати, але користуватися перемогою не вмієш». А Рим, вірною якому залишилася центральна Італія з невичерпними людськими запасами завдяки вдалій тактиці Фабія Максима, нав`язала Ганнібалу його війну. Римські війська вдарили по основній базі Карфагену - Іспанії. Також вони здійснювали жорстоке повернення під римські прапори союзників, які зрадили Рим і перейшли на бік Ганнібала. Таким чином Ганнібал залишився в Італії непереможним, але перемоги однак, йому нічого не принесли. Втративши з`язки з Іспанією, він залишився ізольованим у так і не підкореній Італії. А висадка римських військ в Африці стала провісником поразки Ганнібала. Ганнібал розумів це чудово, тому намагався укласти мир з Сципіоном. Але умови, висунуті ним були не сприйнятними. Відбулася битва, у якій Ганнібал зазнав першої поразки. Проти нього Сципіон використав головний прийом, який до цього використовував Ганнібал - чисельну перевагу у кінноті. Мир, укладений після війни завдав непоправних втрат Карфагену, а її наслідки стали далекосяжними. Друга Пунічна війна стала, прекрасною бойовою школою для Риму. Він вийшов з неї першокласною військовою державою, рівної якої вже не було в районі Середземного моря.

Список використаних джерел та літератури

1. Аппіан. Римська історія, VII, 3. // Гроссман Ю. Лісовий І. Історія стародавнього світу: практикум - Львів: Вища школа, 1985. - С.172 - 173.

2. Аппіан. Римська історія,VII, 9, 10, 11. // Гроссман Ю. Лісовий І. Історія стародавнього світу: практикум - Львів: Вища школа, 1985. - С. 174.

3. Аппіан. Римська історія,VII, 54. // Гроссман Ю. Лісовий І. Історія стародавнього світу: практикум - Львів: Вища школа, 1985. - С. 178 - 179.

4. Плутарх. Порівняльні життєписи. Фабій, 15. // Пер. з давньогрецької Кобова Л. та Цимбалюка Ю. - К.: Дніпро, 1991. - С. 248.

5. Полібій Загальна історія, ІІІ, 34, 35. // Полібій Загальна історія. В 2 Т. Т. 1. Кн. І - Х / Полібій; Пер. з давньогр. Міщенко Ф. - М.: АСТ, 2004. - С. 193 - 195.

6. Полібій. Загальна історія. XV, 14. // Полібій Загальна історія. В 2 т. Т. 2. Кн. ХІ - ХХХІХ/ Полібій; Пер. з давньогр. Міщенко Ф. - М.: АСТ, 2004. - С. 101.

7. Тіт Лівій. Історія Риму від заснування міста // Тіт Лівий. Війна з Ганнібалом. - М.: Ніппур, 1993. - С. 8.

8. Тіт Лівій Історія Риму від заснування міста. ХХІ, 45 // Тіт Лівій. Війна з Ганнібалом. - М.: Ніппур, 1993. - С. 17.

9. Тіт Лівій Історія Риму від заснування міста. ХХІІ, 48, 49 // Тіт Лівій. Війна з Ганнібалом. - М.: Ніппур, 1993. - С. 34 - 35.

10. Балух В.О. Історія античної цивілізації: У 3-х т. Т.2. Стародавній Рим. - Чернівці: Наші книги, 2008. - 848 с.

11. Ботвинник М. Н. Знаменитые римляне. Сравнитильние жизнеописание выдающихся деятелей древнего Рима, составленные по Плутарху. Москва: Учебно-педагогическое изд., 1964. - 248 с.

12. Волков А. Карфаген. «Белая» империя «черной» Африки -- М.:Вече, 2004. - 320 с.

13. Ковалев С. И. История Рима. Новое издание, исправленное и дополненное / Под ред. проф. Э. Д. Фролова. -- СПб.: Полигон. -- 2002.-- 864 с.

14. Ковальов С. І., Штаєрман О. М. Нариси з історії стародавнього Риму. - Київ: Радянська школа, 1957. - 309 с.

15. Кораблев І.Ш. Ганнібал. - Москва: "Наука", 1976. - 400 с.

16. Машкин, Н.А. История древнего Рима. - М.: Высш. шк., 2006. - 751 с.

17. Левицкий Г. Рим и Карфаген. Мир тесен для двоих. - Москва: ЭНАС. - 2009. - с. 240.

18. Лэмб Г. Ганнибал: один против Рима. - Москва: Центрполиграф, 2006

19. Моммзен Т. Історія Риму. Т. 1. Кн. 3. Від об'єднання Італії до підкорення Карфагена і грецьких держав. - СПб.; Наука, 1997. - 731 с.

20. Егер Оскар. Всемирная история: В 4 томах Т.1: Древний мир. СПб.:Специальная литература, 1997.- 821 с.

21. Рев`яко К. А. Пунічні війни. - Мінськ: Університетське, 1988. - 272 с.

22. Шифман И. Карфаген. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. - 518 с.

Додатки

1. Західне середземноиор`я у період Другої пунічної війни

2. Битва під Каннами 216 року до н. е.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сучасне бачення та теорії причин розв’язання Другої Світової війни, її міфологічне підґрунтя. Плани Гітлера та етапи їх втілення, основні причини кінцевої поразки в боротьбі з Радянським Союзом. Процвітання нацизму та сили, що його підтримували.

    реферат [17,8 K], добавлен 24.01.2010

  • Початок Другої світової війни, шлях українського народу від початку війни до визволення від фашистських загарбників, причини, характер та періодизація війни. Окупація українських земель, партизанська боротьба, діяльність ОУН і УПА, визволення України.

    контрольная работа [39,1 K], добавлен 01.08.2010

  • Радянсько-польська війна: причини, стратегічні плани, хід війни. Російсько-українські відносини в ході війни 1920 р. Військово-політичні та економічні наслідки війни. Територіальні наслідки війни. Характеристика планів військово-політичних сил.

    курсовая работа [67,7 K], добавлен 20.11.2008

  • Політичний устрій Римської держави. Політична історія Риму V—IV ст. Римський легіон. Зовнішні відносини римлян. Перша битва між римлянами і Пірром. Виникнення Карфагену. Пунічні війни. Армія Ганнібала. Розвиток Римської держави у ІІ ст. до н. е.

    реферат [16,3 K], добавлен 22.07.2008

  • Причини підводної війни у Атлантиці. Основні етапи морських битв, їх вплив на подальший хід Другої світової війни. Напад японської авіації на американську військово-морську базу Перл-Харбор у Тихому океані. Бойові дії Японії в Південно-Східній Азії.

    реферат [22,9 K], добавлен 31.03.2014

  • Історія створення та правове обґрунтування використання прапору Франції як національного символу даної держави. Тимчасовий режим після Другої світової війни, його видатні представники та досягнення. Матеріальні втрати та соціально-економічні наслідки.

    презентация [184,8 K], добавлен 18.04.2016

  • Початок війни, причини невдач, окупація України. Політика окупаційної влади. Партизанський рух і підпільна боротьба на території України. ОУН та УПА. Визволення та відбудова України. Етапи Другої світової війни.

    курсовая работа [41,8 K], добавлен 15.07.2007

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.