Дохристиянські вірування та релігійні уявлення слов'янського населення Київської Русі

Світоглядні уявлення слов'ян формувалися у межах міфологічного мислення. Дохристиянська обрядовість була націлена на забезпечення врожаю через вплив на сили неба, землі, води. Язичницька реформа 980 р. призвела до зміни вірувань і прийняття християнства.

Рубрика История и исторические личности
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 17.06.2010
Размер файла 107,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Потрібне було упорядкування первісної язичницької релігії з її розмаїттям локальних племенних культів та приведення її у відповідність до нового рівня державного ладу. З цим і пов'язана язичницька реформа Володимира, що відбулася близько 980р., відразу після того, як юний Володимир Святославович, керований своїм дядьком по матері Добринею (билинним Добринєй Нікітічем), оволодів київським престолом. Можливо, ідея реформи була розроблена ще раніше. Літопис Нестора під 980р. сповіщає:

"Нача къняжити Володимер в Киеве един. И постави кумиры на хълме въне двора теремьнаго: Перуна древяна, а главу его сьребряну, а ус злат, и Хърса, и Дажьбога, и Стрибога, и Семарьгла, и Макошь. И жряху им, наричуще я богы и привожаху сыны своя и дъщери и жряху бесом и осквьрняху землю требами своими".

Описана літописцем постанова ідолів в Києві не була звичайною справою або тільки поновленням старих святилищ. Офіційних культів, судячи з договорів з греками, було на той час два: культ Перуна і культ Волоса. Тепер Перун ставав на чолі всього пантеону із шести богів, а Волос, поклоніння якому було повсюдним, до пантеону не увійшов. Нові ідоли були поставлені не у віддаленні, "на холмі", як стояв Перун під час Ігоря, а безпосередньо разом з князівським дворцевим комплексом, але не в середині його, що сприяло б богослужінню у вузькому придворному колі, а "вне двора теремнаго", у самому центрі київської фортеці. Таке розташування мало на меті,по-перше, підкреселння значеннянового пантеону, а по-друге, позиціонування його як загальнонародного.

Язичницька реформа мала на меті 3 цілі.

1. Вона підкреслювала суверенність Київської Русі як держави по відношенню до християнської Візантії вплив якої та вплив християнство на києво руське суспільство був на той час вже достатньо сильним.

2. Вона зміцнювала владу великого князя, головного воєначальника держави, оскільки на чолі пантеону стояв бог грози та воїнських успіхів. До того ж, запровадженням цієї реформи Володимир віддаляв на задній план найманих дружинників-варягів, частина з яких була вже християнізована. Новий пантеон був протиставлений не лише візантійському християнству, а й скандинавському язичництву, від він нічого не запозичив.

3. Реформа значно розширила релігійно-ідеологічний вплив держави на населення.

Пантеон був не просто набором якихось слов'янських богів на чолі з Перуном. В ньому відчувалась обміркована теологічна система руського жрецьтва. Це був не випадковий добір імен, а навмисна і обгрунтована система, яка в чомусь співставлялась з християнством, могла конкурувати з ним на києворуських землях, але при цьому різко від нього відрізнялась. Ця схожість та відмінність гарно відображена у наступній таблиці:

Християнство

Володимирів пантеон 980р.

1.Бог-отець

1.Бог-отець - Стрибог. По своєму положенню на небі міг бути названий і Сварогом ("Небесним")

2.Бог-син

2.Бог-син Дажбог - Сонце, син Сварога. Як "прибог" при Дажбозі вказаний Хорс, як божество світила.

3.Матір Божія

3.Макошь, жіноче божество, "мати долі", "мати врожаю".

Не дуже вписується в ці паралелі Семаргл, крилатий звір, посередник між небом і землею. Але якоюсь мірою він може бути співставлений з янголами та архангелами.

Створивши такий пантеон, руські волхви могли вже сперечатися з християнами, місіонерське богослів'я яких в той час - в другій половині Xст., - було ще достатньо примітивним. Можливо, що і невключення в пантеон Волоса - бога, на честь якого влаштовували ритуальні карнавали, буйні русалії та використовували звірині маски - теж мало на меті надати пантеону більш пристойного, кращого порівняно з християнством вигляду, усунувши із нього все, що дуже контрастувало з православним церковним богослів'ям та зовнішньою благопристойністю грецької віри. Єдине, у чому проявилося різке цілком свідоме протиставлення християнству - це главенство Перуна.

Створювалася ця система, мабуть, не юним Володимиром, який тільки почав свій князівський шлях. Можливо, що до цього був причетний Добриня, відомий по билинах як гусляр, але більшість вчених-істориків вважають, що створення цього пантеону було справою цілого стану жерців давньої Русі. Верства жерців була дійсно могутньою та розгалуженою. Цікаво, що повага до колдовської сили волхвів збереглася навіть у церковних письменників більш пізнього часу. Так, посилаючись на легенду про загибель Олега, яка була передбачена волхвами, літописець-церковник пише:

"Се же не дивьно, яко от вълхвования събываеться чародейство".

Аналіз імен богів, які увійшли до пантеону 980р., вказує на їх глибоку стародавність: у більшості випадків походження імен сходить ще до індоєвропейської доби. Наприклад, ім`я Перуна сходить до землеробського енеоліту, мабуть, до неоліту слід віднести ім`я Макоші. Слов'янський Стрибог розшифровується за допомогою індійсього "Swarga" - "небо". Походження імені Дажбога (раніше, ніж Дажбог - deus dator)дослідники пояснюють зіставленням із санскритським "dagh" - "день", персидським "dagh" - "палити" (готське dags - день), литовське "daga" - "жара і врожай".

Тільки два "прибога" - Хорс при Дажбозі та Семаргл при Макоші - мають, можливо, не дуже давнє походження та відносяться до скіфської епохи, відбиваючи, проте, не власне скіфську (кочевницьку) мову, а термінологію "скіфів"-землеробів, геродотівських сколотів, які знаходилися під впливом Ірану. Так само билинний напівепітет-напівтитул "Солнышко Владимир князь" (рос.) треба, вочевидь, вважати свідомим відродженням сколотської архаїки, міфологічним освітлюванням великого князя Русі стародавнім ім'ям, використаним мудрими волхвами із різноманітного фонду сказань про перші битви з кочевиками-кимерійцями, про побудову перших укріплень, про війни зі Змієм Гориничем та войовничими "змеїхами" дівочого царства сарматів.

Пантеон Володимира 980р. був дуже цікавим релігійно-ідеологічним явищем, яке свідчить про глибокі ідеологічні розробки верховних жерців Русі.

Звернімося ще раз до складу пантеону. Отож, до нього увійшли: Перун, Хорс, Дажьбог, Стрибог, Семаргл, Макошь. Аналіз складу пантеону дозволяє зробити декілька цікавих висновків.

По-перше, в пантеоні немає навіть найменших слідів впливу варягів. Більш того, перше повідомлення про жертви Перуну свідчить, що саме варяг був обраний на жертву слов'янському богу в 983р. - це було пряме продовження антиварязької політики Володимира. Немає, всупереч думки окремих дослідників, ані фінських, ані тюркських найменувань. Зв'язок прослідковується лише з близькими північно-західними сусідами - балтськими племенами: Перун - Перкунас, та не включений в пантеон Волос - Велес.

По-друге, пантеон 980р. утверджував князівську владу, ставлячи на головне місце Перуна. Великокнязівський характер культа Перуна підкреслювався тим, що навіть у Візантійському Царьграді теж був ідол руського Перуна, біля якого скріплювалися присягою договори з імперією.

По-третє, пантеон відображав важливі елементи давньої картини світу та сил, які керували його окремими частинами: небо - Стрибог; "білий світ" та сонце - Дажбог; посередник між небом та землею - Семаргл; плодюча земля - Макошь.

По-четверте, до тактичності волхвів, які створювали пантеон, слід віднести те, що до нього не були включені Род та Волос. Обидва ці божества, широко шановані та обожнювані на Русі, були недостатньо благопристойними для державного пантеону, який створювався в умовах суперництва із зовнішньо-благообразним християнством та мав конкурувати з ним за прихильність населення.

По-п'яте, пантеон 980р. мав як засіб протистояння християнству три божественних образи, котрі могли бути прямо протиставлені християнським: бог-отець - Стрибог; бог-син Дажбог та жіноче божество, аналогічне християнській богородиці (особливо в побутовому культі) - Макошь.

Реформа Володимира, вочевидь, завершилася поразкою. Усього через декілька років він був змушений зробити новий крутий поворот, прийнявши як державну релігію християнство. Реформа ж 980р. не тільки не сприяла консолідації, але й поглибила суспільні протиріччя: неможливо було досягти мети консолідації суспільства, не надавши божествам нових функцій та не визначивши місце для кожного з них в божественній ієрархії, В результаті криза язичництва загострилася через політичні проблеми взаємовідносин різних племен. В цих умовах язичництво вже було приречене на поразку, а християнству було порівняно легко отримати перемогу над ним.

РОЗДІЛ 4. ПЕРЕЖИТКИ ДОХРИСТИЯНСЬКИХ ВІРУВАНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ КУЛЬТУРІ

Прийняття християнства як державної релігії не означало повної та швидкої зміни способу мислення та стилю життя населення Київської Русі.

Були запроваджені єпархії, побудовані церкви, суспільні богослужіння у язичницьких святилищах змінились на богослужіння у християнських храмах, але серйозного перелому у поглядах, повної відмови від вірувань пращурів не сталося. І не могло статися, тому що різке протиставлення християнства язичництву як двох діаметрально протилежних одна одній систем, як протиставлення "світла" "темряві", було не відображенням реальної суті справ, а літературно-полемічним винаходом християнського духовенства, певним місіонерським прийомом. Поганству докоряли багатобожжям, а християнству ставили в заслугу монотеїзм. Але це не зовсім чесно по відношенню до язичництва: монотеїзм у ньому почав виникати за декілька тисячоліть до перших християнських творів. У слов'ян творцем світу і усієї живої природи був Род-Святовид. Середньовічні православні богослови у суперечках з язичниками повинні були використовувати дуже примітивні способи, аби довести пріоритет християнського бога-творця у зародженні життя: "То ти не Род, седя на воздусе… Вдуновение… един вдымаеть вседръжитель, ине един безсмертен и непогибающих творец…", "Всем бо есть творец - бог, а не Род!"

Сама можливість такої елементарної заміни доводить, що християнський відносний монотеїзм нашарувався на Русі на давній землеробський монотеїзм слов'ян.

Отже, на межі XII-XIIIст. утворився своєрідний синтез двох абсолютно різних вір: поганства і християнства, так зване двовір'я. Зламана на офіційному, державному рівні давня віра ще дуже довгий час (аж до початку XXст.) зберігалась у вигляді різноманітних пережитків. Вони знайшли яскраве вираження у сільському побуті і частково - в побуті міщанському, міському, бо саме серед цих верств населення найдовше зберігалися давні традиції й обряди. Пережитки поганства, нехай у віддаленому, позбавленому чіткого змістовного навантаження значення вигляді, знайшли відображення в літературі та фольклорі, ужитковому мистецтві та матеріалах етнографії, в народних віруваннях і побуті, проникаючи в усі сфери людської діяльності.

Значний інтерес в цьому контексті становить народна вишивка, в якій протягом багатьох століть повторювались основні композиційні теми і символи. В давнину ці узори мали певний священний зміст, значення, яке було зрозуміло не лише майстрині, що виконувала цю роботу, але й решті також. З часом значення таких знаків губилося, але за традицією узор повторювали дочки, онучки, правнучки, і на перший план виступало вже не магічне заклинальне значення композицій, а лише естетичний вигляд виробу та його функціональність.

Як зазначає Г.С.Маслова, орнаменту властива постійна мінливість, його мотиви протягом багатьох віків зазнавали чисельних переробок. Проте, архаїчні сюжети вишиванок, що дійшли до нас в чисельних варіантах, дозволяють прослідкувати стійкість у збереженні певних рис, побачити в них повторювані "загальні місця", спільні для багатьох вишивок.

Всі дослідники дотримуються думки про те, що найстарішими орнаментами можна вважати геометричні. Найпростіші узори у вигляді хреста, квадрата, ромба, кола були умовними знаками, символами, вважались священними зображеннями.

Найдавнішим мотивом у народному мистецтві і у вишивці зокрема є мотив ромба. Б.О.Рибаков вважає, що ці мотиви слід шукати ще у палеоліті (під час розкопок Мезенської стоянки на Чернігівщині знайшли браслет з меандровим орнаментом. Вчені виявили, що меандровий орнамент був притаманний кісткам мамонта і був добре помітний на косих зрізах. Потім таким візерунком прикрашалися фігурки "палеолітичних венер", що були символом плодючості, продовження життя).

Іншим напрямком було поєднання давнього ромба із зображенням насіння. Чотири ромби разом означали засіяне поле.

Третім напрямком еволюції ромба є перетворення його на символ родючості взагалі: до ромбічної основи додавалися завитки чи паростки по зовнішніх кутках.

В українському народному декоративному мистецтві, в тому числі і в мистецтві Чернігівщини, відомо багато видів простого ромба. Вони дійшли до нас на таких в основному у вишивці на сорочках.

Крім одягу, ромбічні мотиви широко розповсюджені в рушникових вишивках, які, доречи, концентрують у собі найбільш символічний зміст у всьому декоративному мистецтві.

Прикладом тут може бути рушничок з Чернігівщини, що відноситься до 1762 року. Кінці цього рушника густо вкрито вертикально розміщеними лініями, які складаються у ромби, заповнені маленькими ромбиками, в центрі ромба - маленьке коло.

В геометричних орнаментах, що дійшли до нашого часу, можна побачити й інші язичницькі символи. Це - розетка, коло, хрестовидні фігури - давні символи вогню, сонячного божества. Якщо і далі розвивати тему символіки сонячних знаків у вишивці, то слід згадати про такий вид українських рушників, як божники (набожники). Значного поширення вони набули у Сосницькому, Коропському, Новгород-Сіверському, Борзнянському районах. Ритуальні функції таких рушників відомі здавна. В.В.Зайченко вказує на те, що в дохристиянський період рушниками прикрашали священні дерева, приносили в жертву священним джерелам. Деякі дослідники припускають, що рушник слугував чимось на зразок ікони. Прикрашений геометричним орнаментом - символами вищих сил природи - він займав почесне місце у оселі, у так званому "красному куті". Із запровадженням християнства з'явилися мальовані ікони, але рушник залишився на своєму місці, набувши функцію елементу оздоблення хати.

Розглядаючи орнаменти рушників, не можна обминути увагою такий сюжетний момент, як "дерево життя". Особливого поширення набула ця композиція у XVIII-XIXст., коли активно розвивалися рослинні орнаменти.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення зафіксувати процес життя, красу навколишнього світу, природи. Дослідники вбачають у ньому відгомін первісного культу "світового дерева". Адже дерево символізувало єдність світобудови, вічність життя, безкінечність Всесвіту. В дереві давня людина вбачала сакральну силу, вважала його священним оберегом. В образі дерева підкреслювали коріння, стовбур та крону. Часто на вишивках навколо дерева в'ється гірлянда з ромбів, хрестів, тобто воно відзначено давніми знаками сонця, родючості.

Неабиякий інтерес у вивченні пережитків язичництва викликає один з найдавніших видів народного декоративного мистецтва українського народу - писанка. Писанки - це розфарбовані до Великодня ритуальні яйця. У християнській традиції вони символізують Воскресіння Господнє, але писанки зустрічалися в археологічному матеріалі й більш давніх, дохристиянських часів. Сакральна роль яйця фіксується ще з часів ранньої бронзи. Залишки яєчної шкарлупи зустрічаються у похованнях, в основному, дитячих та жіночих.

В добу пізньої бронзи культові яйця вже виготовляються з каменю або глини і зустрічаються у залишках майже кожного житла. У залізному віці ідея Світового яйця набуває нового, більш реального змісту: саме в цю добу з'являється ідея виникнення Всесвіту з хаосу, який мав форму яйця.

З приходом християнства писанки стали використовуватись як релігійний атрибут Великодня і символізувати воскресіння Ісуса Христа. Є.Литвиновець стверджує, що яйце - зародок життя - зберігає в собі силу майбутнього, як сонце, дає силу всьому живому. Тому писанки і були пов'язані з весняною обрядовістю, а вже пізніше християнство залучило цей культовий атрибут до своїх обрядів.

Слід зазначити, що кожен регіон має свої традиції писанкарства, хоча загальні риси є спільними для усіх місцевостей. Так, на Чернігівщині переважало використання геометричних мотивів у поєднанні з рослинними.

На відміну від рушників, мотиви яких все більше наслідують сучасні декоративні сюжети, писанки майже повністю зберегли символіку магічних знаків архаїчної давнини.

Як відомо, давньоруське село у XI-XIIст. було ще язичницьким. У матеріалах сільських курганів того часу обмаль речей, пов'язаних із християнством. Проте, багато прикрас, що мають язичницьку символіку. Окремий інтерес викликають підвіски-обереги. Вони пов'язані із заклинальною магією. В окремих похованнях зустрічаються цілі набори оберегів, підвішених на ланцюжках до спільної основи. Так, у складі одного з них - дві ложки, птах, щелепа хижака та ключ. Ложка - символ ситості, добробуту та довольства, ключ - символ багатства та охорони. Підвіски у вигляді стилізованих тварин та птахів були пов'язані з їх животворними властивостями. Іноді у складі наборів підвісок-оберігів були ще й бубонці, котрі при найменшому русі дзвеніли, відганяючи злі сили.

Найчастіше підвіски-оберіги зустрічаються не в наборах, а індивідуально. Крім ложок, ключів, щелеп, тварин, часто зустрічаються підвіски у вигляді гребінців, сокир та стилізованих зображень зубів, пазурів хижаків. Залишки культових сокір були знайдені на Чернігівщині (селище Сибереж-3, Седнів, Ліскове, Чернігів та ін.). Іноді як підвіски використовували і справжні зуби. Зуби і пазурі хижаків слугували для захисту від зла. Обереги-гребінці були використовувались для захисту від хвороб.

Окрему велику групу оберегів складають зооморфні підвіски. Крім птахів, дуже часто зустрічаються обереги, що звуться "кониками". Кінь був символом добра та щастя і пов'язувався з культом сонця, може тому майже на усіх цих підвісках є сонячні ознаки - орнамент, що має в основі кола. Інші зооморфні підвіски у вигляді риби, зайця, собаки були мало поширеними. Від фіно-угрів до слов'ян перейшли порожні підвіски-качку з рельєфним візерунком, до яких підвішували гусині лапки.

Безперечно, справжнім духовним багатством Давньої Русі була усна народна творчість в усій різноманітності ії прояву: пісні на побутові, обрядові та історичні теми, прислів'я, билини, сказання. Багато із усної народної творчості не збереглося не тільки тому, що записувати її стали достатньо пізно: (перша збірка билин була видана лише у XVIIIст., коли багато вже було втрачено) - рокову роль зіграло неприязне відношення до давньоруського фольклору й літератури з боку православної церкви, яка намагалася викорінити залишки язичництва усіма доступними їй засобами.

У X-XIст. розвинуте родове придання було настільки сильним, що змогло зберегтися у сучасному билинному епосі та літературі ("Слово о полку Ігореві").

Отож, можна зазначити, що пережитки дохристиянських вірувань збереглися на києворуських землях та протягом довгого часу впливали (а почасти впливають і зараз) на розвиток народної культури та мистецтва. Майже усі витвори народного мистецтва - від орнаменту до гончарних виробів чи елементів архітектури - містили певні символи, що були значимими в системі язичницьких вірувань.

Слід підкреслити також, що завдяки язичництву мистецтво середньовічної Русі набуває у значною мірі саме світського, а не православно-християнського характеру, проникається життєлюбством.

З прийняттям християнства на Русі з'являється церковна символіка. Нові фетиші могли здаватися більш змістовними за своєю суттю та за зовнішнім виглядом (були більш яскравими, краще виготовленими, і т.д.). Поступово вони частково замінюють старі (цьому сприяла і прохристиянська політика держави), але аж ніяк не витісняють їх повністю, і разом з ними вже формують нове обличчя народної культури..

ВИСНОВКИ

На підставі розглянутих матеріалів можемо зазначити, що дохристиянські релігійні та світоглядні уявлення являли собою невід'ємну складову частину індоєвропейської дохристиянської культури. Еволюція світорозуміння, світосприйняття та релігійних уявлень східних слов'ян проходила як складний та багатогранний процес, що залежав від багатьох факторів. Розвиток релігійних уявлень ускладнювався з пізнанням людиною світу та навколишнього середовища, розвитком господарської діяльності та ускладненням соціальної структури суспільства. Світоглядні та релігійні уявлення східних слов'ян зазнавали також впливу інших народів.

На початку XIIст. сучасник Володимира Мономаха представив цікаву періодизацію язичницьких уявлень східних слов'ян, поділивши її на чотири стадії:

1.Культ "упирів" (вампирів) та "берегинь".

2.Культ землеробських божеств "Рода" та "рожаниць".

3.Культ Перуна.

4.Після прийняття християнства у 988р. дохристиянські вірування продовжували існувати, посунувшись на окраїни держави та почасти сховавшись за зовнішньо християнською символікою. Вони стали визначною основою для формування специфіки української народної культури.

Світоглядні уявлення слов`ян формувалися у межах міфологічного мислення і розвивалися за його законами. Довколишній світ мислився ними як живий, одухотворений, такий, з яким можлива постійна активна взаємодія, і при цьому - потенційно небезпечний. Тому дуже розвиненою була система оберегів, замовлянь, обрядовість, спрямована на захист від потенційно ворожих сил.

Дохристиянська обрядовість була націлена не лише на охорону людського життя від поширеного у світі зла, в основному вона спрямовувалась на забезпечення врожаю через вплив на сили неба, землі, води, які сприймалися, як божественні. До нас дійшла велика кількість давніх святилищ, де відбувалися ці урочисті обряди, далекими відголосками яких є хороводи та дитячі ігри XIX-XXст.

У 980р. була проведена язичницька реформа. Пантеон Володимира був у вищій мірі цікавим релігійно-ідеологічним явищем, що свідчить про серйозні розробки верховних жерців Русі. Але реформа завершилась поразкою, у 988р. Русь прийняла християнство. Процес зміни світогляду був досить складним: не відбулося миттєвої зміни однієї релігії іншою, два століття Русь була по суті двовірною (XI-XIIIст.); відбувалося нашарування нового на збережене старе. Зміна віри розцінювалася внутрішньо не як зміна переконань, а як зміна форми обрядовості і заміна імен божеств. Християнство в 980-х роках застало на Русі не просте сільське знахарство, а розвинену систему поганських вірувань зі своєю міфологією, пантеоном головних богів, жерцями.

Давня віра продовжувала своє існування, як у різноманітних повір'ях, обрядах, звичаях, так і в декоративно-ужитковій символиці аж до наших днів. Але ж потроху християнство витісняло язичництво зі світогляду: найбільш поширені, найбільш викоринені в народному світогляді прадавні свята і ритуали були наближені до християнства, зробившись складовою частиною останніх.

Релігійні вірування дохристиянської Русі повністю відповідали епосі, що їх породила. І поки родоплеменні відношення слов'ян не вичерпані себе в достатній мірі та не поступилися своїми позиціями феодальним відносинам, вони лишалися єдиною можливою формою релігійності на Русі.

Без належного знання дохристиянських вірувань, безумовно, неможливо зрозуміти історію української культури та ментальність українського народу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Адруг А.К. Писанки Чернігівщини. // Народна творчість та етнографія.- 1990.- №4 -С.15-25.

2. Амброз А.К. О символике русской крестьянской вышивки архаического типа // СА.- 1966.- №1 - С.94-99.

3. Аничков Е.В. Боги Владимира по свидетельству летописи. // "Крещение Руси" в трудах русских и советских историков.- М., 1988. - С. 138-152.

4. Артеменко И.И., Моця А.П. Боги созданы людьми. - К.,1989. - 178 с.

5. Афанасьев А.Н. Древо жизни. - М, 1982. - 464 с.

6. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу.- М., 1968.- Т.1-3. - 528 с.

7. Байбурин А. К. "Строительная жертва" и связанные с нею ритуальные символы у восточных славян // Проблемы славянской этнографии. - Л., 1979. - С. 155 - 162..

8. Балушок В. Майстер ремісник та його вироби в народних уявленнях і ритуалі // Родовід. - 1993. - №5. - С. 13 - 20.

9. Балушок В. Роль жінки в юнацьких ініціаціях давніх слов'ян // Родовід. - 1994. - №9. - С. 18 - 24.

10. Баянов Д. Леший по-прозвищу "обезьяна". - М., 1991. - 128 с.

11. Бердяев Н.А. Алексей Степанович Хомяков.- М., 1912. - 135 с.

12. Бессонов П. Белорусские песни с подробными объяснениями их творчества и языка с очеркими - М., 1871. - 205 с.

13. Бичко Б. та ін. Світогляд стародавньої Русі від язичниства до християнства // Людина і Світ.- 1982.- №1. - С.36-41.

14. Боровський Я.Є. Світогляд давніх киян.- К., 1992. - 212 с.

15. Велецкая Н.И. Языческая символика славянских архаичных ритуалов.- М., 1978. - 315 с.

16. Веремейчик Е.М. Находки культовых предметов на древнерусских селищах Черниговской земли. // 1000 років Чернігівській Єпархії.- Чернігів, 1992. - С. 50-52.

17. Вовк Хведір. Студії з української етнографії та антропології. - К., 1995. - 336 с.

18. Гальковский Н.М. Борьба христианства с остатками язычества в Древней Руси.- Харьков, 1916.- Т.1. - 198 с.

19. Гнатюк В.М. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: вірування, повір'я, демонологія. - К., 1991. - С. 383-407.

20. Гоголь Н.В. Собрание сочинений: В 6т.- М., 1952.- Т.2. - 200 с.

21. Греков Б.Д. Киевская Русь. // Избранные труды.- М., 1959.- Т.2. - 354 с.

22. Даль В.И. О повериях, суевериях и предрассудках русского народа. - СПб., 1996. - 410 с.

23. Даль В.И. Пословицы русского народа. Суеверия - приметы // Русские пословицы и поговорки. - М., 1988. - С. 125-154.

24. Даркевич В.П. Топор как символ Перуна в древнерусском язычеств. // СА.- 1961.- №4. - С. 37-54.

25. Динцес Л.А. Древние черты в русском народном орнаменте. // История культуры Древней Руси.- М.; Л., 1954.- Т.2. - С. 148-167.

26. Забашта Р. Язичницька монументальна скульптура Білорусії.// Беларусь у сістэме трансеурапейскіх сувязяу у I тис. н.э.- Мінск, 1996. - С. 122 - 138.

27. Зайченко В.В. Орнаменти чернігівських вишиваних рушників. // Народна творчість та етнографія.- 1992.- №3. - С. 24 - 42.

28. Зайченко В.В. Чернігівські рушники. Методична довідка.- Чернігів, 1992. - 85 с.

29. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография. - М., 1991. - 511 с.

30. Зубарь В.М. Павленко Ю.В. Херсонес Таврический и распространение христианства на Руси - К., 1988. - 197 с.

31. Ивакин Г.Ю. Священный дуб Перуна. // Древности Среднего Поднепровья.- К., 1981. - С. 117 - 128.

32. Іларіон (І.Огієнко). Дохристиянські вірування українського народу: історико-релігійна монографія.- К., 1994. - 424 с.

33. Иванов В.В., Топоров В.Н. Славянская мифология. // Мифы народов мира.- М., 1982.- Т.2. - 415 с.

34. История культуры Древней Руси.- М., 1951.- Т.1. - 330 с.

35. Історія релігії в Україні.- Т.1.- Дохристиянські вірування.- К., 1996. - 215 с.

36. Колесов В.В. Мир человека в слове Древней Руси. - Л., 1986. - 312 с.

37. Козак Д.Н. Сакральные памятники Юго-Восточной Европы. Iтыс. н.э.// Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период.- К., 1990. - С. 315-336.

38. Каргер М.К. Древний Киев.- М; Л., 1961.- Т.1. - 415 с.

39. Козак Д.Н., Боровский Я.Е. Святилища восточных славян. // Обряды и верования древнего населения Украины- К., 1990. - С. 228 - 313.

40. Колчин Б.А. Новгродские древности. Резное дерево.- М., 1971. - 417 с.

41. Кононенко А.А. Персонажи славянской мифологии.- К., 1993. - 218 с.

42. Корпусова В. До проблеми генези писанок. // Міжнародний з'їзд писанкарів: матеріали науково-практичної конференції.- К., 1993. - С. 25-33.

43. Котляр М.Ф. Кому поклонялися наші пращури?: Дохристиянські вірування// Людина і світ. - 1989. - №8. - С. 38-43.

44. Котляр М.Ф, Русь язичницька: Біля витоків східнослов'янської цивілізації.- К.,1995. - 288 с.

45. Коча Б.С. Язычество в Древней Руси. // Советская историография Киевской Руси.- Л., 1978. - 338-365.

46. Крянев Ю.В., Павлова Т.П. Двоеверие на Руси. // Как была крещена Русь.- М., 1990. - С. 57-64.

47. Кузьмин А.Г. Начальные этапы древнерусского летописания.- М., 1977. - 460 с.

48. Кузьмин А.Г. Падение Перуна: становление христианства на Руси.- М., 1988. - 390 с.

49. Лавров Н.Ф. Религия и церковь. // История культуры Древней Руси. М.; Л., 1951.- Т.2.- с. 215 - 268.

50. Ларіонова Л.П. Рушник як елемент духовної культури українців: методична довідка.- Чернігів, 1995. - 85 с.

51. Литвинець Є. Диво-писанки. // Українська культура.- 1992.- №8-9. - С. 23-36.

52. Лихачов Д.С. Исторический и политический кругозор автора "Слова о полку Игореве". // Слово о полку Игореве: сб. исследований и статей.- М.; Л., 1950. - С. 128-145.

53. Лихачов Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение.- М.; Л., 1947. - 344 с.

54. Лосев А.Ф. Античная мифология в ее доисторическом развитии.- М., 1957. - 288 с.

55. Максимов С.В. Литературные путешествия.- М., 1986. - 315 с.

56. Максимов С.В. Нечистая, неведомая и крестная сила. - СПб., 1994. - 448 с.

57. Мавродин В.В. Образование Древнерусского государства.- Л., 1945. - 368 с.

58. Марр Н.Я. Языческие зори на украинском хуторе. // Избранные труды.- Л., 1937.- Т.5. - 254 с.

59. Маслова Г.С. Орнамент русской народной вышивки.- М., 1978. - 418 с.

60. Мащенко С.Т. Основні проблеми в історії української філософії - Чернігів, 2002. - 122 с.

61. Мифологические рассказы русского населения восточной Сибири. - Новосибирск, 1987. - 215 с.

62. Неклюдов С.Д. Время и пространство в былине//Славянский фольклор - М, "Наука", 1972. - С. 67-54.

63. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. - К., 1992. - 88 с.

64. Нидерле Л. Славянские древности.- М., 1956. - 117 с.

65. Никольский Н.М. История русской церкви.- М.; Л., 1931. - 209 с.

66. Новиков М.П. Христианизация Киевской Руси: методологический аспект.- М., 1991. - 290 с.

67. Очерки истории СССР. Период феодализма. IX-XVв.в.- М., 1953.- Ч.1. - 516 с.

68. Памятники литературы Древней Руси XI-XIIв.в.- М., 1978. - 440 с.

69. ПВЛ.- ч.1.:Статьи и комментарии Д.С.Лихачева.- М.; Л.-1950. - 390 с.

70. Покровский М.Н. Очерк истории русской культуры.- Курск, 1924. - 228с.

71. Померанцева Э.В. Мифологические персонажи в русском фольклоре. - М., 1975. - 192 с.

72. Попович М.В. Мировоззрение древних славян.- К., 1985. - 168 с.

73. Прокопий из Кессарии. Война с готами.- М, 1950. - 415 с.

74. Пропп В.Я. Русские аграрные праздники.- Л., 1963. - 366 с.

75. Радзивиловская летопись.- С.пб., 1902. - 212 с.

76. Рожков Н.А. Русская история в сравнительно-историческом освещении. М.; П-г., 1919.- Т.1. - 247 с.

77. Русские пословицы и поговорки. - М., 1988. - 315 с.

78. Рыбаков Б.А. Древние элементы в русском народном творчестве // Советская этнография.- 1948.- №1. - С. 90-106.

79. Рыбаков Б.А. Происхождение и семантика ромбического орнамента. - М., 1972. - 274 с.

80. Рыбаков Б.А. Стольный город Чернигов и удельный город Вщиж. // По следам древних культур. Древняя Русь.- М.,1953. - С. 202 - 270.

81. Рыбаков Б.А. Языческая символика русских украшений // Тезисы докладов советской делигации на I Международном конгрессе славянской археологии.- М., 1965. - С. 71-95.

82. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян.- М., 1981. - 608 с.

83. Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси.- М.,1988. - 794 с.

84. Рыдзевская Е.А. Древняя Русь и Скандинавия в IX-XIVв.в.- М., 1978. - 330 с.

85. Садко// Былины. - М., 1987. - С. 78-105.

86. Седакова О.А. Поминальные дни. // Проблемы славянской этнографии.- М., 1979. - С. 115 - 132.

87. Седов В.В. Восточные славяне в VI-XIII в.в.// Археология СССР.- М., 1982. - С. 204 - 267.

88. Скуратівський В. Мандрівка до русалій // Берегиня. - 1995.- № 4-5. - С. 26-51.

89. Славяне и скандинавы (общ. ред. Е.А.Мельниковой).- М., 1986. - 416 с.

90. Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период.- К., 1990. - 390 с.

91. Славянский фольклор. - М., 1987. - 340 с.

92. Слово о полку Игореве: Древнерусский текст / Пер., сост., вступ. ст., примеч. Д.С.Лихачева.- М., 1984. - 115 с.

93. Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов - М, 1996. - 295 с.

94. Сухман // Былины. - М., 1987. - 315 с.

95. Токарев С.А. Религия в истории народов мира.- М., 1965. - 398 с.

96. Толочко П.П. Древний Киев.- К., 1983. - 248 с.

97. Толочко П.П. Киевская Русь.- К., 1987. - 263 с.

98. Толочко О. Образ "чужинця" в картині світу домонгольської Русі // Mediaevalia Ukrainica.- К,1992. - С. 26-46.

99. Топоров В.М. Фрагменты славянской мифологии.//Краткие сообщения института славяноведения.- 1961.- №30. - С. 113 - 127.

100. Тихомиров М.Н. Начало русской историографии. // Русское летописание.- М.,1979. - 220 - 265.

101. Українські замовляння. - К., 1993. - 205 с.

102. Устюжский летописный свод (архангелогородский летописец).- М.; Л.-1950. - 213 с.

103. Хождение Богородицы по мукам // Древняя русская литература. - М., 1988. - С 148-218.

104. Шахматов А.А. Разыскание о древнейших русских летописных сводах.- С.Пб., 1908. - 414 с.

МЕТОДИЧНІ ДОДАТКИ

Додаток А

Тема семінарського заняття: (4 години)

"Релігійні погляди слов`янського населення Київської Русі"

Мета заняття:

На основі опрацювання широкого кола джерел та літератури визначити особливості релігійних поглядів слов`янського населення Київської Русі, показати їх значення в духовному та соціально-економічному житті населення. Проаналізувати причини кризи язичницької віри та християнизації Русі, наслідки цього акту.

Розвивати уміння роботи з історичними писемними джерелами та науковою літературою, аналізувати, співставляти та порівнювати інформацію з різної літератури, робити відповідні висновки; розвивати інтерес студентів до духовного життя стародавнього населення українських земель.

План

1. Дохристиянські релігійні вірування. Пантеон слов`янських богів.

2. Світоглядні уявлення слов`янського населення Київської Русі

3. Язичницька реформа Володимира та новий пантеон богів

4. Запровадження християнства на Русі та його наслідки.

Реферати: "Час та простір у світосприйнятті давніх слов`ян"

"Пережитки дохристиянських вірувань у народній культурі Київської Русі"

Методичні рекомендації

Релігійні погляди населення Київської Русі відображали ставлення людей до світу вцілому та свого місця в ньому зокрема і були найголовнішою складовою тодішнього духовного життя. Вони зумовлювали й культурне життя країни, бо були першоосновою створення пісень, обрядів, ігор, казок, малярства, вишивання, предметів прикладного мистецтва. Визначаючи духовну основу розвитку суспільства, вони впливали відповідно на розвиток політичний, економічний та соціальний, знаходячись з ними у тісному зв`язку. Тому до вивчення цієї теми треба підійти комплексно, звернувши увагу на суть дохристиянських вірувань, їх розвиток в історичному процесі та часткову заміну цих вірувань християнськими після хрещення Русі.

При розгляді першого питання необхідно звернути увагу на особливості дохристиянських релігійних вірувань, виокремити пантеон слов`янських богів, розкрити питання їх функцій та походження. Слід приділити увагу також загальним особливостям язичницького світогляду та виявити, які вони знаходили своє вираження у релігійному світогляді слов`ян. Крім цього, необхідно зосередитися на питаннях нижчої міфології та нородної демонології

При виствітленні другого питання увагу слід звернути на просторово-часові орієнтації у світоляді слов`ян, виділивши у світосприйнятті пари протилежних архетипів "верх-низ", "право-ліво", "день-ніч" і т.д. Слід також відміти циклічний характер сприйняття слов`янами часу, виокремити головні річні світа та цикли, а також проанвлізувати сприйняття часу та простору у билинах.

При підготовці третього питання слід звернути увагу на причини кризи язичницької віри та намагання Володимира подолати цю кризу за допомогою релігійної язичницької реформи. Треба проаналізувати склад Володимирового пантеону та виявити, чому до нього ввійшли саме такі боги.

Готуючи четверте питання, слід зосередитися на причинах рішення Володимира про християнизацію Русі та вибору їм саме християнства, проаналізувати літописну легенду про вибір віри. Необхідно звернути увагу також на позиції християнства у часи перед його офіційним запровадженням, на історію його проникнення на Русь. Також треба проаналізувати хід самого процесу християнизації та причини опору йому, зосередитися на фактах протистояння, очолюваного волхвами. Аналізуючи наслідки прийняття на Русі християнства, слід виділити серед них позитивні та негативні, дати історичну оцінку цьому факту вцілому.

Контрольні завдання

Тести

1) З чоловічим началом слов`яни ототожнювали

a) Землю;

b) Небо;

c) Вогонь;

d) Повітря;

e) Воду.

2) Відомий ідол, що відображає космологію давніх слов`ян, був знайдений у річці

a) Дніпро;

b) Збруч;

c) Дністер.

3) Богом-"антиподом" Перуна був

a) Велес;

b) Хорс;

c) Дажьбог;

d) Симаргл.

4) Хто з київських князів, попередників Володимира, був охрещений?

a) Ігор;

b) Святослав;

c) Ольга;

d) Олег.

5) Хрещення Русі відбулося у

a) 998р.;

b) 988р.;

c) 992р.

6) Найбільший опір християнизації чинили у

a) Новгороді;

b) Києві.

Контрольні питання

1) Чи мали слов`яни струнку та розгалуджену систему міфологічних уявлень?

2) Які особливості слов`янської космології відображає Збруцький ідол?

3) Які причини зумовили проведення Володимиром язичницької релігійної реформи? В чому причина її невдачі?

4) Чи був насправді, на Вашу думку, факт літописного "вибору віри" Володимиром?

5) Яким було положення християнство у Київській Русі напередодні його офіційного запровадження?

6) Які відомості про повстання волхвів ми знаходимо у Повісті минулих літ?

7) Якими є позитивні наслідки християнизації Русі? Які наслідки негативні?

Література

1) Артеменко И.И., Моця А.П. Боги созданы людьми. - К.,1989.

2) Боровський Я.Є. Світогляд давніх киян.- К., 1992.

3) Греков Б.Д. Избранные труды.- М., 1959.- Т.2.

4) Зубарь В.М. Павленко Ю.В. Херсонес Таврический и распространение христианства на Руси.- К., 1988.Иванов В.В., Топоров В.Н. Славянская мифология. // Мифы народов мира.- М., 1982.- Т.2.

5) История культуры Древней Руси.- М., 1951.- Т.1.

6) Іларіон (митрополит). Дохристиянські вірування українського народу: історико-релігійна монографія.- К., 1994.

7) Коваленко В.П. Чернигово-Северская земля и введение христианства. // Проблемы археологии Сумщины.- Сумы, 1989.- С 84-85.

8) Історія релігії в Україні.- Т.1.- Дохристиянські вірування.- К., 1996.

9) Крянев Ю.В., Павлова Т.П. Двоеверие на Руси. // Как была крещена Русь.- М., 1990.

10) Кузьмин А.Г. Падение Перуна: становление христианства на Руси.- М., 1988.

11) Лихачев Д.С. "Слово о полку Игореве" и культура его времени.- Л.,1985.

12) Новиков М.П. Христианизация Киевской Руси: методологический аспект.- М., 1991.

13) Попович М.В. Мировоззрение древних славян.- К., 1985.

14) Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси.- М.,1988

15) Толочко П.П. Древняя Русь.- К., 1987.

16) Шахматов А.А. Разыскание о древнейших русских летописных сводах.- С.Пб., 1908.

Додаток Б.

План-конспект семінарського заняття

"Релігійні погляди слов`янського населення Київської Русі"

Мета заняття:

На основі опрацювання широкого кола джерел та літератури визначити особливості релігійних поглядів слов`янського населення Київської Русі, показати їх значення в духовному та соціально-економічному житті населення. Проаналізувати причини кризи язичницької віри та християнизації Русі, наслідки цього акту.

Розвивати уміння роботи з історичними писемними джерелами та науковою літературою, аналізувати, співставляти та порівнювати інформацію з різної літератури, робити відповідні висновки; розвивати інтерес студентів до духовного життя стародавнього населення українських земель.

План

5. Дохристиянські релігійні вірування. Пантеон слов`янських богів.

6. Світоглядні уявлення слов`янського населення Київської Русі

7. Язичницька реформа Володимира та новий пантеон богів

8. Запровадження християнства на Русі та його наслідки.

Хід заняття

1. Вступне слово викладача.

Доброго дня.

Сьогодні наше заняття буде присвячене дохристиянським віруванням слов`янського населення Київської Русі, їх поступовій еволюції та, зрештою, християнізації Русі. Ця проблема є цікавою та актуальною, тому що, по-перше, християнізація Русі - велика історична подія, що багато в чому зумовила весь подальший розвиток руських земель. По-друге, релігійні вірування були фактором, що справляли вирішальний вплив на все духовне життя населення Київської Русі, і через нього - на життя соціальне та економічне. Тому, аналізуючи ці вірування, ми можемо краще збагнути життя тодішнього населення Київської Русі.

2. Розглядання теми

Отож, переходимо до розгляду першого питання теми. У ньому треба дати загальну характеристику дохристиянським віруванням слов'ян, а також

Ш виділити загальні особливості міфологічного світогляду та з`ясувати, які з них були присутні у слов`ян та в чому знаходили свій вираз;

Ш поговорити про пантеон слов`янських богів, функції та походження кожного бога;

Ш обговорити питання нижчої міфології та народної демонології.

Отож, підсумовуючи це питання, можна сказати, що релігійний світогляд слов`ян у дохристиянські часи був досить багатим, мав розвинуту систему міфології та демонології. Людини у дохристиянському світі почувався пов`язаною з усім, що її оточує, відчувала велику відповідальність за будь-яку дію у зовнішньому світі.

Переходимо до розгляду другого питання. У ньому потрібно зосередити увагу на просторово-часових орієнтаціях слов`ян та місці людини у світі, а також

Ш поговорити про сприйняття свого місця у просторі як місця у системі координат "верх-низ", "право-ліво".

Ш зосередитися на циклічності сприйняття часу та проаналізувати річний цикл слов`янських свят

Ш звернути увагу на відображення часових та просторових уявлень у билинах.

Таким чином, ми бачимо, що час мислився слов`янами як циклічний, такий, що вічно повторює себе, а простір - як чужий, такий, що потребує опанування та має яскраво виражену систему координат, що складається з пар протилежностей.

Розгляд третього питання відрізняється необхідність:

Ш проаналізувати причини кризи язичницької віри та вираження її у практичному житті

Ш поговорити про Володимирів пантеон та те, чим був зумовлений саме такий вибір богів у ньому.

Ш звернути увагу на причини невдачі Володимирової реформи.

Підсумовуючи це питання, можна сказати, що Володимирова реформа мала на меті укріплення державної влади та посилення впливу князівської верхівки на населення.

Переходячи до об`ємного четвертого питання, слід поговорити про:

Ш причини запровадження християнства на Русі

Ш вибір Володимиром саме християнської релігії та літописну легенду про "вибір віри"

Ш хід процесу християнізації та опір йому з боку волхвівської верхівки

Ш позитивні та негативні наслідки христия6низації Русі.

У загальних висновках до всього семінарського заняття треба наголосити, що, незважаючи на розвинуту язичницьку релігійність Київської Русі, згодом язичницька віра зазнала краху, її заміна християнством була історично обумовлена та мала в цілому скоріше позитивні, ніж негативні, наслідки.

3. Аналіз діяльності студентів

4. Виставлення оцінок


Подобные документы

  • Дохристиянські вірування та звичаї населення Київської Русі. Міфологія та пантеон богів. Святилища та обряди слов'ян. Розвиток економічної, культурної і політичної сфери життєдіяльності руського суспільства. Характеристика повсякденного життя населення.

    курсовая работа [46,6 K], добавлен 03.03.2015

  • Еволюція світоглядних уявлень та вірувань населення України в епоху палеоліту, мезоліту, неоліту, міді та бронзи. Релігійні вчення давніх народів в часи Скіфії. Дохристиянські традиції, обряди та культи жителів країни, їх розвиток і соціальна організація.

    реферат [27,6 K], добавлен 08.02.2011

  • Дослідження системи вірувань, святилищ та святих місць слов'янського язичництва. Визначення історичних передумов та процесу християнізації Русі. Проведення аналізу стану релігійних вірувань після прийняття християнства у давньоруському суспільстві.

    курсовая работа [115,4 K], добавлен 17.06.2010

  • Формування давньої системи вірувань східних слов’ян від І тис. до н.е. до запровадження християнства на Русі. Іранські божества київського пантеону. Поняття "генотеїзму" у віруваннях східних слов’ян. Демонологія та жертвопринесення у язичницьких культах.

    реферат [32,6 K], добавлен 18.05.2012

  • Ознайомлення із історією походження східних слов'ян; опис їх родинного побуту, фольклору та міфології у "Велесовій книзі". Дохристиянські вірування як прояв розуміння довкілля. Дослідження антропологічного складу середньовічної людності Русі-України.

    реферат [34,3 K], добавлен 11.03.2012

  • Слов'яни Східної Європи в V-VIII ст. Утворення Староруської держави, її внутрішня політика, функції та структура. Утвердження християнства на Русі. Язичницька релігія східних слов'ян до VIII-IX ст. Причини зміни релігії. Оборона староруських меж.

    реферат [30,9 K], добавлен 22.10.2010

  • Історичні передумови хрещення Русі. Спроби прийняття християнства Аскольдом у 874 р. Язичницька реформа Володимира. Вплив християнства на мораль i культуру, на розвиток писемності, літератури, мистецтва, архітектури, зодчества і образотворчого мистецтва.

    курсовая работа [59,7 K], добавлен 06.08.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.