Історичні процеси в міграційних та еміграційних явищах українців

Негативно впливають на етнополітичні процеси в Україні політична нестабільність суспільства, соціально-економічна і політична криза, використання проблем у сфері етнополітики різними політичними силами, які штучно роздмухають етнорегіональні особливості у боротьбі за владу. Певні державні і політичні структури Росії, Румунії, Угорщини та інших країн стимулюють серед деяких національних меншин антиукраїнські настрої.

Україні вдалося уникнути гострих міжетнічних конфліктів. Але підтримання міжнаціональної злагоди вимагає чималих зусиль, з боку держави - аналіз етнополітичної ситуації в сучасній Україні, прогнозування конфліктних ситуацій у національній сфері. На часі продовження законотворчої роботи, бо не всі статті законів відповідають політичним реаліям. Фактично ігнорується той факт, що між українським етносом та етнічними меншинами існують значні відмінності ціннісних орієнтацій та політичної структури, нерівність у політичній, економічній, культурній сферах життєдіяльності. Не визначені права десятків нечисельнних народностей (караїми, кримчаки). Не враховується поетапний розвиток національних меншин, етнонаціональний вимір етнічних меншин продовжує зводитися до проблем культурництва. За роки незалежності не була затверджена концепція державної національної політики, що негативно вплинуло на розробку базової правової документації, виникло невизначеність держави в деяких питаннях щодо захисту прав національних меншин. Водночас більшість складових згаданої концепції обгрунтувана в публікаціях багатьох науковців і політиків: О. Антонюка, В. Євнуха, І. Кураса, О. Майбороди, Л. Нагорної, М. Панчука та інших. Сучасна етнополітична ситуація в країні вимагає розробку і реалізацію етнонаціональної політики, яка б могла регулювати стосунки між українцями та етнонаціональними групами. Упереджувати конфліктні ситуації в їхній взаємодії, створити умови для їхнього гармонійного переспективного розвитку а складі української дежрави. Надзвичайно важливим чинником є утримання оптимального балансу між прагненням українських національних питріотичних сил до утвердження і потужною хвилею відродження національних меншин. Необхідно також активізувати зусилля усіх громадян України наколо спільних загальнодержавних інтересів, на збереження національного миру.

Видатні постаті:

Керівники української Центральної Ради, які сформували основні заходи її етнополітики:

М. Грушевський - голова української Центральної Ради;

В. Винниченко - голова Генерального Секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ;

С. Єфримов - генеральний секретар з міжнаціональних справ;

О. Шумський, М. Скрипник - анродні комісари освіти періоду «українізації» 20-х - 30-х рр. ХХ. ст.

Л. Каганович - І секретар ЦК КП(б)У у 1925 - 1927 рр., з 1947 р. - організатор проведення компанії боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» у повоєнний період;

М.С. Хрущов - І секретар ЦК КПРС з 1953 по 1964 рр., ініціатор боротьби з культом особи Сталіна, демократичних реформ;

Л.І. Брежнєв - генеральний секретар ЦК УПРС з жовтня 1964 р. по листопад 1982 р. - провідник курсу «злиття націй», фактично русифікації українців та інших народностей СРСР;

Л.М. Кравчук, Л.Д. Кучма, В.А. Ющенко - президенти незалежної України, фундатори концепції державної ентополітики.

Хронологія головних подій:

Основні документи української Центральної Ради, в яких містяться положення її етнополітики:

І Універсал Центральної Ради 10(23) червня 1917 р.

ІІ Універсал Центральної Ради 3(16) липня 1917 р.

ІІІ Універсал Центральної Ради 7(20) листопада 1917 р.

Проголошення УНР

Закон «Про національно-персональну автономію УНР» від 9 січня 1018 р.

ІV універсал Центральної Ради 9(22) січня 1918 р.

Проголошення УНР національною державою.

29 квітня 1918 р. - розпуск Центральної Влади

Проголошення гетьманату П. Скоропадського. Новий етап державної етнополітики.

22 січня 1919 р. - урочисте проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР.

1 серпня 1923 р. - ВУЦВК та РНК УСРР ухвалили постанову «Про заходи щодо забезпечення рівноправності мов і про сприяння розвиткові української мови».

Документи, в яких розроблено основні заходи державної етнополітики сучасної України:

16 липня 1990 р. - Декларація про державний суверенітет УРСР.

24 серпня 1991 р. - Акт проголошення незалежності України.

1 листопада 1991 р. - Ухвала Верховною радою України «Декларації прав національностей України»

25 червня 1992 р. - Ухвала Верховною Радою України Закону «Про національні меншини України».

28 червня 1996 р. - Прийняття Верховною радою України Конституції України.

Література

Грушевський М. Історія України-Руси: У 12кн. К., 1991. Кн. 1,2,3,4.

Аркас М. Історія України-Руси. К., Вища школа 1991 - с. 6-11.

Крип'якевич І.П. Історія України - Львів, 1990.

Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. - К., 1991.

Єнциклопедія Українознавства. Мюнхен - Нью-Йорк, 1949.

Історія України За ред. проф. Б.П. Ковальського. - К., Вища школа, 1998. - с.20-87.

Толочко П. Київська Русь. - К., 1996 - 249с.

Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. - К., Наукова Думка, 1993 - 200с.

Пономарьов. Етнічність та етнічна історія України: Курс лекцій. - К., Либідь, 1996 - 272с.

Юрій М.Т. Етногенез та менталітет українського народу. - 2-е вид., доп. - К., Таксон, 1997 - 237с.

Етнографія України: Навч. посібник / За ред. С.А. Макарчука. - Львів: Світ, 1994. - 520с.

Історія України: Навч. посібник За ред. В.А.Смолія. - Київ., ВД “Альтернативи”, 1997.

Національні процеси в Україні. Документи і матеріали. За ред. В.Ф. Панібудласки. - К. “Вища школа”, 1997.