Давньоіндійське суспільство за історичним джерелом Архашастра

До образи словом "Артхашастра" (розділ 18, стаття 1) відносила осоромлення, висміювання чи погрозу, при цьому враховувався прямий і таємний смисл образливого слова, а також те, чи відповідала образа дійсності: "Про висміювання частин тіла, [суспільного] походження, вченості, способу життя, місцевості: за висміювання тіла - [словами] "одноокий, "кульгавий"" та іншими, [якщо це] правда, - штраф 3 пани; якщо воно брехливе, - штраф 6 пан" (розділ 18, стаття 2) . Загалом, до образ словом джерело відносить статті з 3 до 12 розділу 18 : „ 3. За образу [у формі похвали однооких, кульгавих та інших, на кшталт: "О, володар прекрасних очей" - штраф 12 пан. 4. А за осоромлення [будь-кого, ніби той] - прокажений несповна розуму, імпотент тощо - [у залежності від того], правда [чи] брехня [та] іронічну похвальбу штрафи зростають, починаючи з 12 пан серед рівних [за становищем]. 5. [За осоромлення] вищого за положенням - [штрафи] подвійні; тих, хто нижче за становищем - у половину; чужих дружин - подвійні. [За образу з] необережності, сп'яніння, запаморочення тощо - половинні штрафи. 6. [У випадку якщо приводом для образи є] проказа та втрату розуму, юридичними доказами [цього є] свідчення лікарів та близьких людей; [а якщо приводом для образи є] статеве безсилля - [свідчення] жінок, піна у сечі та занурення випорожнень у воду. 7. За знеславлення походження брахманів, кшатріїв, вайш'їв, шудр [і] тих, хто "живе на околиці" [поза кастою] штрафи зростають, починаючи з 3 пан [за образу] вищого нижчим [і] зменшуються [за образу] нижчого вищим, починаючи з 2 пан; те ж за осоромлення типу "дурний брахман". 8. Це ж стосується [і] до висміювання вченості оповідачів, знеславлення способу життя ремісників [та] акторів, знеславлення батьківщини, типу … "гандхара". 9. Якщо хтось погрожує іншому дією, кажучи: "Я вчиню з тобою так і так", за невиконання [погрози] нехай дасть половинний штраф від штрафу, який [накладається] за її виконання. 10. [Якщо] неспроможний [здійснити погрозу] посилається на гнів, сп'яніння чи запаморочення розуму, нехай дасть штраф 12 пан.

12. За знеславлення своєї країни та селища [винуватий] заслуговує на штраф першого виду; касти та об'єднання - середнього; за знеславлення богів [та] святинь - найвищого" [53 , с. 100 ].

Як і життя, гідність людей в шастрах розцінювалася у залежності від станово-варнової приналежності. Якщо образа словом чи дією рівного собі або представника нижчої варни каралась, як правило, штрафом, то такий й же злочин шудри стосовно двіченародженого (тобто брахмана, кшатрія, вайш'я) спричиняло тілесне покарання - відрізання язика, губ, ноги, кастрацію: "Ту частину тіла, котрою шудра вдарить брахмана, слід у нього відрубати" ("Артхашастра", розділ 19, стаття 8) [53, с. 101]. Характерним є те, що разом з образою дією в "Артхашастрі" розглядається й ушкодження чужої речі та завдання ударів чужій худобі: "З того, хто вкраде [під час] бійки річ - штраф 10 пан; за ушкодження речі незначної цінності - її [відшкодування] та аналогічний штраф; за ушкодження більш цінної речі - відшкодування за неї та удвічі більший штраф; за ушкодження нарядів, прикрас. Золотих монет, золотих предметів - їх [відшкодування] та штраф першого виду" (розділ 19, стаття 23).

"Завдання болю дрібній худобі дрючком і т.п. [карається] штрафом в 1 або 2 пани; якщо пролито кров - удвічі більше. В аналогічних випадках [щодо] великої худоби - удвічі більший штраф та витрати на лікування" ("Артхашастра", розділ 19, статті 26 - 27) [53, с. 101].

Один з перших відомих шастрам великих гріхів і тяжких злочинів - перелюб. Звинувачені у перелюбі піддавались страті, штрафам, конфіскаціям майна, відрізанням частин тіла (в залежності від статусу). Ось як про це говориться у книзі IV, розділ 13 статті 30 - 35 "Артхашастри": "За співмешкання з сестрою матері [чи] батька, з дружиною брата матері, з дружиною вчителя, з невісткою, [своєю] сестрою або дочкою - кастрація та страта.

Якщо [жінка була] згодна - слід [покарати] так само; те ж саме стосується й тієї, котра чинила перелюб з рабом, слугою [або] "відданим у заставу".

[За перелюб] з брахманкою, котру не охороняють, для кшатрія - штраф найвищого виду; для вайш'я - конфіскація всього майна; шудра нехай буде спалений на вогнищі з соломи.

За перелюб з дружиною царя в усіх випадках - зварити у котлі.

За перелюб з жінкою касти швапака [злочинець] нехай піде в іншу країну з тавром у вигляді безголового тіла або, якщо [він] шудра - [сам стає] швапакою.

Для швапаки за перелюб з жінкою ар'я - страта; для жінки - відрізання вух та носа" [53, с. 107 - 108].

Іншим великим гріхом вважалося самогубство: "Якщо хто-небудь здійснить самогубство за допомогою мотузки, зброї або отрути, чи то чоловік, котрий зробив це під впливом пристрасті [та] гніву, чи жінка, котра втратила розум від гріха, нехай накажуть чандалі тягнути їх на мотузці царською дорогою; не слід робити для них ні поховального ритуалу, ні [поминальних] обрядів, що здійснюють родичі" ("Артхашастра", книга IV, розділ 7, статті 25 - 26) [53, с. 106].

Значне місце в шастрах займали й злочини проти майна - крадіжка, пограбування, які розглядалися разом з такими деліктами, як збиток чужій власності.

В шастрах проводяться чіткі відмінності між крадіжкою або насильницькими діями привласнення речі у присутності власника, і крадіжкою - за відсутності власника, до якої прирівнювалось заперечення отримання чужої речі на зберігання тощо: "Крадіжка - насильницька дія [привласнення] у присутності [власника]. За [його] відсутності - крадіжка, і при запереченні [отриманні речі]" ("Артхашастра", розділ 17, статті 1 - 2) [53, с. 99]. Покарання варіювалися в залежності від вартості вкраденого й варнової приналежності злочинця: "[При крадіжці] дрібних предметів: квітів, плодів, овочів, коріння, вареного, виробів зі шкіри, бамбуку, глиняного посуду - штраф від 12 до 24 пан.

[При крадіжці] більш цінних предметів: виробів з чавуну, дерева, мотузок, дрібної худоби, тканини - штраф від 24 до 48 пан.

[При крадіжці] таких предметів, як: вироби з міді, сталі, латуні, скла, слонової кістки - штраф першого виду - від 48 до 96 пан.

[При крадіжці] великої худоби, людей, полів, будинків, грошей, золота, тонкого одягу - штраф середнього виду - від 200 до 500 пан.

[Якщо, будь-хто] схопивши жінку чи чоловіка, зв'язує [їх], наказує зв'язати або звільнити від пут - штраф найвищого виду - від 500 до 1000 [пан]" ("Артхашастра", розділ 17, статті 6 - 10) [53, с. 99].

Також передбачалося покарання за підбурення до крадіжки: „ 11. "Хто підбурює до крадіжки, кажучи: "Я беру на себе [відповідальність]", той нехай дасть штраф удвоє більший. 12. Хто говорить: "Скільки грошей потрібно буде, стільки я дам", той нехай дасть вчетверо більший штраф. 13. Хто підбурює здійснити [крадіжку], кажучи: "Я дам стільки-то грошей", вказавши розмір [винагороди], той нехай дасть гроші, які обіцяв, і штраф, - так вважають послідовники Бріхаспаті. 14. "Якщо той посилається на гнів, сп'яніння чи втрату свідомості, [суддя] нехай накладе на нього штраф, який вказано", - вважає Каутілья " ("Артхашастра", розділ 17, статті 11 - 14) [ 53, с. 99].

Загалом з цього та інших прикладів можна зробити висновок, що судові приписи "Артхашастри" містили у низці випадків більш гуманний характер, ніж, наприклад, у інших шастрах. Пояснюється це, ймовірно, тим, що покарання, передбачені в "Артхашастрі", мали більш дієвий характер, ніж у дхармашастрах, головним завданням упорядників котрих було не покарання, а попередження, пересторога злочинця про ті тяжкі наслідки, які очікують на нього.

ВИСНОВОК

Провідна роль у джерельній базі історії Стародавньої Індії належить писемним пам'яткам. Інформативні можливості означеного комплексу джерел дозволяють пролити світло на проблеми соціально-економічного, суспільно-політичного, релігійного та культурного розвитку давньоіндійської цивілізації.

"Артхашастра" Каутільї (Каутальї або Вішнагупти) (Чанак'ї) головного радника царя Чандрагупти Маур'ї (320 - 293 рр. до н. е.) - великий соціально-економічний і політичний трактат Стародавньої Індії другої половини I тис. до н. е., основну частину якого складає виклад теорії власне політичного мистецтва, а також науки про війну. Зміст "Артхашастри" не є витвором одного або кількох окремих авторів, це насамперед виклад багатовікової традиції певної дисципліни (артхашастри).

"Артхашастра" вигідно відрізняється від решти аналогічних за жанром давньоіндійських джерел тим, що саме її висвітлення менше страждає на брахманську тенденційність. Питання, пов'язані з управлінням державою, розглядаються не з точки зору релігійно-етичних обов'язків, а виключно з інтересів правителя та державної доцільності. Для "Артхашастри" характерний дуже раціоналістичний та практичний підхід до проблеми управління державою, що, разом із тим, не виключає ні традиційності загального світогляду, ні спеціального інтересу, що виявляється у зверненні до магічної практики.

Особливе значення для вивчення права Стародавньої Індії має ІІІ книга "Артхашастри" - "Сфера діяльності суддів", логічно пов'язана з книгою IV - "Про підтримання суспільного порядку". У ІІІ книзі неважко знайти відображення 18 приводів судового розгляду, відомих дхармашастрам, але більш повно в ній представлена картина правової системи країни, що в логічно-тематичній послідовності розглядають питання, які стосуються судового процесу, шлюбу, успадкування, власності, зобов'язального права, земельним відносинам, общинної організації, станового поділу, ремесел, торгівлі, державного управління та побуту стародавніх індійців.

Так, ґрунтуючись на текст "Артхашастри" можна зробити висновок, що однією з основних соціальних форм, котрі відігравали вирішальну роль в еволюції давньоіндійського суспільства, була сільська община, що зберегла риси патріархально-родової організації. Структура замкнених сільських общин з натуральним характером виробництва, з поєднанням ремесла та землеробства в рамках кожної общини, слабким розвитком товарно-грошових відносин, складала основу соціального життя в стародавній Індії.

Специфічні риси давньоіндійського суспільства були пов'язані з жорстким становим поділом на чотири варни (брахманів, кшатріїв, вайш'їв та шудр), з притаманними йому особливою общинною організацією, що відрізнялася високим ступенем замкненості та автономності. Рабовласницькі відносини тут тісно перепліталися зі станово-варновими, кастовими. Традиційна соціальна приниженість нижчих каст, майже повне безправ'я тих, хто знаходився поза варнами індійського суспільства, створили широку можливість для напіврабських форм експлуатації різних категорій залежного люду. Система чотирьох варн була, немовби, специфічною формою громадянського колективу, який протиставлений рабам, нижчим кастам, відсталим племенам і всім чужинцям. Поряд з цим поділом існував інший - на основі реальної особистої свободи або несвободи. І хоча в загальному поняті "раб" з рабським станом поєднувалися чисельні категорії тих, хто тимчасово потрапив у кабалу, "Артхашастра" Каутільї забороняла повне перетворення на рабів членів чотирьох варн, встановлювала обмеження прав господарів на працю осіб, які потрапили у рабську залежність.

Підкреслюючи владу царя, який, згідно індуської політико-релігійної концепції мав бути "добрим батьком" та справедливим суддею для свого народу, "Артхашастра", разом із тим, засвідчувала, що лише правильне виконання ним своїх обов'язків (дхарми) вело до процвітання держави.

Особливу увагу "Артхашастра" приділяла питанню стягування податків з населення, оскільки вважала сильною лише таку державу, скарбниця якої ніколи не буває порожньою. Чиновникам-фіскалам давалися десятки порад, як побільше викачати грошей з населення, у тому числі рекомендувалося спекулювати на його побожності.

Великого значення надавала "Артхашастра" також функціонуванню судової системи, зокрема її моральних функцій. Вважалося, що чесних людей дуже мало, порядок і законність у суспільстві пануватимуть лише в тому випадку, коли за правопорушення суворо каратимуть. Кримінальні справи розглядав глава виконавчої влади у певному окрузі. Деякі найбільш важливі справи розглядав особисто цар. Вирок виконувався негайно. При вирішенні цивільних справ застосовувався третейський розгляд. Самим звичним покаранням було відрубування кінцівок, особливо за порушення права приватної власності і за завдання тілесних ушкоджень; проте вже проглядалась тенденція заміни подібних покарань грошовими штрафами.

Держава мала постійно дбати про високу боєздатність своєї армії, тому чимало статей трактату присвячені питанням організації війська та тактики. Тодішня: військова доктрина припускала напад лише на слабшого ворога, тому "Артхашастра" давала володарю цілу низку рекомендацій, як послаблювати того, на кого, планувався напад. Цареві, зокрема, радилося засилати у ворожий стан професійних шпигунів і провокаторів, щоб вони вміло пересварили між собою весь командний склад, перш ніж за все візьметься цар із своєю армією.

І, звичайно, велику увагу в "Артхашастрі" приділено питанням організації сільських поселень, регулюванню земельних відносин та майнових спорів, веденню торгівлі тощо.

Разом із тим, варто зазначити, що використовувати "Артхашастру" для історичної реконструкції давньоіндійського суспільства та державності слід вкрай обережно, бо важко з'ясувати, наскільки її рекомендації втілювалися в життя. Вона також є описом не конкретної індійської держави певного періоду, а держави взагалі, що поєднує загальні риси держав, які реально існували. Вона, насамперед, відображає не політичну практику, а теорію політики. Викладені в "Артхашастрі", загальні принципи права могли сильно змінюватися на практиці й поступатися в одних випадках місцевим звичаям, в інших - царським указам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдієв В.І. Історія Стародавнього Сходу: Підручник - 2-ге вид., перероблене і доповнене. - К.: Радянська школа, 1954. - 732 с.

2. Алаев Л.Б. Сельская община как элемент общественного строя Древней Индии // Вестник древней истории. - 1976. -№ 1. - С. 7 - 28.

3. Альбедиль М.Ф. Забытая цивилизация в долине Инда / АН СССР, С.-Петербург. отделение. - СПб.: Наука, 1991. - 174 с.

4. Артхашастра Каутильи. Кн. 1 - 2. - М.: Ин-т востоковедения РАН, Изд-во восточной литературы, 2009. - 392 с.

5. Артхашастра // Хрестоматія з історії Стародавнього світу в 3-х т. Т. 1. / За ред. акад. В.В.Струве / Пер. з рос. видання. - К.: Рад. школа, 1953. - С. 275 - 281.

6. Бонгард-Левин Г.М., Ильин Г.Ф. Древняя Индия. Исторический очерк. - М.: Наука, 1969. - 736 с.

7. Бонгард-Левин Г.М., Вигасин А.А. Общество и государство древней Индии (По материалам "Артхашастры") // Вестник древней истории. - 1981. -№ 1. - С. 35 - 52.

8. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская культура и материализм (Каутилья и локаята) // Вестник древней истории. - 1977. -№ 1. - С. 41 - 51.

9. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация: История, религия, философия, эпос, литература, наука, встреча культур / Рос. акад. наук, Ин-т востоковедения. - М.: Восточная литература, 2007. - 491 с.

10. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация / Рос. акад. наук, Ин-т востоковедения. - М.: Наука, 1993. - 320 с.

11. Бонгард-Левин Г.М. Древняя Индия. История и культура / Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. - СПб.: Алетейя, 2001. - 284 с.

12. Васильев Л.С. История Востока: В 2-х т. Т.1.: Учебник для вузов по спец. "История". - М: Высш. шк., 1993. - 495 с.

13. Васильев Л.С. История Востока: В 2-х т. Т.2.: Учебник для вузов по спец. "История". - М: Высш. шк., 1993. - 495 с.

14. Варга Д. Древний Восток: У начал истории письменности. - Будапешт: Корвина, 1976. - 165 с.

15. Вигасин А.А. "Устав о рабах" в "Артхашастре" Каутильи // Вестник древней истории. - 1976. -№ 4. - С. 3 - 19.

16. Всемирная история: В 10-ти т. Т.1. / Отв. ред. Ю.П.Францев.- М.: Госполитиздат, 1955. - 747 с.

17. Всемирная история: В 24-т. Т.5. Становление государств Азии / А.Н.Бадак, И.Е. Войнич, Н.М. Волчек и др. - М. - Минск: АСТ - Харвест, 2000. - 544 с.

18. Всемирная история и Восток: Сб. ст. / АН СССР, Отд-ние истории / Отв. ред. Б.Б.Пиотровский. - М.: Наука, 1989. - 286 с.

19. Гайдуков Я. "Артхашастра": мистецтво міжнародних відносин // Пам'ять століть. - 1998. -№ 6. - С. 38 - 45.

20. Грушевський М.С. Всесвітня історія в короткім огляді: В 6-ти ч. Ч.1. - К.: Українознавство, 1996. - 286 с.

21. Дандамаев М.А. Проблемы истории древних обществ в трудах советских востоковедов (1961 - 1977) // Вестник древней истории. - 1977. - № 4.- С. 17 - 34.

22. Дандамаев М.А. Государство и религия на древнем Ближнем Востоке // Вестник древней истории. - 1985. № 2.- С. 3 - 9.

23. Диодор Сицилийский "Историческая библиотека" // Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебное пособие, в 2-х ч. Ч. 2 / Под ред. М.А.Коростовцева, И.С.Кацнельсона, В.И.Кузищина. - М.: Высш. шк., 1980. - С. 122 - 129.

24. Древние цивилизации = Ancient civilizations / С.С.Аверинцев, В.П.Алексеев, В.Г.Ардзинба и др. / Под общ. ред. Г.М.Бонгард-Левина. - М.: Мысль, 1989. - 479 с.

25. Дьяконов И.М. Община на Древнем Востоке в работах советских исследователей // Вестник древней истории. - 1963. - № 1. - С.16 - 34.

26. Дьяконов И.М., Якобсон В.А. "Номовые государства", "территориальные царства", "полисы" и "империи". Проблемы терминологии // Вестник древней истории. - 1982. - № 2.- С. 3 - 16.

27. Ерасов Б.С. Культура, религия и цивилизация на Востоке: Очерки общ. теории / АН СССР, Ин-т востоковедения. - М.: Наука, 1990. - 207 с.

28. Закони Ману // Хрестоматія з історії Стародавнього світу в 3-х т. Т. 1. / За ред. акад. В.В.Струве / Пер. з рос. видання. - К.: Рад. школа, 1953. - С. 265 - 271.

29. Ильин Г.Ф. Древневосточное общество и проблемы его социальной структуры // Вестник древней истории. - 1983. - № 3. - С. 13 - 38.

30. Искусство войны: антология военной мысли / Сост., подгот. текста Р.В.Светлова. - СПб: Амфора , 2004. - 541 с.

31. История Востока: В 6-ти т. Т. 1: Восток в древности / Российская академия наук, Ин-т востоковедения; Р.Б.Рибаков, Л.Б.Алаев, К.З.Ашрафян. - М.: Восточная литература, 2000. - 688 с.

32. История Древнего Востока: Материалы по историографии / Под ред. В.И.Кузищина, А.А.Вигасина. - М.: Высш. шк., 1991. - 276 с.

33. История Древнего Востока: Учебник для ун-тов по спец. "История" / В.И.Авдиев, А.А.Вигасин, М.А.Дандамаев / Под ред. В.И.Кузищина. - М.: Высш. шк., 1979. - 456 с.

34. История Древнего Востока: Учебник для вузов по спец. "История" / Под. ред. В.И.Кузищина. - М.: Высш. шк., 1988. - 416 с.

35. История Древнего Востока: Учебник для студентов вузов / Авт. А.А.Вигасин, М.А.Дандамаєв / Под ред. В.И.Кузищина. - 3-е изд. - М.: Высшая школа, 2001. - 462 с.

36. История Древнего мира. Древний Восток: Индия, Китай, Страны Юго-Восточной Азии / А.Н.Бадак, И.Е.Войнич, Н.М.Волчек и др. - Минск: Харвест, 1999. - 848 с.

37. История древнего мира: Учебник для пед. ин-тов / Под ред. В.Н.Дьякова, С.И.Ковалева. - М.: Учпедгиз, 1962. - 695 с.

38. История и культура Древней Индии: Тексты. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 351 с.

39. История отечественного востоковедения до середины XIX века / П.М.Шаститко, А.А.Вигасин, А.М.Куликова и др.; Редкол. А.П.Базиянц и др.; АН СССР, Ин-т востоковедения. - М.: Наука, 1990. - 439 с.

40. Источниковедение истории Древнего Востока: Учебник для студ. ист. фак. вузов / Под ред. В.И.Кузищина. - М.: Высш. шк., 1984. - 392 с.

41. Кашенинникова Н.А. История права Востока: Курс лекций. - М.: Изд. Российского открытого ун-та, 1994. - 172 с.

42. Коростовцев М.А. О понятии "древний Восток" // Вестник древней истории.-1970. - № 1.- С. 3 - 18.

43. Крижанівський О. Віхи політичної історії Стародавньої Індії // Історія України. - 2001 - № 7 (лютий). - С. 8 - 10.

44. Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу. Підручник для студентів іст. спец. вищ. навч. закл. - К.: Либідь, 2002. - 592 с.

45. Крижанівський О. Мови, писемність, освіта, наукові знання, література, архітектура та мистецтво Стародавньої Індії // Історія в школах України. -2006. - № 10. - С. 44 - 49.

46. Крижанівський О. Соціально-економічне життя Стародавньої Індії // Історія України. - 2001. - № 9 (березень). - С. 7.

47. Крип'якевич І. Всесвітня історія: В 3-х кн. Кн.1. Стародавні часи. - К.: Либідь, 1995. - 416 с.

48. Кудрявцев М.К. Кастовая система в Индии. - М.: Наука, 1992. - 264 с.

49. Медведев Е.М. Очерки истории Индии до XIII века. Сб.ст. / Предисл. Р.В.Медведевой; АН СССР, Ин-т востоковедения. - М: Наука, 1990. - 330 с.

50. Мудрость издалека, да истина велика. Книга царей (Артхашастра) Текст / Подготов. Н.С.Иванов. - Ростов-на-Дону: Альтаир, 2011. - 475 с.

51. Надписи Ашоки [государство Маурьев] // Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебное пособие, в 2-х ч. Ч. 2 / Под ред. М.А.Коростовцева, И.С.Кацнельсона, В.И.Кузищина. - М.: Высш. шк., 1980. - С. 111 - 122.

52. Немировский А.И. Мифы и легенды Древнего Востока. - М.: Просвещение, 1994. - 368 с.

53. Общественные отношения по "Артхашастре Каутильи" // Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебное пособие, в 2-х ч. Ч. 2 / Под ред. М.А.Коростовцева, И.С.Кацнельсона, В.И.Кузищина. - М.: Высш. шк., 1980. - С. 75 - 111.

54. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. Навч. посібн. - К.: Либідь, 2000. - 360 с.

55. Практикум по истории древнего мира / Под. ред. И.С.Свенцицкой. - М.: Высш. шк., 1981. - 104 с.

56. Редер Д.Г., Черкасова Е.А. История древнего мира: В 2-х ч. Ч.1.: Первобытное общество и Древний Восток / Под. ред. Ю.С.Крушкол. - М.: Просвещение, 1979. - 288 с.

57. Романов В.Н. Древнеиндийские представления о царе и царстве // Вестник древней истории. - 1978. -№ 4. - С. 26 - 33.

58. Рыжов К.В. Все монархи мира: Древний Восток. - М.: Вече, 2001. - 656 с.

59. Рыжов К.В. 100 великих монархов. - М.: Вече, 2006. - 480 с.

60. Самозванцев А.М. "Артхашастра" и дхармашастра: право и проблемы интеграции жанров // Вестник древней истории. - 1984. -№ 2. - С. 15 - 36.

61. Самозванцев А.М. "Артхашастра" III. 10.8 - 17: опыт интерпретации правового текста // Вестник древней истории. - 1983. - № 4. - С. 32 - 44.

62. Самозванцев А.М. Об интерпретации главы "Артхашастры" джанападанивеша // Вестник древней истории. - 1975. - № 3. - С. 117 - 133.

63. Самозванцев А.М. О термине ударадаса в "Артхашастре" // Вестник древней истории. - 1979. - № 4. - С. 9 - 16.

64. Самозванцев А.М. Проблемы древнеиндийского права // Вестник древней истории. - 2001. - № 4. - С. 104 - 125.

65. Стародавня Індія в описах Мегасфена і Неарха // Хрестоматія з історії Стародавнього світу в 3-х т. Т. 1. / За ред. акад. В.В.Струве / Пер. з рос. видання. - К.: Рад. школа, 1953. - С. 261 - 265.

66. Строков А.А. История военного искусства. Рабовладельческое и феодальное общество. -М.: Воениздат, 1955. - 662 с.

67. Сычев Н.В. Книга династий. - М.: АСТ: Восток-Запад, 2005. - 959 с.

68. Тураев Б.А. История Древнего Востока. - Минск: Харвест, 2004. - 749 с.

69. Тойнби А.Дж. Постижение истории: Пер. с англ. - М.: Культура, 1996. - 608 с.

70. Феномен восточного деспотизма: структура управления и власти. - М.: Наука, 1993. - 392 с.

71. Хрестоматія з історії Стародавнього світу в 3-х т. Т. 1. / За ред. акад. В.В.Струве / Пер. з рос. видання. - К.: Рад. школа, 1953. - 336 с.

72. Хрестоматія з історії Стародавнього світу / О.П.Крижанівський, З.І.Мухіна, М.Д.Мелащенко. - К.: Радянська шк., 1974. - 160 с.

73. Хрестоматия по истории Древнего Востока: Пособие для учителей / Сост. Е.А.Черкасова. - М.: Просвещение, 1991. - 288 с.

74. Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебное пособие в 2-х ч. Ч. 2 / Под ред. М.А.Коростовцева, И.С.Кацнельсона, В.И.Кузищина. - М.: Высш. шк., 1980. - 256 с.

75. Хрестоматия по истории Древнего Востока / Сост. А.А.Вигасин. - М.: Педагогика, 1997. - 634 с.

76. Шилюк Н.Ф. История древнего мира: древний Восток: Курс лекций. - Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. - 242 с.

ДОДАТОК А

Титульні сторінки "Артхашастри" Каутільї видань різних років

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

Лев'яча капітель. Період Ашоки, між 250 та 232 рр. до н.е.

ДОДАТОК Г

Основні одиниці мір Стародавньої Індії

Міри ваги

Крішнала 0, 122 г

Маша 0, 61 г

Карша 9, 76 г

Пала 39, 04 г

Дхарана 390, 4 г

Міри довжини

Ява 0, 24 см

Ангула 2 см

Пада 25 см

Аратні 50 см

Кішку 70 см

Хаста 1 м

Дханус 1, 8 м

Горута 3, 5 км

Йоджана 14 км

Монети

Срібна маша 0, 25 г

Срібна пана 3, 76 г

Мідна какані 0, 13 г

Мідна маша 0, 58 г

Мідна пана 9, 33 г

Джерело: Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу. Підручник для студентів іст. спец. вищ. навч. закл. - К.: Либідь, 2002. - С. 583.

ДОДАТОК Д

"Артхашастра" Каутільї. Книга ІІІ - "Сфера діяльності суддів"

ІІІ.1.

1. У прикордонному пункті, санграхані, дронамукхі, стханії нехай вирішують судові справи троє чиновників-суддів в кожному місці.

2. І нехай вони оголосять недійсними угоди, укладені за відсутності [вповноваженого контрагента], в середині дому, вночі, у лісі, обманом, у таємниці. 3 - 4. З того, хто укладає [й] підштовхує до здійснення [такої угоди] - штраф першого виду; з кожного зі свідків - штрафи у половину…

7 - 11. Пов'язані зі спадком, нікшепою, вкладом, шлюбом та [угоди, укладені] жінками, котрі не виходять з дому, і хворими, котрі знаходяться [однак] при здоровому глузді, [навіть] "укладені всередині дому". Нехай будуть дійсними. Пов'язані з пограбуванням, нападом, бійкою, шлюбом, царською службою і [дії, що скоїли] ті, чия діяльність відбувається у першу половину ночі, навіть "укладені вночі", нехай вважаються дійсними. [Угоди, укладені] тими, хто живе у лісі, в караванах, на пасовищах, в обителі, серед мисливців [і] мандрівних артистів, [навіть] "укладені в лісі", нехай вважаються дійсними. А "укладені обманом" нехай вважаються дійсними і стосуються шахраїв. А "укладені таємно" нехай вважаються дійсними за секретної угоди. 12. У іншому випадку нехай вважаються недійсними; також [угоди], укладені несамостійними: сином, який залежить від батька; батьком, котрий залежить від сина; братом, який не має сім'ї, молодшим [членом сім'ї], котрий не отримав частки у спадку; жінкою, котра залежить від чоловіка або сина; рабом або "заставленим"; тим, хто не досяг повноліття і тим, хто досяг певного віку, також тим, хто притягнутий до суду, мандрівним аскетом, калікою [і] тим, хто потрапив у біду - за виключенням санкціонованих угод. 13. Але навіть [при дотриманні всіх умов] нехай вважаються недійсними угоди, укладені у стані гніву, горя, сп'яніння, втрати розуму або з примусу. 14. З того, хто укладає [таку угоду], підштовхує до її здійснення [та] свідків - кожного окремо - сказані штрафи.

15. Але всі угоди, місце й час [укладенні яких] відповідає поданим [контрагентам], вповноваженим для її укладання, з повною дієздатністю, за бездоганного засвідчення, з очевидною формою, ознаками, розмірами [й] якостями [об'єкту угоди] нехай вважаються дійсними. 16. З них остання [дія] заслуговує на довіру, за виключенням [випадків] розпорядження [й] застави.

Це - настанова про "угоди".

17. І після того як записані: рік, пора року, місяць, половина місяця, день, юридичні докази, судова установа, борг, місцевість, селище, каста, рід, ім'я [й] заняття тих, хто зробив відповідні засвідчення позивача та відповідача, [суддя] нехай накаже представити свідчення позивача та відповідача у справі. 18. І нехай розглядає свідчення. 19. Підстави [впізнання] того, хто дає неправдиві свідчення є такими: [особа, яку опитують], відмовившись від записаного свідчення, переходить до іншого свідчення; сказане ним раніше не узгоджується із суттю справи, [як вона представлена] пізніше; заснована на чужих словах, залучаючи те, що не можна залучати; обіцяючи [надати] доказ, [на вимогу] "надай!" не надає; або надає слабкий доказ [чи] те, що ним не є; підставляє [замість] вказаного доказу інший доказ; у поданому доказі заперечує - "це не так" - свідчення у справі; не бажає [визнати] засвідчене свідками; веде з свідками переговори у недозволеному для цього місці. 20. Штраф з того, хто дає неправдиве свідчення - [у розмірі] 5-ї частини [суми позову]. 21. Штраф з того, хто зізнався, - 10-а частина [суми позову]. 22 - 24. Утримання людей, [зайнятих] у восьмичленному [процесі]; подорожні - у залежності від [обставин] справи - і те, й інше нехай дає той, хто програв справу.

25 - 26. Звинувачений нехай не подає зустрічного звинувачення, за виключенням [випадків] бійки, крадіжки, угод торговців. Не слід звинувачувати вже звинуваченого. 27. Якщо обвинувач, який отримав відповідь, не відповідає у той же день, він буде [вважатися] таким, котрий зробив неправдиву заяву. 28. Тому що, вирішує [почати справу] обвинувач, не обвинувачений. 29. Для останнього, котрий не відповів [на звинувачення, термін] від трьох до семи діб. 30. Потім нехай він дасть штраф від 3 до 12 пан.

31. [Якщо звинувачений] не відповідає [на звинувачення] протягом півтора місяця, то після того як на нього накладено штраф за неправдиве свідчення, нехай він відшкодує обвинувачу з того майна, яке у нього є, за виключенням знарядь праці, [що дають йому їжу]. 32. Це ж слід зробити [у випадку] втечі звинуваченого. 33. А для обвинувача неправдивість свідчення [виявляється] образу ж, якщо він втече. 34. Якщо [звинувачений] помер або з ним стався нещасний випадок - [слід надати] свідчення свідків. 35. Бідняка, обвинувач, сплативши штраф, може примусити до роботи. 36. Або [той] нехай надасть у заставу згідну на це [людину] …

Так у третій книзі "Сфера діяльності суддів" перший розділ: "Настанова про угоди. Розгляд спорів".

ІІІ. 2.

1. [Виклад] предметів судового розгляду починається зі шлюбу.

2. Шлюб "брахма" - дарування дівчини з прикрасами. 3. Шлюб "праджапатья" - зі словами "виконуйте разом дхарму". 4. Шлюб "арша" - [укладається] шляхом прийняття від нареченого пари корів. 5. Шлюб "дайва" - шляхом дарування [дівчини] жерцю перед олтарем. 6. Шлюб "гандхарва" - за обопільної згоди [нареченого й нареченої]. 7. Шлюб "асура" - шляхом прийняття шулки. 8. Шлюб "ракшаса" - силоміць. 9. Шлюб "пайшача" - шляхом захоплення сплячої [або] сп'янілої [дівчини].

10. Перші чотири, [що називаються] дхармічними, ґрунтуються на рішенні батька [дівчини]; інші - на рішенні матері й батька. 11. Вони ж бо обоє отримують шулку за дочку, а за відсутності одного з них - інший. 12 - 13. За всіх [форм шлюбу] наречена може отримати другу шулку, [метою якої є] збільшення любові [до чоловіка і величина якої] не виходить за межі дозволеного.

14. Стрідхана складається із засобів існування та прикрас; 15. [частина жіночого майна, що складається] із засобів існування й називається стхап'я, не [може коштувати] більше 2 тисяч пан; для прикрас обмежень немає.

16. Для дружини немає гріха використовувати стрідхану на утримання себе, сина [і] невістки і у тому випадку, якщо чоловік поїхав, не залишивши [їм] засобів до існування; для чоловіка [немає гріха використовувати її] для звільнення від небезпек: розбійників, хвороб, голоду, а також для виконання обов'язку дхарми, або [немає гріха використовувати її] спільно подружжю після народження дітей. 17. І з приводу того, що витрачається на протязі трьох років [подружжям спільно] за дхармічних шлюбів [чоловік] не може бути звинуваченим. 18. Якщо витрачено [що-небудь] за шлюбів гандхарва й асура, [чоловік] повинен повернути те й інше з відсотками; за витрачене при шлюбах ракшаса й пайшача нехай заплатить штраф як за крадіжку.

Це сказано про "шлюб".

19. Після смерті чоловіка, жінка, яка бажає дотримуватися дхарми може одразу ж отримати стхап'я, прикраси й залишок шулки. 20. А якщо, отримавши, вона виходить заміж, то повинна повернути і те й інше з відсотками. 21. А та, хто бажає мати сім'ю може, одружуючись повторно, отримати те, що було дане свекром і [першим] чоловіком. 22. Про час повторного одруження ми скажемо [в розділі] "про тривалу відсутність [чоловіка]". 23. Та, хто одружується повторно проти волі свекра втрачає дане свекром й чоловіком. 24. Тій, котра звільняється із під опіки родичів [чоловіка], нехай ці родичі відшкодують, що взяли. 25. Стрідхану тієї, котра приходить на законних підставах нехай охороняє той, хто її приймає. 26. Одружена повторно позбавляється спадщини чоловіка. 27. Та, котра бажає дотримуватися дхарми користується [ним].

28. Якщо виходить заміж та, котра має дітей - вона втрачає стрідхану. 29. Проте цю стрідхану отримують [її] діти. 30. Або, якщо вона одружується [вдруге] заради утримання дітей, нехай для дітей примножує [стрідхану]. 31. Якщо діти народжені від різних батьків, нехай вона віддасть кожному з синів відповідно до частки кожного з батьків в стрідхані. 32. Навіть те стрідхану, якою можна користуватися за власною волею, одружена [повторно] нехай передасть синам.

33. Бездітна, котра зберігає вірність чоловікові, та, котра живе у свекра, нехай користується стрідханою до кінця життя. 34. Адже стрідхана [призначена] на випадок негараздів. 35. Після [її смерті стрідхана] відходить спадкоємцю.

36. Стрідхану померлої за життя чоловіка розподіляють сини й дочки; якщо у неї не було синів - [лише] дочки; а якщо і їх немає - [успадковує] чоловік. 37. [В останньому випадку її] родичі можуть забрати шулку і те, що було дане ними після укладення шлюбу, або будь-що інше, дане ними.

Це - настанова про "стрідхану".

38. Якщо дружина безплідна або не народжує дітей - нехай чоловік чекає 8 років; якщо народжує лише мертвих - 10 років; і якщо вона народжує лише дочок - 12 років. 39. А потім [він] може взяти другу [дружину]. 40. Якщо порушить це, - нехай поверне [дружині] шулку, стрідхану і половину у якості відкупної суми, а також [заплатить] штраф до 24 пан. 41. Давши їй шулку та стрідхану, - а якщо шулки та стрідхани немає, то їх відшкодування, а також відкупну за полишення дружини [адхіведаніку] й відповідні засоби до існування, нехай одружується хоч на декількох. 42. Адже дружини [беруться] заради потомства.

43. І якщо місячні у дружин співпадають, нехай чоловік приходить до них у відповідності [з часом укладення] шлюбу: спочатку до тієї, на котрій одружився раніше, або ж до тієї, котра має сина. 44. Якщо не живуть [як чоловік і дружина] - штраф 96 пан. 45. Нехай не має зносин проти бажання дружини, котра хоче дотримуватися дхарми [непорочності], якщо безплідна, народжує лише мертвих або ж якщо у неї вже припинилися місячні.

46. І чоловік, якщо не бажає, може не приходити до прокаженої чи безумної. 47. Але дружина повинна приходити до чоловіка заради народження дітей, навіть якщо він перебуває у подібному стані.

48. Державний злочинець, той, хто геть опустився або втік в іншу країну, той, хто загрожує [її] життю, вигнаний з касти чоловік може бути полишений, а також імпотент.

Такий в третій книзі "Сфера діяльності суддів" другий розділ: "Правила, пов'язані зі шлюбом: дхарма шлюбу; настанови, стосовно стрідхани, та про відкупну суму за взяття другої дружини".

ІІІ. 3.

1. Жінка у 12 років стає повнолітньою, чоловік - в 16. 2. Після цього за непокору [главі сім'ї] - штраф в 12 пан для жінки, для чоловіка - удвічі…

7. Навчаючи дружину послуху, чоловік не повинен вживати таких слів, як "зіпсована", "занепаща", "каліка", "безрідна". 8. [Допускається] три удари по спині тростиною, мотузкою чи рукою. 9. При порушенні цього - штрафи уполовину від відшкодування, встановленого відповідно за образу словом чи дією.

Це сказано про "образу".

12. Дружина, яка ненавидить чоловіка [й] протягом семи місяців уникає [подружніх обов'язків], нехай негайно залишить чоловікові стхап'я й прикраси, і чоловік може ділити ложе з іншою. 13. А якщо чоловік її ненавидить, нехай полишить дружину одну у черниці, в сім'ї опікунів або родичів…

15. Дружина, котра ненавидить чоловіка, не може отримати розлучення без згоди чоловіка, і чоловік - без згоди дружини. 16. Розлучення [відбувається] за взаємної ненависті. 17. Якщо чоловік вимагає розлучення через погане поводження дружини, нехай він дасть їй, що було взято. 18. Якщо дружини вимагає розлучення через погане поводження чоловіка, він може не віддавати їй, те що було взято. 19. При дхармічних шлюбах розлучення неможливе.

20. Дружина, котра бере участь, не дивлячись на заборону [чоловіка], у буйних п'яних веселощах, нехай дасть штраф 3 пани. 21. Якщо вона ходить вдень на видовища, де беруть участь [лише] жінки, - штраф 6 пан; якщо у видовищах [беруть участь] чоловіки - 12 пан. 22. [Якщо це відбувається] вночі - подвійний штраф. 23. Якщо вона йде [з дому], коли чоловік спить або п'яний, або не відчиняє двері чоловікові - 12 пан. 24. З тієї, котра йде [з дому] вночі - подвійний штраф.

25. Якщо чоловік та жінка здійснюють непристойні рухи тілом або якщо таємно ведуть нескромну бесіду, то штраф для жінки - 24 пани, для чоловіка - удвоє. 26. Якщо [при цьому] вони торкаються один одного волоссям, одягом, зубами й нігтями, то жінка платить штраф першого виду, чоловік - удвоє. 27. Якщо бесіда проходить у сумнівному місці, то штраф може бути замінений покаранням різками. 28. [Тоді] посеред селища нехай чандала завдасть жінці п'ять ударів різкою … 29. Або можна замінити це грошовим штрафом.

30. Якщо чоловіку та жінці заборонено надавати одне одному послуги, то [за дарування, позику тощо] нецінних предметів жінка платить штраф 12 пан, якщо це цінні речі - 24 пани, якщо золоті, предмети або гроші - 54 пани. З чоловіка штрафи удвічі. 31. Половинні штрафи [накладаються у тому випадку], якщо вони не можуть бути коханцями, а також тоді, коли забороняються угоди між [двома] чоловіками.

Це сказано про "заборони".

32. Унаслідок ненависті до царя та внаслідок злочинів, а також, коли чоловік піде з дому стає недійсним право власності жінки на стрідхану, принесену [з батьківського дому] та шулку.

Такий в третій книзі "Сфера діяльності суддів" третій розділ: "Правила, пов'язані зі шлюбом: про послух, утримання, образу, ненависть, проступки та про заборону послуг і угод".

ІІІ. 4.

1. З жінки, котра втекла із сім'ї чоловіка, штраф 6 пан, за виключенням випадків поганого [з нею] поводження. 2. Якщо їй було це заборонено - 12 пан. 3. Якщо вона пішла у сусідній дім - штраф 6 пан. 4. Якщо сусід дає їй притулок, якщо бідний чернець дає милостиню, якщо торговець дає їй товар - штраф 12 пан. 5. Якщо їм це було заборонено - штраф першого виду. 6. Якщо вона йде далі сусіднього дому - штраф 24 пана. 7.Якщо чужу дружину приймають у дім - штраф 100 пан, за виключенням випадків негараздів. 8. Якщо [вона залишається у домі] всупереч волі [господарів] або через їх невідання - провини [господарів] немає.

9. Вчителі говорять: "У випадку поганого поводження чоловіка немає гріха піти до родичів чоловіка, до опікунів, сільського старости… до черниці, або до сім'ї своїх родичів, якщо там немає чоловіків. 10. "Або до сім'ї своїх родичів, хоч би там і були чоловіки. 11. До чого хитрощі, якщо справа стосується порядної жінки? 12. У цьому легко пересвідчитись", - так говорить Каутілья.

13. Піти до сім'ї своїх родичів не заборонено у випадку смерті [родичів], хвороби, негараздів та під час очікування дитини. 14. З того, хто чинить перепони цьому, - штраф 12 пан. 15. Проте та, хто переховується там втрачає стрідхану, а якщо її утримують родичі, то [вони втрачають] залишок шулки.

Це сказано про "втечу".

16. Якщо жінка втече з сім'ї чоловіка або піде в інше селище - штраф 12 пан і втрата стхап'я й прикрас. 17. У випадку, якщо з нею разом був чоловік, котрий міг бути її коханцем - штраф 24 пани та позбавлення її дхарми [становища законної дружини], за випадків утримання та співжиття у періоди, сприятливі для зачаття. 18. Якщо [той] чоловік однакової з нею варни або вище - з нього стягується штраф першого виду; якщо він займає нижче становище - середній [штраф]. 19. Родич [і у цьому випадку] не зазнає покарання. 20. Проте якщо [дружині й цьому родичу] було заборонено перебувати разом - [з нього стягується] штраф уполовину.

21. Якщо під час перебування в дорозі [чоловік та жінка] усамітнюються з метою любовної близькості або якщо жінку супроводжує чоловік підозрілий або той, з котрим їй було заборонено знаходитися разом, - це слід вважати перелюбом.

22. Не є гріхом супроводження в дорозі тих, хто користуються свободою: дружин акторів, музикантів, рибалок, мисливців, пастухів, власників харчівень та інших. 23. Проте якщо чоловіком було це заборонено і все ж (інший) чоловік забирає жінку або жінка [сама] з ним йде - вони заслуговують на штрафи у половинному розмірі.

Це сказано про "супровід в дорозі".

24. Дружини шудр, вайш'їв та брахманів, котрі поїхали ненадовго, нехай очікують рік [дружина шудри] і далі [відповідно до порядку варн на рік більше], якщо у них немає дітей; якщо ж діти є, то від двох років і більше. 25. Якщо вони забезпечені засобами для існування, то нехай очікують удвічі більший термін. 26. Якщо у них відсутні засоби для існування, то нехай їх утримують опікуни, а після 4 або 8 років - родичі …

28. Брахмана, котрий пішов навчатися, нехай бездітна [дружина] очікує 10 років; котра має дітей - 12 років; того, хто пішов на царську службу нехай чекають до кінця життя. 29. (Жінка), котра прижила [за цей час] дітей від людини однакової варни нехай не буде піддана ганьбі.

30. При занепаді добробуту сім'ї, будучи відпущена опікунами, жінка може вийти заміж за бажанням, або для підтримки життя за крайніх обставин.

31. Перед дхармічним шлюбом дівчина нехай чекає нареченого, котрий пішов, не повідомивши [її про термін своєї відсутності] і про котрого нічого не чутно, сім місяців, а того, про якого є звістка, удвічі більше. 32. Якщо ж він повідомив [на який термін пішов] і про нього нічого не чутно, нехай очікує п'ять місяців, якщо з про нього є звістка - десять.

33. Того, хто заплатив лише одну частину шулки, нехай чекає три місяці, коли звісток про нього немає; якщо ж звістки є, то чекати слід сім місяців. 34. Того, хто сплатив шулку [повністю] слід чекати п'ять місяців, якщо про нього немає звісток, і десять - якщо є.

35. Після цих термінів, отримавши від суддів дозвіл, може вийти заміж за бажанням. 36. "Адже той, хто допускає, щоб жінка залишалася неплідною у час, сприятливий для зачаття, - вбиває дхарму", - так вважає Каутілья.

Це сказано про "нетривалу відсутність".

37. Нехай дружина очікує сім місяців після того, як стало відомо, що [чоловік], котрий пішов на тривалий термін помер або став відлюдником; якщо у неї є діти, нехай очікує рік. 38. Після цього може прийти до рідного брата чоловіка. 39. Якщо їх декілька, нехай приходить до найбільш близького за віком, благочестивого, спроможного утримувати її, або до молодшого, якщо у того немає дружини. 40. За відсутності [рідного брата] нехай приходить до найближчого нерідного брата, до сапінди або кульї, близькому за віком. 41. Саме в цьому порядку, починаючи з рідних братів чоловіка.

42. Якщо цих наступників [за шлюбом] оминають під час видачі жінки заміж, то шлюб цей стає любовним зв'язком. [Тоді] коханець, жінка, той, хто видає жінку та одружує юнака винуваті у гріху перелюбу.

Такий в третій книзі "Сфера діяльності суддів" четвертий розділ: "Правила, пов'язані зі шлюбом: про втечу дружини, про супровід її в дорозі, про нетривалу відсутність та про тривалу відсутність чоловіка".

ІІІ. 5.

1. Не є самостійними сини, котрі перебувають під батьківською владою, допоки живі батько з матір'ю. 2. Після смерті батька між ними [відбувається] розподіл батьківського майна.

3. [Майно], набуте самостійно, не підлягає розподілу, за виключенням того, що здобуто за допомогою майна батька.

4. У тому, що не підлягає розподілу з майна батька, мають частку сини, онуки та правнуки до четвертого коліна. 5. Адже протягом цього часу поминальні принесення предкам [пінда] приносяться нероздільно [спільному предкові]. 6. після цього, усі, хто має роздільне поминальне підношення [різним предкам], розподіляють [майно] порівну.

7. [Брати], котрі проживають разом, якщо вони не мали батьківського майна або розділили його, [якщо побажають розділитися], нехай ділять майно знову. 8. А хто примножує [майно], може узяти дві частки. 9. Майно бездітного нехай візьмуть рідні брати або брати, котрі живуть разом [навіть, якщо це не рідні брати], а також незаміжні [сестри].

10. Майно того, хто має дітей нехай візьмуть сини й дочки, народжені у дхармічних шлюбах. 11. За відсутності їх - батько. 12. За відсутності батька - брати й сини братів.

13. Брати без батька, навіть якщо їх багато, і діти братів [беруть] по одній частці.

14. Серед рідних братів від різних батьків розподіл здійснюється за батьком…

16. Якщо розподіл здійснюється за життя, батько нехай не виділяє будь-кого одного особливою часткою. 17. І без причини будь-кого одного нехай не залишає без частки.

18. За відсутності майна батька старші нехай піклуються про молодших, за виключенням тих, котрі мають погану поведінку. 19. Розподіл [майна відбувається лише] серед повнолітніх. 20. Спадщина того, хто не досяг повноліття, не враховуючи боргів, слід передати родичам матері або сільським старійшинам до досягнення повноліття; [це ж стосується] того, хто перебуває у від'їзді. 21. Неодруженим, слід виділити стільки ж майна, скільки й одруженим, а також слід виділити суму незаміжнім [сестрам] для одруження.

22. Розподіл боргів такий же, як і спадщини.

23. "Ті, котрі нічого не мають нехай розподілять хоча б посуд для води", - так кажуть вчителі. 24. "Це - хибне твердження", - так вважає Каутілья. 25. "Мова йде про розподіл того [майна, яке] є, а не того, якого немає".

26. Нехай відбувається розподіл у присутності свідків зі словами: "Таким є загальне майно, такою є частка кожного".

27. Нехай ділять знову, якщо було погано поділено, якщо один у іншого що-небудь вкрав, якщо що-небудь було сховано або якщо знайдено що-небудь, невідоме в момент розподілу.

28. Майно людини, яка не має нащадків, нехай візьме цар, виключивши з нього засоби для існування удови та необхідне для поховальної церемонії; але це не стосується майна веною брахмана. 29. Останнє нехай він віддасть знавцям трьох вед.

30. Вигнаний з касти, народжений вигнанцем та імпотент не мають права на частку спадку, а також недоумок, сліпий та прокажений. 31. Якщо у них є дружини, то їх діти, не подібні до них, мають право на спадщину. 32. Інші, за виключенням вигнаних з касти, мають право на їжу й одяг.

33. І якщо вони, маючи дружин, не можуть мати дітей, і родичі народять дітей [від їхніх дружин], для тих [дітей] слід встановити частки.

Такий в третій книзі "Сфера діяльності суддів" п'ятий розділ: "Розподіл майна: порядок успадкування".

ІІІ. 6.

1. Частка старшого з синів від однієї дружини у брахманів складається з кіз, у кшатріїв - з коней, у вайш'їв - з корів, у шудр - з овець. 2. Середньому сину належить з них - одноокі та кульгаві, молодшому - рябі. 3. За відсутності худоби старший брат може узяти десяту частину майна, за виключенням коштовностей. 4. Тому що він приносить жертву предкам. 5. Таким є розподіл, прийнятий учнями [стародавнього мудреця] Ушанаса.

6. З майна батька додаткову частку старшого складають віз та прикраси; середнього - ложе, сидіння та посуд для їжі; молодшого - чорне насіння, домашнє приладдя та віз, запряжений биками. 7. Для іншого майна або майна, що не ділиться - рівний поділ.

8. Сестри не вважаються спадкоємцями; вони мають частку у посуді для їжі та прикраси з домашнього скарбу матері.

9. Якщо старший позбавлений ділових якостей, він отримує третину [додаткової] частки старшого; якщо він веде неправильний спосіб життя або не виконує дій, визначених дхармою, - ¹/₄ частину [додаткової частки старшого]. 10. Той, хто чинить бездумно втрачає всю [додаткову частку старшого]. 11. Це ж стосується середнього та молодшого. 12. [Однак, якщо] один з них має ділові якості, він може отримати половину додаткової частки старшого.

13. Для синів від різних дружин - за відсутності у однієї з них [переваги], коли одна не була раніше заміжня, а інша була, або одна були незайманою, а інша ні, - а також між близнюками старшинство визначається за першістю народження. …17. З синів брахмана від дружин з чотирьох варн син брахмани нехай візьме чотири частки; син кшатрійки - три; син вайшийки - дві; син шудрянки - одну. 18. Аналогічно визначається розподіл між синами кшатрія та вайш'ї від дружин відповідно з трьох та двох варн.

19. Син брахмана від дружини наступної Варни гідний рівної частки. 20. Сини кшатрія та вайш'ї [від жінок наступних варн] гідні половинної або рівної частки, якщо вони володіють діловими якостями. 21. Син від жінки рівної або нерівної, якщо він - єдиний, отримує увесь [спадок батька] та утримує родичів. 22. Син брахмана і шудрянки може взяти з майна брахмана лише третину, [а] дві третини [нехай візьме] найближчий сапінда або кулья для того, щоб приносити поминальні жертви. 23. За відсутності останніх нехай успадковує вчитель [померлого брахмана] або [його] учень.

24. Або ж нехай родич матері чи людина, котра належить до тієї ж готри за дорученням породить на його "полі" [від його дружини] сина, котрий називається "кшетраджа", і йому слід віддати спадок.

Такий у третій книзі "Сфера діяльності суддів" шостий розділ: "Розподіл майна: виділення часток успадкування".

ІІІ. 7.

1. "Сім'я, кинуте на чужому полі, належить господарю поля", - так кажуть вчителі. 2. "Мати - вмістилище; чиє сім'я, того й потомство", - так кажуть інші. 3. "Можливе й те, й інше", - так вважає Каутілья.

4. "Аураса" - рідний син від тієї, з котрою були здійснені священні обряди. 5. Рівний йому син "путріки". 6. "Кшетраджа" - син від родича [людини тієї ж готри] або не родича, котрому було доручено [породити сина від дружини цієї людини]. 7. Якщо у справжнього батька немає іншого сина, то він вважається таким, який має двох батьків або належить до двох готр; він приносить жертви та є наступником їх обох. 8. Ту ж дхарму має "гудхаджа" - таємно народжений у домі родичів. 9. "Апавіддха" - залишений родичами; він син того, котрий здійснює обряд [всиновлення]. 10. "Каніна" - син незаміжньої. 11. "Садодха" - син тієї, котра виходить заміж вагітною. 12. "Паунарбхава" - син жінки, котра вдруге вийшла заміж. 13. Рідний син - спадкоємець батька та його родичів. 14. син від першого шлюбу є [спадкоємцем] лише того, хто його всиновив, але не його родичів. 15. Та ж дарма у "датта" - відданого батьком й матір'ю з обрядом узливання води. 16. "Упагата" - син, котрий прийшов сам або приведений родичами. 17. "Кртака" - всиновлений. 18. "Кріта" - придбаний у якості сина.

Такі [бувають сини].

19. Проте, якщо народиться син [аураса], то [прийомний син під час розподілу спадку]. Якщо він тієї ж варни, отримує третину, а якщо він іншої Варни - отримує їжу й одяг [утримання].

20. Сини брахмана [і] кшатрія від жінок безпосередньо нижчої варни рівні за варною [батькові]; від жінок нижчих варн - не рівні.

21. Від брахмана і вайшийки походить амбаштха; від брахмана та шудрянки - нішада або парашава.