Особистість Богдана Хмельницького як полководця та державного діяча

Восени 1647 року Богдан Хмельницький проводить декілька нарад для обговорення ходу повстання. На них основний акцент приділявся донесенню до присутніх настроїв власних та суспільних, а також тяжкого суспільно-політичного та релігійного стану на теренах України. Богдан захищав спільну справу всього народу, доводив необхідність взяти шаблі в руки для захисту Вітчизни й збереження давніх завойованих кров'ю привілеїв. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. -- К., 1993.-С.65 Намагаючись зібрати сили, Хмельницький уміло маніпулював привілеєм, наданим йому королем через канцлера Оссолінського, про що говорить П. Меріме. Меріме П. Богдан Хмельницький. -- Х., 2004.-С.201 Згадує про привілей і М. Грушевський і говорить, що він підтверджував козацькі «вільності, які вони [козаки] просили ще у 1639р. Цей привілей не лише дозволяв здійснити похід на море, відновити вільності, а збільшити число реєстровців до 12 тисяч. Саме наявність такого привілею була важливим в очах козаків аргументом законності виступу проти переслідувань шляхтичів, які ігнорували постанову короля. Грушевський М. Історія України-Руси. Т VІІІ. - К., 1995.-С.144 Так, козаки повірили у те, що йдуть назустріч королівським планам, а Хмельницькому надана роль втілювати ці плани. Проте ця точка зору лише одна сторона медалі, існують й інші думки з цього приводу.

Богдан Хмельницький чітко розумів неможливість досягнення перемоги лише силами козацьких шабель. Тому на численних нарадах обговорювалися питання, котрі стосувалися питань про можливих союзників у боротьбі. Звичайно, учасники рад зверталися до минулих подій, до причин поразки попередніх виступів, намагалися вияснити чинники поразок у бойових діях. Дехто із присутніх вагався щодо планів ведення відкритої війни, адже можливість зазнати поразки була досить ймовірною, коли врахувати перевагу ворожих сил та відсутність надійних союзників. Талант Хмельницького проявився знову й на цей раз, він переконався у необхідності знайти союзну підтримку, бо самотужки виграти війну проти Польщі було неможливо. Ватажка хвилювало також перебування в усіх ключових фортецях польських гарнізонів, які б неодмінно вжили контрзаходів при найменших проявах заворушень серед населення. Без зовнішньої допомоги обійтися було неможливо. У першу чергу союзником Богдан вбачав Росію, але вона у той час сама перебувала у складному становищі через розруху і на її суттєву допомогу козаки не розраховували. Тому на радах дійшли згоди звернутися до Кримського Ханства. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.65-66 Хмельницький розумів те, що татари дуже ненавидять козаків та не відкидам можливість укладення з ними договору про союзні стосунки через один важливий аргумент. Так, для досягнення укладення союзу було відряджено посольство у Крим. Посланці поставили Іслам-Гірея, тодішнього кримського хана, перед складним вибором: або він надає допомогу в боротьбі із силами Польщі, або ж козаки разом із поляками роблять великий за своїм розмахом похід, що, до речі, могли стати реальним. Гетьман орієнтувався у міжнародній політиці і був досить упевнений, що хан, роздратований політикою Польщі, згодиться на пропозицію посольства і буде ладен учинити похід проти неї. Голобуцький В. Запорізьке козацтво. - К., 1957.-С.258 Осипов вказує, що Хмельницький обрав слушний момент для переговорів, бо в самому Ханстві склалася непроста ситуація. Осипов К. Богдан Хмельницький. - Л., 1949.-С.38-39 Як відомо, гладкими відносини між козаками та Кримським ханством так і не стали, про що мова піде далі. Звідси - таке неоднозначне у працях дослідників Хмельниччини трактування даного політичного кроку Хмельницького.

Найрішучішим прихильником козацтва у боротьбі було українське селянство. Хмельницький - один із найактивніших прихильників союзу із цією верствою населення. Він зрозумів, що попередні виступи завершилися поразкою через змогу магнатсько-шляхетських сил відірвати найчисельніший стан від основних подій повстань. Навіть у розмовах із польськими послами Богдан Михайлович високо цінував селянство і його можливості у боротьбі за свої права, неодноразово оголошував про це. Усі плани Хмельницького щодо селянства і його ролі справдилися у перші місяці війни. Вона набула селянського характеру. Але найважливішою рушійною силою залишалося козацтво, воно продовжило займати пануюче становище серед населення.

Важлива роль у підготовці до виступу була надана агітації та пропаганді серед мас населення з метою залучення чисельних людських ресурсів до військових дій. До справи залучалися не лише промови агітаторів, але й королівські листи й універсали про морський похід. Крип'якевич І. Богдан Хмельницький. С.67

Звичайно, важливою справою було придбання та накопичення зброї і боєприпасів. Закупівля зброї велася не лише в Україні, а й в самі Польщі. Є свідчення, що звідти прибувало багато караванів через Замостя, Львів та ін. міста на землі України, а назад таємно переправлялися гроші та інші цінності. Там само. С.72

Підготовка до повстання йшла у цілковитій таємності, навіть збори і ради проводилися у таємних місцях. За матеріалами деяких джерел, підняти повстання намірялися в жовтні - листопаді1647р., коли О. Конєцпольський із декількома тисячами жовнірів та реєстровцями мав здійснити похід проти татар. Замлинський В. Богдан Хмельницький. С.75 План козаків передбачав розгром цих військ на Наддніпрянщині, що давало змогу закріпитися на території козацьких міст і дати змогу приєднатися селянським загонам до основних сил. Однак раптова поява Очаківської орди зірвала наміри козацької верхівки. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.66-67 Окрім того, заздрощі авторитету і посаді Хмельницького з боку Р. Пешти штовхнули останнього на зраду. Він видав сотника Конєцпольському тим самим попередивши про загрозу повстання. Грушевський М. Історія України-Руси. Т VІІІ.-С.161-162 Негайно Хмельницького була заарештовано, пролунав наказ відтяти бунтівнику голову… Становище здавалося безнадійним, але наказ не поспішав втілити у життя кум арештованого. Незабаром сотники взялися переконати полковника Кричевського у безневинності в'язня і вмовити його засвідчити невинність Богдана перед комісаром Шемберком. Так, Хмельницькому вдається вирватися з-під арешту очевидно в середині грудня 1647 року за допомогою друзів. Він вирішив не спокушати більше долі, а разом із прибічниками рушив на Запоріжжя, прихопивши харчі та майна, взяв і сина Тимофія. Це був критичний момент у долі Богдана, в його душі назрів глибокий перелом. Як говорив Грушевський: «Хмельницький перед сим моментом і після - се було двоє різних людей». Грушевський М. Історія України-Руси. Т VІІІ.-С.162 Тепер, зробивши остаточний вибір, Богдан Михайлович мав не так уже й багато часу для організації повстання.

А на Січі у той критичний момент стояла польська залога, що складалася із реєстровців і драгун. Меріме П. Богдан Хмельницький. С.207 Тому втікачі зупинилися на о. Томаківці. Саме звідси Б. Хмельницький і розпочав активну діяльність, спрямовану на згуртування навколо себе численних утікачів, досить вдало користуючись захопленими із собою королівськими привілеями-листами та корогвою. Грушевський М. Богдан Хмельницький. С.12 Після цього встановив контакт із Січчю і 25 січня (за іншими даними - 21) 1648 року перейшов у наступ і без бою, бо застава втекла, оволодів укріпленнями. Спроби С. Вадовськкого і С. Кричевського відбити Січ успіху не мали, а козаки під проводом Хмельницького раптово напала на їхній табір і змусили відступити із Запорожжя, тоді як реєстровці за власної ініціативи перейшли піл командування Хмельницького. Грушевський М. Указана праця. С.168 Так, саме цими подіями і пов'язаний початок Визвольної війни українського народу. У ці грізні роки і відкрився і у всій своїй повноті талант і геній полководця й дипломата Хмельницького.

На Запоріжжі Богдана Хмельницького обирають гетьманом. Костомаров М. Богдан Хмельницький. В 3-х т. С.131 Точно сказати коли і за яких обставин це відбулося сказати не можливо за браком джерел. найімовірніше, ця подія мала місце у другій половині 20 чисел січня - початку лютого 1648 року. Козацькі маси і все населення визнали Б. Хмельницького своїм вождем. В той же час він взявся за створення бази на Запоріжжі, зміцненню обороноздатності табору на Томаківці. Коли із цим було завершено, відрядив реєстровців до різних полків, мабуть, із метою встановлення контактів із готовими до повстання масами. Водночас було здійснено заходи з метою контакту із Донським військом, донці теж проявили себе у допомозі повстанцям. У перші тижні постання основна увага приділялася згуртуванню наявних сил та постачанні ресурсів. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.70-71

Із Запоріжжя Хмельницький продовжив переговори із Кримом, туди було відправлено аж два посольства. Говорять, що Хмельницький знайшов спільну мову із татарами, повернувши одному мурзі сина, той мурза і став посередником у переговорах. Грушевський М. Історія України-Руси. Т VІІІ.-С.168 Домовленість була необхідна і тому, щоб забезпечити собі надійні тили, коли розпочнеться серйозна боротьба. Це добре розумів Хмельницький, знав чого можна чекати від рухливих татарських орд. Також дуже важливою була участь татарської кінноти у війську, власної кінноти на думку гетьмана у боротьбі із важко озброєними гусарами не вистачало. Як уже зазначалося у дипломатичних стосунках було зроблено ставку на напружені відносини між Кримом і Польщею. здобути стабільність у відношеннях із татарами, заручитися військовою силою у вигляді кінноти, налагодити союзницькі відносин - ось мета гетьмана. Богдан Хмельницький знав норов татар, тому робив ставку на уподобання останніх грабувати й нищити, тим самим ослаблюючи Польщу. Сам похід вів до посилення позицій хана та надбання великої кількості здобичі. Іслам-

Гірей ІІІ навіть придумав виправдання перед султаном за свій похід, немовби як помсту за напад Конєцпольського. Так, щоб остаточно схилити хана на свій бік, Хмельницький у кінці лютого відряджає у Крим нове посольство і таки свого плану досягає. Було також вирішено, що з метою укладення договору туди відправиться і сам Хмельницький. Цю поїздку тримали у повній секретності. Замлинський В. Богдан Хмельницький. С.88-90 Кримський хан з недовір'ям ставився до повстання і відрядив слабко озброєні сили Туга-бея, Карач-бея і ногайців. Після перших перемог хан став висилати добірніші сили. Татарські загони почали прибувати вже у березні 1648р. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.72-73

Богдана досить таки турбувала позиція коронного гетьмана. Враховуючи співвідношення сил, украй важливо було уникнути зіткнень із сильними коронними військами чи найманим кварцяним військом. Одержавши звістку про повстання,Потоцький зразу ж вирішив придушити його в зародку. Збереглися свідчення про лист, надісланий хмельницьким Потоцьким. Він написаний у мирному і дружелюбному тоні, хоча перед собою Богдан ставив мету таким чином виграти час, стримати військовий похід супроти свого війська.Там само. С.73

Хмельницький поставив перед собою завдання перенести центр повстання у густозаселені регіони, щоб так мати змогу контактувати із населенням та черпати нові сили в людях і спорядженні. Мирні переговори між Хмельницьким і Потоцьким провалилися, а сам гетьман, не чекаючи наступу польських військ і щоб перейняти ініціативу вирішив виступати вперед першим. Тим часом ряди війська Хмельницького повільно, але впевнено поповнювалися. Хоч сама армія і нараховувала декілька тисяч воїнів, організатори повстання намагалися згуртувати ці нечисленні військові сили і створити ядро майбутньої повстанської армії. У 22 квітня ( а можливо 15 чи 16) 1648р. війська повстанців рушили із Запорожжя. Полководець розумів усю небезпечність виходу із укріпленої січі, бо мав десь 8 тисяч козаків і татар проти набагато численнішого польського війська. Проте вихід «на волость» давав шанс на успіх, а сидячи у таборі планів здійснити неможливо. Бездіяльність прирікала на катастрофу, Хмельницький це розумів.Замлинський В. Богдан Хмельницький. С.94-96

Від самого початку повстання у керівної верхівки Речі Посполитої склалося неоднакове ставлення до повстання. Король пояснював збурення серед козацького стану приготуваннями до морського походу та свавіллям урядовців. Проте коронний гетьман Потоцький розумів ситуацію, що склалася на півдні України розумів набагато краще цілком реальну загрозу повстання козаків та інших станів населення. Уперше із вуст брацлавського воєводи А. Киселя пролунали збройні методи придушення повстання, що насувалося неминуче. Взагалі, представники королівського двору дуже недооцінювали повстання на Запорожжі та ігнорували небезпечність для себе укладання договору між козаками та Кримським Ханством. Потоцький же переконував у рішучих намірах Хмельницького, звертав увагу га можливість союзного договору із татарами та виходу козаків «на волость», де їхня чисельність швидко б зростала. Миколай вважав за хибну думку мирні переговори і приготував військовий похід на Запоріжжя. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.79

Потоцький, врахувавши набутий досвід, розділив своє військо, одна частина якого під командуванням С. Потоцького мала взяти Січ. За цими силами насувалися війська вже самого Миколи Потоцького. Про всі приготування каральної експедиції Хмельницький знав, (бо у війську перебував уже згаданий кум Хмельницького полковник Кричевський) Меріме П. Богдан Хмельницький. С.211тому реагував на них швидко, послідовно і, як побачимо далі, цілком вірно.

Задум коронного гетьмана також вимагав відправити полки реєстровців човнами по Дніпру. Вважається, що між ними і гетьманом відбувалися контакти, спрямовані на повернення зброї козаків-українців проти поляків. Так, однією з версій 24 (дехто говорить про 22 Голобуцький В. Запорізьке козацтво. С.266) квітня реєстрові козаки підняли повстання проти старшини. У джерелах немає одностайного твердження щодо часу і місця події. До повсталих реєстрових полків прибули делегати Хмельницького. Як наслідок - повстання, що закінчилося стратою тієї частини верхівки старшини, що була проти повстання. Провідна роль у цьому заворушенні належала козацьким низам. Вони й обрали старшим

Ф. Джеджалія. Після цього рушили на з'єднання із загонами Б. Хмельницького. Чотири полки реєстровців, що були на службі у Корони залишилися вірними народу, а їхніми силами вдало користувався гетьман у війні. Смолій В. Степанков В. Указана праця. С.79-81

Талант полководця запорозького гетьмана почав розквітати на повну силу. Уперше це проявилося тоді, коли він «розкусив» задум коронного гетьман блокувати козаків у таборі або ж перетнути шлях силами С. Потоцького, котрі б затримали повсталих до підходу основної частини польських загонів. Грушевський М. Історія України-Руси. Т VІІІ.-С.182 Так, варто врахувати тут і фактор переходу на бік повстанців реєстрових військ, але від Хмельницького стратегія вимагала рішучих дій і маневрів. Враховуючи це і зважаючи на звістку про початок руху ворожих сил, 15 чи 16 квітня війська Богдана залишають Томаківку і йдуть на зустріч із військами Потоцького-меншого. Щоб уникнути несподіваного удару, командування повсталих вирішило рухатися табором, заздалегідь відіславши у різні боки розвідувальні рухливі роз'їзди.

Польське військо С. Потоцького зупинилося на лівому березі р. Жовті Води де було багато боліт та озерець, що сковувало маневр кінноти. Гетьман був добре проінформований про розташування поляків і дав наказ атаку розпочати татарам. Ті розбили польський розвідувальний загін і раптово з'явилися у розташуванні флангу війська неприятеля. Рухлива татарська кіннота без особливих зусиль перебила жовнірів, що нападу аж ніяк не чекали. Навіть прислані на допомогу корогви не виправили ситуації. От що значить вибраний Богданом слушний для нападу момент.

Полонений татарин дезінформував ворога, а нові розвіддані принесли реєстровці, що перейшли на бік повсталих. Поляки побудували табір, а Хмельницький, чекаючи підходу реєстровців і щоб не гаяти часу, почав штурми ворожого кубла. Перший бій за укріплені позицій ворога був невдалим, тому Богдан зібрав раду, а невдовзі надійшла звістка про реєстровців. Їхні полки підійшли на допомогу 2 травня, своєю появою загітувавши козаків і польському таборі перейти на бік запорожців. Залинський В. Богдан Хмельницький. С.101-102 План Хмельницького, що полягав в об'єднанні усіх реєстровців під своїми знаменами був повністю оформлений. А становище неприятеля у таборі стало зовсім критичним, ураховуючи повну бездіяльність М. Потоцького. Він у цей час збирав сили, повіривши дезінформативним фактам козацького керівництва, що свідчили про прихід численної татарської орди. Такі відомості були пущені за задумом Хмельницького та його оточення для того, щоб виграти час. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. 79-83

Так, 3 травня розпочалися переговори між козаками та обложеними військами Стефана. Вони закінчилися згодою поляків на умови повстанців, що отримали тепер гармати в обмін на відхід польських сил. Причому переговори Потоцького із татарами провалилися і останні почали наполягати на відновленні бойових дій, що невдовзі й розпочалися. Хмельницький віддав наказ штурмувати позиції. Потоцький намагався відступити під захистом табору. Богдан намагався оточити поляків. Це йому вдалося, коли на допомогу татарам підійшли козацькі сили. Табір було оточено і повністю знищено наступом козаків. Не врятувався і Стефан Потоцький. Замлинський В. Указана праця. С.104

У битві під Жовтими Водами Хмельницький проявив себе як талановитий полководець, що здатен уміло користуватися різними родами військ в залежності від обставин, використовувати місцевість бою для досягнення раптових ударів і вміння козацьких сил. Хмельницький тут зумів нав'язати свій сценарій бою польській стороні. Вміло оперував своїм впливом і авторитетом серед українців, домігшись переходу до свого стану реєстровців. Він також зумів обрати тактику і стратегію бойових дій в умовах непростої ситуації, що склалася з урахуванням близькості коронних сил, виграв час для воєнної сутички біля Жовтих Вод. Богдан Хмельницький одержав першу важливу перемогу в історії Визвольної війни. Після бою Хмельницький зважив на необхідність мати артилерію та кінноту, а також вразливі сторони польських військ. Осипов К. Богдан Хмельницький. С.37

Невдовзі, не гаючи часу, Хмельницький дав розпорядження виступати супроти основних сил Миколи Потоцького,бо добре розумів важливість швидкоплинної операції, яка не давала змоги накопичити сили полякам. Натомість чисельність козацьких лав швидко росла.

У результаті маневру, польський табір розташувався за Корсунем поблизу р. Рось, тут Потоцький наказав будувати оборонні укріплення. А вже ранком 14 травня командування отримало свідчення про підхід сюди сил Хмельницького. Костомаров М. Богдан Хмельницький. В 3-х т. Т.ІІ. - К., 2004.-С.151

Богдан Михайлович прагнув не випустити із цього розташування ворогів, бо усвідомлював можливість відходу польських загонів у вигідні місця в Україні, де ті могли б перегрупуватися та отримати свіжі сили, підкріплення. Тому уперед відправив сили Кривоноса і татарську кінноту, щоб затримати коронні сили до підходу основних загонів козаків. Невдовзі передові сили зайшли у тил польській стороні, спричинивши паніку. М. Кривоніс не атакував, а мав наказ розвідати ворожі позиції, його люди зуміли загатити

р.Рось, тим самим ускладнивши становище ворога. Ось так і діяв Хмельницький, готуючись до наступу він не слав військо просто на ворожі кулі, а намагався шляхом хитрощів і маневрів здобути розвіддані про ворога та його позиції. А вже потім давав наказ атакувати вразливі місця оборони. Гетьман також умів дезінформувати протилежну сторону. Так, після наскоку сил Тугай-Бея та підходу основних сил козаків у стан ворога було заслано «полонених» (серед них був Микита Галаган), що говорили про грандіозну чисельність козаків і татар. Меріме П. Богдан Хмельницький. С.215 Потоцький скликав раду офіцерів для вирішення подальших дій. Думки про відступ чи оборону на цій ділянці різнилися. Та все ж більшість дійшла висновку про доцільність відступу до Богуслава. Замлинський В. Богдан Хмельницький. С.108-110

Хмельницького про це поінформували (було схоплено одного із польських жовнірів) і він віддав наказ зайняти дорогу, по якій мали пройти відступаючі війська. Козаки, з наказу гетьмана зайняли лісистий та вузький відрізок шляху, навели гармати, перекопали все навкруг ровами та поробили завали із дерев. Так Хмельницький намагався знерухоміти ворожий порядок. Туди ж було відправлено Кривоноса із загоном, котрий теж провадив підготовку засідки. Там само. С.111

Військо Потоцького рушило ранком 16 травня, а близько полудня під невпинними наскоками татар та обстрілом із флангів підійшли до місця засади в урочищі Горохова Діброва. Коли ворожий табір був вразливий серед пороблених перешкод, вдарили козаки з тилу, наближаючись вони копали шанці, велась невпинна перестрілка із гармат та самопалів. Нарешті запорожцям вдалося виконати намір Хмельницького «розірвати» табір на окремі частини, для чого, власне, і заманювали ворога у невигідне становище для оборони табору та оточували з усіх боків. Козаки вдарили у передню частину, прорвалися і оточили штаб, взявши у полон поранених Потоцького з Калиновським і все командування. За словами дослідників їх віддали татарам як частину платні.Костомаров М. Богдан Хмельницький. Т.ІІ.-С.157 Решта війська почала втікати, а повстанці захопили багаті трофеї. Після третьої години дня польська армія перестала існувати. Так був утілений у життя блискучий задум Богдана Хмельницького. Крипякевич І. Богдан Хмельницький. С.79

Цього раз, у битві під Корсунем, гетьман уміло маневрував військами, заводячи вимуштрувані коронні сили у пастку, придуману ним самим для досягнення перемоги у тяжкому бою із укріпленим добре табором. Було обрано таку схему бою, щоб знищити захист не лише за допомогою козацьких і татарських шабель, а з використанням природних умов та хитро спланованої засідки. Перемоги під Жовтими Водами та Корсунем були добре спланованими операціями командування, зокрема самого Б. Хмельницького, проявом його таланту полководця та стратега, що опирається на козацькі вміння та добре знає слабкі ворожі сторони.

А звістка про катастрофу польської армії швидко поширювалася, сколихнула навіть європейські країни. Такого розгрому Річ Посполита ще не знала, а Хмельницький досить легковажно ставився до перемог, вража їх достатньо простими і чекав на тяжкі бої. Не виключено, що українського гетьмана з візитом з'явилися посли Іслам-Гірея ІІІ. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.88-89 Він передавав про підхід своїх військ і прохання зачекати його. Та Хмельницький, з політичних міркувань та воєнної ситуації, чекати і тратити дорогий час не став. Після перемоги під Корсунем Хмельницький повільно, щоб міг наздогнати хан, попрямував до Білої Церкви, де відсвяткували козаки перемогу. Полки відпочивали,реорганізовувалися та поповнялися. Гетьман розумів , що до остаточної перемоги ще дуже далеко. Він взявся розсилати гінців у різні куточки України, намагаючись підняти повстання і в інших регіонах, закликаючи брати до рук зброю та приєднуватися до війська. Селянські маси заявили своє бажання приєднатися до повсталих, до Хмельницького підтягувалися нові загони. Окремі виступи згодом злилися воєдино, охопивши значні території Подніпров'я. Шляхта, побачивши розгортання народного руху, почала втікати у безпечні краї масово. Там само.С.89

Так, перемоги козаків безпосередньо плинули на розгортання селянського руху, підняли дух і впевненість у свої сили запорожців. Костомаров М. Богдан Хмельницький. Т.ІІ.-C.158 Селяни та міщани, прямуючи до табору гетьмана під Білою Церквою , громили на своєму шляху панські маєтки. Окремі виступи розгорнулися поступово у велике селянське повстання, що котилося по обидва береги Дніпра. На Україні швидкими темпами створювався союз селянства із козацтвом. Авторитет Хмельницького зріс до небувалих досі висот, він став визволителем, полководцем і, вочевидь, героєм в очах народних мас. Та усе це не затьмарило голови гетьмана козацького. Під час розгортання повстання він перебував у Чигирині, де отримував повідомлення про хід Визвольної війни. У найбільш перспективні регіони відправляв досвідчених , у боях перевірених керівників. Важливою була справа організації війська, було укомплектовано ряд полків, туди відправлено ряд нових полковників . Організовувалися територіальні полки із центрами у містах. Полки готувалися до нових боїв.

Десь 22 травня до Варшави дійшли чутки про катастрофу польської армії. Було негайно скликано сейм для негайного вирішення проблеми з обороною країни. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.95-96 Головнокомандувачами польської армії (за відсутністю Потоцького і Калиновського) було обрано М. Остророга, Д. Заславського, та О. Конєцпольського, активізувалася підготовка польських збройних сил, котрі збиралися біля с Чолганський Камінь на Волині. Це військо було досить потужним, але водночас не мало єдиного командування. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. - К.,2009.-С.324

Звісно, талант полководця Хмельницького теж не дрімав. Під Білою Церквою формувалися полки козацько-селянського війська. Тут козацький стан відвідав П. Ласка із листом - закликом припинити воєнні дії. Богдан Хмельницький зустрівся із складною проблемою, оскільки козацька старшина не бажала продовжувати небезпечну воєнну кампанію, а низи, абсолютна більшість прагла продовжувати бойові дії. Також існував ризик і розриву стосунків із Кримом, бо Тугай-бей теж категорично відмовлявся від сутичок, метою його було повернення до Криму із захопленою уже здобиччю. 2 червня відбулася козацька рада, на якій Богдан переконував повстанців у доцільності піти назустріч Варшаві. Туди було відправлено посольство із спеціальними листами, де пояснювалися причини повстання та вимоги його учасників. Смолій В. Степанков В. Указана праця. С.96 Аналізуючи політику Хмельницького на даному етапі революції, можна твердити, що він упевнено ще стояв на позиціях так званого «козацького автономізму». Гуржій О. Ісаєвч Д., та ін. Історія України. Нове бачення В 2-х т. Том І. - К.,1995.-С,161 Гетьман ще не висував у своїх вимогах чітку програму визволення з під влади шляхетської Польщі усіх етнічних українських земель, та й узагалі перед собою такої мети ще навіть не ставив. В своїх офіційних заявах Хмельницький не проявляв планів відокремлення України. Дорошенко Д. Нарис Історії України. - К., 1992.-С.14

Укладене тимчасове перемир'я тривало зовсім недовго і було перерване вступом у війну Яреми Вишневецького із своїм шеститисячним військом. Його наступ викликав величезне обурення серед мас населення, було розцінено як провокацію у момент початку мирних переговорів із польським урядом. Повідомлення про звірства Яреми дійшли до Хмельницького наприкінці червня, він одразу ж послав проти нього сили М. Кривоноса. Нечувана жорстокість Вишневецького настільки розлютила козацьку верхівку, що переговори відразу ж припинилися, Білоцерківське перемир'я перестало існувати.

Об'єднане козацько-селянське військо Кривоноса розбило загони Яреми під Старокостянтиновом. Під стінами могутньої фортеці розгорілося криваве побоїще, сам Кривоніс брав у ньому участь. Козацький Ватажок і після перемоги переслідував розбитого Вишневецького. Замлинський В. Богдан Хмельницький. С.136-137 Ця блискуча перемога відіграла важливу роль у розвитку повстанського руху у Подільському та Волинському воєводстві. Литвин В. Історія України. - К.,2009.-С.165

До Старокостянтинова вирушили і основні сили під командування вищезгаданих реґіментарів. Головним серед них був Д. Заславський, проте у війську єдиного згуртованого командування не було. Самі керівники були недосвідченими, їхні погляди розходилися. Так, польське військо зайняло Старокостянтинів, але офіцерство підтримувало наступ на Хмельницького. Військо рушило на Пилявці.

У цей час Хмельницький повів свої сили назустріч ворогу. Дорогою він розіслав універсали і накази полковникам повернутися до війська. Богдан Хмельницький всіляко закликав трудящі маси до боротьби, натомість прагнучи контролювати їхні дії та обмежити антифеодальну спрямованість селянства. Війська продовжили рухатися аж до Старокостянтинова, де зупинилися, очікуючи повернення посольства. 23 липня до табору Хмельницького відправилося посольство А. Киселя. Але останній цілком розумів, що переговори заздалегідь приречені на провал, адже гетьман мав рахуватися зі значною кількістю повсталого люду, що, звичайно, був проти замирення із Польщею. Проти примирення виступала й значна кількість магнатів на чолі із Вишневецьким, та й у війську панував войовничий настрій. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.98-99

Польське військо під командуванням реґіментарів зосереджувалося під Ямполем і Чолганським Каменем. Керівники явно недооцінювали талант Хмельницького та сили козацького війська. Звиклі до розкошів магнати привезли із собою більше розкошів аніж зброї, святкували перемогу ще до початку самої битви. Настрої у війську були добре відомі гетьману, а ворожі дії передових авангардів були повною протилежністю слів Киселя, що все намагався дійти певного компромісу. Костомаров М. Богдан Хмельницький. С.184-185 Хмельницький не вірив у правдивість запевнення переговорів. Тому почав готуватися до бою не гаючи часу.

Богдан Хмельницький, талант і здібності якого уже дали знати про себе під Жовтими Водами та Корсунем, під Пилявцями зовсім не згасли, а навпаки проявилися знову у нових хитрощах та приготуваннях, веденні бою. Насамперед, у характері воєнних підготувань постало питання про місце ведення бою, що могло категорично змінити ситуацію та переломити хід подій, забезпечити плюси козацькому війську і поставити у невигідне становище польські сили. Ураховуючи високі бойові якості видатної польської кінноти було обране поле під Пилявцями -- дуже нерівне, з глибокими балками, численними болотами та широким розливом р. Ікви (Пилявки). Окрім того, за ініціативою Хмельницького було зроблено перекопи, у хащах поставлено засідки. Та головну увагу гетьман приділив укріпленню табору на правому березі Ікви, тоді як загони Кривоноса розмістилися на лівому в окремому укріпленні. В одному місці було сконцентровано усю армію, навколо розміщено сторожу та рухомі роз'їзди Мудрим рішенням та показником упевненості у своїх силах було те, що Хмельницький відправив у різні боки добре озброєні та досить таки сильні загони з метою оточення сил неприятеля, навколо головного польського війська замкнулося кільце оточення, про що твердили самі офіцери.

Взагалі, польське командування виявилося неготовим та й, можна сказати , навіть просто неспроможним протистояти організованим діям гетьмана з військами. Богдан Хмельницький, зайнявши вигідні та цілком зручні позиції, намагався заманити сюди армію ворога. Вона, що притаманне діяльності гетьмана як полководця, була дезінформована про плани козаків та їх чисельність. Польські реґіментарі повірили свідченням спеціально підісланим козакам і попрямували на Старокостянтинів. Залишалося заманити війська в пастку під Пилявцями. Цьому, про що вже йшлося, посприяла нарада у польському стані, де, хоч із деякими суперечками та розбіжностями було вирішено відразу ударити на козацький табір, щоб не допустити з'єднання сил Хмельницького із татарами. 7 вересня реґіментарі рушили у похід. Крип'якевич І. Богдан Хмельницький. С.89

Достеменно не відомо, що в цей час поробляв гетьман. Відомо тільки те, що йому надходили розвіддані про чисельність війська супротивника, бо наказав козакам захоплювати полонених. До відома гетьмана дійшло й те,що його військо чисельніше, проте поступається озброєнням. Богдан Хмельницький вирішив виснажити війська противника, тримати оборону до підходу основних сил татар і вже потім завдати навального контрудару, тим самим завдати поразка війську реґіментарів. Таку тактику ведення бою Хмельницький обрав ще й з огляду стійкості та мужності козаків при обороні табору, і навпаки відсутність вміння жовнірів та гусарів атакувати укріплені позиції. Крип'якевич І. Богдан Хмельницький. С.89-90 Тому важливий акцент був приділений зведенню укріплень табору. Натомість, вигідних місць для зведення польських польових укріплень не було.

11 вересня з власної ініціативи воєводи Тишкевича розгорілися бої за греблю через ріку. Здавалося, із завданням воїни упоралися, захопивши козацькі позиції, та протрималися вони тут не більше години. Бій був запеклий, жодна зі сторін не хотіла віддавати греблю, тому вона переходила із рук в руки декілька раз. А вже наступного дня Хмельницький готував наступ своїх військ. В козацькому таборі панувала сувора дисципліна, високий бойовий дух, що спирався на безмежний авторитет гетьмана. Цього ж дня підійшли і татари - малочисельний та погано озброєний загін Карач-бея. Замлинський В. Богдан Хмельницький. С.148-149 Хмельницький використав цей момент, щоб вкотре дезорганізувати ворога; розійшлися чутки, що прибув чисельний татарський загін, хоч це було зовсім не так. Та панічні настрої у протилежному війську уже було не загасити. Хмельницький кинув у бій свої війська 13 вересня, причому воїни рухалися і з табору гетьмана, і з табору Кривоноса, таким чином наносячи подвійний удар. Крип'якевич І. Указана праця. С.91 Польське ж військо, незважаючи на рішення військової ради, кинулося в атаку, що виявилася зовсім не організованою і більше схожою на просту метушню. Цим уміло скористався Хмельницький, нанісши удар по піхоті ворога зовсім в іншому напрямку. Козаки навальним ударом захопили передову лінію оборону і, не затримуючись надовго, кинулися на іншу, нищачи ворожі війська. Богдан Хмельницький наказав завдати ударів із флангів, коли побачив безлад у польському таборі. Невдовзі там почалася паніка, з'явилися чутки, що козацька армія зайшла в тил польській. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.131-132

На раді польські реґіментарі вирішили відступати, а самі ж вони буквально тікали з поля битви. Навіть сам Хмельницький спочатку не повірив у перемогу, вбачав у полишенні обозу пастку. Через деякий час почав переслідувати ворога, зайняв багатющий обоз. Невдовзі усе було скінчено, польська армія перестала існувати як бойова одиниця.Костомаров М. Богдан Хмельницький.Т.ІІ.-С.197-198 Польські реґіментарі ганебно втекли з поля бою. Пилявецька битва стала найбільш ганебною за всю військову Історію Речі Посполитої. Литвин В. Історія України. С.166

Після битви під Пилявцями війська гетьмана захопили Старокостянтинів. У цей час гостро постала проблема у розробленні плану наступних бойових дій, адже виникли досить сприятливі умови для визволення усіх українських земель з під влади Речі Посполитої. Після блискучої перемоги цілковито зламано шляхетський опір, розгорнувся масовий селянський рух, що охопив не тільки широкі маси населення, й нові території. Богдан Хмельницький писав листа до брата, де говорив про свої плани йти на Варшаву. Замлинський В. Богдан Хмельницький. С.150

Також, за словами істориків у Старокостянтинові зібралася військова рада з метою вирішення плану подальших дій. Було вирішено продовжити наступ основною частиною старшини. Та навіть Тугай-Бей висловився за продовження походу. Безперечно, вагому роль зіграли народні маси. Так, прагнення певної частини старшини закріпитися на р. Случ свого завершення не набули, Богдан Хмельницький продовжив воєнну кампанію. Меріме П. Богдан Хмельницький. С.231

За деякими твердженнями уже у другій половині вересня гетьман уперше замислюється над можливістю поширення влади на усі українські землі. На звільнених територіях запроваджувалися козацькі органи адміністративної влади, а значить гетьман і уряд вважали дані території своїми, бачили їх під своєю юрисдикцією. Про створення у захоплених містах козацьких органів влади залишилися свідчення і ряду сучасників. Можемо впевнено твердити, що почала формуватися державна ідея, та це дещо інше і досить складне питання. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.133

Козацькі ж війська, за рішенням ради почали рухатися на захід. Так, можемо ще говорити, що гетьман Хмельницький ще не втрачав надії домогтися поставлених цілей мирним шляхом. Він прагнув долучитися до справи обрання польського короля (оскільки Владислав ІV помер) і домогтися обрання на престол тієї особистості, з якою можна буде порозумітися і сісти за перспективний стіл переговорів. Хмельницький відправив послів на вибори, але і не виключав досягнення мети продовженням збройної боротьби, рішучими діями своїх військ. Його армія рухалась різними шляхами, підтримуючи козацькі виступи, а сам він з головними силами попрямував до Львова.

На ранок 26 вересня міста досягли татари і загони Кривоноса, а 28 прибув і Хмельницький на чолі 35 полків. Замлинський В. Богдан Хмельницький. С.152 Козаки вдерлися у передмістя і почали обстріл міських укріплень. Почалася облога міста, та Хмельницький перед собою мету оволодіти укріпленням не ставив. Тому на початку жовтня він пішов не переговори із обложеними, звернувся до магістрату із своїми вимогами у листі. Гетьман умовляв сплатити контрибуцію та видати євреїв. На останнє положення отримав відмову. Тут, під Львовом Богдан Хмельницький розв'язував й інші задачі, пов'язані із визвольним рухом на Західноукраїнських землях. Тим часом, 11 жовтня магістрат погодився сплатити викуп сумою 220 тис. золотих( пролунала навіть сума 600 тис, що, мабуть, недостовірно). Частина коштів була віддана татарам, причому частина з них поверталась у Крим, тоді як інша на чолі із Тугай-Беєм прямувала разом із гетьманом на Замостя, куди гетьман вирішив перемістити свої війська. Грушевський М. Історія України-Руси.Т.VІІІ.-С.86-88

Йдучи на Замостя, гетьман відправив туди листи, закликав гарнізон перейти на його бік, а у зверненні до міщан пропонував не воювати, укласти мир на прикладі львів'ян. З під стін Замостя гетьман уважно слідкував за виборами польського короля, він недвозначно натякнув, що підтримує у політичній боротьбі не кого іншого, а Яна Казимира. Хмельницький в його особі вбачав того, хто піде назустріч козацьким домаганням, визнає автономію українських земель та козацькі права. Смолій В. Степанков В. Богдан Хмельницький. С.141

А 31 жовтня до стану Б. Хмельницького прибули З. Хмельницький та Мокрський (колишній учитель Богдана). Гетьман планував їх відправити з посольством до Польщі з метою укладення перемир'я. Існує чимало думок щодо цього тактичного ходу Хмельницького. Дехто розцінює його як велику помилку, проте більшість дослідників твердить про виняткову правильність рішення. На жаль, знову мусимо говорити про брак джерел, щоб достатньо повно висвітлити це питання. Там само. 143 По-перше, слід, мабуть, оцінити реальні можливості козацької армії. Документи свідчать про скорочення чисельності полків, адже частина з них продовжувала знаходитися у різних куточках України. Нагадаємо, що воєнний похід тривав уже півроку, частина повстанців самовільно йшла з війська. Утомлена армія не була вже такою боєздатною, свою роль відіграли проблеми із постачанням продовольством, фуражем, зброєю і боєприпасами. До того ж, у таборі почалася епідемія чуми, що різко скоротила чисельність війська, кількість жертв достеменно невідома. Наближалася зима, осіннє бездоріжжя. Була загроза перетворення колись боєздатної армії на купки некерованих повстанців. Бракувало сил не лише козакам, татари теж уже не могли суттєво допомогти, а піклувалися про найшвидше повернення до Криму. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. С.327

Тому, численні наради, ініційовані Хмельницьким, вирішували питання про умови укладання перемир'я із польським урядом. Це не значить, що гетьман відмовлявся від боротьби, переговори були вимушеними станом війська. Так, відіграла свою роль і воля старшини, що не бажала проливати кров далі. Хмельницький на деякий час відмовився від своїх планів «відняти польські володіння аж по Віслу».

Основними положеннями перемир'я були пункти про скасування унії, амністування учасників повстання, підтримка короля Казимира і такі прерогативи війська, що стосувалися 12 тисячного реєстру, права самим козакам обирати гетьмана й підлягати лише королеві, права вільного виходу в море, амністія повстанцям та ін. Замлинський В. Богдан Хмельницкий. С.162 Можна твердити, з огляду на вражаючі успіхи українського війська, про досить помірковані позиції перемир'я. Лише окремі з умов носили натяк на створення передумов української державності. Звичайно, умови не могли задовольнити мас населення, що зі зброєю у руках воювали за свої права, адже передбачалася, фактично, ліквідація усіх завоювань та повернення довоєнних порядків на українські території.

Сам Хмельницький зумів у скрутний для України час досягти перемир'я. Можливо, з приходом до влади нового короля він у майбутньому бачив українські землі як рівноправну у складі Польщі частину. Крім того він зберіг союз зі старшиною і не втратив свого війська.

Богдан Хмельницький тримав ще в облозі Замостя, у місті почалася скрута. Козаки часто обстрілювали місто й ходили на приступ. Було продовжено переговори з міщанами і 14 листопада у місті вирішено сплатити викуп у розмірі 20 тис. злотих. Там само. С.163

Так, 11 листопада зібралась козацька рада, яка обговорювала питання замирення із Польщею. Було прийнято рішення про припинення бойових дій, а гетьман засвідчив готовність повернутися «на Україну». Проте, без труднощів не обійшлося. Частина старшини, що не була присутня на нараді, зажадала прочитати написаного листа. Говорили, що лист підроблений, а посол - спосіб прикриття майбутньої загрози. І лише гетьман зумів залагодити справу. Відповідно до рішення ради, гетьман залишав Замостя і повертав свої сили назад. Рішення не йти на ворожу територію під загрозою фатального кінця кампанія було,напевне, мудрим рішенням далекоглядного політика і мудрого полководця. Смолій В. Степанков В Богдан Хмельницький. 146-147

Отже, події 1648 року були чи не найважливішим етапом боротьби. Адже саме у це період окреслилися козацькі сили, загорілося полум'я селянської війни, розгорнулися переможні бої, що були фактором становлення козацько-селянських сил. Саме події 1648 року дали можливість подальшому розвитку Визвольної війни та послужили чинником переосмислення планів боротьби, появи державотворчих ідей і нових стратегічних завдань і цілей.

ВИСНОВКИ

хмельницький польща замирення бойовий

Постать видатного українського гетьмана Богдана Михайловича Хмельницького була і залишається однією з найцікавіших в історії нашої країни. Безперечно, цей державний діяч заслуговує на таку зацікавленість дослідників як в межах України так і за кордоном, що працюють над вирішенням всіляких проблем, так чи інакше пов'язаних із життєвою долею відомої людини і вогненними подіями Національно-визвольної війни 1648-1657рр. Ім'я Богдана Хмельницького стає відомим кожному ще з дитячих літ. Що цілком зрозуміло, адже вклад цієї непересічної особистості в боротьбу народу з гнітом, несправедливістю, гонінням важко переоцінити. Образ Хмельницького став символом захисника віри, прав і свобод. Саме ця, звичайна, на перший погляд, людина свого часу зуміла повести за собою величезні маси народу, згуртувати стихію розбурханого народного моря і направити своєю булавою у криваві бої під Корсунем, Пилявцями, під Берестечком у 1651. Богдан Хмельницький, народжений шляхтичем, пішов назустріч широким масам населення і зумів втілити їх поривання в реальність. Сам життєвий шлях Богдан Михайловича, сповнений тяжких випробувань і всіляких перепетій, певними чином сприяв формування такої непересічної особистості, лідера, здатного очолити і вести до кінця своїх сподвижників, боротися у складній ситуації і перемагати сильного супротивника. А саме ним була Річ Посполита - одна із найсильніших держав Європейського континенту тих років. Та Богдану Хмельницькому належить ініціатива в створенні армії, яка спроможна була протистояти і перемагати добре організоване і економічно забезпечене шляхетське військо. Ця видатна особистість тонко розуміла тяжкий стан і положення народу, особисто зіткнулася із сваволею феодалів і власним безправ'ям.

Піднявши повстання у 1648р., вже тоді авторитет і прагнення гетьмана Хмельницького надав йому всеохоплюючого і загальнонародного, а ще селянського характеру. Визвольна війна охопила широкі кола населення і величезні території завдяки колосальному і непохитному авторитетові, відомості Хмельницького. Народ довіряв йому, а він в свою чергу спирався на підтримку козацьких, селянських мас та й усього суспільства взагалі. За його покликом йшли тисячі, діяльність його спричинила масові виступи невдоволених владою Речі Посполитої у регіонах України.

Богдан Хмельницький, вдало користувався на початковому етапі боротьби своїм положенням при королівському дворі. Ще до повстання був відомий за кордоном як визначна особа.

Власне те, що Богдану Михайловичу вдалося організувати і частково продумати план розгортання виступу свідчить про зосередження в його руках певних здібностей організатора, авторитетного начала.

У перших битвах 1648р. проявився неабиякий військовий талант гетьмана,частково набутий у численних сутичках XVІ ст. Він уміло командував козацько-селянськими загонами, подекуди неозброєними. І перемагав регулярні укомплектовані війська Речі Посполитої . Шляхом визначення військової тактики, мудрої стратегії, застосування хитрощів і можливостей козацьких сил вдалося розгромити потужні корогви польських магнатів. Гетьман завжди діяв, пристосовуючись до природних умов та ландшафтів й вдало використовув цей фактор, щоб нівелювати преваги супротивники й самому бути у виграшному положенні. Окрім того, Хмельницький з неабияким вмінням виділив переваги козацького військового формування перед кіннотою і способами ведення війни коронного війська. Так було у Жовтоводській, Корсуньскій, Пилявецькій та ін. битвах Національно-визвольної війни. Під командуванням гетьмана Хмельницького козацьке військо демонструвало усі свої переваги. Варте уваги і те, що бої часто супроводжувалися вдалим маневруванням та оточенням війська супротивника, а це, звичайно, вело до його розгрому. Отже, Богдан Хмельницький виявив винятковий талант полководця, воєнного стратега, організатора військових сил армії. Це теж одна із його визначальних рис.

Тому, Богдан-Зиновій Михайлович Хмельницький постає перед нами як особистість, здатна вести за собою маси, боротися, перемагати, організовувати, творити, керувати. І хоч у даній роботі ми розглянули лише певні біографічні віхи життя та діяльність в плані організації повстання, та можемо впевнено говорити про величезний його вклад у початок Національно-визвольної війни і подальший процес її розгортання.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Гійом Левассер де Боплан. Опис України. - Л.: Каменяр, 1990. - 300 с.

Документи Богдана Хмельницького. -- К.: АН УРСР, 1961. - 740 с.

Історія України в документах і матеріалах. - Т. ІІІ. - К.: Наукова думка, 1965. - 345 с.

Літопис гадяцького полковника Г. Граб'янки. - К.: Т-во «Знання» Україна, 1992. - 185 с.

Літопис Самійла Величка. Т. І. -- К.: Наукова думка, 1991. - 369 с.

Літопис Самовидця. - К.: Наукова думка, 1971. - 206 с.

Меріме П. Богдан Хмельницький. - Х.: Фоліо, 2004. - 511с.

Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі. - К.: АН УРСР, 1960. - 197 с.

Антонович В. Б. Про козацькі часи на Україні. - К.: Дніпро, 1991. - 234 с.

Апанович О. М. Гетьмани України, кошові отамани Запорізької Січі. - К.: Либідь, 1993. - 288 с.

Бойко О. Історія України. - К.: Академвидав, 2007. - 690 с.

Велика історія України: у 2-х томах. Т.ІІ. - К.: Глобус, 1993. - 400 с.

Голобуцький В. О. Богдан Хмельницький - великий син українського народу. - К.: Держ. в-тво політ. літератури УРСР, 1954. - 97 с.

Голобуцький В. О. Запорізьке козацтво. - К.: Держ. в-тво політ. літератури УРСР, 1957. - 462 с.

Грушевський М. С. Історія України-Руси. - К.: Наук думка, 1995, Т. VІІІ. - 288 с.

Грушевський М. С. Про батька козацького Богдан Хмельницького. - Д.: Січ, 1993. - 55 с.

Дорошенко Д. Нарис історії України в 2-х томах. - К.: Глобус, 1991, Т. ІІ. - 398 с.

Єфименко О. Я. Історія українського народу. - К.: Либідь, 1990. - 510 с.

Замлинський В. О. Богдан Хмельницький. - М.: Мол. гвардія, 1989. - 336 с.

Історія України. Нове бачення. В 2-х т. / Гуржій О. І., Ісаєвич Я. Д., Котляр М. Ф. та ін. К.: Україна, 1995, Т. І. - 350 с.

Костомаров М. І. Богдан Хмельницький. В 3-х т. - К.: Ватра, 2004. - 659 с.

Крип'якевич І. П.Богдан Хмельницький. - 2-е вид., виправлене і доповнене. - Л.: Світ, 1990. - 408 с.

Литвин В. М. Історія України. - 3-е вид., доопрацьоване і доповнене. - К.: Наук. думка, 2009. - 821 с.

Осипов К. Богдан Хмельницький. - Л.: Вільна Україна, 1949. - 112 с.

Полонська-Василенко Н. Історія Україна. В 2-х т. - К.: Либідь, 2002. - 608 с.

Реєнт О. П. Коляда І. А. Усі гетьмани України. - Х.: Фоліо, 2007. - 415 с.

Рибалка І. К. Історія України. Ч.1. - Х.: Основа, 1991. - 450 с.

Сергійчук В. І. Іменем Війська Запорозького. - К.: Україна, 1991. - 252 с.

Смолій В. А. Степанков В. С. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. - К.: Либідь, 1993. - 501 с.

Смолій В. А. Степанко В. С. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. - К.: Наук. думка, 1994. - 261 с.

Субтельний О. Історія України. - К.: Либідь, 1991. - 509 с.

Яковенко Н. А. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. - К.: Критика, 2009. - 581 с.

Размещено на Allbest.ru