Особливості весільного обряду українців, молдован, болгар та гагаузів Буджаку: середина ХХ - початок ХХІ століття

Весілля. У більшості болгарських сіл Півдня Бессарабії весілля починалося з (засівок) в четвер. В домі нареченої збирались її подружки (зилви) аналог українських дружок і пекли весільний хліб (кравай).Муку на тісто місила сестра нареченого і деверь друг нареченого аналог українського старшого дружби. Муку місили через непарну кількість сит в непарну кількість корит[5, с.145]. Але випікали весільні хліби лише заміжні жінки[7, с.80]. Наречений теж мав право бути присутнім на (засівках) але переважно туди не ходив[7, с.80].

В п'ятницю, наречена збирала в себе всіх своїх родичок, а також (зилв) і робили букетики або брошки, з воску для жінок та дітей. Також обов'язковим було зробити для чоловіків віночки, які робили з кольорового паперу для (деверя) робили вінок не такий як для всіх, він був більшім масивнішим на нього кріпили з однієї сторони червоний гострий перець, пару цибулинок, або часник. Обов'язковим було майстрування байраку його робили червоно-білими обрамлювали бахромою чіпляли на древко, в горі якого було насаджене червоне яблуко обмотане (василькою) базиліком і червоною ниткою.

Запросини на весілля. На весілля запрошували (калесніци) хлопчики яких перев'язували рушником, або червоною стрічкою яким давали бутель вина щоб запрошували гостей на весілля[7, с.80]. Запрошували гостей з сторони нареченої та нареченого окремо кожен своїх[7, с.80]. Також гостей могли запрошувати (девері) зі сторони нареченого і (зилви) зі сторони нареченої які були теж перев'язані яким давалась (бикліца) з вином[7, с.80]. Кумів (вінчальних батьків) на весілля запрошували самі молоді хлібом горілкою і вареною куркою.

В суботу десь після обіду з дому нареченого висувалася процесія з музикою і танцями несли нареченій весільну сукню. В центрі цієї процесії йшов (деверь) який ніс піднос з сукнею взуттям гребінцем і прикрасами зав'язане в білу скатертину вузол якої був прикрашений великою білою вощеною квіткою. Теж саме робила і наречена з дому якої відправляли або старшу сестру або невістку братову жінку. Нареченому теж на підносі приносили (різу) сорочку і гребінець.

Також обов'язково треба наголосити на обряді (плетениє на невестате), і (бричене) так званий дівич-вечір і парубочій вечір[5, с.147]. В вечері мати нареченої і (зилви) вели наречену до найближчого колодязя, там вони танцювали хору і розламували над криницею калач. Потім наречену заводили до хати там її розчісували, і заплітали коси, в три коси і пов'язували нареченій хустку. Після цього обряду всі танцювали хору, а наречена пригощала всіх вином і солодощами. В обряді заплітання коси у болгар є дужу цікавий момент якому теж хочеться приділити не меншу увагу. Коли починають нареченій заплітати коси її садовлять на три подушечки і як вона тільки захотіла встати (зилви) тягнуть ті подушечки, хто перша сяде на подушки та і швидше вийде заміж. Цей обряд, чимось схожий на обряд одягання нареченої на весілля в українському весільному обряді, там теж є схожий момент. Гоління бороди, яке відбувалося у нареченого теж проходило в суботу в вечері. Нареченого голили (девері) в деяких селах брив один (деверь), а в деяких селах могли брити три, шість, дев'ять пар, по черзі змінюючи один одного[5, с.148]. У нареченого під бородою його сестра тримала рушник, щоб волосся з бороди не падало на землю, бо вірили, що за допомогою цього волосся нареченого можна приворожити[5, с.148]. Нареченого також голили біля криниці, супроводжуючи цей обряд танцями і піснями про кінець холостяцького життя.

В неділю наречений відправляє до куми людей, щоб вони відправили її до нареченої. Кума приходили до нареченої заплітала їй коси, чіпляла фату і вінок які вона повинна була купити, а також обов'язковим було надіти на наречену (сирму) блискучі ниточки, що рятувало наречену від вроків злих людей. Також одягання (сирми) нареченій в деяких селах відбувалося з приходом нареченого але це теж робила кума[7, с.81].

Перед відправкою весільного поїзда до нареченої, батьки нареченого благословляли його, а мати осипала всіх зерном[5, с.148]. До нареченої йшли з музикою танцями і кумами. По переду йшли музиканти, за ними (деверь) з байраком і головними обрядовими лицями, нареченим і кумами, а за ними вже всі ніші запрошені. Хочеться наголосити на одному такому цікавому моменті, що ще одним головним атрибутом і гостем на весіллі був, півень який теж вважався почесним гостем. В нареченого обирався дуже гарний півень, якого перев'язували косинкою попід крила типу він теж запрошений гість. На шию йому шили червону торбинку, яку дуже гарно прикрашали намистом, бахромою і сипали туди трішки зерна. На лапки шили і одягали червоні чобітки. Цього півня вручали старості, який сватав наречених і він повинен був з цим півнем танцювати, співати, сидіти за столом, йому неможна було його відпускати.

З приходом в дім нареченої їх зустрічали дружки і просили викуп за наречену. Наречену виводив батько і вручав нареченому вона всім цілувала руки за що їй давали по двадцять тридцять копійок. Наречений вручав нареченій червоне яблуко знак плодовитості яке він ніс в правій кишені. Батьки наречених благословляли їх і наречені йшли в церкву. Вінчатися молоді їхали на окремих возах, а після вінчання поверталися в дім нареченої. Там їх зустрічали батьки з хлібом-сіллю медом і вином також головним видом батьківського благословення було іконами вони є невід'ємними атрибутами весілля взагалі. В домі нареченої гуляли аж до самого вечора, а потім забравши придане їхали до дому нареченого. В домі молодої перед тим як вона повинна покинути батьківський дім проводили обряд обдаровування молодої. Дарили такі не сильно дорогі подарунки тканину, косинки, одяг, і посуд.

Забирання молодої з батьківського двору несло в собі певний характер дій які супроводжувалися веселою музикою та запальними танцями. Забирали молоду з батьківського дому десь в чотири або в п'ять годин вечора. Першими з хати виходили гості і музиканти які танцювали і чекали виходу молодих на дворі. Молодих з хати виводив батько молодої, які трималися за один пелюсток живої квітки. Це робилося для того щоб молоді ніколи не розлучалися і завжди були разом «в горі і радості». (Зилви) і (девері) виносять пританцьовуючи зі скрині придане нареченої. Зі стін знімалися вишиті картини, сама розповсюджена техніка вишивання картин було вибивання малюнку, переважно це були рослинні орнаменти. Все придане грузили на декілька повозок на які садили і самих молодих. Супроводжували молоду в дім молодого заміжні жінки з вишитими молодою картинами, які йшли попереду весільної процесії. Якщо молоді були з різних сіл то на межі села, всі злазили з повозок, а пізніше з машин і танцювали хору це було обов'язковим.

В домі молодого молодих зустрічають його батьки з короваєм медом і вином. Мати молодого дає покуштувати молодим по ложечці меду і промовляла «щоб ваше шлюбне життя було таке солодке як цей мед» батько поштував їх вином. Батьки запрошують молодих в хату, заносять придане та запрошують гостей за стіл, а вже після за стіл сідають молоді. Весілля у молодого грали до пізньої ночі. Перед тим як відправити молодих спати, кума знімала з молодої фату і повзувала їй на голову свою косинку[7, с.82]. Через деякий час батьки молодих пригощали всіх (червеной) або (слаткой ракией) це підфарбована солодка горілка якою пригощали в знак чесності молодої[7, с.82]. Також обов'язковим було паління багаття після шлюбної ночі молодих.

В понеділок рано наречена заставляли замітати двір у молодого. Їй давали віник, поганий стертий який уже не замітаю як кажуть на півдні Бессарабії (дріпак). А кухарки або старші жінки лускають насіння і там де вона замела кидають шкаралупи і сміються над нею бо вона не може замітати «о наша невістка нічого не вміє тільки насіння лускає». Пройде одна розкине купку сміття яку замела молода. Пройде друга кине в купку гроші і каже «о наша невістка гроші губить» молода піді йде підбере і покладе гроші в кишеню. Також в цей день молода мила всім руки за що їй давали гроші. А після дарила всім куховаркам та родичкам фартухи, а вони обдаровували її посудом[7, с.82]. Також в цей день розбирали байрак, яблуко нарізали на шматочки і пригощали гостей, сам байрак молода ховала в скрині, а древко ламали і закидали на дах.

На (пругуштане) теж в понеділок молода з (зилвами) в залі на стіни вішала картини і (пологи) великі домоткані килими, бо мають прийти гості. До молодого приходили гості зі сторони молодої, і дивилися, як вона прибрала, як наготовила оцінювали її, як майбутню господиню. Десь після полудня в домі молодого збираються люди батько молодого дає на стіл (кузел) смажене порося на рисовій подушці. Порося дуже гарно прикрашали, могли на голову одягнути картуза з квіткою, в зуби поставить цигарку, на хвостика прив'язати бант або прикрасити яблуками і виноградом. На стіл подавав і через деякий час його забирав батько молодого, кухарки порося розділяли розсипали по тарілкам і подавали на стіл. Також на весільний стіл подавали солодкий рис, капусняк, міліну, холодець, рибу, печених і варених курей, курбан. Пізніше на (кузел) замість порося і рису почали давати різні види круп і м'яса, наприклад гречка з кишками. Також хочеться сказати про болгарські танці, окрім хори у болгар ще є дужа багато різних танців, (оляндра), (дветікирпі), (трітікирпі) це танці по парам. В вечері в понеділок дарили великі подарунки, питали молодих, що їм треба складалися грошима і купляли швейну машинку, шафи, буфети, дивани, після 80-тих почали купувати електроніку, телевізори, радіо, холодильники, плитки електричні і газові.

На третій день у вівторок варили курбан, аналогічну традицію можемо прослідити в українців і молдован, які на третій день варили борщ. Через тиждень після весілля батьки молодої йшли в гості до молодих, мати молодої несла їй в подарунки посуд[7, с.82]. А після цього молоді через тиждень, відправлялися в гості до батьків молодої[7, с.82].

2.2 Різнобарвність та колоритність весільного обряду гагаузів

Традиційна весільна обрядовість гагаузів дуже сильно насичена різною символікою і магічними діями спрямованими звичайно на забезпечення щасливого життя плідності та успіхів господарського життя молодого подружжя. Перед весільна обрядовість гагаузів дуже насичена різними дійствами, та обрядами які є необхідними для створення майбутньої сім'ї, це передусім змовин які складаються з двох етапів та (емішу, або ізюм).

Змовини. Батько хлопця відправляє до дому нареченої одного свата і самого нареченого. Сват зайшовши в дім підходив до вогнища і коцюбою мішав попіл, (у гагаузів як говорять це робиться на вдале сватання) батьки дівчини відразу здогадуються навіщо прийшов цей чоловік але не подають виду[19, с.104]. Сват підходить до столу де сидять батьки дівчини здоровається і починає розмову на будь яку тему, так спілкуючись він питає «а знаєте для чого я прийшов» батько відповідає «ні не знаємо повідай нам»[19, с.104]. Сват їм відповідає ось моєму брату чи племіннику, дивлячись з того хто піде сватати сподобалась ваша дочка, батько у відповідь «ні ми ще неготові до весілля ще замала»[19, с.104]. Потім мати «ні ще неготове придане» після цих слів він знов розпочинає розмовляти на якусь любу тему[19, с.104]. Перед тим як піти сват знову запитує «так дайте мені вашу відповідь чи буде весілля чи ні» батько відповідає «посидим подумаємо і дамо вам відповідь» сват прощається і йде додому, щоб повідомити батька хлопця про результат сватання[19, с.104]. Хлопець в той час чекає за дверима хати очікуючи рішення яке повипливає на майбутнє його життя.

День чи два потому той же сват знову іде додому дівчини і заводить туж саму розмову. Батько дівчини запитує її нате згоди і дає свою відповідь, якщо дівчина дає свою згоду то він відповідає « завтра у вечері просимо вас до нас зі своїми подарунками»[19, с.104]. На другий день ввечері у домі дівчини збираються її родичі і хлопця. В той вечір проводиться так названий викуп дівчини, йшли опівночі, щоб вразі невдачі було менше свідків. А проходить це так батько хлопця зі своєю ріднею заходив до хати і здоровався батько дівчини закликає його і вони сідають за стіл, сідають вони один на проти одного і починається переговори за приданого який радше нагадує купівлю кози чи корови на базарі[19, с.105]. Все це проходить в такому балагані, шумі і криках, батько дівчини за придане просить браслет, сережки і 100 рублів, а батько хлопця каже, що це багато. Тоді батько дівчини знижує ціну, а батько хлопця потроху підвищує поки не зійдуться на якійсь певній сумі викупу. Як договорилися стосовно подарунків хлопця дівчині то далі домовляються про подарунки свекру і свекрусі (баба хакти і ана топу) свекру даряться гроші, а свекрусі або полотно або чоботи[19, с.105]. А батько молодої в свою чергу просить по парі чобіт для себе і свого сина, а для жінки і дочки по парі черевичків[19, с.105-106]. На цих змовинах заходить розмова про весільне вбрання дівчини, яке повинен їй купити хлопець батько дівчини просить щоб сім'я хлопця дала одну сукню білу для вінчання, другу червону для (еміша) змовин[19, с.106]. Одну пару черевичків без каблуку для вінчання, чому то за повір'ями гагаузів під вінець неможна йти з високим каблуком і одну пару для змовин[19, с.106]. Після того як вони у всьому дійшли згоди б'ють по рукам і сідають разом[19, с.106]. Хтось з сім'ї дівчини наливає вино і дає першу чарку батькові нареченої, який встає три рази хреститься на образи і благословляє наречених. Другу чарку дають батькові нареченого. Батько нареченого випивши вина говорить «а де наречена» тоді виводять наречену мати нареченого покриває її плечі шовковою хусткою, а наречена в знак подяки цілує їй руку[19. с.106]. Після накривається на стіл і починається гуляння аж до самого ранку. Батько нареченого відправляє в свій дім декілька людей, щоб принесли вже завчасно приготовані частування. В той вечір мати нареченого пов'язує на голову дівчини (нишан чембері) платок знак, по ньому відрізняють засватану і незасватану дівчину[19, с.106]. Він відрізняється тим що на кінці хустки пришите золоте кільце знак заміжньої жінки[19, с.106].

(Еміш або ізюм). З роду обирають хлопця якого називають (ізметчі) йому дають (чорту) флягу з вином і відправляють запрошувати гостей на (еміш). Ізметчі обходить або об'їжджає на коні всіх родичів нареченого і запрошує їх на ізюм, давши пригубить з чорти вина[19, с.108]. Теж саме робить (ізметчі) с дому нареченої тільки по її родичам. В призначений час до дому нареченого сходяться молоді люди хлопці і дівчата. З хлопців вибирають головного дружбу їдять п'ють, а після обіду йдуть до нареченої. На піднос складаються дві сукні, весільна і для (емішу) також різні хустки та черевички. Також ставлять прикраси, це все несе дружба його обирали з братів нареченого з музикою йдуть до нареченої. В домі нареченої гостей зустрічає подруга нареченої дружка поки дружба не заплатить викуп до нареченої вона його з подарунками не пропустить. Після отримання викупу, наречену одягають в червону сукню яку приніс дружба[19, с.108-109]. Як наречену вбрали то в її руки дають чорту, і вона пригощає всіх гостей вином[19, с.109]. Дружки нареченої наповнюють їй кишені родзинки з горіхами, і вона роздає їх гостям]19, с.109]. Потім до нареченого відправляється дружба з подарунками від нареченої. на тім же підносі сорочку, хустку і родзинки[19, с.109]. Одягнувши все це на себе він приходить до нареченої і гуляння проходять до пізнього вечора.

В четвер батько нареченого відправляє (ізметчі) щоб він запрошував молодих хлопців та дівчат на (хамур) тісто пекти весільних хліб[19, с.110]. Зібравшись у нареченого вибирають двох дівчат одна з яких грає нареченого, а друга наречену. Дівчина, що грає нареченого одягає чоловічу шапку, а та шо наречену одягає весільну хустку, спустивши трохи на очі і починають сіяти муку[19, с.110]. На миску з дріжджами ставиться три сита, дві дівчини які грають наречених беруться за верхнє сито обома руками, в двох і просіюють муку через три сита спочатку перше, потім друге, а потім і трете[19]. В цей момент вже другі хлопець і дівчинка тримають в руках запалені свічки, і періодично оголошують що сито порвалось треба заплатити заплату хтось із родичів кидає туди якусь маленьку суму наприклад пару копійок і робота знову продовжується[19, с.110-111]. Ці гроші між собою потім ділять ті дівчата які сіяли муку[19, с.111]. Замішавши тісто його ставлять пектися, а в той час як тісто печеться вони танцюють. Як коровай спікся його змазують медом і пригощають гостей один дружба пригощає весільним хлібом, а другий вином[19, с.111]. Потім їдуть в дім нареченої пригостити весільним хлібом, і несуть з собою свіже тісто поки вони не принесуть свіже тісто в домі нареченої не почнуть пекти весільний хліб[19, с.111]. Далі в нареченої відбувається все теж саме що і у нареченого.

У п'ятниця переважно ні у нареченого ні у нареченої ніяких обрядових дійств не відбуваються за винятком весільних приготувань[19, с.112].

В суботу з ранку в домі нареченої збираються зилви (дружки) і роблять байрак, весільний прапор на довге древко чіпляють кусок тканини, який дуже гарно обшивають різнокольоровим намистом, на кінець древка насаджують червоне яблуку, перев'язують древко рушником і втикають його в стріху[19, с.112]. В вечері в домі нареченої знову збиралися люди і плели віночки (фенец), це типу аналог молдавської квітки на плетіння віночків також запрошував (ізметчі) з (чотрой) в руках[19, с.113]. Нареченого теж запрошують плести вінок, але він не ходить. В цей день заплітають нареченій коси і одягають її в весільне вбрання, яке приніс наречений, а нареченому бриють бороду.

В неділю весілля починається у нареченого нареченому допомагає одягатися старший дружба, бо нареченому неможна вдень весілля застібати на собі ґудзики чи застібки[19, с.117]. Батьки його благословляють іконами і хлібом і він відправляються за нареченою, по заду нього йде старший дружба несучи байрак в руках ікону на якій лежить хліб в супроводі музикантів[19, с.117-118]. Дійшовши до двору нареченої в двір не заходять поки їх не покличуть. В хату заходить тільки наречений і старший дружба нареченого і наречену обдаровують (фенцамі). Всім іншим присутнім в хаті і надворі їх продають[19, с.118]. В цей момент мати нареченої обдаровує всіх молодих подарунками сорочками хустками рушниками і неживими квітами які дівчата кріплять на груди а хлопці на шапки. Коли роздача подарунків закінчилась батьки нареченої їх благословляли, наречена цілувала руки і відправлялися до церкви на вінчання. До церкви входила незначна кількість людей основна маса гостей залишається на вулиці. Там вони танцюють їх поштують і пригощають. Під час вінчання старший дружба роздає горіхи і родзинки дітлахам[19, с.118-119]. Після вінчання наречений наречена і гості нареченої йдуть до неї, а гості нареченого до дому нареченого. Десь під вечір прийдуть за нареченою. Після того як пообідають, беруть коняку запряжену спеціальним возом і ідуть забирати наречену і придане. Старший дружба торгується з (ізметчі) за придане вони спочатку не хочуть його йому віддавати, але він їх вмовляє і вони вантажать скриню на повозку. Але ключ від скрині залишається в матері нареченої, згодом на повозку вантажать всі інші речі нареченої, і відправляються до нареченого[19, с.119-120]. Коли весільний кортеж наближається до дому молодого, то хлопці набирають у відра воду і поливають тією водою молодим дорогу, молоді в свою чергу кидають дрібні монетки[19, с.120]. Підходячи до дому починають голосно кричати «їхухуху», щоб почули батьки молодого, які дійства в цій процесії не брали або ж були випадки коли стріляли з пістолета в гору. Батьки молодого перед домом стелять килим і запрошують до хати молодих. Спочатку вони віднікуються і роблять вигляд, що вони не хочуть зайти це робиться для того, щоб батько молодого побільше перед тим пообіцяв подарити подарунків[19, с.120]. А мати молодого тримає в руках калач в якому засунуті три палаючі свічки, а по центру скляна з медом[19. с.120]. Молоді ступають на килим, а батьки починають танцювати навколо них роблячи три круга при тому мати танцює в одну сторону батько в іншу[19, с.120]. Потім батько пригощає всіх вином, а мати медом підійшовши до дверей хати батько оголошує які він дарує синові подарунки. Батьки затягують молодих до хати, але вони роблять вигляд, що не хочуть і упираються потім хтось з присутніх ударяє молодого по спині, і вони заходять до хати[19, с.120-121]. Там їх садять за стіл і разом зі старшим дружбою який являється братом молодого годують. В той момент приходять дві жінки з дому молодої і віддають їй ключ від скрині з приданим[19, с.121].

В той самий вечір головний дружба обходить всіх родичів молодого і запрошує їх на вечірню трапезу, на цю трапезу запрошують лише дорослих та заміжніх. Молоді та незаміжні перебувати ввечері на святі не мають права, опівночі мати молодого одаряє всіх подарунками, всі одарені кладуть на тарілку гроші на користь молодих, і гуляють так до ранку. Спеціально призначений чоловік сидить біля вікна і чекає перших знаків світанку, як тільки він їх замітить то він всім роздає хліб с куркою (прошкой)[19, с.121]. Перед тим як положити молодих спати, вони роблять три поклони навколо весільного столу, і їх відправляють спати. Батьки молодих в цей час пригощають всіх червоною горілкою, знак невинності молодої[19, с.122]. Чоловіки чіпляють собі на шапку букетики з (фесліну), а жінки на хустку, виходять в двір і починають танцювати і веселитись десь до десятої ранку. Двоє молодих хлопців залазили на дах хати, і спускали по димарю мотузку, знизу молода ловила мотузку і вішала на неї курку хліб і вино, хлопці діставали і прямо на даху сиділи пили і їли[19, с.123]. А в хаті починалась так звана (кумедія). Через деякий час після закінчення (кумедії), друзі молодого переодягаються в циган, мажуть себе сажею, одягають одежу на виворіт, сідають на коні верхом і роз'їжджають по селі заїжджаючи в любий двір просячи пригостити їх вином. Господарі їх пригощають, а вини як справжні цигани просили господарів їм щось подарувати на користь молодих, їм дарять що не шкода і вони чіпляють той подарунок на коня[19, с.123]. Тому коли вони приїжджали назад до двору молодих, кінь був обвішаний зі всіх сторін різними хустками, рушниками, сорочками[19, с.123]. Всю свою здобич вони віддавали молодій. Ввечері в понеділок збиралися гості, у молодого свої у молодої свої і знову до ночі п'ють гуляли танцюють веселяться. Хлопці, що були циганами у молодого, брали відро вина додавали туди перцю і пригощали всіх присутніх[19, с.123]. За пригощання вином брали з гостей по пару копійок потім ті гроші віддавались нареченій[19, с.123]. На цій ноті весілля закінчується. Через тиждень після весілля, у батька молодого збираються його родичі чоловіки і йдуть пригощати батьків молодої, це називається (саватулук).

Висновки

Традиційне Буджацькі весілля це - дивна захоплююча церемонія, своєрідний колективний «театральний» фестиваль. Який своєю барвистістю неповторністю і колоритністю, захоплює і вражає до глибини душі. Дуже важко знайти аналогічну ситуацію по всій Україні, де б була така сильна запозиченість і асиміляція весільних обрядів сусідських народів. Звісно райони зі схожою ситуацією трапляються, але дуже рідку і переважно в районах західної України. Де є суміш румунських, мадярських та українських обрядів на одній території, але в нашому випадку Південь Бессарабії тобто Буджак єдиний в своєму роді. Кожен з народів який проживає на цій території не для кого не є секретом, має певні звичаї та обряди характерні їм, але як вже зазначалося вище обряди цих народів схожі між собою. В деяких місцевостях запозичені обряди пере структурувавшись та трішки змінивши свій зміст виконання, стають головною біллю дослідників бо важко сказати, хто в кого, що запозичив. Незважаючи на те, що в кожному селі є свої якісь своєрідні звичаї та обряди, які відрізняються якщо порівнювати два поряд розташованих села.

В нашій роботі весілля групується на декілька етнічних варіантів тобто молдавське, українське, болгарське та гагаузьке. Кожен народ має свої традиції, які передаються з покоління в покоління і культивуються століттями. У кожній культурі весільна церемонія подається по-різному. Весільні ритуали та мораль народів південної Бессарабії дає широке розуміння моральних, етичних та естетичних поглядів людей на різні аспекти їхнього життя. В процесі еволюції сімейні звички та ритуали постійно взаємодіяли з багатьма факторами та явищами історичного, етнокультурного та соціально-економічного характеру, що визначають функціонування етнічної культури в конкретний період.

Структурні частини весільних церемоній вбудовані в звичайну складову послідовність їх виступів: до весільні, саме весілля, а також післявесільні церемоній та обрядів. Кульмінацією церемоніальної структури є забирання молодої з батьківського дому. як логічне визнання шлюбу. Вся весільна частина була не просто веселою подією, основною функцією та завданням весільного дійства було навчання молодих. За допомогою словесних та співучих побажань молодому та молодій вони повинні були за їх допомогою відчути фундаментальні зміни в своєму житті.

За нових соціально-економічних і культурних умов весільна обрядовість зазнала суттєвих змін, хоча її основа залишається незмінною аж до нашого часу. Несуттєві зміни почали з'являтися ще в 70-х 80-х роках минулого століття, але як зазначалось вони були несуттєвими і основних ритуалів та обрядів не торкались. Суттєві та значні зміни стали з'являтися в кінці 90-х та на початку 2000-х. В цей період весільний і передвесільний цикл обрядів звужується. Весілля замість чотирьох днів стають гуляти три дні. Багато ритуалів, які потрібні були проводитися в всі ці дні переносяться на перший день весілля, тобто в неділю, а частина з них і зовсім перестає виконуватись і просто зникають в небуття. Розвиток весільних ритуалів відбувався всебічно завдяки введенню інших нових елементів запозичених ритуалів, які як недивно люди запозичували в тісному співіснуванні з іншими народами, і в тій чи іншій формі відображали основні соціально-економічні зміни.

Список використаної літератури

1. Агафонова Т.А. Було в свадебных обрядах болгар Южной Бессарабии // Археология и этнология Восточной Европы: материалы и исследования. Одесса, 1997. С. 316-320.

2. Агафонова Т.А., Ганчев А.И., Пригарин А.А.. Тхоржевская Т.В. Кубей и кубейци: бит и култура на българите и гагаузите в с. Червоноармейское, Болградски район, Одеска област / Отг. ред. З.Т. Барболова. Одеса: Маяк, 2002. С - 88 .

3. Ганчев А.И. Особенности брачных отношений у болгар Южной Бессарабии: на материалах села Евгеновка Тарутинского района Одесской области // Българите в Северното Причерноморие. Велико Търново, 2000. Т.VІІ. С. 449-459.

4. Демиденко Л. А Культура и быт болгарского населения в УССР: (На материалах колхозов Болгр. района Одес. обл.) / АН УССР. Ин-т искусствоведения, фольклора и этнографии им. М. Ф. Рыльского. Киев: Наукова думка, 1970. 139 с.

5. Іванова Ю.В, Кушаб М.С, Красновська Н.А Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы, М.: Наука, 1988. 235 с.

6. Квілінкова Е. Н. Семья и семейная обрядность гагаузов / Е. Н. Квилинкова // Курсом развивающейся Молдовы. Т. 10. Личность и группа: векторы трансформационных изменений. М., 2010. С. 348-358.

7. Кіссе А. Возрождение болгар Украины. Одесса.: "Optimum", 2006. 288 с.

8.Колесник В.А. Специфика бессарабской болгарской свадебной терминосистемы // Българите в Северното Причерноморие. Изследвания и материали. Одеса: Друк, 2007. Т.10. С. 343-349.

9 Курогло С. С. Семейная обрядность гагаузов в XIX - начале XX вв. / С. С. Курогло. Кишинев: «Штиинца», 1980. 138 с.

10. Кушнір В. Г. Народознавство Одещини. Навчальний посібник. Одеса: Гермес, 1998. 245 с.

11. Кушнір В.Г, Петрова Н.О. Традиційна весільна обрядовість українців Одещини (20-80-ті рр. ХХ ст.). Одеса: Гермес, 2008. 256 с.

12. Левицкий, А. Нравы и обычаи болгар, живущих в бессарабских колониях. ЗООИД, 1858, Т. IV, с. 455.

13. Петрова Н.О Стійкість традиційних обрядів у весіллі молдован Буджака (середина ХІХ - ХХ ст.) // Матеріали міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». Одеса, 2012. С. 378 - 389.

14. Петрова Н.О Сватання як складова частина передвесільного циклу обрядів українського весілля (за матеріалами етнографічних досліджень Одещини) // Етнографічні дослідження населення України (Матеріали першої Всеукраїнської етнологічної конференції студентів та молодих вчених, лютий 1996 р.). Одеса, 1996. С. 53-55.

15. Петрова Н.О Коровайні обряди в передшлюбних дійствах українського весілля Одещини // Етнічність в історії та культурі: матеріали і дослідження. Третя Міжнародна етнологічна конференція студентів та молодих вчених. Одеса, 1998. С. 126-129.

16. Петрова Н.О Атрибути та символи весілля українців Буго-Дністровського межиріччя: коровай // Локальна та регіональна специфіка традиційної культури. Збірка наукових праць. / Матеріали міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». Одеса: вид-во КП ОМД, 2013. С. 415-429.

17. Петрова Н.О Весільна обрядовість молдован Буджака на сторінках «Одесского вестника» (середина ХІХ ст.) // Буковина: історичні та етнокультурні студії. Матеріали IV Міжнародної наукової конференції «Кайндлівські читання». Чернівці: Зелена Буковина, 2007. С. 184-189.

18. Петрова Н.О До питання про атрибути та символи весільного ритуалу болгар Буджака: хліб у передвесільному циклі обрядів // Науковий вісник / Одеський економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. 2012. № 24 (176). С. 153-159.

19. Мошков В.А “Гагаузы Бендерского Уезда”. Єтнографический очерк и материалы.Кишинев: Б.и.,2004. с.496.

20. Шабашов А.В. До реконструкції типології сім'ї болгар і гагаузів Південної Бессарабії у 10-х - 60-х роках XIX ст. 2. Типологія та еволюція сім'ї у болгар і гагаузів / А. В. Шабашов // Записки исторического факультета. Вып. 14. Одесса, 2003. С. 54-67.

Размещено на Allbest.ru