Територіальні зміни на українських землях в період Руїни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Територіальні зміни на українських землях в період Руїни

Вступ

1.Гутьманування Івана Виговського

І. Виговський в основному продовжував державну програму гетьмана Б. Хмельницького, намагаючись утримати всі українські землі під гетьманським управлінням. І у жовтні 1657 р. він завершив розпочаті Б. Хмельницьким переговори зі Швецією і уклав з нею союз, що мав оборонний характер.

І. Виговський відновив союз із Кримом, почав переговори з Польщею. Він не хотів розривати союзу і з Московією, але вважав, що союз повинен бути рівноправним. Гетьман І. Виговський хотів, щоб царський уряд не втручався у внутрішні справи України - військові фінансові суспільний устрій, щоб воєводи в українській містах не привласнювати собі цивільної влади.

Корсунська рада -- козацька рада, яка відбулася 26 жовтня (6 листопада) 1657 у місті Корсуні. Під час ради було ратифіковано Корсунський договір -- документ про українсько-шведський військово-політичний союз, за умовами якої шведський король Карл Х Густав зобов'язувався домагатися визнання Річчю Посполитою незалежності України. Західноукраїнські землі та Берестейське і Полоцьке воєводства, які перебували під владою Речі Посполитої, мали увійти до складу України-Гетьманщини. На Корсунській раді ухвалено поновити союзні відносини з Кримським ханством і Османською імперією та укласти перемир'я з Річчю Посполитою. Вона остаточно вирішила питання переорієнтації зовнішньополітичного курсу української держави шляхом припинення союзницьких відносин з Московським царством і укладання воєнно-політичних угод з іншими державами. Гетьман взяв курс на зближення з Річчю Посполитою.

Політика Виговського викликала невдоволення козацтва лівобережжя і запорозьких козаків. Спалахнуло повстання, на чолі якого стояли полтавський полковник М. Пушкар та кошовий отаман Запорозької Січі -- Я. Барабаш, які виступили проти союзу України з Польщею та за повалення влади І. Виговського. У травні 1658 р. І. Виговський разом із загоном татар жорстоко придушив повстання полтавського полковника М. Пушкаря та отамана Запорозької Січі Я. Барабаша (загинуло близько 50 тис. чоловік.)

Переговори у Гадячі між поляками і українською делегацією на чолі з радником Виговського Юрієм Немиричем і полковником Павлом Тетерею закінчилися у вересні 1658 р. підписанням знаменитого Гадяцького трактату про унію України з Польщею і Литвою.

Гадяцький трактат (16 вересня 1658 р.)

Україна у складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств під назвою «Велике князівство Руське» разом з Польським королівством і Великим князівством Литовським входила до Речі Посполитої на правах «як вільні до вільних і рівні до рівних».

Гадяцький договір так і не був реалізований, але призвів навесні 1659 р. до початку відкритої війни між Україною і Росією. Вирішальна битва відбулася в червні 1659 р. під Конотопом, де армія гетьмана І. Виговського посилена польськими і татарськими загонами завдала нищівної поразки російській армії на чолі з князем Трубецьким і Ромадановським. Але скористатися результатами цієї перемоги І.Виговський не зміг, бо проти нього підняли заколот полковники Цюцюра, Золотаренко, Сомко. Також проти пропольської політики гетьмана виступила впливова частина козацької старшини на чолі з полковниками І. Богуном, П. Дорошенком, І. Іскрою та кошовим отаманом Іваном Сірком.

У вересні 1659 р. на козацькій раді у Білій Церкві гетьманом було проголошено Юрія Хмельницького.

2.Гутьманування Юрія Хмельницького

У 1659 р. Ю. Хмельницький був обраний гетьманом на Переяславській раді в присутності російських військ і підписав Переяславську угоду з Московським царством.

Переяславська угода (1659 р.)

§ Московські війська розташовувалися в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані й мали утримуватись місцевим населенням;

§ Кандидатура гетьмана узгоджувалась із царем; гетьман утрачав право самостійно призначать, звільняти старшину, полковників

§ Заборонялися дипломатичні зносини гетьмана з іншими державами.

§ Київська метрополія підпорядкувалася Московському патріарху (пізніше було скасовано)

Переяславський договір викликав незадоволення Речі Посполитої. У 1660 р. спільні московсько-козацькі війська здійснюють похід на Польщу, що отримав назву «Чуднівська кампанія».

У битві під Чудновим московсько-козацькі війська зазнають поразки і у результаті Ю. Хмельницький переходить на бік Польщі й підписує з нею Слободищенський трактат.

Слободищенський трактат містив наступні основні пункти:

§ Гетьмани Потоцький та Любомирський мають підтвердити своєю присягою Гадяцьку угоду за винятком пунктів, які стосуються князівства Руського;

§ Юрій Хмельницький з Військом Запорізьким відступає від московського царя і не повинен шукати іншого покровителя, ніж король Речі Посполитої

§ Гетьман з Військом Запорізьким повертається в Україну, щоб повернути фортеці, які знаходяться під контролем московитів;

§ Переяславському полковнику Тимофію Цюцюрі прощаються його провини. Він зобов'язується повернути зброю проти московитів і довести свою вірність королю;

§ Ніжинському та Чернігівському полкам наказано відступитися від росіян, інакше Хмельницький мусить виступити проти них;

§ У випадку бунту на Запоріжжі чи в інших місцевостях гетьман має його придушити;

§ Володіння кримського хана не повині зазнавати нападу з боку козаків доки триває дружба між ханом та королем Речі Посполитої;

§ Присягнути королю має не лише гетьман, але й простолюд перед присланими комісарами.

Слободищенський трактат проголосив про вхід України до Речі Посполитої (вилучено статтю про Руське князівство, гетьман був забов'язаний надавати військову допомогу Речі Посполитої). У порівнянні з Гадяцькою угодою І. Виговського Слободищенський трактат Ю. Хмельницького значно обмежував права та свободи козацької України у складі Речі Посполитої.

У результаті Україна поділилася на Правобережну та Лівобережну.

Частина козаків на Лівобережжі підняла повстання, відмовилася визнавати владу Польщі й обрала собі нового гетьмана - Я. Сомка.

Я.Сомко до 1663 р. і був убитий козаками за наказом І. Брюховецького під час «Чорної ради» в Ніжині.

3.Гетьманування П.Тетері (Правобережжя)

Намагався в союзі з Польщею відвоювати Лівобережжя, але зазнав поразки. Під час його правління на Правобережжі польські війська грабували українські землі. У результаті у 1665 р. проти Тетері спалахнуло повстання й він утік у Польщу.

4.Гетьманування І. Брюховецького (Лівобережжя)

І.Брюховецький був обраний гетьманом на «Чорній раді» у Ніжині («чорна» тому, що на ній був присутній простий народ - «чернь»). Трагічні події Чорної ради описав український письменник П.Куліш в романі «Чорна рада».

У 1663 р. І. Брюховецький підписав з Московією Батуринські статті але вже у 1665 р. він уклав з Росією інший договір

Московські статті, які значно обмежували автономію лівобережної Гетьманщини.

Московські статті

§ вибори гетьмана відбувалися лише за згоди царя;

§ московські залоги розташовувалися в усіх найбільших українських містах, а також у фортеці Кодак;

§ податки збирали московські посадовці;

§ митрополит української православної церкви призначався Москвою.

За те, що І. Брюховецький фактично «запродав» Україну Московському царству, він отримав титул російського боярина та маєток.

У 1668 р. під час походу на Лівобережжя правобережного гетьмана П. Дорошенка І. Брюховецький був убитий козаками.

5.Гетьманування П. Дорошенка (Правобережжя)

П. Дорошенко поставив собі за мету об'єднати всі українські землі під своєю владою та звільнити їх від Польщі та Росії.

§ У внутрішній політиці П. Дорошенко посилив роль Генеральної ради (зборів усіх козаків) у вирішенні державних питань;

§ обмежив владу козацької старшини;

§ створив корпус найманців - сердюків (піхотинців), підлеглих тільки йому особисто.

У зовнішній політиці звернувся по допомогу до Туреччини в питанні об'єднання України і звільнення її з-під влади Польщі та Росії.

У 1667 р. козацькі війська П. Дорошенко розгромили польське військо, й Правобережжя отримало автономію.

У 1667 р. Польща й Росія підписують Андрусівське перемир'я (13,5 років), згідно з яким Польща і Росія припиняли бойові дії:

§ Правобережжя визнавалося під владою Польщі,

§ Лівобережжя та Київ - під владою Росії;

§ Запорозька Січ оголошувалася територією спільного управління Росії та Польщі.

Таким чином, Московське царство та Річ Посполита зовсім не враховуючи інтереси української сторони поділили між собою Україну. Це викликало обурення П. Дорошенка, який у зовнішньополітичній діяльності починає орієнтуватися на Туреччину (Османську імперію).

У 1668 р. П. Дорошенко здійснює похід на Лівобережжя, об'єднує під своєю владою Правобережну й Лівобережну України, оголошує себе гетьманом обох берегів Дніпра. Але Росія і Річ Посполита, не бажаючи втрачати свою присутність в Україні, виступили проти її возз'єднання в єдину державу. Гетьману довелося вести війну на два фронти. До того ж ворожу позицію щодо нього зайняли і запорожці. Вони висунули своїх кандидатів на посаду гетьмана - спочатку П. Суховія, якого підтримували татари, а потім М. Ханенка (1669-1674), якого визнала Польща. А наказний (тимчасовий) гетьман Лівобережжя Д. Многогрішний переходить на бік Росії. В Україні одночасно перебувало три гетьмани:

§ П. Дорошенко,

§ Д. Многогрішний

§ М. Ханенко.

У 1669 р. П. Дорошенко укладає союзний договір з Туреччиною (Корсунські статті) і переходить під протекторат турецького султана. Дорошенко отримав від османського султана Мехмеда IV титул бея українського санджаку (області)

§ територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля;

§ підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався довічно;

§ українська православна церква зберігала автономію у складі константинопольського Патріархату;

§ українське населення звільнялося від сплати податків і данини на користь османської казни;

§ на українських землях османи і татари не мали права споруджувати мечеті і брати ясир;

§ Османська імперія і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Річчю Посполитою і Московією без згоди гетьмана;

§ султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.

Об'єднані козацько-турецькі війська здійснюють похід на Правобережжя проти поляків.

У 1672 р. Польща й Туреччина підписали Бучацький мирний договір, за яким до Туреччини відійшло Поділля; Дорошенко оголошувався гетьманом у старих межах (Київщина та Брацлавщина); у складі Польщі залишалися західноукраїнські землі.

За умовами укладеного договору (польські історики називають її найганебнішою у всій історії Польщі):

§ Подільське воєводство відходило до Османської імперії; вся територія східного та західного Поділля за Бучацьким договором відійшла до Османської Імперії (від Бучача -- по Брацлав)

§ визнавалася влада Петра Дорошенка на Брацлавщині і Південній Київщині; з цих земель виводилися всі залоги Речі Посполитої

§ Річ Посполита зобов'язувалася сплатити Османській імперії контрибуцію за зняття облоги Львова і щорічно платити 22 тисячі золотих данини.

Поступово П. Дорошенко втрачає авторитет і підтримку народу, оскільки «привів» на українські землі татар і турків, які грабували українські поселення та брали ясир. П. Дорошенко, розчарований союзництвом із Туреччиною, передав гетьманську булаву кошовому отаману Запорозької Січі І.Сіркові.

У 1676 р. П.Дорошенко зрікається гетьманства, виїжджає до Росії і присягає на вірність московському царю.

6.Гетьманування Д. Многогрішного (Лівобережжя)

У 1669 р. Д. Многогрішний підписав з Росією Глухівські статті, які дещо розширювали права української автономії.

Глухівські статті

§ московські залоги розташовувалися лише в п'яти містах -- Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині та Острі;

§ податки збирала козацька старшина;

§ реєстр становив 30 тис. осіб;

§ гетьманові дозволялося тримати наймане військо - компанійців (кінноту);

§ резиденція гетьмана переносилася до Батурина.

У 1672 р. Д. Многогрішний був звинувачений у таємних зносинах із Туреччиною і знятий з посади гетьмана.

7.Друге гетьманування Ю. Хмельницького (Правобережжя)

Переніс резиденцію до міста Немирова

Ю. Хмельницький був ставлеником Туреччини, яка прагнула зберегти контроль над правобережжям після зречення П. Дорошенка.

У 1677 р. Ю. Хмельницький здійснив проти росіян та лівобережного гетьмана І.Самойловича разом з татарами та турками перший Чигиринський похід, але невдало.

У 1678 р. відбувся другий Чигиринський похід, у результаті якого Чигирин був зруйнований.

У 1681 р. Росія й Туреччина підписали Бахчисарайський договір, згідно з яким Лівобережжя входила до складу Росії; на Запорозьку Січ також поширювалася влада Росії; Поділля, Південна Київщина визнавалося за Туреччиною.

Після Бахчисарайського договору Ю.Хмельницького було позбавлено влади. Він був страчений турками у 1685 р.

У 1683 р. Польща відвоювала в Туреччини Правобережжя та Поділля.

У 1685 р. на Правобережжі було відновлене козацтво, але державних ознак не було, Гетьманщина перестала існувати.

На Правобережжі козацька українська держава Гетьманщина перестала існувати.

8.Гетьманування І. Самойловича (Лівобережжя)

У 1672 р. І. Самойлович підписав з Росією Конотопські статті.

Конотопські статті

§ скасовувалися компанійські (наймані) полки;

§ гетьман позбавлявся права знімати старшину з посади без вироку військового суду або згоди старшинської ради;

§ гетьманові заборонялося підтримувати зовнішні відносини без царської згоди, особливо з П.Дорошенком

У 1674 р. І. Самойлович оголосив себе гетьманом обох берегів Дніпра (усієї України), здійснив похід на Правобережжя, але під натиском турецько-татарської армії був змушений відступити.

Щоб остаточно підірвати економіку Правобережжя І. Самойлович здійснив «Великий згін» -- насильне переселення мешканців Правобережжя на Лівобережжя.

У 1676 р. після зречення від влади П.Дорошенка І. Самойлович фактично об'єднав Україну й став гетьманом Ліво-, і Правобережжя, але незабаром Правобережжя відвоювали турки.

І Самойлович брав участь у захисті Чигирина від турків під час Чигиринських походів (1677 - 1678 рр.).

На Лівобережжі козацька українська держава Гетьманщина збереглася, хоч і в обмежених правах.

Щоб залучити Москву до боротьби з Османською імперією та закріпити за собою Правобережжя, король Ян III Собеський пішов на примирення з Московією. 6 травня 1686 р. у Москві між Річчю Посполитою та Московією було підписано «Трактат про вічний мир» (який багато в чому повторював умови Андрусівського миру).

«Вічний мир»

§ Лівобережжя, Запорожжя й Київ з околицями визнавалися за Московією, а більша частина Правобережжя (Північна Київщина й Волинь) -- за Польщею. Московія також визнавала за Польщею Поділля, якщо та згодом відвоює його в Туреччини.

§ кордон між Річчю Посполитою та Московською державою пролягав по Дніпру; Південна Київщина і Брацлавщина залишалися незаселеною нейтральною зоною;

§ Запоріжжя відходило Москві;

§ за відмову від Києва Річ Посполита отримувала викуп у 146 тис. карбованців;

§ сторони домовилися про спільну боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства. Московська держава вступила до антитурецької Священної ліги.

Наслідком договору став остаточний поділ України на 2 частини

У 1687 р. І. Самойлович брав участь разом з російською армією на чолі з князем В. Голіциним у спільному першому Кримському поході проти татар. Похід завершився невдало.

У 1687 р. І. Самойлович був відсторонений від влади. Новим гетьманом Лівобережжя стає І.Мазепа. Доба «Руїни» закінчується.

Висновки

Размещено на Allbest.ru