Французька промисловість як і раніше має недостатню спеціалізацію, насилу пристосовується до швидко змінного попиту на ринках. Порівняно низька ефективність виробничого апарату пов'язана із історичними особливостями розвитку економіки, яка в 50-60-і рр. в основному орієнтувалася на внутрішній ринок, а в зовнішніх зв'язках велике місце займали країни, що розвиваються, головним чином, в межах колишньої колоніальної імперії. Важливу роль в цьому процесі зіграло домінування в структурі господарства кредитного сектора, який звичайно проявляє надмірну обережність при здійсненні довгострокових промислових проектів.

Глибина та вагомість змін, що відбуваються в західноєвропейських країнах, і особливо у Франції за останні роки, дозволяють розпочати відлік якісно нового етапу еволюції суспільства і навіть - нового рівня його цивілізаційного розвитку. Нова модель соціально-економічного розвитку Франції передбачає відхід від колишнього всеосяжного втручання держави у виробничі процеси та відтворювальні механізми і початок активного впровадження в економіку мережевих систем та кластерів (SPL-Systemes Productifs Locaux). На цьому етапі Франція спирається на такі пріоритети, як наука, освіта, ініціатива, підприємницька культура, гнучкість, верховенство соціального капіталу. Її економіка стала ґрунтуватися на стабільно сформованому суспільстві, орієнтованому на ліберальні засоби прискорення економічного зростання і високий рівень зайнятості. У такому суспільстві панує прагнення до добробуту за рахунок координації зусиль і взаємодії ділових кіл та влади, до розширеної кооперації як у технологічних галузях, так і в соціальних напрямах шляхом створення успішних інноваційних мереж, побудованих на кластерній моделі.

Новітні технології та глобалізація змінили характер сучасної економічної конкуренції, у якій Франція шукає своє гідне місце. В основному ці зміни стосуються шляхів генерування, передачі та адаптації знань.

Новий прем'єр-міністр Франції Домінік де Віллепен у першому програмному виступі на початку червня 2005 р. визнав освіту і науку основою продуктивності праці та рушієм економічного зростання країни, а також запорукою успіху в боротьбі за оптимальне створення робочих місць. Наріжним каменем пропонованої ним стратегії стало відродження спроможності Франції створювати інновації - ключовий елемент у підвищенні конкурентоздатності й економічному зростанні країни. "Ми маємо знайти шлях до кращого використання потенціалу нашої країни, наших університетів, нашої промислової бази і наших дослідницьких лабораторій", - заявив у цій промові Домінік де Віллепен депутатам Національної Асамблеї Франції.

Нещодавно прем'єр-міністр Франції зробив нову заяву про остаточну ідентифікацію урядом країни шести промислових глобальних кластерів, які мають сприяти прискоренню розвитку її економіки та виведенню країни на передову лінію інноваційності у сфері нових технологій. Зазначені шість кластерів конкурентоспроможності стали підсумком загальнонаціонального змагання, початок якому було покладено ще у 2002 р. попереднім урядом Жан-Пьєра Рафарена з метою визначення найбільш глобально конкурентоздатних галузей французької економіки.

Нові кластери глобальної конкурентоспроможності, проголошені урядом Франції, вивчалися великою групою у складі понад 5 тис. дослідників, які визнали, що ці промислові агломерації є сучасними світовими лідерами у відповідних секторах. Саме зазначені кластери вимагають фокусного державного фінансування для залучення нових науковців.

Переможцем такого виняткового змагання, в якому визначались не лише промислові напрями, а й географічні ареали, в яких Франція має найбільший потенціал для інновацій і які спроможні конкурувати на глобальних ринках, стала група кластерів конкурентоздатності, до якої увійшли:

1) кластер здоров'я в Ліоні, регіон Rhone - Alps;

2) кластер космосу та аеронавтики в регіоні міст Бордо і Тулуза, де також виробляються всесвітньо відомі літаки "Airbus";

3) кластер комплексних транспортних і навігаційних систем у регіоні Ile-de-France, центром якого є Париж;

4) кластер безпеки телекомунікаційних технологій на півдні країни в регіоні Provence - Alpes - Cote d'Azur, який має доповнювати своїми дослідженнями наступний високотехнологічний кластер в Альпах;

5) кластер нанотехнологій і мікроелектроніки біля гірського міста Гренобль. У цьому кластері важливі позиції посідає один із найбільших у світі виробників чипів STMicroelectronics;

6) кластер Medi Tech-Sante, який об'єднує групи дослідницьких фірм і підприємств біля Парижа. Стратегічним пріоритетом цього кластеру є сприяння розвитку біотехнологій у Франції, які до цього часу відзначались фрагментарністю та були географічно розпорошені по території країни виключно у вигляді малих і середніх підприємств.

Таким чином, було отримано досить повне уявлення про особливості розміщення провідних галузей економіки Франції і були замічені такі тенденції як: прагнення Франції до концентрації і централізації капіталу, його експорту й імпорту; інтернаціоналізація виробництва, що скорочується вплив держави на всі рівні економіки, за допомогою скасування валютного контролю, зниження податків; імпорт технологічних новинок і інші.

Франція провела глибоку структурну перебудову економіки, здійснила технологічну модернізацію. Особливо важлива в зв'язку з цим роль державно-монополістичного регулювання. Важливі перетворення відбулися і в сільському господарстві. Воно перетворилося на сучасне товарне фермерське виробництво, тісно інтегроване з переробляючою і іншою промисловістю, що працює на сільське господарство. Основна економічна проблема Франції, на мій погляд, - це незбалансованість її економіки, наявність відсталих районів на фоні всеосяжної модернізації.

Дослідивши передумови розвитку народного господарства Франції, можна сказати, що продуктивні сили відіграють дуже важливе значення у подальшому розвитку країни. Навіть незважаючи на певні проблеми, які виникали під час розвитку народного господарства, Франція змогла залишитися в наші часи однією із провідних і економічно розвинутих країн Західної Європи і світу.

Економічна політика уряду Франції може в певній мірі послужити і вітчизняній економіці, зокрема в такому аспекті як заохочення дрібного бізнесу, на який у Франції витрачається досить багато коштів.

Ще однією характерною рисою французької економіки є високий ступінь участі держави, крупна частка державної власності. Хоча ряд істотних кроків для переходу до економіки, яка заснована переважно на ринкових механізмах, вже зроблений. Ще уряд Л. Жоспена провів часткову або повну приватизацію ряду крупних підприємств, банків, страхових компаній. Але, проте, частка держави у французькій економіці як і раніше висока. Державні витрати перевищують 53% ВВП, це набагато вище за середній рівень в країнах ОЕСР - 38%. Держава все ще володіє контрольним пакетом близько 1500 компаній, зокрема таких французьких гігантів, як "Франс телеком", "Ер Франс", "Електрисіте де Франс", "Газ де Франс", "Рено". Держава залишається домінуючою у сфері громадського транспорту, в оборонному секторі, продовжує контролювати ціни природних монополій, тарифи на послуги охорони здоров'я, ціни на більшість аграрної продукції. На думку багатьох фахівців, діяльність бізнесу як і раніше надмірно регламентована, що в поєднанні з високим ступенем бюрократизації і корупції негативно позначається на положенні французьких компаній в Європі.

Якщо говорити про транспорт, то Франція посідає одне із перших місць у світі за довжиною автошляхів. Найбільшу частку у внутрішньому вантажообороті займає автомобільний транспорт - 36%. Одним із наймолодших видів транспорту є повітряний транспорт.

Дослідивши народне господарство Франції, можна сказати, що народне господарство цієї країни високо розвинуте. Адже не дивно, що ця країна є однією із розвинутих країн не тільки Європи, а й країн світу. Велике значення для господарства Франції має промисловість, сільське господарство, транспортний комплекс. Оскільки кожна галузь має свою спеціалізацію, то між ними відбувається обмін продукцією чи послугами.

Щодо демографічного та промислового потенціалу Франції, то можна сказати, що природний приріст населення дуже низький, але уряд країни проводить державну політику заохочування народжуваності, яка дещо поліпшила показники приросту. Також можна сказати, що частка економічно активного населення (ЕАН) Франції не дуже висока, яка складає 25 млн. чоловік, або понад 40% все населення країни. Але з кожним роком відбувається абсолютне зростання ЕАН, яке пояснюється трьома різними чинниками: абсолютним приростом чисельності працездатного населення, збільшенням числа працюючих жінок і імміграцією працездатних іцноземців.

Розглянувши зовнішньоекономічні зв'язки та розвиток зовнішньої торгівлі, можна сказати, що Франція перетворилася на сучасну індустріальну державу з передовою багатогалузевою промисловістю. Досягнувши значного збільшення експорту, Франція знов стає державою-кредитором. Завершилася і модернізація сільського господарства. Колись найчисленніше в Європі французьке селянство перетворилося на фермерів. Прискорений розвиток Франції багато в чому пов'язаний з цілеспрямованими зусиллями держави.

Всі ці чинники вплинули на зростання зовнішньоекономічних можливостей країни, на поступове збільшення частки експорту в зовнішньоекономічному балансі Франції. Але треба відзначити, що цей баланс став останнім часом нестійким, що пов'язане з появою на європейській сцені Німеччини (після об'єднання). Проте платіжний баланс країни останніми роками зводиться до позитивного сальдо, оскільки цьому сприяє приплив приватного іноземного капіталу, а також туризм, який приносить валюту і постійний дохід, рівнозначний експорту. Проте Франція залишається однією із впливових країн.

Література

1. Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіонально економіка України/ За наук. ред.Л.Г. Чернюк: Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 728 с.

2. Дронов В.П. і ін. Економічна і соціальна географія: Справ. Матеріали: Кн. для учнів середнього і старшого віку / В.П. Дронов, В.П. Максаковській, В.Я. Ром. - М.: Освіта, 1994. - 208 з.

3. Економічний стан Франции/ /БИКИ. - 1997. - №105. - з.3-5.

4. Економіка і промисловість Франції. - www.infrance.ru

5. Сущенко О.А., Григорьев А.С., Савченко О.И., Зухба Д.С., Тимофеев Д.В. Международная экономика: Учеб. пособие / Донецкий национальный технический ун-т; Национальный технический ун-т "Харьковский политехнический ин-т"; Восточноукраинский национальный ун-т им.В. Даля; Университет Пьер Мендес Франс, Гренобль II (Франция); Савония Политехник (Финляндия) / В.В. Дементьєв (ред. ). - Донецк: ДонНТУ, 2006. - 258с.

6. Франция: Путеводитель / Г. Лихачева (отв. ред. ), В. Львов (пер.), В. Петров (отв. ред. ). - Paris: Le Petit Fute, 1996. - 382с.

7. Статистичний щорічник. Франція - цифри і факти від INSEE. - www.insee. fr, 2002-2005

8. http://www.france.org.ua/

9. Черников Г.П. Экономика Франции: Традиции и новейшие тенденции. М.: МГИМО, 2002. - 416 с.

10. Світова економіка і міжнародні відносини // Журнали №3, 4 - 2001.

11. Задоя А.О., Білоцерківець В.В., Завгородня О.О., Кузьмінов С.В., Летуча О.А. Міжнародні стратегії економічного розвитку: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів, які навчаються за освітньо-професійною програмою спеціаліста, магістра зі спец. "Міжнародна економіка" / Дніпропетровський ун-т економіки та права. - Д.: Видавництво ДУЕП, 2006. - 252с.

12. Єленіна З.І. Франція - Україна=France - Ukraine: Навч. посібник. - К.: Знання України, 2005. - 158с.

13. Ломакин С.П., Шитов М.М. Світова економіка. - М., 2001

14. news. bbc. co. uk - українськомовний сайт ВВС

15. Франція сьогодні - довідки і аналіз. - www.ambafrance.ru

Размещено на Allbest.ru