Регіональні особливості розвитку і розміщення продуктивних сил Франції
Франція як приклад стабілізації економіки за рахунок державного впливу. Місце продуктивних сил у народному господарстві, чинники та передумови їх розміщення. Обсяги виробництва у галузевому розрізі. Зовнішньоекономічні зв’язки у сфері продуктивних сил.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.10.2011 |
| Размер файла | 200,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
6
Курсова робота
з курсу “Регіональна економіка”
на тему:
“Регіональні особливості розвитку і розміщення продуктивних сил Франції”.
Зміст
- Вступ
- 1. Місце продуктивних сил у народному господарстві Франції
- 2. Чинники та передумови розміщення продуктивних сил Франції
- 3. Обсяги виробництва у галузевому розрізі
- 4. Зовнішньоекономічні зв'язки Франції у сфері продуктивних сил
- 5. Проблеми та перспективи розвитку Франції у регіональному розрізі
- Висновок
- Література
Вступ
Тема роботи: “Регіональні особливості розвитку і розміщення продуктивних сил Франції”.
Актуальність цієї теми виявляється в тому, що Франція є однією із провідних і економічно розвинутих країн Західної Європи і світу.
Предметом є дослідження організації господарства Франції, відповідно до його природних, соціальних, економічних умов і факторів.
Об'єкт: Населення і трудові ресурси країни, природно-ресурсний потенціал, господарські зв'язки, галузеві та міжгалузеві комплекси, виробництво і сфера обслуговування, територіальна система господарювання Франції.
Методи наукового дослідження: Метод дослідження літературних джерел, метод аналізу та синтезу, метод історичного логізму, метод статистичного аналізу, графічний метод (побудова картосхем, діаграм, графіків), метод районування.
Мета і завдання: Дослідити та дати оцінку природоресурсному потенціалу Франції, охарактеризувати територіальну організацію господарства з урахуванням основних районів і їх спеціалізації, вивчити трудові ресурси країни, знайти можливі шляхи удосконалення та розвитку.
Франція є одним із прикладів стабілізації економіки за рахунок державного впливу, що є досить характерним для розвинутих країн. Також в розміщенні продуктивних сил Франції є маса особливостей, дослідження яких могло б допомогти і нашій країні. Таким чином, будуть розглянуті деякі загальні положення в економіці країни, а також виділені деякої особливості її розвитку.
Одним із головних напрямів подальшого розвитку регіонів та їх господарських структур у сучасних умовах є регулювання пропорцій з метою забезпечення функціонування національної економіки як цілісної системи на базі оптимального розміщення продуктивних сил, з урахуванням місцевих ресурсів, існуючих систем розселення, особливостей історичного розвитку. Оптимальність у цьому випадку визначається, з одного боку, рівнем розвитку соціально-економічних потенціалів регіонів, а іншого - загальною ефективністю національної економіки з огляду на її місце у світовому економічному просторі.
Ця курсова робота присвячена розгляду ряду економіко-географічних аспектів розвитку Франції. Тут буде розглянуто її роль в системі світових господарських зв'язків. Детально зупинимося на питаннях природоресурсного потенціалу Франції і спробуємо дати йому оцінку, а також охарактеризуємо особливості галузевої структури господарства і територіальної організації господарства з урахуванням основних районів і їх спеціалізації.
1. Місце продуктивних сил у народному господарстві Франції
Функціонування продуктивних сил являє собою єдину і взаємопов'язану, динамічну у часі і просторі сукупність основних, допоміжних і супутніх елементів продуктивних сил, як продуктивних факторів, що беруть участь у створенні доходу і які, таким чином, забезпечують функціонування самовідтворювальної системи життєдіяльності суспільства і природи.
Трактування процесу виробництва матеріальних благ та послуг через призму категорії продуктивні сили і їх функціонування розглядає суспільне виробництво через призму суспільних, соціальних і речових елементів продуктивних сил. При цьому процес виробництва розглядається не лише як взаємодія людини і природи, але й як засіб, що створює умови для функціонування самовідтворювальних господарських систем, їх ефективного розвитку при збереженні природного середовища і забезпеченні здатності його відтворення. Таким чином, продуктивні сили для будь якого способу виробництва є базою. Конкретні ж процеси господарської діяльності - обсяги виробництва конкретних товарів, їх розподілу і споживання, механізми і засоби функціонування економіки, питання її організації та інші є похідними і випливають з особливостей наявних продуктивних сил та їх здатності до результативної діяльності. [1, ст.11]
Франція - найбільший виробник сільськогосподарської продукції в Західній Європі, так як вона займає сьоме місце серед усіх країн світу - 4,7% сукупного ВВП при 1% населення. По розмірах території і населення, вона належить до числа найбільш великих країн Європи. За рівнем економічного розвитку уступає ФРН і цілому ряду малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургові). На долю Франції припадає 17% промислового і 20% сільськогосподарського виробництва Західної Європи. [2, ст.6]
На сучасному етапі свого розвитку світове господарство поступово набуває рис глобально функціонуючого механізму, складовими якого є окремі національні економіки. Цей процес отримав назву глобалізації і являє собою результат розвитку продуктивних сил та інтернаціоналізації всіх сфер суспільного життя, встановлення безпосередніх сталих зв'язків між господарюючими суб'єктами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає складовою частиною процесу, який відбувається у світовому масштабі. Її посилення полягає у залученні все більшої кількості суб'єктів (регіонів) у міжнародний обмін продукцією і послугами. Поступово світова економіка стає єдиним ринком і виробничою зоною з національними та регіональними секторами, а не простою сукупністю національних економік, що формують взаємне економічне співробітництво. Для глобалізації характерні лібералізація та розширення торгівлі, інтенсивний розвиток фінансової сфери, що відкриває додаткові можливості для усунення перешкод руху капіталів, експансії транснаціональних корпорацій, утворення міжнародних фінансових інститутів та ін.
З іншого боку, на розвиток господарських систем світу всезростаючий вплив має регіоналізація, яка характеризується розвитком та зміцненням економічних, політичних та інших зв'язків між державами, що входять до одного регіону; виникненням регіональних об'єднань держав. Цей процес вимагає найбільш повного і ефективного використання потенціалів регіонів, розвитку конкурентних переваг кожної місцевості, підвищення дієвості управлінських рішень та формування інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання. Регіоналізація в національних межах пов'язана із зростанням самоуправління, зосередженням на цьому рівні основної частки владних повноважень і розширенням господарської самостійності. Регіони безпосередньо реалізують соціально-економічну політику держави, в них здійснюється державна стратегія економічного розвитку.
У останні роки економічний розвиток Франції характеризувався уповільненими темпами росту, масовим безробіттям, різкими змінами основних напрямків державного регулювання. Структурна криза світового господарства, перехід до нового типу відтворення вплинули на промислове виробництво. Після кризи 80-х рр., французька промисловість відновила свій рівень виробництва тільки в 1986 р.
Позиції Франції у світовій економіці трохи ослабнули (2002 р. - 5,7% ВВП світу). Частка країни в промисловому виробництві країн ОЕСР скоротилася з 6,6 до 5,7% за 80-і рр. Зменшилися експортні можливості. Норма безробіття перевищила 10%. Французька промисловість як і раніше має недостатню спеціалізацію, із працею пристосовується до швидко мінливого попиту на ринках. Порівняно низька ефективність виробничого апарата зв'язана з історичними особливостями розвитку економіки, що у 50-60-і рр. в основному орієнтувалася на внутрішній ринок, а в зовнішніх зв'язках велике місце займали країни, що розвиваються, головним чином, у межах колишньої колоніальної імперії. Немаловажливу роль у цьому процесі зіграло домінування в структурі господарства кредитного сектора, що звичайно виявляє надмірну обережність при здійсненні довгострокових промислових проектів.
В Франції активно протікають процеси перебудови соціальної структури господарства, концентрації і централізації виробництва і капіталу. Сто найбільших компаній зосереджують понад 2/3 промислового виробництва. У ряді галузей монополізація виробництва наближається до максимуму. У чорній металургії дві найбільші компанії "Юнизор" і "Сасилор" зосередили 70% виробництва сталі, "Компані женераль д'електрисите" (КЖЕ), "Томсон" - 50% виробництва електронного й електротехнічного устаткування, "Рено" і "Пежо" - майже усе виробництво автомобілів. "Пешіне-Южин-Кюльман" (ПЮК) і "Іметаль" - майже цілком зосередили у своїх руках виробництво і збут кольорових металів (2004). [3, ст.3]
Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, що приводять до створення величезних по силі ТНК. Так, "Іметаль" поєднує 62 суспільства, що діють у 25 країнах. В автомобілебудівної компанії "Рено" - майже 45% виробничих потужностей і 25% робочої сили зосереджені на закордонних підприємствах і так далі.
Централізація капіталу на національному і міжнародному рівні привела до зміцнення цілого ряду французьких компаній у світовому виробництві. Хімічна компанія "Пешине" перетворилася у світового лідера пакувальної продукції, поліграфічна фірма "Ашет" - у ведучого видавця журналів у світі, фірма "Кабль де Ліон" вийшла на перше місце у світі у виробництві електричних кабелів. Електротехнічний концерн "Томсон" зайняв перше місце у світі по випуску навігаційного устаткування для літаків, а в Європі - по виробництву побутової електроніки. "Іметаль" займає провідне положення по виробництву свинцю, цинку, нікелю в промислово розвитих країнах. У Західній Європі компанії "Аероспасиаль" і "Дассо-Бреге" зайняли відповідно перше і третє місця в авіакосмічній промисловості. Усталилися позиції французьких компаній серед найбільших корпорацій Західної Європи і світу. До списку ста найбільших компаній входять 8 французьких об'єднань. Франція не тільки уступає ведучим країнам - США, Японії, ФРН і Британії по кількості найбільших компаній, але і по величині їхніх оборотів. Оборот перших десяти французьких компаній в обробній промисловості складає близько 28% від обороту перших десяти американських і 45% німецьких.6 французьких банків входять у число 50 найбільших банків світу. Це "Креди Агриколь", "Банк насіональ де Парі", "Креди Лионне", "Сосьєте жене-раль", "Груп де кесс д'епарнь", "Компани финансьор де Париба".
Банки активно беруть участь у діяльності промислових компаній через систему участі у володінні акціонерним капіталом, використовуючи в тому числі холдингові компанії, інвестиційні фонди, особисту унію.
Процес переплетення капіталу привів до того, що вся економіка охоплена декількома фінансовими групами, що мають широкі міжнародні зв'язки. Це групи "Нариба", "Союз", групи Ротшильдов і Ампен-Шнейдеров. Фінансові групи впливають на формування економічної політики. Інтереси найбільших компаній відстоює Національна рада французьких підприємців (Патронат), а також різні галузеві, міжгалузеві і регіональні організації підприємців, що є могутніми важелями тиску на уряд.
Активну роль в економіці країни грає дрібний бізнес. Дрібні і середні підприємства зміцнюючи свої позиції в період 70-80-х рр. Дрібний сектор дуже рухливий.30% реєстрованих підприємницьких одиниць терплять крах через два роки, а кожне друге не дотягає до п'яти років. Число фірм, що терплять банкрутство, високе. Перешкодою в діяльності нових компаній виступає недостатність нагромадження первісного й оборотного капіталу. Дрібний сектор в основному орієнтований на сферу послуг і торгівлю.
Функціонування економічної системи відбувається під могутнім впливом держави на відтворювальний процес. По ступені розвитку ГМК, що виявляється в активній участі держави в регулюванні і програмуванні економіки, у поширенні державної власності Франція виділяється серед найбільших промислово розвитих країн. За останні десятиліття відбулася зміна основних напрямків економічної політики від дірежизму до неолібералізму, до посилення ролі ринку. Великий вплив на економічну політику зробили зміни в розміщенні політичних сил на урядовому рівні, що насамперед проявилося у відношенні до державного сектора. У 1981 р. уряд соціалістів провели націоналізацію 9 найбільших промислових компаній і 36 банків. Державний сектор став зосереджувати 28% виробництва і 16% зайнятих. Націоналізація сприяла модернізації і фінансовому оздоровленню даних компаній, дозволила уникнути переходу деяких фірм під контроль іноземного капіталу. Прийшов до влади блок правих і центристських партій у 1986 р. прийняв програму денаціоналізації 65 найбільших промислових, банківських і страхових компаній. У приватний сектор були передані найбільші банківські групи "Паріба" і "Сосьєте женераль", індустріальні гіганти "Сен-Гобен", "Компані женераль д'електрисите", фінансова компанія "Тівас", військово-промислова компанія "Матра", фінансова група "Сюез".
Державний сектор, що зберігається, занижує базові, інфраструктурні і галузі обробної промисловості. У ньому забезпечується 70% виробництва енергії, він включає близько 60% транспорту і зв'язку, понад 80% авіакосмічної промисловості, дає 40% автомобілів і так далі. Державний сектор є важливим інструментом економічної політики. Відновлення основного капіталу, забезпечення умов відтворення в багатьох галузях господарства безпосередньо зважується державою. [3; 4, ст.4]
Регулююча роль держави знаходить своє яскраве вираження в державному програмуванні і плануванні, що одержало широкий розвиток у перші післявоєнні роки. З цією метою були створені офіційні органи, серед яких виділяється Комісаріат плану. Розроблені плани орієнтували французьку економіку на освоєння нових технологій, структурну перебудову, посилення науково-дослідних робіт.
Держава активно бере участь у розвитку НДДКР. На його частку приходиться понад половину загальнонаціональних асигнувань на науково-конструкторські роботи. Держава прагне ліквідувати існуючий розрив у науково-технічному потенціалі між Францією й іншими ведучими країнами.
За останні десять років в економічній політиці уряду в якості пріоритетних висунулися питання, зв'язані зі створенням єдиного ринку ЄС. До них відносяться структурні перетворення, проведення системи оподатковування і соціального забезпечення відповідно до рівня Співтовариства. Структурні особливості господарства впливають на позицію Франції в питаннях інтеграції. Звичайно вона виступає за регулювання тих галузей, де її конкурентні позиції не високі.
Уряд скоротив державне регулювання економіки і стимулював приватний сектор. З цією метою був відмінений валютний контроль, контроль над цінами, знижені податки, збільшені пільги компаніям. Одним з наріжних каменів економічної політики було стримування росту заробітної плати, завдяки чому споживчі витрати зберігалися на помірному рівні, а норма прибутку досягла рівня початку ще далеких 70-х рр.
Отже, дослідивши передумови розвитку народного господарства Франції, можна сказати, що продуктивні сили відіграють дуже важливе значення у подальшому розвитку країни. Навіть незважаючи на певні проблеми, які виникали під час розвитку народного господарства, Франція змогла залишитися в наші часи однією із провідних і економічно розвинутих країн Західної Європи і світу.
2. Чинники та передумови розміщення продуктивних сил Франції
Розглядаючи закономірності, принципи, фактори та передумови розміщення продуктивних сил, необхідно визначити зміст поняття розміщення продуктивних сил. Воно охоплює такі складові, як розміщення населення і трудових ресурсів, розміщення природних ресурсів, а також виробництва і сфери обслуговування. Особливе місце займають конкретні складові розміщення промисловості, сільського господарства, транспорту і групи галузей соціальної сфери. Наукове обґрунтування розміщення конкретних виробництв, розподілу їх на території має велике значення для зростання продуктивних сил суспільства і підвищення ефективності суспільного виробництва в цілому. Всебічний аналіз певної місцевості, екологічних, демографічних, природних, соціально-економічних та історичних умов розвитку виробництва в остаточному підсумку дозволяють економити суспільні затрати, підвищувати ефективність праці.
Тому буде доцільним почати з огляду історичних передумов розміщеннях продуктивних сил Франції.
Особливістю економіки Франції є висока частка держсектора, сформованого в результаті трьох хвиль націоналізації (1936, 1945, 1982 р.). Навіть після реалізації двох масштабних програм приватизації 1986-1988 і 1993-1997 р., що проводилися правими урядами, його частка у ВВП залишається однією з найбільш високих у країнах ЕЄС і ЄС. Відповідно однією з найважливіших складових частин системи державного регулювання економіки є інститути керування держсектором.
франція продуктивна сила регіональний
Разом з тим, очевидні слабкості французької економіки, що виявилися наприкінці 70-х - початку 80-х років і загострені нафтовою кризою, призвели до перегляду представниками ведучих політичних сил своїх позицій щодо ефективності дирижистських методів керування, результатом чого став поворот до обмеження господарської діяльності держави і політики дерегулвання. Її найбільш важливими проявами стали зміни в системі планування - його децентралізація, відмовлення від бюджетного програмування, значне звуження галузевого втручання.
Був здійснений перехід до активізації так званої "горизонтальної" політики, що допускає створення загальних сприятливих умов для діяльності підприємств. Така політика включає як макроекономічні і регламентаційні компоненти (чіткість і стабільність правил гри, конкурентне законодавство), так і пріоритетна увага до інфраструктурних і адміністративних параметрів (щільність і якість суспільних служб, підготовка кадрів, наукові дослідження, зв'язок).
Після перемоги на президентських виборах 1995 р. Жака Ширака у Франції різко активізувалася політика дерегламентації господарської діяльності. Реалізація програми реформ державного управління дозволила досягти досить помітної децентралізації механізмів прийняття адміністративних рішень, зм'якшення режимів, що регламентують підприємницьку активність.
Економіка Франції відрізняється могутньою індустріальною базою і диверсифіцированим виробництвом з добре розвиненими стратегічно важливими галузями (авіаракетобудування, енергетика, транспорт і зв'язок, агропромисловий сектор). З родовищ корисних копалин найбільш значні запаси кам'яного вугілля, залізної руди, бокситів, газу, уранових руд, калійних солей.
Важливе місце в економіці країни займають наукові дослідження й інформаційне обслуговування. Франція веде наукові дослідження з широкого колу проблем: атомна енергетика, авіаційна техніка, устаткування засобів зв'язку, деякі види електроніки промислового призначення.
Також не менш важливими є соціально-економічні чинники розміщення продуктивних сил.
За державним устроєм Франція є буржуазною республікою. Політичний режим сучасної Франції, яку звичайно називають П'ятою республікою, існує з 1958 року, з приходу до влади генерала де Голля. Прийнята в 1958 році Конституція наділяє Президента практично необмеженими повноваженнями. Обираний на сім років, він має право як призначати, так і зміщувати Прем'єр-міністра, інших членів уряду, розпускати Національні збори, видавати декрети, що мають фактично силу закону. У певних умовах він має право приймати по своєму розсуду надзвичайні заходи. Президент є Головнокомандуючим збройними силами.
Законодавча влада здійснюється Парламентом, що складається з двох палат: Національних зборів (490 депутатів) і Сенату (316 сенаторів). Національні збори обираються на п'ять років загальним прямим голосуванням в два тури. Сенат обирається на дев'ять років колегією вибірників, що складається з депутатів Національних зборів і членів рад департаментів і муніципалітетів, причому склад Сенату оновлюється на третину кожні три роки.
У департаментах владу здійснюють префекти, що призначаються президентом.
Природі передумови відіграють важливу роль розміщенні продуктивних сил країни. Франція, у свою чергу, межує з Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією та Іспанією. Це найбільша країна зарубіжної Європи. Її площа вдвічі більша від території Великобританії, але становить 1/4 території США (без Аляски). Франція займає крайню західну частину Європейського материка. За формою її територія вписується в шестигранник (французи так і називають свою країну - l'Hexagone - шестикутник). Морські кордони країни мають більшу довжину, ніж сухопутні. На сході країна омивається Атлантичним океаном, на півдні - Середземним морем, на півночі - протокою Ла-Манш.
Адміністративний поділ: 95 департаментів (departement), включаючи особливу територіально-адміністративну одиницю Корсику, 22 області (region), комуни (commune). Існує також поділ на З7 історичних провінцій.
Володіння: 6 заморських департаментів: в Америці - Гваделупа, Гвіана Французька, Мартініка (Центральна Америка), Сен-П'єр і Мікелон (поблизу південно-східного узбережжя Ньюфаундленду); в Африці - Реюньйон (біля південно-східного узбережжя); 5 заморських територій: в Океанії - Нова Каледонія, Полінезія Французька, до складу якої входять острови Суспільства, Маркізькі острови, архіпелаг Туамоту, Французькі південні та антарктичні території; острови Уолліс і Футуна, розташовані на екваторі, в південно-західній частині Тихого океану між Фіджі і Самоа; острів Майотта; Французькі південно-антарктичні території. Завдяки цьому Франція є третьою державою світу (після США і Великобританії) за розмірами заморських володінь.
Зручність морських і сухопутних зв'язків, положення на перехресті міжнародних шляхів відвіку підсилювали економічні позиції Франції сприяли розвитку її господарства, зростанню торгових і культурних відносин з іншими країнами.
Клімат на більшій частині Франції формується під постійною дією повітряних мас, рухомих з Атлантики, і загалом характеризується як морський, помірно теплий і вологий. Особливо м'яким і вологим кліматом відрізняється Бретань, де середня температура липня +17 о, а січня +7 о.
У міру віддалення від океанічного побережжя на схід збільшується континентальність клімату. Річна амплітуда середньомісячних температур досягає 20о. Все ж таки на більшій частині країни (виключаючи гори) зимові температури позитивні, сніговий покрив звичайно відсутній, річки не замерзають. Середня температура січня в Парижі +3,5о, взимку температура коливається від нуля до +10 о, влітку між +20 о і +30 о.
Типове для Франції поєднання помірних температур з достатньою кількістю опадів сприятливо для розвитку сільського господарства, а значний діапазон кліматичних відмінностей дозволяє вирощувати культури як помірного поясу, так і субтропіків, наприклад, цитрусові на Корсіці.
Різноманітність геологічних будов, рельєфу і клімату країни породила строкатість грунтового покриву і рослинності. Грунти Франції досить родючі, за винятком тих районів, де вони формуються на кристалічних породах і пісках. Для більшої частини низовин характерні бурі лісові грунти, значні також площі перегнійно-карбонатних грунтів. Особливою родючістю відрізняються бурі лісові грунти Північно-Французської низовини. У горах переважають гірничо-лісові грунти. У багатьох областях південної Франції із-за зведення лісів і неправильного випасу худоби розвинулася ерозія грунтів.
Надра землі бідні корисними копалинами - нафту і газ, мідь і хром, нікель і свинець Франція вимушена ввозити з-за кордону. Високий рівень розвитку енергетики, не спирається на власні ресурси. Тому доводиться імпортувати більше 1/2 енергоресурсів. У країні здобувається тільки 1 млн. тонн нафти. Основну її частину доводиться ввозити, і головним чином з країн Ближнього Сходу.
Крупні запаси бокситів на півдні країни і дешева енергія ГЕС послужили стимулом для розвитку алюмінієвої промисловості. По здобичі бокситів Франція займає друге місце серед країн Європи. Найважливіші копальні знаходяться недалеко від Марселя - у Бріньоля. Швидко збільшується промислове і побутове використання природного газу, причому свого газу країні не вистачає, і Франція купує його в Нідерландах, Алжирі [5, c.18].
Із-за конкуренції нафти, газу і імпорту якісного вугілля і коксу з США і Німеччини видобуток власного вугілля у Франції скорочується. Головні райони видобутку кам'яного вугілля - Північний район і Лотарінгия; видобувається вугілля і в східній частині Центрального масиву. По видобуванню залізної руди Франція займає перше місце в Західній Європі.
Демографічна потенціал Франції характеризується кількістю населення - 59,7 млн. осіб. Близько 4,5 мільйона з них - іноземці: алжирці, португальці, італійці, іспанці, вірмени тощо. Щороку приблизно 10 тис. осіб отримують французьке громадянство.
Майже все населення країни - католики. Але з огляду на історичні причини у Франції співіснують багато різних релігій. На другому місці - іслам. Його сповідують вихідці з країн Північної Африки, колишніх французьких колоній. Є також прибічники іудаїзму, православ'я, протестантизму та англіканства.
Екологічні передумови розміщення продуктивних сил Франції набуваюсь все більшого значення.
У Франції значна увага приділяється охороні національних багатств. Загальна площа територій з природою, що охороняється, складає приблизно 20 тис. кв.км. [6, c.96].
Сильно забруднені багато ділянок морського узбережжя. З кожним роком проблеми навколишнього середовища набувають все більш гострого характеру, особливо в зонах крупних міст і в першу чергу - Парижа.
В останні роки більшістю підприємств впроваджуються засади екологічного менеджменту, які приводять до значного поліпшення екологічної обстановки.
3. Обсяги виробництва у галузевому розрізі
Структура господарства Франції різноманітна. Почнемо з характеристики галузевої структури промисловості. Переважаюче значення в її продукції займає важка індустрія. По ступеню концентрації виробництва французька промисловість поступається підприємствам США, Англії, Німеччини, оскільки процес концентрації виробництва за рахунок витіснення дрібних підприємств крупними протікає тут більш сповільнено, ніж в цих країнах.
В даний час відбуваються серйозні зміни в структурі промисловості. Перш за все, це стосується енергетики. Вугілля відтісняється з колишніх позицій економічнішими джерелами енергії - нафтою, природним газом і гідроенергетикою. Деяке виключення складає лише Лотарінгській (Мозельській) басейн, де сприятливіші, ніж в інших вугільних басейнах Франції, гірничо-геологічні умови, що підвищують конкурентоспроможність видобутку вугілля в системі "Спільного ринку". Що стосується нафти, те широке упровадження її в енергетичний баланс Франції відбувається не за рахунок її власних ресурсів, а за рахунок того, що Франція приблизно 95% потрібної нафти імпортує. У зв'язку з цим в країні за короткий час виникла могутня нафтопереробна індустрія. Новою галуззю енергетичної промисловості є здобич природного газу (близько 10 млрд. куб. м). Вона грунтується на запасах природрого газу в південно-західному районі країни в Лаку. Це родовище природного газу зв'язане тепер системою газопроводів з рядом крупних промислових центрів Франції: Бордо, Нант, Ліон, Париж. Вузькість енергетичної бази Франції з'явилася причиною широкого використовування гідроресурсів. В основному вони зосереджені в басейні Рейну, Рони і її приток. Однією з провідних галузей важкої індустрії Франції є чорна металургія, що використовує як сировину залізняк Лотарінгії. Другий район розміщення чорної металургії - Північ. Він виробляє приблизно 13% чавуну, 20% сталі і 25% прокату. Крім того, підприємства чорної металургії є в районі Ліона, Мондвіля і порту Кан в Нормандії, де велике значення придбало виробництво прокату суднового листу для суднобудівельних верфей Нанта і Сен-Лазера, у Французьких Альпах і Піренеях, а також виплавка високоякісної сталі металургійними підприємствами в межі Великого Парижа і інших частинах Франції.
Істотні зміни відбулися за останній час і у виплавці алюмінію, цієї єдиної крупної галузі кольорової металургії у Франції. По виробництву первинного алюмінію вона обігнала всі західноєвропейські країни. Розвитку алюмінієвої галузі в країні сприяють великі запаси бокситів і швидко зростаючі потреби в алюмінії з боку електротехнічної, автомобільної, авіаційної і інших галузей індустрії Франції. Провідною галуззю індустрії Франції є машинобудування. По рівню розвитку цієї галузі Франція займає п'яте місце серед країн ЄС. Основні його галузі - автомобільна, електротехнічна, виробництво електротехнічного устаткування, суднобудування. З інших галузей машинобудування слід зазначити тракторну, попит на продукцію якої останніми роками різко підвищився у зв'язку з механізацією сільського господарства, що росте, і виробництво нафтового устаткування в Греноблі.
Хімічна промисловість Франції по своєму складу вельми різноманітна. Небувалий технічний прогрес хімічної технології привів до великих змін в структурі хімічної промисловості. Зросла частка галузей органічної хімії в порівнянні з неорганічною. Особливо виросло виробництво синтетичних смол, пластичних мас, синтетичного каучуку і ін.
Харчова промисловість Франції географічно дуже розпиляна. Істотне значення в ній дотепер зберігає ремесло.
Основні підприємства рибоконсервної промисловості зосереджені на південному побережжі Бретані. Продукція консервної промисловості, особливо консерви з сардин, частково експортується.
Світове значення має виноробство. Споживання виноградних вин в країні настільки велике, що, при вивозі на світовий ринок найбільш високоякісного вина, Франція одночасно імпортує велику кількість дешевих вин з-за кордону, особливо з Італії і Іспанії.
ВВП є одним з головних показників економічної потужності країни. Досліджуючи динаміку ВВП Франції за останні 40 років, можна сказати, що незважаючи на спади та підйоми в цілому спостерігається тенденція до зростання.
Різниця між ВВП 2002 року та ВВП 2006 року складає 181 млрд. дол. Структура ВВП Франції наведена на рис.2-3.
Рис.2. Структура та складові ВВП Франції
Як видно з рис.3, зростання економіки Франції не є стабільним. Тому Росія вважає, що зможе наздогнати Францію за рівнем ВВП на особу до 2030 р. Проте влада Франції тримає розвиток країни під контролем, а кожне сповільнення змінюється потім збільшенням темпів росту ВВП.
Франція протягом століть була провідною аграрною державою. Зараз в її розпорядженні багатогалузеве високопродуктивне сільське господарство. Біля 34% всієї площі Франції є землі, які обробляються, біля 6% працюючих зайнято у с/г, включаючи лісництво та рибальство. Провідне місце в цій галузі зараз займають великі господарства (площею по 20-100 га).
У землеволодінні відзначається велика роздробленість. Більша половини господарств існують на власній землі. Ведучою силою виробництва виступають великі господарства.52% сільськогосподарських угідь приходяться на господарства розміром понад 50 га, що складають 16,8% від їхнього загального числа. Вони забезпечують понад 2/3 продукції, займаючи пануюче положення у виробництві практично всіх галузей сільського господарства. [2, ст.98]
Діаграма №1 * [6, www.insee. fr, ст.2; 2002-2005]
Діаграма №2 ** [6, www.insee. fr, ст.2; 2002-2005]
Провідною галуззю сільського господарства є тваринництво, на частку якого приходиться 60 % вартості аграрної продукції. Тваринний світ Франції сильно зубожілий через людську діяльність, проте в лісах все ще можна зустріти нечисленних ланей, косулів, кабанів. Головна галузь тваринництва - розведення великої рогатої худоби. Вівчарство у Франції розвинене значно слабше, ніж розведення великої рогатої худоби. Велику роль вдіграє рибальство (рибу ловлять у північних районах Атлантики). Головні рибні порти - Булонь, Лор'ян, Ла-Рошель. Традиційно відомі такі галузі, як виноградарство, садівництво, устричний промисел.
Перше місце в посівних площах Франції займає пшениця. Жито - культура не типова для Франції, її посіви з кожним роком все скорочуються. Посіви ж під кукурудзу все більше збільшуються. Майже новою для Франції культурою є мал.
У складі технічних культур слід зазначити цукровий буряк, льон-довгунець, рапс, частково також тютюн і хміль.
Надзвичайно різноманітний склад овочевих культур. Серед плодових культур особливо велике значення має виноград. Виноградники широко поширені майже на всій території Франції, за виключенням її північної смуги вширшки в 150 - 200 км. А в департаменті Лангедок і Жиронда виноград є монокультурою.
Франція займає перше місце в Європі за площею лісів. На них доводиться 16 млн. га, або 29% території. За сторіччя займана лісами площа збільшилася в 2 рази завдяки лісопосадкам і у зв'язку з скороченням сільськогосподарських угідь. У районах з морським кліматом поширені листяні ліси. Там, де багато сонця, переважають дубові ліси, а в місцях з вологішим і прохолоднішим кліматом - буки. Грунти рівнин і низьких пологих гірських схилів дуже родючі, тому їх обробляють впродовж більше 2 тис. років. В даний час ліси покривають тільки 1/4 території Франції і збереглися в основному в горах: у передгір'ях і на рівнинах це в основному, дубових і каштанових ліси (хоча багато штучних насаджень сосни) буків, а вище в горах - ялинники і ялицеві ліси. На самому півдні подекуди ще зустрічаються вічнозелені ліси і середземноморські чагарники (маквіс, або, як говорять французи, макі). Ще вище розкинулися різноколірні килими альпійських лугів.
Сільське господарство високо індустріалізовано. По насиченості технікою, використанню хімічних добрив воно уступає тільки Нідерландам, Німеччині, Данії. Технічне оснащення, підвищення агрокультури господарств привело до підвищення рівня самозабезпеченості країни в сільськогосподарських продуктах. По зерну, цукру він перевищує 200%, по вершковій олії, яйцям, м'ясу - понад 100%. Франція є першим серед західних країн виробником ячменя і цукру, другим - пшениці, вина і м'яса.
Модернізація с/г та його прискорена механізація, впровадження новітніх технологій безпосередньо в виробництво с/г продукції, зробили необхідне в реструктуризації цієї галузі, найбільш розумному використанні пахотних земель та підвищенні врожайності протягом останніх років. Франція займає провідне місце серед країн Захізної Європи та світу за виробництвом головної с/г продукції. Країна майже на 100% забезпечує свою харчову промисловість та вдало конкурує з іншими країнами на міжнародних ринках.
В секторі високих технологій зайнято біля 1,5 млн. осіб; його оборот складає $ 120 млрд. В цій галузі домінують дві великі корпорації Bouygues та SGE (найбільші в Європі), які останніми роками прискорюють свій шлях до концентрації. Ці фірми працюють як на внутрішньому ринку (розробка автобанів, інфраструктури для швидких потягів, атомних електростанцій та більшості конструкторських проектів), так і за межами Франції (Університет Рійяд в Саудівській Аравії), незважаючи на конкуренцію з боку нових індустріальних країн. На противагу структурам інших галузей, інжинірингом займається в Франції біля 30 тис. малих та середніх фірм. Діяльність цього сектору тісно повязана з економічною ситуацією в країні, державними контрактами та будуванням.
Франція займає четверте місце, як експортер споживацьких товарів. В 1997 році прибуток фармацевтичної, парфумерної та косметичної галузей (біля 200 тис. зайнятих) становив $ 7.6 млрд. В фармацевтичній галузі діють такі великі групи, як Rhone-Poulenc Sante, Merirux Sanofi (частина Elf-Aquitaine) разом з багатьма малими та середніми підприємствами та представництвами зарубіжних компаній. Французькі парфумерні та косметичні фірми дуже відомі на міжнародній арені, їх численний список очолює фірма Лореаль, найбільша косметична корпорація світу.
В текстильній промисловості та виробництві одягу зайнято біля 300 тис. осіб; річний оборот $ 36 млрд. В текстильній промисловості домінують такі компанії як Chargeurs-Textiles, VEV, DMC. Останні 10-15 років текстильні підприємства почали процес фінансової та технічної концентрації та інвестують багато в модернізацію свого обладнання. Пошиттям одягу займаються численні малі та середні підприємства, які більшістю розташовані в районах великих метрополій. Галузь, яка потребує затрат ручної праці, зараз інтенсивно механізується.
Значні прибутки також приносить Висока мода. Франція завжди була і залишається батьківщиною світової моди, з такими імями як Yves Saint-Laurent, Chanel, Christian Dior, Pierre Balmain, Pierre Cardin та Christian Lacroix. Їх колекції представляються декілька разів на рік, більшість продукції експортується. Індустрія моди тісно повязана з виробництвом парфумів та ювелірних виробів.
Французька банківська система грає дуже важливу роль в економіці країни. Вже багато років має міжнародне значення; і це засвідчує кількість французьких кредитних установ за кордоном та кількість зарубіжних представництв в Франції. Багато французьких установ виділяються серед інших міжнародних банків за своїм власним капіталом у формі акцій, обємом їх резервів та за кількістю представництв у різних частинах світу. Французька банківська система також завжди була відкрита для іноземних інвесторів.
Фінансовий ринок Парижу - ринок пристосований для будь-якого продавця; він пропонує увесь спектр послуг, як для повсякденних, так і для довготермінових угод. Фондовий ринок один з найбільших в світі. Останніми роками ринок було модернізовано, і зараз він не має жодних технічних, фіскальних чи встановлених законом перепон на шляху до міжнародного руху гарантій та капіталу. Париж пропонує іноземним інвесторам цілий ряд ринків та продуктів, але за умов гарантії повної безпеки та прозорості. Курс 40 принципових ринків відображається в індексі САС. Ринок облігацій - найбільший фінансовий ринок Франції. В фінансовій сфері Франції зайнято біля 10% всіх працюючих.
Чотири французьких банки входять в список 25 найбільших в світі: Credit Agricole, Groupe des Caisses dEparagne, Banque nationale de Paris та Compagnie financiere de Paribas.
Таким чином, можна зробити висновок, що фінансова сфера та страхування Франції - високорозвинуті. Компанії та установи цих сфер діяльності успішно працюють не тільки на внутрішньому, але й на зовнішніх ринках всього світу, вони досить вдало обслуговують всі сфери народного господарства країни.
Франція має одну з найбільш розвинутих транспортних систем в Європі.
Французька національна залізнична компанія (SNCF) обслуговує залізниці довжиною 32275 км. Як державний заклад ця компанія субсидується державою. Біля 30% товарів в Франції експортується залізницею. Інновацією залізниці в Франції було розробка та впровадження в 80-х роках швидкісних поїздів - TGV (train a grande vitesse). Перевагами компанії SNCF є безпечність, швидкість, пунктуальність та комфорт.
Франція має найбільш розвинуту в Європі мережу автодоріг. Найважливіша автострада - Лілль-Париж-Ліон-Марсель.
Довжина внутрішніх водних шляхів - 7,2 тис. км (у т. ч.4,7 тис. км каналів).
Морським транспортом переправляється приблизно 4% внутрішніх вантажів. Цьому існує декілька причин: тенденція до спаду в вугільній та сталевій промисловостях, конкуренція з боку залізниці та ін. З довжиною морських маршрутів в 8500 км, Франція має в своєму розпорядженні флот в 210 кораблів.
Біля 900 машин (авіалайнерів та гелікоптерів) літають під прапором Франції. Дуже перевантажені аеропорти Парижу (біля 60 млн. пасажирів на рік, восьмий в світі), Ніцци, Марселю, Леона та Тулузи. Найбільші компанії: Air France - діє по всьому світу, Air Inter - всередині країни. Працюють також декілька приватних компаній.
Дуже розвинута також поштова система та телефонне забезпечення (France Telecom), телематика та інформатика.
Туристична індустрія Франції надає їй біля 2 млн. робочих місць, та принесла в 2005 році $ 60 млрд. іноземної валюти в країну. Біля 78 млн. туристів відвідали Францію в 2005 році. Франція має в розпорядженні 17,5 млн. туристичних місць, включаючи 1,2 млн. в 40800 готелях, 16,3 млн. в кемпінгах, санаторіях та дитячих таборах. Сьогодні не має жодної країни яка б так притягувала туристів як Франція. Відсоткове співвідношення туристів: 73% з країн Європейського Союзу (головним чином Німеччина, Великобританія, Бельгія та Данія; американські туристи - 5,6%, трохи менше японські).
Міжнародний туризм стає все більш важливим фактором економічного розвитку деяких регіонів. Він спонукає до бурхливого росту промислової активності - наприклад, виробництву човнів та спортивного обладнання, також як і будівництву. Можна сказати, що ця перспективна галузь буде й надалі жваво розвиватись та залишатиметься провідної галуззю в сфері послуг країни.
Торгівля 90-і роки характеризуються зростанням обсягів продажів споживчих товарів як у роздрібній, так і в оптовій торгівлі. У структурі роздрібної торгівлі переважають продовольчі товари. Два чинники істотно вплинули на структуру роздрібної торгівлі починаючи ще з 60-х років. По-перше, організація торгівлі продовольчими товарами на великих торгових площадках. По-друге, поява дуже крупних магазинів по торгівлі споживчими товарами. За останнє десятиліття впевнене зростання числа крупних магазинів площею більш 2500 м2 значно сповільнився, навпроти, стало швидко рости число магазинів із відносно невеличкою торговою площею, додалось 300 тис. нових робочих місць.
4. Зовнішньоекономічні зв'язки Франції у сфері продуктивних сил
Економіка Франції глибоко вбудована у світове господарство. Французьким компаніям у 2003 рр. вдалося трохи збільшити свою частку у світовому експорті (6,5%) і скоротити в імпорті. Зовнішня торгівля виступає серйозним фактором економічного росту. На експорт йде близько 1/5 її кінцевого продукту (2002 р. - 19,4%). По обсягу експорту Франція поступається в Західній Європі тільки Німеччині. Структура французького експорту має визначені особливості. У ньому більш високу питому вагу мають сільськогосподарські товари і сировина - 20%. В даний час позиції, що ліквідують, у зовнішній торгівлі країни займають машини й устаткування (43% експорту і 39% імпорту). Найбільша питома вага в цій групі світової торгівлі займає цивільна авіатехніка, електротехнічне устаткування і комплектне устаткування для будівництва великих промислових об'єктів, різні види озброєння. У 80-і рр. позиції Франції в торгівлі багатьма видами машинобудівної продукції помітно ослабнули. Знизилася частка у світовому експорті легкових автомобілів, конторського устаткування й обчислювальної техніки, спеціального промислового устаткування, верстатів, електроприладів. Це значною мірою визначається особливостями галузевої структури господарства і характером її спеціалізації в міжнародному поділі праці, а також зниженням конкурентноздатності промисловості. У тойже час по експорті авіаційної техніки, локомотивів, вагонів вона займає друге місце; автомобілів, хімічних товарів - третє місце; в експорті військової техніки і зброї Франція утримує друге місце у світі після США. Трьома головними статтями експорту озброєння є військові кораблі, літаки й армійське озброєння.
По обсязі сільськогосподарського експорту Франція відстає тільки від США. На зовнішніх ринках реалізується понад 1/3 вироблену продукцію. В аграрному експорті переважають "масові" продукти - пшениця, ячмінь, кукурудза, молочні продукти. Частка продуктів високого ступеня обробки - кондитерських, м'ясних виробів, шоколаду, консервів - нижче, ніж в інших ведучих країнах.
Експортна спеціалізація Франції значно уступає іншим великим країнам. Так, у загальному машинобудуванні тільки одне виробництво відноситься до високого рівня спеціалізації (реактивні двигуни) і ряд - до помірного (насоси, парові машини, ядерні реактори, роторні електроенергетичні установки, холодильники, опалювальне устаткування, сільгоспмашини).
В останнє десятиліття в економіці країни значно зріс імпортний компонент (21% ВВП), що зв'язано з посиленням міжнародного поділу праці і зміною конкурентоздатності французьких товарів. Найбільш висока частка імпорту у виробництві продукції машинобудування і хімічної промисловості (40-60%). Це значною мірою зв'язано з особливостями розвитку науково-технічного потенціалу країни і впровадженням наукових досягнень у виробництво. Франція відстає від своїх конкурентів за часткою НДДКР у ВВП (3,3% у 2002 р., тоді як у Німеччині - 3,6%). Характерною рисою науково-дослідної діяльності виступає її військова спрямованість. Частка засобів, що направляється на військові дослідження, досягає 19% усіх витрат на НДДКР, а ФРН - близько 5%.
Франція проводить дослідження з широкому колу тем. По цілому ряді з них вона займає ведучі позиції - атомна енергетика, авіаційна техніка, устаткування зв'язку, деякі види електроніки промислового призначення. По іншим сильно відстає - інформатика, електроніка, біотехнологія. В даний час на частку електронної, авіакосмічної, автомобілебудівної промисловості, хімічної і фармацевтичний приходиться більш 60% асигнувань на НДДКР у промисловості. У той же час у таких галузях, як загальне машинобудування, металообробка, харчова промисловість і ін. ці витрати незначні. У машинобудуванні частка витрат на НІОКР значно нижче, ніж в інших провідних галузях.
Багато французьких компаній відносяться до ринку ЄС як своєму внутрішньому. Понад 60% експорту направляється в країни ЄС. Це сама велика частка серед чотирьох ведучих країн Західної Європи. Головним торговим партнером Франції в цьому регіоні виступає Німеччина, на яку припадає 16% експорту і 20% імпорту. На другому місці Італія (12%). Серед інших країн важливим торговим партнером виступають США (6,1% експорту). Частка країн, що розвиваються, у торгівлі країни скоротилася, у тому числі частка Африки з 13,3 до 7,4% за останні 5 років. Недоліком географічної структури зовнішньої торгівлі є значна орієнтація експорту в країни з повільно розширюються ринками. [8, ст.145]
Французькі компанії докладають великих зусиль для розширення зовнішньоекономічної експансії. Важливим засобом її виступає експорт капіталу. На долю Франції приходиться 5% загального обсягу закордонних прямих інвестицій. При цьому в останні десятиліття. відбулося скорочення її частки.
Експорт капіталу помітно переорієнтувався на промислово розвиті країни, де основним об'єктом додатка капіталу є Західна Європа, але значення її зменшилося. У 2000 р. на країни Західної Європи приходилося 86,4% французьких прямих інвестицій, а в 1986 р. їхня частка знизилася до 57%. За цей же період різко зросла питома вага США - з 5,4% до 36,5%. У 80-і рр. французькі компанії вийшли на шосте місце серед іноземних інвесторів у США. В основному їхні інвестиції зосереджені там у старих галузях - металургії, вугільної, хімічної, нафтової промисловості і виробництві автомобільних шин. У Західній Європі основні обсяги французького капіталу інвестовані у Німеччині і Великобританії.
У країнах, що розвиваються, зосереджено приблизно 30% загального обсягу прямих інвестицій, що вище частки інших країн. Африканський континент займав раніше і продовжує займати особливе місце. На його частку приходиться понад 50% французьких інвестицій у "третьому світі". В основному вони зосереджені в країнах зони франка. Крім сировинних галузей інвестування здійснюється в обробні виробництва шляхом налагодження складальних чи автономних підприємств з орієнтацією на місцевий ринок.
Франція також є великим імпортером капіталу. Ведуче місце серед іноземних фірм займають американські (48%). Інвестиції кожної окремо європейської країни значно поступають їм.
Великий приплив іноземного капіталу почався в 60-і рр. На долю закордонних фірм приходиться більш 1/4 сумарного обороту і близько 1/3 товарного експорту. Іноземний капітал сконцентрований у ключових, новітніх галузях промисловості, де він займає нерідко лідируючі позиції. Так, у нафтопереробній промисловості він контролює 52% обороту галузі, у хімічної - 55%, сільськогосподарському машинобудуванні - 50%, виробництві ЕОМ і засобів інформатики - 49%, точному приладобудуванні - 36%. Більшість іноземних інвестицій вкладено у великі підприємства, багато хто з який входять у число перших десяти фірм у галузі. У виробництві ЕОМ ведуче положення займають американські "ІБМ" і "Хениуелл", у сільськогосподарському машинобудуванні "Інтернешнл Хавестер", "Катерпіллер", "Дір енд ДО". [8, ст.150]
У забезпеченні зовнішньоекономічної експансії компаній на зовнішніх ринках країн, що розвиваються, важлива роль приділяється економічної допомоги. За рахунок фінансової підтримки з боку держави компанії компенсують свою слабість при освоєнні зовнішніх ринків. По обсязі допомоги Франція уступає тільки США і Японії, а по її частки у ВВП перевершує усі ведучі країни.
Незважаючи на зростання значення багатобічної допомоги в зв'язку з членством Франції в ЄС, пріоритетне місце залишається за двосторонньою допомогою. В умовах структурної перебудови економіки країн, що ізвиваються, і посилення процесів інтернаціоналізації продуктивних сил, збільшився обсяг технічної допомоги, що стала важливим засобом забезпечення діяльності ТНК в обробних галузях. Як і раніш, значна частина допомоги йде на спорудження об'єктів інфраструктури, але збільшується частка аграрних і обробних галузей.
Франція підтримує досить стійкі економічні відносини з Україною. В експорті основне місце займають машини й устаткування, хімічні і сільськогосподарські продукти.
Торговий і платіжний баланс Франції традиційно зводиться з негативним сальдо. Дефіцит утвориться головним чином за рахунок мінеральної сировини, частини хімічних і споживчих товарів, включаючи побутову електроніку. В останнє десятиліття погіршилося сальдо торгівлі промисловими товарами. Великі розриви утворяться в торгівлі з Німеччиною і Японією.
Франція виступає як чистий імпортер технологічних досягнень. Дефіцит угод по патентах і ліцензіям в окремі роки перевищує половину негативного сальдо зовнішньої торгівлі країни. У свою чергу, 73% усього дефіциту технічного обміну приходиться на частку таких галузей, як електроніка, хімія, інформатика, 60% французьких витрат на покупку патентів і ліцензій йде в США.
В області зовнішньоекономічної політики пріоритет віддається розвитку експорту імпортозаміщуючих виробництв. Поряд з ідеєю "нового завоювання внутрішнього ринку" висунута ідея "нового завоювання західноєвропейського ринку".
Подобные документы
Значення, передумови розвитку та розміщення продуктивних сил. Особливості розміщення провідних галузей господарства: промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок Китаю. Структура і динаміка розвитку економіки та зовнішньоекономічна політика.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 01.02.2009Значення, особливості культурно-побутового комплексу Франції, основні фактори та передумови його розвитку. Регіональні особливості розміщення культурно-побутового комплексу Франції, екологічні особливості, перспективи та проблеми його функціонування.
курсовая работа [74,9 K], добавлен 26.08.2013Франція як одна з найбільш розвинених індустріально-аграрних країн світу. Економічне становище Франції. Зовнішній поділ праці Франції. Торгово-економічні зв'язки, особливості розвитку науково-технічного потенціалу країни. Структура французького експорту.
реферат [22,2 K], добавлен 19.03.2011Значення паливо-енергетичного комплексу в системі продуктивних сил України. Головні екологічні проблеми, які виникають. Роль паливно-енергетичного фактора в народному господарстві. Структура та динаміка зовнішньої торгівлі України енергоносіями.
курсовая работа [403,0 K], добавлен 10.03.2015Сутність, значення, характеристика видів та регіональні особливості функціонування автомобільного транспорту світу. Розміщення і розвиток індустрії автомобільного транспорту в умовах НТП; транспортно–економічні зв’язки, еколого-економічні перспективи.
курсовая работа [44,5 K], добавлен 11.05.2013Структура, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку нафтової промисловості Нігерії. Історичні, природо-екологічні та сировино-технічні передумови функціонування та розміщення галузі. Роль нафти та нафтопродуктів у внутрішній і зовнішній торгівлі.
курсовая работа [4,0 M], добавлен 03.01.2014Структура і значення світової взуттєвої промисловості у господарському комплексі. Історичні, природно-екологічні, сировинно-технічні, соціально-економічні передумови розміщення взуттєвої промисловості. Особливості регіонального розміщення підприємств.
курсовая работа [249,0 K], добавлен 12.09.2014Сутність, поняття і цілі національної економіки. Особливості структури національної економіки України, її місце в світовому господарстві. Основні поняття світового господарства. Особливості взаємодії світового господарства і національних економік.
курсовая работа [407,6 K], добавлен 19.12.2010Тенденції розвитку вітчизняної економіки. Взаємодія держави та іноземного капіталу в інвестиційному процесі. Економічне зростання за рахунок інтенсифікації процесів в сфері національного господарства. Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну.
реферат [371,7 K], добавлен 10.04.2013Основні макроекономічні показники стану та розвитку галузей економіки Франції. Демографічна, сільськогосподарська, промислова та торгівельна статистика даної держави на сьогоднішній день. Динаміка та оцінка показників з Україною та у світовому масштабі.
контрольная работа [41,0 K], добавлен 03.07.2011
