Сучасні парадигми інформатизації суспільства в умовах глобалізації

Складовою соціально-економічного розвитку стають знання і інформація, оволодіння якими вимагає вищої професійної освіти. Змінюється підхід до сутності, змісту і засобів отримання знань і добору інформації. На ринки праці впливають технологічні досягнення в сфері комп'ютеризації, біотехнології, енергетики, зв'язку і досліджень космосу.

У розвинених країнах зайнятість у секторі інформатики і телекомунікацій зросла в 90-ті роки найвищими в порівнянні з іншими галузями темпами. Причому цей ріст відбувався в основному шляхом збільшення чисельності висококваліфікованого персоналу.

Таким чином, з кожним роком зростає кількість інформаційно вискокваліфікованих працівників. Розширюється інформаційна сфера на основі застосування інформаційних технологій в побутті, виробництві, медицинні, навчанні та інших галузях діяльності.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

3.1 Пропозиції та пріоритетні напрямки вдосконалення інформатизації суспільства в умовах глобалізації

Актуальність розв'язання зазначених питань значною мірою пов'язується з посиленням ролі і значення гуманітарної складової в процесі підготовки майбутніх соціальних працівників. Це обумовлює, у свою чергу, потребу в розробці психолого-педагогічних засобів, забезпечення відповідних умов щодо формування інформаційної культури фахівця з врахуванням світоглядних, соціальних, етико-психологічних, технологічних тощо характеристик, що й обумовило вибір теми дослідження.

Усвiдомлюючи важливiсть i незамiннiсть інформації взагалi бачимо, що iнформацiйне суспiльство знаходиться лише на дуже раннiй стадiї свого розвитку. I якщо комусь здається, що суспiльство зараз перенасичено iнформацiєю то цiкаво було б почути думку цих же людей хоча б рокiв через 20 - 30.

Перетворюючий потенцiал iнформатизацiї зараз ще мало хто оцiнює правильно (хоч серед масси недооцiнок знайдуться i переоцiнки). I не дивлячись на зауваження про те, що людство взагалi дуже iнертне i його нiщо не може змiнити, iнформацiя це та сила якiй багато хто iз сучасних філософів (i взагалi людей що думають) вiдводить роль засобу досягнення «свiтлого майбутнього» або слiпої стихiї за допомогою якої людство себе знищить. Мiж iншим iснування цих двох позицiй є неодмiнним атрибутом будь-якого серйозного нововведення в життi людей. Але iсторiя показує що нi перше нi друге нiколи не настає.

Однак у переважнiй бiльшостi сучасних прогнозів переважають песимiстичнi настрої. I нiякi блага iнформатизацiї вже не викликають захоплення, коли постає загроза демократiї (яку справедливо вважають найбiльшим досягненням людства; не плутати з владою натовпу) або замiни природнiх вiдчуттiв штучними чи навiть перетворення людей на роботів (це не такий вже i абсурд якщо серйозно подумати, хоч дехто вважає що це вже сталося).

Взагалi апокалiптичнi прогнози завжди були улюбленою темою для масової аудиторiї. Але облишимо це питання скептикам.

Вiдчуження людини вiд природнiх засобiв сприйняття оточуючої дiйсностi це вже справа майже вирiшена. Вся життєво важлива iнформацiя отримується iз засобiв масової iнформацiї. Все частiше друзi i знайомi спiлкуються лише по телефону (Iнтернету, електроннiй поштi). Хоча неможна не вiдмiтити i позитивної сторони - розширення кола спiлкування.

Однак спiлкування можливе лише на певнiй зрозумiлiй спiврозмовникам мовi. Багато хто вважає що ця проблема може бути розв'язана за допомогою впровадження автоматизованого машинного перекладу (наприклад при електронному листуваннi).

Втiм iдея машинного перекладу iснує з 1945 року коли її вперше висунув американець У. Уiвер. В 1947 роцi батько кiбернетики Вiнер висунув думку про передчаснiсть постановки цiєї проблеми через складнiсть мови i неможливостi її «механізації». Час пiдтвердив це твердження. За 50 рокiв iснування подiбних систем не спостерiгається нiякого прогресу. Машинний переклад залишається майже дослiвним.

Зрозумiло, що розв'язання цiєї проблеми можливе двома шляхами:

1. Створення повноцiнного штучного iнтелекту.

2. Унiфiкацiя i стандартизацiя мовних засобiв.

Сучасний штучний iнтелект залишається досi надто спецiалiзованим. А привести до ладу мову нiхто не збирається (принаймнi українська мова iде останнiм часом по шляху подальшого ускладнення i темп появи нововведень дедалi зростає).

Уже зараз широко використовують технології фiльтрування електронної пошти (виключення нецензурних, не замовлюваної iнформацiї, реклами). Недавно з'явились системи що дозволяють так само фiльтрувати відео зображення (видаляти зморшки з обличч, всебiчно покращувати якiсть зображення). Неважко уявити собi подiбнi активнi фiльтри якi будуть напiвпрозорими для нас. Щось подiбне вже давно (кiлька десятилiть) використовуть вiйськовi.

Це здебiльшого системи цiлевiдiлення. Аналогiчним чином можна за допомогою активних фiльтрiв видiляти важливi або цiкавi, або небезпечнi предмети, або звуки, або запахи, або навiть робити доступним для сприйняття те що ранiше для нього було недоступним (надтихi звуки, надслабкi запахи, радiоактивне випромiнення тощо).

В Україні за останні 10 років сформувалися такі фактори соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку, які можна розглядати як передумови переходу до інформаційного суспільства. Україна з 48-мільонним населенням має один з найвищих у світі індексів освіченості (98%), що створює великі потенційні можливості. Також можна стверджувати, що в Україні сформувався й успішно розвивається вітчизняний ринок телекомунікацій, інформаційних технологій, продуктів і послуг. Ще однією передумовою переходу України до інформаційного суспільства стало те, що сьогодні Україна стала невід'ємною часткою світового політичного і економічного співтовариства, у прямому і переносному сенсі приєднана до зовнішнього світу кабельними і супутниковими каналами зв'язку.

Процеси інформатизації, комп'ютеризації і розвитку телекомунікацій дозволили створити серйозні передумови й умови переходу до інформаційного суспільства, інтеграції країни у світове інформаційне співтовариство. Головними з них є наступні: інформація стає важливим ресурсом політичного, соціально-економічного, технологічного і культурного розвитку, масштаби її використання можна порівнювати з традиційними ресурсами. Швидко зростає кількість сайтів в Інтернеті, парк ЕОМ, прискореними темпами йде розвиток систем і засобів телекомунікації. Збільшується кількість корпоративних інформаційних мереж і число абонентів світових відкритих мереж, розширюється національна мережа зв'язку, успішно здійснюється телефонізація країни, росте ринок засобів мобільного зв'язку. В значній мірі інформатизовані такі галузі як банківська сфера, державне управління тощо. У той же час представляється важливим здійснити наступні заходи щодо підвищенню рівня доступу населення України до інфокомунікаційних технологій:

- забезпечити підключення на базі інформаційної компетенції сіл, навчальних закладів всіх рівнів; науково-дослідних центрів, бібліотек, закладів культури, охорони здоров'я, державних установ, структури місцевого самоврядування забезпечити Web-сайтами і адресами електронної пошти;

- внести зміни в програми шкіл та вищих навчальних закладів з метою ознайомлення із проблемами, що визначені інформаційним суспільством і його національними особливостями;

- забезпечити доступ до інформаційної компетенції у межах досяжності для всього населення України.

Прийнята в 1998 році Верховною Радою України Національна програма інформатизації розроблена з урахуванням досвіду інших країн, але результати реалізації її не значні.

Такі важливі задачі, як розробка стратегії інформаційного розвитку України, розробка державного бюджету щодо цих питань не вирішені. При такій невизначеності державної політики на тлі стрімкого розвитку телекомунікацій і насичення комп'ютерами структур влади, бізнесу і суспільства важливого значення набуває створення і реалізація програми «Електронна Україна».

Найбільш ефективні з існуючих програм створення електронного уряду включають розвиток інфокомунікаційної інфраструктури і технологій, людських ресурсів і способів доступу користувачів до інформаційних ресурсів держави. Можна стверджувати, що технічні засоби реалізації ідеї електронного уряду будуть створені в найближчий час. Однак залишається питання, чи відбудуться кардинальні зміни системи відносин між державним апаратом і громадянами. У той же час не можна заперечувати, що ідея електронного уряду, безумовно, має визначені переваги. Зокрема, громадяни одержують оперативний доступ до високоякісних послуг державних органів.

Увага має бути зосереджена на формуванні і розвитку єдиного інформаційно-культурного простору як необхідної умови політичного і духовного об'єднання населення України і входження країни у світове інформаційне співтовариство як рівноправного партнера; розширенні міжнародного наукового і культурного співробітництва; удосконаленні і розвитку системи інформаційного законодавства і механізмів його реалізації; удосконаленні і розвитку системи поширення масової інформації і формуванні суспільно-політичного клімату в країні, сприятливого для переходу до інформаційного суспільства, зокрема на забезпеченні особистої і суспільної безпеки в інформаційній сфері, запобіганні загрози інформаційного тероризму і інформаційних війн.

Першочерговими завданнями слід вважати:

- формування загальнодержавної Програми переходу України до інформаційного суспільства;

- розробку Концепції нормативно-правового переходу, що є основою державного впливу на цей процес. Концепція повинна визначати основні напрямки і задачі удосконалення існуючої системи інформаційного законодавства, у тому числі в області авторських і суміжних прав і охорони інтелектуальної власності;

- пріоритетний розвиток існуючих і створення нових спеціалізованих мережних структур і технологій, побудованих на основі міжнародних стандартів;

- організацію і розгортання широкої суспільно-політичної пропагандистської підтримки процесу переходу країни до інформаційного суспільства [24, 98].

Найважливішою метою інформатизації є застосування інформаційних технологій у різноманітних галузях соціальної практики. Інформаційні технології, засновані на сучасних телекомунікаційних системах, створюють принципово нові моделі діяльності в науці, керуванні, проектній справі, медицині, грошово-касових операціях, стають вирішальним чинником економії часу, різкого зростання частки корисної, творчої праці в життєдіяльності членів суспільства.

Існують основні п'ять етапів інформатизації суспільства: формування і розвиток індустрії інформатики, модернізація управлінських структур, перебудова соціальних структур, комплексування інформаційних зв'язків і формування людського потенціалу.

Досягнення цих цілей інформатизації здійснюється трьома підсистемами: соціально-економічне забезпечення, теоретичне забезпечення і технічне забезпечення інформатизації.

Потребується інформатизація суспільних інститутів, створення таких систем, як телемагазин, телебанк, телетеатр, телефото, телебібліотека, підготовка самих людей і зміна форм їх взаємодії. Більш того, підводиться питання про сучасне "надомництво", коли різко зменшується необхідний час «присутності» людей на робочих місцях, у навчальних закладах і т.д. Це, очевидно, потребує радикальної перебудови організації виробничого і навчального процесів, значного підвищення культури і свідомості людей, а також вироблення нового контрольно-оціночного апарата. Усе це - елементи інформатизації.

Інформатизація стає найважливішим чинником поліпшення життя людей. Кінцевою метою розвитку суспільства є людина, підвищення її життєвого рівня (поліпшення якості життя). У сучасних умовах важливу роль починають відігравати не просто матеріальні чинники (блага) самі по собі, а організаційно-інформаційні чинники - «порядки». Рівень (і спосіб) життя починає залежати не стільки від кількості отриманого хліба, м'яса, одягу, скільки від рівня послуг, культури, освіти, від організації роботи і побуту. При зростанні матеріального достатку життя може стати нестерпним через негативні явища, що накопичилися, «обурливі» порядки, процедури, безглузді (штучно створені) дефіцити, черги тощо. І якщо активно не боротися з виродливими явищами життя, вони стають звичними і як би «нормою життя». Отже, головне завдання - боротьба за інформаційно-організаційний комфорт, як важливу мету сучасного соціального розвитку. Інформація, таким чином, багато в чому зводиться до того, щоб бачитиінформаційну сторону життя в усій її зростаючій значимості [17, 112].

Проблема людського чинника, - в основному, інформаційна проблема, точніше, проблема мобілізації творчого потенціалу людей і його ефективного застосування. Від кожної людини потрібна активізація не стільки фізичних, скільки інтелектуальних зусиль, а це, в свою чергу, потребує переходу до більш осмисленого способу праці і життя. Наукову основу такого переходу створює інформатика.

Винятково прогресивний розвиток засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку, збереження й подання інформації дозволяє здійснити перехід до «безпаперової» технології й «безпаперового суспільства», у якому інформаційний обмін між людьми здійснюватиметься за допомогою електронних засобів (відеотелефона, факсимільної передачі документів, відеотекстових систем, електронної пошти, телеконференцій, мережі передачі даних), а збереження і обробка інформації - за допомогою засобів обчислювальної техніки.

Перехід від традиційних методів збереження, пошуку і поширення інформації (бібліотек, ручних методів пошуку й аналізу, пошти, телеграфу) до нових безпаперових (баз даних, інформаційно-пошукових систем, комп'ютерних мереж, супутникового зв'язку, волоконно-оптичним кабелям, системам обробки текстів, локальним обчислювальним мережам, автоматизованим робочим місцям) приведе до кращої орієнтації в міжнародних подіях, явищах, економічних процесах, торгових операціях, нових технічних рішеннях.

Методами безпаперової технології можна так обробляти інформаційний потік, щоб на основі вивчення міжнародної, науково-технічної й економічної інформації одержувати аналітичні дані, що характеризують стан і тенденції розвитку тієї або іншої галузі знань, перспективні напрямки науки і техніки. Ця інформація може служити основою для виробітку розумної й ефективної стратегії керування.

Паралельно з розвитком інформаційної індустрії почала розвиватися інформаційна економіка, пов'язана із продажем інформації, програмного забезпечення, наданням обчислювальних послуг і передачі інформації. При розгляді інформації як ресурсу, виникла проблема економічної оцінки інформації, визначення способів її використання й обміну. З'являється служба керування інформаційними ресурсами.

Інформатизація містить у собі не тільки комп'ютеризацію, але і моделювання інформаційних процесів, перебудову організаційних структур, документопотоків, юридичних норм, а також відповідну підготовку і перепідготовку кадрів. Це - запрограмована перебудова соціального інформаційного середовища, створення принципово нових автоматизованих способів і умов виробітку, поповнення, обробки, передачі й використання знань, ефективних методів інтелектуальної діяльності. Вона означає радикальний крок людства у розв'язанні колосальної за свїм значенням проблеми ефективного використання можливостей людського розуму і електронно-обчислювальної техніки.

Зміст інформатизації - забезпечення соціальних, економічних, правових, культурних і технологічних умов зберігання й активізації нових ідей, створення можливостей кожній людині зафіксувати свої ідеї, зробивши їх доступними широким масам, а також створення умов для їхнього використання [21, 115].

Отже, вiдчуження людини вiд природнiх засобiв сприйняття оточуючої дiйсностi це вже справа майже вирiшена. Вся життєво важлива iнформацiя отримується iз засобiв масової iнформацiї. Все частiше друзi i знайомi спiлкуються лише по телефону (Iнтернету, електроннiй поштi). Хоча неможна не вiдмiтити i позитивної сторони - розширення кола спiлкування.

Перехід від традиційних методів збереження, пошуку і поширення інформації (бібліотек, ручних методів пошуку й аналізу, пошти, телеграфу) до нових безпаперових (баз даних, інформаційно-пошукових систем, комп'ютерних мереж, супутникового зв'язку, волоконно-оптичним кабелям, системам обробки текстів, локальним обчислювальним мережам, автоматизованим робочим місцям) приведе до кращої орієнтації в міжнародних подіях, явищах, економічних процесах, торгових операціях, нових технічних рішеннях.

3.2 Вдосконалення інформатизації суспільства в умовах глобалізації із застосуванням комп'ютерних технологій

В умовах сучасного динамічного розвитку суспільства та ускладнення його технічної та соціальної інфраструктури найважливішим стратегічним ресурсом стає інформація. Поряд з традиційними ресурсами впроваджуються й інформаційні технології, що дозволяють створювати, зберігати та забезпечувати ефективні способи зображення інформації, і які стають не тільки важливим фактором життя суспільства, але і засобом підвищення ефективності управління усіма сферами суспільної діяльності. При цьому головною передумовою успішного розвитку процесів інформатизації суспільства є інформатизація освіти. Тому одним із пріоритетних напрямків психолого-педагогічних та методичних досліджень є впровадження комп'ютерних технологій в процес викладання навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах. Розробка і впровадження комп'ютерних технологій в освітній процес в Україні пов'язані з певними складнощами, що обумовлені не лише обмеженістю фінансових можливостей, але й недостатністю методичного забезпечення комп'ютерних технологій навчання. Проте за вимогами Болонського процесу входження України до Європейського освітнього простору неможливе без широкого впровадження інформаційних засобів у навчальний процес. З використанням комп'ютерної техніки та відповідного методичного забезпечення підвищується ефективність навчального процесу за рахунок його інтенсифікації та активізації навчально-пізнавальної діяльності, надання їй творчого дослідницького спрямування.

Таким чином, розвиток України та її місце у світовій спільноті визначальною мірою залежить від успішного навчання студентів та викладачів користуватися інформаційними технологіями [14, 57].

Наше майбутнє - це розвиток і використання комп'ютерних технологій, тому на нашу думку і освіта повинна бути орієнтована на майбутнє, що вимагає від студента та викладача уміння працювати з великими потоками інформації. Оцінка якості отриманих знань студентів у процесі навчання від викладача повинна включати такі параметри, як: адекватність навчання студента способів опрацювання інформації; забезпечення ефективності набуття студентом таких компетенцій, як досконале володіння комп'ютером, знання щонайменше двох іноземних мов; результативність методів вироблення навиків встановлення наукової істини; успішність у створенні атмосфери особистого переживання народження знання;оптимізація діалогу в процесі співтворчості між викладачем та студентом.

Освіта повинна сприяти становленню громадянина інформаційного суспільства, в якому: кожен має можливість отримати оперативну та достовірну інформацію будь-якого виду і призначення за допомогою глобальних інформаційних мереж з будь-якої точки географічного простору; наявна можливість реалізації миттєвої комунікації як між окремими членами суспільства, так і з державними та суспільними структурами; трансформується діяльність засобів масової інформації, розвивається та інтегрується з інформаційними мережами цифрове телебачення; зникають географічні та політичні кордони держав в рамках інформаційних мереж.

Навчальний заклад повинен надавати студентові широкий вибір інформації і способів роботи з нею. Адже на сьогодні комп'ютер із засобу, який використовується безпосередньо на предметах вузько спеціалізованого циклу, перетворюється в активного помічника викладача [19, 114].

Володіння комп'ютером стало критерієм загальної грамотності, професійної компетентності викладача. Компетентність викладача інформатики (за Н.В.Морзе) передбачає: використання термінології, апаратної складової, програм і методів інформаційної компетентності; використання інформаційної компетентності у навчанні та створенні методичних та дидактичних матеріалів, формування завдань для учнів з використанням інформаційної компетентності; розуміння ролі інформаційної компетентності у науковій галузі, на якій базується відповідна навчальна дисципліна; використання інформаційноїкомпетентності для планування та проектування навчального середовища, моніторингу навчальних досягнень учнів; використання інформаційної компетентності для спілкування в педагогічному середовищі, ознайомлення з програмним забезпеченням та підвищення кваліфікації [22, 59].

Нові комп'ютерні технології навчання дозволяють неабияк підвищити ефективність практичних та лабораторних занять із загальноосвітніх дисциплін, а не лише інформатики. А використання на заняттях елементів медіаосвіти формує у студентів уміння працювати з різною інформацією, критично до неї ставитись, розвиває логічне мислення, забезпечує інформаційну і емоційну насиченість занять, зв'язок учбового матеріалу з навколишнім життям, сприяє підвищенню інтересу до предмету, а також творчому зростанню самого викладача.

У своїй практиці викладачі часто використовують комп'ютерно-орієнтовані системи навчання, що дозволяє автоматизувати рутинну роботу з перевірки знань студентів. До них можна віднести навчальні та контролюючі програми, тренажери, інтерактивні середовища, віртуальні лабораторії тощо. Їх важливість у підвищені мотивації студентів до навчання та активізації пізнавальної роботи доведена багатьма дослідниками (О.В. Співаковський, Ю.В. Триус, В.Ю. Биков, M.I. Жалдак, Р.C. Гуревич, М.Ю. Кадемія, Л.В. Брескіна та ін.), їх допомога у розвантаженні викладача також очевидна і зрозуміла. Програмування комп'ютерно-орієнтованих систем навчання для обліку та контролю навчання було важливим питанням удосконалення професійної підготовки студентів і залишається актуальним сьогодні. Багатьма програмістами і педагогами-ентузіастами розробляються подібні програми з урахуванням сучасних тенденцій в освіті. Наприклад, автоматизована система контролю знань і керування навчанням, розроблена співробітником кафедри теплотехніки Пермського державного технічного університету Селяниновим Ю.А., крім можливостей, як наприклад, здійснення поточного контролю знань, створення індивідуальних графіків навчання, ведення інформаційної і навчальної баз даних, аналіз успішності, дані по батькам, складу і соціальному статусу родини автоматичне ведення електронного журналу [23, 90].

Проте існують ряд проблем у застосування комп'ютерних технологій у проведенні занять:

1) швидкість розвитку комп'ютерних технологій та програмного забезпечення вимагають постійного підвищення кваліфікації викладачів;

2) необхідність володіння знаннями з інформаційних технологій викладачами, хоча б на рівні користувача з метою запровадження можливостей комп'ютерних технологій у навчальний процес;

3) використання глобальної мережі Internet для самоосвіти викладача та підвищення його компетентності, зокрема використання форми дистанційного навчання.

Це вказує на необхідність розробки комплексних заходів підготовки та перепідготовки викладачів у напрямку інформаційних технологій, які повинні бути випереджаючими відносно практики застосування комп'ютерних технологій у навчально-освітньому процесі.

Протягом останнього десятиліття розвинені країни Європи та світу, серед яких Австрія, Велика Британія, Канада, Нова Зеландія, Німеччина, Франція, деякі країни Східної Європи: Угорщина, Румунія, Молдова, Литва, Латвія та ін. - розпочали ґрунтовну дискусію, яка й досі триває на міжнародному рівні, навколо того, як дати людині належні знання, уміння та компетентності для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається [7, 6].

Радою Європи прийнята модель загальних ключових компетентностей, якими повинні володіти молоді європейці [11, 206]:

- політична й соціальна компетентність - здатність брати на себе відповідальність, брати участь у підтримці та покращенні демократичних інститутів тощо;

- міжкультурна компетентність - здатність приймати інші культури, мови та релігії, здатність виявляти повагу один до одного тощо;

- комунікаційна компетентність - володіння усним і письмовим спілкуванням, зокрема володіння декількома мовами;

- інформаційна компетентність, пов'язана з виникненням інформа-ційного суспільства - володіння відповідними технологіями, розуміння їх застосування, здатність критично осмислювати повідомлення, що розповсюд-жуються масовими медіа засобами та рекламою;

- компетентності продовженого навчання - здатність навчатися протягом усього життя в контексті неперервної професійної підготовки і соціального життя.

Система компетентностей в освіті має ієрархічну структуру, рівні якої складають [21, 68]:

1. Ключові компетентності (міжпредметні та надпремедметні компетентності) - здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурнодоцільні види діяльності, ефективно розв'язуючи актуальні індивідуальні та соціальні проблеми.

2. Загальногалузеві компетентності - компетентності, які формуються учнем упродовж засвоєння змісту певної освітньої галузі в усіх класах середньої школи і які відбиваються в розумінні «способу існування» відповідної галузі - тобто того місця, яке ця галузь посідає в суспільстві, а також уміння застосовувати їх на практиці у рамках культурно доцільної діяльності для розв'язування індивідуальних та соціальних проблем.

3. Предметні компетентності - складова загальногалузевих компетентностей, яка стосується конкретного предмета.

У сучасній психолого-педагогічній літературі визначають декілька видів понять, пов'язаних із вивченням інформаційних та комп'ютерних технологій.

Поряд з поняттям «інформаційна компетентність» часто використовуються такі поняття, як «комп'ютерна компетентність», «комп'ютерна грамотність», «технологічна грамотність», «інформаційна грамотність», «інформаційно-технологічна компетентність», «інформаційна культура». Водночас слушно зауважити різний підхід авторів до трактування цих понять.

Інформаційна компетентність - новий напрямок, який виник безпосередньо під впливом нових інформаційних технологій і створення електронних інформаційних технологій.

Якщо зміст поняття «комп'ютерна грамотність» стосується навичок роботи з комп'ютерною технікою, то зміст поняття «інформаційна компетентність» припускає наявність у людини сучасного суспільства виробленої звички одержувати знання з використанням можливостей сучасних комп'ютерних технологій точно так само, як ми сьогодні одержуємо через книжки. У такий спосіб сукупність стійких навичок постійного ефективних застосувань досягнень цивілізації, а саме виховання мотивації і навичок застосування інформаційних технологій визначається як інформаційна компетентність.

Інформаційну компетентність ми розуміємо як здатність особистості орієнтуватися в потоці інформації, як уміння працювати з різними видами та джерелами інформації, знаходити і відбирати необхідний матеріал, класифікувати його, узагальнювати, критично до нього ставитися, на основі здобутих знань вирішувати будь-яку інформаційну проблему, пов'язану з професійною діяльністю [12, 5].

Комп'ютерна компетентність достатньо широко використовується як одна з цілей професійного навчання вчителів інформатики. Так, П.В. Беспалов визначає це поняття як інформаційно-технологічну компетентність, яка не зводиться до розрізнених знань і навичок роботи на комп'ютері. Вона є інтегральною характеристикою особистості, здатністю до засвоєння відповідних знань і розв'язання задач у навчальній та професійній діяльності за допомогою комп'ютера.

Ми будемо виходити з того, що інформаційна компетентність включає три компоненти:

- інформаційний (здатність ефективної роботи з інформацією в усіх формах її представлення);

- комп'ютерний або комп'ютерно-технологічний (визначає уміння та навички щодо роботи із сучасними комп'ютерними засобами та програмним забезпеченням);

- процесуально-діяльнісний (визначає здатність застосовувати сучасні засоби інформаційних та комп'ютерних технологій до роботи з інформацією та розв'язання різноманітних задач).

Для формування інформаційної компетенції у студентів необхідно:

- сформувати міцні базові знання;

- сформувати вміння застосовувати необхідні новітні інформаційні технології;

- розвинути вміння відфільтровувати вторинну та залишати тільки актуальну та корисну інформацію;

- сформувати вміння аналізувати інформацію, помічати закономірно-сті та використовувати їх, прогнозувати й робити висновки;

- сформувати вміння на основі аналізу попередньої інформації формулювати власну точку зору;

- сформувати вміння генерувати оригінальні думки та ідеї;

- сформувати вміння реалізовувати на практиці нові розробки, техно-логії, пристрої тощо на основі власних ідей [8, 59].

В. Уруський розглядає технологічну компетентність, як уміле використання технічних засобів; раціональне співіснування з техносферою; критичне ставлення до неї.

Інформаційно-технологічна компетентність розглядається як інтегрально особистісне утворення, яке характеризує особистість людини сучасного інформаційного суспільства та охоплює три основні підструктури особистості:

- мотивацію (до засвоєння та застосування комп'ютерних інформацій-них технологій);

- здібності (до сприйняття, розумової обробки та обміну з іншими людьми комп'ютерних інформаційних технологій);

- досвід (знання про комп'ютерні інформаційні технології та вміння їх застосовувати).

У визначенні компетентностей фахівця в галузі математики доцільно скористатися результатами дослідження С.А. Ракова, де вказується на необхідність формування [27, 98]:

- процедурної компетентності як умінь розв'язувати типові математик-ні та інформативні задачі;

- логічної компетентності як володіння дедуктивним методом дове-дення та спростування тверджень;

- технологічної компетентності як умінь застосовувати у професійній діяльності засобів інформаційно-комунікаційних технологій;

- дослідницької компетентності як володіння методами дослідження соціально та індивідуально значущих задач математичними методами;

- методологічної компетентності як умінь оцінювати доцільність використання математичних методів для розв'язування індивідуально і суспільно значущих задач.

Формування інформаційної компетентності здійснюється через організацію навчального процесу, зміст освіти та умови, які сприяють формуванню певних психологічних якостей особистості. Цей процес є неперервним і здійснюється протягом всієї навчальної діяльності студента. Але саме під час навчання формуються основні компетенції, що входять до складу інформаційної компетентності майбутнього спеціаліста. Це компетенції інформаційної, комп'ютерної та процесуально-діяльнісної складової. А протягом подальшої роботи після завершення навчання ці компетенції поповнюються додатковими знаннями та вміннями, але їх структура не змінюється.

Сприйняття матеріалу у разі використання комп'ютера поліпшується за рахунок різних дидактичних можливостей комп'ютера, як наочність, підкреслювання, динаміка кольорового зображення. Особливість процесу навчання за допомогою комп'ютера викликає інтерес до навчання і сприяє активізації та зосередженню уваги студентів на предметі. Крім того, комп'ютер створює умови для переходу на більш високий рівень інтелектуальної праці.

Описана вище логіка розвитку інформаційно-технологічної компетентності майбутніх учителів передбачають розвиток не тільки вмінь використовувати прикладні програмні засоби у своїй майбутній педагогічній діяльності, але і створювати свої власні, оцінювати їх ефективність стосовно до конкретних ситуацій. При цьому у майбутнього фахівця розвивається здатність визначати роль і місце конкретних інформаційних технологій у методичній системі викладання свого навчального предмета, що в кінцевому підсумку призводить до підвищення ефективності та успішності всього освітнього процесу [19, 82].

Інформатизація суспільства досить активно проводиться через впровадження сучасних інформаційних технологій, що досить активно використовуються в процесі здійснення економічних явищ. Все більше торгових та інвестиційних процесів проходять за допомогою інформаційних технологій. Такими явищами перш за все є біржі, аукціони, інвестиційні проекти. Більшість із вищеперерахованого доступно всім користувачам глобальних мереж, що робить їх можливими учасниками економічних та фінансових процесів. При відсутності інформаційних технологій неможливим був би процес доступу до вищеперерахованої глобальної економічної інформації.

У інформаційному суспільстві головною метою є розробка нових алгоритмів і образів дій за допомогою інформаційних моделей (комп'ютера). Існування інформаційного суспільства можливе тільки на основі трьох попередніх типів суспільства.

Великі зміни очікуються у сфері освіти, яка також стане в значній мірі індивідуальною. Передбачаються крупні зміни і в організації наукової діяльності. В інформаційному суспільстві інформатика гратиме таку ж важливу роль, яку грали інженерні науки, фізика і хімія в індустріальному суспільстві.

Інформаційний простір розширився до сьогоднішнього дня настільки, що зажадало створення якогось ідеологічного організуючого фундаменту. Інформаційне суспільство - предмет обговорення урядів, парламентів і міжнародних організацій. «Інформаційне суспільство» - чергова примарна мета суспільного будівництва, як «розвинений соціалізм».

Точного визначення цього поняття, а тим більше, його об'єктивної оцінки, поки не виведено. Але, з великою часткою упевненості можна сказати, що це не перше. Всі не можуть помилятися протягом такого довгого часу. А якщо враховувати, які ресурси - фінансові, матеріальні, технологічні, інтелектуальні, нарешті, людські, - залучені в цей процес з боку стількох країн.

Соціальні резерви стійкості інформаційного суспільства мають відношення до окремої особи, до організацій і регіонів, країнам, а також - до цивілізації в цілому. Стійкість підвищується, оскільки всі організації і громадяни, незалежно від їх віддаленості, культури, роду або віку, можуть дістати нові, більш широкі можливості для роботи і освіти. Високий рівень освіти більше не пов'язаний з великими містами, а постійне навчання потенційно стає доступним для кожного. Освіта саме по собі є одним з важливих засобів формування стійкості як елементу світогляду людини і разом з тим стає все більш основоположним ресурсом суспільства. Вирішальний внесок інформаційне суспільство може внести в забезпечення для кожної людини можливості навчання і перенавчання протягом всього життя - така можливість не тільки є необхідністю на фоні динаміки технологічного прогресу, що продовжується, але і лежить в основі фундаментального права особи на вільний вибір стилю життя і місця в ній. Свобода вибору, яку надають нові інформаційні структури, може підтримати різноманітність культур. Окремі люди, сім'ї і інші малі соціальні групи можуть вибрати для себе задовільний і стійкий стиль життя, що характеризується зниженим рівнем матеріального споживання.

Культурна різноманітність - це загальна спадщина людства. Інформаційне суспільство повинне ґрунтуватися на пошані культурної самобутності, різноманітності культур і мов, традицій і релігій, стимулювати цю пошану і сприяти діалогу між культурами і цивілізаціями. Популяризація, зміцнення і збереження різних культур і мов, що відображене у відповідних документах, прийнятих Організацією З'єднаних Націй, у тому числі в Загальній декларації ЮНЕСКО про культурну різноманітність, далі збагатять інформаційне суспільство.

У інформаційному суспільстві головною метою є розробка нових алгоритмів і образів дій за допомогою інформаційних моделей (комп'ютера). Існування інформаційного суспільства можливе тільки на основі трьох попередніх типів суспільства. Інформаційний простір розширився до сьогоднішнього дня настільки, що зажадало створення якогось ідеологічного організуючого фундаменту (Додаток А).

Отже, результатом ефективного комп'ютерного навчання є сформована інформаційна компетентність, яка не зводиться до розрізнених знань і вмінь працювати з комп'ютерною технікою, а є інтегральною властивістю цілісної особистості студента, що передбачає її комп'ютерну спрямованість, мотивацію до засвоєння нових знань і вмінь, здатність до розв'язування інтелектуальних завдань за допомогою комп'ютерної техніки, володіння прийомами комп'ютерного мислення. А врахування визначених вище факторів, що впливають на ефективність використання засобів інформаційних технологій, проблем, що виникають під час створення цих засобів, і можливих шляхів їх вирішення дозволить створювати ефективні засоби для інформатизації системи освіти.

Технології навчання, що орієнтовані на застосування засобів інформаційних технологій, можуть значно полегшити і якісно поліпшити роботу. Проте через економічну кризу далеко не всі вищі навчальні заклади можуть повною мірою використати ці можливості, але інформаційні технології настільки стрімко розвиваються і так глибоко проникають у всі сфери діяльності людини, що однаково доведеться глянути по-новому на процес навчання та виховання.

Висновки до розділу 3

Вiдчуження людини вiд природнiх засобiв сприйняття оточуючої дiйсностi це вже справа майже вирiшена. Вся життєво важлива iнформацiя отримується iз засобiв масової iнформацiї. Все частiше друзi i знайомi спiлкуються лише по телефону (Iнтернету, електроннiй поштi). Хоча неможна не вiдмiтити i позитивної сторони - розширення кола спiлкування.

Результатом ефективного комп'ютерного навчання є сформована інформаційна компетентність, яка не зводиться до розрізнених знань і вмінь працювати з комп'ютерною технікою, а є інтегральною властивістю цілісної особистості студента, що передбачає її комп'ютерну спрямованість, мотивацію до засвоєння нових знань і вмінь, здатність до розв'язування інтелектуальних завдань за допомогою комп'ютерної техніки, володіння прийомами комп'ютерного мислення. А врахування визначених вище факторів, що впливають на ефективність використання засобів інформаційних технологій, проблем, що виникають під час створення цих засобів, і можливих шляхів їх вирішення дозволить створювати ефективні засоби для інформатизації системи освіти.

Технології навчання, що орієнтовані на застосування засобів інформаційних технологій, можуть значно полегшити і якісно поліпшити навчання. Проте через економічну кризу далеко не всі вищі навчальні заклади можуть повною мірою використати ці можливості, але інформаційні технології настільки стрімко розвиваються і так глибоко проникають у всі сфери діяльності людини, що однаково доведеться глянути по-новому на процес навчання та виховання.

ВИСНОВКИ

З усього викладеного у даній роботі та за результатами проведеного дослідження можна зробити деякі висновки:

1. Основних характеристик та універсальної мети інформаційного суспільства дослідження стало визначення основних відмінностей інформаційного устрою від індустріального, а також низки аналогічних термінів, що у різні часи пропонувалися західними політологами, соціологами, економістами та футурологами. Сьогодні концепція інформаційного суспільства - складова частина сучасного розвитку на основі досягнення глобального діалогу представників усіх суспільних секторів.

2. Ресурси інформаційного суспільства - інформація, знання та інформаційно-комунікаційні технології - найбільш вдало та цілісно характеризують його природу. Завдяки ґрунтовному аналізу кожного з них простежено зміни, які сталися протягом останніх років. Відтак сформувались нові поняття, процеси, взаємини, проблеми. В результаті індустріальний шлях вже не може бути пріоритетним для держави в сучасних умовах розвитку. В іншому випадку така держава опиниться осторонь глобальних процесів розвитку у наступні 10-15 років, стане відмежованою від решти світу. Саме цю загрозу включає в себе проблема цифрового розподілу. Тому альтернатива існує не між індустріальним та інформаційним шляхом подальшого розвитку, а між розвитком інформаційного суспільства та цифровим розподілом.

3. В контексті аналізу переходу суспільства від життєдіяльності в індустріальній добі до існування в умовах інформаційної доби, результати дослідження свідчать про те, що фундаментальним компонентом є формування інформаційної свідомості.

4. Політична, соціальна та економічна складові концепції інформа-ційного суспільства відображають реальний вплив переваг суспільства нового типу на практично всі сфери життєдіяльності сучасної людини, а також дозволяють усвідомити, що концепція інформаційного суспільства є ефективною та сучасною альтернативою індустріальному типу розвитку. Інформаційна демократія, інформаційна інфраструктура, універсальний доступ до освітніх та інформаційних ресурсів - сучасні поняття, які комплексно підтверджують практичні переваги використання інформаційно-комунікаційних технологій задля розвитку.

5. Оволодіння інформацією - це засіб ідентифікації людини в інформаційному суспільстві, що включає в себе: усвідомлення своєї належності до інформаційного спілкування; причетність до інформаційної діяльності як процесу виробництва, поширення і використання інформації; визнання аксіологічного характеру, інформаційної діяльності; оцінювання інформаційної культури як оптимального способу здійснення інформаційної діяльності в її обумовленості конкретними умовами. Формування інформаційної культури сприяє становленню у фахівця таких навичок та вмінь: а) диференціація інформації; б) виділення соціально та професійно значущої інформації; в) вироблення критеріїв її оцінки; г) перероблення інформації та її використання.

6. Модель процесу формування інформатизації суб'єктів сучасного виробництва включає три базових етапи - первісної інформаційної соціалізації, освітньо-інформаційного навчання та формування розвиненої інформаційної культури, та визначені принципи ефективного функціонування інформаційної компоненти освіти у формуванні інформаційної культури - гнучкість, повнота, динамічність, оптимальна форма передачі інформації, погодженість інформаційних запитів з отриманням необхідної інформації.

7. Дістало подальшого розвитку визначення ролі Інтернету як засобу формування інформації. Доведено, що Україна залучилась до використання Інтернету як інформаційного ресурсу, але цей ресурс ще не набув широкого розвитку, що обумовлює вплив системи Інтернет у двох основних аспектах: демократизація суспільних відносин, зокрема управлінських, та трансформація особистості управлінця в напрямі гуманізації стилю управління.

8. На основі аналізу теоретичних концептів та моделей, що розкри-вають сутність інформаційного суспільства в прийнятті управлінських рішень, обґрунтовано алгоритм управлінських дій щодо раціонального вирішення проблеми, що включає діагноз проблеми, формулювання обмежень і критеріїв для прийняття рішення, оцінку альтернатив і кінцевий підбір, і вимагає диференційованого інформаційного забезпечення кожного з етапів, включаючи реалізацію та оцінку результатів прийнятого рішення. Доведено, що орієнтація в цих особливостях має бути долучена до вимог інформаційної культури управлінця.

9. Характеризується інформаційне суспільство як суспільство, в якому політична, соціально-економічна сфери тісно пов'язані з науковими знаннями і способами використання інформації. Основні його критерії: технологічний - інформаційна технологія використовується у сферах виробництва, управлінні, побуті; соціальний - інформація виступає як важливий стимулятор зростання якості життя, формується і утверджується «інформаційна свідомість» при широкому доступі до інформації; економічний - інформація виступає як економічний ресурс; політичний - інформація стимулює політичні процеси; культурний - визнання культурної цінності інформації сприяє утвердженню інформаційних цінностей в інтересах розвитку окремого індивіда і суспільства в цілому. Інформаційний чинник виступає важливим інструментом політичної мобілізації, направляючи політичну активність мас у конструктивне русло, орієнтуючи на зміцнення і розвиток демократії. Інфокомунікаційні технології сприяють відкритості і транспарентності політичних інститутів і політики в цілому, дозволяють розширити права громадян шляхом надання доступу до різноманітної інформації, забезпечуючи захист приватного життя і т.д.

10. Аналіз практики свідчить, що розвиток інформаційних технологій, що підвищує ідеологічну уразливість політичної системи і потребує відповідної реакції держав і транснаціональних структур: доступними методами - юридичними, апаратно-програмними підсилити контроль за використанням цих технологій. Адже створюється своєрідна система загального контролю управління свідомістю і поведінкою як конкретного індивіда, так і соціальних страт і цілих націй, що суперечить демократизації. Отже, судження про тотожність розвитку, наприклад, Інтернету і демократизації є передчасним.

11. Неоднаковий доступ до інфокомунікаційних технологій став причиною виникнення нової форми майнової нерівності - цифрової нерівності. Серед причин - величезне відставання ряду країн світу в плані забезпечення комунікаційною інфраструктурою, низький рівень освіченості населення і нестача кваліфікованих фахівців. За цих умов можна зробити висновок про те, що новітні технології не лише сприяють створенню єдиного «глобального світу», а й надати елітарного характеру процесу глобалізації.

12. Забезпечення переходу України до нового етапу розвитку можливо за наступних умов: модернізація інфокомунікаційної структури; розвиток інформаційних, телекомунікаційних технологій; ефективне формування і використання національних інформаційних ресурсів і забезпечення широкого доступу до них; забезпечення громадян суспільно значимою інформацією, розвиток незалежних засобів масової інформації; створення необхідної правової бази побудови інформаційного суспільства.

На основі вищесказаного можна навести наступні пропозиції:

1. Інформатизація суспільства в умовах глобалізації має відбуватися із врахуванням як суспільних, так і державних норм і правил.

2. Необхідне зростання кількості користувачів глобальних мереж, що забезпечують зростання інвестиційного, біржової та торгової діяльності, що в свою чергу сприяє розвитку світових економічних зв'язків.

3. Залучення студентів та школярів до сучасних інформаційних глобалізацій суспільства та економіки. Вироблення в них досвіду та сучасних навиків використання глобальної економічної інформації.

4. Створення спеціалізованих інформаційних мереж для розвитку та глобалізації економічних зв'язків.

5. Регулювання як на державному, так і на міжнародному рівнях процесів економічної та інформаційної глобалізації сучасного суспільства.

6. Постійне вдосконалення та оновлення нормативно-правового забезпечення інформаційної глобалізації сучасного суспільства.

7. Створення міжнародних органів із регулювання та розвитку інформаційної глобалізації сучасного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах» // Відомості ВРУ. - 1994.- № 31. - Ст. 286.

2. Закон України «Про інформацію» // Відомості ВРУ. -1992. - № 48. - Ст. 650.

3. Закон України «Про науково-технічну інформацію» Затверджено // Відомості ВРУ. - 1993. - № 33. - Ст. 345.

4. Закон України «Про національну програму інформатизації» // Уряд. кур'єр.- 1998.

5. Інструкція щодо умов і правил здійснення діяльності в галузі технічного захисту інформації та контролю за їх дотриманням, 23.05.1994.

6. Стандарт України «Захист інформації. Технічний захист інформації. Основні положення», затверджений наказом Держстандарту від 11.10.1996.

7. Звід відомостей, що становлять державну таємницю України (ЗВДТ), затвержено наказом Держкомсекретів від 31.07.1995.

8. Положення «Про експертизу у галузі інформатизації», затвержено наказом Національного агенстства з питань інформатизації від 26.01.1996.

9. Декларація принципів побудови інформаційного суспільства - глобальне завдання в новому тисячолітті / Документи Всесвітньої зустрічі на вищому рівні по питанням інформаційного суспільства від 12.12.2003р./ Документ WSIS-03/GENEVA/DOC/4-R - Женева, 2003.

10. Айламазян А.К., Стась Е. В. Информатика и теория развития. / А. К. Айламазян, Е.В. Стась. - М.: «Наука», 2008.

11. Апшер В. Опасности «всемирной паутины». / В. Апшер. - Конфидент, 2006, № 5.

12. Батурин Ю.М., Жодзишский А.М. Компьютерная преступность и компьютерная безопасность. / Ю.М. Батурин, А. М. Жодзишский. - М., 2005.

13. Брягин О. Простая арифметика. // Бизнес и безопасность, 2007, № 1,c. 1-6.

14. Дорошев В.В., Домарев В.В. Рекомендации по обеспечению безопасности конфиденциальной информации согласно «Критериев оценки надежных компьютерных систем TCSEC (Trusted Computer Systems Evaluation Criteria)», США, «Оранжевая книга». // Бизнес и безопасность, 2005, № 1, c. 19-21.

15. Герасименко А.В., Гришаев С.В., Павлов Д.В. и др. Основы защиты комерческой информации и интеллектуальной собственности. / А.В. Герасименко, С.В. Гришаев, Д.В. Павлов. - М.: Науч.-информ. внедрен, фирма «ЮНИС», 2004.

16. Герасименко В.А. Защита информации в автоматизированных системах обработки данных: развитие, итоги, перспективы. / В.А. Герасименко. - Зарубежная радиоэлектроника, 2003, № 3, c. 3-22.

17. Гасанов Р.М. Шпионаж особого рода. / Р.М. Гасанов. - М.: «Зниния», 2005.

18. Горячев. Информация и ее защита. // Вопросы защиты информации, 2004, № 2, c. 38-45.

19. Задворний А. Iнформацiйна безпека i свобода слова в Українi. / А. Задворний. - Украина: информация и свобода слова, К.: «Свобода і знання», 2007.

20. Інформаційне Суспільство. Шлях України. - К.: «Наука», 2004. - 290с.

21. Кісіль М.В. Вимоги до якості вищої освіти в інформаційному суспільстві // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - Випуск 11(24) - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007 - С.109 - 112.

22. Когут Ю.И. Безопасность фирмы. / Ю.И. Когут. - Безопасность информации, 2006, № 3.

23. Копылов В. А. Информационное право. / В.А. Копылов. - М. «Москва», 2007.

24. Кузнецов В. Информационная война и бизнес. / В. Кузнецов. - Конфидент, 2006, №

25. Левин А.В. Секрет фирмы. / А.В. Левин. - М.: Машиностроение, 2005.

26. Все о защите коммерческой информации. М.: Махаон, 2002.

27. Медведєва В.М., Міщенко Г.Г. Інформаційний бізнес у сфері освіти, культури і мистецтва. / В.М. Медведєва, Г.Г. Міщенко. - К.; «Новий світ - 2000», 2000. - 94с.