Міжнародний рух капіталу та інвестицій
Аналіз зародження, розвитку та сучасного стану міжнародного руху капіталів в світі та перспектив інтеграції України в потоки міжнародного руху капіталу з урахуванням вже здійснених досліджень, вимог сучасних глобалізаційних процесів та реалій України.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.07.2008 |
| Размер файла | 566,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Припущення теорії руху капіталу про досконалу конкуренцію не може адекватно пояснити рух прямих іноземних інвестицій, оскільки для руху капіталу повинні існувати певні переваги на ринку. Тобто компанія, що інвестує, повинна мати певні переваги над місцевими компаніями, що дозволить їй успішно працювати на іноземному ринку. Таку теорію ринкових імперфекцій або монополістичних переваг у 1960 р. запропонував С. Хаймер, а пізніше Ч. Кіндлебергер. Вона стала однією з головних інтегративних частин теорій прямих іноземних інвестицій та транснаціональних компаній [5, с. 98].
Теорія монополістичної переваги розглядає горизонтальні та вертикальні іноземні інвестиції. У разі виходу на іноземний ринок для виробництва тієї ж продукції, що виробляється на внутрішньому ринку, мають місце горизонтальні іноземні інвестиції. Вертикальні іноземні інвестиції виникають, коли компанія спрямовує свій капітал в іншу країну для виробництва та продажу нового виду продукції або для виробництва напівфабрикатів, призначених для подальшої переробки на внутрішньому ринку.
Переваги, які, згідно з теорією імперфекцій, мають інвестори на іноземному ринку, пояснюються трьома моделями прямих іноземних інвестицій. Модель досконаліших знань може надавати інвесторові технологічних, організаційних, маркетингових та інших переваг, які вигідно відрізняють ці продукти від конкурентних на місцевому ринку країни- реципієнта і роблять їхній продаж більш прибутковим [22, с. 36].
Другою моделлю є модель міжнародного життєвого циклу продукту В. Вернона, відповідно до якої кожний продукт проходить п'ять стадій: появу, розвиток, насичення, спад, вихід з ринку. Дана модель доводить, що на початкових стадіях життєвого циклу країна-інвестор виграє за рахунок інновацій у виробництві продукції. Раніше в міжнародній торговельній практиці дана модель застосовувалася за низхідною схемою. Інноваційний товар заповнював внутрішній ринок розвиненої країни і в міру проходження свого життєвого циклу спрямовувався на ринки країн, що розвиваються. У сучасних умовах більш актуальною є модель, згідно з якою продукція розробляється та реалізовується одночасно на внутрішньому та зовнішньому ринках [22, с. 96].
Третьою моделлю монополістичної переваги є модель олігополій, яка пояснює бажання олігопольної компанії здійснювати інвестиційну діяльність за кордоном. Іноземними інвесторами, як правило, виступають великі компанії олігопольних галузей, чутливі до конкурентних кроків інших, тому головною метою для них є розширення своєї частки ринку, а не максимізація прибутку [72, с. 36]. Саме це спрямовує прямі іноземні інвестиції на нові зовнішні ринки.
Наступною теорією, яка пояснює, чому прямі іноземні інвестиції можуть бути найбільш привабливою формою використання іноземного капіталу, є теорія інтерналізації прямих іноземних інвестицій. Згідно з цією теорією, саме транснаціональні корпорації (ТНК) є тими організаціями, які за допомогою прямих іноземних інвестицій інтерналізують міжнаціональний обмін послугами та товарами, тим самим зменшуючи витрати обміну [37, с.37]. На сьогодні ТНК контролюють зовнішньоекономічну діяльність, зосереджуючи у своїх руках третину світової торгівлі.
Розглянуті теорії не пояснюють причину використання різних форм інтерналізації (експорт, ліцензування, підрядне виробництво, управління за контрактом, спільне підприємництво, пряме іноземне інвестування) різним країнами. Єдиним поясненням різноманітності цих схем є вплив специфічних національних умов, які беруться до уваги теорією електичної парадигми Дж. Даннінга [78]. Теорія стверджує, що прямі іноземні інвестиції здійснюються на основі трьох груп чинників: переваги володіння (технологій, навичок, іміджу, марки, масштабу), переваги дислокації (місткість ринку, виробничі витрати, податки, ризики, географічне розміщення) та переваги інтерналізації, які дозволяють успішніше працювати на іноземному ринку самостійно, порівняно з використанням експорту та ліцензування. Електична теорія пояснює розміщення міжнародного виробництва особливостями приймаючих країн.
Міжнародний інвестиційний ринок не можна розглядати окремо від дії попиту та пропозиції, що його формують. Аналіз попиту та пропозиції на прямі інвестиції на міжнародному інвестиційному ринку базується на теорії Кейнса про граничну ефективність інвестування та на теорії Тобіна [21, с. 181]. Інвестиційні видатки виникають з попиту на реальні активи. Ці видатки є різницею між поточним сукупним попитом на реальні активи та існуючою кількістю активів. Попит на капітал залежить від відсоткові ставки, графічно це співвідношення подано на рис. 2 [21, с. 182]. Інвестиції вигідно здійснювати до того моменту, коли ставка відсотка (R) дорівнює очікуваній нормі чистого прибутку (I).
Рис. 1.5 Співвідношення ставки відсотка та обсягів інвестицій
Розглянемо попит та пропозицію на міжнародному інвестиційному ринку, що виникає між двома різними країнами. На рис. 3 наведено графіки попиту на інвестиції двох країн, ліворуч - країна І (пряма Fk), праворуч - країна ІІ (пряма F*k). Відрізок ОО* являє собою основний капітал світу, тобто пропозицію капіталу. Без руху капіталу між країнами інвестиції в країні І дорівнюють ОІ1, а у країні ІІ - ОІ2. Норма прибутку у країні І - R1, на графіку Fk це є точка С. Відповідна норма прибутку для країни ІІ - R1*, точка С* на графіку Fk*. Дана ситуація зміниться, якщо капітал рухатиметься між країнами. Причиною такого руху є різниця між нормою прибутку в цих країнах. Якщо існує мобільність капіталу між двома країнами, то поки прибуток для капіталу у країні І залишатиметься вищим, ніж у країні ІІ (припускаючи, що ризик в обох країнах однаковий), доти капітал рухатиметься з країни ІІ у країну І. Пряме іноземне інвестування країни ІІ у країну І знизить норму прибутку у країні І до R2. Протее втеча капіталу з країни ІІ призведе до збільшення норми прибутку в цій країні до R2*. При рівновазі попит на інвестиції буде однаковим в обох країнах. Норми прибутку при цьому також будуть однаковими (R2 = R2*) [21, с. 183].
Рис. 1.6 Графіки попиту на інвестиції двох країн [21, с. 183]Для того щоб краще зрозуміти роль прямих іноземних інвестицій, згадаймо основне макроекономічне рівняння відкритої економіки:
Х - М = S - I = Y - A = If,
де Х - експорт, М - імпорт, S - заощадження, І - інвестиції, Y - національний дохід, А - внутрішній попит (споживання (С) + інвестиції (І)), If - іноземні інвестиції. Якщо доходи країни є меншими за внутрішній попит, інвестиції перевищують заощадження, у результаті в країні виникає торговельний дефіцит, який фінансується коштами, що надходять із зовнішніх джерел. Однією з таких форм фінансування виступають прямі іноземні інвестиції.
Досягнення бажаного рівня інвестицій може бути обмежене дефіцитом іноземної валюти. Дуже часто з метою інвестування країни змушені купувати на іноземних ринках обладнання та інші засоби виробництва, які вони не можуть виробляти на внутрішньому ринку, тобто країна потребує на певний обсяг імпорту (М*). За умов відсутності іноземних кредитів країна може досягти потрібного рівня імпорту М* лише через розширення експорту (Х). Тому, якщо М* > Х, існує дефіцит іноземної валюти, який заважає досягненню бажаного рівня інвестицій. Дефіцит іноземної валюти можна подолати за допомогою іноземних позик [5].
Розглянемо ситуацію, що останнім часом склалася на міжнародному інвестиційному ринку. За результатами дослідження компанії “Ернст енд Янг”, підготовленого для конференції “Міжнародні інвестиції”, Західна Європа залишається найбільш привабливим регіоном для іноземних інвестицій, успішно конкуруючи з Китаєм та Сполученими Штатами Америки. Її рейтинг у світовій шкалі привабливості складає 63 %. Другим найбільшим лідером є Китай, потенціал та зростання якого приваблює багатьох іноземних інвесторів. Рейтинг привабливості Китаю досяг 52 %, випереджаючи рейтинги Канади та США (45 %) [98].
На Центральну та Східну Європу припадає 31 % міжнародних інвестицій. Завдяки конкурентоспроможній вартості робочої сили, Польщі та Угорщині надається значна перевага, порівняно з Німеччиною, Великобританією та Францією. Інвестиційна привабливість України на міжнародному інвестиційному ринку дещо покращилася (про що свідчать міжнародні рейтинги), але головними перепонами в отриманні широкого доступу до міжнародних капіталів залишається недовіра до українського законодавства, високий ступінь національних ризиків та недосконалість податкової системи.
Висновки до розділу І
В межах світової економічної системи між національними ринками та їх суб'єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини. Важливою складовою цих відносин виступає міжнародна інвестиційна діяльність, пов'язана з вивозом капіталу.
Міжнародний рух капіталу - це однобічне переміщення за кордон певної вартості у товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.
Під інвестиціями звичайно розумі-ються довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей народного господарства, в інфраструктуру, в соці-альні програми, в охорону навколишньо-го середовища. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінно-стей, які вкладаються в об'єкти підприєм-ницької та інших видів діяльності, у ре-зультаті якої формується прибуток (до-ход) або досягається соціальний ефект.
Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки держави. В результаті інвестування засобів в економіку, збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть вперед, в економічній конкуренції, галузі народного господарства та підприємства, що в більшій мірі задовольняє попит на ті чи інші товари та послуги.
Особливо складним механізмом світової економічної системи виступає міжнародний інвестиційний ринок, на якому відбувається формування та перерозподіл фінансових ресурсів між різними країнами. Він являє собою регулятор сукупності економічних відносин, що виникають між продавцем інвестиційних ресурсів та їхнім покупцем, - резидентами різних країн.
Розділ ІІ АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО РУХУ КАПІТАЛУ ТА ІНВЕСТИЦІЙ
2.1.1 Оцінка міжнародних потоків капіталу в сучасних умовах глобалізації
Останні роки ХХ та початок ХХI ст. характеризувалася стрімким нарощуванням потоків МРК. Соціально-економічні і політичні зміни в Європі, значні темпи розвитку ринків Південно-Східної і Східної Азії, руйнування соціалістичного табору призвели до появи двох десятків нових фінансових ринків, змінили економічне обличчя Європи, викликавши істотні зміни в процесах МРК. Об'єктивною причиною високої динамічності фінансових ринків стала також активна глобалізація сучасної світової економіки. Зростаючий рівень конкурентної боротьби змушує коло компаній все ширше включати до складу свого інвестиційного портфеля іноземні активи. Частий збіг для безлічі інвесторів причин, обставин, факторів, що обумовлюють зовнішню інвестиційну активність, породжує резонуючий ефект. З кожним роком успіхи країн усе більше залежать від можливостей і ступеня інтеграції національних економік у процеси МРК. Розвиток процесів МРК на сучасному етапі характеризується неухильно зростаючою зацікавленістю національних економік як у вкладенні, так і в залученні іноземного капіталу.
Дані про накопичену на початок 2007 року суму ПІІ в 180 країнах і територіях свідчить про далеко нерівномірний їх розподіл і про високий ступінь їх географічної концентрації.
Третій рік поспіль загальносвітовий приток ПІІ зріс в 2006 році - на 38% - і досяг 1 306 млрд. дол. США. Цей показник виявився зовсім близько з рекордним рівнем 1 411 млрд. дол. США, який був досягнутий в 2000 році, і відображає високу економічну активність в багатьох частинах світу. В 2006 році ПІІ росли у всіх трьох групах країн: розвинених країнах, країнах, що розвиваються і країнах з перехідною економікою Південно-Східної Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Ріст міжнародних потоків ПІІ зокрема пояснюється збільшенням прибутків компаній у всьому світі із супроводжуючим підвищенням цін на акції, яке підвищувало вартісний об'єм транскордонних процесів злиття і поглинання (ЗіП). На ЗіП як і раніше припадала висока доля потоків ПІІ, але виросли й інвестиції в нові об'єкти, особливо в країнах, що розвиваються і країнах з перехідною економікою. В результаті збільшення прибутків компаній реінвестовані доходи стали важливою складовою ПІІ, що ввозяться: в 2006 році на них, по оцінкам, припадало 30% сукупного притоку ПІІ у всьому світі і майже 50% в одних лишень країнах, що розвиваються.
Хоча приток ПІІ в розвинені країни збільшився на 45%, значно перевищивши темпи двох попередніх років, і досяг 857 млрд. дол. США, потоки ПІІ в країни, що розвиваються і країни з перехідною економікою досягли рекордно високої позначки: відповідно 379 млрд. дол. США (збільшення на 21% порівняно з 2005р.) і 69 млрд. дол. США (збільшення на 68%) (Додаток 3). Сполучені Штати повернули собі позиції ведучої приймаючої країни, за ними слідують Об'єднане Королівство і Франція (діаграма 2.1). Найбільш значні потоки ПІІ в групі країн, що розвиваються надходили до Китаю, Гонконг (Китай) і Сінгапуру, а в групі країн з перехідною економікою - до Російської Федерації.
Приток ПІІ
(млрд. дол. США)
Сполучені Штати175
Об'єднане Королівство140
Франція
Бельгія
Китай
Канада
Гонконг, Китай
Німеччина
Італія
Люксембург
Російська Федерація
Швеція
Швейцарія
Сінгапур
Австрія
Туреччина
Іспанія
Мексика
Бразилія
Саудівська Аравія
0 20 40 60 80 100
Рис. 2.1 Загальносвітові потоки ПІІ, 20 ведучих країн світу, 2006р. За даними UNCTAD, World Investment Report 2007: Transnational Corporations,
Extractive Industries and Development [99]
Головним джерелом ПІІ в 2006 році залишались ТНК розвинених країн, частка яких складала 84% загальносвітового вивозу ПІІ. Незважаючи на збільшення ПІІ із Сполучених Штатів, майже половина потоків ПІІ, що вивозяться у світі брали свій початок в країнах Європейського Союзу (ЄС), в першу чергу у Франції, Іспанії і Об'єднаному Королівстві (в зазначеному порядку). ТНК із країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою продовжували розширювати в 2006 році свої міжнародні операції, при цьому передові позиції в першій групі країн займав Гонконг (Китай), а в другій - Російська Федерація. Загальний об'єм ПІІ з цієї групи країн сягнув 193 млрд. дол. США, що становить 16% загальносвітового вивозу ПІІ.
Збільшення загальносвітового об'єму ПІІ, яке спостерігається останніми роками підкріплюється розширенням транскордонних ЗіП. Такі операції суттєво виросли в 2006 році як по вартості (на 23%, сягнувши 880 млрд. дол. США), так і в кількісному відношенні (на 14%, 6 974 угод), наблизившись до попереднього пікового рівня ЗіП, зареєстрованого в 2000 році. Факторами росту стали збільшення вартості на фондовому ринку, ріст прибутків компаній і сприятливі умови фінансування. На відміну від бума ЗіП кінця 90-х років цього разу операції фінансувались головним чином за допомогою готівкових коштів або боргових інструментів, а не шляхом обміну акціями. В 2006 році було зареєстровано уже 172 мегаугоди (тобто на суму вище 1 млрд. дол. США), на які припало близько двох третин сукупної вартості транскордонних ЗіП.
Як і в попередні роки, в 2006 році основна частина - майже дві третини проти 49% у 1990 році - загального обсягу ввезених ПІІ припадала на послуги. В рамках цього сектору як в абсолютному, так і у відносному вираженні зросла частина галузей, пов'язаних з інфраструктурою. Другим по обсягу був сектор обробної промисловості, однак його частка знизилась із 41% в 1990 році до 30% в 2006 році, а частка первинного сектору складала менше 10% загальносвітового сумарного обсягу ввезених ПІІ, яка знижувалась в період після Другої світової війни, а в 2000-2006 роках дещо зросла. Цьому сприяли нові інвестиції в розвідку і видобуток корисних копалин, а також ряд значних транскордонних ЗіП.
В географічній структурі ПІІ прослідковуються ознаки змін, при цьому з'являються нові крупні приймаючі країни і країни базування. Важливими тенденціями останнього часу є ріст ПІІ із країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою.
Приток ПІІ в Африку в 2006 році - 36 млрд. дол. США - вдвічі перевищив рівень 2004 року. Це пояснюється підвищенням інтересу до природних ресурсів, покращенням перспектив в динаміці прибутків корпорацій і більш сприятливим діловим кліматом. Вартість продаж по лінії транскордонних ЗіП досягла рекордного рівня 18 млрд. дол. США, при чому половина цієї суми приходилась на покупки, проведені транснаціональними корпораціями із країн Азії, що розвиваються. Значно збільшились і інвестиції в створення нових проектів і розширення існуючих. Не зважаючи на це, частка Африки у світовому обсязі ПІІ впала до 2,7% в 2006 році проти 3,1 в 2005 році, що значно нижче показників інших регіонів, що розвиваються. Відтік ПІІ з Африки також досяг в 2006 році рекордного показника в розмірі 8 млрд. дол. США проти 2 млрд. дол. США в 2005 році.
Обсяг ввізних ПІІ зріс в 33 африканських країнах і у всіх субрегіонах крім південної частини Африки. На 10 ведучих приймаючих країн Африки приходилось близько 90% таких потоків. У восьми з них приток в кожному випадку перевищив 1 млрд. дол. США. Великі транскордонні ЗіП, а також інвестиції в нові проекти і розширення дійсних грали важливу роль у ведучих приймаючих країнах, зокрема, в Єгипті та Нігерії. Приток інвестицій в Єгипет, головний отримувач ПІІ в регіоні, перевищив 10 млрд. дол. США, при цьому 80% вкладень здійснювались в дійсні і нові проекти в нафтовому секторі. Суттєво скоротився приток інвестицій в Південну Африку в результаті продажу місцевій фірмі іноземної частки капіталу вітчизняної золотодобувної компанії, однак на цю країну припадає більша частина відтоку ПІІ з Африки. Зусилля з пошуку нових резервів природних ресурсів обумовили розширення притоку ПІІ в африканські найменш розвинені країни (НРК) - 8 млрд. дол. США після скорочення на протязі двох років поспіль. В результаті на НРК припадає 23% притоку ПІІ в регіон - значний ріст в порівнянні з 2005 роком.
В 2006 році багато африканських країн приймали заходи щодо залучення ПІІ, а також підвищенню віддачі від них для розвитку. Завдяки стійким високим світовим цінам на сировинні товари, перспективи динаміки притоку ПІІ в Африку залишаються сприятливими.
В динаміці притоку ПІІ в Південну, Східну і Південно-Східну Азію в 2006 році зберігалась зростаюча тенденція, і завдяки росту приблизно на 19% був досягнутий новий пік в розмірі 200 млрд. дол. США. На субрегіональному рівні обсяг потоків ПІІ в Південну і Південно-Східну Азію стійко збільшувався, в той час як у Східній Азії темпи росту були нижчі. Разом з тим, ПІІ в останньому регіоні зміщуються до сегментів діяльності з більш високою складовою знань і високою доданою вартістю.
Китай і Гонконг (Китай) зберегли свої позиції найкрупніших отримувачів ПІІ в регіоні. За ними слідують Сінгапур та Індія. Приток ПІІ в Китай скоротився в 2006 році вперше за сім років. Найбільше зниження (на 4%, до 69 млрд. дол. США) було обумовлене головним чином скороченням інвестицій у фінансові послуги. Ввіз ПІІ в Гонконг (Китай) склав 43 млрд. дол. США, в Сінгапур - 24 млрд. дол. США (новий пік) та в Індію - 17 млрд. дол. США (що рівнозначно сукупному притоку ПІІ в цю країну за попередні три роки).
Вивіз ПІІ з регіону в цілому зріс на 60% і досяг 103 млрд. дол. США, при чому збільшення було відмічено по всіх субрегіонах і великих країнах. Потоки ПІІ з Гонконгу (Китай), найкрупнішого джерела ПІІ в регіоні, зросли на 60%, склавши 43 млрд. дол. США. Китай закріпив свої позиції крупного інвестора, і Індія швидко скорочує розрив. Ці країни, перетворюючись в значні джерела ПІІ, починають оспорювати домінуюче положення нових індустріальних країн (НІК) Азії у вивозі ПІІ з регіону. Продовжується розширення ПІІ з Китаю та Індії, зорієнтованих на пошук нових ресурсів. Крім того, зусилля китайських державних підприємств ті індійських приватних конгломератів по придбанню стратегічних активів за кордоном обумовили розширення потоків ПІІ з цих країн в розвинуті країни.
Високі темпи економічного росту в Південній, Східній і Південно-Східній Азії, очевидно, будуть й надалі слугувати підживленням для росту ПІІ, зорієнтованих на освоєння ринків у регіоні. Регіон стане і більш привабливим для ПІІ, орієнтованих на підвищення ефективності, оскільки такі країни, як В'єтнам, Індія, Індонезія ті Китай, мають плани значного покращення своєї інфраструктури. За перше півріччя 2007 року вартісний обсяг угод по лінії транскордонних ЗіП зріс порівняно з відповідним періодом 2006 року майже на 20%. Продовжиться, як очікується, і збільшення вивозу ПІІ з регіону.
В 2006 році приток ПІІ в 14 країнах Західної Азії зріс на 44% і досяг безпрецедентного рівня 60 млрд. дол. США. В зазначеному році тривала приватизація різноманітних послуг і покращився загальний діловий клімат. Динамічний економічний ріст регіону створив сприятливу основу для інвестицій, а високі ціни на нафту приваблювали все більш значні обсяги ПІІ в нафтогазову і суміжні галузі обробної промисловості.
В результаті заключення ряду мегаугод в рамках транскордонних ЗіП і приватизації фінансових послуг, найбільш значним отримувачем ПІІ в Західній Азії стала Туреччина, куди поступили інвестиції на суму в 20 млрд. дол. США. На другому місці виявилась Саудівська Аравія (18млрд. дол. США, збільшення на 51% проти рівня 2005 року), і далі слідують Об'єднані Арабські Емірати, де значну частку ПІІ, що надходять поглинали вільні зони. Сектор послуг залишався головним отримувачем ПІІ в Західній Азії, основна частина яких направлялась в сегмент фінансових послуг в результаті проведення в ряді країн регіону політики приватизації і лібералізації. Крім того, було досягнуто декілька значних узгоджень в телекомунікаційній галузі в Йорданії і Туреччині. Завдяки зусиллям країн Персидського заливу по диверсифікації промисловості з виходом за рамки нафтового сектору вдалось розширити приток ПІІ в обробну промисловість. За перше півріччя 2007 року вартісний обсяг продаж по лінії транскордонних ЗіП зріс порівняно з відповідним періодом 2006 року майже на 3%.
Як результат високих цін на нафту і позитивного сальдо порахунку поточних операцій країн, що є виробниками нафти, вивіз ПІІ із Західної Азії в 2006 році збільшився на 5% і досяг нового рекордного рівня 14 млрд. дол. США. Левова частка (89%) сукупного вивозу ПІІ регіону, головним чином в галузі телекомунікацій, приходилась на Кувейт. Вартість транскордонних ЗіП компаній регіону склала 32 млрд. дол. США, при чому 67% цієї суми приходилось на угоди за участю компаній із Об'єднаних Арабських Еміратів - другого за розмірами інвестора із Західної Азії.
В 2006 році приток ПІІ в Океанію склав 339 млн. дол. США (зниження на 11%), і в основному ці засоби як і раніше вкладались в гірничодобувну промисловість. Крім того, інвестиції направлялись в об'єкти берегової переробки риби в Папуа - Новій Гвінеї і на Маршаллових островах, а також в туристичну галузь ряду країн, таких як Фіджі і Вануату.
Приток ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну зріс на 11%, склав 84 млрд. дол. США. Однак, якщо виключити офшорні фінансові центри, сума інвестицій в 2006 році складає 70 млрд. дол. США, а це рівень 2005 року. Таким чином, складається ситуація, діаметрально протилежна різкому збільшенню відтоку ПІІ, який підскочив на 125% до 43 млн. дол. США (або 49 млрд. дол. США, якщо включити дані по офшорним фінансовим центрам). Головними отримувачами, як і раніше, були Бразилія і Мексика (по 19 млрд. дол. США), за ними слідують Чилі, Британські Віргінські острови і Колумбія. Застійна динаміка притоку ПІІ в регіон, виключаючи офшорні фінансові центри, приховує відмінності між окремими країнами: в Південній Америці в більшості країн був відмічений активний позитивний ріст потоків ПІІ, який однак зводився нанівець істотним їх скороченням в Колумбії та Венесуелі. Для притоку ПІІ в регіон були характерні дві особливості: інвестиції в нові проекти перевищили обсяг транскордонних ЗіП і все більш важливою складовою ставали реінвестовані доходи .
І в даному випадку найбільш значима частка поступаючих інвестицій направлялась в обробну промисловість, при цьому трохи зросла частка сектору послуг.
ПІІ, що вивозились були орієнтовані головним чином на добувну промисловість, за якою слідували переробка ресурсів і телекомунікації. Перше місце в регіоні по вивозу ПІІ зайняла Бразилія, у випадку якої було вивезено більше ПІІ (рекордний рівень 28 млрд. дол. США), ніж ввезено.
В 2006 році збереглась тенденція до розширення державного втручання, однак на відміну від попереднього року, коли річ йшла головним чином про добувну промисловість, тепер цей процес поширився на інші галузі, такі, як телекомунікації і виробництво електроенергії, зокрема в Болівії ті Венесуелі.
Приток ПІІ в Південно-Східну Європу та СНД збільшився на 68% і досяг 69 млрд. дол. США - значний стрибок порівняно з рівнем двох попередніх років. На п'ять найкрупніших країн-реципієнтів (Російська Федерація, Румунія, Казахстан, Україна і Болгарія) приходилось 82% сукупного притоку інвестицій. Вивіз ПІІ, розміщених в Російській Федерації, майже подвоївся і досяг 18,7 млрд. дол. США; суттєво виріс ввіз ПІІ в Румунію і Болгарію у зв'язку із їх приєднанням в 2007 році до ЄС і як результат серії приватизаційних угод. Вивіз ПІІ із регіону збільшився п'ятий рік поспіль і склав 18,7 млрд. дол. США.
Приток ПІІ в розвинені країни різко підскочив до 857 млрд. дол. США - на 45% порівняно з рівнем попереднього року - як результат ще однієї хвилі транскордонних ЗіП. На відміну від зростаючої тенденції попереднього циклу ПІІ в кінці минулого десятиліття, цього разу збільшення проходило всеохоплююче по всіх регіонах розвинених країн. В результаті енергійного росту в 2006 році приток ПІІ в Сполучені Штати склав 175 млрд. дол. США, при цьому рекордної відмітки досягли інвестиції в хімічну промисловість, а в Канаді в результаті хвилі транскордонних ЗіП в гірничодобувному секторі приток ПІІ подвоївся до рекордного рівня 69 млрд. дол. США. Приток ПІІ в 25 країнах ЄС зріс на 9% і склав 531 млрд. дол. США. Скорочення вивозу ПІІ в Ірландію, Іспанію і Об'єднане Королівство легко компенсувалось збільшенням потоків в Бельгію, Італію ті Люксембург, а до 10 нових членів ЄС було ввезено 39 млрд. дол. США - поки що їх найбільш високий показник. Як наслідок декількох крупних угод по продажу зарубіжних філіалів японським компаніям приток ПІІ в Японію вперше з 1989 року поміняв знак на негативний ( -6,5 млрд. дол. США). Частка іноземних інвестицій із країн, що розвиваються в сукупному вартісному обсязі транскордонних ЗіП склала в 2006 році 9% проти 7% в 2005 році, що в значній мірі пояснюється заключення ряду мегаугод.
Вивіз ПІІ з розвинутих країн також зріс на 45%, склавши 1 трлн. дол. США. Сполучені Штати і п'ять країн ЄС входять в число десяти найкрупніших зовнішніх інвесторів у світі. Другий рік поспіль другим по величині інвестором у світі залишається Франція (115 млн. дол. США), в той час як іспанські компанії наполегливо продовжували свою зовнішню експансію, вийшовши на рівень 90 млрд. дол. США. Це - найбільший показник, який коли-небудь був відмічений в Іспанії.
Отже, експерти відзначають зростання потоків прямих іноземних інвестицій у світі і прогнозують, що в найближчі три роки ця тенденція зберігатиметься. Як повідомляється в новій доповіді Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), найпривабливішими для інвесторів країнами є Китай, Індія, США, Росія, Бразилія і В'єтнам. У список 20 країн, які стануть найбільшими одержувачами прямих іноземних інвестицій у 2007-2009 роках, увійшла і Україна. Вона на 18-му місці.
Однак, не дивлячись на в цілому сприятливі перспективи, світова економіка постає перед лицем ряду викликів і небезпек, які можуть вплинути на потоки ПІІ в наступних роках. В їх числі можна назвати глобальну незбалансованість по рахунку поточних операцій, що є причиною зрушень в динаміці валютних курсів, нестійкі ціни на нафту і потенційну можливість прийняття більш жорстких умов фінансового ринку. Також виникають певні занепокоєння відносно можливого росту протекціонізму і таких глобальних загроз, як тероризм і війна. Однак, ймовірність того, що ризики такого роду вплинуть на обсяги ПІІ в короткостроковому плані, досить низька.
2.2 Аналіз притоку іноземних інвестицій увітчизняну економіку.
Економічний розвиток будь-якої країни значною мірою обумовлений рівнем інвестиційної діяльності. В умовах глобальної світової інтеграції особливе місце займає процес прямого іноземного інвестування. За умов ефективного використання прямих іноземних інвестицій уряди багатьох країн змогли стабілізувати свої макроекономічні та мікроекономічні показники, забезпечити вітчизняних підприємців новітніми технологіями та сучасними методами управління, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках, вирішити соціально-політичні питання.
Економіка України, як і будь-якої країни, перебуває під впливом зовнішнього середовища. Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, що супроводжується глобалізацією економічних зв'язків, вимагає прогресивних структурних зрушень в економіці України, поліпшення якісних показників на мікро- та макрорівнях, одним з важливіших засобів забезпечення яких є інвестиції. Починаючи з 1998 р. інвестиції в основний капітал вітчизняних суб'єктів господарювання мають стійку тенденцію до зростання. Проте світовий досвід переконує у проблематичності забезпечення економічного зростання країн з перехідною економікою без залучення й ефективного використання іноземних інвестицій.
Аналіз динаміки іноземних інвестицій в Україну свідчить про те, що до 2003 р., порівняно з країнами Східної Європи, Україна залишалася менш привабливою для іноземних інвесторів. Так, чистий приплив іноземних інвестицій в Україну був нижчим, ніж до Польщі у 7 разів, Чехії - у 6 разів, Угорщини - у 3 рази. Покращення інвестиційного клімату в Україні, зокрема активізації процесів приватизації із залученням іноземних інвесторів, забезпечило значний приріст прямих іноземних інвестицій у 2003 - 2007 рр. (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 Прямі інвестиції України, 1995-2008рр. За даними Державного комітету статистики України. [61]
(на початок року; млн.дол. США)
|
Прямі іноземні інвестиції в Україну1) |
Прямі інвестиції з України1) |
||
|
1995 |
483,5 |
20,3 |
|
|
1996 |
896,9 |
84,1 |
|
|
1997 |
1438,2 |
97,4 |
|
|
1998 |
2063,6 |
127,5 |
|
|
1999 |
2810,7 |
97,5 |
|
|
2000 |
3281,8 |
98,5 |
|
|
2001 |
3875,0 |
170,3 |
|
|
2002 |
4555,3 |
155,7 |
|
|
2003 |
5471,8 |
144,3 |
|
|
2004 |
6794,4 |
166,0 |
|
|
2005 |
9047,0 |
198,6 |
|
|
2006 |
16890,0 |
219,5 |
|
|
2007 |
21607,3 |
243,3 |
|
|
2008 |
29489,4 |
6196,1 |
1) Дані наведено наростаючим підсумком з початку інвестування.
Рис. 2.2 Динаміка надходжень прямих іноземних інвестицій в Україну в 2000-2007рр. [61].
На сьогодні Україна стає цікавішою для іноземних інвесторів, оскільки віддача від інвестицій до-статньо висока. В деяких галузях економіки рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівень прибутку у відповідних галузях країн Західної Європи.
Фахівці британського дослідного і видавничого центру Oxford Business Group, який спеціалізується на вивченні ринків, що розвиваються, назвали Україну однією з найпривабливіших країн для іноземних інвестицій у Європі. У своїй доповіді «Україна у стадії оновлення 2007» експерти OBG прогнозують подальше залучення ПІІ в країну.
Україна увійшла до списку 20 країн світу, які в 2007-2009 роках стануть найбільшими реципієнтами прямих іноземних інвестицій. Про це повідомляється в доповіді Конференції ООН з торгівлі і розвитку (UNCTAD). Україна знаходить-ся на 18-му місці, проте фахівці відзначають зро-стаючу зацікавленість інвесторів до країн Східної Європи та СНД.
За даними Держкомстату України у 2007 році в економіку України іноземними інвесторами вкла-дено 8710,6 млн.дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД - 632,9 млн.дол. (7,3% до загаль-ного обсягу), з інших країн світу - 8077,7 млн.дол. (92,7%).
Інвестиції надійшли зі 123 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, вхо-дять: Кіпр - 5941,8 млн.дол., Німеччина - 5917,9 млн.дол., Нідерланди - 2511,2 млн.дол., Австрія - 2075,2 млн.дол., Сполучене Королівство - 1968,8 млн.дол., Російська Федерація - 1462,2 млн.дол., Сполучені Штати Америки - 1436,8 млн.дол., Франція - 1046,2 млн.дол., Віргінські острови, Британські - 1045,7 млн.дол. та Швеція - 1006,6 млн.дол. [61] (Додаток 5)
( у % до загального обсягу)
Рис. 2.3 Розподіл прямих інвестицій в Україні за основними країнами-інвесторами За даними Державного комітету статистики України. [61]
Слід зазначити, що найбільше у 2007 році зріс капітал нерезидентів з Кіпру - на 2754,3 млн.дол., Нідерландів - на 977,4 млн.дол., Швеції - на 869,3 млн.дол., Російської Федерації - на 460,1 млн.дол., Австрії - на 441,4 млн.дол., Сполуче-ного Королівства - на 405,4 млн.дол., Німеччини - на 339,8 млн.дол. Продовжують нарощувати свій капітал інвестори з Польщі (приріст капіталу склав 275,9 млн.дол.), Віргінських островів, Бри-танських (239,5 млн.дол.) та Франції (215,9 млн.дол.).
( у % до загального обсягу інвестування )
Рис. 2.4 Основні країни-інвестори української економіки на 01.01.2008р. За даними Державного комітету статистики України. [61]
Упродовж 2002-2004 рр. найбільш інвестиційно привабливими для нерезидентів були оптова торгівля та посередництво, пошта та зв'язок, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції й машинобудування, а починаючи з 2005 р. - металургія, фінансовий сектор та український ринок нерухомості.
Фінансовий сектор залишається привабливим для зовнішнього інвестора через високий показник доходності банків, внаслідок більших, порівняно з європейськими країнами, відсоткових ставок та значних темпів зростання показників банківської діяльності. Приріст іноземного капіталу у звітному році спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, - на 2277,8 млн.дол., операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - на 782,0 млн.дол., будівництво - на 779,4 млн.дол., а також на підприємствах промисловості - на 2026,9 млн.дол., у т.ч. добувної - на 627,9 млн.дол. та переробної - на 1393,5 млн.дол. Серед галузей переробної промисловості найбільше зросли обсяги прямих іноземних інвестицій у виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції (на 370,6 млн.дол.), харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (на 292,0 млн.дол.), металургійне виробництво та виробництво го-тових металевих виробів (на 245,1 млн.дол.), хімічну та нафтохімічну промисловість (на 181,9 млн.дол.). На підприємствах торгівлі, ремон-ту автомобілів, побутових виробів, предметів особистого вжитку капітал зріс на 430,7 млн.дол., транспорту та зв'язку - на 296,6 млн.дол., сільського господарства, мисливства, лісового господарства - на 152,8 млн.дол.
( у % до загального обсягу інвестування)
Рис. 2.5 ПІІ в Україні за основними видами економічної діяльності на 01.01.2008 р. За даними InvestUkraine, Річний звіт 2007. [74]
Значні обсяги іноземних інвестицій зосеред-жено на підприємствах промисловості - 8138,0 млн.дол. (27,6% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної - 6941,0 млн.дол. та добувної - 1059,5 млн.дол. Серед га-лузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій внесено в металургійне виробницт-во та виробництво готових металевих виробів - 1685,6 млн.дол., у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 1564,0 млн.дол., машинобудування - 1049,6 млн.дол., хімічну та нафтохімічну промисловість - 838,8 млн.дол.
У фінансових установах акумульовано 4793,9 млн.дол. (16,3%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 3056,4 млн.дол. (10,4%) та в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, - 2550,6 млн.дол. (8,6%).
Загалом, обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, станом на 1.01.2008 р. склав 29 489,4 млн. дол. США, що на 36,5% більше обсягу інвестицій на початку 2007 року, і в розрахунку на одну особу складає 636,5 дол. США.
Участь іноземних інвесторів в капіталі вітчизняних фінансових установ спряла активізації їх діяльності на зовнішніх фінансових ринках.
Найбільшу частку в капіталі вітчизняних корпорацій з іноземним капіталом у теперішній час мають інвестори з країн Європейського Союзу - Німеччини (23,5 %), Кіпру (17,6 %), Австрії (8,6 %), Великобританії (6,9 %) та Нідерландів (8,2 %). Починаючи з 2003 р. прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄС зросли майже у 9,7 рази, а частка інвесторів США та Російської Федерації у статутних фондах українських підприємств скоротилися з 17,3 % та 7,0 % до 8% та 5% відповідно. Одночасно спостерігалося значне зростання товарообороту між Україною та країнами-членами ЄС. Однак, в основному це відбувалося за рахунок нарощування імпорту з цих країн, що відбилося на сальдо зовнішньоторговельних операцій. Так, якщо у 2002 р. сальдо зовнішньої торгівлі з країнами ЄС було активним (1911 млн. дол. США), то у 2006 р. - пасивним (4744 млн. дол. США). Основними торгівельними партнерами-споживачами української продукції є Італія, Польща, Німеччина та Угорщина, сумарний експорт становить 55,9 % від усіх поставок до країн ЄС та 15,8 % від загального експорту України. Процеси євроінтеграції, з одного боку, позитивно відбиваються на збільшенні обсягів інвестицій з країн-членів ЄС, з іншого - формують передумови зростання імпортної залежності країни, що може мати негативні наслідки для економіки України у довгостроковому періоді.
Ще одним позитивним моментом на шля-ху до привабливого інвестиційного клімату є той факт, що український фондовий ринок про-тягом останніх 5 років має рекордні темпи ро-сту. Українська економіка виходить з тіні через публічність прибутків підприємств, і це стало основним фактором зростання фондового рин-ку. За 2007 рік фондовий ринок продемонстрував вражаючі темпи - він збільшився у 2,3 раза.
Залученню інвестицій покликана також сприя-ти концепція державної цільової програми, що стосується модернізації ринків капіталу в Україні. Програма розрахована на 2008-2011 роки. Згідно з прогнозами Міністерства економіки, притік ПІІ в Україну в 2008 році становитиме $5,5 млрд.
Але, судячи з реалій сьогодення, цей показник в 2008 році буде значно вищим. Адже, за даними Держкомстату України, чистий приріст прямих іноземних інвестицій в Україну в січні - березні 2008 року склав 3,365 млрд. дол. США, що майже в чотири рази більше, ніж за аналогічний період 2007 року.
Загальний обсяг ПІІ в Україну станом на 1 квітня 2008 року досяг 32,896 млрд. дол. США, що на 11,4% більше, ніж на початку року - в розрахунку на одну особу ПІІ склали 710 дол. США.
Іноземні інвестиції здійснюють значний вплив на розвиток економіки. При досягненні макроекономічної стабільності, активізації міжнародного економічного співробітництва можливо очікувати підвищення припливу іноземних інвестицій в розвиток економіки.
Розглянуті основні тенденції у сфері іноземного інвестування свідчать про те, що Україна протягом останніх п'яти років є досить привабливою країною для інвесторів. Зростання обсягів інвестицій, що надходять в країну, сприяє активізації зовнішньої торгівлі, забезпечує структурні зрушення в економіці України та поліпшення якісних показників на мікро- та макрорівнях, що підвищує здатність економіки країни чинити опір руйнівному впливу зовнішнього середовища та ефективність функціонування.
Стримуючим чинником є інвестиційний клімат, який продовжує залишатися несприятливим через політичну та економічну нестабільність, високий рівень криміногенності в підприємницькій діяльності, що змушує іноземних інвесторів здійснювати обережну політику у сфері інвестиційного співробітництва з Україною.
Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. У реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу має потребу практично все агропромислове господарство України. Великомасштабного іноземного інвестування вимагає паливно-енергетична галузь.
Отже, необхідні додаткові заходи щодо зниження впливу негативних чинників на інвестиційний клімат в Україні, серед яких досягнення національної згоди між різними соціальними групами, політичними партіями з приводу вирішення загальнонаціональної проблеми виходу України з економічної кризи; вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією; розробка правової бази інвестування; радикалізація боротьби зі злочинністю; створення конкретного механізму надання податкових пільг банкам, іноземним інвесторам на довгострокові інвестиції з метою компенсації втрат з уповільнення обороту капіталу.
Внутрішні і зовнішні інвестиції - це складний механізм, здатний значною мірою збільшити економічний потенціал країни, тому активізація діяльності у цій сфері сприятиме реалізації реформування економіки в цілому.
Україна разом з Польщею є приймаючими сто-ронами Чемпіонату Європи з футболу УЄФА Євро - 2012. Отже, найближчими роками в Україні очікується інвестиційний бум у розвиток інфраструктури та будівництво.
Таким чином, залучення іноземних інвестицій є необхідною умовою прискорення темпів економічного розвитку України, стимулює промислове виробництво, забезпечує умови стійкого й швидкого економічного росту й збільшення рівня суспільного добробуту в країні.
2.3 Діяльність міжнародних інвестиційних інститутів в Україні.
Міжнародне інвестування в глобалізованому світі значною мірою визначено інтегрованістю конкретної країни з системою міжнародних організацій. Однією з особливостей сучасного періоду розвитку міжнародного інвестиційного ринку є неформальна залежність від укладання угод з міжнародними фінансовими організаціями. Згідно з цим інвестиції в певну країну починають надходити після підписання відповідних документів.
Найвпливовіша серед цих організацій - група організацій Світового банку: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародне агентство розвитку (МАР), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).
Основне завдання Світового банку - ефективне використання ресурсів багатих розвинених країн для підтримки бідних, які розвиваються. За час функціонування цього банку ним надано позики загальним обсягом більше 300 млрд. дол. США на фінансування 6 тис. проектів розвитку у понад 140 країн світу.
Пріоритетними напрямками інвес-тиційної активності Світового банку є проекти в галузі сільського господарст-ва, енергетики, промисловості, охорони здоров'я, розвитку міського господарст-ва, водопостачання, зв'язку.
Майже 90% виділених позик та кредитів, що фінансується Світовим банком передбачають надання техніч-ної допомоги.
Технічна допомога, що фінансується з коштів Світового банку, включає дві категорії послуг:
а) інженерно-консультаційні послуги, у тому числі проведення аналізу технічної реальності проекту, проектування та керівництво будівельними роботами;
б) адміністративно-організаційна до-помога, включаючи оцінку визначеної по-літики та аналіз організаційної структу-ри, сприяння в керівництві, технічну під-готовку.
Ринкову трансформацію української економіки було підтримано міжнародними фінансовими організаціями, співробітництво з якими стало новою формою міжнародних фінансово-економічних відносин, а також важливим чинником інтеграції України зі світовою економічною системою.
Діяльність міжнародних фінансових організацій в Україні відбувається у двох основних напрямах: в якості звичайних іноземних інвесторів (кредиторів) української економіки та в якості каталізаторів ринкових перетворень.
Міжнародний банк рекон-струкції та розвитку (МБРР) був створений одночасно з Міжнародним ва-лютним фондом за рішенням валютно-фінансової конференції ООН, що відбу-лась у м. Бреттон-Вуд (Нью-Гемпшир, США) у 1944 р. На даний момент його членами є 182 країни. Згідно з його Ста-тутом основним завданням МБРР є сти-мулювання економічного розвитку країн, що розвиваються, шляхом надання їм довгострокових позик (як правило, на 15-20 років).
Позики надаються тільки на вироб-ничі цілі після ретельного аналізу можли-востей їх погашення країною-боржником та, як правило, під державні гарантії (на-дання позик не супроводжується умовою використання кредитного капіталу на закупки у певних країнах-членах). Від-соткова ставка, що стягується МБРР при наданні позик, пов'язана з вартістю одер-жання коштів на ринках капіталу та змінюється кожних шість місяців.
Міжнародний валютний фонд (МВФ), який сприяє функціонуванню міжнародної валютної системи, надав у 1992 - 2007рр. понад 4,2 млрд. дол. США кредитів для встановлення платіжного балансу та формування валютних резервів Національного банку України.
Ця система плідно співпрацює з Міжнародним банком реконструкції та розвитку, з 1993р. укладено угоди про позики на суму близько 3,5 млрд. дол. США. Пріоритетними напрямами інвестувань є паливно-енергетичний комплекс (50%), комунальна інфраструктура (26%), підтримка органів державної влади (12%).
Міжнародна Асоціація Розвитку (МАР) надає на концесійних умовах позики найбіднішим країнам, які не можуть брати їх у МБРР. У складі МАР - 160 країн. Україна - член МБРР, але не входить до складу Асоціації.
Подобные документы
Економічна сутність та інфраструктура міжнародного інвестиційного ринку, його складові елементи. Вплив вільних економічних зон на процес руху міжнародного капіталу. Географія, масштаби, аналіз міжнародного руху капіталу та місце України в ньому.
дипломная работа [283,5 K], добавлен 14.06.2011Сутність міжнародного руху капіталів, його форми та їх загальна характеристика. Місце України в даному процесі, основні проблеми і перспективи розвитку. Інтернаціоналізація господарських відносин. Аналіз потоку іноземних інвестицій у вітчизняну економіку.
курсовая работа [328,1 K], добавлен 09.04.2015Характеристика явища руху міжнародного капіталу, як однієї з форм міжнародних економічних відносин. Вивчення особливостей міжнародного руху позичкового капіталу. Завдання та стратегії входження транснаціональних кампаній на ринки країн, що розвиваються.
реферат [23,3 K], добавлен 27.05.2010Сутність та значення зовнішньоекономічних зв’язків, їх основні напрямки, складові та регіональні аспекти; форми міжнародного руху капіталу. Сучасний стан розвитку економічних зв’язків України з Німеччиною: специфіка, проблеми та перспективи розвитку.
курсовая работа [293,2 K], добавлен 15.03.2013Сутність та призначення, особливості використання концепції оцінки вартості грошей у часі. Причини та механізми діяльності інфляції. Сутність і форми міжнародного руху капіталу. Наслідки міграції капіталів для країн-експортерів та країн-імпортерів.
контрольная работа [241,8 K], добавлен 28.09.2009Основні аспекти сучасного міжнародного кредитування. Міжнародний кредит як економічна категорія. Сучасні форми міжнародного кредиту. Участь міжнародного кредиту у кругообігу капіталу на всіх його стадіях. форми и принципи міжнародного кредиту.
реферат [26,1 K], добавлен 01.11.2008Теоретичні основи процесів міжнародної міграції капіталу. Аналіз процесів міжнародної міграції капіталу у світі. Сучасний стан, проблеми та перспективи інтегрування України в процеси міжнародної міграції капіталу. Основні напрямки оптимізації.
дипломная работа [380,7 K], добавлен 10.09.2007Економічні теорії міжнародного інвестиційного руху капіталів. Горизонтальні й вертикальні прямі іноземні інвестиції. Динаміка та структура залучених прямих іноземних інвестицій в економіку України. Стан і перспективи зростання інвестиційної привабливості.
дипломная работа [2,4 M], добавлен 02.07.2015Причини і суть руху капіталу. Міжнародний рух факторів виробництва. Форми іноземних інвестицій. Довгострокові вкладення капіталу за кордоном. Зростання портфельних інвестицій. Переваги спільного підприємництва. Причини формування стратегічних альянсів.
реферат [53,6 K], добавлен 03.11.2011Поняття міжнародного ринку позикових капіталів. Передумови формування та розвитку світового ринку позикового капіталу. Сучасні тенденції розвитку ринку позикових капіталів, лізингу, становлення та розвиток іпотечного ринку в країнах Латинської Америки.
курсовая работа [93,4 K], добавлен 13.08.2008
