Управління закордонними справами України

Національним інтересам України відповідає співробітництво з НАТО у боротьбі проти міжнародного тероризму, розповсюдження зброї масового знищення, нелегального обігу наркотиків, торгівлі людьми тощо.

Членство України в НАТО - це надійна гарантія безпеки, помножена на інноваційний потенціал Північноатлантичного альянсу у військово-промисловому комплексі. Членство в НАТО - це ознака демократії, стабільності, високих економічних та соціальних стандартів.

5. Закордонне українство й українська культура: єдність українського народу, імідж та авторитет України у світі.

Закордонне українство загалом налічує до 20 мільйонів українців, з яких чи не половина мешкає в Росії, країнах Центральної Азії, Східної Європи та Південного Кавказу. Це важливий демографічний, інтелектуальний, соціально-культурний та інформаційний ресурс України.

Поглиблення взаємодії із закордонним українством - один із ключових пріоритетів у діяльності зовнішньополітичного відомства України.

Робота МЗС буде спрямована на підтримку об'єднань світового українства, задоволення його культурно-освітніх потреб, забезпечення координації діяльності органів влади та недержавних інституцій у зв'язках із закордонним українством, залучення його ресурсів до просування національних інтересів України у світі.

Висока оцінка української культури світовою спільнотою - це визнання держави частиною європейської цивілізації.

МЗС своїми можливостями пропагуватиме за кордоном кращі надбання культурної спадщини й сучасних здобутків нашого народу, сприятиме відновленню в Україні визначних пам'яток архітектури та історичних місць.

Міністерство розвиватиме мережу культурно-інформаційних центрів України у складі закордонних дипломатичних представництв нашої держави.

Крім того, важливим напрямом стане активізація переговорного процесу з Великобританією, Китаєм, Росією, США і Францією з метою відробітку питання створення документів, направлених на посилення гарантій нацбезпеки України, в розвиток положень Будапештського меморандуму.

МЗС бачить серед своїх пріоритетів і продовження договірно-правового оформлення держкордону, розвиток двосторонніх відносин із стратегічними партнерами, а саме з Росією, США, Польщею і іншими країнами.

Головна мета перелічених завдань МЗС - це задоволення міжнародних інтересів і потреб України та її громадян. Результат - зростаюча впевненість громадян України у своїх можливостях, увазі та захищеності з боку держави. Успіх вітчизняної дипломатії - це успіх кожного українського громадянина.

ВИСНОВКИ

Державне управління закордонними справами -- це діяльність органів держави, спрямована на здійснення зовнішньої політики України. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Україна як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється представництвами, бере участь у діяльності впливових міжнародних організацій (ООН, НБРЄ, СНД та ін.) в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів.

Відповідно до Основних напрямів зовнішньої політики України Українська держава реалізує зовнішню політику на таких засадах: здійснює відкриту зовнішню політику, прагне до співробітництва з усіма зацікавленими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав; розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими державами та міжнародними організаціями на основі принципів добровільності, взаємоповаги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи; Україна не є ворогом жодної держави, засуджує війну як знаряддя національної політики та ін.

Відповідно до конституційних норм визначення засад зовнішньої політики є компетенція Верховної Ради України (ст. 85), а керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави здійснює Президент України.

З метою підвищення ефективності, цілеспрямованості та узгодженості здійснення зовнішньої політики України координація діяльності міністерств, інших органів виконавчої влади та установ у сфері зовнішніх зносин покладається на Міністерство закордонних справ України.

Міністерство закордонних справ України бачить своїм пріоритетом на 2010 рік підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом і посилення гарантій національної безпеки. Як повідомив на підсумковій прес-конференції міністр закордонних справ України Петро Порошенко, серед основних напрямів роботи зовнішньополітичного відомства наступного року буде завершення переговорів за угодою про асоціацію з ЄС, включаючи створення зони вільної торгівлі.

Крім того, за його словами, пріоритетом стане початок реалізації пілотних інвестиційних проектів щодо модернізації української газотранспортної системи, а також проектів у рамках ініціативи «Східне партнерство».

Також Україна сподівається на підписання угоди з ЄС про створення спільного авіаційного простору, і планує реалізувати низку проектів з соціально-економічного розвитку Криму. Важливим пріоритетом МЗС бачить продовження реалізації курсу на євроатлантичну інтеграцію шляхом імплементації річної нацпрограми з підготовки до вступу в НАТО на 2010 рік.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Феміда, 1996.

2. Положення про Міністерство закордонних справ України: Постанова Кабінету Міністрів від 12.07.2006 р.// Урядовий кур'єр. - 26.07.2006. - № 137.

3. Про затвердження Положення про дипломатичне представництво України за кордоном: Розпорядженням Президента України від 22.10.1992 р. № 166/92-рп з наступними змінами і доповненнями// Зібрання законодавства України. - 2000. - Т.5.

4. Про Консульський статут: Указ Президента України від 02.04.1994№ 127/94 з наступними змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. - Загол. з екрана.

5. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник. - К.: Юридична думка, 2007. - 592 с.

6. Авер'янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії// Право України. - 2003. - №5. - С. 117-118.

7. Авер'янов В. Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. - К.: Факт, 2003. - 259 с.

8. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. - К.: Наукова думка, 2004. - 150 с.

9. Бандурка О. О. Державне управління: проблеми уточнення поняття та визначення меж його використання// Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2004. - № 3. - С. 26-32.

10. Бандурка О.М. Адміністративний процес. - К.: Літера ЛТД, 2002. - 541 с.

11. Бахрах Д.Н. Административное право. - М.: Издательство БЕК, 2004. - 563 с.

12. Битяк Ю.П. Адміністративне право України. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 544 с.

13. Буроменський М.В. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18.04.1961 р. - Х.: Основа, 2003. - 129 с.

14. Глазунова Н.И. Система государственного управлення. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 357 с.

15. Гончарук С.Т. Основи адміністративного права України: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 200 с.

16. Грянка Г.В. Адміністративне право України: Практикум. - К.: Азимут-Україна, 2004. - 144 с.

17. Гуменюк Б.І. Основи дипломатичної та консульської служби. - К.: Либідь, 2003. - 248 с.

18. Дьяченко В. Державне управління: Підруч. - К.: Знання, 2005. - 544 с.

19. Кампо В.М. Становлення нового адміністративного права України. - К.: Юридична книга, 2000. - 255 с.

20. Кивалов С.В. Административное право Украины. - Х.: Одиссей, 2004. - 880 с.

21. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. - К.: Вентурі, 2006. - 275 с.

22. Коломоєць Т.О. Адміністративне право: Навч.-метод. посіб. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - 140 с.

23. Колпаков В.А. Адміністративне право України: Підруч. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 563 с.

24. Крегул Ю.І. Адміністративне право України. - К.: КНТЕУ, 2004. - 190 с.

25. Лазарев Б.М. Компетенция органов управлення. - М.: Знание, 2001. - 266 с.

26. Павлова Л.В. Функции дипломатических представителей и их обязанности в отношении страны пребывания: Автореф. дисс…канд. юрид. наук. - М.: Наука, 1999. - 21 с.

27. Розумнюк П. Державне управління: Підруч. - К.: Знання, 2007. - 455 с.

28. Сардачук П.Д. Дипломатичне представництво: організація і форми роботи: Навч. посіб. - К.: Україна, 2001. - 176 с.

29. Тимченко Л.Д. Международное право. - Х.: Консум, 1999. - 399 с.

30. Тихомиров Ю.А. Курс административного права й процесса. - М.: Наука, 1998. - 357 с.

31. Федоров Л. Дипломат и консул. - М.: Международные отношения, 2005. - 168 с.

32. Федчишин С.А. Дипломатичне представництво України за кордоном: адміністративно-правові аспекти організації та діяльності// Форум права. - 2008. - № 2. - С.453-457.

33. Цвєтков В.В. Реформування державного управління в Україні: проблеми та перспективи. - К.: Оріяни, 2003. - 211 с.

34. Черкес М.Ю. Міжнародне право. - К.: Знання, 2000. - 452 с.

35. Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. - Ірпінь, 2005. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru