Сучасні тенденції та динаміка розвитку економіки Китаю

Розвиток співробітництва України з країнами Азії, в першу чергу з Китаєм є важливим напрямком вітчизняної зовнішньоекономічної стратегії. Хоча тривалий час взаємозв'язки України з Китаєм не набували великої значущості, проте, на сьогодні співпраця між країнами є важливим вектором розвитку. Для ефективнішого порівняння рівня розвитку України та Китаю варто проаналізувати стан ВВП та ВВП на душу населення країн (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Стан ВВП та ВВП на душу населення в Китаї та Україні

	ВВП (млрд. дол. США)	ВВП на душу населення (поточних дол. США)
	Китай	Україна	Китай	Україна
2008	4521,8	179,9	3413,589	3891,038
2009	4991,3	117,2	3749,272	2545,480
2010	5931,0	136,4	4433,361	2973,982
2011	7318,5	165,3	5444,785	3615,382

*Складено автором на основі даних Світового Банку

У 2011 р. ВВП Китаю перевищило ВВП України у 44 рази, тоді як ВВП на душу населення - лише у 1,5 рази. Хоча Китай та Україна відрізняються між собою рівнем розвитку економіки, слід зауважити, що до 2008 р. ВВП на душу населення в Україні перевищувало цей показник у Китаї (рис. 2.17).

Рис. 2.17. Динаміка ВВП на душу населення Китаю та України, в поточних дол. США

(Складено автором на основі даних Світового Банку)

У 2008 р. ВВП на душу населення України перевищило цей показник у Китаї на 14%. Проте, після 2008 р. під час світової фінансової кризи, ВВП на душу населення в Китаї продовжило своє зростання, і вже у 2009 р. перевищило ВВП на душу населення Україні в 1,47 рази (на 47%). Вже у 2011 р. ВВП на душу населення в Китаї став на 50,6% більшим ніж ВВП на душу населення в Україні.

Українсько-китайські торговельно-економічні відносини відзначаються сталістю нарощування двостороннього товарообігу. Так, згідно табл. 2.14 зовнішня торгівля України з країнами Азії у 2012 р. показала позитивне сальдо торговельного балансу, що склало 544162,0 тис. дол. США. Таким чином імпорт з Азії зріс у 2012 р. порівняно з 2011 р. на 29%. Серед основних торговельних партнерів України залишаються країни СНД, країни Європи та Америка.

Таблиця 2.14

Географічна структура експорту та імпорту України у 2012 р.

	Експорт	Імпорт	Сальдо
	тис. дол. США	у % до 2011р.	тис. дол. США	у % до 2011р.
Всього	68809811	100,6	84658060	102,5	- 15848249,3
Азія	17676848	99,7	17132686	129	544162,0
Китай	1777178	81,5	7899640	126	- 6122462,0
Японія	320517,7	210,1	1197792	118,1	- 877274,1
Європа	17423972	94,5	27556005	101,8	- 10132032,6
Країни СНД	25302631	96,7	34452565	92,6	- 9149933,6
Америка	2607330	102,2	4453204	113,8	- 1845873,5

*Складено автором на основі даних джерела [70]

У 2012 р., в порівнянні з 2011 р., Україна проводила активну співпрацю з країнами Азії, Японією та країнами Америки. Особливо з у співпраці з Японією спостерігається ріст експорту на 210,1%. Щодо Китаю, то імпорт з КНР в Україну зріс на 26%, а експорт в Китай зменшився на 18,5%. В торгівлі з Китаєм у 2012 р. спостерігається від'ємне сальдо торговельного балансу - -6122462,0 тис. дол. США [72].

За 2012 р. сукупний експорт товарів України склав 68809,8 млн. дол. США, імпорт - 84658,1 млн. дол. США. Порівняно з 2011 р. експорт збільшився на 0,6%, в той час як імпорт - на 2,5%. Від'ємне сальдо становило - 15848,3 млн. дол. США (за 2011 р. також сальдо було від'ємним - 14214 млн. дол. США).

Коефіцієнт покриття експортом імпорту України склав 0,81 (за 2011 р. - 0,83). Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 215 країн світу. При цьому, обсяги експорту товарів до країн СНД становили 36,8% від загального обсягу експорту, Азії - 25,7%, Європи - 25,3%, у т.ч. до країн Європейського Союзу - 24,8%, Африки - 8,2%, Америки - 3,8%, Австралії і Океанії - 0,1%.

За 2012 р. відбулись зміни у структурі та обсягах експорту товарів у порівнянні з 2011 р. Таким чином, відбулось збільшення частки зернових культур з 5,3% до 10,2%, жирів та олій тваринного або рослинного походження - з 5% до 6,1%, залізничних локомотивів - з 5,6% до 6%, механічних машин - з 5,2% до 5,5%. Зменшилась натомість частка чорних металів з 27% до 22,3%, палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки - з 8,3% до 5,3%, руд, шлаку і золи - з 5,7% до 4,8%.

Російська Федерація склала найбільшу частку у загальному обсязі імпорту України - 32,4% (палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, механічні машини, чорні метали). Друге місце зайняли поставки з Китаю - 9,3% (електричні та механічні машини, взуття), Німеччини - 8%, Білорусі - 6%, Польщі - 4,2%, США - 3,4% та Італії - 2,6%. У 2012 р. збільшились імпортні поставки в Україну з Китаю - на 26%, Білорусі на 20,3%, США та Польщі - на 12,1%, Італії - на 11,4%. Поставки з Російської Федерації зменшились на 5,9%.

В Україну за 2012 р. надійшло іноземної давальницької сировини на 3406,1 млн. дол. (зменшення на 27,6% порівняно з 2011р.). Найбільші поставки здійснювались з Російської Федерації, Німеччини та Китаю. Експорт готової продукції з імпортної давальницької сировини становив 5081 млн. дол. США (менше на 19,5%).

Експорт давальницької сировини становив 118,2 млн. дол. США (на 11,8% більше, ніж у 2011 р.). У той же час до України імпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 161,6 млн. дол. (зростання на 92,5%). Найбільші поставки здійснювались з Швейцарії, Швеції та Німеччини [71].

Вже у 2012 р. Китайська Народна Республіка посіла перше місце серед торговельних партнерів України в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. У 2012 р. загальний обіг товарів і послуг склав 9783 млн. дол. США та збільшився у порівнянні з 2011 р. на 14,6%, при цьому експорт товарів і послуг з України до КНР склав 1858 млн. дол. США та зменшився на 17,6%, імпорт китайських товарів і послуг в Україну склав 7924 млн. дол. США та збільшився на 26,1%. Негативне сальдо для України за цей період склало 666 млн. дол. США проти 427 млн. дол. США у 2011 р.

У 2012 р. зовнішня торгівля товарами між Україною та КНР склала 9669 млн. дол. США та збільшилася в порівнянні з 2011 р. на 14,36% (рис.2.18). При цьому, експорт товарів з України до Китайської Народної Республіки склав 1777 млн. дол. США та зменшився на 18,48%, в той час, як імпорт китайських товарів в Україну становив 7892 млн. дол. США та збільшився на 25,77%. Негативне сальдо для України за цей період склало 6114 млн. дол. США проти 4950 млн. дол. США у 2011 р.



Рис. 2.18. Динаміка зовнішньої торгівлі товарами України з Китаєм, млн. дол. США

(Складено автором на основі даних Державного комітету статистики України)

У 2012 р. у структурі українського експорту до Китайської Народної Республіки домінують наступні групи товарів: руди, шлаки і зола - 80,5%, жири і масла тваринного або рослинного походження - 4,03%, реактори ядерні, котли, машини - 3,5%, органічні хімічні сполуки - 2,5%, деревина та вироби з неї - 2% (рис. 2.19). Детальніше товарну структуру зовнішньої торгівлі між країнами відображено у Додатку В.



Рис. 2.19. Структура українського експорту до КНР, 2012 р.

(Складено автором на основі даних Державного комітету статистики України)

У 2012 р. експорт товарів з України до Китаю зменшився на 18,48% по відношенню до 2011 р. Це сталося головним чином за рахунок скорочення поставок мінеральних продуктів, а саме руди, шлаків та попелу на 13,66%, або на 227,90 млн. дол. США. Зменшились майже в 4 рази поставки до КНР продукції хімічної промисловості, а саме органічних хімічних сполук на 119,75 млн. дол. США порівняно з 2011 р. Також, у порівнянні з 2011 р. у 2 рази (на 23,20 млн. дол. США) скоротилися поставки неблагородних металів, на 24% (на 22,91 млн. дол. США) зменшились поставки жирів і масел тваринного або рослинного походження.

У 2012 р. у структурі імпорту з КНР до України переважають наступні групи товарів: машини, устаткування та механізми - 36,3%, текстиль та текстильні вироби - 11,0%, неблагородні метали та вироби - 8,5%, взуття, головні убори, парасольки - 8,1%, пластмаси і каучук - 7,1% (рис. 2.20).

Рис. 2.20. Групи товарів імпорту з КНР в Україну, 2012 р.

(Складено автором на основі даних Державного комітету статистики України)

Імпорт товарів з КНР до України у 2012 р. збільшився на 25,8% (на 1 617,06 млн. дол. США), а саме за рахунок: поставок взуття, головних уборів, парасольок майже у 3 рази (на 400,14 млн. дол. США); машин, устаткувань та механізмів на 15,4% (на 381,09 млн. дол. США); засобів наземного, повітряного та водного транспорту у 2 рази (на 190,70 млн. дол. США); різних промислових товарів на 37,5% (на 144,94 млн. дол. США). Водночас, збільшились поставки: приладів і апаратів на 18,3%; неблагородних металів та виробів на 12,3%; сировини з шкіри та хутра у 1,6 рази більше порівняно з 2011 роком; пластмас і каучуку на 3,1%; продукція хімічної промисловості на 15,6%; тварин та продукції тваринництва на 28,6%.

Аналіз двосторонньої торгівлі за останні роки демонструє, що Китай залишається стабільним партнером для України у поставках своєї продукції машино- та приладобудівної галузей, хімічної промисловості, товарів народного вжитку. Основними групами товарів, що експортуються з України до КНР є чорні метали, руди та шлаки, машини та устаткування, сільськогосподарська продукція, зокрема зернові, тощо.

Водночас існує значний потенціал для збільшення обсягів торгівлі. Зокрема, збільшення експорту української продукції можливо за рахунок постачання української сільськогосподарської продукції, зокрема кукурудзи, сої, ріпаку, ячменю і пшениці. У свою чергу, українська сторона зацікавлена у нарощуванні поставок в Україну засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, сільськогосподарської техніки, обладнання з переробки сільськогосподарської продукції.

Протягом 2005-2012 рр. Китай поступово покращує свої позиції в структурі української зовнішньої торгівлі (рис. 2.21). Присутність китайської продукції на українському ринку зростає, в той час як український експорт в Китай протягом 2009-2012 рр. суттєво не зріс.

Рис. 2.21. Питома вага Китаю у зовнішній торгівлі України, %

(Розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України)

Щодо двосторонньої торгівлі послугами, то у 2012 р. вона склала 106,0 млн. дол. США та збільшилась у порівнянні з 2011 р. на 16,5%, при цьому експорт послуг з України до КНР склав 80,9 млн. дол. США та збільшився на 6,2%, імпорт китайських послуг в Україну склав 25,1 млн. дол. США та збільшився на 75,2%. Позитивне сальдо для України за цей період склало 55,8 млн. дол. США.

Аналізуючи дані Світового Банку про частку експорту та імпорту від ВВП України та Китаю, то варто сказати, що протягом 2005-2011 рр. частка як імпорту так і експорту у ВВП Китаю була значно меншою у порівнянні з часткою імпорту та експорту у ВВП України (рис. 2.22). Якщо у 2011 р. часка експорту у ВВП Китаю становила 31,3%, то в Україні вона була на рівні 53,7%. Протягом 2005-2011 рр. у Китаї спостерігається зменшення частки експорту у ВВП, в той час як в Україні така частка зростає. Це говорить про високу залежність України від зовнішніх ринків збуту [78].

а) експорт, % від ВВП; б) імпорт, % від ВВП.

Рис. 2.22. Частка експорту та імпорту Китаю та України, у % від ВВП

(Складено автором на основі даних Світового Банку)

Якщо розглядати частку у ВВП імпорту країн, то тут прослідковується така ж сама тенденція, тобто імпортна залежність Китаю зменшується, тоді як українська залежність від імпортованих товарів та послуг зростає. Так, наприклад, у 2008 р. відсоток імпорту у ВВП України становив 54,91%, а у ВВП Китаю - лише 27,26%. У 2011 р. частка імпорту у ВВП Китаю становила 27,30%, тоді як частка імпорту у ВВП Україна була 59,1%.

Аналізуючи стан прямих іноземних інвестицій як в Китаї так і в Україні прослідковується більший приплив іноземних інвестицій в країнах, аніж навпаки (табл. 2.15). Найбільші надходження прямих іноземних інвестицій в Україну протягом 2005-2011 рр. були у 2005 р., коли їхня часка у ВВП країни становила 9%. Найменша частка у ВВП ПІІ в Україну була у 2009 р. - 4%. У 2011 р. чистий приплив інвестицій становив 4,36% від ВВП, в той час, як надходження ПІІ з України займали всього 0,116% від ВВП.

Таблиця 2.15

Прямі іноземні інвестиції: чистий приплив та відплив

(% від ВВП)

Країна	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Прямі іноземні інвестиції, чистий приплив (% від ВВП)
Україна (чистий приплив)	9,0641	5,2008	7,142	5,9447	4,0681	4,7288	4,3614
Китай (чистий приплив)	4,6129	4,5737	4,4719	3,7935	2,6257	4,1093	3,008
Прямі іноземні інвестиції, чистий відплив (% від ВВП)
Україна (чистий відплив)	0,3192	-0,123	0,6832	0,4428	0,0981	0,5073	0,1162
Китай (чистий відплив)	0,923	1,2209	0,8671	1,5924	1,6009	1,471	1,383

*Складено автором на основі даних Світового Банку

Щодо чистого припливу інвестицій в Китай, то у 2011 р. їхня частка у ВВП країни була на рівні 3%. Чистий відплив інвестицій з Китаю у 2011 р. становив 1,383% від ВВП.

Станом на початок 2013 р. в економіку України залучено 18,79 млн. дол. США китайських інвестицій. За 2012 р. відбувся приріст китайських інвестицій в українську економіку в обсязі 3,569 млн. дол. США. Загалом, обсяги китайських інвестицій в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій в економіку України займають незначну частку.

Найбільший обсяг інвестицій з Китаю надійшов до української промисловості та становив 7,97 млн. дол. США (42,4 % від загального обсягу китайських інвестицій). За 2012 р. відбувся приріст китайських інвестицій до української промисловості обсягом 496,9 тис. дол. США.

Китайські інвестиції у сферу “операції з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та надання послуг підприємцям” становили 4058,6 тис. дол. США (21,6%). Інвестиції у сферу “торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку” становлять 2,9 млн. дол. США, що складає 15,4% від загального обсягу китайських інвестицій.

Інвестиції до сфери діяльності готелів та ресторанів становлять 226,7 тис. дол. США, що складає 1,2% від обсягу китайських інвестицій. У сферу “діяльність транспорту та зв'язку” надійшло інвестицій в обсязі 655,8 тис. дол. США (3,5%). До сфери “сільське господарство, мисливство, лісове господарство” залучено 1 млн. 390 тис. дол. США (7,4%). Інформація щодо китайських інвестиції до сфери “надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту” є конфіденційною згідно із Законом України “Про державну статистику”.

Щодо прямих інвестиції з України в Китайську Народну Республіку, то станом на 01.01.2013 обсяг інвестицій з України в Китай становить 886,0 тис. дол. США. За 2012 р. українські інвестиції в китайську економіку не надходили. У зв'язку з тим, що, за даними Держкомстату, прямі інвестиції з України в Китай за 2012 р. надійшли не більше, ніж від 2 суб'єктів підприємництва, інформація щодо їх обсягу за видами економічної діяльності є конфіденційною згідно із Законом України “Про державну статистику” [82].

Отже, в останні роки зростання китайської економіки призвело до пожвавлення співпраці України з Китаєм. У зв'язку із зростанням ролі та частки Китаю на світовому ринку, розвиток співробітництва України з цією країною є важливим напрямком зовнішньоекономічної стратегії нашої країни.

Впродовж декількох останніх років Китай залишається стабільним партнером для України у поставках своєї продукції машино- та приладобудівної галузей, хімічної промисловості, товарів народного вжитку. Хоча, частка експорту товарів з України в Китай є незначною, проте основними групами товарів, що експортуються є чорні метали, руди та шлаки, машини та устаткування, сільськогосподарська продукція, зокрема зернові, тощо. Загалом, варто відмітити, що у зв'язках України з КНР існує значний потенціал до збільшення обсягів торгівлі.

Висновки до розділу 2

Здійснивши аналіз зовнішньоекономічної діяльності Китаю протягом останніх років, слід зробити висновок, що країна збільшує та зміцнює свою позицію у світовому господарстві. У 2012 р. Китай став найбільшим експортером світу, випередивши такі розвинені країни, як США, Японію, Німеччину. Китай також є однією із перших країн за рівнем розвитку ВВП, проте показник ВВП на душу населення залишається на низькому рівні. Варто відзначити, що Китай вважається, на сьогодні, найсприятливішою країною світу за припливом прямих іноземних інвестицій.

Значний експорт Китаю та великі обсяги іноземних інвестицій хоч і допомагають в розвитку економіки країни, та, водночас, роблять її залежною від таких чинників. Ще однією з гострих проблем сучасної економіки Китаю є його недостатня конкурентоспроможність на світовому ринку. Низька якість товарів, що виробляється в Китаї, компенсується низькою вартістю витрат на людські ресурси. Хоча в останні роки така тенденція змінюється на користь інших азійських країн, проте Китай все-ще залишається лідером у світових поставках товарів.

Китай протягом багатьох років залишається країну із низькими витратами на такий фактор виробництва, як трудові ресурси. Такий чинник робить китайську економіку привабливою для інвесторів та робить країну досить конкурентоспроможною у зв'язку із цією перевагою. Проте, як вважають спеціалісти Всесвітнього економічного форуму, Китай втратив свою частку у глобальній конкурентоспроможності у 2012 р. Після п'яти років стійкого прогресу, Китай зараз повертається до свого рівня у 2009 р. Незважаючи на це, країна продовжує лідирувати серед інших країн БРІКС із великим відривом.

Найкращий стан своєї конкурентоспроможності показав такий субіндекс як розмір ринку з індексом 6,82 з 7. Високий показник конкурентоспроможності - 6,22 - належить макроекономічному середовищу Китаю. На досить високому рівні знаходиться і стан здоров'я в країні та середня освіта - 6,11.

У 2013 р., за даними публікації Deloitte Touche Tohmatsu Limited's (DTTL) Global Manufacturing Industry та Ради з конкурентоспроможності США, як найбільш конкурентоспроможний виробник в світі за індексом глобальної конкурентоспроможності виробництва знову зайняв Китай. Німеччина і США завершують трійку конкурентоспроможних країн-виробників, але, за даними опитування, обидві країни втрачатимуть свої позиції вже через п'ять років. Натомість на лідируючі позиції виходитимуть країни, що розвиваються.

У зв'язку із зростанням китайської економіки зацікавленість української сторони у пожвавленні співпраці з Китаєм зростає. Внаслідок збільшення ролі та частки Китаю на світовому ринку, розвиток співробітництва України з цією країною є важливим напрямком зовнішньоекономічної стратегії нашої країни. Протягом 2005-2012 рр. Китай поступово покращує свої позиції в структурі української зовнішньої торгівлі. Присутність китайської продукції на українському ринку зростає, в той час як український експорт в Китай протягом 2009-2012 рр. суттєво не зріс. Загалом, варто відмітити, що в останні роки у зв'язках України з КНР існує значний потенціал до збільшення обсягів торгівлі, інвестицій, створення нових спільних підприємств та проектів.

Зважаючи на проведений аналіз китайської економіки, його конкурентоспроможність, вплив на світову економіку, в тому числі і на Україну, варто сказати, що Китай не лише завойовує значну частину світового ринку, а й поступово витісняє, за своїм рівнем розвитку провідні країни світу такі, як США, країни Європи та Японію. Враховуючи активну зовнішньоторговельну політику китайського уряду, варто очікувати в майбутньому, ще більшого нарощення та поширення експансії цієї країни на світові ринки.

РОЗДІЛ 3. перспективИ розвитку економіки китаю В КОНТЕКСТІ СПІВПРАЦІ З УКРАЇНОЮ

3.1 Пріоритетні напрями розвитку економіки Китаю та прогноз масштабів експансії країни на світові ринки

Китай стоїть на позиції підтримання поліцентричної концепції світоустрою. В якості головної мети встановлення такої моделі порядку Китай вбачає оптимізацію свого місця в багатополюсному світі, надійне гарантування безпеки країни, мінімізацію зовнішнього втручання та здобуття лідерських позицій у Східній Азії. Усвідомлюючи, що подальше зростання китайської економіки вимагає мирної інтеграції у світову економічну систему, Китай у відносинах із провідними країнами Заходу і США продовжує слідувати моделі партнерства із “центрами сили”, а не протидіяти їм. Співробітництво з провідними країнами, або принаймні суперництво, яке б не виходило за межі торговельних спорів, є основним завданням сучасного зовнішньополітичного курсу КНР.

Однак у здійсненні своєї зовнішньополітичної стратегії офіційний Пекін, природно, стикається з протидією визнаних світових гравців, в основі якої лежать їх побоювання щодо КНР як конкурента. Відбиттям таких побоювань стала поява різноманітних теорій антикитайської спрямованості. Зокрема “китайської загрози” та “Пекінського консенсусу”. Перша вбачає в посиленні китайської могутності й зміцненні міжнародних позицій Китаю загрозу ринковим демократіям з боку “недемократичного Китаю”, а також зростаючим “гігантським споживанням світових енергетичних і сировинних ресурсів та, як наслідок, руйнування глобального довкілля. Друга - за аналогією з неоліберальною концепцією “Вашингтонського консенсусу” зводиться до того, що офіційний Пекін пропонує світові власний варіант ринкового розвитку - без демократичних свобод (у західному трактуванні) і що надалі КНР впроваджуватиме цей варіант в якості “рецепту для “третього світу”.

Відповіддю Китаю на дані концепції в ідеологічному плані й стала теорія “мирного піднесення Китаю” (згодом переформульована в теорію “гармонійного миру”), спрямована на доведення того, що розвиток КНР і її міжнародна активність не несуть загрози світовому розвиткові. При цьому визначальну роль мають два фактори: активне відкриття Китаю зовнішньому світові й послідовні його зусилля для захисту автономії на міжнародній арені.

В цілому “велика стратегія” Китаю робить акцент на мирному зростанні держави, спрямованому проти політики сили, гегемонізму і залякування китайською загрозою, на підтримку багатополярності, а також відповідальності КНР перед світовою спільнотою. Крім того, концепція “зростання” КНР передбачає економізацію зовнішньої політики, що позитивно відбивається на постійному зростанні торговельно-економічного співробітництва країни з державами світу [23].

На шляху Китаю до оновлення своєї економіки до нової версії “фабрики світу” китайський уряд повинен здійснити ряд перетворень. Створення нових конкурентних переваг повинно дати Китаю нові можливості. Уряду слід забезпечити умови, які допомагатимуть розвитку людського капіталу. Наприклад, уряд може збільшити рівень освіта та професійної підготовки, а також знизити витрати населення на освіту. Уряд повинен встановлювати правила на ринку праці, щоб правильно передбачити майбутні вимоги для трудових навичок.

Згідно з низкою прогнозів, у найближче десятиліття в результаті прискореного економічного розвитку найбільших азіатських держав спостерігатиметься зміна структури глобальної економіки. За окремими прогнозами, частка ВВП КНР у світовій економіці до 2020 р. зросте до 20%, що зробить КНР найбільшою економікою світу [16].

Провідна аудиторська і консалтингова фірма Deloitte на основі своїх досліджень, проведених у 2012 р., зробила наступні висновки: найбільш конкурентоспроможними країнами за виробництвом у світі у 2017 р. стануть Китай, Індія та Бразилія (табл.3.1). Протягом 2012-2017 рр. такі лідери за конкурентоспроможністю виробництва, як США, Німеччина і Японія будуть втрачати свої конкурентні переваги у порівнянні з країнами, що розвиваються, такими як Китай, Індія і Бразилія.

Таблиця 3.1

Рейтинг країн за глобальним індексом конкурентоспроможності виробництва, 2017 р.

Рейтинг у 2012р.	Країни	Індекс, 1-10	Рейтинг у 2017р.	Країни	Індекс, 1-10
1	Китай	10,00	1	Китай	10,00
2	Німеччина	7,98	2	Індія	8,49
3	США	7,84	3	Бразилія	7,89
4	Індія	7,65	4	Німеччина	7,82
5	Південна Корея	7,59	5	США	7,69
6	Тайвань	7,57	6	Південна Корея	7,63
7	Канада	7,24	7	Тайвань	7,18
8	Бразилія	7,13	8	Канада	6,99
9	Сінгапур	6,64	9	Сінгапур	6,64
10	Японія	6,60	10	В'єтнам	6,50
11	Таїланд	6,21	11	Індонезія	6,49
12	Мехіко	6,17	12	Японія	6,46
13	Малайзія	5,94	13	Мехіко	6,38
14	Польща	5,87	14	Малайзія	6,31
15	Великобританія	5,81	15	Таїланд	6,24
16	Австралія	5,75	16	Туреччина	5,99
17	Індонезія	5,75	17	Австралія	5,73
18	В'єтнам	5,73	18	Польща	5,69
19	Чеська Республіка	5,71	19	Великобританія	5,59
20	Туреччина	5,61	20	Швейцарія	5,42

*Складено автором на основі доповіді аудиторської і консалтингової фірми Deloitte

Автори доповіді висловили стурбованість погіршенням інфраструктури США, дорогою енергетичною політикою, а також нестабільною ситуацією в сфері оподаткування, що спричинить, в майбутній перспективі, погіршення конкурентоспроможної ситуації країни у порівнянні з Китаєм. На рахунок китайської конкурентоспроможності, то аналітики акцентують свою увагу на подальшій перевазі країни у талановитих працівниках [58].

Рейтинг країн світу за глобальним індексом конкурентоспроможності виробництва який прогнозує компанія Deloitte на 2017 р. Прогнозується, що Китай все-таки залишиться абсолютним лідером в цьому списку.

Підприємства повинні просувати інноваційні технології та дослідження, щоб оновлювати свої продукти та будувати сильні та конкурентоспроможні бренди. Крім того, розвиток електронного бізнесу може також заощадити на трансакційних витратах. Нарешті, компанії повинні будувати міжнародні канали розподілу і виходити на зарубіжні ринки шляхом угод злиття і поглинання [63].

За прогнозами дослідників The Conference Board Global Economic Outlook за 2013 р. очікується, що у 2025 р. розподіл світового виробництва виглядатиме наступним чином: 47,8% всього виробництва припадатиме на високо розвинені країни, а 52,2% - на розвинені країни та країни, що розвиваються (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Ріст ВВП Китаю у % (2010-2012 рр. - поточний ріст, 2013-2025 - очікування)

	Поточний ріст	Середній ріст	Оптимістичний прогноз	Песимістичний прогноз
	2010	2011	2012	2013-2018	2019-2025	2013-2018	2019-2025	2013-2018	2019-2025
Китай	10,4	9,2	7,8	5,8	3,7	8,0	4,9	3,7	2,5
Японія	4,7	-0,6	0,6	0,9	0,9	1,3	1,2	0,5	0,7
Індія	8,4	6,5	5,5	4,7	3,8	5,7	4,5	3,6	3,2
Німеччина	4,2	3,0	0,7	1,6	1,3	2,3	1,9	1,0	0,6
Росія	4,3	4,3	3,7	2,1	1,3	3,3	2,1	0,8	0,6
Великобританія	1,8	0,8	-0,3	0,8	0,8	1,0	1,0	0,6	0,6
США	2,4	1,8	2,2	2,3	2,0	2,5	2,4	2,1	1,6

Джерело: [57].

При цьому, частка виробництва Китаю, за прогнозами, буде найбільшою в світі та становитиме 22,7% від всього світового виробництва. Далі - США (18,3%) та Європа (17,4%), причому на єврозону припадатиме 12,0% всього виробництва. Тому, зважаючи на думку аналітиків, слід очікувати подальшого піднесення економіки Китаю та глобальне поширення впливу країни на світ [57].

Багато аналітиків погоджуються, що дванадцятий п'ятирічний план Китаю і його націленість на сім стратегічно важливих галузей промисловості (наприклад, енергозбереження та охорона навколишнього середовища, нові покоління ІТ-технології, біотехнології, високоякісне обладнання для виробництва, нова енергія, нові матеріали, нові енергетичні транспортні засоби), а також багато з поточної політики Китаю, рухається в правильному напрямку і має важливе значення для заходів з пожвавлення економіки. На сьогодні в Китаї гостро стоїть питання енергетичних та екологічних проблем, починаючи від вартості енергії до здатності країни до забезпечення чистих і стійких джерел енергії [54].

Спеціалісти Всесвітнього економічного форуму вважають, що наступний набір рекомендацій дозволить розширити можливості та потенціал виробництва для Китаю. Так, першим кроком, який пропонують спеціалісти, є розробка основи диференціації переходу виробництва з низькою вартістю до високої якості виробництва. Майже всі аналітики рекомендують Китаю перейти від недорогого, трудомісткого виробництва до технологічно передового виробництва з високим кінцевим рівнем. Вони погодилися, що Китай не може відмовитися від своєї основної компетенції в низькій вартості виробництва, але порадили політикам країни знайти інші альтернативи, наприклад, технології та інновації.

Другим кроком повинна стати розробка енергоефективного та стійкого виробничого середовища. Дослідники ВЕФ передбачають, що екологічно чисте та енергоефективне виробництво стане основною вимогою для всіх країн у майбутньому. Оскільки сьогодні поточні умови виробництва в Китаї вважаються шкідливими для навколишнього середовища, то китайська політика повинна бути спрямована на те, щоб залишатися привабливим виробничим майданчиком в майбутньому. Так, інвестиції в енергетичну галузь можуть допомогти зменшити забруднення навколишнього середовища в даний час, що матиме позитивний вплив на майбутню ситуацію в Китаї.

Ще одним пріоритетним напрямом розвитку Китаю, на думку укладачів доповіді ВЕФ, є поліпшення політики захисту інтелектуальної власності для вітчизняних і зарубіжних виробників задля покращення умов ведення бізнесу в Китаї, а також продовження зусиль з навчання високо талановитих працівників, створення політики та програм з поліпшення інноваційного потенціалу та операційної досконалості, розробка стимулів для залучення і підвищення ефективності застосування дослідження і розвитку інвестицій в Китаї, забезпечення більш сприятливої податкової політики, покращення фінансової політики для стимулювання розвитку китайської промисловості [48].

Фахівці Групи Світового банку, для підтримки мети гармонійного суспільства Китаю, зосереджуються подальшу співпрацю з країною на трьох основних напрямках взаємодії:

- підтримка “зеленого” зростання Китаю, допомагаючи у переході до більш стійкої моделі розвитку енергетики, розширення міських екологічних послуг, заохочення низьковуглецевого міського транспорту; сприяння екологічним методам ведення сільського господарства; заохочення ефективного використання природних підходів до управління ресурсами; запобігання забрудненню навколишнього середовища;

- забезпечення більш сприятливого розвитку суспільства, шляхом розширення доступу до якісного медичного обслуговування та соціального захисту, зміцнення програм підвищення кваліфікації, в тому числі для робітників-мігрантів, розширення можливостей у сільських районах і малих містах, а також поліпшення транспортного зв'язку для більш збалансованого регіонального розвитку;

- просування взаємовигідних відносин зі світом, шляхом підтримки ролі Китаю в якості партнера світового масштабу [54].

Внаслідок напруженої ситуації в Європі у 2012 р. китайські фірми почали втілювати в життя план з придбання стратегічних активів по всій території Європі, скориставшись своїми заощадженнями, а також і нагальною потребою європейців в грошах.

Таким чином Китай прагне диверсифікувати свої міжнародні інвестиції, позбутися перешкод у доступі на європейський ринок і отримати технології, яких йому так не вистачає. Однією з найгучніших операцій, зокрема, було вторгнення китайських державних корпорацій у дві перлини португальського електроенергетичного сектора - в Energнas de Portugal і Redes Energйticas Nacionales, в яких вони тепер володіють 21,3% і 25% акцій відповідно. Або, наприклад, оренда китайською державною компанією Cosco грецького порту Пірей строком на 35 років за 3,4 млрд. євро.

Серед усього іншого, азіатського гіганта цікавлять і інші грецькі порти, і він також увійшов у виноробний сектор в Бордо і вступив в запеклу сутичку з Німеччиною, купляючи компанії, чиї технології дозволять йому кинути виклик її світової гегемонії в секторах з високою доданою вартістю. Прикладом цього є придбання китайською компанією Sany свого суперника Putzmeister, що дозволило китайському концерну стати світовим лідером в області виробництва обладнання для перекачування і укладання бетону.

За інформацією фонду “Спадщина”, сумарні інвестиції Китаю в Європі зросли з 36,7 млрд. дол. США у 2010 р. до 52,1 млрд. дол. США в 2011 р., і ці цифри швидко зростуть більш ніж на 30 млрд. дол. США, вкладених Пекіном в суверенний фонд Китайської інвестиційної корпорації (CIC), яка присвячує свою діяльність виключно здійснення закупівель в Старому Світі.

Звичайно, незважаючи на те, що за багатьма китайськими вкладеннями стоять приватні компанії, які не мають, принаймні в теорії, прямих зв'язків з китайським урядом, саме державні підприємства як і раніше є реальним тараном китайської міжнародної експансії. Дані корпорації, які отримують різного роду субсидії у прихованій і відкритій формі, а також пільгові кредити з боку держави, і вступлять в майбутньому в конкуренцію - хоч і несправедливу - з європейськими фірмами. Варто особливо відзначити існування перешкод, з якими стикаються іноземні компанії в Китаї: у той час як європейці наштовхуються на непереборні бар'єри при проникненні на китайський ринок, КНР користується повною свободою дій у розгортанні своєї експансії на європейському ринку [41].

На нашу думку, протягом 2013-2018 рр. Китай нарощуватиме обсяги експорту, хоча і повільнішими темпами, аніж протягом 2002-2008 рр., що пов'язано із напруженою ситуацією в Європі та США та зменшенням попиту на китайські товари. Таким чином, варто очікувати, що по відношенню до ВВП експорт зростатиме від 32% до 35% у 2018 р.

Згідно лінії тренду, прогнозується, що відношення імпорту до ВВП також зростатиме близько на 28-30%. Проте, зважаючи на політику Китаю щодо зменшення імпорту, варто очікувати подальше зменшення відношення імпорту до ВВП на рівні 26-27%.

За сумарним показником частка трьох найбільших азіатських економік (китайської, індійської та японської) станом на 2020 р. складатиме 32% світового ВВП [67], а загальна частка Азії зросте до понад 40% світового ВВП [64].

Китай стане найбільшою економікою у світі, випередивши США в 2016 р., свідчить дослідження Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) “Погляд на 2060 рік: глобальне бачення довгострокового зростання”. Звіт заснований на паритеті купівельної спроможності країн за станом на 2005 р.

Згідно з даними дослідження, Китай обжене єврозону вже через рік або трохи пізніше. Індія випередить Японію через рік-два, а єврозону - через 20 років, говориться в доповіді. Прогнозовані показники росту китайської економіки продемонстровані у табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Китай: прогнозовані показники зростання за умови стійких реформи та несуттєвих змін в економіці

Індикатори	1995-2010	2011-2015	2016-2020	2021-2025	2026-2030
Ріст ВВП (у % до попереднього року)	9,9	8,6	7,0	5,9	5,0
Ріст праці	0,9	0,3	-0,2	-0,2	-0,4
Ріст продуктивності праці	8,9	8,3	7,1	6,2	5,5
Частка зайнятих у сільському господарстві	36,7	30,0	23,7	18,2	12,5
Частка зайнятих у сфері послуг	34,6	42,0	47,6	52,9	59,0

*Складено автором на основі джерела: [62]

Говорячи про довгострокову перспективу, дослідники ОЕСР, вважають, що до 2026-2030 рр. продуктивність праці в Китаї знизиться з 8,3% у 2011 р. до 5,5% у 2030 р. Частка зайнятих у сільському господарстві знизиться від 30% (у 2011 р.) до 2,5% (на 2030 р.). Проте, очікується, що частка зайнятих у сфері послуг зросте із 42% (станом на 2011 р.) до 59% (до 2030 р.).

Експерти ОЕСР чекають, що до 2015 р. сукупний ВВП Китаю і Індії перевищить сумарний об'єм економік країн G7 (Франція, Німеччина, Італія, Японія, Великобританія, США і Канада), а до 2060 р. китайська та індійська економіки будуть більші за економіки “великої сімки” в 1,5 рази. Для порівняння, в 2010 р. ВВП Китаю і Індії складали тільки половину ВВП “великої сімки”. До 2060 р. сумарний ВВП цих двох країн перевищить сукупний об'єм економік ОЕСР, тоді як зараз ВВП Китаю і Індії складає тільки третину від ВВП ОЕСР, в яку входять 34 держави.

Глобальна економічна і фінансова криза, що вибухнула в 2007 р. віддзеркалилась на китайському експорті, але вжиття термінових стратегічних заходів та пом'якшення впливу на економіку призвело до того, що середній ріст залишився вище 9% в 2008-2010 рр. (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Прогнозні показники розвитку китайської економіки на 2013-2014 рр.

Показник	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013*	2014*
	Зміна у % до попереднього року
Реальний ВВП	14,20	9,60	9,20	10,40	9,30	7,80	8,50	8,90
Споживання (домогосподарства та уряд)	10,80	8,40	9,20	9,00	10,50	8,20	8,50	8,70
Інвестиції	14,30	10,60	18,90	11,80	9,60	8,30	8,50	8,90
Сукупний внутрішній попит	12,30	9,40	13,60	10,30	10,10	8,20	9,00	9,80
Експорт	19,80	8,50	-10,20	27,60	8,10	5,10	9,40	10,90
Імпорт	13,70	4,00	4,50	20,60	8,80	6,30	10,40	11,50

*- прогноз росту спеціалістів Організації економічного співробітництва і розвитку

Згідно табл. 3.4 внутрішнє споживання, після 2012 р., за прогнозами зростатиме на 8,5% і 8,7% у 2013-2014 рр. відповідно. Імпорт зросте до 11,5% до 2014 р., а експорт - 10,9%.

Після відновлення китайської економіки після кризи у 2011 р. відбулось зростання реального ВВП на 7,8% в 2012 р. і встановлений імпульс на майбутнє його зростання у 2013-2014 рр. Так, ріст реального ВВП Китаю на 2013-2014 рр. спеціалісти ОЕСР прогнозують на рівні 8,5% у 2013 р. та 8,9% - у 2014 р.

Аналітики відмічають, що, незважаючи на зміну структури світового ВВП, істотні відмінності в життєвих стандартах між розвиненими економіками, що розвиваються, збережуться. За їх даними, протягом найближчих 50 років ВВП на душу населення в країнах, що не входять в ОЕСР, ростиме на 3% щорічно, тоді як в країнах ОЕСР - тільки на 1,7%. В результаті ВВП на душу населення в бідних економіках за цей час виросте в чотири рази, а в розвинених країнах - в два рази, говориться в дослідженні ОЕСР. В Китаї й Індії до 2060 р. станеться семикратне збільшення показників, виходячи з матеріалів ОЕСР, Китай обжене США по ВВП на душу населення на 25%, вважають аналітики ОЕСР [28].

Як відображено на рис. 3.4, до 2017 р. валовий внутрішній продукт Китаю, що розраховується на основі паритету купівельної спроможності (ПКС), займе найбільшу частку, як вважають спеціалісти МВФ, - 18,82% від світового ВВП, перегнавши при цьому США, які займатимуть у 2017 р. 18,4% від світового ВВП. Варто відмітити, що у 2012 р. Китай був другою країною світу за величиною ВВП із часткою 16,82%, в той час як США, із часткою 21,35%, займали лідируючу позицію за участю у світовому ВВП.

В доповіді МВФ “World Economic Outlook 2013”, аналітики прогнозують, що зростання Китаю у 2013 р. прискориться до 8%, що свідчить про подальший стійкий внутрішній попит як споживання, так і інвестицій і знову ж таки зовнішній попит. Інфляція, на думку дослідників, буде незначною, в середньому до 3% у 2013 р. [69].

Проте, на початку 2013 р. Міжнародний валютний фонд знизив прогноз по зростанню економіки Китаю в 2013 р. з 8% до 7,75% (рис. 3.5). Причиною для зниження прогнозу стала нестійка ситуація в світовій економіці і зниження попиту на товари китайського експорту.

У тому випадку, якщо уповільнення економіки КНР виявиться сильнішим, ніж прогнозують у МВФ, експерти фонду радять Пекіну простимулювати зростання ВВП зниженням податків. Однією з основних проблем, яку відзначили експерти, стане проблема зростання регіонального боргу, який вже досяг 50% від ВВП. Крім цього, в доповіді МВФ наголошується, що зростання економіки Китаю залежить не тільки від темпів зростання інвестицій, а й від їх якості.

Найбільші інвестиційні банки також знизили свої прогнози росту китайської економіки: Bank of America-Merrill Lynch до 7,6% з 8%, Standard Chartered до 7,7% з 8,3%, ING до 7,7% з 9%. Офіційний прогноз китайської влади щодо зростання економіки в 2013 р. становить 7,5%, проте аналітики зазначають, що урядові економісти схильні занижувати оцінки зростання економіки Китаю [38].

Щодо зростаючого світового впливу Китаю у зовнішній торгівлі, то у західних аналітиків, наприклад, агентства Goldman Sachs Group, воно викликає побоювання, оскільки “може зірвати регіональні торговельні блоки”. Вони вважають, що дуже багато країн останнім часом стають залежними від торгівлі з Китаєм [26].

Згідно з емпіричним аналізом, проведеним Вівеком Аророю та Атанасіосом Вамвакідісом, щодо впливу економічного зростання Китаю на решту світу, було отримано емпіричні результати, за якими економічне зростання Китаю відіграє значну роль у поясненні коливань обсягу виробництва в інших країнах, і, що вона значно збільшилася в останні десятиріччя. До цих результатів відносять ефекти за період від одного до п'яти років, що асоціюють з економічним циклом, а також за триваліший термін.

Отож, результати Арора та Вамвакідіса показують, що в коротко- і середньотерміновій перспективі шок для темпів зростання ВВП Китаю в 1-відсотковий пункт викликає сукупну відповідну реакцію з боку темпів зростання інших країн у розмірі 0,2-відсоткового пункту через три роки і 0,4-відсоткового пункту через п'ять років (табл. 3.5) [36, с. 11-13].

За припущенням, спочатку цей вплив майже повністю здійснювався через канали зовнішньої торгівлі. Однак з часом зростає вплив і через неторговельні канали. Вважається, що за повний п'ятирічний період приблизно 60 відсотків впливу зростання Китаю передається через канали зовнішньої торгівлі, а 40% - через інші канали, а саме: рух капіталу, туризм, ділові поїздки, споживчу та підприємницьку впевненість.

Таблиця 3.5

Оцінка впливу Китаю на світ протягом 5 років, відсоткові пункти

Роки	2 роки	3 роки	4 роки	5 років
Вплив на решту світу	0,03	0,15	0,29	0,35
Вплив на решту світу без урахування впливу на торгівлю	0,01	0,04	0,11	0,15

*Складено автором за даними [19]

Таким чином, результати робочого документа МВФ 10/165, які базуються на даних за останні два десятиріччя, свідчать про те, що зміна темпу зростання Китаю на 1-відсотковий пункт, що триває протягом п'яти років, пов'язано зі зміною темпу зростання в іншому світі на 0,4-відсоткового пункту. Крім того, аналіз за триваліший період часу (1963-2007 роки) показує, що вторинні ефекти економічного зростання Китаю з часом зросли. Географічна віддаленість, мабуть, теж впливає на силу цих вторинних ефектів: чим ближче країна до Китаю, тим сильнішим є вплив. Але оцінки свідчать про те, що роль відстані з часом зменшується [36].

Отож, в результаті прогнозів різних міжнародних організацій, а також і самого китайського уряду, на найближчу перспективу відбуватиметься посилення ролі Китаю на світовій арені. Хоча, у 2012 р. Китай став лідером за експортом у світі, прогнозується нарощення експортних поставок, а також подальше залучення інвесторів в економіку країни. Із нарощенням могутності китайської економіки, присутня все більша залежність країн світу від країни. За деякими прогнозами, до 2020 р. Китай стане найбільшою економіко світу, а, разом із іншими країнами Азії наздожене країни Європи. Так, за офіційними прогнозами уряду, китайська економіка зросте лише на 7,5%. Загалом, для Китаю вважається мінімальним щорічний ріст економіки на рівні 7-8%, тому не варто очікувати на майбутню перспективу стрімкого обвалу китайської економіки.

3.2 Інтереси та потенційні можливості зовнішньоекономічних зв'язків України у відносинах з Китаєм

Пріоритетним вектором українських зовнішньоекономічних зв'язків в останні роки стає азійський напрямок. Країни Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР) набуваю важливого стратегічного значення для української сторони, адже вони, а особливо Китай, демонструючи швидкі темпи економічного зростання, нині відіграють важливу роль у світовому господарстві.

Країни АТР з огляду на розвиток основних галузей вітчизняної промисловості, наукової співпраці та експорту новітніх технологій становлять значний інтерес для України. Адже у цьому регіоні проживає більш ніж половина людства, виробляється понад 50% товарної продукції світу, концентрується 40% обсягу світової торгівлі [14].

Економічна вага Китаю у світовій економіці не може залишитись непоміченою. Враховуючи такий факт, слід відмітити, що китайський ринок є перспективним для України, в той час як і вітчизняний ринок є цікавим для КНР. Важливим є і те, що правильно налагоджена співпраця Києва з Пекіном може суттєво посилити позиції України на міжнародній арені. Також, не може залишитись без уваги той факт, що для України є важливим досвід Китаю з реформування економічної системи та створення привабливого інвестиційного клімату.

Відновлення діалогу на вищому рівні з Китаєм під час візиту Президента України до КНР у вересні 2010 р. засвідчило взаємну зацікавленість сторін у комплексному розвитку двосторонніх відносин, максимальному використанні існуючого потенціалу співробітництва, поглибленні стратегічного партнерства. Підвищення рівня відносин між двома країнами актуалізується з огляду на широкі перспективи розширення співробітництва в торговельно-економічній, інвестиційній, транспортно-інфраструктурній, агропромисловій та інших сферах.

Стратегічний характер партнерства України з КНР має, насамперед, економічне підґрунтя. Стратегічно важливим питанням для КНР є оптимізація міжнародних транспортних потоків та розвиток транскордонної транспортної інфраструктури, зокрема реалізації проекту відродження “шовкового шляху”. Розвиток української транспортної мережі в контексті трансконтинентальних перевезень цілком відповідає китайським інтересам щодо розширення торгівлі з Європою.

Існує зацікавленість КНР щодо розвитку співробітництва з Україною у технологічних сферах - машинобудуванні, космічній галузі, авіа-, судно- та двигунобудуванні, атомній та альтернативній енергетиці. Тільки через спільне виробництво високотехнологічної продукції з Китаєм, іншими новими центрами зростання, Україна зможе забезпечити собі гідне місце на світових ринках [21].

Як Китай, так і Україна зацікавлені у розвитку співпраці між своїми державами. В першу чергу це проявляється у збільшенні зовнішньої торгівлі між країнами, починаючи з 2009 р.

Стратегічні наміри щодо розвитку виробничої кооперації та залучення китайських інвестицій перетворює Китай на важливе джерело модернізаційного розвитку України. Створення індустріальних парків, зон технологічного розвитку не тільки забезпечить Україну новими робочими місцями, але й сприятиме технічному та технологічному прогресу нашої економіки. В свою чергу, Китай при реалізації стратегії просування своєї сучасної продукції на європейські ринки враховує можливості використанням транзитного потенціалу України [21].

Згідно рис.3.7, який показує питому вагу Китаю у зовнішній торгівлі України, можна спостерігати нарощення співпраці України з Китаєм. Тобто, лінія тренду, в даному випадку показує зростаючу тенденцію як для імпорту товарів та послуг з КНР, так і для експорту української продукції в Китай.

Зважаючи на таку тенденцію, можна припустити, що протягом найближчої перспективи, тобто 2013-2017 рр. щорічно експорт з України в Китай зростатиме на 3-3,5%, в той час як імпорт з КНР збільшуватиметься на 9,5-10% щорічно.

Реалізація досягнутих на найвищому рівні українсько-китайських домовленостей, наповнення відносин стратегічного партнерства між обома країнами практичним економічним змістом, вимагають від України напрацювання комплексної і послідовної політики, яка б враховувала політичну, економічну й фінансову вагу Китаю у сучасному світі.

Необхідно скористатися нинішнім сприятливим моментом для регулювання структури двосторонньої торгівлі між Китаєм та Україною та зміни моделі її зростання, докласти зусиль для збільшення обсягів торгівлі машино-технічною та високотехнологічною продукцією, упорядкувати торгівлю, побудувати сучасні логістичні та торговельні майданчики, активізувати обмін та співпрацю у сфері захисту прав інтелектуальної власності, прискорити реалізацію масштабних двосторонніх проектів з метою створення умов для здорового і стабільного розвитку українсько-китайського торговельно-економічного співробітництва.

Серед пріоритетних галузей українсько-китайського співробітництва, що обговорюються на найвищому рівні, слід зазначити нафтогазову сферу та ядерну енергетику, будівництво енергетичних об'єктів, науково-технічну та інноваційну сфери, спільні дослідження в базових та високотехнологічних галузях, стимулювання промислового освоєння результатів наукових досліджень.

Окремо слід зазначити інвестиційний потенціал українсько-китайського співробітництва. Китай має найбільший у світі золотовалютний резерв (понад 2 трлн. дол. США, з яких третина номінована в цінних паперах США). Станом на 2012 р., прямі іноземні інвестиції з України в Китай становили 0,9 млн. дол. США, в той час як інвестиції з Китаю в Україну надійшли на суму 15,3 млн. дол. США (рис. 3.8).

Зважаючи на позитивну динаміку росту прямих іноземних інвестицій протягом минулих 2006-2012 рр., варто сказати, що це свідчить про майбутнє нарощення прямих іноземних інвестицій як з України в Китай, так і з Китаю в Україну. Так, до 2017 р., на нашу думку, прогнозується ріст прямих іноземних інвестицій з Китаю в Україну до 25,73 млн. дол. США, проте інвестиції з України в Китай досягнуть рівня - 1,47 млн. дол. США.

Останніми роками Китай вкладає значні фінансові ресурси у потенційно цікаві для китайської економіки зарубіжні проекти. Саме з огляду на довгострокову перспективу слід розглядати участь китайських корпорацій у розвідці та розробці корисних копалин українського чорноморського шельфу.

Не менш важливим для Китаю є створення іноземних продовольчих баз, особливо на тлі загострення світової продовольчої кризи та співвідношення частки родючих земель й відсотка населення. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва у Китаї дуже висока, що дозволяє йому не тільки вирішувати продовольчу проблему всередині країни, але й експортувати велику кількість продовольчих товарів. Втім, у довгостроковій перспективі можливості китайського сільського господарства все ж значно обмежені природними чинниками, що привертає увагу китайського бізнесу до українського чорнозему.

Роль найбільшого експортера у світі вимагає від КНР уваги до оптимізації міжнародних транспортних потоків та розвитку світової транспортної інфраструктури. Відродження “шовкового шляху”, до якого уряд КНР активно залучає всі зацікавлені країни та міжнародні організації, має у першу чергу економічне підґрунтя. Таким чином, розвиток української транспортної мережі в контексті трансконтинентальних перевезень цілком відповідає стратегічним інтересам китайського експорту до Європи і, відповідно, має інвестиційну привабливість для китайського бізнесу.

Серед поточних чинників, що сприяють залученню китайських можливостей до розв'язання нагальних українських проблем слід зазначити певну “перегрітість” китайського внутрішнього будівельного ринку. Уряд КНР всіляко заохочує будівельні корпорації Китаю до міжнародної співпраці та використання китайських потужностей для зведення зарубіжних об'єктів, що має велике значення для України [16].

Український президент Віктор Янукович і його китайський колега Ху Цзіньтао уклали угоду про стратегічне партнерство в Києві 20 червня 2011 р. Китай пообіцяв великих кредитів Україні, так як країна стикається із зростанням тиску з боку Росії на імпортні витрати газу.

Уряд України 10 грудня 2012 р. оголосив, що її національна газова компанія “Нафтогаз” отримала кредитну лінію в сумі 3,65 млрд. дол. США від китайського державного Банку, щоб допомогти замінити газ вугіллям. Кредит на 15 років виплачуватиметься, починаючи з 2016 р. Китай може допомогти Україні зменшити свою залежність від російського газу навіть більше, ніж припускають деякі аналітики.

Едвард Чоу, старший науковий співробітник відділу енергетичної та національної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні, заявив, що Китай повинен знати, що подібний кредит можна розглядати як втручання у відношення Росії і України в плані ціноутворення на російський газ і цінову політику. Розрахунки з боку Китаю можуть бути і строго фінансовими, незважаючи на ризик дратувати Росію, яка також намагається укласти угоду для експорту газу до Китаю з 2006 р.